Альтернативна Еволюція

Зустріч дев'ята

Співає Василь Литвин:

Пробігають роки. Пролітають віки.

— Піднімайте вітрила! — лунають кличі.

Та даремно готують похід вояки,

Іржавіють у піхвах двосічні мечі.

Поривається в даль, ніби птах, корабель,

Та даремні зусилля, бо сто якорів

Не пускають його від затишних осель

В таємничі краї, на роздолля вітрів.

І радіють боги, і дзвенять ланцюги,

І титани заснули в страшній глибині,

А тому, хто дрімає, нащо вороги?

Сам собі він мурує темницю у сні!

І любов, і добро, і свобода — слова,

Із яких якорі нам кувала пітьма.

Хіба хоче імен сила Духу жива?

Хто вона, і нащо — буря знає сама!

Хати ветхі змете урагану рука,

Якщо навіть вони мають ім'я святе,

А того, хто проснувсь, — вже ніщо не зляка,

Бо віднині вже він сам у себе росте,

Бо усі кораблі, і дороги, й мости,

І пісенного поклику огненний дзвін,

І казкові краї, й зореносні світи,

І походи до них — то все він, лише ВІН!..

Олесь Бердник:

Добрий вечір!

«А того, хто проснувсь, вже ніщо не зляка, бо віднині вже він сам у себе росте…» Це древній Заповіт Будди. Це древній Заповіт Христа і всіх Великих Учителів. Доки ми перебуваємо уві сні, світ буде темницею. Як тільки ми пробуджуємося, ми вже шукаємо дорогу до визволення.

Сьогодні я повторю, і для тих, хто був весь час, і для тих, хто прийшов вперше, основні тези нашої ідеї зоряного сталкінгу, пошуку виходу із світового інферно.

У Середньовіччі наші предки зображували світ у вигляді багатьох кругів. Це, власне, і були кола Дантового пекла. Люди вважали, що це десь під землею, у палаючому центрі Землі. Насправді так зване «пекло» — це наше буття, наша ноосфера, наша вічна внутрішня, духовна мука.

У природі немає того, що ми називаємо «муками», того, що називають «темними силами». Природа цього не знає! Вона сама є Дух Життя. А всі перепади сил, «світлих» і «темних», — все це породжено вже в ноосфері Людства, в духосфері.

Недавно в пресі пройшло цікаве повідомлення західних астрофізиків. Учені, здійснивши практичні дослідження неба, довколишнього простору, з допомогою теоретичних розрахунків отримали дивовижні факти. Виявляється, усі зорі і галактики, вся та речовина, яку ми досліджуємо, складає лише один відсоток справжньої маси. Разом з тим, дослідження гравіометрів та інших апаратів показують, що ми знаходимося під впливом вражаючої гравітаційної маси. Уявіть собі: дев'яносто дев'ять відсотків гравітаційної маси, місцезнаходження якої не можна відслідкувати! Таке враження, що вона ніби звідусіль нас оточує. Сам Всесвіт дає оцей дивовижний феномен.

Тобто, теоретичний висновок підтверджує те, що ми казали вже в першу нашу зустріч: ми знаходимося в надрах грандіозного пекла, величезної капсули. Всесвіт, який ми бачимо нібито як безкінечний, насправді є міхуром. Ми можемо називати такі цифри, як десятки мільярдів світлових років чи парсеків, — це не має значення! Для Всесвіту не має значення, чи то маленька елементарна частка, чи то мільярди світлових років. Це ми самі, суб'єктивним сприйняттям сконструювали для себе такий світ. А суть цього колапсу в тому, що це наша замкнутість, наше внутрішнє пекло.

Різні народи зображували його по-різному. Хто читав Карлоса Кастанеду, той пам'ятає змальований магами образ «Орла», грандіозної зловісної сутності, яка одночасно і породжує з допомогою еманацій все буття, і поглинає нашу свідомість. Кожна людина після смерті випромінюється до його дзьоба, і «Орел» поглинає нашу свідомість.

На Сході малюють грандіозну Мандалу (Мандала — це символічне зображення світобудови), яка перебуває в обіймах Мари. Темна потвора вгризається у світ і випиває з нього енергію. Праслов'яни теж мали концепцію Чорнобога, який експлуатує видимий світ.

Тепер маємо чисто наукову концепцію, про яку ми вже говорили. Це сколапсований світ, так звана «Чорна Діра», в середині якої ми перебуваємо. Раніше, ще років десять тому, вважалося, що ми наближаємося до Чорної Діри і що ми поступово падаємо у цю пащу по грандіозній спіралі. Але останні дослідження показують, що ми, очевидно, десь перейшли цю межу і потрапили в полон до Чорної Діри. Тобто, останні наукові відкриття підтверджують усі «містичні» уявлення про те, що ми в полоні у так званого «Князя пітьми». Буквально.

Тоді нам стане ясно, для чого приходив Будда, а потім Христос. Який сенс був у тому, щоб вони прийшли? Саме тому, що ми потрапили в таку надзвичайну ситуацію. І не тільки ми, люди Землі. Очевидно, в полоні грандіозного інферно дуже багато світів. Я вам спробую змалювати картину, яку в символічних образах залишили нам древні мудреці. Людина в цій концепції виявляється грандіозним виконавцем волі Цілості або волі Бога. Хто вивчав астрофізику, той знає, що світло, потрапляючи в Чорну діру, не може вийти з її полону. А не маючи змоги вийти, змушене діяти тут, насичуючи Колапс, оцей грандіозний світовий міхур. Світло створює ефект своєрідної світлоносної бомби.

Але річ у тім, що Світло обіймає собою Всесвіт і діє як Цілість. І починає творити Життя вже всередині цього міхура. Це і є той акт, про який у Священному Писанні говориться: хай буде світло, хай буде Земля, хай буде тварина і, нарешті, — хай буде Людина, створена за образом і подобою Божою (тобто Цілості). Таким чином, всередині грандіозної космічної тюрми твориться Людина, для того, щоб Світло перетворилося на Думку.

Ви прослідкуйте цей ланцюжок. Світло не здатне вибратися з полону грандіозного пекла, але Думка може! Бо Думка уже перевершує швидкість Світла. Думка може мандрувати у Всесвіті на будь-якій відстані, вона може охопити собою безмежність, якщо, звісно, не займається побутовими справами. Наша думка, думка земних людей, навантажена міріадами дріб'язкових думок — побутових, життєвих, соціальних — і вже не здатна охоплювати Всесвіт. У цьому і трагедія і парадокс Людини, і конфлікт віків. Приходить Великий Вчитель, говорить: «Покайтеся! Зречіться справ дріб'язкових, бо ви — діти Бога! Ви створені для великої справи, для того, щоб визволитись із в'язниці. Ми робимо велику Божу справу. Бог нам велів розімкнути світову темницю, а це може зробити тільки Думка».

Сучасна наука підійшла до ідеї так званих тахіонів. Тахіони — елементарні частки, які розповсюджуються, летять із надсвітовою швидкістю: отже, тільки тахіони можуть подолати бар'єри Чорної діри, розімкнути колапс, вийти з пекла. Людина і є творець тахіонів. Наша Думка — потік таких тахіонів і основа сталкінгу, основа пошуку в Невідомому. Саме Людина є творець вогненосної, чистої динамічної ДУМКИ, на якій нічого не буде навантажено.

Згадайте: коли Юрій Гагарін облетів довкола Землі, хвиля радості, хвиля звільнення прокотилась над Землею. Було таке відчуття, що станеться щось дивовижне, всі люди відчули себе рідними небу, і Юрій став ніби взірцем цього прагнення до неба. Але поступово цю хвилю почали згортати і згортати, вступили в дію важелі економіки, політичних містифікацій. За основу вже бралися не концептуальні речі, а стара тенденція накривати все сірим покривалом… А зараз наша космонавтика розгромлена. Вона не здатна знову здійснити те, ради чого вона була сформована, ради чого працювали такі люди, як Кибальчич, Ціолковський, Кондратюк, Корольов.

Отже, ми можемо бачити, що темні сили намагаються знову закрити нас в інферно, щоб наша думка за допомогою бізнесу, комерції, примату матеріальних речей знову обернулася на землю! Щоб ми не дивилися в небо! А нам конче треба зуміти подолати цю тенденцію. І ось чому.

Наближається урочий час, і якщо ми до цього часу не вирішимо проблеми свободи, ми не зможемо уже вибратися. Космос звісно, все перепрацює. Будуть грандіозні цикли, будуть твориться нові планети, нові цивілізації. Але Людство, дітьми якого є ми, не буде вписане до Книги Життя, якщо воно не визволиться до певного вирішального часу.

Бо знову ж таки: що таке Людина? Це Світло, що вдяглося у плоть. Що таке Думка? Це алхімічна реакція Світла у сфері Життя: у нашому мозку, у серці, в нервах, у всьому єстві нашому відбувається грандіозна реакція вироблення Думки. Це єдине, заради чого живе Людина.

Можна виходити і треба виходити тільки з концепції вічності життя. Ми вічні, світло вічне, й оскільки ми — світло, ми в полоні. Чому нам тяжко на Землі, звідки наша туга? Якби ми були породженням тільки матеріальних стихій, ми себе відчували б нормально. Звідки наше прагнення в небо, у безкінечність, у неймовірні світи? Тому що ми неймовірні, ми — діти Тайни! Тільки забули, звідки ми прилетіли і для чого ми тут!

Постійно ототожнюйте себе зі Світлом. Зараз буде сходити весняне сонце, почнеться цикл Овна. Виходьте до світанку десь на кручу, дивіться на молоде сонце, на нього можна дивитися простим оком 20–30 хвилин. Обмінюйтеся з ним огненною кров'ю. Це Сур'я-Йога. Вона проста. Приймаючи в сонячне сплетіння ранковий сонячний промінь, посилайте його в руки, в ноги, в серце. Ви побачите, як це буде вас оновлювати, ви відчуєте, що ви воістину — дитина Сонця, дитина Променя, і не лише видимого, а й невидимого, Божого променя.

Отже, завершуючи свій вступний монолог, я кажу вам, що головне — формувати думку. Вона має бути, як меч; це і є той меч огненний, про який говориться в «Апокаліпсисі». Тим більше, ви пам'ятаєте, він виходить із вуст, тобто це і є Логос. А тепер перейдемо до діалогу…

Запитання

Що означає традиція, що жінки мусять до храму входити покритою головою?

О. Б.:

Це йде від консерватизму тих людей, які формували християнську церкву.

Перечитайте ще раз першоджерело. Христос ніде нічого подібного не говорив. Оця жорстокість, цей патріархальний підхід беруть початок, очевидно, ще від кінця матріархату. Коли матріархат закінчився і вступив у дію патріархат, жінку зненавиділи, тому що вона тисячі років була володаркою в сім'ї. І чоловіки почали мстити. До того жінка була жрицею. Вона розводила вогонь, оберігала його, вона годувала дітей, виховувала їх, учила мови і правил поведінки. До того ж, жінка значно відкритіша для неба, ніж чоловік. Жінка наділена психоенергетикою не тільки для себе, а й для своєї майбутньої дитини. Жінка легше вхоплює суть містичних проблем. І майбутня епоха, яка так і називається Епохою Матері Світу, підтвердить це. Мужчина не зможе визволитися з інферно без жінки! Тільки тоді, коли кожна Людина — і жінка, і чоловік — синтезує в собі обидва начала, тільки тоді буде можливість прорватися за межі колапсу.

У вченні дона Хуана говориться про принцип нагваля — Людини з подвійною структурою. Нагваль — це людина, що об'єднала в собі Чоловіка і Жінку, завершила свій земний шлях і вже готова до відльоту. Кожен з нас може це зробити. Як сформувати в собі і те, і друге начала? Якщо ти чоловік, усвідом, що ти й жінка; якщо ж ти зневажливо ставишся до жінки, то вже не можеш бути нагвалем. Якщо жінка зневажливо ставиться до чоловіка, вона теж не може бути нагвалем. Оця наша вічна роздвоєність і залишає нас у земному пеклі!

Запитання:

У книгах Кастанеди говориться, що народження дітей утворює діри в «світінні» батьків, і вони стають неповними, а діти забирають вістря духу. Можливо, в цьому сенс того, що апостол Павло і багато інших подвижників радили по можливості утримуватися від шлюбу?

О. Б.:

Безумовно. Але річ ось у чому: дон Хуан говорив про це, маючи на увазі конкретних людей. От конкретна людина, Карлос, бере на себе повноваження прориву. Тоді він не повинен залишати на Землі своїх кармінних дітей, бо це не дасть можливості йому зробити цей прорив: почуття жалю, почуття обов'язку будуть затримувати його. З цієї точки зору і апостоли радили утримуватися від шлюбу.

Але ми підходимо до цього з іншого боку. Ми говоримо не про визволення окремих людей. Зрештою, якщо в когось із вас дітей немає, і ми готові рвонуть «туди», то що ж решта? А ваші діди, які лежать в могилах, а пращури? Це ж дезертирство. Наше завдання — визволити всю планету, і не тільки нинішніх людей, а й тих, що жили раніше, і тих, що житимуть після нас. Недарма ж Шевченко писав: «І мертвим, і живим, і ненародженим моє дружнє послання». Ось де справжній Син Божий. Він бачив народ як єдине ціле — і в минулому, і в сучасному, і в майбутньому.

Дон Хуан правильно говорить, що діти забирають від нас нашу енергетику і наше вістря духа, і в цьому — краса. Якщо ми не зуміли здійснити прорив, то передаємо цю естафету дітям, у нас іншого шляху просто немає…

А зараз я запрошую до пісні кобзаря.

Співає Василь Литвин:

О. Б.:

Дорогі друзі! Людина володіє такою силою, що її не поглине жоден колапс, якщо людина вирішує стати на шлях Свободи. І наше покоління має сформувати перший Ключ. Але після себе ми маємо залишити естафету і передати стрілу духу пошуку дітям.

Головне — зберігайте оптимізм, що б не трапилося з нами, з Землею, з Людством, зберігайте велику віру в безсмертя душі, духу, серця! Якщо ви будете зберігати таку віру, то здійсняться найсокровенніші наші мрії, тоді і Великому Вчителю і Його помічникам під силу буде нам допомогти…