Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри

Короткий зміст книг «Ерагон» та «Ерагон. Найстарший»

П'ятнадцятирічний юнак Ерагон був неабияк подивований, знайшовши в горах Хребта синій камінь. Ерагон мешкав на фермі поблизу маленького селища Карвахол разом зі своїм дядьком Герроу та двоюрідним братом Рораном, отож забрав камінь туди. Юнака виховували Герроу та його покійна дружина Маріан. Про свого батька він не знав геть нічого, а його мати Селена була сестрою Герроу, проте відтоді, як народився Ерагон, її ніхто не бачив.

Перегодом камінь розколовся на дві частини, й на світ з'явилось дитинча дракона. Коли юнак доторкнувся до маленького дракончика, то на його долоні з'явився срібний знак, а між їхніми душами виник чарівний зв'язок. Так Ерагон став одним із легендарних Вершників дракона. Свого дракона він назвав Сапфірою, бо саме так звали дракона, про якого йому розповідав сільський казкар Бром.

Вершники дракона з'явились багато тисяч років тому після спустошливої війни між ельфами та драконами, і їхня місія полягала в тому, щоб не дозволити двом расам розпочати нову війну. Вони стали миротворцями, просвітниками, цілителями, філософами та найвеличнішими чарівниками — бо зв'язок із драконом наділяв людину здатністю чаклувати. Під керівництвом та захистом Вершників країна пережила свій «золотий вік».

Незабаром до Алагезії прибули люди. Вони також вступили до цього елітного ордену. Мир тривав упродовж багатьох років, проте його порушили войовничі ургали, які вбили дракона молодого Вершника — людини на ім'я Галбаторікс. Через цю втрату Галбаторікс ледь не збожеволів, а коли його старші брати відмовились дати йому нового дракона, він вирішив їх знищити.

Укравши собі нового дракона й назвавши його Шруйкан, Галбаторікс скористався чорними закляттями й змусив його служити собі. Після цього він зібрав групу з тринадцяти зрадників — клятвопорушників ї, перемігши разом з ними Вершників та вбивши їхнього ватажка Враеля, проголосив себе королем Алагезії. Наполохані ельфи змушені були тікати вглиб соснових лісів, а гноми сховалися в тунелях та печерах. Відтоді жодна раса не наважувалась вийти зі своїх схованок. Так тривало понад сто років, упродовж яких усі клятвопорушники померли. Учасником цих складних перипетій став і Ерагон.

За сім місяців після народження Сапфіри до Карвахола прибуло двоє підозрілих чужинців, схожих на жуків. Вони шукали яйце Сапфіри й оголосили, що незабаром у цих землях будуть разаки. Ерагонові й Сапфірі пощастило втекти, проте чужинці зруйнували домівку Ерагона й убили Герроу.

Тоді Ерагон заприсягнувся вистежити разаків і вбити їх. Залишаючи Карвахол, він зустрів казкаря Брома. Той звідкись знав про існування Сапфіри й погодився супроводжувати Ерагона під час його мандрів. На самому початку мандрівки старий казкар подарував Ерагонові червоний меч Вершника дракона — Зарок, проте не схотів розповісти, як він до нього потрапив.

Під час мандрівки Бром став Ерагоновим учителем — він навчив його літати з мечем і користуватися магією. Загубивши слід разаків, вони вирішили піти до портового міста Тейрм, де мешкав старий приятель казкаря — Джоуд. Бром гадав, що той допоможе знайти їм лігво разаків. У Тейрмі мандрівники дізнались, що разаки живуть десь поблизу міста Драс-Леони. Вирушаючи з Тейрма, Ерагон устиг зустрітися зі знахаркою Анжелою, яка зазирнула в його майбутнє, а також отримав декілька порад від її кота-перевертня Солембума.

Мандруючи до Драс-Леони, Бром зізнався, що є агентом варденів — повстанців, які збиралися скинути Галбаторікса. Сам він переховувався в Карвахолі, чекаючи на появу нового Вершника дракона. Бром також розповів про те, що двадцять років тому він був одним із тих, хто не побоявся викрасти яйце Сапфіри в Галбаторікса. Під час викрадення Бром переміг і вбив Морзана, першого й останнього з клятвопорушників. Але залишалось іще два драконячих яйця, й обома ними володів Галбаторікс.

Поблизу Драс-Леони мандрівники знову перетнулися з разаками, які завдали Бромові смертельного удару, коли той захищав Ерагона. Але разаків спинив юнак-незнайомець на ім'я Мертаг. Помираючи, Бром зізнався, що він теж був колись Вершником, а його вбитого дракона так само звали Сапфірою.

Після цього Ерагон і Сапфіра вирішили приєднатися до варденів, проте в місті Джилід юнак потрапив у полон. Його привели до жорстокого й могутнього Смерка, який служив Галбаторіксу. Незабаром, завдяки допомозі Мертага, юнакові пощастило втекти із в'язниці, визволивши ельфійку Арію, ще одну бранку Смерка. Вона була поранена й потребувала негайної допомоги варденівських лікарів.

Тікаючи від загону ургалів, вони вчотирьох прямують до лігвища варденів, яке було у велетенських Беорських горах. Та незабаром з'ясувалося, що Мертаг не хоче приєднуватись до варденів. Юнак зізнається, що він син Морзана. Мертаг засуджує вчинки свого батька, він утік із двору Галбаторікса й тепер шукає власної долі. Саме від Мертага Ерагон дізнається про те, що його меч Зарок колись належав Морзанові.

Незабаром ургали наздогнали втікачів, і вони могли б загинути, якби їх не врятували вардени, які переховувалися у Фартхен Дурі, велетенській скелі. Саме в цій скелі розташовувалася столиця гномів — Тронжхейм. Коли друзі опинилися всередині скелі, Ерагона відразу ж відвели до Аджихада, ватажка варденів, а Мертага посадили до в'язниці, оскільки він був сином Морзана.

Далі Ерагон мав зустріч із королем гномів Ротгаром та донькою Аджихада — Насуадою. Він також витримав перевірку Близнюків — двох потворних чаклунів, які служили Аджихаду. Потім Ерагон і Сапфіра благословили одне немовля варденів, а вардени у свою чергу вилікували Арію.

Проте незабаром мирне життя схвилювала звістка про те, що підземними тунелями гномів наближається армія ургалів. У страшній битві Ерагон залишився без Сапфіри й мусив сам на сам битися зі Смерком. Значно сильніший за будь-яку людину. Смерк став перемагати Ерагона й урешті-решт завдав йому страшного удару: розсік спину від плеча до стегна. Якраз цієї миті Сапфіра та Арія розбили гігантський сяючий сапфір, що слугував стелею в залі, де відбувався цей поєдинок. Гуркіт, що вони його здійняли, відволік Смерка, й Ерагон вразив його мечем у самісіньке серце. Втративши свого ватажка, ургали відступили.

Перебуваючи без пам'яті, Ерагон виходить на телепатичний зв'язок з істотою, яка назвала себе Тогіра Іконока — Скорботний Мудрець. Він запропонував Ерагонові зустрітися з ним за підказками в Елесмері, столиці ельфів.

Отямившись, Ерагон побачив на своїй спині величезний шрам. Юнак збагнув, що цього разу йому просто пощастило перемогти Смерка й що надалі слід багато тренуватися. Наприкінці першої книги він обіцяє собі знайти Скорботного Мудреця й стати його учнем.

Події другої книги розпочинаються за три дні після того, як Ерагон убив Смерка. Вардени починають оговтуватись від страшної битви під Фартхен Дуром, а Аджихад, Мертаг і Близнюки переслідують ургалів, які причаїлися в тунелях гномів. Несподівано переслідувачі натрапляють на великий загін ургалів. Під час сутички ургали вбивають Аджихада, а Мертаг і Близнюки безслідно зникають. Рада старійшин варденів призначає Насуаду спадкоємицею свого батька й просить її стати новим ватажком варденів. Ерагон, на правах васала, присягає Насуаді на вірність і обіцяє вірою та правдою служити повстанцям.

Після цього Вершник та його дракон Сапфіра збираються вирушити до Елесмери, щоб стати учнями Скорботного Мудреця. Проте перед новою мандрівкою король гномів Ротгар запропонував Ерагонові стати членом їхнього клану, Дургрімст Інгейтум. Ерагон пристав на цю пропозицію й відтепер здобув собі право брати участь у всіх нарадах гномів.

Під час мандрівки до країни ельфів Вершника та його дракона супроводжують Арія й Орик, названий син Ротгара. По дорозі вони зупиняються в Тарназі, місті гномів. Чимало гномів ставляться до Ерагона й Сапфіри з пошаною, утім один із кланів поводиться дуже ворожо. Справа в тому, що члени клану Аз Свелдн рак Ангуїн ненавидять Вершників через те, що клятвопорушники вбили багатьох їхніх однодумців.

Урешті-решт приятелі прибувають до Ду Вельденвардена, лісу ельфів. В Елесмері Ерагон і Сапфіра зустрічають Ісланзаді, королеву ельфів, яка є матір'ю Арії. Невдовзі вони знаходять і Скорботного Мудреця — старого ельфа на ім'я Оромис, який також є Вершником. Оромис та його вірний дракон Глаедр сотні років переховуються від Галбаторікса, думаючи про те, як можна було б скинути ненависного короля.

Вони обидва страждають від старих ран, що не дають їм вступити у відкритий бій — у Глаедра немає лапи, а Оромис, який свого часу побував у полоні клятвопорушників, уже не здатен контролювати велику кількість магії й потерпає від конвульсій, що геть виснажують його.

Незабаром Ерагон і Сапфіра розпочинають тренування. Юнак дізнається багато чого про історію рас Алагезії, про братерство меча й прадавню мову, якою користуються всі чаклуни. Вивчаючи прадавню мову, Ерагон усвідомлює, що припустився жахливої помилки, коли разом із Сапфірою благословляв у Фартхен Дурі немовля. Замість того, щоб сказати «Хай будеш ти захищений від усіляких нещасть», він сказав: «Хай будеш ти захистом від усіляких нещасть», і прирік немовля брати на себе страждання всіх людей, щоб ті жили спокійно.

Навчаючись у Глаедра, Сапфіра робить неабиякі успіхи. Тим часом тренуванням Ерагона дуже заважає шрам, який залишився на згадку про битву зі Смерком. Невдовзі юнака починають діймати конвульсії, і він геть зневірився в тому, що зможе стати вправним чарівником і воїном.

На додаток до всього Ерагон закохується в Арію й зізнається їй у своїх почуттях, проте ельфійка відмовляє юнакові й незабаром повертається до варденів.

За якийсь час ельфи проводять ритуал, що називається Агаеті Блодхрен, або Святкування Кривавої Клятви, під час якого Ерагон проходить магічну трансформацію: він стає наполовину людиною, наполовину ельфом. Унаслідок цього його шрам зникає, і він отримує надлюдські здібності, що ними володіють тільки ельфи. Зовні Ерагон також стає схожим на ельфа.

Відразу ж потому Ерагон дізнається, що вардени ось-ось розпочнуть війну з Імперією і що їм конче потрібна його допомога. Допоки він навчався, Насуада разом із варденами перекочувала з Фартхен Дура до Сурди, країни, що лежала на південь від Імперії й досі зберігала незалежність від Галбаторікса.

Ерагон і Сапфіра, пообіцявши Оромису й Глаедру повернутися до навчання щойно буде змога, полишають Елесмеру й разом із Ориком вирушають до Сурди.

Тим часом із Рораном, двоюрідним братом Ерагона, також відбуваються дуже цікаві пригоди. Галбаторікс посилає разаків і легіон солдатів Імперії до Карвахола, аби полонити Рорана й використовувати його проти Ерагона. Роран тікає в гори й разом з іншими селянами намагається гідно протистояти солдатам. Проте сільський м'ясник, який ненавидить Рорана й не хоче, щоб його донька Катріна вийшла за нього заміж, зраджує Рорана й видає його разакам. Ті нападають на Рорана посеред ночі, Роран тікає, але разаки захоплюють у полон Катріну.

Тоді Роран переконує мешканців Карвахола покинути рідне селище й шукати прихистку у варденів. Селяни вирушають на Захід, до узбережжя, сподіваючись, що звідти зможуть попливти до Сурди. Роран був гарним ватажком і живими-здоровими провів їх від Хребта аж до узбережжя. У портовому місті Тейрм мандрівники зустрічаються з Джоудом. Той розповідає Роранові про те, що Ерагон — Вершник, і пояснює, що разакам насамперед потрібна Сапфіра. Джоуд хоче допомогти Роранові й селянам дістатись до Сурди, мовляв, коли Роран і селяни будуть разом із варденами, то він зможе попрохати в Ерагона допомоги й урятувати Катріну. Невдовзі Джоуд та селяни викрадають корабель і пливуть до Сурди.

Тимчасом Ерагон і Сапфіра приєднуються до варденів, які готуються до битви. Ерагон дізнається, що сталося із немовлям, котре він благословив. Це дівчинка на ім'я Елва. І хоча за віком вона й досі залишається немовлям, але виглядає як чотирирічна дитина й поводиться, ніби доросла, втомлена життям людина.

Закляття Ерагона змушує її відчувати страждання всіх людей, яких вона бачить, і захищати їх від болю. А якщо вона опирається цьому закляттю, то сама починає відчувати біль.

За якийсь час Ерагон, Сапфіра й вардени вирушають у похід, аби зустрітись із військами Імперії на Палаючій рівнині, що димить і тліє через підземні торф'яні пожежі. Але незабаром з'являється ще один Вершник із червоним драконом. Він убиває Ротгара — короля гномів, а потім вступає у двобій із Ерагоном та Сапфірою. Коли Ерагон спромігся зірвати з нього шолом, то з подивом упізнав Мертага.

Як з'ясувалося, Мертаг не загинув під час битви з ургалами під Фартхен Дуром. І все це підлаштували Близнюки, які були зрадниками й планували вбити Аджихада. Таким чином Мертаг опиняється в полоні, й Галбаторікс змушує його присягнути собі на вірність прадавньою мовою. Відтоді Мертаг разом із молодим драконом Торнаком стає рабом Галбаторікса й свято переконаний у тому, що його присяга ніколи не дозволить йому зрадити короля, хоч Ерагон і благає його покинути Галбаторікса й приєднатися до варденів.

Мертаг дуже сильний і може легко вбити Ерагона та Сапфіру, проте відпускає їх, оскільки раніше вони були його добрими друзями. Але перш ніж їх відпустити, Мертаг забирає в Ерагона Зарок, пояснюючи свій вчинок тим, що він і тільки він має право битися цим мечем, оскільки є одним-єдиним сином Морзана. Але несподівано з'ясовується, що він не єдиний син Морзана, що Ерагон і Мертаг — брати, а їхньою матір'ю була Селена, дружина Морзана. Близнюки дізналися про це, коли перевіряли пам'ять Ерагона — того ж таки дня, як той прибув до Фартхен Дура.

Приголомшені цією звісткою, Ерагон і Сапфіра врешті-решт повертаються на поле бою й об'єднуються із Рораном та мешканцями Карвахола, які дуже вчасно прибули на Палаючу рівнину. Роран по-геройському б'ється і вбиває обох Близнюків.

Насамкінець Ерагон і Роран вибачають одне одному старі образи й міркують над тим, як визволити Катріну з полону разаків.