Останнє бажання

12

Вона стояла нерухомо, нахилившись до нього й не звертаючи ніякої уваги на джина, що метався на прив'язі над дахом корчми. Будинок трясся, зі стелі сипалося вапно, меблі повзали по підлозі, безладно трусилися.

— Он воно що,— прошипіла вона.— Дякую. Тобі вдалося мене обдурити. Не Жовтець, а ти! От чому джин так бореться! Але я ще не програла, Геральте. Ти недооцінюєш моєї сили. Поки що в мене в руках і джин, і ти. У тебе є ще одне, останнє бажання? То вислови його. Звільни джина, і тоді я зажену його в пляшку.

— Тобі не вистачить сил, Йєннефер.

— Ти недооцінюєш мої сили. Бажання, Геральте, бажання!

— Ні, Йєннефер. Не можу… Джин, може, і виконає його, але тобі не вибачить. Звільнившись, він уб'є тебе, відіграється на тобі. Ти ослаблена, ледве тримаєшся на ногах. Ти загинеш, Йєннефер.

— Це мій ризик!— люто крикнула вона.— Яке тобі діло до того, що станеться зі мною? Подумай краще про те, що джин може дати тобі! У тебе в запасі ще одне бажання! Ти можеш побажати що завгодно! Скористайся можливістю! Використай її, відьмаче! Ти можеш мати все! Все!