Альтернативна Еволюція

Зустріч третя

Олесь Бердник:

Дорогі друзі! Безліч душ проклали безліч доріг у різних напрямках; ті дороги схрещувались і сплітали те, що ми називаємо земною долею окремих індивідуальностей, націй і всієї Землі. Прийшов час, коли необхідно проаналізувати, куди ж ведуть ці дороги. Так треба запитати кожного сталкера, який виходить за обмеження давніх стереотипів: чи зможе він пройти по Нових Стежках, що відкриваються перед нашим зором, перед нашою свідомістю і сумлінням?

Сьогодні надзвичайно важлива тема — і небезпечна. Раніше за це спалювали на вогнищах. Зараз теж, можете не сумніватися, ця тема буде не до шмиги ні священнослужителям, ні атеїстам. Тому що релігія і атеїзм — це дві руки одного і того ж самого демона.

Спершу я викладу свою концепцію про походження богів, їхнє значення та перспективи у космоісторії світу, а після того ви задасте свої запитання.

Чому в контексті зоряних першопрохідців виникла потреба говорити про явище богів? Існує гіпотеза про те, що боги закрили від нас зоряну безмірність, опустивши над нами своєрідний «ковпак». Для того, щоб експлуатувати психоенергію тієї чи іншої планети, вони створюють для мислячих істот найрізноманітніші концепції та парадигми — наукові, антинаукові, релігійні, антирелігійні.

Всі ці суперечності для них не мають значення. Щоб вам стало ясно, до чого я веду, давайте конкретно прослідкуємо, як вплинули релігії на той чи інший регіон світу.

Згадайте «Іліаду» Гомера, де описується греко-троянська війна. Розглядаючи уважно міфи, можна говорити про те, що ця війна була інспірована Синами Місяця, послідовниками — якщо слідувати еллінським міфам — царя Міноса18. Він збудував на Криті Лабіринт, в якому оселився Мінотавр, людинобик, який кожних дев'ять років отримував данину: сім дівчат і сім хлопців.

І цар Мінос, і Лабіринт — це грандіозні символи. Корінь «мін» вказує, по-перше, на Місяць, по-друге, на мінливість, синонім часу, Хроноса, який, як ви пам'ятаєте, пожирає своїх дітей. Лабіринт же є символом нашого мозку, про що говорять усі містичні джерела. Так от, древні маги Криту, послідовники царя Міноса, називали себе Синами Місяця. І зараз є дуже багато релігій і організацій, що йдуть під цим знаком. Місяць уособлює астральний світ примар, ілюзій, світ Майї. «Організації» Синів Сонця теж до сих пір збереглися. Це Учення багатьох Великих Посвячених. Між Синами Місяця і Синами Сонця завжди точилася війна. Древній індійський епос «Махабхарата» теж описує це велике протистояння.

Троянська ж війна стала визначальною битвою. Тут, де живемо ми з вами, панували громади Синів Сонця. Ця земля називалася Землею Трояновою. Троян — древня назва Трійці. У це поняття наші предки вкладали своє глибоке знання про триєдність Світу, про цільність, єдність трьох світів: світу фізичних проявлень, світу чуттєвості і вогняного світу Думки, який торкався божественного синтезу. Завдання ж Синів Міноса полягало в тому, щоб вторгнутися в астральний світ, у світ чуттєвості і втягнути туди Троянського Коня. Це глибокий символ. Кінь завжди був символом Духу, який несе на собі Розум. З допомогою Духу йде Преображення. Пам'ятаєте, в казках: в одне вухо коня герой входить, з другого виходить преображеним. Так-от, Троянський Кінь — це вторгнення на Троянову Землю ІДЕЇ БОГІВ.

Наші предки не знали поняття «богів». У них були «кумири». Візантійці трактували це поняття як ідолопоклонство. Насправді ж Кумир — це покровитель. Навіть до сьогодні ми запрошуємо до дитини кума, хрещеного батька, і він вважається покровителем нашої дитини. Такі покровителі народу й були в нас: Сонце, дощі, стихії природи. їх називали Дивами. І за всіма ними стояв Єдиний Дух Життя, якого наші предки називали Родом.

Боги-ідоли виникли пізніше, коли грекам вдалося втягти свого Коня. Протягом кількох поколінь вони поступово ввели в менталітет нашого народу ідею богів — господарів певних природних стихій. І люди стали ментально творити їх, а потім і вирізати з каменю чи дерева.

Отже п'ять тисяч років тому відбулася Троянська трагедія — коли наші предки ослабли, ментально піддалися Синам Місяця, тоді було змінено нашу сонячну дорогу. Дорога ця була проста й природна: Людина і Сонце, Людина і Зоряний Небосхил, Людина і Ріка. Людина відчувала себе нерозривною з навколишнім світом. Як писав Вернадський: «І зорі, і дерева, і квіти, і хмари — це продовження наших почуттів». Якби такий напрямок наших предків був збережений до цього часу, у нас не було б екологічного розгрому, ми до сьогодні б мали прекрасну планету, одночасно піднімався б менталітет Людини, ставали тоншими почуття і зберігався б оцей втаємничений, сакральний зв'язок Людини і Стихій. А Стихії, відчуваючи любов Людини, надали б нам можливості без комп'ютерів, без апаратів оволодіти ними. Як у казках, де Людина літає, переноситься з місця на місце, отримує допомогу і риби, і птаха, і вовка… Це була велика правда. Нам тяжко це збагнути. Для нас вовк — це хижак, ураган — руйнівна сила. Стихії збунтувалися, тому що Людина відділилася від них і почала їх експлуатувати. Падіння в обійми місячних загарбників привело до того, що ми втратили сонячний імунітет. І далі вже весь наш розвиток — чи то культурний, чи духовний, чи науковий — підпорядкований нашій хворобливості, що бере початок з того моменту, коли ми п'ять тисяч років тому відсікли себе від Джерела Буття.

А тепер перейдемо до більш небезпечної теми: виникнення християнської релігії. Христос прийшов зовсім не для того, щоб створити релігію. Навпаки, Він приніс Учення Визволення, прийшов, аби визволити людей від усяких богів. Дві тисячі років тому прийшов могутній Посланець Духу Життя, Батька Небесного. Він перший відчув, що Людина має увійти у єдиний потік Розуму-Сердечності, Любові, щоб Бог і Людина стали нероздільними. Саме тому Він так тяжко був покараний. А зовсім не тому, що Він прийшов узяти на себе чиїсь гріхи! Не гріхи Він прийшов узяти, а подарувати Свободу, визволити нас, розкрити наш розум, наше серце. І ми не зможемо збагнути велич Христа, якщо не збагнемо, що Він — Провідник у таке радісне царство, якого люди ще не знали.

Людина має в собі Зерно Єдиного Джерела Буття. Вона може піднятися до рівня Деміурга. Про що Христос і казав: «Відкрийте серце, Я прийду і поселюся з Батьком у ньому, і тоді ви зробите те, що Я, і навіть більше!» Людині Титанічній, яка дрімає в наших генах, в майбутньому не треба буде ракет, телефонних апаратів, комп'ютерів — все необхідне вона миттєво матиме з інформаційного поля Всесвіту. Ви не забувайте про те, що Всесвіт — це могутня інформаційна ріка. Ми купаємося в ній, але Земля тісно заблокована. Згадайте, як розвивалися наші уявлення про Всесвіт. Ми не самі творимо уявлення про світ, а нам давно це підсунули. Ми відчуваємо світ не безпосередньо, а так, як нас учать у школі за старими підручниками і рутинними уявленнями. Потім те ж саме учать наші діти. І так далі — естафета без оновлення. А коли підходить час так званої смерті, ми не готові до цього. Ми повинні були б підійти до цієї події з великою радістю і бажанням преобразитися, полетіти так, як ми літаємо у снах.

Доктор Моуді, який досліджував людей у стані клінічної смерті, відзначав, що розповіді всіх, хто побував за межею так званого життя, сходяться в одному: ніхто не зустрічав жорстокого «судію», якого пророкували релігії. А перечитайте релігійні джерела: суцільні страждання, катування, напади чортів і так далі… Окультисти теж говорять про те, що Людина за межею смерті зустрічається з так званими Вартовими Порогу, жахливими монстрами. Всіх цих «богів» породили ми самі, це НАШІ УТВОРИ. І ми можемо їх і знищити: лише варто перестати годувати їх, залишити десь в історичних манускриптах.

А юним душам майбутнього віку потрібне чисте знання. І вони в інших світах зустрінуть прекрасних розумних братів, мудрих Посланців Єдиного Бога, Єдиного Джерела Буття. Я глибоко вірю, Що якщо нам вдасться до початку наступного століття звільнитися від тиранії оцих космічних монстрів, ми зробимо перші кроки по цьому шляху. І Титани, про яких ми читали у міфах, прокинуться.

Тартар, куди Зевс замкнув Титанів, знаходиться в наших душах. Це наші генотипи. Ми проявляємо лише кілька відсотків своїх можливостей розуму, відчуттів, знання. Ми звузили своє життя до крихітного вектора, де немає нічого, окрім павутини, історичного дрантя та кривавих походів… До цих пір Людство, навіть розуміючи, що натворило купу страшного мілітаристського бруду, не може роззброїтися і повернути геній учених, технологів, дослідників, філософів на самопізнання, саморозкриття.

А тепер перейдемо до діалогу…

Запитання:

Людину безупинно атакують різні речі, що змушують її шукати силу й мудрість поза собою. Чи можна прийти до Христа шляхом волі, яка долає все, що протидіє єднанню з Вітцем?

О. Б.:

Силою не можна, вольовістю теж ні.

Вольовість доречна тоді, коли ви маєте Любов. Бо тільки Любов відкриває всі ворота. Час і простір ви можете подолати за допомогою наукових концепцій чи технологічних винаходів, але це знову буде повзання у тих чи інших спіралях Буття. А коли ви об'єднаєтеся з Христом Любов'ю, ви отримаєте ключ і крила для польоту у всі сфери.

Хто ж такий Він? Це наш Дух! Наша безсмертна іскра, яка в кожному з нас є, її треба тільки проявити. Уявляючи Його поза собою — на іконі, у скульптурі, в книзі — ми Його відчужаємо, і Він стає ідолом; а Він є Живий Дух. Ми маємо насититися Ним, маємо відчути, що Я і Христос нерозривні. Виховуючи оте Боже Дитя всередині себе, колихаючи Його у своєму серці, люблячи Його, ми тим самим стаємо Ним і тоді відчуваємо, що Батько і Я — одне ціле.

Запитання:

Даніїл Андрєєв у «Ружі Світу»19 говорить, що в Людині закладена і Божественна природа, і сім'я диявола. Христос прийшов очистити нас, але потерпів поразку, і Його Місія не була завершена. Як тепер нам себе звільнити? І друге. Може, «Ружа Світу» — це нова всепланетна релігія, яка об'єднає всі світлі сили, науково висвітлить ці проблеми і вирішить проблему виживання людства?

19 Назву «Роза Мира» ми переклали саме так, оскільки саме такий варіант, на нашу думку, найповніше передає значення цього філософського твору. — Прим, ред.

О. Б.:

Андрєєв нової релігії не творив, він казав, що «Ружа Світу» може виникнути як синтез кращих напрямів у світових релігіях. Але його погляд на інфраструктуру Всесвіту вражаючий. Він дуже точно аналізує історію світу. Божественні першолюди, Титани, народжені Ураном і Геєю, були непорочні і безсмертні. А коли Кронос оскопив Урана, зупинивши потік Божої енергії, і з'явився Час — тоді зійшла у світ Смерть. Андрєєв це називає «ейцехоре» (яйце Диявола).

Що означає це демонічне яйце? Це обмеження у нашому генотипі. Раніше Титани могли розвиватися безмежно. Розвинувшись у земній колисці, вони переходили у вищий світ, звідти — у ще вищий. І так відбувалася безперервна трансформація. Як гусінь стає метеликом, пуп'янок — квіткою. Те ж саме мало відбуватися і з Людьми. Але коли в Людину проникло оце демонічне яйце, коли відбулося «падіння», вона вже не могла безмежно розвиватися, світ був заблокований, а оскільки у заблокованому світі інформаційний матеріал обмежений, то й виникла Смерть як перепрограмування. Коли істота доходить до межі, де вона не може взяти нового досвіду, вона змушена вмирати, щоб знову народитися дитиною і здобувати новий досвід.

Це й було основне завдання Христа: подолати Смерть. Він сповнився такою любов'ю до людей, наповнився такою енергетикою, що зумів подолати навіть демонічне яйце, яке, безумовно, було і в ньому, бо Він — Син Людський. Коли в пустелі Христа спокушав лукавий, це означає, що в Ісусі ще був той аспект, що дозволив Сатані до Нього підійти. Але коли Ісус остаточно від нього відмежувався, тоді «Ангели Божі приступили до Нього і служили Йому». Тобто Христос у пустелі після 40 днів посту зумів відновити свій древній Титанічний Тип. І навіть коли іудейським первосвященикам вдалося його розіп'ясти, він подолав цю страшну ситуацію.

І ось тут я не згоден з Андрєєвим, що Місія Христа не була здійснена. Навпаки. Він ідеально її завершив. Він перший на Землі подолав Смерть і дав запоруку кожному, хто піде Його шляхом, що кожен оволодіє статусом Безсмертя.

У Даніїла Андрєєва, я відчуваю, власна концепція. Він вважає, що повністю Місія Христа буде виконана тоді, коли Він набере повної сили і спуститься сюди для остаточного бою. Даніїл Андрєєв бачить це в майбутньому, я ж думаю, що це відбудеться на рубежі століть. Основний бій закінчиться буквально при житті нашого покоління. Звичайно, наступним поколінням доведеться виживати із себе демонічну програму, але повна перемога над небесним тираном буде вже за нашого життя.

Ви ставите запитання — як нам звільнитися? Це безпосередньо стосується питання сталкінгу, того, як нам оволодіти новими небувалими стежками, щоб допомогти Христові здійснити Його Місію. Не треба боятися цього. Священики вам скажуть: «Ми можемо тільки надіятися на Його милість, на Його благодать». Це не так. Ми повинні допомогти Йому врятувати нас. Без нашої допомоги Він не може це зробити. Якщо ми спимо, Він нас не пробудить; якщо ми не рухаємося, то нікуди не прийдемо.

Запитання:

Ви закликаєте відмовитися від поклоніння богам — як же то бути з Крішною, Верховною Особистістю Бога, який є Любов який живе у серці кожного з нас як Атман? Невже треба відмовитись і від Нього?

О. Б.:

Ви самі відповідаєте на своє запитання: «Він єсть Любов і живе у серці моєму як Верховний Дух, Атман». Так навіщо Йому поклонятися? Те ж саме і я говорю: Христос — це дитятко, яке живе у моїй душі. Хіба мама поклоняється дитяті? Вона його люляє, плекає. Поклонятися треба любов'ю. Любити, плекати, годувати, виховувати, вирощувати, і це Дитя стає вами.

Крішна вимагає не поклоніння. Це апологети Крішни, земні жерці, хочуть, щоб ми знов сотворили Бога. Атман же хоче, щоб ми були всемірним проявом Духу Життя, щоб ми були дослідниками Всесвіту, щоб літали до інших світів, розкривали таємниці Природи, щоб засівали Життям інші світи, любили своїх подруг, і дружин, і матерів, і Вітчизну!.. Оце буде справжнє поклоніння і Крішні, і Будді, і Аллаху.

Запитання:

Що таке астральні світи по відношенню до Людини?

О. Б.:

Це те саме, що запах або колір для квітки. Наші почуття, наша любов, ненависть — уся енергетика людських стосунків випромінюється у Всесвіт і створює довкола Землі астральний світ, насичений нашими переживаннями впродовж віків. Можете уявити собі, чим насичена ця сфера.

Завдання в тому, щоб перепрацювати її. Створити нову культуру, нову духовність, нову освіту, стосунки, сповнені любові. Тоді поступово астральний світ очиститься, стане прозорим і красивим.

Запитання:

Блаватська пише, що життя на Землю прийшло з Місяця. Як ви до цього ставитеся?

О. Б.:

Це ми вже торкаємося космогенезу, космічного походження Життя. Блаватська правильно говорить: коли порушилася рівновага системи, коли сколапсував Люцифер — грандіозна зоря в центрі нашої системи, то гравітаційний вихор розкидав планети навсібіч. І в цей час до Землі наблизився Місяць. На ньому прибули ті, кого на Сході називають «Пітрі», «Місячні батьки». У той час люди Землі були ще мавполюдьми, ще не володіли ні Манасом (Розумом), ні високим Астралом. «Пітрі» занурилися в приматів Землі і стали нашими душами, нашими відчуттями. Вже потім Огненні Кумари, як їх називають на Сході, або ангели — Божі Посланці — опромінили Людину вищими монадами. Це й було Зерно Христа. І дотепер точиться боротьба між двома нашими сутностями…