Єретики Дюни

***

Гедлі Туек, Преосвященник і титулярний правитель Ракіса, почував, що він не здатен дати раду тим вимогам, які постали перед ним.

Місто Кін сповила туманно-закурена ніч, але в його приватному приймальному покої блиск численних світлокуль розпорошував тіні. Хоча навіть тут, у серцевинній частині Храму, чувся вітер — мов далекий стогін, періодичні тортури цієї планети.

Приймальний покій був кімнатою неправильної форми, сім метрів завдовжки й чотири завширшки в найпросторішому кінці. Протилежна сторона була вужчою, хоч це майже не впадало в очі. Стеля теж трохи хилилася у цьому напрямку. Завіси з меланжевого волокна і вдало дібране ретушування — комбінація ясно-жовтих і сірих відтінків — маскували цю неправильність. Одна із завіс приховувала трубку фокусування, завдяки якому слухач поза кімнатою міг почути навіть найслабші звуки.

У приймальному покої Туек перебував лише вдвох із Дарві Одраде, новою командиркою Твердині Бене Ґессерит на Ракісі. Вони сиділи обличчям одне до одного, їх розділяв вузький простір, обмежений м’якими зеленими подушками.

Туек намагався приховати гримасу невдоволення. Це зусилля перетворило його зазвичай імпозантні риси на промовисту маску. Він дуже старанно підготувався до нічної зустрічі. Слуги випрасували шати, що прикривали його високу, радше огрядну, постать. Великі ноги були взуті в золотисті сандалі. Дистикост під цими шатами був напоказ: ні помпоп’ят, ні водокишень — нічого, що вимагало б незручного і клопіткого регулювання. Шовковисте сиве волосся спадало до пліч, творячи відповідну оправу для квадратного обличчя з широкими товстими губами й тяжким підборіддям. Очі зненацька набрали доброзичливого виразу, який Туек скопіював у свого діда. Такий вигляд він мав, входячи до приймального покою на зустріч із Одраде. Тоді здавався собі достатньо показним, але цієї миті несподівано почувся так, наче був голим і розпатланим.

«Насправді він пустоголовий чолов’яга», — подумала Одраде.

Туек натомість думав: «Не можу розмовляти з нею про цей жахливий маніфест! Ще й на додачу з Паном тлейлаксу та його лицеплясами, які підслуховують в іншій кімнаті. Чого я на це погодився, що мене опосіло?»

— Це єресь, чиста і проста, — сказав він уголос.

— Але ж ваша релігія лише одна з багатьох, — заперечила Одраде. — А з людьми, які повертаються з Розсіяння, неминуче поширення схизм та різноманітних вірувань…

— Наша віра єдино істинна! — виголосив Туек.

Одраде приховала посмішку. «Прорік, як на замовлення. А Вафф, без сумніву, почув». Туека було напрочуд легко водити на ретязі. Якщо Сестринство мало рацію щодо Ваффа, слова Туека доведуть Пана тлейлаксу до сказу.

— Маніфест порушує питання, на які мають відповісти всі — хто вірує і хто ні, — глибоким і зловісним тоном промовила Одраде.

— А як це все стосується Святої Дитини? — зажадав Туек. — Ви сказали мені, що ми повинні зустрітися у справах, які…

— Дійсно! Багато людей починає поклонятися Шіані! Не вдавайте, що ви цього не знаєте. А з маніфесту випливає…

— Маніфест! Маніфест! Це єретичний документ, який буде знищено. Що ж до Шіани, то її слід повернути під тільки наш догляд!

— Ні, — лагідно промовила Одраде.

«Як розхвилювався Туек», — подумала вона. Його штивна шия ледве рухалася, коли він повертав голову з боку в бік. Рухи зверталися до завішеної стіни праворуч від Одраде. Так виразно окреслював це місце, наче йому до голови прикріпили світильник, який осявав саме цю завісу. Який же він прозорий наскрізь, цей Преосвященник. З таким самим успіхом міг відверто проголосити, що десь за цією завісою їх слухає Вафф.

— А завтра ви підмовите її взагалі покинути Ракіс, — сказав він.

— Вона залишиться тут, — запевнила Одраде. — Як ми вам і обіцяли.

— Але чому вона не може…

— Ну ж бо! Шіана ясно висловила свої побажання, а я не сумніваюся, що вам передали її слова. Вона хоче стати Превелебною Матір’ю.

— Вона вже є…

— Мілорде Туеку! Не намагайтеся грати зі мною. Вона висловила свої побажання, а ми радо їх виконаємо. Навіщо вам опиратися? Превелебні Матері служили Розділеному Богові за фрименських часів. Чому ж не тепер?

— Ви в Бене Ґессерит маєте способи змусити людей казати те, що вони не хотіли сказати, — звинуватив Туек. — Нам не слід обговорювати це приватно. Мої радники…

— Ваші радники лише скаламутили б нашу розмову. Наслідки Атрідівського маніфесту…

— Я розмовлятиму тільки про Шіану! — Туек прибрав міну, яку вважав поставою, гідною незламного Преосвященника.

— Ми про неї й розмовляємо, — промовила Одраде.

— То дозвольте пояснити, що в її почті мусить бути більше наших людей. Узагалі її слід охороняти…

— Так, як її охороняли на тому даху? — спитала Одраде.

— Превелебна Мати Одраде, це Святий Ракіс! Ви не маєте тут жодних прав, крім тих, які дали вам ми!

— Прав? Шіана стала мішенню — так, мішенню! — численних амбіцій. А ви хочете розмовляти про права?

— Мої обов’язки як Преосвященника ясні. Свята Церква Розділеного Бога буде…

— Мілорде Туеку! Я з усіх сил намагаюся триматися належної ґречності. Те, що я роблю, на благо вам, так само, як нам. Дії, до яких ми вдалися…

— Дії? Які дії? — Туек ледве витиснув із себе ці слова, радше хрипко хрюкнув. Ці жахливі бене-ґессеритські відьми! Позаду нього тлейлаксу, попереду Превелебна Мати! Туеку здавалося, що він м’яч у моторошній грі, що він літає туди-сюди між страшними силами. Спокійний Ракіс, безпечне місце його щоденних занять, зник, а його кинули на арену гри, правил якої він до кінця не розумів.

— Я послала по башара Майлса Теґа, — сповістила Одраде. — Це все. Його авангард невдовзі прибуде. Ми збираємося посилити нашу планетарну оборону.

— Ви посміли взяти на себе…

— Ми нічого не взяли на себе. За проханням вашого ж батька, люди Теґа перепроєктували вашу оборону. До складу умови, за наполяганням вашого батька, входить пункт про періодичний перегляд, який має здійснювати наша сторона.

Туек сидів і приголомшено мовчав. Вафф, цей зловісний дрібненький тлейлаксу, все це чув! Постане конфлікт. Тлейлаксу прагнули таємного порозуміння щодо ціни на меланж. Вони не дозволять втручання Бене Ґессерит.

Одраде згадала Туекового батька, а сам Туек мав тільки одне бажання: щоб тут сидів його давно покійний батько. Твердий був чоловік. Знав би, як упоратися з протиборством цих сил. Завжди вмів поводитися з тлейлаксу. Туек згадав, що він слухав колись (як оце зараз Вафф!) тлейлаксанського посла на ім’я Воус… і ще одного, на ім’я Пук. Ледден Пук. Які чудні імена вони мали!

Тут збаламучені думки Туека несподівано підкинули ще одне ім’я. Одраде щойно його згадала. Теґ! Невже цей старий монстр досі при ділі?

Одраде знову заговорила. Туек спробував ковтнути пересохлим горлом. Схилився вперед, змушуючи себе зосере­дитися.

— Теґ перегляне також вашу оборону на самій планеті. Після цього фіаско на даху…

— Я офіційно забороняю вам втручатися в наші внутрішні справи, — заявив Туек. — У цьому немає потреби. Наша Священнича Гвардія відповідає потребам…

— Відповідає? — Одраде сумно похитала головою. — Яке ж невдале слово, зважаючи на нові обставини на Ракісі.

— Які нові обставини? — У голосі Туека бринів жах.

Одраде просто сиділа й пильно дивилася на нього.

Туек спробував якось упорядкувати свої думки. Вона може здогадуватися, що тлейлаксу там позаду слухають? Це неможливо! Глибоко, з тремтінням вдихнув. Про що йдеться з обороною Ракіса? Запевнив себе, що охорона чудова. Вони мають найкращі іксіанські кораблі-монітори та не-кораблі. Ба більше, усім незалежним силам вигідно, аби Ракіс залишався рівно незалежним, як альтернативне джерело прянощів.

Вигідно всім, крім тлейлаксу з клятим надмірним виробництвом меланжу в їхніх аксолотлевих контейнерах!

Ця думка пригнічувала. Пан тлейлаксу чув кожне слово, промовлене у цьому приймальному покої.

Туек звернувся до Шай-Хулуда, Розділеного Бога, благаючи захисту. Цей страшний дрібненький чоловічок запевняв, що говорить також від імені Ікса та Рибомовок. Вручив вірчі грамоти. Це й були ті «нові обставини», про які згадала Одраде? Годі щось надовго затаїти від цих відьом!

Преосвященник не міг утриматися від здригання на думку про Ваффа: ця кругла голівка, ці блискучі очі, цей мопсячий ніс і ці гострі зуби в непевній усмішці. Вафф справляв враження трохи збільшеної дитини, доки не зустрінешся поглядом з цими очима й не почуєш, як він промовляє пискливим голоском. Туек згадав, як його батько скаржився на ці голоси: «Тлейлаксу кажуть такі страшні речі своїми дитячими голосками!»

Одраде ворухнулася на подушках. Подумала про Ваффа, який там підслуховує. Достатньо вже почув? Її власні таємні слухачі, напевно, ставили собі це саме питання. Превелебні Матері завжди відтворювали потім такі словесні герці, прагнучи знайти покращення та нові вигоди для Сестринства.

«Вафф уже досить почув, — сказала сама собі Одраде. — Час змінити гру».

Найділовитішим тоном, на який була спроможна, Одраде сказала:

— Мілорде Туеку, хтось важливий слухає нашу розмову. Чи годиться змушувати таку особу слухати потай?

Туек заплющив очі. Вона знає!

Розплющив очі й зустрівся з непроникним поглядом Одраде. Здавалося, вона може чекати його відповіді цілу вічність.

— Годиться? Я… я…

— Запросіть таємного слухача сюди до нас, — промовила Одраде.

Туек провів долонею по вогкому чолі. Його батько і дід, що були Преосвященниками перед ним, установили ритуальні відповіді для більшості нагод, але такої нагоди не передбачили. Запросити тлейлаксу сюди до них? До цієї кімнати? Зненацька Туек згадав, що не любить запаху Пана тлейлаксу. Його батько теж на це скаржився: «Вони тхнуть огидною їжею!»

Одраде підвелася.

— Мені було б куди зручніше, якби я могла бачити тих, хто слухає мої слова, — сказала вона. — Чи я маю сама піти та запросити прихованого слухача до…

— Прошу! — Туек зостався сидіти, але здійняв руку, щоб зупинити її. — Я мав невеликий вибір. Він прибув з документами від Ікса та Рибомовок. Сказав, що допоможе нам повернути Шіану під наш…

— Допоможе вам? — Одраде глянула на спітнілого священника, наче жаліючи його. І він думає, що править Ракісом?

— Він із Бене Тлейлакс, — сповістив Туек. — Зветься Ваффом і…

— Мілорде Туеку, я знаю, як він зветься, і знаю, чого він тут. Мене дивує, що ви дозволили йому шпигувати.

— Це не шпигування! Ми вели перемовини. Себто є нові сили, які ми маємо врахувати в наших…

— Нові сили? О так, ці блудниці з Розсіяння. Чи Вафф притяг із собою кількох таких?

Перш ніж Туек устиг відповісти, бічні двері приймального покою розчинилися. Як за викликом, увійшов Вафф, а за ним — двоє лицеплясів.

«Йому ж сказали не тягти лицеплясів», — подумала Одраде.

— Лише ви! — промовила вона вголос і вказала пальцем. — Інших ми не запрошували, правда ж, Мілорде?

Туек тяжко встав. Помітив, як близько до нього Одраде, і згадав усі страшні оповіді про бойові вміння Превелебних Матерів. Присутність лицеплясів ще посилила його замішання. Вони завжди викликали в нього острах.

Обернувшись до дверей і спробувавши зобразити на обличчі привітність, Туек промовив:

— Лише… лише посол Вафф, прошу.

Від цієї фрази в Туека заболіло горло. Це було ще гірше, ніж просто страшно. Перед цими людьми він почувався оголеним.

Одраде вказала на подушку поруч із собою.

— Ви Вафф? Прошу, підійдіть і сядьте.

Вафф уклонився їй, наче ніколи раніше її не бачив. Яка чемність! Жестом наказавши лицеплясам зостатися за дверима, він підійшов до вказаної подушки, але не сів, а стояв поруч із нею.

Одраде бачила, що крізь малого тлейлаксу пропливає потік напруги. З його губ зірвалося щось схоже на гарчання. Досі мав ту зброю в рукавах. Невже зібрався порушити їхню угоду?

Превелебна Мати знала: у цей час Ваффові підозри спалахнули з первісною силою, а то й дужче. Він почувається пійманим у пастку через Таразині маневри. Пан тлейлаксу прагнув здобути розплідних матерів! Сморід Ваффових феромонів свідчив про його найглибші страхи. Тож зберігав у пам’яті свою частку їхньої угоди чи принаймні те, чим вони мали поділитися. Тараза не сподівалася, що Вафф насправді поділиться всім знанням, здобутим від Всечесних Матрон.

— Мілорд Туек розповів мені, що ви… ах, вели перемовини, — промовила Одраде. Хай він запам’ятає це слово! Вафф знав, де ведуться справжні перемовини, які слід довершити. Говорячи, вона опустилася на коліна, тоді знову сіла на подушку, але так поставила стопи, щоб можна було метнутися геть, звідки б не надійшла атака Ваффа.

Вафф зверху вниз глянув на неї та подушку, яку вона йому вказала. Повільно опустився на подушку, але руки далі спиралися на коліна, а рукави були спрямовані на Туека.

«Що він робить?» — замислилася Одраде. Ваффові рухи вказували, що він розпочав реалізацію власного плану. Вона сказала:

— Я намагалася вселити у Преосвященника певність у важливості Атрідівського маніфесту для нашого спільного…

— Атрідівського! — випалив Туек. Майже впав на подушку. — Він не може бути Атрідівським.

— Дуже переконливий маніфест, — промовив Вафф, підсилюючи очевидний страх Туека.

«Це принаймні узгоджується з планом», — подумала Одраде. Вона сказала:

— Обітниця с’торі не має бути проігнорована. Багато людей ототожнює с’торі з присутністю їхнього бога.

Вафф кинув на неї здивований і сердитий погляд. Туек заговорив:

— Посол Вафф сказав мені, що іксіани та Рибомовки занепокоєні цим документом, але я запевнив його, що…

— Думаю, на Рибомовок можна не зважати, — втрутилася Одраде. — Їм кожен гамір здається гласом божим.

Вафф здивувався, чого вона збилася на жаргон. Глузує з нього? Звичайно, Одраде має рацію щодо Рибомовок. Настільки відійшли від своєї давньої ревності, що їхній вплив дуже зменшився. А те, на що ще впливали, могло вестися новими лицеплясами, які тепер керували ними.

Туек спробував усміхнутися Ваффові.

— Ви казали про допомогу нам у…

— Поговоримо про це пізніше, — перебила його Одраде. Мусила зосередити Туекову увагу на документі, який так його непокоїв. Вона процитувала із маніфесту: — «Ваша воля і ваша віра — ваша система вірувань — домінують у вашому Всесвіті».

Туек розпізнав ці слова. Він прочитав той страшний документ. Цей маніфест ствержує, що Бог і всі його труди — не більше ніж людські витвори. Задумався, як йому слід відповісти. Жоден Преосвященник не може залишити подіб­не зухвальство неспростованим.

Перш ніж Туек зумів дібрати належні слова, Вафф зазирнув Одраде в очі та відповів їй способом, про який знав, що вона правильно його витлумачить. Одраде не могла цього не зробити, зважаючи на те, ким була.

— Помилка ясновидіння, — промовив Вафф. — Хіба не так називається це в документі? Там, де стверджується, що розум вірянина зазнає стагнації?

— Достеменно! — погодився Туек. Почувався вдячним тлейлаксу за втручання. Точнісінько тут і ховається суть цієї небезпечної єресі!

Вафф не дивився на нього — досі не зводив очей із Одраде. Невже Бене Ґессерит думають, що їхній проєкт годі розгадати? То хай постане перед більшою потугою. Вона вважає себе такою сильною! Та насправді Бене Ґессерит не можуть знати, як Всемогутній охороняє майбутнє Шаріату!

Туек не дозволив себе зупинити.

— Цей маніфест заперечує все, що ми вважаємо святим! І поширюється повсюдно!

— Руками тлейлаксу, — уточнила Одраде.

Вафф здійняв рукави, націливши зброю на Туека. Завагався лише тому, що побачив: Одраде частково розгадала його заміри.

Туек переводив погляд з Ваффа на Одраде і знову на Ваффа. Чи було звинувачення Превелебної Матері правдивим? А чи це черговий трюк Бене Ґессерит?

Одраде помітила Ваффове вагання і розгадала його причину. Пробіглася своєю свідомістю, шукаючи пояснення його мотивації. Яку користь міг здобути тлейлаксу, вбивши Туека? Очевидно, Вафф мав на меті замінити Преосвященника одним зі своїх лицеплясів. Та що б це йому дало?

Намагаючись виграти час, Одраде сказала:

— Мусите бути дуже обережним, после Ваффе.

— Чи обережність керувала колись великими потребами? — спитав Вафф.

Туек підвівся на ноги, тяжко відступив убік, ламаючи руки.

— Прошу! Це святі місця. Дискутувати тут про єресі — це помилка, годиться лише планувати, як їх знищити. — Він глянув на Ваффа. — Це ж неправда? Не ви є авторами цього жахливого документа?

— Він не наш, — погодився Вафф. «Прокляття на цього буфона-священника!» Туек ще більше відступив убік, перетворившись на рухому мішень.

— Я це знав! — промовив Туек, крокуючи довкола Ваффа та Одраде.

Одраде не зводила погляду з Ваффа. Тлейлаксу планував убивство! Вона в цьому не сумнівалася.

Туек заговорив, стоячи в неї за спиною.

— Ви не знаєте, як сильно помиляєтеся, Превелебна Мати. Сер Вафф попросив нас утворити спільний меланжевий картель. Я пояснив, що наша ціна для Бене Ґессерит мусить зостатися незмінною, бо одна з вас була бабусею Бога.

Вафф схилив голову, чекаючи. Священник повернувся в межі досяжності. Бог не міг дозволити провалу.

Туек стояв за Одраде, дивлячись униз, на Ваффа. Його тілом пробігло тремтіння. Тлейлаксу були такими… такими відразливими й аморальними. Годі їм довіряти. Чи можна прийняти заперечення Ваффа за правду?

Далі стежачи за Ваффом, Одраде сказала:

— Але ж, мілорде Туеку, невже перспектива збільшення прибутків вас не приваблює?

Побачила, що права рука Ваффа легко обернулася, майже націлившись у неї. Його наміри стали ясними.

— Мілорде Туеку, — промовила Одраде, — цей тлейлаксу задумав убити нас обох.

При цих словах Вафф різко зметнув обидві руки вгору, намагаючись влучити у дві окремі складні цілі. Та, перш ніж його м’язи зреагували, Одраде вже пригнулася і встигла здолати його оборону. Почула тихе сичання дротиків, але не відчула уколу. Рубонула лівою рукою, зламавши Ваффові праве передпліччя. Тим часом її права нога розтрощила йому ліву руку.

Вафф заверещав.

Ніколи не здогадувався, що бене-ґессеритки такі швидкі. Майже як та Всечесна Матрона, яку він бачив на іксіанському конференц-кораблі. Попри біль, зрозумів, що мусить про це сповістити. За нагальної потреби Превелебні Матері можуть керувати синаптичними обвідними ланцюгами.

Двері за Одраде різко розчинилися. До покою ввірвалися Ваффові лицепляси. Та Одраде була вже за Ваффом, обома руками тримаючи його за горлянку.

— Стійте, а то він помре! — гукнула вона.

Обидва завмерли.

Вафф звивався під її долонями.

— Тихо будь! — наказала вона і глянула на Туека, що простягся на підлозі праворуч від неї. Один із дротиків влучив у ціль.

— Вафф убив Преосвященника, — промовила Одраде, звертаючись до своїх таємних слухачів.

Двоє лицеплясів далі витріщалися на неї. Легко було розгледіти їхню нерішучість. Як вона помітила, ніхто з них не зрозумів, що вони зіграли на руку Бене Ґессерит. Тлейлаксу потрапили в пастку!

Одраде заговорила до лицеплясів:

— Забирайте тіло й виходьте до коридору, зачинивши двері. Ваш Пан утнув дурницю. Ви будете потрібні йому пізніше.

Тоді звернулася до Ваффа.

— У цю мить потребуєш мене більше, ніж своїх лицеплясів. Відішли їх.

— Ідіть, — пропищав Вафф.

Оскільки лицепляси далі на неї витріщалися, Одраде сказала:

— Якщо не вийдете негайно, я його вб’ю, а тоді займуся вами обома.

— Робіть, що вона каже! — скрикнув Вафф.

Лицепляси прийняли це як наказ свого Пана. Одраде почула в голосі Ваффа ще щось. Він, очевидно, впав у самогубчу істерію, з якої його слід вивести.

Зоставшись із Ваффом наодинці, Одраде вийняла з його рукавів уже розряджені дротикомети та сховала до кишені. Вони зможуть детально вивчити їх пізніше. Для Ваффових зламаних костей небагато могла зробити, окрім як ненадовго ввести його у стан безтями і скласти переломи. Зробила ім­провізовані лубки з подушок і смуг зеленої тканини, видертих із меблів Преосвященника.

Вафф швидко отямився. Глянувши на Одраде, застогнав.

— Тепер ми з тобою союзники, — промовила Одраде. — Те, що сталося в цій кімнаті, почули кілька моїх людей і представники фракції, яка хоче замінити Туека одним із власних членів.

Це було надто швидко для Ваффа. Йому знадобилося трохи часу, аби зрозуміти, що вона казала. Та його думки зосередилися на найважливішій речі.

— Союзники?

— Як я собі уявляю, з Туеком складно було мати справу, — промовила вона. — Йому пропонують очевидну користь, а він торочить своє. Ти зробив деяким священникам послугу, вбивши його.

— Вони зараз слухають? — писнув Вафф.

— Звичайно. Обговорімо монополію на прянощі, яку ти пропонував. Покійний Преосвященник, земля йому пухом, казав, що ти про це згадував. Гляньмо, чи зможу я визначити методом дедукції обсяг твоєї пропозиції.

— Мої руки, — зойкнув Вафф.

— Ти ще живий, — відповіла вона. — Будь мені вдячний за стриманість, породжену мудрістю. Я могла б тебе і вбити.

Він відвернув від неї голову.

— Так було б краще.

— Не для Бене Тлейлакс і, вже напевне, не для мого Сестринства, — сказала вона. — Дай-но я гляну. Так, ти обіцяв доставити на Ракіс багато нових гарвестерів для прянощів, летючих, які лише торкаються пустелі своїми тральщиками.

— Ти підслуховувала! — звинуватив її Вафф.

— Аж ніяк. Дуже приваблива пропозиція, бо я певна, що іксіани, з власних причин, нададуть їх безкоштовно. Мені продовжувати?

— Ти сказала, що ми союзники.

— Монополія змусила б Гільдію закупити більше іксіанських навігаційних механізмів, — промовила вона. — Ви мог­ли б затиснути Гільдію у щелепах своїх кліщів.

Вафф здійняв голову і глянув на неї. Цей рух викликав біль у його зламаних руках. Попри біль, вивчав Одраде, пильно придивляючись до неї примруженими очима. Відьми справді вірили, що в цьому полягає план тлейлаксу? Він не смів сподіватися, що Бене Ґессерит настільки введені в оману.

— Звичайно, ваш базисний план інший, — продовжила Одраде.

Ваффові очі округлилися. Вона читала його думки!

— Я зганьбився, — проказав він. — Урятувавши моє життя, ти врятувала марну річ.

Він знову опустив голову.

Одраде глибоко вдихнула. Час використати аналіз Капітули. Схилилася до Ваффа і прошепотіла йому у вухо:

— Шаріат ще тебе потребує.

Вафф зітхнув.

Одраде сіла зручніше. Це зітхання сказало їй усе. Аналіз підтвердився.

— Ви думали знайти кращих союзників серед людей Розсіяння, — промовила вона. — Цих Всечесних Матрон та інших гетер подібного штибу. Питаю: чи сліг укладає союз зі сміттям, яке пожирає?

Досі Вафф чув таке питання лише в хелі. Його обличчя було блідим, дихання неглибоким. Що криється в її словах? Змусив себе не зважати на біль у руках. Союзники, сказала вона. Знала про Шаріат! Звідки могла знати?

— Як хтось із нас може не усвідомлювати численних переваг союзу між Бене Тлейлакс і Бене Ґессерит? — спитала Одраде.

Союз із відьмами повінди? Розум Ваффа переповнювало сум’яття. Ця мить здавалася такою ламкою! Відчув смак кислої жовчі при корені язика.

— Ах, — сказала Одраде. — Чуєш? Священник Крутансік і його фракція підійшли нам під двері. Вони запропонують, щоб один із твоїх лицеплясів прибрав подобу покійного Гедлі Туека. Кожен інший курс викликав би надто багато сум’яття. Крутансік — досить розумний чоловік, який досі тримався позаду. Дядько Стірос добре його підготував.

— Що здобуде твоє Сестринство від союзу з нами? — ледь вичавив Вафф.

Одраде всміхнулася. Тепер вона могла сказати правду. Це був завжди значно легший і часто наймогутніший аргумент.

— Наше виживання перед лицем бурі, яка назріває серед Розсіянців, — відповіла вона. — А також виживання тлейлаксу. Кінець тих, що зберігають Велику Віру, вкрай далекий від наших бажань.

Вафф скорчився. Вона каже це відверто! Тоді зрозумів. Хіба має значення, що почують інші? Їм не розпізнати таємниць, прихованих у її словах.

— Наші розплідні матері готові зустрітися з вами, — промовила Одраде. Зазирнула йому в очі та зробила рукою знак дзен-сунітського священнослужителя.

Вафф відчув, що туга стрічка, яка стискала йому груди, послабилася. Несподіване, немислиме, неймовірне виявилося правдивим. Бене Ґессерит не були повіндами! Весь Усесвіт, слідом за Бене Тлейлакс, ще дійде до Істинної Віри! Бог не дозволить іншого. Надто ж тут, на планеті Пророка!