Цивілізація статусу

Розділ 19

Баррент прийшов до тями у напівтемному приміщенні з високою стелею. Він лежав на ліжку. Поруч стояли двоє. Вони сперечалися.

— Чекати просто немає часу, — говорив чоловік, — ви не зважаєте на терміновість ситуації.

— Лікар сказав, що йому потрібно, як мінімум, ще три дні для відпочинку, — говорив жіночий голос. Наступної миті Баррент зрозумів, що цей голос належить Моері.

— У нього будуть ці три дні.

— І йому потрібен час для ознайомлення з проблемою.

— Ви ж казали мені, що він винятково здібний. Його підготовка не повинна забрати багато часу.

— Вона може зайняти тижні.

— Це неможливо. Наступний корабель прибуває за шість днів.

— Ейлане, — сказала Моера, — ви занадто квапитесь. На цей раз ми ще не зможемо цього зробити. До наступного Дня прибуття ми будемо набагато краще підготовлені...

— Ситуація до того часу вийде з-під контролю, — сказав чоловік, — вибачте, Моеро, необхідно негайно використати Баррента, або взагалі не використовувати його.

Баррент обізвався:

— Для чого ви збираєтесь мене використати? Де я? І хто ви?

Чоловік обернувся до ліжка. У слабкому світлі Баррент побачив дуже високого і худого чоловіка старшого віку з пишними вусами.

— Добре, що ви прокинулись, — сказав він, — мене звуть Свен Ейлан. Я керівник Другої групи.

— Що таке Друга група? — запитав Баррент. — Як ви забрали мене з Арени? Ви агенти Чорного?

Ейлан посміхнувся.

— Ну, не те, щоб агенти. Ми незабаром все вам пояснимо. Насамперед, гадаю, для вас найліпшим буде щось поїсти.

Медсестра принесла тацю. Поки Баррент їв, Ейлан підсунув ближче до нього свій стілець і розповів про Чорного.

— Наша група, — пояснював Ейлан, — не причетна до започаткування релігії Зла. Ця релігія, здається, спонтанно виникла на Омезі. Але оскільки вона існує, ми не раз використовували її. Священики дуже охоче йдуть на співпрацю з нами. Зрештою, шанувальники Зла високо цінують корупцію. Тому в очах священиків Омеги демонстрація фальшивого Чорного не є чимось ганебним. Навпаки, в ортодоксальному поклонінні Злу велика увага приділяється фальсифікаціям — особливо таким грандіозним і вражаючим, як та, яка допомогла вам зникнути з Арени.

— Як ви це зробили? — запитав Баррент.

— Це стосується використання сили тертя і силових полів, — сказав Ейлан, — наші інженери пояснили б це вам краще.

— Чому ви мене врятували?

Ейлан поглянув на Моеру, та лише знизала плечима. Він, зніяковівши, сказав:

— Ми хотіли б використати вас для важливої справи. Але перш ніж я розповім про неї, думаю, ви повинні трохи дізнатись про нашу організацію. Гадаю, вас це повинно зацікавити.

— І навіть дуже. Ви якесь елітне злочинне угруповання?

— Ми, дійсно, еліта, — сказав Ейлан, — але не вважаємо себе злочинцями. На Омегу відправляють два абсолютно різні типи людей. Тут є справжні злочинці, винні у вбивствах, підпалах, збройних пограбуваннях тощо. Це ті люди, серед яких ви жили. І є звинувачені в порушенні загальноприйнятих правил — політично неблагонадійні або відступники від певних канонів науки чи релігії. Саме вони входять до складу нашої організації, яка називається Другою групою. Наскільки ми пригадуємо своє минуле і можемо його реконструювати, наші злочини значною мірою полягають у тому, що ми дотримуємося способу мислення, який відрізняється від загальноприйнятого на Землі. Ми були нонконформістами[4]. Ймовірно, нас вважали нестабільним елементом, що становив загрозу усталеному порядку речей, тому і депортували до Омеги.

— І ви відокремили себе від інших депортованих, — сказав Баррент.

— Так, авжеж. По-перше, справжні злочинці Першої групи не піддаються контролю. Ми не могли ними керувати і не могли дозволити, аби вони керували нами. Але надто важливим є те, що ми можемо займатись своєю справою, лише зберігаючи таємність. Ми не уявляємо, які саме пристрої охоронні кораблі використовують для спостереження за поверхнею Омеги. Задля власної безпеки нам довелося піти в підпілля, причому буквально. Кімната, в якій ми з вами наразі перебуваємо, знаходиться на глибині приблизно в двісті футів. Ми залишаємося поза увагою мешканців Омеги — всі, за винятком спеціальних агентів, таких як Moeрa. Вони виокремлюють політичних і соціальних в'язнів, які входять до Другої групи, від інших.

— Мене ви не відібрали, — зауважив Баррент.

— Звісно, ні. Ви були звинувачені у вбивстві, з цієї причини ми віднесли вас до Першої групи. Однак ваша поведінка не була типовою для осіб Першої групи. Ви здавались для нас потенційно корисною людиною, тому ми час від часу допомагали вам. Але нам необхідно було впевнитись перед тим, як прийняти вас до Групи. Ваша відмова від звинувачення у вбивстві свідчила на вашу користь. Також ми допитали Ілліарді після того, як ви його розшукали. Здається, немає підстав сумніватися в тому, що він вчинив вбивство, в якому вас звинувачували. Ще сильнішим аргументом була ваша висока здатність до виживання, яка пройшла остаточне випробування під час Полюванні й Ігор. Нам дуже потрібна людина з такими здібностями.

— Але в чому полягає ваша справа? — запитав Баррент, — чого саме ви бажаєте досягти?

— Ми хочемо повернутися на Землю, — відповів Ейлан.

— Але ж це неможливо.

— Ми так не вважаємо, адже вивчили це питання і гадаємо, що, незважаючи на охорону, повернутися на Землю реально. Ми перевіримо це через шість днів, коли спробуємо це здійснити.

— Краще було б почекати ще півроку, — висловила свою думку Моера.

— Далі з цим тягти не можна. Затримка на півроку призведе до краху. Кожне суспільство має свою мету. Злочинне суспільство Омеги налаштоване на власне самознищення. Барренте, ви наче б то здивовані? Хіба ви цього не помічали?

— Я ніколи про це не думав, — відповів Баррент, — зрештою, я був частиною цього суспільства.

— Це цілком очевидно, — сказав Ейлан, — погляньте на їхні звичаї — усі вони зосереджені на легалізованому вбивстві. Свята — це привід для масових вбивств. Навіть закон, який сяк-так регулював кількість вбивств, починає порушуватись. Населення живе на межі хаосу. Це очевидно. Ніхто не почувається в безпеці. Єдиний спосіб вижити — це вбивати. Єдиний спосіб піднятись у статусі — це вбивство. Єдина можливість захистити себе — це вбивати все більше і більше, швидше і швидше.

— Ви перебільшуєте, — не погодилась Моера.

— Не думаю. Я розумію, що на перший погляд здається, ніби існує певна незмінність інституцій Омеги, певний усталений консерватизм навіть у вбивствах. Але це ілюзія. Я гадаю, що всі вмираючі суспільства завжди зберігали ілюзію стабільності — і то до самого кінця. Ну, а кінець Омегіанського суспільства швидко наближається.

— Наскільки швидко? — запитав Баррент.

— Точки вибуху воно досягне приблизно місяців за чотири. Єдиний спосіб щось змінити — це знайти інший шлях, інший вихід.

— Земля, — вимовив Баррент.

— Саме так. Тому спробу потрібно здійснити негайно.

— Ну, я, звичайно, не все зрозумів, — сказав Бар-рент, — але я готовий вас підтримувати. Я з радістю візьму участь у будь-якій експедиції.

Ейлан подивився на нього спантеличено.

— Здається, я не дуже добре вам все пояснив, — нарешті зважився він, — саме ви будете цією експедицією, Барренте. Ви і тільки ви... Пробачте, якщо це для вас виявилось дещо несподіваним.