Мережевий ефект

9

Через двадцять сім хвилин і дванадцять секунд Ратті постукав у двері і надіслав мені повідомлення: "Чи можу я зайти і поговорити з тобою?

Я надіслав назад: "У вас є моя куртка?"

Настала пауза. Я стежив за ключовими словами, як це було раніше, коли мене брали в оренду за контрактом, щоб переконатися, що ніхто не кричить про допомогу. Але з відновленим АРТом у мережі це було малоймовірно. Якщо тільки АРТ не вирішив вбити всіх, бо в цьому випадку лайно стане реальністю. Але це також було малоймовірним, тому що АРТ постійно намагався зв’язатися зі мною, і я сумнівався, що він планує масове вбивство, одночасно складаючи повідомлення про те, що я невдячний, а також що він помилявся і був похмурим дурнем (не цими словами, але це те, що це означало) і чому б мені, б.ядь, не поговорити з ним, — ну, ви зрозуміли ідею. Ратті сказав: "Я отримав її".

Він мав на увазі куртку. "Тоді ви можете зайти."

Була ще одна пауза. Тоді Ратті запитав: "Чи може зайти і Амена?"

Я стукнув головою об стіну. Я сидів на краю раковини і переглядав 237 епізод "Святилища Місяця" у фоновому режимі, щоб я міг прикинутися, що дивлюся його протягом 400+ разів, поки АРТ викликав мене.

(Ви, можливо, помітили, що мої можливості обробки дозволяють мені думати про багато речей і робити багато справ одночасно, — більше, ніж це можуть люди, люди-імпи або боти з нижчою функціональністю. Швидкість обробки АРТа змушувала мене заздрити і почуватися так, ніби я рухався у повільному темпі. Це робило АРТа здатним як до величезного терпіння, так і до люті, коли він не відразу отримував те, що хотів. Це був один з небагатьох способів, яким я міг успішно з ним боротися.)

Я очистив всю кров та рідину за допомогою гігієнічного пристрою, але був надто сердитий, щоб прийняти душ. (Душі розслабляють, а я хотів залишатися злим.) Одна з футболок екіпажу з довгими рукавами випала з переробника. Моїм першим поштовхом було викинути її, але мені ця річ була потрібна, тому я натягнув її, скинувши те, що залишилося від моєї старої сорочки на підлогу. Тепер я сидів із черевиками на полірованій поверхні стійки. Я сподівався, що це дратуватиме АРТа. Я припускав, що тут є вид з сенсорів, якщо немає камери.

Я не хотів засмучувати Амену більше, ніж вже засмутив, тому надіслав "так".

Двері відкрилися, і Ратті та Амена ввійшли. Ратті зафіксував коліно і більше не кульгав. Він закрив двері, і Амена підійшла до іншого кінця ванни і піднялася, щоб сісти на неї. Вона зігнула ноги, стурбовано спостерігаючи за мною. Я сказав: "Він може почути все, що ви говорите, будь-де на борту".

Ратті з посмішкою подав мені мою куртку.

"Так, але я до цього вже звик."

(Так, я зрозумів, що це до мене.)

Куртку почистили після вторинної переробки, і додали латки, щоб виправити згорілі частини та отвори. Ратті зітхнув, притулився до стіни і сказав: "Отже, у вас деякі стосунки з цим транспортом".

Я жахнувся. Люди огидні. "Ні!"

Ратті трохи розчарувався. "Я не мав на увазі сексуальні стосунки."

Брові Амени нахмурилися від розгубленості та цікавості. "Хіба це можливо?"

"Ні!" — Сказав я їй.

Ратті наполегливо продовжив: "У вас є дружба".

Я втиснувся в куток і обняв куртку. "Ні. Ні і ні".

"Уже ні?" — багатозначно запитав Ратті.

"Ні", — сказав я дуже рішуче. АРТ перестав надсилати повідомлення, що означало, що він слухає. Це було схоже на наявність злоякісного безособового інтелекту, який не в змозі замислитись про те, що його очі читають через ваше плече.

Вираз Ратті був нейтральним, але й скептичним, що насправді дратувало. Він сказав: "Чи багато у вас було друзів-ботів?"

Я подумав про бідного мертвого Мікі, який хотів бути моїм другом. Був 93-відсотковий шанс, що Мікі хотів стати другом кожного, але Мікі сказав мені: "У мене є друзі-люди, але я ніколи раніше не мав такого друга, як ти". Я сказав: "Ні. Це не так. Це не так, як між людьми".

Ратті все ще був налаштований скептично. "А як? Схоже, транспорт думає інакше".

Я сказав: "Транспорт не знає, про що, чорт візьми, йде мова, до того ж він багато бреше, і це підло".

На мить, невидиму в діапазоні зору людини, коливання освітлення сказало мені, що АРТ почув це.

"Чому ви називаєте його АРТ?" — спитала Амена. "Там сказано, що його ім'я "Перигелій".

Я сказав їй: "Це анаграма. Вона розшифровується як "Автономний роботизований транспорт".

Амена моргнула. — "Це не анаграма."

"Як завгодно". Людські слова, їх забагато, і мені байдуже.

"Незважаючи на це, — сказав Ратті, — я думаю, що хоча ви і Перигелій знаєте, як мати стосунки з людьми, ніхто з вас не впевнений, як мати стосунки один з одним".

Це все ще звучало огидно. "Чи потрібно це називати відносинами?"

Ратті знизав плечима. "Якщо вам не подобається слово дружба. Щось ще є?"

Я поняття не мав. Я зробив швидкий пошук у своєму архіві та вилучив перший результат. "Взаємна адміністративна допомога?"

Світло знову моргнуло, наскільки я міг сказати, це було навіть саркастично. Я крикнув: "Я знаю, що це робиш ти, АРТ, припини намагатися спілкуватися зі мною!"

Амена оглянула кімнату, намагаючись побачити, на що я реагую. Ратті знову зітхнув. Він сказав: "Я не знаю, чи ви слухали, що ми робимо за межами цієї вбиральні, але Арада і Тьяго провели переговори з Перигелієм і прийшли до угоди. Ми допоможемо йому знайти та, сподіваюсь, звільнити його екіпаж, і він надасть нам будь-яку допомогу, необхідну для повернення у простір Preservation".

"Це не домовленість, — сказав я, — це лише те, що хоче він".

"Ми це знаємо. — Ратті зробив безпомічний жест. — Але у нас немає іншого вибору. Навіть якби це дозволило нам надіслати сигнал маяка через червоточину до найближчої станції, ця станція була б на території корпорації Rim. І ми знаходимось у так званій "втраченій" системі, на яку поширюється заявлена ​​корпорацією місія порятунку, що для нас означає порушення багатьох їхніх законів, а також ми знаходимось у транспорті, на якому була встановлена ​​технологія інопланетян. Запевнення того, хто відгукнеться на заклик, що транспорт був захоплений проти його волі, нікуди нас не приведе, а лише поховає під великими штрафами, і це може бути ще гірше для екіпажу Перигелію та їхнього університету".

Він мав рацію у всьому цьому, але насправді все було гірше, ніж він думав. "Тут діють інші правила, ніж у просторі Preservation Alliance. Ви можете отримати відповідь від станції лише тоді, коли перебуваєте у визначеній зоні її впливу, і вони не пересилатимуть маяки лиха та не посилатимуть повідомлень через червоточину. Щонайбільше вони передадуть виклик місцевій пошуковій компанії, яка зв’яжеться з нами та укладе контракт на порятунок. Ми повинні будемо заплатити їм наперед і, ймовірно, в кінцевому підсумку ще заборгуємо станції за передачу дзвінка, хоча це залежить від місцевих правил".

У Амени відпала щелепа. "Ми повинні заплатити комусь, щоб нас врятували?"

Ратті потер обличчя і пробурмотів: "О, я ненавиджу Корпоративний обод".

"Дійсно? Я теж", — сказав я. (Так, це був сарказм.)

І я щойно згадав те, що мав би помітити раніше.

Амена явно намагалася виправити всі можливі наслідки. “І якщо корпорація все-таки з’явиться, чи не буде ускладнень? Через те що ви конструкт?"

"У мене все буде добре", — сказав я їй. Дивно, що люди, які знаходяться на Preservation, не знають про те, як працює корпорація Rim. "Тут володіння SecUnit'ом є законним. Ваша мати є моїм зареєстрованим власником, а ви її призначеним представником". І це точно була Амена, а не Тьяго.

Амена виглядала враженою. "Моя мати не володіє вами."

"Так." Доктор Бхарадвай розповіла мені, чому люди, що знаходяться на Preservation, не розуміють цих понять, і я здебільшого вірив їй, але бачити це в дії завжди було інакше.

Амена подивилася на Ратті, шукаючи допомоги. Він похмуро кивнув. "На всякий випадок у всіх нас, Аради, Оверса та у мене я є завірені копії юридичних документів, які зберігаються у наших інтерфейсах. Якщо ми потрапимо в руки корпорації, Амено, ти маєш підтвердити законне право власності на SecUnit'а".

Амена махнула руками. "Але це — туфта!"

— Мені теж це не подобається, — сказав я їй.

Ратті сказав: "Крім того, Перигелій каже, що пройде деякий час, перш ніж він зможе активувати свої двигуни, щоб ми могли розпочати пошук, і у нас є час на підготовку та планування". Він жваво сплеснув у долоні. — То ти зараз вийдеш з вбиральні?"

"Так. — Я відсунувся від раковини і натягнув куртку на дурну футболку АРТа. — Тому що АРТ збрехав".

Цього разу, коли світло моргнуло, це не було саркастично.

Я вийшов у Медвідсік. Безпілотник у контрольній зоні все ще був активним: Арада сиділа у кріслі станції, а Тьяго тепер стояв біля неї. Вони перебирали дані про стан двигуна під час подорожі АРТа зі збільшеною швидкістю через червоточину, іноді видаючи жахливі звуки.

Оверс був у Медичному, і займався імплантом, який ми видалили з Елетри на стерильній робочій поверхні. Він розглядав щось за допомогою сканера. Збільшені скани окремих частин плавали у тривимірному дисплеї, повільно обертаючись. Елетра сиділа у візку біля Оверса, невпевнено вдивляючись у те, що він робить.

Оверс відірвався від свого заняття і кинув запитливий погляд на нас. "Ви готові зараз поговорити?"

"Не зовсім." — голос Ратті звучав стурбовано, що було абсолютно незрозуміло.

Я сказав: “Арада, цей транспорт не прибув до цієї системи у відповідь на виклик лиха”.

Тьяго обернувся і підозріло подивився на мене. Арада відсунула стілець. Хтось приніс їй комплект для невідкладної допомоги, тому що опік на щоці був оброблений. “SecUnit, я думаю, що наразі у нас є цілком робоча угода з Перигелієм. Якщо це загрожуватиме нам, ви впевнені, що потрібно… протистояти цьому зараз?"

Я сказав: "Я абсолютно впевнений".

Ратті підвів руки вгору і сів поруч з Оверсом.

З виразом "давайте закінчимо це" Оверс запитав: "SecUnit, звідки ви знаєте, що не був виклик лиха?"

Я сказав: "Це навчально-дослідницький корабель. Студентські кімнати та відсіки для класів не використовувалися, а лабораторний модуль був неактивним, і не було прикріплено вантажного модуля. Отже, що він робив, коли отримав цей сигнал лиха?"

Усі люди дивилися на стелю.

АРТ сказав: "І де ваша ідея бути корисним?"

Я сказав: "Це моя ідея протилежності бути корисним. Я тут проти своєї волі, і ви будете шкодувати про це."

Арада притиснула обидві руки до обличчя. "Можливо, вам варто повернутися у ванну кімнату і подумати про це ще трохи".

"Я закінчив думати", — сказав я.

АРТ сказав: "Це очевидно."

Я знаю, я зайшов у те, що, як не дивно, не розлютило мене. Я сказав: "Ви прилетіли сюди з якоїсь причини, і це не був сигнал лиха. Що це було?"

Збоку від кімнати праворуч відбувалося таке:

(Елетра прошепотіла Оверсу та Ратті: "Чому ви дозволяєте своєму SecUnit… робити це?"

Щелепа Оверса була напружена. Він сказав: "Він не наш, він…"

Ратті стиснув його зап'ястя і кинув на нього погляд, який я впізнав як "не довіряй корпораціям". Він сказав Елетрі: "Зазвичай це дуже конфіденційно").

Тьяго дивився на мене з дисплею конференції, насупившись. Він сказав: "Це хороше питання".

(Звичайно, ніхто з розумних людей не підтримує мене зараз, це повинен бути той, хто ніколи не погоджується зі мною, коли я не ідіот.) Я сказав АРТу: "Чому ти був тут? Чим ви насправді займалися? Дослідження глибокого космосу, навчання людей, перевезення вантажів — жодна з цих причин не годиться тут, у системі, де корпорація намагається врятувати мертву колонію".

АРТ сказав: "Усе, що сталося до захоплення мого екіпажу, не має значення. Це не твоє діло.

Я сказав: "Це стало моїм ділом, коли ти викрав мене.

Ви були тут не проти своєї волі. Виходьте, коли захочете. Ви знаєте, де двері."

Це прозвучало так само саркастично і підло, як вам здається. Можливо, також дійсно загрозливо для людей. Арада і Ратті обоє замахали на мене руками, роблячи жести, які я розцінював як термінові прохання до мене негайно замовкнути. Але я змусив АРТа знову втратити самовладання і погрожувати, і саме цього я хотів. Я склав руки і сказав: "Ти засмучуєш Амену".

Я зауважив, що тон АРТа, коли він розмовляв з Аменою, був зовсім іншим, ніж з рештою людей. Я не думав, що це зашкодить людям, і не дбав про їхні почуття, як і про Амену. Яким би не був АРТ, класні кімнати та спальні вказували, що це насправді регулярно-навчальна посудина. А до цього, коли я був дурним, а ми ще були друзями, він поблажливо говорив про підлітків-людей.

Амена перевела подих, ймовірно, для заперечення на зразок "незважаючи на те, що я відносно захищений підліток від найнаївнішого людського суспільства, що існує, я відчуваю потребу вдавати, ніби мене це абсолютно не турбує". Я подивився на неї і перейшов до нашого приватного каналу. "Будь чесною."

Вона випустила подих. Вона поштовхала палубу носком черевика і неохоче зізналася: "Сірі люди були жахливі. І в мене стріляли, і… я б дуже хотіла знати, що відбувається, а не просто зручну історію".

Настала довга тиша. Я відчув, як багато людських очей дивляться на мене, і відчуття ваги та уваги через корм, який був АРТом. Нарешті АРТ сказав, що він повинен порушити угоду про конфіденційність свого екіпажу, щоб відповісти на це питання.

Я сказав: "Ви викрали мене і моїх людей. Ви порушили мій контракт, який я самостійно уклав з ними". Я мав на увазі не договір з компанією. Договір зі мною. А АРТ змусив мене втягнутись у це і зіпсував мою репутацію.

АРТ сказав: "я розгляну це." Потім він розмістив схему підключення, яка показала, що він щойно створив між усіма закрите активне з'єднання без Елетри. У закритому каналі зі мною та моїми п’ятьма людьми АРТ сказав: "Ця інформація повинна бути конфіденційною. Якщо хтось із вас відкриє те, що я вам скажу, представнику компанії, я буду змушений вбити її."

У мене був викид адреналіну з моїх органічних частин. Незручно і дивно. Я не був прив’язаний до Елетри, яка здавалася типовим клієнтом-людиною, коли я працював у компанії (не надто тупий, не надто розумний, маючи лише 53 відсотки ймовірності, що зі мною все закінчиться тим, що мене (1) застрілять, і (2) покинуть на ворожій планеті.) Але вона була поруч із моїми людьми, і мені не подобалося уявляти, що хтось помирає у цьому районі.

У людей явно був момент напруги. Було багато поглядів, які перетиналися один з одним, і спроби приховати стурбовані вирази обличчя. Тоді Арада написала: "Згода. Ми їй нічого не скажемо." — Вона прочистила горло і вголос заявила: — "Можна ми скористаємось вашими каютами, щоб прибратися і відпочити?"

АРТ сказав, "Звичайно", у загальному каналі.

Ратті та Оверс допомогли Елетрі оселитися в одній зі спальних кімнат (нежилої, у яку невдалим сірим людям не вдалося привнести запах середовища росту). Там була прибудована ванна кімната, і Ратті приніс для неї кілька самонагрівальних коробок з їжею та контейнерів з напоями, щоб у неї не було приводу блукати по кораблю. Я поставив сторожити безпілотника за дверима, тому що я нікому не довіряв безпеку, особливо АРТу.

Мої люди пішли на камбуз, який був досить далеко від спальної кімнати, щоб Елетра не почула розмови, навіть якщо вийде в коридор. Люди також поїли, і Тьяго приготував для них щось рідке і гаряче в готувальному відділенні камбузу.

АРТ встановив ще один непотрібний розділений дисплей, з видом на Елетру, яка закінчила їсти, прийняла ліки, які рекомендувала MedSystem, і заснула.

Арада, яка все ще їла, сказала: "Перигелій, ти готовий зараз відповісти на питання SecUnit'а?"

(Насправді спочатку вона сказала: "SecUnit, може ти припиниш крокувати і сядеш?"

Я сказав "ні.")

АРТ сказав: "Я навчальний і дослідницький корабель для картографування в глибокому космосі, і іноді я перевожу вантажі. Все це правда. Мій екіпаж також збирає інформацію та допомагає антикорпоративним організаціям, які функціонують у просторі корпорації та підтримуються урядами Міхіри та Нового Прибережжя та керуються Пансистемним університетом Міхіри та Нового Прибережжя. Ці дії часто є небезпечними.

Арада кивнула, обмінюючись поглядом з Оверсом. Арада сказала: "Отже, ви прилетіли сюди через втрачену колонію. Щоб перевірити її стан до прибуття корпорацій?"

"Ми отримали інформацію, що реконструкція бази даних, здійснена консорціумом компаній, що займаються порятунком та рекультивацією, підтвердила координати на колонію, закладену приблизно тридцять сім корпоративних стандартів років тому."

"Втрачена колонія" — Амена помітно поворушила шматком на тарілці. "Купу людей залишили помирати, як наших прабабусь та прадідів".

Амена не помилилася, це було схоже на те, що трапилося з колоністами, які врешті-решт заснували Preservation. Вони були "посіяні" (що насправді означає "викинуті") на переважно тераформовану планету з ідеєю, що кораблі з постачанням приходитимуть крізь червоточину через певні проміжки часу, поки колонія не стане самостійною. Саме таким способом корпорації користуються дотепер. За винятком випадків, коли корпорації банкрутували або на них нападали інші корпорації, і дані про червоточину були знищені, або сама червоточина дестабілізувалася, або всі дані про існування колонії були просто втрачені з бази даних, яка в підсумку була заблокована через правові сутички щодо права власності. І коли кораблі з постачанням не прибували, всі люди голодували або вмирали, а дешеве обладнання тераформування зазнавало поразки. Я бачив фільми та серіали, які використовували це як сюжет, але я не знав, що це не просто історії, поки не прибув на Preservation. (Більшість з них мали гнітючі закінчення і були частиною цілого жанру "жахливі речі, що відбуваються з окремими групами безпорадних людей", який не належав до моїх улюблених.)

АРТ продовжив: "Колонії були покинуті та відрізані через банкрутство або недбалість компанії, так. Більшість колоністів вмирали, але не обов’язково. Деяким вдавалося вижити.

Арада закінчила їсти і вклала тарілку у переробник. "Ви виявили, що на цій планеті було дві колонії?"

"Так. Історичні джерела зафіксували існування на планеті колишньої колонії ще до створення корпоративного ободу, але не було ніякої інформації про іншу колонію."

АРТ розмістив у каналі звіт про колонію, що там була. Здавалося, що це було зібрання фрагментів, ніби хтось видалив оригінал, і це була реконструкція. Більшість із того, що нам вже розповідав АРТ: оригінальний сайт колонії ще до створення корпорації Rim, про який зараз ніхто не знав, або у них не було збережених даних, щоб вони потрапили у цей звіт. Корпоративна колонія, посіяна компанією Adamantine Explorations, часткове тераформування. Ніякої інформації про кількість колоністів, місцевість, погоду, місця проживання, обладнання, незаконні генетичні експерименти, артефакти чужої цивілізації, нічого.

Єдина цікава інформація була від одного з членів екіпажу АРТа, людини-імпа на ім’я Айріс, яка додала деякі архівні стрічки новин про вороже заволодіння Adamantine Explorations після створення колонії. Були три різні статті з джерел новин, де говорилося про невизначену кількість — десь від чотирьох до двадцяти чотирьох працівників Adamantine Explorations загинули під час перестрілки, затримуючи корпоративне поглинання досить надовго, щоб їх базу даних і координати червоточини не можна було скопіювати. Єдина причина, чому збереглася частина даних, полягала в тому, що зловмисники вдерлися і вбили техніків, перш ніж випарувати носії інформації. Записка Айріс закінчувалася так: Спокусливо думати про те, що вони намагалися захистити чи приховати. Колонію? Можливо. Просто це малоймовірно.

Я також не думав, що це ймовірно. Але, як і Айріс, я думав, що той факт, що три різні джерела новин повідомили свої версії історії, свідчив про те, що інцидент або його постановка дійсно відбулися.

Усі люди мовчали, читаючи звіт. (Так, мені здається, що це забирає весь їх час. Я перебирав медіа-сховище, але я знав, що вони закінчать, перш ніж я зможу щось розпочати.)

"Це дивно, — тихо сказав Оверс. — Вони намагалися захистити колонію? Чи свої інвестиції?"

"Тобі просто подобається загадка", — сказала йому Арада, більшість її уваги була присвячена доповіді.

"Я люблю загадки у художній літературі, але не в реальному житті", — відповів Оверс.

АРТ ігнорував їх. "Місія мого екіпажу полягала в тому, щоб з'ясувати, чи колонія все ще заселена, і, якщо так, спробувати встановити контакт, а також запобігти втручанню та експлуатації з боку рятувальних корпорацій, шляхом евакуації мешканців або, якщо колонія дійсно життєздатна, наданням допомоги."

Амена сперлася ліктями на стіл. "Але навіщо вам це робити? Якби люди з колонії вижили, то інша корпорація не могла нічого зробити, правда? Якщо первісна корпорація, яка надіслала колонію, зникла, то люди вільні".

"На жаль, тут це не так", — сказав їй Оверс. Його вираз обличчя мав ту похмуру розчарованість, яка була звичайною, коли люди говорили про корпорації. "Інша корпорація може приїхати і переписати їх на себе".

Амена поставилася до цього скептично. "Переписати? Але там живуть люди. Я припускаю, що вони могли б поселити другу колонію десь на планеті, але вони не могли б заволодіти існуючою колонією. Чи могли?"

"Могли", — запевнив її Оверс. "Вони мають право."

Вираз обличчя Амени став жахливим. "Але ж це — я не знаю, що це таке, але це принаймні викрадення".

"Ось як це працює в корпорації, — сказав їй Тьяго, помішуючи свою рідину. — Планета вважається власністю, чиєюсь власністю, яку можна врятувати, якщо попереднього власника не стало. Колоністи, або їх нащадки, або ті, хто зараз там живуть, не висувають жодних претензій".

"Перигелій, що з цим робити? Як ви могли допомогти колоністам?" — спитав Ратті.

АРТ сказав: "Університет має можливість виготовлення оригінальних статутних документів колонії, які часто містять положення, що вказують, що якщо корпорація-власник припинила свою діяльність, то право власності на планету передається колоністам або їх емісії або правонаступникам, що живуть на планеті."

Я почув ключове слово "виготовлення", а не "архівні копії". Я сказав: "Ви та ваша команда збираєте необхідні дані опитування з колонії, а університет підробляє документи". Не те, що в цьому було щось погане. Я маю на увазі, що я був сердитий на АРТа, але загальна місія звучала чудово, як "закрутити корпорації дулю під ніс".

— Правильно, Перигелій? — спитав Ратті.

АРТ нас проігнорував. "Тоді укладається договір між колонією та незалежною трансферною станцією. Після того, як станція встановить свою присутність, колонія буде відносно захищена від найгірших корпоративних хижаків і буде вільна приймати інші форми допомоги, що пропонуються некорпоративними організаціями."

Рот Аради скривився. "Елетра сказала, що тут було два корпоративні кораблі, так? Ви прибули в цю систему до чи після них?"

"Раніше. Коли мій екіпаж опинився у заручниках, я був змушений виконати наказ їхніх викрадачів вести вогонь по транспорту підтримки Баріш-Естранза. Але мій архів пам’яті того періоду пошкоджений, і я не знаю, що сталося з судном або екіпажем."

"Отже, сірі люди могли захопити ці корпоративні екіпажі як в'язнів". Ратті виглядав так, ніби він намагався з'ясувати, скільки людей нам доведеться врятувати. "Ви знаєте, чому вони привезли Елетру та інших людей корпорації на борт… до вас?" Він зробив невиразний жест через плече. "І чому вони вставили їм імпланти?"

— Я думала, щоб мучити їх заради розваги, — похмуро сказала Амена.

АРТ вагався, хоча і недостатньо довго, щоб люди це помітили. "Можливо, вони хотіли втекти до свого човника. Він все ще закріплений у моєму доці для додаткового вантажного модуля." Це вагання було підозрілим, але я також подумав, що АРТ чесно не знає. Що було дивним, тому що це треба було знати. Можливо, проблема з архівом його пам’яті була гіршою, ніж передбачав АРТ. Але два його човники залишалися на місці, тому це було малоймовірно.

Арада підперла підборіддя рукою. Вона демонструвала кілька видів поведінки, що свідчило про те, що вона глибоко замислилася. "Перигелій, все інше сталося пізніше, і коли ти повернувся в мережу, твій екіпаж вже зник?"

"Так."

У цьому слові був тон. Не базовий рівень сарказму АРТ. Він мав край, який лунав у розпачі.

Я не відреагував. АРТ викрав мене, щоб ми потрапили сюди, поставив моїх людей під ​​небезпеку. Я не збирався відчувати до цього симпатії. Абсолютно ніякої.

Вираз Ратті був сумнівним. — "Вам пощастило згадати, що сталося, коли вони зникли?"

"Я досі відновлюю пошкоджені архіви."

"Чи може SecUnit допомогти вам у цьому?" — дуже невимушено спитала Амена, не дивлячись на мене.

Я склав руки і подивився у бік Амени.

АРТ дуже очевидно не відповів.

Оверс відкинувся на спинку крісла, почуваючись незручно. "Нам потрібно спробувати скласти хронологію того, коли і як все сталося".

Коли я відкрив рот, щоб сказати, що у мене є діаграма, АРТ сказав: "Це очевидно," — і намалювавв діаграму вгорі біля розділеного екрана. Вона показувала час: (1) АРТ знав, коли він вперше потрапив через червоточину в систему колонії, (2) коли стався збій пам'яті АРТа, (3) коли він повторно ініціалізувався, щоб знайти зловмисників на борту, а його екіпаж зник і хтось встановив технологію інопланетян на його привід, (4) час нападу на корпоративного постачальника, (5) момент видалення та (6) момент перезапуску резервного копіювання АРТ. Усі пункти, крім першого, були оціночними, оскільки на борту АРТа був порушений облік часу. (Так, насправді це залишило поза увагою всю частину про те, як розповісти цілям, що я — зброя, якою вони можуть користуватися, і привезти їх туди, де вони могли б атакувати наш базовий корабель, а також за допомогою коду зв’язку знайти мене. Це було неймовірно малоймовірно.)

Амена сказала: "Перш ніж все стане ще дивнішим, — Рас хотів розповісти мені про проект рекультивації колонії, але Елетра обірвала його і змінила тему".

Тьяго поглянув на зображення спального місця, де Елетра сховалася під ковдрами. Він сказав: "Чи можливо, що ці люди — ці сірі люди…" Він похитав головою. "Ми знаємо про можливий вплив — і жахливі наслідки — від артефактів інопланетян. Сірі люди вихідці з нещодавньої колонії чи з першої? Хіба корпорації можуть використовувати генетичні маніпуляції на своїх колоністах?"

"Невизначено", — сказав АРТ, ніби це чесно не означало лайно.

І, чесно кажучи, напевне цього не було. Цілі атакували екіпаж АРТа. Його не цікавила ця таємниця, він просто хотів повернути свій екіпаж.

Коли ніхто інший не зміг відповісти на запитання, Ратті сперся ліктями на стіл. "Я думаю, що корпорації роблять усе, що їм заманеться. Очевидно, що ці сірі люди — як ми їх називаємо?"

— Цілі, — сказав я.

Тьяго зробив з очима щось подібне до прицілювання, але не зовсім вдало. Ратті продовжив: "Цілі, мабуть, привезли технологію інопланетян, яка була встановлена ​​на приводі для проходу крізь червоточини".

Оверс постукав пальцями по столу, думаючи. "Ці імпланти не були чужорідними технологіями. Насправді вони старі. Набагато старіші тридцяти семи років, коли була створена корпоративна колонія".

"Отже на місці колишньої колонії, докорпораційного часу, напевне залишилася придатна для використання, але застаріла техніка". Ратті розсіяно тицьнув у їжу, що залишилася на його тарілці, а потім посунув її до Аради, щоб вона могла доїсти. "Такий інтерфейс з твердотільним екраном я бачив в історичних драмах".

Амена кивнула, махнувши мені рукою. "І ще, вони називали червоточину "транзитним мостом". Я цього ніколи раніше не чула".

Тьяго видався заінтригованим. "Вони говорили стандартною мовою?"

"Ні, але спочатку був переклад, а потім він припинився, коли SecUnit прокинувся і почалася бійка", — сказала йому Амена.

Оскільки у АРТа не було жодного корисного відео чи аудіо, я взяв кілька прикладів і надіслав їх у загальну стрічку. Люди слухали незнайому мову зі здивованим виразом обличчя. Тоді Тьяго похмуро кивнув собі. "Це суміш щонайменше трьох мов докорпораційного періоду".

"яка, безумовно, відповідає їх технологіям", — сказав Оверс.

Тьяго додав: "І багато справді смертельних інцидентів з зараженнями від інопланетних артефактів були відомі ще до утворення корпорації".

"Що за події?" — спитала Арада.

Тьяго сказав: "В архівах Preservation є детальна інформація лише про одну, яка відбулася на Місяці, який перетворився на величезну базу операцій для однієї з ранніх політик Pre-CR. Понад сімдесят відсотків населення було вбито. Єдина причина, чому дехто вижив, — це тому, що перезапущеній центральній системі вдалося заблокувати житлові приміщення та утримувати їх герметичність, поки не прибула допомога". Він глянув на мене. "Тож їх врятував машинний інтелект".

Я знаю, що таке центральна система, Тьяго. (Це була ще більш застаріла техніка, ніж HubSystem, яка робила все без підпорядкованих систем. Я ніколи не стикався з такою, яка не була би частиною історичної драми.)

Оверс нахилився вперед. "То як були вбиті люди? Ті, хто постраждав від зараження, напали на інших?"

Тьяго не був настільки дратівливим, деколи він був доволі розумним. Він сказав: "Так, хоча така бурхлива реакція на залишкове забруднення зустрічається рідко. Але оскільки багато таких інцидентів, історичних та сучасних, придушуються, ми не знаємо, чи це правда".

Ратті кивнув, погоджуючись. "Оскільки корпорації все секретять, це важко сказати".

Оверс сказав: "Єдині закони, які вони, здається, визнають, стосуються відкриття артефактів інопланетян і заборони їх добування, а також ліцензійних обмежень на використання дивної синтетики".

"Але чому артефакти інопланетян так впливають на людей? — спитала Амена. — Це навмисне? Це щось, що захищає артефакти, бо інопланетяни не хотіли, щоб хтось забирав те, що там було?"

Ратті зробив вдих, а потім знову видихнув. "Я ніколи так не думав. Мені здається, це те саме, ніби інопланетянин, який ніколи не бачив нічого подібного до матриці тераформінгу, випадково доторкнувся до неї і був отруєний. Немає ніякої навмисності. Іноді наслідки забруднення виглядають так, ніби в мозок постраждалої людини завантажуються різні пріоритети, наприклад, інопланетне програмне забезпечення, що працює на людському обладнанні. Результат — хаос. — Він жестом вказав на посуд з залишками їжі. — Як нам з'ясувати, чи "цілі" з колонії Адамантин? Або що це нащадки колонії Pre-CR? Або вони прийшли з-за меж цієї системи?"

"Усі ознаки свідчать про те, що вони вихідці з цієї системи", — сказав АРТ.

Я сказав: "У вас проблеми з архівом пам’яті. Як дізнатися, хто був або не був до вас? Тут могли бути сотні корпоративних рятувальних груп, рейдерів, колоністів та інопланетян…

"SecUnit..." Арада почала одночасно з Ратті, "Я не думаю…"

АРТ перервав їх: "Попередня заява SecUnit'а про те, що я "багато брешу", не відповідає дійсності. Очевидно, я не можу розкрити інформацію, що суперечить інтересам мого екіпажу, якщо обставини не вимагають цього."

Арада кивнула. "Це зрозуміло. Ми це усвідомлюємо. Я думаю, що SecUnit стежить за нашими інтересами…"

АРТ сказав: "Прошу вибачення."

Я зробив двома руками непристойний жест до стелі. (Я знаю, що АРТ — це не стеля, але люди продовжували дивитися туди так, ніби він був саме там.)

АРТ сказав: "Це було непотрібно."

Ратті тихо прокоментував до Оверса: "Кожен, хто вважає, що машинний інтелект не має емоцій, повинен зараз перебувати в цій дуже незручній кімнаті".

АРТ раптом з’явився у моїй стрічці на приватному каналі. "Я зробив те, що мав зробити. Ви повинні це зрозуміти."

Я сказав вголос: "Я не розмовляю з тобою у стрічці! Ти не мій клієнт і ти не мій…" Я більше не міг говорити.

Усі люди дивилися на мене. Я хотів опинитися обличчям до стіни, але втримався.

У мене раптово відкрився огляд на весь корабель. АРТ надав мені доступ до своїх камер. Я вигукнув: "Перестань бути добрим зі мною!"

Тоді Амена вголос сказала: "Я думаю, вам потрібно дати SecUnit'у трохи часу".

Так, це все, що було потрібно цій ситуації. Я запитав її: "Він з тобою на приватному каналі?"

Амена скривилася. "Так, але…"

Я крикнув: "АРТ, припини розмовляти з моїм клієнтом за моєю спиною!"

Ви знаєте, що люди роблять там, де вважають себе цілком логічними і абсолютно не логічними, і на певному рівні вони це знають, але не можуть зупинитись? Очевидно, це може статися і з SecUnits.

Арада встала з-за столу і підняла руки. "Гей, давайте припинимо це. Це непродуктивно. Перигелій, вам потрібно припинити тиснути на SecUnit'а. Я знаю, що ви засмучені своїм екіпажем і тим, що вас видалили, і тоді все було жахливо і заплутано. Але SecUnit також засмучений. Крики один на одного не допоможуть".

АРТ сказав, "Я не кричав."

"Звичайно ви не кричали", — погодилася Арада тим же розумним тоном, яким користувалися подружні партнери Менси, Фарай і Тано, коли розмовляли зі своїми молодшими дітьми. Тут вона зіткнулася з іншими. "Нам потрібно попрацювати над цією ситуацією. Перигелій, якби ви могли надати нам доступ до будь-якої іншої інформації, яку ваш екіпаж мав про цю колонію, ми були б за це дуже вдячні. Тим часом ми з Оверсом збираємося зібрати дані про цю інопланетну річ, яка знаходилася на двигуні Перигелія, і подивимось, чи не зможемо ми швидше запустити рушії для звичайного космосу. Ратті і Тьяго, я хочу, щоб ви перевірили мертві цілі і провели деяке патологічне обстеження. Нам також потрібен переклад того, про що вони говорили у записах SecUnit'а. Якщо ми можемо підтвердити, що вони походять від однієї з двох груп людей-колоністів, я думаю… Ну, я думаю, що ми зможемо складати більш ефективні плани. Амена, я б хотіла, щоб ти спробувала ще раз поговорити з Елетрою, подивитися, чи зможеш ти отримати від неї якусь інформацію. Я думаю, зрозуміло, що вона стримується, але тепер, коли вона знає про імпланти, вона, можливо, буде більш прихильною. SecUnit, можливо, ви зможете з'ясувати, що стало причиною першої повторної ініціалізації Перигелія і як цілі потрапили на борт. Я думаю, що ми всі можемо погодитись, що нам дійсно слід уникати того, щоб загадкові зловмисники знову вторглися на Перигелій. Чи всі з цим згодні? Перигелій, у тебе немає зауважень до переліку дій?"

АРТ сказав: "Поки що."