Єретики Дюни

***

— Нарешті ми зустрілися, — сказала Тараза.

Дивилася через два метри відкритого простору, що розділяв крісла — її й Телвіта Ваффа. Аналітики запевнили Таразу, що цей чоловік є тлейлаксанським Паном Панів. Така дрібна ельфійська фігурка, і має таку велику владу. Вона перестерег­ла себе, що слід відкинути упередження стосовно вигляду.

— Дехто не повірив би, що це можливо, — відповів Вафф.

«У нього писклявий і слабкий голос», — зауважила Тараза. Ще одна річ, яку слід міряти за іншими стандартами.

Вони перебували в нейтральному місці, на не-кораблі Гільдії. Монітори Бене Ґессерит і Тлейлаксу обліпили цей корабель, як хижі птахи остов туші. (Гільдія запобігала перед Бене Ґессерит, прагнучи умилостивити їх. «Ви заплатите». Гільдія знала. Раніше від неї уже вимагали плати). Мала овальна кімната, де вони зустрілися, була традиційно оббита міддю і «захищена від шпигування». Тараза ні на мить цьому не повірила. Також припускала, що скріплені меланжем зв’язки між Гільдією та Тлейлаксом і досі діють на повну силу.

Вафф не збирався дурити себе ілюзіями стосовно Тарази. Ця жінка була куди небезпечнішою, ніж будь-яка Всечесна Матрона. Якби він убив Таразу, її негайно замінила б інша, така сама небезпечна, зі знанням усієї істотної інформації, якою володіє теперішня Мати Настоятелька.

— Ми вважаємо, що ваші нові лицепляси дуже цікаві, — промовила Тараза.

Вафф мимоволі скривився. Так, куди небезпечніші за Всечесних Матрон, які досі не звинуватили Тлейлакс у втраті цілого не-корабля.

Тараза глянула на маленький двосторонній циферблат праворуч від неї, що стояв на низькому столику так, щоб обоє співрозмовників могли бачити час. Циферблат з боку Ваффа припасовано до його внутрішнього годинника. Вона помітила, що обидва покажчики внутрішнього часу потрапляють у межі десятисекундного відступу від обумовленого полудня, точки синхронізації. Одна з тонкощів цієї конфронтації, де узгоджено навіть розміщення крісел і відстань між ними.

Вони були в кімнаті лише вдвох. Овальний простір дов­кола них становив шість метрів завдовжки й половину цього завширшки. Співрозмовники сиділи в ідентичних слінгокріслах на дерев’яних каркасах, оббитих жовтогарячою тканиною: ні шматочка металу чи іншого стороннього матеріалу в жодному. Єдина інша обстава кімнати — столик із годинником і тонка чорна стільниця з пласкла на трьох веретеноподібних дерев’яних ніжках. Обох головних учасників зустрічі ретельно оглянули зі снуперами. Обоє мали трьох особистих охоронців, що стерегли зовні, за дверима. Тараза не припускала, що за теперішніх обставин тлейлаксу зважаться на підміну лицеплясами!

«Ви заплатите».

Тлейлаксу теж, як ніколи, розуміли свою вразливість, надто тепер, знаючи, що Превелебна Мати може викрити їхніх нових лицеплясів.

Вафф кашлянув.

— Не сподіваюся, що ми досягнемо порозуміння, — промовив він.

— Чого ж тоді прибули?

— Заради пояснення дивної депеші, яку ми отримали з вашої Твердині на Ракісі. За що ми маємо платити?

— Даруйте, пане Ваффе, радше б ви покинули такі дурні виверти в цій кімнаті. Є факти, відомі нам обом, і їх годі заперечити.

— Наприклад?

— Жодної жінки Бене Тлейлакс не надали нам для розплоду. — І подумала: «Нехай попітніє!» Страшенно дратує, що Бене Ґессерит не мали доступу до Інших Пам’ятей тлейлаксу для своїх досліджень, і Вафф повинен це знати.

Вафф скривився.

— Ви ж не думаєте, що я торгував би життям… — Не договорив, труснув головою. — Не можу повірити, що це платня, яку ви просите.

Не дочекавшись Таразиної відповіді, продовжив:

— Учасники безглуздого нападу на Ракіанський Храм діяли самовільно. Їх уже покарано.

«Очікуваний гамбіт номер три», — подумала Тараза.

Перед цією зустріччю вона провела численні аналітичні брифінги, якщо можна їх назвати брифінгами. Аналітики, втім, було вдосталь. Про цього тлейлаксанського Пана, Телвіта Ваффа, відомо зовсім небагато. Вироблено певні опціональні прогнози, напрочуд важливі (якщо тільки підтвердяться). Проблема полягала в тому, що деякі найцікавіші дані походили з нерелевантних джерел. Та можна було покладатися на один істотний факт: чоловічок ельфійської зовнішності навпроти неї був смертельно небезпечний.

Її увагу прикував третій гамбіт Ваффа. Час відповідати. Тараза з розумінням посміхнулася.

— Саме такої брехні ми від вас і очікували, — промовила вона.

— Ми починаємо з образ? — без запалу відповів він.

— Це ви задали тон. Попереджаю: ви не зможете впоратися з нами, як це вам вдалося з блудницями із Розсіяння.

Застиглий погляд Ваффа спонукав Таразу до наступного відважного кроку. Міркування Сестринства, що частково опиралися на зникненні іксіанського конференц-корабля, де проходила та зустріч, виявилися влучними! З тією ж посмішкою вона просувалася вздовж лінії здогадів, наче це був відомий факт.

— Думаю, — сказала вона, — блудниці не проти б довідатися, що серед них є лицепляси.

Вафф придушив гнів. «Ці кляті відьми! Вони знали! Якимось чином довідалися!» Його радники мали величезні сумніви щодо цієї зустрічі. Істотна меншість висловилася проти неї. Відьми були такими… такими демонічними. А їхня відплата!

«Час перенести його увагу на Гамму, — подумала Тараза. — Вивести його з рівноваги». Вона сказала:

— Навіть якщо ви схилите до зради одну з нас, як зробили це зі Шванг’ю на Гамму, однаково не довідаєтеся нічого вартісного!

Вафф спалахнув.

— Вона хотіла… найняти нас як банду таємних убивць! Ми тільки дали їй урок!

«Ах, вийшла назовні його гордість, — подумала Тараза. — Цікаво. Слід вивчити наслідки моральної структури, що стоїть за такою гордістю».

— Насправді ви ніколи не могли розгледіти, що діється у наших лавах, — промовила Тараза.

— А ви ніколи не могли розгледіти, що діється у тлейлаксу! — Ваффові вдалося вимовити цю похвальбу, зберігаючи видимість спокою. Йому потрібен час, щоб подумати! Скласти план!

— Можливо, ви хотіли б знати ціну нашого мовчання, — натякнула Тараза. Сприйняла кам’яний вираз обличчя Ваффа за згоду і продовжила: — Насамперед поділитеся з нами всім, що довідалися про цих блудниць із Розсіяння, які називають себе Всечесними Матронами.

Вафф здригнувся. Багато підтвердилося завдяки вбивству Всечесних Матрон. Сексуальні хитросплетіння! Лише найсильніша психіка може встояти, заплутавшись у такому екстазі. Потенціал цього знаряддя надзвичайний! Чи варто ділитися здобутим знанням з цими відьмами?

— Усім, що ви про них довідалися, — наполягала Тараза.

— Чому ви називаєте їх блудницями?

— Вони намагаються копіювати нас, але продаються за владу і глузують з усього, що ми представляємо.

— Вони перевершують вас кількісно щонайменше в десять тисяч разів! Ми бачили докази цього.

— Одна з нас могла б подолати їх усіх, — промовила Тараза.

Вафф сидів мовчки, придивляючись до неї. Це пусте вихваляння? Коли йдеться про бене-ґессеритських відьом, ніколи не можна мати певності. Вони робили різні речі. Їм належить темний бік магічного Всесвіту. Відьми не раз притуплювали вістря Шаріату. Невже з Божої волі правовірні мають пройти чергове випробування?

Тараза дозволила тиші тягтися, вибудовуючи безмовну напругу. Відчула збентеження Ваффа. Це нагадало їй про вступну конференцію Сестринства щодо підготовки до цієї зустрічі. Беллонда поставила оманливо просте питання:

— Що ми насправді знаємо про тлейлаксу?

Тараза відчула, як усі, хто сидів довкола конференційного столу Капітули, водночас подумали те саме: «Знаємо, напевно, лише те, що вони хочуть, щоб ми знали».

Ніхто з її аналітиків не міг уникнути підозри, що тлейлаксу цілеспрямовано створили свій маскувальний образ. Про розум тлейлаксу свідчило те, що вони єдині знали таємницю аксолотлевих контейнерів. Щасливий випадок, як дехто припускав? Чому ж ніхто інший не зумів повторити їхнього здобутку впродовж усіх цих тисячоліть?

Гхоли.

Чи не використовували тлейлаксу процес творення гхол для власного різновиду безсмертя? Вона бачила натяки на це в діях Ваффа… нічого конкретного, але дуже підозріло.

На конференціях у Капітулі Беллонда раз у раз поверталася до своїх першопочаткових підозр, утовкмачуючи, наче молотом: «Усе це… усе це, кажу вам! Усі наші архіви можуть виявитися сміттям, придатним лише слігам на корм!»

Через ці алюзії деякі Превелебні Матері, які було розслабилися, вражено здригалися.

Сліги!

Ці повільні повзуни, гібриди гігантських слизняків і свиней, могли забезпечити м’ясом найдорожчі трапези у Всесвіті, та самі ці створіння уособлювали все, що відштовхувало Сестринство у тлейлаксу. Сліги були одними з найраніших товарів Бене Тлейлакс, продуктом, вирощеним у їхніх контейнерах, сформованим з того ж спіралеподібного ядра, що й усі форми життя. Те, що створили їх Бене Тлейлакс, ще більше додавало аури непристойності істотам, численні роти яких постійно перемелювали всяке сміття, швидко перетворюючи його на екскременти. Тхнули свинарником, але були слизькими.

— Найсмачніше м’ясо по цей бік небес, — процитувала Беллонда рекламу ДАПТ.

— А його походження непристойне, — додала Тараза.

«Непристойне».

Тараза подумала про це, вдивляючись у Ваффа. З якої причини люди можуть творити навколо себе маску непристойності? Ніяк не вдавалося узгодити спалах Ваффової гордості з цією личиною.

Вафф легенько кашлянув, прикрившись долонею. Відчув тиск у швах, де сховав два свої найпотужніші дротикомети. Меншість його консильйорів радила: «Як у випадку з Всечесними Матронами, переможцем із зіткнення з Бене Ґессерит вийде той, хто винесе з нього найтаємнішу інформацію про свого супротивника. Смерть опонента гарантує успіх».

«Можу її вбити, та що з того?»

За люком чекають ще три повні Превелебні Матері. Тараза, без сумніву, узгодила з ними сигнал відкриття люка. Без цього сигналу, напевне, дійде до насилля і катастрофи. Ні на мить не вірив, що навіть його нові лицепляси зможуть перемогти цих Превелебних Матерів за входом. Відьми у повній готовності. Розпізнають природу охоронців Ваффа.

— Поділимося, — промовив Вафф.

Зізнання в поразці, яке містилося у цій фразі, завдало йому болю, та він знав, що це єдиний вихід. Таразина похвалка про відносні здібності Бене Ґессерит може бути не зовсім точною з огляду на її екстремальні претензії, а все ж він відчув правду в цих словах. Однаково не мав ілюзій, що сталося б, якби Всечесні Матрони довідалися, якою насправді була доля їхніх посланців. Зниклий не-корабель — ще не доказ проти тлейлаксу. Кораблі зникають. Обдумане вбивство — інша річ. Всечесні Матрони, без сумніву, намагатимуться знищити такого зухвалого опонента. Хоча б задля прикладу. Тлейлаксу, що повернулися з Розсіяння, так і розповідали. Оглянувши зблизька Всечесних Матрон, Вафф повірив цим розповідям.

— Друга моя тема цієї зустрічі — наш гхола, — сказала Тараза.

Вафф скорчився у своєму слінгокріслі.

Таразу відштовхували його крихітні очі та кругле обличчя із задертим носом і надто гострими зубами.

— Ви вбиваєте наших гхол, щоб контролювати перебіг проєкту, в якому ви не більше ніж постачальники одної-єдиної деталі, — звинуватила Тараза.

Вафф знову замислився, чи не слід її вбити. Невже від цих клятих відьом нічого неможливо приховати? Не можна також відкидати ймовірності, що Бене Ґессерит мали агента-зрадника в серцевинному світі Тлейлакса. Інакше звідки їм знати?

— Запевняю вас, Превелебна Мати Настоятелько, що гхола… — почав було він.

— Ні в чому не запевняйте мене! Ми самі впевняємося. — Зі смутком на обличчі Тараза повільно захитала головою. — Думаєте, не знаємо, що ви продали нам пошкоджений товар.

— Він відповідає всім вимогам, зазначеним у вашому конт­ракті! — швидко відповів Вафф.

Тараза знову хитнула головою. Цей дрібненький Пан тлейлаксу гадки не мав, скільки всього він тут виявив.

— Ви заклали в його психіку власний план, — промовила Тараза. — Попереджаю вас, пане Ваффе, якщо ваші зміни стануть на перепоні нашому проєкту, ми поранимо вас глибше, ніж це здається вам можливим.

Вафф провів долонею по обличчі, відчуваючи піт на чолі. Кляті відьми! Але вона не все знала. Тлейлаксу повернулися з Розсіяння, а Всечесні Матрони, про яких вона так неприхильно відгукнулася, забезпечили Тлейлакс сексуально зарядженою зброєю. Він не поділиться цією зброєю, хай які обітниці тут дав!

Тараза мовчки перетравила реакцію Ваффа і зважилася на сміливий обман:

— Коли ми перехопили ваш іксіанський конференц-корабель, нові лицепляси не встигли вчасно померти. Ми багато чого навчилися.

Вафф завмер. От-от — і зважився б на насилля.

«В десятку!» — подумала Тараза. Відважний обман дав змогу підтвердити один із найшаленіших здогадів її радниць. Тепер це вже не здавалося шаленством. «Тлейлаксу прагнуть створити повну імітацію прана-бінду», — припустила радниця.

«Повну?»

Усі присутні Сестри були вражені цим здогадом. З нього випливало, що існує форма ментального копіювання, яка виходить за межі вже відомого їм копіювання пам’яті.

Радниця, Сестра Гестеріон з Архівів, прийшла на конференцію, озброївшись ретельно впорядкованим списком допоміжних матеріалів. «Як ми вже знаємо, те, що Іксіанський Зонд робить механічно, тлейлаксу роблять нервами і плоттю. Наступний крок очевидний».

Розгледівши Ваффову реакцію на її сміливий обман, Тараза й далі пильно за ним стежила. Зараз він був найбільш небезпечним.

На обличчі Ваффа з’явився вираз дикої люті. Те, про що довідалися відьми, було надто небезпечним! Він анітрохи не сумнівався у заяві Тарази. «Мушу її вбити, хай якими будуть наслідки для мене! Мусимо вбити їх усіх. Гидь! Це їхнє слово, і воно досконало їх описує».

Тараза правильно витлумачила його вираз обличчя. Швидко промовила:

— Вам не загрожує небезпека, якщо тільки ви не завадите нашим планам. Ваша релігія, ваш спосіб життя — це ваша річ.

Вафф завагався — не так через сказане Таразою, як згадавши її сили. Що ще вони знали? Та доведеться зостатися у позиції підлеглих! Відкинувши такий вигідний союз із Всечесними Матронами! Тисячоліттями йдучи до возвеличення і так близько до нього підступивши. Його перепов­нювало почуття пригноблення. Меншість його радників усе-таки мала рацію: «Не може бути зв’язку між нашими народами. Будь-яка угода з силами повінд — це союз, що спирається на зло».

Тараза досі відчувала в ньому потенційне насилля. Чи не задалеко вона його штовхнула? Була готова до оборони. Її насторожило те, що його руки мимоволі шарпнулися. «Зброя в його рукавах!» Не варто недооцінювати ресурси тлейлаксу. Її снупери нічого не виявили.

— Знаємо про зброю, яку ви носите, — сказала вона. Це підказало їй чергову сміливу брехню: — Якщо ви зараз припуститеся помилки, блудниці теж довідаються, як ви використовуєте цю зброю.

Вафф зробив три неглибокі подихи. Заговоривши, цілковито панував над собою.

— Ми не будемо сателітами Бене Ґессерит!

Тараза відповіла лагідним, заспокійливим голосом:

— Я ні словом, ні ділом не натякала на таку роль для вас.

Вона чекала. На обличчі Ваффа не здригнулася й риска, у розфокусованому погляді, скерованому на неї, не було ані найменшої зміни.

— Ви нам погрожуєте, — пробурмотів він. — Вимагаєте, щоб ми поділилися з вами усім, що ми…

— Поділилися! — гарикнула вона. — З нерівними партнерами не діляться.

— А чим ви поділилися б із нами? — зажадав він.

Вона відповіла смішливим тоном, ніби зверталася до дитини:

— Пане Ваффе, спитайте себе, чого ви, керівний член вашої олігархії, прибули на цю зустріч?

Далі тримаючи голос під суворим контролем, Вафф відповів ударом на удар.

— А чого ви, Мати Настоятелько Бене Ґессерит, сюди прибули?

— Щоб нас зміцнити, — м’яко відповіла вона.

— Ви не сказали, чим хочете поділитися, — дорікнув він їй. — Далі сподіваєтеся тримати перевагу.

Тараза не переставала пильно стежити за ним. Рідко відчувала таку придушену лють у людської істоти.

— Просіть відверто, чого хочете, — сказала вона.

— А ви віддасте це з великої щедрості!

— Я домовлятимусь.

— Де була домовленість, коли ви наказували мені… НАКАЗУВАЛИ МЕНІ…

— Ви прибули сюди з твердим наміром зламати всі досягнуті між нами угоди, — промовила вона. — Ні разу не намагалися домовлятися! Сидите перед особою, що бажає вступити з вами в торг, і можете лише…

— Торг? — У пам’яті Ваффа ожив гнів Всечесної Матрони при цьому слові.

— Саме так я сказала, — промовила Тараза. — Торг.

Щось схоже на усмішку викривило кутики Ваффових губ.

— Думаєте, я маю владу з вами торгуватися?

— Обережно, пане Ваффе, — сказала вона. — Ви маєте найвищу владу. Вона полягає в остаточній спроможності цілковито знищити опонента. Я цим не погрожувала, але ви — так. — Глянула на його рукави.

Вафф зітхнув. Що за дилема. Вона була повіндою! Як можна торгуватися з повіндою?

— Ми зіткнулися з проблемою, яку неможливо розв’язати логічними міркуваннями, — промовила Тараза.

Вафф приховав здивування. Точнісінько такі ж слова сказала Всечесна Матрона! Він внутрішньо скорчився від думки, що це може означати. Невже в Бене Ґессерит і Всечесних Матрон спільна мета? Образливі Таразині слова свідчили про інше, та коли можна було довіряти відьмам?

Вафф укотре замислився, чи варто йому зважитися на самопожертву і знищити цю відьму. Та чому б це послужило? Що знає вона, те, без сумніву, знають інші. Це лише прискорило б катастрофу. Між відьмами дійшло до внутрішньої суперечки, але це може виявитися черговим підступом.

— Ви просите нас чимось поділитися, — промовила Тараза. — Що, як ми запропонуємо вам деякі з наших цінних генетичних ліній?

Годі було помилятися: зацікавлення Ваффа зросло. Він сказав:

— Навіщо нам іти по це до вас? Маємо наші контейнери, а генетичні зразки можемо знайти майже повсюдно.

— Зразки чого? — спитала вона.

Вафф зітхнув. Нікуди не подінешся від проникливості Бене Ґессерит. Це ніби випад мечем. Він здогадався, що відкрив їй речі, які природним чином призвели до цієї теми. Шкоди вже завдано. Вона слушно зміркувала (або їй сповістили шпигуни!), що дикий пул людських генів не надто цікавить тлейлаксу з їхньою тоншою знайомістю найглибшої мови життя. Ніколи не слід недооцінювати Бене Ґессерит чи продукти їхньої розплідної програми. Сам Бог знав, що вони створили Муад’Діба і Пророка!

— І чого б іще ви зажадали в обмін на це? — спитав він.

— Нарешті дійшло до торгу! — промовила Тараза. — Звичайно, ми обоє знаємо, що я пропоную розплідних матерів з лінії Атрідів. — І подумала: «Хай собі сподівається! У них буде Атрідівський вигляд, але вони не будуть Атрідками!»

Вафф відчув, що його пульс прискорився. Чи це можливо? Має вона бодай найменший здогад, чого могли б навчитися тлейлаксу, досліджуючи такий джерельний матеріал?

— Ми хотіли б провести першу селекцію їхнього потомства, — заявила Тараза.

— Ні!

— То альтернативну першу селекцію?

— Можливо.

— Що означає можливо? — Тараза похилилася вперед. Напруга Ваффа підказала їй, що вона на правильному шляху.

— Що ще ви попросите?

— Наші розплідні матері мусять мати необмежений доступ до ваших генетичних лабораторій.

— Ви збожеволіли? — Вафф роздратовано труснув головою. Невже вона думає, що тлейлаксу отак просто віддадуть свою найсильнішу зброю?

— Тоді ми приймемо цілком робочий аксолотлевий контейнер.

Вафф лише дивився на неї. Тараза знизала плечима.

— Я мусила спробувати.

— Припускаю, що так.

Тараза відкинулася на спинку крісла і пригадала, що вона тут збагнула. Реакція Ваффа на дзен-сунітське випробування була цікавою. «Проблема, яку неможливо розв’язати логічними міркуваннями». Ці слова справили на нього тонкий ефект. Здавалося, він вибрався з якогось внутрішнього сховку з питальним виразом в очах. Хай захистять нас боги! Невже Вафф — таємний дзен-суніт?

Попри небезпеку, треба це дослідити. Одраде мусить бути озброєна всіма можливими перевагами на Ракісі.

— Мабуть, наразі ми зробили все, що нам під силу, — промовила Тараза. — Час довершити нашу угоду. Єдиний Бог у своєму нескінченному милосерді дав нам нескінченний Усесвіт, де все може статися.

Вафф, не задумуючись, ляснув у долоні.

— Дар несподіванки — найвищий з усіх дарів, — сказав він.

«Не просто дзен-суніт, — подумала Тараза. — Ще й суфій. Суфій! — Доведеться їй змінити свою думку про тлейлаксу. — Скільки часу вони плекали це на грудях?»

— Час сам собою не підлягає ліку, — сказала, випробовуючи його. — Досить глянути на довільне коло.

— Сонця — це кола, — промовив Вафф. — Кожен усесвіт — коло.

Він затамував подих, чекаючи на її відповідь.

— Кола — це обмеження, — відгукнулася Тараза, дібравши належну відповідь зі своїх Інших Пам’ятей. — Що обмежує та замикає, мусить відкритися нескінченності.

Вафф здійняв руки, показавши їй долоні, тоді поклав їх на коліна. Його плечі дещо опустилися і розслабилися.

— Чому ви не з цього розпочали? — спитав він.

«Мушу бути дуже обережною», — перестерегла сама себе Тараза. Ваффове зізнання — і словами, і поведінкою — вимагало дбайливого аналізу.

— Те, що між нами відбулося, нічого не відкриє, якщо ми не говоритимемо відвертіше, — промовила вона. — Та навіть і тоді ми вдаватимемося лише до слів.

Вафф вивчав її обличчя, намагаючись зчитати з бене-ґессеритської маски якесь підтвердження того, що випливало з її слів та поведінки. «Вона повінда, — нагадав він собі. — Повіндам не можна вірити… але ж вона поділяє Велику Віру…»

— Хіба ж Бог не послав Свого Пророка на Ракіс, щоб випробувати й навчити нас? — спитав він.

Тараза заглибилася в Інші Пам’яті. Пророк на Ракісі? Муад’Діб? Ні… це не збігалося з іншими суфійськими чи дзен-сунітськими віруваннями в…

Тиран!

Стиснула губи в сувору лінію.

— Що не можемо контролювати, те мусимо прийняти, — сказала вона.

— Бо це, напевно, діяння Боже, — відповів Вафф.

Тараза вже достатньо побачила й почула. Міссіонарія Протектіва дала їй можливість зануритися в кожну відому релігію. Інші Пам’яті підкріпили та доповнили ці відомості. Вона відчувала пекучу потребу безпечно забратися з цієї кімнати. Слід попередити Одраде, аби була насторожі!

— Можу я дещо запропонувати? — спитала Тараза.

Вафф ґречно кивнув.

— Можливо, нас поєднують міцніші в’язі, ніж ми уявляли, — сказала вона. — Пропоную вам гостинність нашої Твердині на Ракісі та послуги нашої тамтешньої командирки.

— Атрідки? — спитав він.

— Ні, — збрехала Тараза. — Але я, звичайно, повідомлю наших Розпорядниць схрещення про ваші потреби.

— А я наготую те, що вам потрібно як плата, — сказав він. — Чому угоду завершуватимемо на Ракісі?

— Хіба ж це не слушне місце? — спитала вона. — Хто може бути фальшивим у домі Пророка?

Вафф відкинувся на спинку крісла, розслабив опущені на коліна руки. Тараза, безперечно, знала належні відповіді. Це було несподіване для нього одкровення.

Тараза підвелася.

— Кожен із нас особисто слухає Бога, — промовила вона.

«А разом у кеглі», — подумав він. Глянув на неї, нагадуючи собі, що вона повінда. Нікому з них не можна вірити. Обережність! Врешті-решт, ця жінка — відьма Бене Ґессерит. Вони відомі тим, що творять релігії для власних цілей. Повінди!

Тараза підійшла до люка, відкрила його та дала сигнал безпеки. Знову обернулася до Ваффа, що так і сидів у своєму кріслі. «Він не розгадав нашого справжнього проєкту, — подумала вона. — Мусимо якомога старанніше вибрати тих, кого пошлемо до нього. Він не сміє навіть підозрювати, що є частиною нашої наживки».

Вафф глянув на неї. Його ельфійське личко було спокійним.

«На вигляд порожнє місце, — подумала Тараза. — Та його можна піймати! Союз між Сестринством і Тлейлаксом пропонує багато приваб. Але на наших умовах!»

— До зустрічі на Ракісі, — промовила вона.