Вона

Розділ 16 Перші страхи

Марі постукала у двері кабінету.

— Так, заходьте.

— Ви не зайняті?

— Ні, що ви. Присядьте.

— Хотіла обговорити все по справі.

— Я можу дати вам усе, що я накопав на цього демона. Якось аж дивно, говорити про демонів так просто ніби ми погоду обговорюємо, — Тарас поглянув на Марі. Йому ніби на душі полегшало від того, що він може говорити про це з кимось, не переймаючись, що його приймуть за божевільного. Так, Назар теж усе знав. Але Тараса завжди бентежило те, що жодна дівчина не дізналася б про його таємницю. А як він може розділити життя з тією, яка не знає й половини його життя? Яка ніколи не дізнається, за ким він сумує і чому їх не стало. Чого він найбільше лякається і як його підтримати. Тому зараз дивлячись на Марі, у нього зажевріла надія, що він все ж таки знайде ту, яка прийме і його, і його таємниці.

— Так, до цього складно звикнути, — Марі розуміюче поглянула на Тараса. Вона сама не розуміла чому, але відсторонюватися від Тараса їй інколи не вдавалось. Тому вона відчула всі його переживання.

— Але ж ви звикли?

— Ну як звикла, потрібно робити вибір, і, якщо вже вибрала, то не можна сумніватись. А якщо чесно, сумніви все одно виникатимуть дуже часто))). Але щоразу себе переконуєш, що це правильний вибір). Насправді намагаєшся довіряти собі, вірити, що ти не божевільна людина)… Я відволіклась), — Марі посміхнулась, не очікуючи від себе такого. Адже вона не дуже тямить в тому, щоб когось підтримувати. Зазвичай вона просто рятує життя людей, які ніколи про неї не дізнаються. І говорити з ними їй не доводилось. — Так, Андрій мені вже все скинув, і я вже з усім ознайомилась.

— Хм, Андрій скинув? Цей Андрій розумний хлопчина, — Тарас допитливо поглянув на Марі.

— Так, дуже розумний, — Марі не хотіла продовжувати говорити про Андрія. Це була дуже дорога їй людина. Лише її. — Але є один нюанс: я ніколи не стріляла з пістолетів, — помітивши здивування Тараса, Марі негайно продовжила. — Ви не хвилюйтесь я швидко вчусь. Мені потрібна лише невелика практика, тому в мене два питання: де мені взяти пістолет, і де я можу потренуватись?

— У якому сенсі ви ніколи не стріляли? — занепокоєно запитав Тарас.

— О Господи, та не переймайтесь! Знайдіть пістолет, місце де можна постріляти і поїдьте зі мною, переконаєтесь, що немає чого хвилюватись, — Марі зрозуміла, що лише так зможе заспокоїти Тараса.

— У нас в місті є тир, я домовлюсь і можемо з’їздити.

— Чудово, я буду на горі.

— Як ви себе почуваєте?

— Вже майже як нова), — це звичайно було не так, але щоб не хвилювати Тараса ще більше, Марі вирішила не вдаватись у подробиці.

Марі, відчуваючи занепокоєння Тараса, встала з крісла і вийшла з кімнати. Саме тому Марі не любила перетинатись із тими, хто потрапляє під руку потойбічних створінь, вона відчувала їхні емоції. І зазвичай нічого приємного вони не приносили. Зазвичай це був страх, розпач, паніка, істерики. І Марі було дуже тяжко опанувати себе. Тому вона й не хотіла погоджуватись на пропозицію Тараса, адже знала, що рано чи пізно вона почне відчувати зі сторони Тараса страх. І цей страх якнайгірше вплинув би на Марі. Адже в час, коли їй потрібно бути впевненій у собі, її сковує паніка і страх і в результаті дуже складно відфільтрувати чужі почуття від своїх. Марі знадобилось багато часу і тренувань, щоб хоч трохи навчитись блокувати свій зв'язок з оточуючими. Але інколи їй це не вдавалось, як в ситуації із Тарасом. Вона постійно його відчувала і ніяк не могла заблокувати їхній зв'язок.