Плутонія

ПІСЛЯМОВА

Прочитавши цей опис незвичайної подорожі в надра Землі, пригоди шести відважних дослідників та їх спостереження за підземним світом, деякі молоді читачі приходять до висновку, що все описане автором було в дійсності.

Автор одержав уже немало листів від читачів «Плутонії», в яких вони цілком серйозно запитують, чому не споряджаються нові експедиції для дослідження цього підземного світу, чому не знайдено вдруге і не вивчено отвір серед льодів Арктики, який веде в надра Землі. Їх цікавить також дальша доля ініціатора експедиції Труханова та її учасників.

Тому автор у післямові до нового видання Плутонії мусить пояснити, що подорожі в Плутонію ніколи не було і бути не могло, тому що ніде в межах Арктики і взагалі на Землі нема такого отвору, яким люди могли б спуститися в надра Землі. Хоч жерла вулканів є каналами, що йдуть більш-менш глибоко в земну кору, але у діючих вулканів вони заповнені розплавленою лавою або гарячими задушливими газами, а у згаслих вулканів забиті застиглою лавою.

Неправдоподібний тому відомий роман Жуля Верна «Подорож до центра Землі», в якому дослідники спускаються вглиб жерлом одного з вулканів Ісландії, а виносить їх назад на плоту жерлом одного з вулканів у Середземному морі. Дуже слабо описаний в цьому романі і підземний світ.

Плутонію я написав з метою дати нашим читачам найбільш правильне уявлення про природу минулих геологічних періодів, у цікавій формі науково-фантастичного романа показати тварин і рослини тих далеких часів. Для цього я користувався гіпотезою, яка цілком серйозно обговорювалась у закордонній науковій літературі сто з чимось років тому і мала багато прихильників. Вони твердили, що земна куля порожниста, що надра її освітлені маленьким світилом і населені. В розділі «Наукова бесіда» ця гіпотеза викладена докладно, і Труханов, звичайно, її захищає. Цю гіпотезу наука давно вже відкинула, і хоч ми точно ще не знаємо про стан земного ядра, але можна поручитися, що ні внутрішнього світила, ні отвору, який веде в надра, нема. Незважаючи на це, зазначена гіпотеза здалася авторові більш підходящою для науково-фантастичного романа, аніж жерло вулкана, прийняте Жулем Верном.

Автор сподівається, що це видання «Плутонії» спонукає радянську молодь ближче зацікавитись геологією і допоможе залучити до вивчення цієї інтересної науки, до дослідження земних глибин, викопних багатств і решток зниклих тварин і рослин нові сили, необхідні для дальшого розвитку і успіху радянської науки про Землю та її історію.

Російські мандрівники і вчені відкрили вже немало місць знаходження зниклих тварин і рослин в різних частинах нашої великої Батьківщини. Не можна не згадати відкритих професором В. П. Амалицьким багатих решток пермських плазунів, хижих і травоїдних у червоних пісковиках берегів Північної Двіни; добуті там кістки, у вигляді цілих скелетів, виставлені в Палеонтологічному музеї в Москві. Академік О. О Борисяк відкрив у третинних відкладах Тургайської області рештки найбільшого з травоїдних ссавців, який дістав назву індрикотерія, по імені казкового звіра індрика. У Північному Сибіру російські вчені відкрили трупи мамонтів із шкірою, шерстю і нутрощами, які збереглися у вічномерзлих четвертинних відкладах. В осадах пустині Гобі в Монголії я виявив зуб носорога, чим було доведено, що западини цієї великої області не були зайняті морем, як вважали іноземні вчені. За останні тридцять років експедиції, що вивчали западини Гобі в Центральній Азії, знайшли в їх відкладах дуже багату фауну: черепах, земноводних, плазунів, ссавців і птахів різних епох крейдяного і третинного періодів, а також стовбури великих дерев, які показали, що протягом цих періодів западини не були пустинями і напівпустинями, як тепер, а мали численні озера і ліси з різноманітною фауною і флорою. На берегах Амуру А. М. Криштофович виявив рештки величезного крейдяного плазуна, який нині прикрашає Геологічний музей в Ленінграді. Рештки нижчих тварин, коралів, різних молюсків, голкошкірих, ракоподібних, листя, кори, стовбурів рослин різного геологічного віку, зібраних нашими вченими, знаходитеся в музеях багатьох університетів і геологічних інститутів Радянського Союзу.