Покарання

Розділ 17

Світ сновидінь в одну-єдину мить розчинився серед дзвону будильника.

Я прокинувся о дев’ятій годині, пригадавши із деяким відчуттям страху та сорому, що можу спізнитися на зустріч із Пилипом, яка назначена на десяту ранку. Швидко прийнявши душ, я поснідав та випив філіжанку чорної міцної кави. Це остаточно розбудило мене від залишків сну та додало впевненості, бадьорості для активного початку нового дня.

А день обіцяв принести багато сюрпризів.

Я попрощався із Зоряною, ще раз подякувавши за вчорашню ніч, яка була незабутньою. А потім поїхав на зустріч.

Зустрівши мене, Пилип імпровізував увесь подальший сценарій.

Ми сіли у «Тойоту» і поїхали у невеличкий ліс, що починався за містом. Я зупинив авто на відкритій галявині. Пилип зауважив, що це чудове місце для відпочинку.

Ми йшли лісовою стежкою, порослою кущами. Повітря було чистим, свіжим, із ароматами лісових квітів; із какофонією звуків — співів птахів, журчання потічка, метушні маленьких лісових мешканців, у яких було своє неупереджене, власне життя. Височезні дерева стояли колоною навколо нас, захищаючи від подиху, пориву вітру, що шелестів зеленим листям.

Пилип зупинив мене на одній галявині. Ми посідали на м’якеньку травичку, що росла біля помпезного, старого дуба, гілки якого створювали для нас тіньовий затишок. В цьому місці панували спокій та свобода.

Недаремно він вибрав місце в такому лісі, щоб відпочити від тамтешнього, гомінливого, швидкоплинного та не завжди корисного життя. Життя, що летить наче стріла, тільки от в невідомому напрямку…

Я почав розповідати Пилипу про усі пережиті відчуття в чужому тілі, дивні галюциногенні видіння та усе незрозуміле й страшне, з чим довелося зіткнутися останнім часом. Розповів усе із найдрібнішими деталями, які мають важливе значення в будь-якій історії. А також поділився з усіма міркуваннями стосовно того, що вважаю Долину своєю минулою реінкарнацією. Хоча, на сто відсотків не впевнений у цьому.

Адже це все можна легко списати на дію психотропних речовин. А це означає, що в мене серйозні проблеми із наркотиками. Правда, у мене величезні проблеми і без них.

Наприклад, як вибратися із постійного, хаотичного повернення у минуле життя?

— Це все дуже відносно, — відповів Пилип.

— Про що ти говориш?

Я дістав сигарету з пачки і запалив.

— Звідки ти знаєш, що Долина — це твоя минула реінкарнація? Хто тобі дав таку інформацію?

Трохи невпевнено я зауважив, що сам дійшов такого висновку.

— Отже, це лише твоє припущення. Деякий час я вивчав каббалізм. Зокрема, сенс життя людини — вдосконалення людської душі, перевтілення її в інше фізичне тіло. Якщо душа пройшла певний урок, виправила помилки та покращила життя, то в наступному житті їй даються інші випробовування, до яких людина вже готова. Це суть каббалізму. Ще я вивчав дзен-буддизм, даосизм, індуїзм та багато інших вчень, щоб віднайти себе. Усі медитації, астральні виходи з тіла та містичні переживання допомогли мені усвідомити важливий зв'язок зі світом. Точно так, як і ти я шукав вихід за рамки стереотипного примітивного існування в суспільстві. Проте, мої наркотичні переживання завершилися дуже скоро, завдяки високому ступеню усвідомленості та бажання жити тверезо. Але процес пізнання себе, стани зміненої свідомості відбувалися під наглядом наставника — лами Кушу.

— Кушу? — це духовний вчитель сходу? — запитав я.

Так. Кушу близько 90 років, але він виглядає у відмінній фізичній формі і дасть фору більшість двадцятирічним юнакам. Бо знаходиться у душевній та фізичній гармонії. Він виконує тібетські вправи для зміцнення енергетики, медитації, йогу, циган, а також вдень мандрує багато десятків кілометрів. Кушу навчив мене взаємодіяти з природою та усі відповіді знаходити у собі самому, а не зациклюватися на зовнішньому світові. Отже, щоб отримати точні відповіді, які тебе хвилюють треба вміти слухати себе, свій внутрішній голос. А ти не вмієш себе слухати і не знаєш чого хочеш. Навчитися цьому не так просто, як здається. Крім того, ти не можеш прислухатися до себе, бо глушиш внутрішній голос психоделіками. А прості балачки не допоможуть тобі змінитися. Потрібно багато практики.

— Я хочу позбутися відчуття в чужому тілі та інших наркотичних переживань, — відповів я.

— Усі наркотичні переживання — це наслідок. Ти ж почав приймати наркотики не просто так. Отже, для цього є причина. Причина є і твоїм галюциногенним відчуттям.

— Яка?

— Причина ще не встановлена. Для того, щоб тобі допомогти, я проведу сеанс регресивного гіпнозу. Це допоможе тобі пригадати попереднє життя. Ти колись був на сеансі гіпнозу?

— Ніколи, — чесно зізнався я. — Якось не доводилося.

— Та нічого страшного. Все буває в перший раз.

Спочатку я хотів повідомити Пилипа про свій страх по відношенню до гіпнозу і все, що з ним пов’язано, але передумав. Адже він погодився мені допомогти і якщо я хочу позбутися своїх проблем, то мені слід дотримуватися усього, що він скаже. Страх гіпнозу не полишав мене ніколи і я не міг назвати його причину.

— Зараз я введу тебе в транс, щоб ти спробував самостійно пригадати все, що з тобою відбувалося у минулому житті. Не бійся, таку практику я проводив сотні разів. Майже усі пацієнти після гіпнозу регресії почувають себе краще, більш упевнено. Пам’ятають деякі фрагменти попереднього життя, досліджують його. Позбавляються деяких страхів та нав’язливих ідей.

Я нічого не сказав у відповідь. Мовчав.

— Остапе, заплющ очі. Розслабся… Слухай тільки мій голос… Я порахую до десяти, а ти повністю розслабишся і будеш мене слухати… Один… Твої повіки наливаються свинцем… Два… Десять… Ти повністю розслаблений…

Зосередься, сконцентруйся. Спробуй відчути контакт із своїм минулим «Я». Не дивись, а побач те, що було насправді. Але не намагайся нічого інтерпретувати. Все повинно статися само собою, знаходячись у потоці. Не опирайся побаченому, але, водночас контролюй ситуацію.

Я не все зрозумів із його слів, але принаймні робив усе так, як казав Пилип. В мене щось почало виходити, але

(синя субстанція)

я відволікся.

СТОП!!!

Світ припинив своє звичне існування. Я голосно закричав, бо почав зникати разом із цією реальністю.

Все зникло разом зі мною.