Альтернативна Еволюція

Слово друге ІНТЕГРАЛЬНИЙ ІНТЕЛЕКТ ПЛАНЕТИ

Прадавні легенди говорять про падіння Високої Сутності Буття, про те, що після цього Падіння у Світ прийшли смерть, руйнація і страждання. Сатана, Люцифер, Аріман, Мара, Чорнобог — численні синоніми цього Духа. Хто ж він такий? Чи реальна ця Індивідуальність, чи це тільки певний символ космічного явища?

Традиції юдаїзму та породженого ним християнства стверджують, що Люцифер був Високим Архангелом, Світоносцем, Сином Зорі, Первістком Світобудови. Він загордився і повстав на свого Творця. Після страшного поєдинку в Небесах він і його воїни були скинуті в нижчі сфери, де вони намагаються спотворити людську Еволюцію, що народжена Творцем як Альтернатива Грішним Могутностям.

Прямолінійне розуміння древніх переказів заводить нас у хащу схоластики та філософських абсурдів. Звісно, могутня Світоносна Сутність не могла б повстати на Корінь Життя, що її породив. Очевидно, що мова йде про Індивідуальність, що виникла історично.

Очевидно, при гармонійному розвитку Світового Цілого кожен новий Цикл Буття супроводжується і народженням нової Свідомості, що охоплює і творить все більш глибокі й багатопланові сфери Життя і Радості. Така Свідомість не замикається в обмеженій Сфері, а насичує її напругою творчості й дії, перетворюючи в Зерно ще величнішого Буття. Безкінечна Пісня Радості — ось що таке життя при такій послідовності Циклів.

Але у випадку дисгармонії, у випадку хвороби Світового Плоду, його розвиток може бути спотворений. Змагаючись із хворобою, Світове Життя почало творити деградовані форми і деформованих істот. Його еволюційна ритміка була лихоманково-патологічною, його рівновага досягалася ціною взаємопожираючого кругообігу. Були народжені не законні форми краси та єдності, а спеціалізовані форми: хижаків і травоїдних, паразитів і їхніх господарів…

А в кульмінаційний момент якогось Циклу, коли в Сфері Життя мала виникнути Індивідуальна Свідомість, відбулася інтеграція хворобливих елементів і фрагментів цього «лихоманкового» життя. Так з'явився «Розум» Біосфери як певна об'єднуюча функція елементів світового життя. Будучи психічним фокусом динаміки спотворених форм, він з моменту свого народження не міг позбутися комплексу неповноцінності. Власне, його можна було б назвати Духом хвороби і розпаду: так навіть прекрасна істота під час хвороби може перетворитися в монстра.

Цілість не була знищена цією планетарною бідою, бо Корінь її недоступний для зовнішніх деформацій. Динаміка глибин Життя вступила в тривалий, тяжкий процес боротьби за оздоровлення.

Але появу будь-якої нової якості в біосфері Інтегральний Інтелект сприймав як загрозу собі, тому він використав свої «адміністративні можливості», свою потугу Супермозку для деформації цієї і нової якості відповідно до свого розуміння і потреб хвороботворного буття. Він «планував» екологічні цикли взаємопожирання, він встановлював жорстоку рівновагу в Природі, він змушував Матерію творити замість гармонійних форм кошмарні зразки своєї уяви.

Та крізь ці хащі еволюційного хаосу, крізь агонію й ричання страшних чудовиськ Світовий Зародок прагнув протиставити космічній Хворобі Розпаду свою головну силу, здатну вилікувати Єдиний Організм. Ця сила — Радість Єдності, це Любов, втілене Світло. І носій її — Людина.

Міфи й казки древності передають дивовижні вісті про Золотий Вік, коли люди, тварини, птахи і рослини були єдиним Вінком Буття. Все було Всім, і Джерело Життя було єдиним. Радість була сенсом буття і харчем, енергією руху і сутністю саморозкриття.

Світ став виліковуватися. Це була радісна Епоха Титанів, Епоха Урана.

Та хвороба повернулася. Зародок Супермозку, мов ракова клітина, зачаївся в глибинах Життя, і вірус, що уразив колись форму життя, зумів проникнути в розум Людини.

Так було заражене саме Джерело Буття — Свідомість, Світлоносний Центр Життя. Єдність знову розпалася.

Інтегральний Інтелект отримав доступ до сфери Духу через поневолені свідомості людей. Тепер він міг формувати не лише хворобливі прояви життя, але й впливати на Світову Цілість, на Космічний Розум. Природа, позбавлена керівного розуму Титанів, почала керуватися Законом. Інерцію Закону використав Інтегральний Інтелект для повного оволодіння сферою Життя та Психосферою Людства.

Свідомість мислячої істоти, розділена з Цілістю, побачила Світобудову відчуженою і зовнішньо-ворожою. Титан став ліліпутом, духовним пігмеєм. Форма прояву змінилася відповідно. Всі життєві елементи, озброївшись одне проти одного, втратили можливість пластичної трансформації і вічного розкриття. Світ заснув, завмер, ввійшовши в Колесо Самопожирання, в обійми Світового Змія.

Людина впала зі свого трону лідера Життя і стала хитрою, підступною, жорстокою істотою. Почалася драма, про яку ми говорили раніше: історичні цикли взаємознищення, війн, знищення «братів менших» — тварин, руйнування самої тканини Світового Життя…

Лише Флора — рослинний покров Матері Світу — зберегла ще безпосередній зв'язок з Джерелом Світла і пропонує своє життя, свої плоди для кривавого світу тварин і людей.

Супермозок міг би святкувати перемогу над Єдністю. Та Корінь Життя для нього недоступний. У надрах Таємниці зріє Зерно Нового Світу, котрому суджено замінити хворі зерна нинішнього Циклу.

Ґерць жорстокий і нещадний. Більшість взагалі не зрозуміє, про що мова! Що за нова космічна релігія? Що за планетарні кібернетичні монстри?

На горе людства і всього життя — це так. По всій космоісторії проходить чорна рука Ворога Буття. Поєдинок ветхого й нового — дух будь-якого історичного циклу. Наука вважає битву протилежностей у Природі «законом», але це — лише прояв злісного консерватизму Деспота, що не бажає жодної трансформації.

Історія релігій та окультних товариств усіх віків чітко визначила вплив Космічного Узурпатора на земне життя. Його втручання було занадто явним, жорстоким і нещадним. І стихійний спротив Людського Серця і Розуму, що має зв'язок з Коренем Буття, міг перетворитися у відкрите, свідоме протистояння. Тому необхідно було створити ті Міражі Буття, про які ми говорили раніше.

Цілі історичні цикли пішли на формування цих ментальних та чуттєвих фікцій. Можна коротко прослідкувати послідовність їх створення і боротьби Цілості за повернення Єдності.

Традиції древніх народів одностайно відзначають пантеїстичний світогляд пралюдей. Наші предки сприймали Природу як щось нероздільне з собою, своїми відчуттями, думками, діями, прагненнями. Не було, і не могло бути відчуження зовнішнього від внутрішнього: все було єдиним в єдиному потоці Буття.

Головний удар був нанесений саме тут. Через своїх апологетів Інтегральний Інтелект створив «Ієрархію» — Космічну Адміністрацію. Раніше у природні рівні Буття могла увійти будь-яка творча свідомість, що доросла до такого рівня. Тепер же вони були блоковані грізним наказом Самозванця, чому допомогло створення світових релігій.

Уважно проаналізуємо: ідея нікчемності та гріховності, залежності й тління; почуття приреченості і смертності; невідворотність грядущого суду і невизначеність вироку; неосяжність світобудови, відділеної від людини, і слабість самої людини — ось які зерна сіяли в серця людей апологети багатьох релігій.

Хитрість та лукавство псевдодуховних жерців ще й у тому, що вони сміливо використали переказ про Ворога Життя, увели його в концепцію буття. Паталогічний образ Сатани-Супротивника став лялькою-страховидлом, щоб прикрити жорстокість самого Господаря Світу. «Бог світу цього» і його «супротивник» — це одна й та ж сутність, це — хворий Інтелект хворого Світу, що розігрує фарс фальшивої дуальності для того, аби обманути істинного Володаря Буття — Людину.

Процес приниження й розділення йшов на всіх планах і сферах. Дух Єдності став Духом Протистояння. Діти однієї Матері стали ворогами. Брати стали володарями, рабами, жебраками, вбивцями, катами, духовними шарлатанами, брехунами, творцями і руйнаторами. Кривава ріка розділила сильне колись Серце на міріади захололих псевдосердець.

І найголовніше: було принижене Слово.

Ми зараз практично не можемо збагнути істинну сутність Слова. Ми вивчаємо його морфологічний аспект чи акустичний, фоновий чи синтаксичний. Та це безглузде заняття: тінь не дає уявлення про явище, що породило її. Автор «Євангелія від Івана» правдиво й глибоко передав дихання Істини в урочистих рядках: Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.

Непромовлене Слово і є Корінь Буття, що породжує всю глибинну невичерпність Життя. Людство, як паросток від цього Кореня, володіло даром Слова, а з ним — можливістю бути співтворцем Світобудови. У гармонійному Світі Слово — це сукупність Внутрішнього і Зовнішнього, повнота всіх потенцій та можливостей.

Але у світі хворому, де запанував Узурпатор, Слово було затемнене. Розділені істоти втратили дар Єдиного Слова. Господар Світу створив Антислово, підробку взаєморозуміння. Та навіть у цю тіньову мову безперервно вторгалися слуги Мороку, щоб гасити то там, то тут окремі, сяючі в пітьмі іскри Бога-Логосу.

Слово, що було колись живим Творцем всіх явищ і Сукупністю їх, стало нікчемним символом, знаком, котрий могли вільно міняти й спотворювати законодавці Антилогосу.

Філософії, теїзми, світоглядні спекуляції — все це темна безодня Антилогосу, Антислова, що ними Інтегральний Інтелект Планети намагається одурманити Свідомість Синів Людських.

Скільки дивовижних зусиль і витонченості! Скільки пасток!

Міріади богів. Згодом — монотеїзм. А коли теїзм рушиться — приходить атеїзм з його цинізмом та обмеженістю. Замість потойбічних едемів — міражі земного раю, соціологічні мишоловки, розраховані на жадібність та честолюбство плебсу. А для інтелектуалів — фікція пізнання: колупання в надрах хворої Матерії, використання її занепалої могутності для цілей насичення та комфорту, накопичення динамічної сили Речовини для руйнування світу, котрий і без того вже в агонії. А для істинних шукачів — містичні апендикси, окультні заклики, космічні польоти, логічні трансформації, досягнення й можливості.

Але все це — без виходу в Свободу, без порушення диктатури Інтегрального Інтелекту, що є володарем усіх важелів влади в проявленій сфері.

Історія відзначила декілька спроб Цілості дати Людству Альтернативу. Найбільш сильні з них — місії Будди й Христа. Будда прямо закликав до виходу з володінь Мари, ілюзорного й хворого світу. Христос скинув деспотію Володаря цього світу і посіяв Зерно Нового Світу у внутрішньому Космосі.

Та володар цієї сфери моментально здійснив корективу. Ім'ям Посланців зі Світу Свободи були створені нові культи, релігії, ритуали, ієрархії. Кільце знову замикалося. Світовий Змій торжествував.

Яка ж його мета? Чого жадає досягнути Супермозок Землі? Для чого мучить він людей у страшних циклах самознищення й руйнацій?

Не варто шукати сенсу (у всякому разі, нашого людського) в цьому космоісторичному хаосі. Можливо, це злобна впертість Деспота. Можливо, якийсь задум, у якому нам, людям, відведена роль виконавців та енергоджерела, можливо, ми упродовж тисячоліть віддаємо йому психоенергію, індуковану з допомогою церков, соціальних об'єднань, світових воєн, походів, революційних потрясінь, масових епідемій…

Якщо цей супермозок виник на основі хворого життя, то він ніколи не буде зацікавлений у лікуванні, бо воскресіння гармонійного Першожиття означає його зникнення. Тому битва за Єдність Світів для нього питання життя й смерті.

Французький вчений Тейяр де Шарден справедливо вказав на боготворчу роль Людини: він побачив пророчим оком виникнення в ноосфері духовного вогнища «Омега», що синтезує всі еволюційні зусилля Універсуму. Та мислитель не відзначив руйнівного для ноосфери впливу древнього Узурпатора, котрий розділив Потік Розуму на міріади розрізнених крапель. Чи можлива при такій ситуації концентрація еволюційних сил навколо «Омеги»?

При тій світовій ситуації, котру ми аналізуємо, такої можливості немає. Хіба що станеться диво. Але де основа для такого дива? Де його витоки?

Тільки серце людське несе в собі всі можливості для Преображення. Тільки воно в силі внести в еволюційний потік нові якості, котрі стануть вирішальним імпульсом для уздоровлення Світу і Життя.

Така нова якість і є Альтернативна Еволюція — Сума Любові.