Вона

Розділ 38 Бал

Марі сиділа в машині, дивилась у вікно, і хвилювалась так сильно, як ще не хвилювалась ніколи у своєму житті. Зараз у неї в голові вирувало стільки думок. Саме в цей момент вона себе відчувала абсолютно нормальною. Звичайною дівчиною, в якої є життя. Є ДРУЗІ, про яких вона теж наразі думала. Як вони там, що вони там??? Вона так хотіла, щоб вони нарешті відкрили свої почуття одне одному, і стали щасливими в цьому незбагненному житті. Вона думала, що зараз, поруч з нею, чоловік з яким нічого не страшно, не страшно навіть мріяти про майбутнє. Марі дивилась у вікно і посміхалась.

— Про, що ви думаєте? — Тарас лагідно запитав Марі.

— Про все!!! Про те, що зараз відбувається. Про своїх друзів. Я не хочу, щоб у цій шаленій боротьбі, виживанні, повній відданості справі вони втратили одне одного. Вони заслуговують бути щасливими. Але виявляється, що для того, щоб відкрити комусь своє серце, потрібно набагато більше відваги, аніж для боротьби з потойбічними істотами. Дивно, правда? — Марі поглянула на Тараса.

Це було риторичне питання. Але воно було не лише про Анну з Андрієм.

— І ще я, якщо чесно, трохи хвилююсь… — Марі, здається, вперше комусь каже, що чогось боїться. Уперше показує, що не така вже вона й сильна. Вперше показує, що вона дівчина, просто дівчина.

— Хвилюєтесь! Чому? — Тарас поглянув на Марі, яка в покрові ночі виглядала, якось нереальною.

— Там буде напевно багато людей, а мені ж не потрібно, щоб мене бачили зайвий раз. Ну, ви, ж розумієте? — Марі допитливо поглянула на Тараса. — Напевно це була невдала думка.

Марі похилила голову. І їй стало так важко на душі. Кого вона обманює? Себе не обдуриш. Їй тут не місце(.

— Марі, погляньте на мене! — Тарас легенько торкнувся її підборіддя, Марі підняла голову і зараз дивилась на нього своїми карими очима. А його друга рука покрила руку Марі. — Це було найвдаліше рішення за останній час. Я ПРО ВСЕ ПОДБАЮ. Ви просто повірте мені. Дозвольте сьогодні мені вас охороняти? — Тарас міцно стиснув руку Марі у своїй. Він не хотів її відпускати. Якби ж можливо було вічно отак тримати її руку у своїй!

— Добре, — Марі лагідно посміхнулась Тарасу, відчуваючи тепло його долоні.

Машина зупинилась. І Марі побачила прекрасний готель. Вона бачила, як жінки і чоловіки в неперевершених вбраннях заходили в нього. І в Марі запаморочилось у голові: «О, Боже, у це просто неможливо повірити!»

— Дозвольте, — Тарас відкрив двері машини і простягнув Марі руку.

Марі підняла на нього очі і простягла руку.

— Все буде добре, — посміхнувся він Марі.

— Сподіваюсь…