Єретики Дюни

***

Це була група, усіх членів якої розривала гостра напруга. Тараза: захисний обладунок, прихований під одежею, у голові повно думок про інші застережні засоби, до яких вона вдалася. Одраде: певна, що може дійти до насилля, і, як наслідок, обережна. Шіана: детально поінформована про ймовірний розвиток ситуації, під захистом трьох Матерів Безпеки, що рухалися з нею, як жива зброя. Вафф: стурбований, що його розум може бути затьмарений через якийсь таємничий підступ Бене Ґессерит. Фальшивий Туек: численні ознаки свідчили, що він ось-ось вибухне гнівом. Дев’ять Туекових ракіанських радників: кожен несамовито зацікавлений справою возвеличення — себе самого чи своєї сім’ї.

На додачу, поблизу Тарази стояло п’ять охоронниць-аколіток, спеціально виведених і навчених Сестринством для зав­дання фізичного насилля. Ваффа супроводжувало стільки ж нових лицеплясів.

Вони зібралися в апартаментах на вершині Музею Дар-ес-Балята. Це було довге приміщення, його західна стіна з пласкла виходила на сад на даху, покритий мереживом зелені. Всередині воно було обставлене м’якими диванами й оздоб­лене творами мистецтва з Тиранової не-кімнати.

Одраде не хотіла втягувати в це Шіану, але Тараза зоставалася непохитною. Вплив дівчини на Ваффа та частину священства давав Бене Ґессерит нездоланну перевагу.

Уздовж довгої віконної стіни стояли долбен-екрани, які захищали від найгіршого блиску призахідного сонця. Те, що кімната виходила на захід, здавалося Одраде значущим. Вікна споглядали у країну мороку, де спочивав Шай-Хулуд. Це було приміщення, зосереджене на минулому, на смерті.

Вона захоплювалася долбен-екранами перед собою. Це були чорні пластини в десять молекул завтовшки, що оберталися у прозорому рідинному середовищі. Автоматично встановлювані найкращі іксіанські долбени допускали наперед визначений рівень освітлення, при цьому майже не зменшуючи видимості. Одраде знала, що художники й антиквари віддавали їм перевагу перед поляризаційними системами, бо долбени пропускали повний спектр доступного світла. Їхнє встановлення свідчило про призначення цієї кімнати — це була виставка найкращих експонатів з колекції Бога-Імператора. Так, ось сукня, яку носила його нарéчена наречена.

Священники-радники затято сперечалися в кінці кімнати, ігноруючи фальшивого Туека. Тараза стояла поблизу, прислухаючись. З виразу її обличчя було ясно, що вона вважає священників дурнями.

Вафф зі своїм лицепляським супроводом стояв біля широких вхідних дверей. Його увага переходила від Шіани до Одраде, а з Одраде до Тарази і лише вряди-годи зверталася до сварливих священників. Кожен Ваффів рух видавав його непевність. Чи Бене Ґессерит справді його підтримають? Чи зможуть вони спільно подолати ракіанську опозицію мирними засобами?

Шіана та її живий щит стояли біля Одраде. Одраде помітила, що тіло дівчини лишається жилавим, однак уже заокруг­люється, а її м’язи набрали форми, в якій можна розпізнати руку Бене Ґессерит. Високі вилиці під оливковою шкірою вже не випинаються так різко, карі очі стали прозорішими, але у бронзовому волоссі досі залишалися червонясті пасма, вигорілі на сонці. Увага, з якою вона прислухалася до супе­ре­чки священників, свідчила: дівчина оцінює те, що їй виклали, інформуючи про стан справ.

— Вони справді битимуться? — прошепотіла вона.

— Прислухайся до них, — відповіла Одраде.

— Що зробить Мати Настоятелька?

— Пильно за нею стеж.

Вони обидві глянули на Таразу, оточену м’язистими аколітками. Тараза далі спостерігала за священниками, зараз її, здавалося, розважала їхня суперечка.

Ракіанська група почала сварку ще в саду на даху. Коли тіні подовшали, перенесли її у приміщення. Сердито дихали, часом бурмотіли, часом переходили на підвищені тони. Невже не бачили, як стежить за ними дублер Туека?

Одраде повернулася глянути на лінію обрію за садом на даху: ніде в пустелі не видно було жодної ознаки життя. Хоч куди дивись із Дар-ес-Балята, скрізь лише порожній пісок. Люди, народжені та виховані тут, мали інший погляд на життя і свою планету, ніж більшість священників-радників. Це не був Ракіс зелених смуг і багатих водою оазисів, якими рясніли вищі географічні широти і які, наче квітучі пальці, вказували на довгі пустельні шляхи. Довкола Дар-ес-Балята тяглася екваторіальна пустеля, що оперізувала всю планету, немов пояс.

— Я вже досить наслухався цих нісенітниць! — вибухнув фальшивий Туек. Грубо відштовхнув одного з радників і вві­йшов у середину розсвареної групи, обертаючись так, щоб глянути кожному в обличчя. — Чи ви всі показилися?

Один зі священників (на всіх богів, то був старий Альбертус) глянув через усю кімнату на Ваффа й гукнув:

— Сер Ваффе! Ви б не втихомирили свого лицепляса?

Вафф завагався, тоді рушив у бік сперечальників, а його супровід — за ним слідом.

Фальшивий Туек обернувся і тицьнув пальцем на Ваффа.

— Гей, ти! Стій, де стоїш! Я не терпітиму жодного втручання тлейлаксу! Ваша змова цілковито мені ясна!

Одраде стежила за Ваффом, коли говорив дублер Туека. Ото несподіванка! Ще ніхто зі слуг Пана Бене Тлейлакс не звертався так до нього. Який шок! Його обличчя перекосилося від гніву. З рота виривалися звуки гудіння, наче дзижчали розлючені комахи. Це, очевидно, був якийсь різновид мови. Лицепляси з Ваффового супроводу завмерли, як заморожені, але фальшивий Туек і оком не змигнув. Просто знову перевів увагу на своїх радників.

Вафф припинив гудіння. Бентега! Його лицепляс не вислухав команди: «До ноги!» Вафф кинувся до священників. Фальшивий Туек помітив це і знову скерував на Ваффа руку з наставленим пальцем. Палець тремтів.

— Я велів тобі не втручатися! Може, тобі вдасться мене позбутися, та не закаляєш мене тлейлаксанським брудом!

Цього вистачило. Вафф зупинився. Його з головою накрило розуміння того, що відбувалося. Зиркнув на Таразу, помітив, що вона теж усе розуміє — і її це явно розважає. Знайшов у ній нову мішень свого шалу.

— Ти знала!

— Здогадувалася.

— Ти… ти…

— Ви надто добре його змайстрували, — зауважила Тараза. — Це ваших рук справа.

Священники не звернули уваги на цей обмін фразами. Кричали на фальшивого Туека, наказуючи «клятому лицеплясові» стулити пельку та забратися геть.

Одраде пильно стежила за об’єктом цього нападу. Наскільки глибоким виявився відбиток? Він справді переконав себе, що є Туеком?

У раптовій тиші мімік гідно випростався і кинув своїм обвинувачам зневажливий погляд.

— Усі ви мене знаєте, — промовив він. — Усі знаєте роки моєї служби Розділеному Богу, що є Богом Єдиним. Відійду тепер до Нього, якщо ваша змова до цього призведе, та пам’ятайте таке: Він знає, що приховується у ваших серцях!

Усі до одного священники глянули на Ваффа. Ніхто з них на власні очі не бачив, як їхнього Преосвященника замінили лицеплясом. Їм не показали тіла. Усі докази цілковито зводилися до людських слів, а ці слова могли бути брехливими. Кілька осіб із запізненням подивилися на Одраде. Її голос був одним з тих, що їх переконали.

Вафф теж дивився на Одраде.

Вона посміхнулася і звернулася до Пана тлейлаксу:

— Нашим цілям відповідало б, щоб пост Преосвященника не перейшов зараз в інші руки.

Вафф негайно розгледів, яку це дає йому перевагу. Це вб’є клин між священниками та Бене Ґессерит. Так буде скинуто один із найнебезпечніших зашморгів, якими Бене Ґессерит тримали тлейлаксу.

— Це відповідає і моїм цілям, — сказав він.

Коли священники знову гнівно залементували, Тараза сприйняла це як сигнал для втручання.

— Хто з вас хоче зламати нашу угоду? — грізно спитала вона.

Туек відштовхнув двох своїх радників і пішов через усю кімнату до Матері Настоятельки. Зупинився всього за крок від неї.

— Яка гра тут ведеться? — спитав він.

— Ми підтримуємо вас проти тих, хто хотів би вас змістити, — сказала вона. — Бене Тлейлакс до нас приєдналися. Таким чином ми демонструємо, що теж маємо голос при виборі Преосвященника.

Кілька священничих голосів злилися в одному питанні:

— То він лицепляс чи ні?

Тараза доброзичливо глянула на чоловіка перед собою:

— А ти лицепляс?

— Звичайно, ні!

Тараза подивилася на Одраде. Та сказала:

— Схоже, сталася помилка.

Одраде поглядом розшукала між священниками Альбертуса і втупилася в нього.

— Шіано, — промовила вона, — що тепер має робити Церква Розділеного Бога?

Шіана, як її навчено, вийшла з-поміж своїх охоронниць і прорекла гордовитим тоном:

— Має й далі служити Богові!

— Схоже, справу, що призвела до нашої зустрічі, завершено, — підсумувала Тараза. — Ваше Преосвященство Туеку, якщо ви потребуєте охорони, то відділ наших гвардійців чекає в передпокої. Вони у вашому розпорядженні.

Їхньої уваги не уникло Туекове схвалення та розуміння. Він став креатурою Бене Ґессерит. Цілковито забув своє лицепляське походження.

Коли священники й Туек вийшли, Вафф кинув Таразі єдине слово, промовлене мовою ісламіяту:

— Поясни!

Тараза вийшла з-поміж своїх охоронниць, відокремилася від них, свідомо ставши вразливою. Це був обдуманий рух, який вони обговорювали в присутності Шіани. Тією ж мовою Тараза сказала:

— Ми послаблюємо хватку, якою тримаємо Бене Тлейлакс.

Вони чекали, доки Вафф обміркує її слова. Тараза нагадала собі, що вислів, яким тлейлаксу називають самі себе, перекладається так: «ті, кому неможливо дати ім’я». Часто таке саме означення стосувалося й богів.

Цей бог, вочевидь, не зробив іще висновків з події, свідком якої став, і не здогадався, що могло статися з його міміками між іксіанами та Рибомовками. Ваффа чекають подальші потрясіння. Хоча він і так здавався достатньо здивованим.

Вафф постав перед лицем численних питань без відповідей. Не був задоволений звітами, які отримував з Гамму. Вів тепер небезпечну подвійну гру. Чи Сестринство теж веде подібну гру? Але тлейлаксанських Загублених не можна було відштовх­нути без того, щоб стягти на свою голову атаку Всечесних Матрон. Сама Тараза застерігала перед цим. Чи старий башар на Гамму далі є силою, на яку варто зважати?

Він озвучив це питання. Тараза відповіла йому своїм:

— Як ви змінили нашого гхолу? Чого хотіли цим досягти?

Була певна, що вже знає це, але мусила вдавати нерозуміння.

Вафф хотів відповісти: «Смерті всіх Бене Ґессерит!» Вони були надто небезпечними. Та їхню вартість годі було переоцінити. Він поринув у похмуре мовчання, дивлячись на Превелебних Матерів із задумливим виразом, який робив його ельфійське личко ще більш дитячим.

«Вередлива дитина», — подумала Тараза. Тоді перестерегла себе, що недооцінювати Ваффа небезпечно. Яйце Бене Тлейлакс розбиваєш лише для того, щоб знайти там чергове яйце — і так до нескінченності! Усе раз у раз поверталося до підозр Одраде стосовно суперечки, що й досі могла призвести до кривавого насилля у цій кімнаті. Чи тлейлаксу справді виявили, чого вони навчилися від блудниць та інших Загублених? Чи гхола був лише потенційною зброєю тлейлаксу?

Тараза вирішила ще раз штрикнути й підштовхнути Ваффа, скориставшись підходом, названим її Радою як «Аналіз 9». Тією ж мовою ісламіяту сказала:

— Чи зганьбиш ти себе у країні Пророка? Ти не ділився з нами так щиро, як запевняв.

— Ми розповіли вам про сексуальну…

— Ви не все розповіли! — перебила його. — Через гхолу, і ми це знаємо.

Вона бачила його реакцію. Він був загнаною у глухий кут твариною. Такі тварини вкрай небезпечні. Колись вона бачила собаку — безпородного пса з підібганим хвостом, здичавілого потомка давніх домашніх улюбленців із планети Дан. Гурт хлопчаків загнав його в кут. Тварина кинулася на своїх кривдників, пробиваючи собі дорогу до свободи з цілковито несподіваною жорстокістю. Двоє хлопчаків зосталися каліками на все життя, лише один вийшов неушкодженим! Зараз Вафф скидався на цю тварину. Бачила, що його руки тягнуться до зброї, але тлейлаксу й бене-ґессеритки напрочуд старанно обшукали одні одних перед зустріччю. Була певна, що зброї він не мав. А все ж…

Вафф заговорив, напружено приховуючи невпевненість:

— Думаєш, я не розумію, що ви сподіваєтеся керувати нами!

— І це та гнилизна, яку принесли з собою люди з Розсіяння, — промовила вона. — Гнилизна серцевини.

Ваффова поведінка змінилася. Неможливо було проігнорувати глибші наслідки думок Бене Ґессерит. Невже вона сіяла незгоду?

— Пророк вклав дороговказ, що цокає у мозку кожної людини, однаково з Розсіяння вона чи ні, — промовила Тараза. — Він повернув їх до нас з усією незайманою гнилизною.

Вафф заскреготів зубами. Що вона робить? Якусь мить плекав шалену думку, що Сестринство затуманило його свідомість якимось таємним наркотиком, розприсканим у повітрі. Вони знали те, що було недоступно іншим! Переводив погляд від Тарази до Одраде і знову до Тарази. Знав, що, пройшовши крізь низку гхолівських воскресінь, він є старим, але не таким, як Бене Ґессерит. Оці люди були старими! Рідко мали старечий вигляд, та були старими, старшими за все, що він смів уявити.

Тараза думала так само. Бачила блиск глибшого розуміння у Ваффових очах. Необхідність відчинила двері новим способам мислення. Як глибоко сягнули тлейлаксу? Його очі були такими старими! Відчувала: те, що було колись мозком Панів тлейлаксу, стало тепер чимось іншим, голографічним записом, з якого стерто певні емоції. Принаймні ті, що можуть призвести до послаблення. Вона поділяла ту недовіру до емоцій, яку підозрювала в ньому. Це той зв’язок, що їх об’єднував?

Тропізм спільних думок.

— Кажеш, що ви послаблюєте хватку, — пробурмотів Вафф, — та я відчуваю, як ваші пальці стискають мою горлянку.

— Бо ця хватка й на нашій горлянці, — відповіла вона. — Дехто з ваших Загублених повернувся до вас. Жодна Превелебна Мати не повернулася з Розсіяння.

— Але ж ти казала, що ви знаєте все…

— Ми маємо інші шляхи здобуття знань. Як ти думаєш, що сталося з Превелебними Матерями, посланими нами в Розсіяння?

— Спільна катастрофа? — Він хитнув головою. Це була цілковито нова інформація. Ніхто з поворотців-тлейлаксу не згадав про таке й словом. Ця розбіжність підкинула хмизу у вогонь його підозр. Кому він мав вірити?

— Їх розбещено, — промовила Тараза. — Вони стали відступницями.

Одраде, почувши загальні підозри, уперше відкрито висловлені Матір’ю Настоятелькою, відчула величезну силу, що приховувалася за простим Таразиним твердженням. Це її перелякало. Вона знала ресурси, запасні плани, методи імпровізації, до яких могла вдатися Превелебна Мати, щоб подолати перепони. І щось там зуміло все це перебороти?

Не дочекавшись відповіді Ваффа, Тараза сказала:

— Ти приходиш до нас із брудними руками.

— Ви смієте таке казати? — промовив Вафф. — Ви, що й далі вичерпуєте наші ресурси способами, яких навчилися від матері вашого башара?

— Ми знали, що ви можете дозволити собі втрати, маючи ресурси з Розсіяння, — сказала Тараза.

Вафф глибоко, з тремтінням вдихнув. Тож Бене Ґессерит знають навіть це. Він почасти розумів, як вони про це довідалися. Що ж, слід знайти спосіб повернути собі контроль над фальшивим Туеком. Ракіс — ось приз, якого справді добивалися люди з Розсіяння і якого можуть ще вимагати від тлейлаксу.

Тараза ще ближче підступила до Ваффа, самотня і беззахисна. Бачила, як напружуються її охоронниці. Шіана зробила малий крок до Матері Настоятельки, але Одраде її відтягла.

Одраде зосередила увагу на Матері Настоятельці, а не на потенційних нападниках. Невже тлейлаксу вірили, що Бене Ґессерит їм служитимуть? Тараза, без сумніву, перевіряла межі цієї віри. Та ще й мовою ісламіяту. Проте зараз вона здавалася дуже самотньою, стояла так далеко від своїх охоронниць, так близько до Ваффа і його людей. Куди тепер приведуть Ваффа його очевидні підозри?

Тараза здригнулася.

Одраде помітила це. Тараза була дуже худою з дитинства і ніколи не набирала зайвого жиру. Це робило її вкрай вразливою на зміни температури. Не терпіла холоду, але Одраде не відчула зміни температури в приміщенні. Отже, Тараза ухвалила небезпечне рішення, настільки небезпечне, що власне тіло її зрадило. Вочевидь, небезпечне не для неї самої, а для Сестринства. Це був найстрашніший злочин Бене Ґессерит — зрада свого ордену.

— Ми служитимемо вам усіма шляхами, крім одного, — промовила Тараза. — Ніколи не станемо інкубаторами для гхол!

Вафф зблід. Тараза продовжувала:

— Ніхто з нас не є цієї миті й ніколи не стане… — вона помовчала, — аксолотлевим контейнером.

Вафф здійняв руку, починаючи жест, знайомий кожній Превелебній Матері: сигнал лицеплясам атакувати. Тараза вказала на цю підняту руку.

— Якщо виконаєш цей жест, тлейлаксу втратять усе. Божа посланниця, — Тараза через плече кивнула в бік Шіани, — відвернеться від тебе, а слова Пророка перетворяться на пил у твоїх устах.

Такі слова ще й мовою ісламіяту — цього було для Ваффа занадто. Він опустив руку, але й далі грізно позирав на Таразу.

— Моя амбасадорка сказала, що ми поділимося всіма знан­нями, — промовила Тараза. — Ти сказав, що ви поділитеся теж. Посланниця Божа слухає вухами Пророка! Що ллє туди Абдл тлейлаксу?

Плечі Ваффа поникли.

Тараза повернулася до нього спиною. Це був артистичний рух, але й вона сама, і інші присутні Превелебні Матері знали, що зараз їй жодна небезпека не загрожує. Дивлячись крізь кімнату на Одраде, Тараза дозволила собі всміхнутися. Знала, що Одраде правильно витлумачить цю усмішку. Настав час для невеликого бене-ґессеритського покарання!

— Тлейлаксу прагнуть Атрідок для розплоду, — сказала Тараза. — Я даю вам Дарві Одраде. Буде доставлено й інших.

Вафф ухвалив рішення.

— Ви, може, багато знаєте про Всечесних Матрон, — сказав він, — але не…

— Блудниць! — обернулася до нього Тараза.

— Як забажаєш. Та є дещо, про що ти, судячи з твоїх слів, не знаєш. Припечатую нашу угоду, кажучи це тобі. Вони можуть посилити відчуття оргазму, поширивши його на все тіло мужчини. Досягають повного чуттєвого втягнення партнера. Постають множинні хвилі оргазму, які можуть бути розтягнені… жінкою на тривалий період.

— Повне втягнення? — Тараза не намагалася приховати здивування.

Одраде теж слухала з почуттям шоку, бачила, що його поділяють усі присутні сестри, навіть аколітки. Тільки Шіана, схоже, не розуміла.

— Кажу тобі, Мати Настоятелько Таразо, — промовив Вафф, сяючи усмішкою, — ми зняли з них копію, а тоді відтворили це вже з власними людьми. Навіть я! Впавши у гнів, я наказав лицеплясові, що виконував… жіночу роль, самознищитися. Ніхто! Кажу, ніхто не може мати такої влади наді мною!

— Такої влади?

— Якби це була одна з тих… тих блудниць, як ти їх називаєш, я без заперечення підкорився б їй у всьому. — Він здригнувся. — Мені ледь вистачило волі… знищити… — Він труснув головою, збентежений цим спогадом. — Гнів порятував мене.

Тараза спробувала зглитнути пересохлим горлом.

— Як…

— Як це робиться? Дуже добре! Та, перш ніж поділитися цим знанням, застерігаю всіх: якщо хтось із вас спробує колись здобути таку владу над одним із нас, настане кривава різанина! Ми приготували наш Домел і всіх наших людей. За найменшої підозри, що ви добиваєтеся такої влади над нами, ми відповімо вбивством усіх Превелебних Матерів, до яких дістанемося!

— Ніхто з нас не зробив би цього, але не через твою погрозу. Нас стримує розуміння, що це б нас знищило. У вашій кривавій різанині не виникло б потреби.

— О? То чого ж це не нищить тих… тих блудниць?

— Нищить! Так само як усіх, кого вони торкаються!

— Це не знищило мене!

— Бог захистив тебе, мій Абдле, — промовила Тараза. — Як він захищає всіх своїх вірних.

Переконаний цим, Вафф озирнувся довкола, знову повернувся поглядом до Тарази.

— Хай знають усі, що я виконую зобов’язання, взяті у краю Пророка. От як воно виглядає…. — Махнув рукою на двох своїх охоронців-лицеплясів. — Продемонструймо.

Значно пізніше, сидячи сама у своїй піднебесній кімнаті в пентхаузі, Одраде міркувала, чи розумно було дозволити Шіані бачити всю цю виставу. Хоча чому ні? Шіана вже влилася в Сестринство. А якби її відіслали, це наново пробудило б підозри Ваффа.

Коли Шіана стежила за виступом лицеплясів, у ній було помітне чуттєве збудження. Тренувальним Прокторкам доведеться послати до неї своїх асистентів-чоловіків раніше, ніж зазвичай. Що тоді робитиме Шіана? Випробовуватиме новоздобуте знання на чоловіках? Слід зміцнити її гальмівні реакції, щоб запобігти цьому! Мусить навчитися, що це небезпечно для неї самої.

Присутні Сестри й аколітки добре контролювали себе, закарбовуючи побачене в пам’яті. Шіанина освіта мусить базуватися на цьому спостереженні. Інші зуміли опанувати такі внутрішні сили.

Спостерігачі-лицепляси так і зосталися незбагненними, але з поведінки Ваффа багато чого можна було прочитати. Сказав, що знищить двох демонстраторів, та чи зробить це негайно? Чи не піддасться спокусі? Що спадало йому на думку, коли він бачив, як лицепляс-чоловік звивався в екстазі, що стирав розум?

Якимось чином ця демонстрація нагадала Одраде про ракіанський танець, побачений нею на Великій площі Кіна. Якщо брати короткий відтинок часу, танець був свідомо неритмічним, але його наростання творило довгостроковий ритм, повторюючись приблизно що двісті… кроків. Танцівники незвичайно розтягували ритм.

Як демонстратори-лицепляси.

Сіайнок став сексуальною хваткою для незліченних мільярдів Розсіяння!

Одраде подумала про танець, за довгим ритмом якого йшло хаотичне насилля. Чудове зосередження релігійної енергії, яким був Сіайнок, перейшло на нижчий рівень, ставши іншим різновидом взаємообміну. Згадала збуджену реакцію Шіани, викликану проблисками танцю на Великій площі. Одраде пам’ятала відповідь Шіани на питання: «Чим це вони причащалися внизу?»

— Це ж танцівники, дурненька!

Така відповідь була недопустимою.

— Попереджаю тебе, Шіано, ніколи не вдавайся до такого тону. Хочеш негайно довідатися, що може зробити Превелебна Мати, аби покарати тебе?

Коли Одраде дивилася на темряву, що густішала довкола її кімнат у Дар-ес-Баляті, знову чула ці слова у своїй свідомості, наче послання з царства духів. Зненацька її заполонила глибока самотність. Усі вийшли з цієї кімнати.

Зосталася лише покарана!

Як виблискували Шіанині очі в тій кімнаті над Великою площею, скільки питань тіснилося в її мозку.

— Чого ти завжди говориш про біль і покарання?

— Ти мусиш навчитися дисципліни. Як зможеш контролювати інших, не контролюючи сама себе?

— Мені цей урок не подобається.

— Він не надто подобається нам усім… аж до моменту, коли ми збагнемо його цінність із власного досвіду.

Як і було задумано, ця відповідь довго ятрила свідомість Шіани. Врешті-решт вона розповіла все, що знала про цей танець.

— Частина танцівників тікає. Інші переходять просто до Шайтана. Священники кажуть, що вони йдуть до Шай-Хулуда.

— А ті, що вижили?

— Коли одужають, мусять приєднатися до великого танцю у пустелі. Якщо Шайтан прийде туди, помруть. Якщо не прийде, дістануть нагороду.

Одраде розгледіла схему. З цього моменту Шіанині пояснення не були необхідними, хоча вона дозволила дівчинці продовжувати. Яким гірким був голос Шіани!

— Дістають гроші, місце на базарі, всяке таке. Вони довели, що є людьми. Так кажуть священники.

— А ті, кому не вдалося, не люди?

Шіана довго мовчала, глибоко замислившись. Але Одраде вже розпізнала, куди веде цей шлях. Випробування Сестринства на людськість! Вона сама пройшла цей перехід до схвалюваної Сестринством частини людства, Шіана теж його повторила. Яким лагідним він здавався порівняно з іншими болісними випробуваннями!

У тьмяному світлі музейного приміщення Одраде здійняла праву руку. Дивилася на неї, згадуючи скриньку агонії та ґом джаббар, приставлений до шиї, готовий убити її, якби вона здригнулася чи крикнула.

Шіана теж не скрикнула. Та вона знала відповідь на питання Одраде ще до скриньки агонії.

— Вони люди, тільки інші.

Одраде заговорила вголос у порожній кімнаті з експонатами колекції Тиранового не-покою.

— Що ти з нами зробив, Лето? Чи ти лише Шайтан, що розмовляє з нами? До чого ти б нас тепер змусив причаститися?

Чи цей архаїчний танець став архаїчним сексом?

— З ким ти розмовляєш, Мати?

Це був Шіанин голос із розчинених дверей по той бік кімнати. Її сіра одежа постулантки здавалася лише неясним обрисом, що збільшувався, наближаючись.

— Мати Настоятелька послала мене по тебе, — сказала Шіана, зупинившись біля Одраде.

— Я розмовляла сама з собою, — відповіла Одраде. Глянула на дивно спокійну дівчинку, згадуючи нутряне збудження моменту, коли Шіані поставили опорне питання: «Хочеш бути Превелебною Матір’ю?»

— Чому ти розмовляєш сама з собою, Мати? — Шіанин голос сповнювала турбота. Вчительки-Прокторки матимуть купу роботи, усуваючи ці емоції.

— Я згадала, як питала тебе, чи хочеш ти бути Превелебною Матір’ю, — промовила Одраде. — Це потягло за собою інші думки.

— Ти сказала, що я мушу у всьому підпорядковуватися тобі, нічого не шкодувати, не вивляти жодного непослуху.

— А ти сказала: «І це все?»

— Я тоді мало що знала, чи не так? Та й досі мало що знаю.

— Ніхто з нас не знає багато, дитино. Крім того, що всі ми танцюємо разом. А коли найменша з нас зіб’ється, то, напевне, прийде Шайтан.