Єретики Дюни

***

Тараза притулила долоні до скронь, рівні пальці перед вухами, та стиснула їх. У просторі між долонями була втома, яку відчували навіть пучки пальців. Коротке здригання повік — і вона занурилася у релаксаційний транс. Долоні при голові були єдиними осередками тілесної свідомості.

Сто ударів серця.

Вона повторювала цю вправу регулярно, відколи вивчила її в дитинстві, — це було одне з перших її бене-ґессеритських умінь. Точно сто ударів серця. Після стількох років вправлянь її тіло могло відміряти їх автоматично, як підсвідомий метроном.

Коли Тараза розплющила очі, долічивши до ста, у голові прояснилося. Сподівалася, що зможе попрацювати ще не менш як дві години, перш ніж утома знову її здолає. Ці сто ударів серця додали до її життя кілька років діяльності.

А все ж цієї ночі думки про старий трюк змусили її пам’ять повернутися у давнину. Вона опинилася у своєму дитинстві, у спальні, де Сестра-прокторка походжала вночі, аби впевнитися, що всі сплять у своїх ліжках.

Сестра Барам, нічна прокторка.

Тараза багато років не згадувала цього імені. Сестра Барам була низькою і огрядною, вона не проходила випробувань і не стала Превелебною Матір’ю. Начебто й не було видимих перепон, але Сестри-медички та сукійські лікарі щось знайшли. Барам не допустили до Агонії прянощів. Вона не приховувала того, що знала про свій ґандж. Це відкрилося, коли вона була ще підлітком: періодичне нервове тремтіння, що виникало, тільки-но вона починала засинати. Симптом чогось глибшого, що змусило піддати її стерилізації. Через це тремтіння Барам не могла спати вночі. Логічно було використати її для нічного патрулювання.

Барам мала й інші слабкості, не помічені її зверхницями. Дитина, прокинувшись уночі в туалет, могла спокусити Барам на тиху розмову. Наївні питання викликали переважно так само наївні відповіді, але інколи Барам передавала корисні знання. Навчила Таразу релакційного трюку.

Якось уранці одна зі старших дівчат знайшла Сестру Барам у купальні мертвою. Тремтіння нічної прокторки було симптомом фатальної вади, факту, важливого переважно для Розпорядниць схрещення та їхніх нескінченних записів.

Оскільки Бене Ґессерит зазвичай не планували повної «освіти самотньої смерті» аж до пізньої стадії навчання, Сестра Барам була першою покійницею, яку побачила Тараза. Коли Сестру Барам знайшли, її тіло частково лежало під умивальником, права щока притиснута до викладеної плитками підлоги, ліва рука вхопилася за каналізаційну трубу під раковиною. Упавши, намагалася підвестися, і смерть застала її за цією спробою, зафіксувавши в цьому останньому рухові як комаху, що застрягла в бурштині.

Коли тіло Сестри Барам перевернули, щоб його винести, Тараза побачила червоний слід на щоці, там, де вона була притиснута до підлоги. Денна прокторка пояснила цей знак із науковою практичністю. Кожен досвід може бути перетворений на дані, які ці потенційні Превелебні Матері включать пізніше до своїх аколітських «Розмов зі Смертю».

Трупні плями.

Тараза сиділа за столом Капітули, її відділяли від тієї події багато років, а все ж їй довелося вдатися до ретельно фокусованої сили концентрації, щоб відігнати цей спогад і, звільнившись від нього, перейти до праці, яка її чекала. Так багато уроків. Так страхітливо заповнена пам’ять. Так багато життів, що в ній зберігаються. Глянула на розкладену перед нею роботу, і це укріпило відчуття, що вона жива. Речі, які слід виконати. Вона необхідна. Тараза із запалом узялася за роботу.

Ця клята необхідність тренувати гхолу на Гамму!

Та цей гхола потребував такого. Знайомий ґрунт під ногами дає змогу відновити оригінальну особистість.

Рішення послати Бурзмалі на Гамму було мудрим. Якщо Майлс справді знайшов криївку… якщо він тепер вирине, то потребуватиме всієї допомоги, яку може здобути. Вона ще раз задумалася, чи настав час для ігор передзнання. Так небезпечно! Тлейлаксу попереджено, що може знадобитися новий гхола замість цього.

Приготувати до доставки.

Її думки повернулися до проблем Ракіса. Слід було уважніше стежити за цим дурнем Туеком. Скільки ще лицепляс зможе безпечно видавати себе за нього? Та не можна було й засуджувати рішення, ухвалене Одраде в розпалі дій. Вона поставила тлейлаксу у вкрай незручне становище. Лицепляс може бути демаскований, а це викличе проти Бене Тлейлакс бурю ненависті.

Гра, закладена у проєкті Бене Ґессерит, стала тепер дуже делікатною. Вони поколіннями манили ракіанське священство принадою союзу з Бене Ґессерит. Та зараз! Тлейлаксу мусять вирішити, що замість священників обрано їх. Одраде запланувала троїстий союз: нехай священники вважають, що кожна Превелебна Мати складе Клятву служіння Розділеному Богові. Священнича Рада аж заїкалася б, утішена цією перспективою. Тлейлаксу, вочевидь, розгледіли б шанс монополізувати меланж, контролюючи єдине незалежне від них джерело.

Стук у двері сповістив Таразу, що прийшла аколітка з чаєм. Таким було постійне розпорядження, якщо Мати Настоятелька працювала допізна. Тараза глянула на настільний хронометр. Іксіанський пристрій, настільки точний, що міг відхилитися в той чи той бік лише на секунду за століття. 1:23:11 після півночі.

Вона відгукнулася, покликавши аколітку. Дівчина, білявка з пильними холодними очима, ввійшла і схилилася, щоб викласти біля Тарази вміст своєї таці.

Тараза проігнорувала дівчину, дивлячись на роботу, розкладену на столі. Стільки треба зробити. Праця важливіша за сон. Але боліла голова, і вона відчувала характерне приголомшення, якщо не розумове отупіння. З цього зрозуміла, що чай не надто їй допоможе. Довела себе до мозкового виснаження, слід його усунути, а то вона не зможе навіть встати. Її плечі та спина пульсували.

Аколітка зібралася виходити, але Тараза дала їй знак почекати.

— Прошу, Сестро, помасажуй мені спину.

Вмілі руки аколітки повільно розминали затиснуті місця на Таразиній спині. Добра дівчина. Ця думка викликала в Тарази усмішку. Звісно, що добра. Матері Настоятельці можна було виділити тільки найкращу.

Після відходу дівчини Тараза сиділа мовчки, глибоко замислившись. Так мало часу. Вона шкодувала за кожною хвилиною, відданою сну. Та годі було його уникнути. Врешті-решт, тіло виконає своє нагальне бажання. Вона змусила себе так перенапружитися, що тепер доведеться кілька днів відновлювати сили. Залишивши чай, Тараза встала й пішла коридором до своєї маленької спальної келії. Віддала нічній варті наказ розбудити її об одинадцятій годині і, повністю одягнена, вклалася на тверде ліжко.

Потихеньку відрегулювала дихання, ізолювала чуття від усього, що могло б їх розпорошити, ввійшла у проміжний стан.

Сон не приходив.

Вона знову повторила всю процедуру, а сон знову втік від неї.

Тараза довго так пролежала, нарешті зрозумівши, що жодна доступна техніка не дасть їй змоги заснути. Проміжний стан може повільно все виправити. Та тим часом її мозок продовжував інтенсивно працювати.

Вона ніколи не вважала ракіанське священство центральною проблемою. Священники вже зв’язані релігією, за посередництвом релігії можна ними й маніпулювати. Вони вбачали в Бене Ґессерит переважно силу, що може підкріпити їхній догмат. Хай думають так і далі. Ця принада їх засліпила.

Клятий Майлс Теґ! Три місяці мовчання і жодного втішного рапорту від Бурзмалі. Обвуглена земля, сліди зльоту не-корабля. Куди міг подітися Теґ? Гхола може вже бути мертвим. Теґові ніколи раніше такого не траплялося. Стара Надійність. Тому вона його й вибрала. А ще за його військові вміння і схожість на старого Герцога Лето — усе це, що вони в ньому підготували.

Теґ і Люцілла. Ідеальна команда.

Якщо гхола не мертвий, то чи він у межах їхнього доступу? Чи не захопили його тлейлаксу? Або нападники з Розсіяння? Багато варіантів. Стара Надійність мовчить. Чи було його мовчання посланням? Якщо так, то що він намагався сказати?

Шванг’ю та Патрін мертві, довкола подій на Гамму витає запах змови. Чи могли Теґа підіслати вороги Сестринства, давно вже підсадити до них? Ні, це неможливо! Його сім’я є доказом проти таких підозр. Теґова донька у їхньому родинному домі приголомшена так само, як усі інші.

Три місяці й жодного слова.

Обережність. Вона попереджала Теґа, що він мусить вдатися до найбільшої обережності, захищаючи гхолу. Теґ розгледів знач­ну небезпеку на Гамму. Останні звіти Шванг’ю прояснили це.

Куди Теґ і Люцілла забрали гхолу?

Де вони здобули не-корабель? Змова?

Розум Тарази кружляв навколо глибоких підозр. Це робота Одраде? То хто з нею у змові? Люцілла? До того короткого побачення на Гамму Одраде й Люцілла ніколи не зустрічалися. Чи зустрічалися? Хто схилявся над Одраде й шепотівся з нею, дихаючи тим самим повітрям? Одраде ніколи не показувала, що вони знайомі, та хіба це доказ? Вірність Люцілли ніколи не викликала сумнівів. Вони обидві досконало діяли згідно з призначенням. Та саме так і чинили б змовниці.

Факти! Тараза відчувала голод фактів. Ліжко під нею затріщало, ізоляція чуттів зруйнувалася, розбита тривогами і звуками власних її рухів. Тараза змирилася з тим, що нічого не надумає, і знову приготувалася до розслаблення.

Розслаблення, а потім сон.

Крізь її свідомість, затуманену втомою, пролітали кораблі з Розсіяння. Загублені поверталися на своїх незліченних не-кораблях. Чи не там Теґ знайшов корабель? Вони якомога непомітніше вивчали цю можливість, і на Гамму, і деінде. Тараза спробувала лічити уявні кораблі, але вони не хотіли вишикуватися у сякому-такому порядку, потрібному, щоб заснути. Хоча Тараза непорушно лежала на своєму ліжку, напруга її не покидала.

Найглибші шари свідомості намагалися щось їй передати. Втома блокувала цей спосіб комунікації, та ось вона припіднялася, цілком прокинувшись.

Тлейлаксу спілкувалися з людьми, які поверталися з Розсіяння. З цими розпусними Всечесними Матронами та з поворотцями з Бене Тлейлакс. Тараза відчула, що за цими подіями приховується спільний взірець. Причина, що змусила Загублених повернутися, не була простою цікавістю до свого коріння. Інстинктивне прагнення об’єднати все людство саме собою не є достатнім, щоб повернути їх назад. Всечесні Матрони явно прибули сюди із завойовницькими замірами.

Та що, як тлейлаксу, які вирушили в Розсіяння, не взяли з собою таємниці аксолотлевих контейнерів? Що тоді? Меланж. Блудниці з оранжевими очима, вочевидь, використовували невідповідний замінник. Люди Розсіяння могли не розв’язати загадки тлейлаксанських контейнерів. Мусили знати про них і намагатися їх відтворити. Та якщо їм не вдалося — меланж!

Вона почала обдумувати таку побудову.

Загублені вичерпали запас меланжу, взятий їхніми предками в Розсіяння. То які джерела у них були тут? Черви Ракіса й оригінальні контейнери Бене Тлейлакс. Блудниці не зважилися б виявити, що їх цікавить насправді. Їхні предки вірили, що червів не можна перемістити. Чи можливо, щоб Загублені знайшли відповідну планету для червів? Звичайно, можливо. Для замилювання очей вони могли почати переговори з тлейлаксу. А справжня їхня мета — Ракіс. Чи навпаки.

Транспортабельне багатство.

Вона бачила Теґові звіти про багатство, нагромаджене на Гамму. Частина поворотців мала грошові знаки й цінні папери, що могли використовуватися для обміну. На це ясно вказувала банківська активність.

Та яка валюта цінніша за прянощі?

Багатство. Ось воно. І хай якою була монета, однак торги вже почалися.

Тут Тараза розчула голоси за дверима. Аколітка нічної варти з кимось сперечалася. Розмова була тихою, але Тараза почула досить, щоб цілковито забути про сон.

— Вона наказала розбудити її пізнього ранку, — протестувала нічна вартівниця.

— Вона казала, щоб їй сповістили, тільки-но я повернуся, — прошепотів хтось інший.

— Кажу тобі, вона дуже втомлена. Їй необхідно…

— Необхідно, щоб її накази виконувалися! Сповісти їй, що я повернувся!

Тараза сіла, перекинула ноги через край ліжка. Знайшла стопами підлогу. Боги! Як боліли коліна! Та боліло й те, що вона не могла розпізнати, хто це пошепки сперечається з її вартовою.

«Чиє повернення я… Бурзмалі!»

— Я не сплю, — озвалася Тараза.

Двері розчинилися, нічна вартівниця заглянула в них.

— Мати Настоятелько, Бурзмалі повернувся з Гамму.

— Впусти його негайно! — Тараза активувала єдину світлокулю біля узголів’я ліжка. Її жовте світло прогнало темряву з кімнати.

Бурзмалі ввійшов та зачинив за собою двері. Не кажучи й слова, торкнувся перемикача звукоізоляції на дверях. Усі голоси ззовні зникли.

Розмова наодинці? Тож новини погані.

Тараза глянула на Бурзмалі. Він був низьким і худорлявим, з гострим трикутним обличчям, що звужувалося до тонкого підборіддя. Біляве волосся зчесане на високе чоло. Широко розставлені зелені очі були настороженими й пильними. Здавався надто молодим для посади башара, але Теґ під Арбело видавався ще молодшим. Старіємо, будь воно прокляте. Вона змусила себе розслабитися, згадати, що Теґ вишколив цього чоловіка й цілковито йому довіряв.

— Викладай погані новини, — промовила Тараза. Бурзмалі прокашлявся.

— На Гамму досі не знайдено жодного сліду башара та його групи, Мати Настоятелько. — Його голос був низьким і мужнім.

«І це ще не найгірше», — подумала Тараза. Бачила виразні ознаки знервованості Бурзмалі.

— Викладай усе, — наказала вона. — Ти, очевидно, закінчив дослідження руїн Твердині.

— Ніхто не вижив, — сказав він. — Напасники були скрупульозними.

— Тлейлаксу?

— Можливо.

— Маєш якісь сумніви?

— Напасники використали цю нову іксіанську вибухівку, 12-Урі… Я… я думаю, це щоб ввести нас в оману.

— Що з Патріном?

— Точнісінько те, що доповіла Шванг’ю. Підірвав себе в кораблі-приманці. Його ідентифікували за шматками двох пальців та одним неушкодженим оком. Не залишилося нічого більшого, достатнього для зондування.

— Та все ж ти маєш сумніви! Переходь до них.

— Шванг’ю залишила послання, яке можемо прочитати тільки ми.

— У слідах потертості на меблях?

— Так, Мати Настоятелько, і…

— То вона знала, що на неї буде вчинено напад, і мала досить часу, аби залишити послання. Я бачила твій давніший рапорт про знищення під час атаки.

— Атака була швидкою і напрочуд потужною. Напасники не намагалися взяти полонених.

— Що вона написала?

— «Блудниці».

Тараза намагалася перебороти шок, хоча й очікувала цього слова. Зусилля, витрачені для збереження спокою, майже вичерпали її енергію. Це було дуже погано. Тараза дозволила собі глибоко зітхнути. Шванг’ю залишилася в опозиції до самого кінця. Та потім, розгледівши катастрофу, ухвалила слушне рішення. Знаючи, що помре, не маючи змоги передати свої життєпам’яті іншій Превелебній Матері, діяла, як наказувала основоположна вірність. Якщо не можеш зробити нічого іншого, озброй своїх сестер і завадь ворогу.

То Всечесні Матрони перейшли до дій!

— Розкажи мені про пошуки гхоли, — наказала Тараза.

— Ми були не першими шукачами в цих теренах, Мати Настоятелько. Знайшлося багато слідів — обгорілих дерев, скель і чагарнику.

— Але це був не-корабель?

— Ознаки не-корабля.

Тараза кивнула сама собі. Безмовне послання Старої Надійності?

— Наскільки детально оглянув ти цю територію?

— Я пролетів над нею, але це було під час рутинної подорожі з одного місця на інше.

Тараза вказала Бурзмалі крісло, що стояло в ногах її ліжка.

— Сядь і відпочинь. Я хочу, щоб ти розгадав для мене деякі загадки.

Бурзмалі обережно опустився в крісло.

— Загадки?

— Ти був його улюбленим учнем. Хочу, щоб ти уявив себе Майлсом Теґом. Ти знаєш, що мусиш вивести гхолу з Твердині. Не довіряєш до кінця нікому, крім себе, навіть Люціллі. Що ти зробиш?

— Звичайно, щось несподіване.

— Звичайно.

Бурзмалі потер вузьке підборіддя. Тоді сказав:

— Я довіряю Патріну. Цілковито йому довіряю.

— Гаразд, довіряєш собі та Патріну. То що ти робиш?

— Патрін уродженець Гамму.

— Я й сама про це міркувала, — промовила вона.

Бурзмалі дивився на підлогу перед собою.

— Ми з Патріном мали б підготовлений аварійний план, задовго до того, як він став би потрібним. Я завжди готую запасний варіант для розв’язання проблем.

— Дуже добре. А тепер — план. Що ти робиш?

— Чого Патрін убив себе? — спитав Бурзмалі.

— Ти певний, що він сам це зробив?

— Я бачив звіти. Шванг’ю та кілька інших не мали в цьому сумнівів. Я в це вірю. Патрін був достатньо вірним, щоб зробити це для свого башара.

— Для тебе! Зараз Майлс Теґ — це ти. Який план вигадали ви з Патріном?

— Я не послав би Патріна на певну смерть.

— Окрім певного випадку?

— Патрін зробив це сам. Міг так зробити, якщо план його, а не… мій. Він міг це зробити, щоб захистити мене, щоб ніхто не розкрив цього плану.

— Як Патрін міг викликати не-корабель так, щоб ти цього не знав?

— Патрін уродженець Гамму. Його родина жила там з часів Ґ’єді Прайм.

Тараза заплющила очі, відвернула голову від Бурзмалі. Тож Бурзмалі пішов тими ж стежками, що й вона у своїх думках. Ми знали походження Патріна. Що означала ця асоціація з Гамму? Її мозок уникав дальших міркувань. Ось до чого призвело те, що вона занадто втомилася! Знову глянула на Бурзмалі.

— Чи міг Патрін установити таємний контакт із родиною і давніми друзями?

— Ми перевірили кожен контакт, який зуміли знайти.

— Можеш не сумніватися, що ви знайшли не всі.

Бурзмалі знизав плечима.

— Звісно, ні. Я й не виходив з такого припущення.

Тараза глибоко вдихнула.

— Повертайся на Гамму. Візьми з собою стількох помічників, скільки тобі може виділити наша Безпека. Скажи Беллонді, що це мій наказ. Мусиш ввести своїх агентів у кожну сферу життя. Довідайся, кого знав Патрін. Хто з його родичів ще живий? З друзів? Витягни з них інформацію.

— Це викличе сум’яття, хай якими обережними ми будемо. Довідаються інші.

— Цьому нічим не зарадиш. І Бурзмалі!

Він уже був на ногах.

— Так, Мати Настоятелько?

— Ці інші шукачі. Ти мусиш їх випередити.

— Можу я використати навігатора Гільдії?

— Ні!

— Як же тоді…

— Бурзмалі, що, як Майлс, Люцілла й наш гхола досі на Гамму?

— Я вже казав тобі, що не вірю в їхній відліт на не-кораблі!

Під час довгої паузи Тараза пильно оглядала чоловіка, що стояв у ногах її ліжка. Навчений Майлсом Теґом. Улюблений учень старого башара. Що підказував Бурзмалі його натренований інстинкт?

— Так? — тихо підігнала вона його.

— Гамму була колись Ґ’єді Прайм, оселею Харконненів.

— Що ти хочеш цим сказати?

— Вони були багатими, Мати Настоятелько. Дуже багатими.

— І?

— Достатньо багатими, щоб таємно облаштувати не-кімнату… навіть велику не-кулю.

— Немає жодних записів про це! Ікс ніколи й не натякав на щось подібне. Навіть не досліджували Гамму на…

— Хабарі, купівлі через треті руки, численні перевантаження з корабля на корабель, — зауважив Бурзмалі. — За Голод­них Часів настала тотальна руйнація, а раніше були всі ці тисячоліття Тирана.

— Коли Харконнени тримали голови опущеними або ж утрачали їх. А все ж я припускаю таку можливість.

— Записи могли бути втраченими, — промовив Бурзмалі.

— Не нами чи іншими урядами, які вижили. Що спонукало тебе до таких міркувань?

— Патрін.

— Ах.

— Якби щось таке існувало, уродженці Гамму могли б про це знати, — швидко сказав Бурзмалі.

— Скільки їх могло б про це знати? Думаєш, вони зберегли б таку таємницю впродовж… Так! Розумію, про що ти. Якщо це була таємниця родини Патріна…

— Я не посмів розпитати про це жодного з них.

— Але якби ти глянув… не привертаючи нічиєї уваги…

— Те місце в горах, де зосталися сліди не-корабля.

— Для цього ти мав би вирушити туди особисто!

— Це було б дуже складно приховати від шпигунів, — погодився він. — Хіба що я вирушив би з дуже малими силами й начебто з іншою метою.

— З якою іншою метою?

— Поставити там поховальний знак на пам’ять про мого старого башара.

— Заодно показавши, що ми віримо у його смерть? Так!

— Ти вже попросила тлейлаксу вислати наступника нашого гхоли.

— Це був лише застережний захід, що не мав нічого спільного з… Бурзмалі, це вкрай небезпечно. Сумніваюся, що зможемо ошукати тих людей, які стежитимуть за тобою на Гамму.

— Мій траур і скорбота тих, кого я візьму з собою, будуть драматичними і правдоподібними.

— Правдоподібність не обов’язково переконає пильного спостерігача.

— Не довіряєш моїй вірності та вірності людей, яких я візь­му з собою?

Тараза стисла губи, задумавшись. Нагадала собі, що незламна вірність — це те, що вони навчилися удосконалювати, взявши за взірець Атрідів. Як створити людей, що відзначаються найвищою відданістю. Бурзмалі та Теґ були добрими прикладами.

— Це може спрацювати, — погодилася Тараза. Замислено дивилася на Бурзмалі. Улюблений учень Теґа може мати рацію!

— То я піду, — сказав Бурзмалі і обернувся до виходу.

— Хвилину, — зупинила його Тараза.

Бурзмалі повернувся.

— Введіть собі якомога більше шеру, геть усі. Якщо ж вас полонять лицепляси — ці нові! — мусите спалити собі голови чи розтрощити їх на друзки. Вдайтеся до необхідних заходів обережності.

Раптово протвережений вираз обличчя Бурзмалі заспокоїв Таразу. Якусь мить він собою гордився. Краще придушити цю гординю. Він не повинен бути легковажним.