Місто сходів

Перемога у Війні — це, безумовно, переломний момент в історії Сайпуру. Проте, захоплюючись особистістю каджа і Війною, часто залишають поза увагою кілька років після падіння Континенту, які були так само важливі для Сайпуру, як і смерть божеств. Але цей період майже повністю забутий.

Імовірно, це сталося тому, що події, які відбулися після Війни, згадувати дуже неприємно.

Після того як кадж убив останнє божество, стало очевидно, що божества захищали Континент — і до певної міри навіть Сайпур — не лише від зовнішніх ворогів, а й від низки вірусів та хвороб. І впродовж двадцяти років після смерті Джукова, останнього божества, жахливі спалахи чуми й сезонні епідемії стали такими ж передбачуваними, як дощ і сніг.

За періоди, офіційно визнані Чумними Роками, померла незліченна кількість людей у всьому світі. Континент, настільки залежний від божеств, був особливо вразливим: одразу після Бліца майже третина його населення померла від різних недуг. Воїни Сайпуру, які перебували на Континенті й були так само вразливі, у листах додому описували вулиці, завалені горами гнилих трупів заввишки з людський зріст, нескінченні потоки фір, що везли тіла до вогнищ за межами полісів. Кожен поліс страждав від нашестя комах, щурів, лисиць, вовків — майже всіх шкідників, яких тільки можна собі уявити. Скрізь на Континенті, хай куди ви прямували, вас зустрічав непереборний запах зогнилої плоті. Утім, Сайпур — колишня колонія, яку лише частково захищало божественне втручання — мав кращі знання про нечудесне лікування і санітарію. Хворих тримали в карантині, і, коли солдати повертались додому, їх також негайно поміщали в карантин — тоді це викликало велике обурення сайпурців. Загалом, хоча Чумні Роки були аж ніяк не легкими, Сайпур утратив менше ніж десять тисяч життів через цей раптовий масовий спалах хвороби.

Саме ця автономність допомогла Сайпуру і в розвитку технологій. Упродовж 867 років своєї залежності Сайпур був змушений постачати Континенту товари, вироблені власними силами, без божественної підтримки. (Історики Сайпуру досі не дійшли згоди щодо питання, чому божества потребували сайпурських продуктів, хоча могли виготовити їх у якийсь чудесний спосіб.) Змушений розвивати технології під тиском, тепер Сайпур сам став власником багатства ресурсів, і феноменальна технологічна трансформація відбулася буквально за одну ніч. Сама Валлайча Тінадеші, визнана найвидатнішою з відомих інженерів цього періоду, перед своїм зникненням у Вурт’яштані сказала, що впродовж двох десятиліть «камінь, кинутий з будь-якого вікна в Аладеші, міг під час падіння влучити одразу в чотирьох геніїв». (До речі, сам кадж був науковцем-аматором і проводив багато експериментів у своєму маєтку.)

Натомість Континент, охоплений чумою і голодом, ставав дедалі безпораднішим. За відсутності єдиної керівної сили поліси поринули у внутрішні конфлікти. Бандитські королі з’являлися, як гриби. Деякі сайпурські солдати, повертаючись, переказували чутки про канібалізм, тортури, рабство, масові зґвалтування. Народ, який колись був благословенним світочем, майже миттєво погруз у жахливому варварському дикунстві.

Щойно створений парламент Сайпуру — країни, яка так довго була підневільною, — ухвалив логічне рішення втрутитися у справи Континенту і навести порядок. Планувалося ще одне вторгнення, цього разу під прапором миру, для проведення реконструкції.

Але я не впевнений, що парламентарі справді розуміли, з чим мають справу, адже в Континенту, попри Бліц, Чумні Роки й бандитських королів, дуже довга пам’ять. Континентальці пам’ятають, ким вони були, і знають, що втратили.

«РАПТОВА ГЕГЕМОНІЯ», Д-Р ЕФРЕМ ПАНҐЮЙ