Альтернативна Еволюція

7

Ми не претендуємо на вичерпні формулювання ідеї, на лідерство, на пріоритет. Ми лише передаємо естафету прадавнього заповіту пращурів, геніально висловленого Тарасовими словами: «Розкуйтеся, братайтеся!» Конкретизація всіх сторін національного життя під небом Духовної Республіки відбудеться природно й просто. То справа нової, вже святкової повсякденності грядущого.

Основне — загримів Дзвін Пробудження.

Як пробудитися? А просто: відкинувши тисячолітні забобони псевдовіри, псевдозакону, псевдознання. Найдивніше те, що в Людині все є, але вона чогось шукає поза собою.

Любов — з нею, краса — з нею, мужність — з нею, знання — в її розумі й серці, невичерпні можливості трансформації матерії та її одухотворення — теж у ній.

Злочинність, гріховність, виродження, безнадія, бездуховність — то лише сутінки сплячого розуму, то — гіпноз темряви, навіяний віками лабіринтового шляху.

Вікові апокаліпсичні пророцтва про загибель людства — то програма демонічних сил, спрямованих на самознищення мислячої істоти Землі. Спочатку прищепити вірус гріховності, падіння а потім розвинути його до комплексу неповноцінності і приреченості. Пітьмі майже пощастило здійснити злобну антилюдську програму — примару загибелі в ядерній пожежі ще не вдалось усунути.

Відкинути психічний морок, що сліпить душі багатьох поколінь, — складно! Але шлях єдиний, і лише він приведе до Епохи Радості, до Сатья-Юги — Світлої Ери, омріяної мудрецями Сходу і Заходу; це шлях до Світової Духовної Громади Народів і Племен.

Ми — Діти Духу, отже єдині, законні володарі Буття, зоряні спадкоємці. Це дає розуміння всієї космічної ситуації. Всі боги, демони, кумири, тирани, царі, диктатори, вся фантасмагорія соціальних утопій та переворотів, всі земні війни та імперії — лише марення сплячого духу, котрий повірив нічним привидам обману.

Відкинути все, все, все! Лишити тільки те, що не вмирає: любов, творчу силу вічного Преображення, прагнення до все-охоплення Сущого.

Такий важіль потужної індивідуалізації може дати лише Матір-Нація, котра народила нас земними дітьми. Тепер черга за нами — підняти Образ Матері у небо, народитися разом з Нею у Вічність.

Мова-Логос, витікаючи з джерел земної історії, впадає в Ріку Всесвіту, стає Зоряним Океаном, запалює в небі зорі — самоцвіти краси. Прадавні думи й казки розривають шкаралупу символу і розквітають у вищій реальності новим змістом для тих, хто збагне їхню втаємничену суть.

Це — прекрасне прийдешнє розуму й духу.

А нині — ставаймо під прапор Духовної України, народжуймось у небо волі, пам'ятаючи дивовижні заповіти невмирущого Кобзаря:

Неймовірне пророцтво і прозріння в суть Буття! Творче діяння й любов — ось який заповіт Тараса для Синів України. А жадоба речей і ефемерних потреб, якими нас і нині жадають полонити сини темряви, — потворам вчорашнього дня, володарям обману. Хай вони лишаються у інферно-пеклі зі своїми «багатствами».

Так радісно збагнути, що нічого не втрачено на жахливих стежках ілюзорного життя, — хіба що примари нікчемних містифікацій. Нам нема за чим жалкувати, бо все суттєве — не вмирає!

Навіть атомна потужність держав та імперій безсила зупинити народження Духовних Республік, прекрасних дочок Живого Бога. Тануть в імлі обриси ілюзорних храмів, деспотій, кривавих ешафотів, в'язниць.

Виростають блакитні Храми Духу на підмурку людського серця.

Радіймо, духовні громадяни! Ми знову під люблячим оком Матері. Перед нами — нескінченна дорога творчості, радості, любові. Ідімо, сіймо зернята блага та миру, знання й дружби, збираймо Плоди Правди та Кохання. Материнський Сад, посаджений з правіку, збережений, доглянутий в найскрутніші віки темряви, очікує нас!

1974–1989