Єретики Дюни

***

Одраде приділила розмові між Теґом і Таразою лише частку своєї уваги. Їхній ліхтер був малим, приміщення для пасажирів тісним. Вона знала, що для гальмування при спуску він використає тертя об атмосферу, тож приготувалася до гойдалки. На такому кораблі пілот, щоб зекономити енергію, не вдаватиметься до силових підвісок.

Одраде використала ці хвилини так, як використовувала весь свій час: щоб приготуватися до майбутніх справ. Час підганяв, вона керувалася спеціальним графіком. Перш ніж покинути Капітулу, глянула на календар і, як це часто їй траплялося, піймала себе на захопленні витривалістю часу та його мови: секунди, хвилини, години, дні, тижні, місяці, роки… стандартні роки, якщо бути точним. Витривалість — не цілком точне визначення цього феномену. Він радше нагадував непорушність. Традиція. Ніколи не порушуй традиції. У її пам’яті твердо закарбувалися порівняння, древній плин часу, накинутий планетам, які не відмірювали його згідно з первісним людським календарем. Тиждень містив сім днів. Сім! Яким могутнім зоставалося це число. Містичним. Його записано в Оранжистській Католицькій Біблії. Господь створив світ за шість днів, а «у день сьомий Він спочив».

«Добре Йому! — подумала Одраде. — Після великих трудів ми маємо спочити».

Одраде злегка повернула голову і глянула через перехід на Теґа. Він гадки не мав, скільки спогадів про нього в неї було. Могла зауважити, як обійшлися роки з цим сильним обличчям. Побачила, що навчання гхоли вичерпало його енергію. Ця дитина у Твердині Гамму мусить бути губкою, яка вбирає все і всіх довкола себе.

«Майлсе Теґу, чи знаєш, як ми тебе використовуємо?» — замислилася вона.

Ця думка її ослаблювала, але Одраде, майже з почуттям бунту, дозволила їй зоставатися притомною. Як легко було полюбити цього старого чоловіка! Звичайно, не як партнера… а все ж полюбити. Відчувала, як затягується ця в’язь, розпі­знала її тонким краєм своїх бене-ґессеритських здібностей. Любов, клята любов, любов, що відбирає сили.

Одраде відчула це затягування з першим партнером, якого мала спокусити. Дивне відчуття. Роки бене-ґессеритського кондиціонування привчили її остерігатися цього. Жодна прокторка не дозволила їй розкоші цього беззастережного тепла, а з часом вона зрозуміла причини такої відстороненої опіки. Та от Розпорядниці схрещення послали її, наказавши зблизитися з якимось чоловіком, дозволити йому ввійти у неї. Усі клінічні дані зберігалися в її свідомості, вона могла зчитати сексуальне збудження свого партнера, навіть якщо й сама дозволяла собі таке збудження. Врешті-решт, її ретельно готували до такої ролі чоловіки, яких Розпорядниці схрещення відібрали й делікатно кондиціонували саме для такого тренування.

Одраде зітхнула й відвела погляд від Теґа. Заплющила очі, згадуючи. Чоловіки-тренери ніколи не дозволяли собі емоційного зв’язку з ученицями. Така неуникна прогалина сексуальної освіти.

Це перше спокушання, на яке її послали: вона була геть не готовою до палкого екстазу одночасного оргазму, взаємності та єдності такої ж древньої, як людство… древнішої! І сили, спроможної подолати розсудливість. Вираз обличчя її партнера, солодкий поцілунок, цілковите відкидання ним усіх самозахисних резервів, його беззахисність і вразливість. Жоден тренер ніколи цього не робив! Вона у відчаї вхопилася за науки Бене Ґессерит. Завдяки їм побачила на обличчі того чоловіка всю його суть, відчула цю суть найглибшими своїми фібрами. На мить дозволила собі рівну відповідь, сягнула нової вершини екстазу, про яку не згадував жоден з її вчителів. У ту мить вона збагнула, що сталося з леді Джессікою та іншими невдачами Бене Ґессерит.

Це почуття було коханням!

Його сила вразила її (Розпорядниці схрещення знали це наперед), тож вона повернулася під захист кондиціонування Бене Ґессерит. Дозволила масці задоволення прикрити природний вираз обличчя, що змінилося в короткому спалаху почуттів, вдалася до обдуманих пестощів там, де природні ласки були б легшими (але не настільки ефективними).

Як і слід було очікувати, чоловік відповідав їй по-дурному. Це допомогло їй думати про нього як про дурня.

Друге її спокушання було легшим. Та вона досі могла оживити в пам’яті риси того першого й часом робила це зі зашкарублим здивуванням. Інколи його обличчя з’являлося само по собі, без причини, яку вона могла б одразу збагнути.

Відмітки пам’яті про інших чоловіків, до яких її посилали для схрещення, були іншими. Їй доводилося полювати на своє минуле, щоб їх побачити. Чуттєві записи цих переживань не сягали так глибоко. Не так, як із цим першим!

Такою була небезпечна сила кохання.

Досить глянути на клопоти, яких ця прихована сила наробила Бене Ґессерит упродовж тисячоліть. Леді Джессіка та її кохання до Герцога були тільки одним із багатьох прикладів. Кохання затьмарювало розум. Відвертало сестер від їхніх обо­в’язків. Кохання можна було терпіти лише тоді, коли воно не викликало негайних і очевидних збурень або служило ширшим цілям Бене Ґессерит. В іншому разі його слід було уникати.

Та, хай там як, воно зоставалося об’єктом неспокійної остороги.

Одраде розплющила очі й знову глянула на Теґа і Таразу. Мати Настоятелька заговорила на іншу тему. Як може інколи дратувати голос Тарази! Одраде знову заплющила очі й прислухалася до розмови. Здавалося, з цими голосами її пов’язує якась ланка у свідомості, і вона не може позбутися цього зв’язку.

— Дуже мало людей усвідомлює, наскільки значна частка інфраструктури цивілізації є інфраструктурою залежності, — сказала Тараза. — Ми докладно це вивчили.

«Кохання — це інфраструктура залежності», — подумала Одраде. Чому Тараза саме зараз порушила цю тему? Мати Настоятелька рідко робила щось без глибоких причин.

— Інфраструктура залежності — це термін, який охоплює все необхідне для виживання людської популяції, збереження чи збільшення її теперішньої кількості, — продовжила Тараза.

— Меланж? — спитав Теґ.

— Звичайно, але більшість людей дивиться на прянощі й каже: «Як мило, що ми можемо їх мати і що вони дарують нам життя, довше, ніж у наших предків».

— За умови, що вони можуть їх собі дозволити. — Одраде зауважила, що голос Теґа став дещо гризьким.

— Доки жодна окрема сила не контролює всього ринку, більшість людей може їх собі дозволити, — відповіла Тараза.

— Я вивчав економіку на колінах своєї матері, — промовив Теґ. — Їжа, вода, придатне для дихання повітря, незабруднений отрутою життєвий простір — існує багато різновидів грошей, а їхня вартість змінюється згідно із залежністю.

Почувши це, Одраде ледь утрималася від схвального кивка. Вона теж відповіла б так. «Облиш банальності, Таразо! Переходь до суті».

— Я хотіла б, щоб ти добре згадав науки своєї матері, — сказала Тараза. Яким лагідним став її голос! Та зненацька цей голос змінився, і вона гарикнула: — Гідравлічний деспотизм!

«Вона добре проставила наголос», — подумала Одраде. З па­м’яті полилися дані, наче вода з крана, відкритого на повну потужність. Гідравлічний деспотизм — централізований кон­троль необхідної енергії, такої як вода, електрика, паливо, медикаменти, меланж… Підпорядковуйся централізованій силі, що здійснює цей контроль, або ж енергію вимкнуть — і ти помреш!

Тараза заговорила знову.

— Є ще одна придатна до вжитку концепція, і я певна, що мати розповідала тобі про неї. Це ключова колода.

Тепер Одраде дуже зацікавилася. Тараза вела цю розмову до чогось важливого. Ключова колода — справді древнє поняття з часів до силових підвісок, коли дроворуби сплавляли зрубані колоди ріками до центральних тартаків. Інколи такі колоди утворювали загату. Тоді викликали експерта, що вмів знайти ту єдину ключову колоду, усунувши яку можна було вивільнити загату. Вона знала, що Теґ має умоглядне уявлення цієї концепції, але вона й Тараза могли прикликати з Інших Пам’ятей наочних свідків та побачити вибух води й уламків дерева при вивільненні загати.

— Тиран був такою ключовою колодою, — вела далі Тараза. — Він створив загату, а тоді вивільнив її.

Ліхтер різко задрижав, зіткнувшись із верхніми шарами атмосфери Гамму. Одраде на кілька секунд відчула напруження пояса безпеки, тоді рух корабля стабілізувався. На цей час розмова припинилася, а потім Тараза продовжила:

— Крім так званих природних залежностей, існують ще й релігійні, створені психологічно. Навіть фізичні потреби можуть мати такий неявний складник.

— Факт, який добре розуміє Міссіонарія Протектіва, — погодився Теґ. А все ж у його голосі Одраде знову відчула глибоку антипатію. Тараза, безперечно, теж її почула. Що вона робила? Могла ослабити Теґа!

— Ах, так, — сказала Тараза. — Наша Міссіонарія Протектіва. Люди мають могутню потребу в тому, щоб комплекс їхніх вірувань був «істинною вірою». Якщо це дає задоволення чи почуття безпеки і якщо це включено в комплекс вірувань, то яку ж сильну залежність це творить!

Тараза знову замовкла, бо їхній ліхтер знову почало трусити.

— Я б хотіла, щоб він використав силові підвіски, — поскаржилася Тараза.

— Це економить паливо, — промовив Теґ. — Зменшує залежність.

Тараза захихотіла.

— О так, Майлсе. Ти добре вивчив цей урок. Бачу в цьому руку твоєї матері. Прокляття матері, якщо дитина рушає від неї у небезпечному напрямку.

— Думаєш про мене як про дитину? — спитав він.

— Думаю про тебе як про того, хто щойно пережив перше безпосереднє зіткнення з махінаціями так званих Всечесних Матрон.

«Он воно що», — подумала Одраде. З почуттям шоку усвідомила, що Тараза звертає свої слова не до самого Теґа, а до ширшої аудиторії.

Вона промовляє до мене!

— Ці Всечесні Матрони, як вони самі себе називають, — сказала Тараза, — поєднали сексуальний екстаз і релігійний культ. Навряд чи здогадуються, наскільки це небезпечно.

Одраде розплющила очі й крізь перехід зиркнула на Матір Настоятельку. Тараза втупила погляд у Теґа, вираз її обличчя годі було прочитати, — крім очей, які жагуче прагли, щоб він її зрозумів.

— Небезпечно, — повторила Тараза. — Велика людська маса має безпомильну ідентичність єдності. Може виступати як єдина особистість. Може діяти як окремий організм.

— Так казав Тиран, — запротестував Теґ.

— Це довів Тиран! Мав Групову Душу і вмів нею маніпулювати. Майлсе, бувають часи, коли виживання вимагає від нас спілкування з душею. Душі, як ти знаєш, завжди шукають виходу назовні.

— Хіба ж за нашого часу спілкування з душами та духами не вийшло з моди? — спитав Теґ. Одраде не сподобався його напівглузливий тон. Вона помітила, що ця інтонація розгнівала й Таразу.

— Думаєш, я кажу про моду в релігії? — зажадала Тараза, а її високий голос став напружено жорстким. — Ми обоє знаємо, що релігії можна творити! Я кажу про цих Всечесних Матрон, що наслідують деякі наші звичаї, але наша глибша свідомість цілковито їм незбагненна. Насмілюються ставити себе в центр релігійного поклоніння.

— Це те, чого завжди уникали Бене Ґессерит, — промовив він. — Моя мати казала, що поклонники й ті, кому вони поклоняються, завжди поєднані вірою.

— І можуть бути розділені!

Одраде побачила, що Теґ несподівано перейшов у ментатський стан, його очі розфокусувалися, риси вигладилися. Зараз вона розгледіла частку того, що зробила Тараза. «Ментат їде верхи, як римлянин, на двох конях, кожна нога на іншому. Кожна його нога спирається на іншу дійсність, бо пошук схеми штовхає його вперед. Мусить їхати на двох реальностях до спільної мети».

Теґ промовив замисленим, позбавленим акценту голосом ментата:

— Розділені сили змагатимуться за домінування.

Тараза глибоко зітхнула від задоволення, майже чуттєвого і природно виявленого.

— Інфраструктура залежності, — промовила вона. — Розподілені сили змагалися б за лідерство, а ці жінки з Розсіяння контролювали б їх. Той військовий на кораблі Гільдії говорив про своїх Всечесних Матрон із благоговінням і водночас ненавистю. Я певна, що ти почув це у його голосі, Майлсе. Знаю, як добре навчила тебе мати.

— Я чув. — Теґ знову зосередився на Таразі, ловлячи кожне її слово, як і Одраде.

— Залежності, — сказала Тараза. — Якими простими і якими складними можуть вони бути. Візьмемо, наприклад, зубний карієс.

— Зубний карієс? — Шок вибив Майлса з ментатської колії. Одраде, яка спостерігала за цим, помітила, що саме такої реакції й хотіла Тараза. Вона чудово грала на своєму інструменті — ментату башарі.

«Я маю дивитися і вчитися», — подумала Одраде.

— Зубний карієс, — повторила Тараза. — Проста імплантація відразу ж після народження рятує від цієї напасті більшість людства. Попри це, ми мусимо чистити зуби та дбати про них іншим чином. Це так для нас природно, що ми рідко про це думаємо. Вважаємо використовувані для цього пристрої звичайною часткою нашого довкілля. А все ж ці пристрої, матеріали, з яких їх зроблено, інструктори з догляду за зубами та сукійські монітори — усі вони взаємо­пов’язані.

— Ментат не потребує пояснення взаємозалежності, — промовив Теґ. У його голосі й досі була цікавість, але з відчутним відтінком образи.

— Дійсно, — погодилася Тараза. — Це природне середовище процесу мислення ментата.

— Навіщо ж ти розповідаєш мені про це?

— Ментате, глянь на те, що ти знаєш про цих Всечесних Матрон, і скажи мені, у чому їхній ґандж.

Теґ відповів без вагань:

— Вони можуть вижити лише за умови, що постійно збільшуватимуть залежність тих, хто їх підтримує. Це глухий кут для узалежнених.

— Саме так. А в чому небезпека?

— Падаючи, вони можуть забрати з собою значну частину людства.

— Це й було проблемою Тирана, Майлсе. Я певна, що він це знав. А зараз слухай мене якомога уважніше. І ти теж, Дар. — Тараза глянула через перехід і зустрілася з Одраде поглядом. — Ми, Бене Ґессерит, впустили в людський потік дуже потужні… елементи дрейфування. Вони можуть спричинити загату. Без сумніву, нароблять шкоди. І ми…

Ліхтер знову ввійшов у зону, де його сильно трусило. Годі було розмовляти, тримаючись за свої сидіння і слухаючи ревіння та скрипіння довкола себе. Коли ця зона закінчилася, Тараза здійняла голос.

— Якщо виживемо в цій клятій машині та сядемо на Гамму, ти мусиш порозмовляти з Дар віч-на-віч, Майлсе. Ти бачив Атрідівський маніфест. Вона розповість тобі про нього та підготує тебе. Це все.

Теґ обернувся і глянув на Одраде. Риси її обличчя вкотре сколихнули його пам’ять: надзвичайна схожість із Люціллою, але і ще щось. Він тимчасово викинув це з голови. Атрідівський маніфест? Читав його, отримавши від Тарази з розпорядженням зробити це. «Підготує мене? До чого?»

Одраде розгледіла питальний вираз обличчя Теґа. Тепер вона зрозуміла Таразин мотив. Накази Матері Настоятельки набрали нового значення, як і слова самого маніфесту.

«Як Усесвіт творено за участі свідомості, так і провидець доводить цю творчу спромогу до найдальших меж. Це і є та глибоко незбагненна сила Атрідівського бастарда, сила, яку він передав своєму синові, Тирану».

Одраде знала ці слова, як може їх знати тільки автор, та от вони повернулися до неї, наче вона ніколи досі їх не зустрічала.

«Бодай тебе, Тар, — подумала Одраде. — Що, як ти помиляєшся?»