Зустріч сьома

Співає Василь Литвин:

Забудь ту мить, що ми — брати —

Могли навік спалить мости,

І розійтись на рубежі,

В думках і помислах чужі.

Забудь нашіптування злі,

Що дух людський здрібнів, змалів,

Що суєта, облуда слів

Згасила полум'я чуттів.

Забудь умовних вчинків гру,

Забудь діянь буденний круг,

Бо світ пала, Земля в огні,

Пітьма готує шлях війни!

Та з наших з'єднаних долонь

Зійде пробуджений вогонь,

Освітиться до Сонця путь, —

Про це ніколи не забудь!

Олесь Бердник:

Добрий вечір.

Сьогодні ми будемо говорити про найголовніший принцип у пошуках Істини, без якого не обійдеться жодна Людина. Цей принцип називається ІЄРАРХІЯ.

Ієрархія є різна, і ми спробуємо визначити, хто з ким іде, хто за ким іде і які є типи Ієрархії. Бо без цього визначального, провідного принципу неможливі ні еволюція, ні інволюція, ні будь-які досягнення. Тривалий час на цей принцип ішов напад.

Пам'ятаєте, в «Одкровенні Святого Іоанна» сказано: «Коли жона, яка мала в лоні і мала народити Дитя, була взята в пустелю, то Змій, який хотів пожерти її Дитя, пустив із пащі своєї ріку, щоб захопити це Дитя і тих, хто з Ним». Задумайтесь: для того, щоб захопити навіть тих, хто іде з Логосом, із Предвічним Дитям. Отже, тут ми маємо справу з дуже далекосяжною, глибоко розробленою стратегією і обманом. Недарма Господаря світу здавна називають батьком Обману, або Дияволом, Наклепником. І основний інструмент цього обману — розділення брата і брата, батька і сина, матері і дочки, країни і країни, братського народу й іншого братського народу. Ми бачимо, як у вирішальний час інструмент змія починає працювати.

Тому й перша пісня була про недопущення того, щоб братерські мости між народами, між людьми, між духами були зруйновані. А зараз Василь Степанович заспіває ще одну пісню — про те, що належить здійснити прийдешньому людству.


Співає Василь Литвин:

З глибин віків, крізь товщу літ

У сплесках радості і суму

Несе у світ Див-Зеленцвіт

Палку-терпку вогненну думу.

У думі тій б'є вищий дзвін,

Прадавнім болем стогне мати.

Бо ви покликані у світ

Творить життя, а не вбивати.

Пора прийшла злу круговерть

Вогненним словом розрубати.

Навік здолать пітьму і смерть,

А світ любов'ю обійняти.

Ось це кредо ми й будемо мати на увазі: «Прийшла пора злу круговерть огненним словом розрубати, навік здолать пітьму і смерть, а світ любов'ю об'єднати». Це була і є місія Христа. Недарма Його називають Словом, Логосом, бо саме Він стоїть на сторожі Нового Світу. Нам здається, що так багато часу пройшло, дві тисячі років, але ми ще як слід не встигли осмислити того, що Він приніс і що означає «Любов'ю об'єднати світ».

Церкви різних конфесій протягом двох тисячоліть проголошують ім'я єдиного Сина Божого і не можуть знайти між собою єднання. Кров, руїна, інквізиція, каземати, жорстокість, ненависть… Ось тут ми маємо розібратися. Чому апостоли Христа не зуміли зберегти в чистоті Слово Вчителя? Якби конфесії, що нібито прагнуть до єдності, брали свій початок із Ієрархії Христа, чи вони 6 не порозумілися? Те ж саме і в буддизмі. Уже за життя Гаутами Будди почалося роз'єднання.

І чим далі, тим більше туману, містифікацій і обману. Учитель добре знав це. Він казав: «Коли вдруге прийду, чи знайду хоч одне серце, сповнене любові?» Він з болем говорив: «Вогонь прийшов Я звести на Землю, і як би Я хотів, щоб він розгорівся!»

Чи побачимо ми цей ієрархічний принцип — огненність душі — довкола себе? Дуже мало! І для того щоб рухатися далі, ми з вами й говорили про пошук на «замінованому полі», який називається сталкінгом — у несподіваних напрямках. Для того, щоб здійснити

цей пошук, потрібно переглянути всі заповіді, всі книги, всі священні писання. А тому треба визначити критерій, основу того, що нас повинно вести.

Визначити цей критерій не так просто. Минулого разу ми поставили завдання: подумати над тим, що ми взяли б у Новий Світ.

Відповіді були прекрасні, але сьогодні я мушу підкреслити, що мало взяти любов, мужність, терпіння, доброзичливість… Це загальні принципи, які розлітаються, коли ми живемо в конкретному житті.

Древні мудреці говорили, що найтяжче боротись із «сірим змієм», тобто з повсякденністю. Це, можливо, найбільше досягнення: серед звичайного життя зберегти романтизм, піднесений настрій. Це дуже добре розумів Довженко, який казав: «Не бійтесь високих слів. Тільки не робіть з них ідолів, а намагайтесь, якщо ви проголошуєте високі ідеали, наповнити їх життєвим змістом».

Я все це веду до того, що нам треба визначити основні ієрархічні концепції, щоб рухатися далі.

Є дуже цікава ідея, котру зараз розробляє ряд вчених. У Біблії говориться про те, що Бог послав на Землю потоп, але, щоб врятувати сім'я Людства і Біосфери, Ною було звелено взяти по кілька пар усіх живих істот у ковчег і після потопу випустити, щоб знову виникла Біосфера і життя продовжувалося. Ясна річ, ми не можемо сприймати цю історію буквально, тому що для всіх живих істот, що проживають на Землі, не вистачило б і тисячі океанських лайнерів… Зараз багато вчених і теологів, які мислять науково, вважають, що сама планета Земля і є таким Ноєвим ковчегом; усі життєві форми, в тому числі і люди, і є оті геноми, врятовані Ноєм. Коли вчені почали з допомогою комп'ютерів програвати ситуацію земної біосфери, виявилося, що вона не могла утворитися природним чином. Ми бачимо, що протягом останніх тисячоліть на Землі встановилася нестійка рівновага в біосфері, і ми добре розуміємо, що ця рівновага дуже скоро порушиться, тим більше що Людина (а Людина — це і є Ной), яка ніби повинна була б оберігати життєві форми, запалила «бікфордів шнур». Замість того, щоб бути ієрархом планети і гармонізувати біосферу, Людина створила хаос. І це сталося тоді, коли Людина забула Заповіт: ЩО вона повинна була зробити і КУДИ вона послана.

А Заповіт, як вважає багато дослідників, такий: перевезти планету з усіма життєвими формами у такий регіон Всесвіту, де всі ці форми можна буде повернути до гармонійного життя. Це те, про що люди мріяли тисячоліттями: повернутися до Едему, відновити правічну ЄДНІСТЬ, де буде панувати любов, а не ненависть.

Дорогі друзі, якби ми так осмислили свою ситуацію, якби ми не падали в обскурантизм, у примітивну абсурдну традицію, то маючи такі дивовижні скарби, записані символічною мовою у міфах у священних писаннях, у казках, вже давно мали б суджений нам високий і далекосяжний обрій. Ми уже давно були б у Космічній Ері. Не в ракетній. Ми могли б легко літати із світу в світ, ми прорвали б стіни космічної темниці! А ми клюємо на різні містифікації…

Зайдіть в книгарні. Ще недавно, років п'ятнадцять тому, люди дивувалися, коли з'являлася у самвидаві якась малесенька брошурка. Тепер є все, що тільки хочеться: чорна магія, біла магія, «Агні-Йога», «Тайна Доктрина», Біблія, Новий Заповіт, Коран, західна містика, східна містика… І зверніть увагу, що нічого не міняється суттєво! Якраз це те, про що я з самого початку згадував: «І відкрив дракон пащу свою, і пустив ріку, щоб захопити й тих, які обрані…»

Я недарма торкаюся цієї теми. Я знаю, що багатьом це не сподобається. І ви можете запитати: де критерій для того, щоб розібратися? Ясна річ, критерій — це найважливіша справа. Чому нам тяжко розібратися, яка інформація цінна, а яка ні? Саме тому, що нас відучили мислити. Задумайтеся про своє власне життя. Чи багато часу ми віддаємо мисленню? Чи думаємо ми про оцей ковчег, на якому ми пливемо серед Зоряної Безмірності, і куди ми пливемо? Коли почалися уроки нашої ШКОЛИ, ми встановили, що знаходимось у світовій тюрмі і вона зіткана і нашими попередниками, і нами. Отже, треба розібратися, де ті камені, з чого вони зіткані — ментальні, астральні, чуттєві. І священні писання теж можуть бути таким камінням, тому що вони відволікають нас від мислення.

Найбільша конституція — це та, яку нам залишив Христос. Я знов повторю: принцип Ієрархії такий — якщо ми захочемо Істини, то треба не просто повторювати молитви, не просто запалювати свічку і ставити її перед іконою Божої Матері, чи Христа, чи якогось Святого, а формулювати питання і звертатися до Неї чи до Нього: куди йти, як іти? Я глибоко переконаний, що кожному буде одкрито шлях — правильний і доступний для кожного шлях. Що ми хочемо знайти в «Агні-Йозі», чи в Новому Заповіті, чи в «Бхагават-Гіті»? Ми там побачимо тільки самих себе, тому що кожне вчення — це є дзеркало нас самих.

Я веду до того, щоб показати: принцип Ієрархії передбачає, перш за все, достойне Людини життя і гармонійну атмосферу співжиття, створені на Ноєвому ковчезі, який ми називаємо Землею. Коли ми прибудемо у те місце Всесвіту, де знову буде створений Едем, нам доведеться усі життєві форми, у тому числі паразитарні, задіяти так, щоб вони знову були гармонійними.

Перед науковим зором Людини відкриваються вражаючі речі. Наприклад, так званий антропний принцип, який зараз панує в науці. Цей принцип показує, що наш Всесвіт, який би він великий не був, сформований спеціально для людей. Найменші відхилення від світових параметрів і констант створили б ситуацію, за якої Людина не змогла б виникнути. Отже, наш Всесвіт, що розкинувся на мільйони світлових років, є космічним Яйцем, з якого має народитися Людина Зоряна.

Саме про це говорив Христос: «Покайтеся! Наблизилося Царство Небесне». Тобто зречіться грубого свого буття і оберніть погляд у Небо, станьте зоряними дітьми. Ось приблизно такий Його Заповіт: безмежна Зоряна Дорога для людей…


Запитання:

Як ви ставитеся до «Агні-Йоги»?


О. Б.:

Моє ставлення до «Агні-Йоги» вкладається у фразу Христа: «Огонь прийшов Я звести на Землю, і як би Я хотів, щоб він розгорівся!» «Агні-Йога» — це спроба наблизити Людину до того потоку космічного Вогню, який зараз заливає Землю. Микола й Олена Рерихи повністю віддали себе трансформації. Ясна річ, реальних результатів ми не бачили. Але вони наблизили вібрацію космічного Вогню до тисяч і тисяч мільйонів людей. Це великий Подвиг.


Запитання:

В книгах «Агні-Йоги» часто йде мова про новітні наукові відкриття, проникнення науки у світ тонких енергій, що віщує оволодіння цими енергіями. З моменту написання «Агні-Йоги» пройшли десятки років, і щось не чути про подібні дослідження, про успіхи. У чому річ?


О. Б.:

Навпаки!

Багато є успіхів і відкриттів у цій сфері. Відкрито цілі площини тонких енергій, мікролептонних часток так званого мікролептонного газу, відкрито «світ» спокійних фотонів, що формують тло Всесвіту, передають наші думки і являють собою субстанцію Часу… Відкриттів є немало.


Запитання:

Як ви можете пояснити рядки з Ухвали IV Собору Духовної України про відновлення інституту гетьманства? Чи не доста нам «гетьманів» і «гетьманчиків»? Хіба нам мало уроків історії?


О. Б.:

Коли говориться про відновлення Гетьманату, мова йде про відновлення Ієрархії! Україні потрібен Ієрарх і система Старшин. Ієрархія — це ведучий і ті, хто йде за ним, хто допомагає вести весь народ. Без цього з нашої «державності» просто нічого не вийде! Чому ми потрапили в лабети хаосу? Тому що в нас немає Ведучого.


Запитання:

Чи може бути матеріально забезпечене громадянське суспільство духовним? Чи, може, для духовності необхідно бути бідним і терпіти катаклізми?


О. Б.:

Духовність — це не позахмарні ідеї. Це конкретне, повсякденне життя. Якщо ми зуміємо його зробити прекрасним, то це і є духовність. Хіба Христос ходив і проповідував теологічні доктрини? Навпаки, Він казав: «Хто бачив Мене, той бачив Батька». І люди приходили, і Він говорив прості речі: «Блаженні ті, що прагнуть духу, бо їхнє є Царство Небесне; блаженні ті, що борються за правду; блаженні, якщо їх переслідують за правду; блаженні ті, що миротворці, бо вони наречуться Синами Божими». Що може бути простіше? Він говорив про речі, з яких складається конкретне земне життя. А поступово, згармонізувавши це наше життя, ми вийдемо у Всесвіт, як виходить зернятко з землі, щоб народити колосок, як з яйця вилуплюється птах і потім летить за обрій.


Запитання:

Як розпізнати момент доторку вищих енергій і задіяти їх для трансформації?


О. Б.:

Все відбувається в плині самого життя. Бувають, звичайно, моменти осяяння, коли ви відчуваєте доторк Бога. Але про це не треба говорити…

Реально ж це відбувається безперервно і непомітно, якщо ви йдете до Бога, тобто самореалізуєтесь і розвиваєте свій внутрішній геном. От я спостерігаю за своїми знайомими і порівнюю: яким людина була кілька років тому — і тепер. Сам чоловік може навіть печалитися: мабуть, я нічого не досягнув. Просто, він не помічає, йому здається, що він стоїть на місці. Насправді ж він рухається… А може бути й так: людина кидається від Христа до Будди, від Будди до Магомета і закінчує тим, що або божеволіє, або стає абсолютним циніком.


Запитання:

«Важливо усвідомити небезпеку земного життя як сутність ядерного розпаду». Як це зрозуміти?


О. Б.:

О, це із «Пісні Надземної».

Але там говориться трохи інакше: «Збагніть небезпеку щільного тілесного буття як сутність ядерного розпаду».

Це древня історія нашого космічного падіння. Ми були в Цілості, ми були в Духовному світі. Коли з нього почали цідитися енергії для формування щільного світу, відбувся розпад Верховної Духовної Субстанції. Те, що відбулося з нами при створенні щільного світу, — для Бога це рана, це Його біль. Інакше Він не посилав би Свого Сина! Наші болі — це Його болі, бо ми — Його діти. Саме тому й говориться про щільний світ як про сутність ядерного розпаду — для порівняння. Божественний світ теж може розпастися. І ми повинні брати участь у тому, щоб зупинити цей розпад і вернутися назад. Це те, що в притчі про блудного Сина сказано Що значить закопати талант у землю? Талант — це наш Дух. А коли ми працюємо в ім'я земних благ, то закопуємо свої духовні цінності в землю.


Запитання:

Якщо уявити, що все має свої закономірності у Всесвіті, то чи не краще віддати все в руки еволюції? Кому призначено бути вічно живим, той буде жити, а кому ні — значить, так повинно бути. Боротьба без жертв не буває.


О. Б.:

Що означає «віддати все в руки еволюції»? А що таке «еволюція»? Хіба ми з вами не входимо в її потік? Як можна себе з неї виключити? Кожним подихом, кожним порухом, кожним поглядом ми включаємося в потік еволюції. Або інволюції, якщо ми діємо негативно.


Запитання:

Як ви ставитеся до РУНВіри?


О. Б.:

РУНВіра — це сучасне поняття: Рідна українська національна віра. Пан Лев Силенко і його однодумці сформували таку собі альтернативу християнству, буддизму, іншим вірам. Щоб була «наша» віра — і ніяка інша.

Віра ж не може бути «українська» чи «угорська», чи «грецька». Віра, а ще точніше Знання, Гнозис, — це характеристика духовного статусу народу, це його світовідчуття, його космогонія, його пісні… Тому нема смислу щось штучно створювати.

Тим більше, що хрещення існувало ще задовго до введення християнства на Русі. Називався цей обряд «ярдан» — «сонячна вода». В льоду вирізувався хрест, символ Сонця, і в тій ополонці люди купалися — у той час, коли змінюється стан води, відбувається її фазова поляризація.

Сам Христос своїм життям підкріпив древні містерії. Давно вже був відомий образ Бога, який занурюється в щільне тіло, віддає себе в жертву, а потім воскресає і повертається до Батька. Задовго до Христа були відомі, скажімо мітраїстські культи, були й інші. Але в чому подвиг Христа? Він своє життя зробив такою Містерією. Якщо до цього були символічні культи, то Він як Людина Землі, Син Людський, а разом з тим Син Божий, сплавив через Голгофу ці поняття і зробив їх життєвими.

Тому не можна, формуючи віру, говорити, як пан Силенко: «Навіщо нам єврейський рабин? Він не для нас». Це неправда. Христос прийшов не для іудеїв, а для всього світу. Він прийшов, щоб сказати: «Всі люди — діти Божі. Ось вам рішення: ЛЮДИНА БЕЗСМЕРТНА. І Я віднині і до віку з вами, до завершення віку!» Не можна говорити, що Ісус — один із великих Учителів. Це явище унікальне, неповторне, і пройти до Єдиного Світу можна тільки за Ним.


Запитання:

Чи кожна душа безсмертна? Що таке космічне сміття? Як визначити досконалість своєї душі і чи можливо це?


О. Б.:

Це дуже просто.

Що таке БЕЗСМЕРТЯ? Безсмертя — це не просто мільйонолітня чи мільярднолітня тривалість. Безсмертя — це оволодіння принципом Вічної Миті, бо Вічність і Мить нероздільні. Якщо ви в якусь мить відчули, що хочете бути з Христом, — ви вже безсмертні, бо Він безсмертний.

А «космічне сміття» — це бездушні люди. Ті, яких народ здавна називав «нелюди». Вони ненавидять Божественний Принцип, не вірять у Безсмертя і відповідно діють на земному плані: і в стосунках з рідними і близькими, і в соціальній сфері. їх можна бачити де завгодно: і по телевізору, і на трибуні Верховної Ради, і на вулицях.


Запитання:

Я хотів би поставити кілька запитань про традицію дона Хуана, описану в книгах Карлоса Кастанеди.

Перше. Традиції Сходу (та й Заходу), описуючи енергетичне поле Людини, акцентують увагу на чакрах як на певних структурно-функціональних утвореннях, що існують поза грубим матеріальним тілом Людини. Кастанеда і його наставники практично нічого не згадують про чакри, але при цьому підносять факт існування точки збирання, як надзвичайно важливого «органу» у всіх живих істот, який також відіграє надзвичайно важливу роль у магічній практиці. «Вся магія грунтується на маніпулюванні точкою збирання», — каже нагваль дон Хуан…

Чому ж така фундаментальність, як точка збирання, не відзначена в інших езотеричних джерелах?


О. Б.:

Я дуже радий, що автор піднімає цю тему. Я хотів наступного разу присвятити їй цілу лекцію. Тому що тут рішення вражаючих проблем.

Відповідаю на запитання.

Тому що окультні джерела не ставили завдання дати правдиве рішення. Це ще раз показує, що майже всі окультні течії маніпулюються Господарем світу. Він знає: якщо Людина оволодіє так званою точкою збирання або часово-просторової інверсії, то вона визволиться.


Продовження запитання:

Друге. Дон Хуан сказав: «Я самотній у ворожому Всесвіті».

Проблема самотності в партії нагваля дона Хуана періодично порушується в творах Карлоса Кастанеди. Чи справді Воля, Свобода вимагає самотності? Чи можна обійти цю проблему? Чи існують інші шляхи?

Третє. Точка збирання — термін, пов'язаний з будовою та функціонуванням енергетичного тіла живих істот, і в тому числі Людини. Фіксація точки збирання означає остаточне формування стереотипів щодо оточуючого світу в широкому розумінні…

О. Б.:

Автор записки попередив нашу наступну розмову. І це дуже здорово. Ми маємо справу зі справжнім сталкінгом. Якщо ми розглянемо по-серйозному в одній-двох лекціях проблему так званої точки збирання, ви все зрозумієте…

Дорогі друзі! А тепер давайте зосередимось і перед ликом зоряного неба кілька хвилин відчуємо, наскільки глибокий принцип Ієрархії, і без слів, під звуки музики і пісні, подумаємо, як його треба дотримуватися.


Співає Василь Литвин:

Як затихнуть громи стоголосі,

Як замовкне музика й слова,

Серце мови огняної просить

І в душі мовчання ожива…

Ти тоді прислухайся до тиші,

Там нечутно калатає дзвін.

З вічності таємний вітер дише,

Заклика до полум'яних змін.

Небосхил прадавні руна пише

І шепоче дивну казку він…

Не забудь, не одвернись од неї,

У глибинах духу схорони,

Пролети над сонною землею

І посій на батьківські лани,

Збереже празоряне насіння

Подих материнської весни,

У прийдешнє виросте пагіння

Понад віковічні бур'яни.

Зродиться крилате покоління

Без руїн, і смерті, і війни…

Загрузка...