Чарівниця з острова Гроз

Пролог

Хто сказав, що космос — це вакуум, у якому обертаються зірки та планети? Космос не має нічого спільного з порожнечею. Навіть чорнота безмежного простору тут особлива. Вона вкриває, наче теплий кашеміровий плед. Здається, до неї можна доторкнутися.

Часом то тут, то там її протинають яскраві смуги. Вони спалахують і тієї ж миті гаснуть, зникаючи в небутті. Астрономи називають їх кометами. Вчені не відають, що між комет бавляться золотоволоски, небесні сестри русалок.

Золотоволоски примарні, їхні красиві обличчя бліді, а розпущені по плечах пасма мерехтять золотавим світлом. Коли золотоволоски затівають свої ігри, то робляться невидимими, і тільки золото їхнього волосся миготить на нічному небосхилі зоряним дощем.

Хто вони, ці прекрасні діви? Кажуть, що це дівчата, які розлучились із земним життям, так і не ставши нареченими або не дійшовши до вінця.

Золотоволоски гасали між метеоритами, як раптом одна з них вигукнула:

— Гей, ходіть-но сюди! Дивіться, що я знайшла.

Дівчата обступили подругу. Перед нею поволі оберталася невелика прозора кулька.

— Що це? — запитала зовсім юна золотоволоска із задерикувато кирпатим носиком.

— Схоже на м'ячик. Пограймося.

— Стійте, — зупинила їх старша за віком діва. — Це зовсім не м'ячик. Це магічний кристал. Він належить чарівнику, і ніхто не мусить до нього торкатися.

— Але де ж його господар? І як магічний кристал опинився тут?

— Напевно, чарівник загубив його. Хоча це дуже дивно. Будь-який чародій скоріше помре, ніж розлучиться зі своїм кристалом. Певно, з його власником сталося лихо. Подивимося, кому належить ця кулька.

— Як же ми про це дізнаємось?

— Вона сама покаже свого хазяїна.

Золотоволоски схилилися над кришталевою кулькою і побачили в ній худеньку чорноволосу дівчинку. Та була в перехідному віці, коли дівчина, вже втративши дитячу округлість, іще не набула жіночності. Великі чорні очі й різьблені риси обличчя говорили про те, що дівчинка виросте красунею, та зараз це був лише незграбний підліток.

— Дуже дивно, — задумливо мовила старша золотоволоска. — Дитина не може володіти магічним кристалом. Якби дітям давали в руки такі небезпечні речі, то настав би кінець світу.

— А я гадаю, що тільки дітям і можна давати дозвіл мати справу з магічними предметами. Тоді на землі настане мир і щастя, — заперечила наймолодша золотоволоска.

— Так чи інакше, я ніколи не чула, щоб дитина була чарівником, — озвалася третя.

— А я чула, — заплескала в долоні четверта, руде волосся якої мінилося мідним полиском. — Я, здається, навіть знаю, хто ця дівчинка. Це Чарівниця з острова Гроз. Тільки вона не здогадується про це.

— Острів Гроз? Той, де живуть чарівники? — зацікавилась юна золотоволоска.

— Так, дев'ять могутніх магів на чолі з Верховним Чародієм. За всю історію острова посох влади ніколи не належав жінці, та ця дівчинка поламала всі правила. Сама того не підозрюючи, вона впоралась із двома іспитами на звання чарівника і здобула магічний кристал. Тепер їй лишилося скласти останній, аби стати Верховною Чародійкою.

— І як до цього поставилися маги?

— Спершу чинили опір такому повороту долі й готували на роль Верховного Чародія хлопчика на ім'я Азар. Але врешті-решт упокорилися неминучості. Вони навіть погодилися залишити дівчинку на острові, навчити її всіх магічних законів і премудростей, але тут утрутився Азар. Він вирішив прибрати суперницю й допоміг їй повернутись у світ людей. Ось тоді-то вона і втратила свій магічний кристал, а разом із ним і згадки про те, ким є насправді,— повідала рудоволоса.

— Не думаю, що Азар учинив мудро, — похитала головою старша золотоволоска.

— Звичайно, адже дівчинці невтямки, що в ній дрімають могутні сили. Варто їй пережити сильне душевне потрясіння, як магічний дар прокинеться й виявить себе. Страшно подумати, до чого це може призвести!..