Покарання

Розділ 19

Що трапилося?

Це було перше питання після того, як я прийшов до тями, виринувши із спогадів минулого життя. Усе було так само. Хоча, дещо могло змінитися. Ми з Пилипом сиділи на траві, знаходячись у центрі лісової галявини, серед шуму вітру та дзюрчання потічка, що знаходився зовсім недалеко. Власне, потічок я пам’ятав дуже добре, коли ми сюди йшли і це було зовсім недавно. Проте, здавалося, що пройшла ціла вічність. Далебі, так воно і могло бути насправді. Принаймні частина життя пройшла, адже я пережив фрагменти існування Долини: її дитячі роки, пов’язані із страхами та молодість, переповнена сексом та наркотиками. Дуже прикро, що й казати про це.

— Що трапилося?

Я знову повторив це питання, але цього разу вже в голос. Буцімто, я не знав, що зі мною відбувалося. Правда, я достеменно не знав, що трапилося насправді, а що лише примарилося у трансендентації.

— Я скажу тобі, що сталося. Ти зробив те, у що сам ніколи не вірив. Ніколи не вірив, а лише сміявся з цього. Ти відкрив двері в інші світи. Ось що ти зробив насправді. І тепер твій світ знаходиться в небезпеці. І це ти називаєш природним явищем?

— А що тоді робити? — питаю розгублено я.

Пилип глянув на мене трохи сумним поглядом.

— Не знаю… Але ти сам заварив цю кашу. Ти захотів вийти за межі реальності, але сталося так, що реальність вийшла за твої межі. Тепер всі процеси контролюються ними — істотами з паралельних світів.

— Я не розумію, коли ти говориш загадками. Можна простіше?

— Ти нічого не пам’ятаєш? — спитав він мене. — Остапе, ти був Там.

Я дивлюся на Пилипа і розумію, що насправді усе пригадав, але не знаю яким чином це потрібно інтерпретувати. Чи може просто прийняти як належне без жодних логічних висновків?

— Я знову пережив фрагменти свого минулого життя. І бачив дивні речі. Життя Долини ніби роздвоювалося…

— Знаю. Ти все говорив, коли знаходився під гіпнозом. Отже, дитячі роки Долини ти сам не пригадав би без регресивного гіпнозу.

— Але як мені позбутися дивного відчуття, коли знаходжуся в тілі Долини. Мені вже набридло переживати попереднє життя.

— А чого ти впевнений, що це попереднє життя? — спитав Пилип.

Я здивовано на нього подивився. Але він загадково посміхнувся, дивлячись кудись за лінію горизонту. Я зауважив, що це точно минуле життя. Інших варіантів просто не може існувати. Як ще пояснити ці аномальні відчуття? Позаяк я не вірю в реінкарнацію і тому, мені доводиться прикладати зусилля, щоб повірити в таку надзвичайну історію.

— Твій мозок просто відмовляється допускати інші пояснення. Бо ти думаєш лівою півкулею, як більшість людей і намагаєшся усьому знайти якесь логічне пояснення, наукову основу. Ти ж, творча людина, письменник, тому повинен міркувати правою півкулею, себто відчуттями, інтуїцією. Все дуже просто. Долина — це майбутня твоя реінкарнація.

Пауза.

Я мовчки дивлюся на співбесідника, намагаючись зрозуміти, куди він хилить. Яка ще майбутня реінкарнація? Це вже точно маячня. Як можна побачити уривки свого майбутнього життя?

Ні, це безглуздо. Не зважаючи на шоковий стан, та розгубленість, я не збирався вірити у подібні речі. Ще можна припустити спогади із попереднього життя людини, але бачити уривки наступного життя…

— У це важко повірити, я знаю. Але де ти міг бачити таких психіатрів у нас, які окрім науки, ще довіряють парапсихологам та медіумам. Зараз таких лікарів не існує, а у радянський час, тим паче. І музика хардрок, наркотики були інші. Врешті решт, мобілки тоді ще не існували, а тим паче в Україні. А дослідження лікарів та вчених значно краще ніж зараз.

Запаливши сигарету, я погоджуюся з його міркуваннями, але лише частково. Я десь читав, що після смерті душа перевтілюється в інше тіло приблизно через рік. Отже, двадцять з гаком років тому назад, точно не було більшості речей, якими користувалася Долина. Хоча, все це дуже складно зрозуміти. Усе так заплутано.

— Гаразд, ти кажеш, що це буде моє наступне життя… Але люди переходять в нове життя і як правило народжуються зовсім в іншій частині світу. Тим паче, це марення від наркотиків. Як можна бути упевненим, що це не химерні вигадки? Як це можна перевірити? — спитав я.

— В тебе є тільки один вихід, Остапе. Потрібно провести дослідження, ще раз зануритися у життя Долини та спробувати дізнатися якомога більше інформації про її народження, усіх близьких родичів і саме головне дізнатися дату і рік народження, якщо це можливо. Іншого шляху немає.

Вітер розганяв темно-сірі хмари і почало сильніше припікати. Проте, ми на це не звертали жодної уваги.

— А чому Долина так боялася води? Невже вона в минулому житті потонула? Ким тоді вона була раніше?

Тобою.

Звичайно, не варто слухати внутрішній голос. Така відповідь дуже страшна та неприємна. Але це не означає, що вона не правильна. Правда, мені зовсім не хотілося про це думати.

— Ні, — сказав я. — Я був Долиною у попередньому житті, а потонув у позаминулому. Всі історії про реінкарнацію розповідають про минулі життя людей. Ніколи не чув, щоб людина пригадувала чи дізнавалася про своє наступне життя. Це не можливо! Це дурість! Не можливо…

— Можливо. Все можливо. Істина настільки шокує, що ми готові її позбутися заради солодкої брехні. Набагато легше створити захисну стіну ілюзій, ніж зазирнути в очі дійсності. А деякі люди, між іншим, дізнавалися інформацію, ким вони стануть у майбутньому житті. Це поодинокі випадки, але вони були. Я про один випадок чув від авторитетного гіпнотерапевта.

— Це лише легенди, вигадки… Долини не існує. Я більше не хочу вірити в ці дурниці, — заперечив я. — Не треба було приймати наркотики.

— Це ти зараз так кажеш. Але зрозумій, що в твоїх містичних видіннях є раціональне зерно. До того ж, як ти поясниш, що опинився в покинутому селі Глибоководне?

Пилип мав рацію. Я шукав на мапі Дніпропетровської області таке село, але не міг його знайти. Мапа була дуже детальна з назвами усіх населених пунктів, сіл та селищ міських типів. Але, там повинно бути це село! Мішко не міг мене обманути.

Та я й сам бачив стару, іржаву табличку: «Глибоководне». Отже, це село існує. Я навіть пам’ятав приблизний шлях, як туди доїхати. Хоча, я і шукав це село на мапі всієї України, але також його не знайшов.

Багато питань виникло у мене. І я почував себе все більше безпомічним, безпорадним та загубленим.

Що на мене чекає далі?

— Давай зустрінемося за кілька днів. Треба буде провести ще один сеанс гіпнозу та витягти деякі факти на світло. Ти поки що продовжуй своє дослідження. Можливо, цей шлях призведе тебе до відповідей.

— Хто такий Психотроп-Маг? — спитав я.

— Ти очікуєш, ніби я маю відповіді на усі запитання? Можливо, це дух із паралельного світу. Це може бути пов’язано із життям Долини, тобто твоїм майбутнім життям. Досліджуючи границі реальності за допомогою наркотиків, ти відкрив двері в інший вимір. У астральному світі, куди ти подорожував за допомогою наркотиків існують певні правила, які відрізняються від матеріального світу. Зокрема, в астралі існують різні енергетичні істоти, духи, які можуть становити небезпеку. Бувають випадки, що людина під час таких подорожей не може повернутися назад. То ж я категорично забороняю тобі робити будь-які спроби мандрувати в астрал. Жодних наркотиків не приймай більше. Ніколи. Інакше я не зможу тобі допомогти. Це не жарти, а реальні речі. Зрозумів?

Я мовчки кивнув, ще не знаючи, як мені бути без психотропних речовин, адже я до них сильно звик. Сказані слова навіювали якоюсь неприємною атмосферою ірраціональності.

— Доведеться мені повірити у це. Просто я все життя шукав сенс життя і намагався збагнути істину. В моїх романах багато філософських міркувань.

— Остапе, ти знаєш більше, ніж ти думаєш, але менше, ніж тобі цього хотілося. Проблема в тому, що в тебе дуальне мислення.

— Дуальне мислення? Про що ти? — не зрозумів я.

— Ти роздвоюєшся між духовним пошуком себе, пізнання істини та захопленням наркотиками, окультизмом, щоб втекти від реальності. Ти намагаєшся поєднати те, що стоїть на різних боках річки. На одному боці пошуки відповідей, дзен-буддизм та кабалізм, який намагаєшся вивчити, вдосконалення людської душі та перехід на більш високі рівні розвитку духовності. А з іншого боку, ти занурюєшся в атмосферу алогізму, страху, ненависті, що виглядає у красивій, спокусливій обгортці, яка нібито зветься «нірваною». Але це не духовна нірвана, а порожнеча. Наркотики, алкоголь гальмують твої благородні пошуки істини, перетворюючи цей процес у вульгарну, примітивну схему отримання короткотермінової ейфорії. Але усі химерні відчуття від психоделіків — це самообман. Твоє скептичне ставлення до містики призвело до того, що ці речі реально почали з тобою відбуватися.

— Раніше я не вірив у паранормальні явища. Але тепер зрозумів, що просто боявся, що такі речі можуть відбуватися зі мною.

— Так, — погодився Пилип. — Твої найбільші страхи вийшли назовні і матеріалізувалися у реальності. Остапе, з такими духами не можна жартувати. Я не знаю точно хто такий Психотроп-Маг, але тобі не варто вступати з ним у контакт. Ти повинен прийняти рішення прямо зараз. Або далі падаєш в яму завдяки психоделікам, або кардинально змінюєш спосіб життя: кидаєш наркотики, починаєш повноцінно жити реальністю, а не ілюзіями та вибираєшся на поверхню. Адже цей світ чудовий, прекрасний і в тебе є можливість це усвідомити.

Далі Пилип повідомив мені ще одну корисну річ. Мовляв, я був у минулому житті чоловіком, займався фермерством та садівництвом. Прожив шістдесят з гаком років і помер приблизно за рік до мого теперішнього народження. Ці факти йому вдалося витягти з мене, коли я знаходився під гіпнозом. Але деякі дані свідомість навмисно блокувала і Пилип не зміг їх дізнатися. Правда, це не так вже й важливо, адже отриманої інформації досить для розмірковування. Він зазначив, що я маю сам спробувати пригадати деталі минулого життя, щоб знайти причину того, що відбувається зараз і що чекає мене у майбутній реінкарнації, коли я буду існувати в тілі Долини. Як подумаєш про це, то можна тронутися розумом.

Проте, я пообіцяв, що продовжу езотеричні дослідження без психотропних речовин. Лише глибокі медитації та сновидіння. Ніяких шаманських ритуалів, спіритичних сеансів та інших окультивних практик, що можуть становити небезпеку. І бажано мені не тусуватися із екс-членами клубу «Аномалія». До речі, цей клуб починає розпадатися і скоро, думаю, від нього нічого більше не залишиться. Адже такі божевільні ідеї, ніколи не отримають втілення, а якщо їх хтось і реалізує на практиці, то тільки найповніший безумець та параноїк.

Отже, ми урочисто розпрощалися і я пообіцяв дотримуватися усіх порад. Пилип порадив звертатися до нього, якщо у мене виникнуть бодай найменші проблеми у містичних переживаннях та відчуттях.

Я вирішив, що принаймні спробую змінити своє життя на краще.