Альтернативна Еволюція

ШУКАЧЕВІ ТАЙНИ — БРАТЕРСЬКЕ ВІТАННЯ

Шукачу!

Ми стрічаємося з Тобою на гірській стежині. Це вже прекрасний знак. Мало хто прямує в гори для мізерної мети. А якщо й вирушить хтось злий на висоти — то неминуче загине: про це багато могли б розповісти глибокі прірви й ущелини, що ковтають жадібних і нещирих мандрівників, у душі котрих не горить Священний Знак.

Проте облишмо мертвих у спокої — вони вийшли з мари, вони пішли в мару.

Поговоримо про живих.

Я дивлюся в Твої очі, Шукачу, і бачу в них відблиск Вічного Вогню. Щоб вшанувати цього невтомного творящого посланця Тайни, запалимо на скелі багаття Ім'ям Христа. Може, хтось прийде на поклик Полум'я. Якщо Брат — він посилить наше прагнення до Тайни. Якщо ворог — він стане нам Братом або згорить у священному Багатті.

Простягнімо руки над Вогнем, торкнемося долонь. І вже нема двох. Народився Єдиний.

Обміняємося досвідом віків. Обміняємося Священними Знаками.

З цієї Високої Гори глянемо ще раз униз, на світ, котрий ми залишаємо для нового, небувалого Творення. У нас було досить терпіння, щоб лікувати людей і будити. Так багато років і віків ми горіли на вогнищах зради, конали на хрестах ганьби й страждання, знемагали в темницях жорстокості й муки, аби лише люди Землі могли почути слово перестороги й любові.

Ми вірили до останньої миті, що сплячий прокинеться, що хворий одужає. І лише тоді, коли густий сопух тління й гниття оповив Планету, коли стало ясно, що хворий закоханий у власну недугу і воліє краще вмерти, аніж одужати, — тоді ми прислухалися до веління Космічного Права, і виходимо з долини агонізуючих мерців на гірські стежини Духу.

Ти плачеш, Шукачу? Не ховай сльози — вони теж Священний Знак. Там, унизу, лишаються наші рідні й близькі люди. Їхній стогін, їхні прокляття долинають сюди, пробуджують величні гори. Там, у долинах, мріють в імлі минулого могили прадідів, нагадують про страдницький шлях поколінь до Краю Правди.

Гаразд, гаразд! Ще раз зосередимося, замислимось! Оглядатися не станемо, як Лотова жінка, проте впустимо до серця той вихор божевілля, що котиться за нами, оцінимо його, щоб не лишати серед всесвітнього урагану жодного живого зерна напризволяще!

Прочитайте Слово — ніжне Слово, любляче Слово, Слово Прадавнього Лікаря, Котрий волів краще прийняти муки Розп'яття, аніж завдати кому-небудь щонайменшого болю. Минуло вже дві тисячі літ, як Його Завіт гримить над світами. Та чи багато людей прислухаються до Мови Тиші, до Мови Серця?

Пора знову згадати, що в нас є Батько, що нас чекає Чудесний Провідник на Вершині Гори, звідки політ — у Небо!

Нічого не буде втрачено в грядущому польоті: всі скарби віків, всі мрії й сподівання мудрих і мужніх шукачів вплетуться чарівницькими нитками в казкову Тканину Нового Ступеню Буття.

Ми не містики, Шукачу! Ми лише співробітники Учителя Нового Завіту і Святої Софії — Мудрості. Просто, щиро, безстрашно відкриваємо серця і душі назустріч Поклику з Неба і чуємо Люблячий Голос Застереження або Підтримки.

Прислухайтеся до цих мудрих Речень, сповнених співстраждання, мудрості й любові. В них — Знак Контакту земних мандрівників з Героєм Духу, Терновий Вінець Котрого ще й досі кривавиться. Проте Терновий Вінець відкриває Браму Любові, за якою дихає Простір Свободи. Ходімо за Ним, ходімо до Нього! Він нас зустріне біля Заповітного Храму. А далі — політ у Безмірну Тайну!

Шукачу! Залишимо Його Слова на гірській стежині біля Багаття Великої Матері Світу. Хай Пісня Надземна буде Священним Знаком для тих, котрі вчасно вирвуться з палаючих долин, із задушливих вихорів ненависті й злоби.

Бережіть зерна для Нового Поля, для побудови Духовних Республік Народів Землі, для Зоряного Братерства Людей! Поспішайте до Гір! Стежка давно прокладена. Вогняний Міст побудовано.

Учитель Духу стоїть на варті!

Олесь Бердник.