Покарання

Розділ 10

Вранці я пригадував незвичні пригоди, які привели мене в забите, загублене, віддалене від світу село. Досі було не зрозуміло, як там можна взагалі жити. Це ж чортова яма!

Мішко як і обіцяв довіз мене додому. Я відіспався і добряче поїв, коли мене прорвало. Поперло. Понесло.

Я почав писати.

Дійсно, ввімкнувши свій ноутбук, я відчув нестримане бажання зануритися у світ власних фантазій та мандрувати світами разом із героями. Після кількамісячної перерви, я писав шалено та божевільно із надзвичайною швидкістю. Молотив пальцями по клавіатурі, як навіжений, відчуваючи, що ледве встигаю записати думки, що раптово виникають в мене у голові.

Написавши із десяток сторінок, якісної прози, я вирішив зробити перерву. Взагалі написаний текст здавався мені дуже доречним, цікавим, наче я перейшов на новий рівень літературної діяльності. Може цей роман принесе мені найбільшу популярність в Україні?

Телефонний дзвінок відволік мене від таких приємних думок. Це дзвонив мій видавець, який цікавився, як там творчий процес. Я відповів, що все дуже добре. Він запропонував мені зустрітися у кафе та обговорити деякі важливі питання.

— Остапе, з тобою хоче зустрітися кінопродюсер для обговорення екранізації «Артефакту».

— Не може бути! — не вірив я власним вухам.

— Так. Приходь через годину у те ж саме кафе, де ти перший раз дав мені свій рукопис для публікації.

Видавець повторив слова, які ледве дійшли до мене з другого разу.

Із піднесеним настроєм я поїхав на зустріч. Подумати тільки! Мою книжку збираються екранізувати. Нарешті мою популярність зросте ще на кілька пунктів.

Власне, зустріч пройшла належним чином. Ми обговорювали можливість зйомок фільму не більше двох годин із динамічним сюжетом. Фінансове питання, яке мене цікавило найбільше, теж розглянули. Найбільшу суму, яку вони можуть запропонувати мені для продажу прав на екранізацію — це п’ятдесят тисяч доларів. Я ледве не впав зі стільця. Це ж такі гроші. Ура, я розбагатів.

Звісно, не вагаючись, я підписав договір і продав усі права. Більше того, я погодився написати сценарій до фільму такий, який найбільш точно відтворить усю картину подій. Звісно, я ніколи не писав кіносценарій, але пропозиція була варта того, щоб спробувати. Мені навіть пообіцяли досвідчені кіносценаристи давати поради і допомагати.

Коли все завершилося, я повернувся додому у хорошому настрою. Всі проблеми відійшли на задній план.

Все було чудово. Я знову писав роман до пізньої ночі. За роботою я непомітно випив п’ять пляшок пива. Але натхнення було міцніше за алкоголь, тому я не сильно сп’янів.

А коли ліг спати, то ніяких кошмарів мені не снилося. Я прокидався двічі тільки для того, щоб піти на кухню покурити. І все.

Ніякі Долини мене не цікавили до наступного дня.

Я спав до ранку, як мале дитя, здоровим глибоким сном, який ніхто та ніщо не могло потривожити.