Мережевий ефект

5

Я відкликав більшість своїх безпілотників, щоб зайняти розвідувальні позиції попереду і прикрити позиції позаду нас. Ми йшли кружним шляхом до Медвідсіку. Приглушені вогні коридору, коли ми проходили ним, яскравішали — автономний рефлекс. Для людини це було все одно що бачити, як труп смикається. АРТа тут не було, жодних слідів його безпілотників не було, але деякі з його функцій нижчого рівня були активними, код працював навіть без контрольної перевірки.

Система безпеки зловмисників, ймовірно, деякого роду пілот-бот, змінила ключ безпеки для ворожих дронів. І вона, мабуть, веде корабель крізь червоточину. Транспорт просто не може цього зробити на автопілоті, принаймні за даними World Hoppers та всіх інших шоу про кораблі, які я дивився. Які АРТ хотів подивитися.

Я позначив зловмисника як targetControlSystem.

Я сподівався, що вона була достатньо розумною, щоб відчувати біль, коли я вбивав її підопічних.

До цього моменту мені довелося багато попрацювати. І аналіз зображень пари тіл (ціль 1 та ціль 3) в кімнаті зустрічей екіпажу АРТа займав надто багато місця для обробки.

У мене були ще кілька розвідувальних безпілотників у коридорах поблизу контрольної зони, і я наказав їм розпочати картографування будь-якого руху та аномальної активності та накладати на мою копію схеми АРТа. Мені доведеться знайти спосіб заздалегідь виявляти ворожих дронів.

Безпілотник (позначений як скаут 2), припаркований на стелі фойє за зоною зустрічі екіпажу, активізував свою діяльність. Все більше цілей сходилися у фойє і намагалися відкрити люк, але, очевидно, ціль 3 використала ручне управління аварійною системою, щоб закрити його зсередини. Нові мішені — назвемо їх чотири, п’ять і шість — пробували щось зробити через стрічку управління, але, здається, усі не знали, як відкрити люк. І що б не відбувалося з їх дивною стрічкою та targetControlSystem, вони, здається, не мали доступу до систем АРТа.

АРТ був мертвий.

Я хотів зупинитися і спертися головою об перегородку, але не було часу.

Позаду мене мої безпілотники побачили, як Елетра підхопила Амену за талію, допомагаючи їй іти. Рас також кульгав, намагаючись стежити за нами і водночас за мною. Усі троє або тремтіли, або пітніли, мабуть, від шоку.

Правильно. Люди. Люди з потребами. Неповнолітня людина Менси та двоє нових людей, які, очевидно, постраждали.

Murderbot, тобі потрібно зібратися.

"Чи знаєте ви, скільки цілей на борту?" — запитав я.

"Цілей?" — перепитав Рас.

"Це означає живих людей", — сказала Амена, стискаючи зуби, навантажуючи свою пошкоджену ногу.

"Я бачила п'ять, але не знаю, чи це всі", — сказала Елетра.

— Щонайменше п’ять, — погодився Рас. "У них було багато ботів та безпілотників, якихось чудернацьких. Ми повинні спробувати потрапити до інженерного модуля. Скажіть своєму SecUnit…"

— Я не казала, що він мене слухає, — розгублено сказала Амена.

Я вже визначив шість загальних цілей(рахуючи безладно мертвих), три ще були активні, тому людська інформація була неточною. (Не дивно.) Я розташував розвідників-безпілотників перед нами у формі хмарки і послав їх уперед з налаштованими функціями сканування до кінця коридору.

Скаут 2 показав мені, що цілі 4, 5 та 6 перестали безрезультатно тикати по клавішах. Вони поспішно коригували свої захисні костюми, розсувні пластини переналаштовували шоломи на всю голову. Це була проблема. Сім безпілотників, щоб вбити дві цілі, були надмірним числом (одна ціль уже була поранена. Скажімо, сім, щоб убити півтори цілі.), Особливо коли мій запас дронів був обмежений. Я не мав реальної інформації про те, наскільки їх костюми і шоломи відбивали безпілотники, і спроба дізнатися могла означати втрату ще одного загону.

Мені потрібні були безпілотники як системи раннього попередження про ворожих дронів, які з targetControlSystem були набагато більшою загрозою, ніж хлипкі цілі. Плюс три моїх безпілотники, що розвідували в головному відділі біля контрольної зони АРТа, зникли за останні дев’яносто сім секунд, що означало, що вони зіткнулися з замаскованими ворожими дронами. По решті корабля я теж втрачав очі, і це насправді не було хорошою ситуацією. В принципі, це було погано. Навіть мій модуль оцінки ризику так вважав, хоч я знав, чого варта його думка.

Ми підійшли до люка у потрібну секцію, і тоді я відійшов убік, щоб пропустити людей та натиснув на ручне блокування. Люк закрився, і я потягнув панель, а потім використав енергетичну зброю у правій руці, щоб розплавити пару ключових компонентів.

Позаду мене відбувалося таке:

"Навіщо він це робить?" — запитав Рас у Амени.

Вона тупо подивилася на нього, а потім запитала: "SecUnit, навіщо ти це робиш?"

Перевірка схеми АРТа дозволила мені вибрати ще пару точок доступу. Я міг закрити жилу частину — що містила кімнати, медвідсік, камбуз, аудиторії та зали для екіпажу — від решти корабля, запечатавши ще два люки. Це був не найкращий вибір, але спроба перейти до інженерного чи лабораторного модуля наразі була ризикованою, а люди потребуватимуть запасів їжі. Я зробив ставку на те, що ворожі дрони не можуть відкривати люки. Цілі могли б, але я матиму попередження і час, щоб потрапити до люків першим. (Хоча цілі могли потрапити до нас через зовнішній люк, але вони повинні будуть надіти костюми EVAC і вибратися назовні, поки ми були в червоточині, а з того, що я бачив у розважальних засобах ЗМІ, це було поганою ідеєю.) "Я намагаюся створити безпечну зону".

Амена повернулася до Раса і повторила: "Він намагається створити безпечну зону".

Коли він перевів погляд від неї до мене і знову назад, я вже пройшов повз них і пішов далі по коридору. Тоді три безпілотники у моєму розвідувальному формуванні моргнули, зникнувши з існування на перехресті коридору попереду. Я стрибнув вперед, викотився на перехрестя і вистрелив у два ворожих дрони, які там чекали, з моєї енергетичної зброї. Один упав на палубу, другий закрутився у повітрі. Я став на ноги і добив його об перегородку.

Мій скаут 2 у фойє контрольної зони записав, що цілі знову б’ють по герметичному люку. Вони думали, що ми — чи хтось — всередині? Вони не користувалися перекладачами, розмовляючи один з одним, і я не міг зрозуміти, про що вони говорять.

Я наказав своїй хмарі безпілотників продовжувати політ коридором у напрямку до медвідсіку, щоб переконатися, що шлях вільний. Я сказав людям: "Поспішайте". Ніхто з них більше не сперечався, і всі швидко пішли за мною.

Вниз двома коридорами, потім поворот, і ми були на місці. MedSystem була тихою та вимкненою, хірургічна система складена на стелі, жодних слідів медичних безпілотників. Було дивно (не погано, просто дивно) побачити це місце знову. Тут АРТ вніс зміни до моєї конфігурації, щоб допомогти мені замаскуватися під людину, і врятував мого клієнта Тапан.

Угу, емоції.

Я оглянув простір, включаючии туалет та душову кабіну, морг та інші огороджені зони, щоб переконатися, що там не ховаються дрони, цілі чи будь-яка інша форма ворога, поки що нам невідома. Люди стояли посеред кімнати і з тривогою дивилися на мене.

Закінчивши зачистку, я сказав їм: "Залишайтесь тут". Я залишив один безпілотник, щоб тримати зв'язок з Аменою, і пішов, закривши за собою люк.

Я послав свою хмару безпілотників уперед і побіг за нею, прямуючи до люка на протилежному кінці модуля. Якби цілі зрозуміли, що я роблю, це був найближчий люк до фойє контрольної зони, де вони все ще перебували.

Коли я дістався до люка, який мені потрібно було закрити, я ризикнув оглянути короткий прохід від модуля до наступної секції. Моя органічна нервова тканина виявила рух, і я натиснув на люк, щоб закрити його. Я запечатав ручне управління, залишив безпілотника вартувати і подався до останнього люка.

Всередині медичного кабінету люди все ще стояли купкою. Елетра прошепотіла: "Ви можете сказати, що він робить?"

Амена сказала: "Він герметизує люки, як казав".

Рас виглядав розчарованим і нетерплячим, але не сперечався.

Третій люк вів до сполучної секції, яка була вторинним шляхом до інженерного модуля. Цей люк був уже закритий і загерметизований, але я все одно перевів його на ручне управління. Я втратив усіх безпілотників, крім чотирьох, на решті корабля: Перший (скаут 1) все ще був заблокований у кімнаті для зборів з двома загиблими цілями. Другий розвідник був на стелі фойє і спостерігав за цілями, зібраними біля герметичного люка, а третій і четвертий сховалися під опорні реберні конструкції в прилеглих коридорах.

Я повернувся до Медвідсіку, дозволивши моїй вцілілій хмарі трохи більше поширитися. Органічні частини мене настільки боліли, що мені потрібно було налаштувати датчики болю.

У медичному коридорі я розділив своїх безпілотників на два загони і розмістив їх на протилежних кінцях у коридорі. Мені потрібно було очистити цю секцію і переконатися, що я нічим не ризикую, завівши усіх сюди, але були речі, про які мені було потрібно/хотілося дізнатися першим.

Коли я зайшов всередину, Рас сказав: "Що відбувається?" Він глянув на Амену, все ще не знаючи, з ким поговорити. "Ми тут в безпеці?"

Я знав звичайний склад екіпажу АРТа; звичайно основний екіпаж складався щонайменше з восьми членів, з ротаційним складом інструкторів та студентів. З моєї короткої перевірки я знав, що немає жодних ознак того, що хтось нещодавно проходив медичну допомогу і жодних мертвих людей у холодильнику не було. Що було добре, за винятком того, що тіла можна було викинути. Я знав, як АРТ поставився би до цього.

"Де екіпаж цього корабля?"

Знову Рас поглянув на Амену. Амена нахмурила брови і сказала мені: "Я думала, що вони екіпаж".

— Ні, — відповіла Елетра. Вона теж здалася розгубленою. "Наш корабель був транспортом Баріш-Естранзи".

Амена звернулася до Раса і Елетри. — То де ж екіпаж цього корабля?

Рас роздратовано похитав головою. — Слухай, я бачу, що ти молода. Я припускаю, що цьому SecUnit'у було наказано захищати вас, але…"

Амена насмішливо ікнула. "Це навіть мені не подобається"

І правда, я втомився від усієї концепції аналізу поведінки людей на даний момент, але це було несправедливо, тому що я з самого початку їй не подобався.

"Якщо ви попросите його приймати поради від нас, — знову спробував Рас, — усе стане набагато легше".

Елетра кивнула. "Так буде краще. Схоже, ви не знаєте, як ним керувати…"

Амена розчаровано махнула руками. "Зрозумійте, це не…"

Я зрозумів, що маю встановити деякі операційні параметри.

Я перетнув кімнату, схопив Раса за передню частину його куртки і поклав його на медичну платформу. А потім сказав: "Дай відповідь на моє запитання".

Позаду мене Елетра здригнулася і відступила. Амена сказала: "SecUnit! Моя мати буде сердитися, якщо ти його покалічиш!"

О, ми збиралися спробувати нову тактику. Я сказав: "Ти очевидно не знаєш, як твоя мати насправді ставиться до корпорацій".

Елетра несамовито закричала: "Ми не знаємо, де екіпаж! Рас, просто скажи, що ми цього не знаємо".

Рас вигукнув: "Ми не знаємо!"

Я сказав: "Це правда чи це історія, якою ви збираєтесь мене надурити?"

— Це правда, — сказав Рас. "Ми не знаємо, що з ними сталося"

"Ми справді цього не знаємо", — додала Елетра, досить терміново, щоб бути переконливішою. "Ми не бачили нікого іншого з тих пір, як нас привезли на борт. Лише цих… людей".

Я відпустив Раса, і він відійшов від мене до Елетри в дальній кут кімнати. Вираз його обличчя був наляканий і недовірливий.

— Перестань бути таким підлим, — прошипіла до мене Амена.

Я знизив голос, який прозвучав абсолютно нормально і зовсім не так, ніби я був засмучений. "Я намагаюся зберегти тебе в живих".

"Я ціную це, але… — Вона примружила погляд. — Ти виглядаєш дуже погано. Ти впевнений, що з тобою все добре? Цей безпілотник дуже сильно тебе вдарив".

Так, я зараз нічого не міг з цим зробити. Я сказав: "Вам потрібно подбати про свою ногу. Але не активуйте систему MedSystem. Нею керував… — Майже на десять секунд я застиг на місці. — пілот-бот. Він був скомпрометований ще до того, як був… знищений, інакше повбивав би зловмисників. Щось все ще керує кораблем і веде нас через червоточину, і що б це не було, воно могло мати контроль над MedSystem".

Амена стурбовано кинула погляд на мовчазну медичну платформу. Те саме зробили Рас і Елетра. Амена сказала: "Я не знала, що пілот-боти можуть вбивати людей".

"Вони майже такі ж небезпечні, як люди". Я знаю, що з усіх аргументів, які я міг би спробувати розпочати зараз, цей входив у п’ятірку найбільш тупо безглуздих.

Амена збентежено подивилася на мене, але сказала: "Добре, ніякої MedSystem. Тут десь мають бути деякі запасні медкомплекти".

"Вони в тій шафці. Мені потрібно закінчити очищення секції. — Я організував між нами приватний канал через естафету безпілотників і додав — я залишу вам кілька безпілотників." Я вирізав з своєї хмари вісім штук і наказав їм залишитися з нею.

Її очі розширилися, і вона завагалася. Три секунди я не розумів чому. Вона не боялася, коли я схопив Раса; тоді її вираз обличчя був скоріше роздратований. Тоді я зрозумів, що вона не хоче розлучатися. Вона різко вдихнула і сказала: "Добре. — Через естафету вона додала, — Добре, безпілотники. Це те, чого я завжди хотіла."

Я міг би сказати "Не кажи, що я тобі ніколи нічого не давав", і ми могли б мати заспокійливі саркастичні стьобки, як в одному з моїх шоу. Але я знаходився всередині трупа АРТа і зараз мене нічого б не заспокоїло. Я тільки сказав, що буду залишатися на зв'язку.

Я вийшов, попрямувавши по коридору. Скаут 2 у фойє контрольної зони все ще спостерігав за розгубленою/схвильованою розмовою між цілями. Зачекайте, у їхніх шоломах з'явилося щось інше. Я повернув відео і побачив: колір змінився з тьмяного синьо-сірого на той самий візерунчастий невидимий матеріал, що й у ворожих дронів. Цілі помітили, коли це сталося, вказуючи один на одного та коментуючи зміни, але, схоже, вони не вважали це чимось дивним чи незвичайним.

Чергове оновлення системи безпеки від targetControlSystem. Це все, чого я, блядь, потребував. Прицілювання моїх безпілотників буде повністю хаотичне. На щастя, оновлення не було — або, швидше за все, його не існувало — на костюми цілей. Але удари моїх безпілотників-убивць по костюмах могли бути неефективними.

Мені стало цікаво, чому цілі стукали по люку. Якщо ціль 1 чи ціль 3 могли повернутися з мертвих, скаут 1 не зафіксував жодних ознак цього.

Ага. Залежно від того, як targetControlSystem збирала дані з своїх дронів, як вони записували та передавали відео, три цілі, що залишилися, насправді могли мати дуже мало уявлення про те, що сталося з цілями 1, 2 та 3. Вони знали, що нас з Аменою привезли на борт, звичайно. Але здавалося, вони зосереджені на закритій контрольній зоні. Вони не пішли до вітальні, де ще лежало тіло цілі 2. Можливо, незважаючи на оновлення targetDrones та targetControlSystem, у них не було доступу до даних спостереження? TargetControlSystem, очевидно, знала, що фізичні впливи вбили три цілі, інакше вона не ініціювала би посилення захисту... Чи вона не бажала передавати всю інформацію цілям?

Це була дивна ідея, я знаю. І якщо це припущення вірне, воно стає ще одним доказом для теорії, що цілі не мали доступу майже ні до чого серед бортових систем АРТа, навіть якщо targetControlSystem керувала кораблем, і, ймовірно, зброєю. Хоча АРТ нікому не давав доступу до своїх камер безпеки, які можна було хакнути на звичайних транспортах.

АРТ.

Я набрав простий код для тестування на проникнення і почав запускати його у фоновому режимі на всіх каналах, де я думав, що може бути активність targetDrone.

Я збирався проникнути в targetControlSystem і зробити з нею жахливі речі.

І якщо цілі були так збентежені з приводу того, що сталося і де ми були, я міг би цим скористатися. Я розпочав також процес вилучення записаного аудіо з архіву. (Якби на даний момент у мене був план, якого я не мав, це означало б багато затримок. Ми були в червоточині, і яким би не був наш пункт призначення, подорож займе принаймні кілька денних циклів, або більше, можливо, набагато більше, щоб потрапити кудись. До того часу мені потрібно захопити контроль над кораблем АРТа.)

У медичному кабінеті мої безпілотники спостерігали за тим, як Елетра діставала з шафки аварійний комплект швидкої допомоги. Амена важко сіла на лавку, коли Елетра відкрила комплект.

Рас обережно поглядав на мої безпілотники, які перебували у циркулюючій формації у верхній частині відсіку. Він сказав: "Цей… ваш SecUnit дійсно захистить нас?"

— Звичайно, — сказала Амена, відволікаючись, коли Елетра обробляла їй ранку.

Елетра відкрила контейнер з таблетками зі стогоном полегшення. "Моя спина вбиває мене. Вони дозволили нам отримати раціон із комплекту екстрених запасів, але ніяких ліків, нічого іншого".

Рас наполягав: "Ви сказали, що він належить вашій родині?"

"Ні, я цього не казала" — Амена очищала шкіру навколо травмованої ноги. І засичала, коли зачепила рану, незважаючи на наркотики від шоку та болю, введені прямо крізь потерті штани.

Я сказав їй: "Скажи їм, що я уклав контракт з Preservation Survey."

"Він тут за контрактом з Preservation Survey. — Амена знову скривилася. — Це правда, чому ви дивитесь на мене так, ніби я збрехала?"

Тому що "за контрактом" означало для них щось зовсім інше. У Preservation Alliance це означало, що я погодився працювати на групу оцінювання протягом конкретно обмеженого періоду часу в обмін на компенсацію. У корпорації Rim це означало б, що група оцінювання взяла мене в оренду у власника, так само, як ви орендували своє житло або свій транспортний засіб, за винятком того, що люди зазвичай відчували теплі почуття до свого середовища проживання та позашляховиків.

Рас, здавалося, був розгублений відповіддю Амени, але він просто сказав: "Нам потрібно щось, що знищить ці безпілотники". Він почав шукати серед аварійних комплектів і витяг контейнер із засобом пожежогасіння. "Це може спрацювати"

Елетра сповзла вниз, щоб сісти на підлогу. Вона запропонувала Амені кілька таблеток. "Здається, я вперше чую про Preservation Survey. Це дочірня компанія іншої корпорації чи..?"

Поки Амена пояснювала Елетрі концепцію некорпоративного державного устрою (і скільки компаній насправді проводили оцінювання, як і окремі станції, міста, тощо, і що в Альянсі люди не ходили в настегневих пов'язках, з криками нападаючи один на одного), я дійшов до житлової секції і розпочав швидкий обшук. Деякі каюти явно давно не використовувалися, переважно з кількома спальними місцями, які були призначені для студентів. Ліжка все ще були притиснуті до стін, і особистого майна не було видно, як і востаннє, коли я був тут. В інших каютах нещодавно жили: розкладені ліжка та меблі, постільна білизна у безладі, були одяг та особисті речі та предмети гігієни. Ніби екіпаж щойно був тут, і вийшов якраз перед тим, як я заглянув. Це було моторошно, ніякого руху, окрім як від повітряної системи, що змушувала тріпотіти тканинні китиці настінних прикрас.

Досі не було слідів жодних тіл. Я надіслав Амені: "Не кажи їм, що ти дочка доктора Менси".

"Я не дурна", вистрілила вона у відповідь. Вони вже минули пояснення того, що таке Preservation, і нарешті обмінялися фактичною інформацією, включаючи свої імена та те, що, до біса, відбувається. Амена сказала: "Цей корабель напав на нас одразу після того, як ми вийшли з червоточини. Як ви потрапили на борт?"

"Він так само напав на нас. Ми перебували на транспорті забезпечення, підтримуючи головний експедиційний корабель, Дослідник, коли це судно почало обстрілювати нас. Ми втекли в човнику, але нас затягнули на борт. Принаймні так я думаю. Елетра відсунула волосся назад і виглядала виснаженою. "Вони зробили щось, що вивело нас з свідомості. Один момент ми були у човнику, а в наступний вже лежали на палубі в цьому кораблі, і сірі люди сміялися з нас. Я не знаю, що сталося з іншими".

Мені стало цікаво, чи човник ще на борту. І де човники АРТа. Без доступу до систем АРТа я не міг цього сказати, не здійснивши фізичного пошуку, але зараз мені вистачало іншої роботи. Говорячи про це, я викликав скаута 1, який все ще був у пастці в кімнаті для зборів/зоні управління, і наказав йому зробити систематичне сканування всіх активних дисплеїв, які він міг знайти.

"Ми не знаємо, чому вони нас забрали", — сказав Рас. "Вони замкнули нас у каюті і просто тримали там. Ми не знаємо, чого вони хочуть, вони нам не сказали".

"Дослідник був набагато швидшим, — сказала Елетра. — Можливо, він утік".

— Я думаю, що наш корабель теж утік, — повільно сказала Амена. — SecUnit намагався дотягнути нас до нього, але вони схопили нас і потягли до свого шлюзу".

У АРТа було занадто багато місць, де я ще не шукав, і де могли лежати тіла екіпажу.

Можливо, я передивився занадто багато ЗМІ, тому що в пустих коридорах, проходячи повз порожні, але нещодавно заселені кімнати, у мене було враження, ніби я потрапив у сімейний табір у будинку Менси. Але порожній, без людей, лише їхнє майно залишилося на місці, жодного сліду у стрічці, ніяких камер, жодного способу їх знайти.

Зараз не був час бути ідіотом.

"Чи є тут їжа чи вода?" — сказала Елетра. Вона поклала голову у руки. "У мене страшенно болить голова"

Рас піднявся на ноги, скривившись. "Тут є вбиральня з краном і водою."

У наступному наборі кімнат я почав виявляти аномалії. Я був абсолютно впевнений, що одна каюта використовувалась для замикання Раса та Елетри. М'ята куртка, що відповідала їхній формі, лежала на двоярусі. У салоні не було прибудованого туалету, але і не пахло так погано, як я очікував. (Люди, які перебувають у пастці протягом кількох циклів без доступу до води або санітарно-технічних пристосувань, зазвичай грубо ставляться до приміщень.) Цілі, мабуть, все-таки періодично випускали їх.

Мій процес вибору аудіо (серії розмов між двома моїми улюбленими повторюваними персонажами у Святині Місяця) завершився. Я вилучив музику та ефекти, зменшив гучність і вирізав розділи на годину і двадцять дві хвилини, а потім передав їх скауту 1 в закритій контрольній зоні. Почалося відтворення аудіо. Я побудував запит для пошуку розмов, де два персонажі шепотіли або розмовляли тихими голосами. Ефект буде ще кращим, якщо скаут 1 блукатиме по контрольній зоні, скануючи дані з поверхонь дисплея.

Я продовжував обшукувати квартири. Я подумав, що цілі також мали користуватися цими каютами (вони точно не вразили мене як істоти, що поважали особистий простір інших істот), але дивний запах був першою ознакою того, що я мав рацію. Житлові приміщення людини мають властивість пахнути брудними шкарпетками, навіть коли вони чисті. Але цей запах був дивно… сільськогосподарським, як середовище росту, що використовується у секціях виробництва харчових продуктів.

З відео другого розвідника у фойє контрольної зони, усі цілі тепер притискали шоломи до люка, намагаючись почути розмову всередині.

Незважаючи ні на що, це було трохи смішно.

— То ви теж проводили оцінювання? — спитала Амена. Я міг би сказати, що вона намагалася звучати невимушено, але це могло бути менш очевидно для інших людей.

"Ні. Це було трохи інше", — сказав Рас. Він наповнив кілька ємностей з водою та приніс їх для жінок. "Це було відновлення".

"Спроба відновлення", — сказала Елетра. Вона жадібно відпила з контейнера і витерла рот. "Наша група була призначена працювати з втраченими населеними пунктами". Вона вагалася. "Я не… Це особиста інформація…"

"Я молодший стажер на оцінюванні, і я навіть не з корпорації Rim", — зазначила Амена. "Я нікому не збираюся це говорити."

Рас, схоже, неохоче почав пояснювати, як і Елетра. "Ми мали завдання відновити життєздатну планету. В одній з систем, яка була нанесена на карту ще до утворення Корпорації. Ви про такі чули?"

"Звичайно." Амена збентежено нахмурила брови. Я теж не зрозумів. У моїх навчальних модулях є прогалини, через які можна провести бойовий корабель, але з розважальних програм ЗМІ я знав, що були дослідницькі оцінювання ще до утворення корпорації Rim. (Корпорації насправді не винайшли космос і планети, незважаючи на патенти, які компанія намагалася зареєструвати.)

Елетра зрушилася, скривилася, а потім перевела подих. "Розташування багатьох систем було втрачене ще до того, як була розроблена технологія стабілізації червоточин, але дослідники іноді знаходять їх у реконструйованих масивах даних. Якщо корпорація може знайти місцезнаходження планети, вона може подати заявку на право власності, і там можуть створити вільну колонію".

"Сорок чи п'ятдесят років тому було багато таких спекуляцій", — продовжив Рас. "Звичайно, багато корпорацій пошилися в дурні і збанкрутували через це, а колонії були загублені".

"Загублені?" З виразу на лиці Амени можна було сказати, що вона дещо зрозуміла і що їй це не сподобалося. "Ви маєте на увазі загублені колонії, поселення, де перші колоністи були залишені напризволяще?".

Я теж тепер зрозумів. Це було в історичних драмах і навіть в документальних фільмах. Сюжет включав вцілілі колонії, які були посіяні, а потім почали виходити з ладу через припинення поставок. У випадку з Preservation рятувальний корабель прибув вчасно і зумів перевезти колоністів на більш життєздатну планету.

(Історія була популярна в ЗМІ. Завжди можна було знайти відео драматичної промови капітана Консуели Макеби про те, що жодна жива істота не залишиться помирати. У Менси постійно крутиться фрагмент з однієї з найпопулярніших серій на поверхні дисплея на її стіні.)

(Якби в колонії був SecUnit, то, ймовірно, існувала вагома причина, чому йому довелося залишитися на вмираючій планеті.)

(Я насправді не вірю в це.)

(Іноді я в це вірю.)

"Повернення втрачених колоній зараз великий бізнес", — сказав Рас. Він налив собі води і відставив контейнер убік. "Тераформувальне обладнання, як правило, все ще працює, а також є місця для проживання та інші зручності".

Вираз обличчя Амени був плоским і кам'янистим. Вона вдавала, що їй треба возитися з раною, тому їй не довелося на них дивитися. "То ви знайшли загублену колонію?"

"На нас напали по дорозі", — сказала Елетра, коли Рас втягував повітря, щоб відповісти.

Я знайшов більшу каюту, яка виглядала так, ніби її навмисне зруйнували. Одяг лежав потоптаний на підлозі, частиною це була синя форма екіпажу АРТ. Предмети гігієни були відкриті, викинуті або розмазані навколо маленького туалету. Кілька справжніх творів статичного мистецтва та голографічний відбиток людей, які грають на музичних інструментах, були кинуті на підлогу та зламані. Хтось намагався зламати поверхню дисплея, але йому це не вдалося, і дисплей лежав збоку, все ще демонструючи статичне зображення двох немолодих чоловіків, можливо, віку Менси чи старших, але це було настільки, наскільки я міг здогадатися. (Я не вмію оцінювати людський вік.)

Один мав темну шкіру і був без волосся на передній половині голови, а другий був з світлішим, коротким білим волоссям. Вони обоє посміхалися у камеру, а за ними на стіні була прикріплена версія логотипу АРТа. Я міг подивитися на них у своєму архіві комплектування команди АРТа, але не хотів.

Я відчув, як щось наростає в моїх грудях. Я витягнув записи моїх розмов з АРТом, де він говорив "моя команда". Було досить погано, що АРТ був мертвим, і несправедливо, що люди, яких він любив, теж були мертві.

Я хотів знайти цю купу сірих негідників, що пахнуть водоростями, і вибити лайно з кожного.

Від раптового падіння надійності роботи на 50 відсотків у мене похитнулися коліна, і я сперся на стіну. Протягом дванадцяти секунд здавалося гарною ідеєю сповзти на підлогу і просто залишитися там.

Але я повинен повернутися до Амени.

Крім того, після того, що цілі зробили тут, каюта стала досить огидною.

У медичному розмова звернула на мене. (О Боже.) Елетра казала: "Ви дійсно повинні бути обережні. Схоже, що SecUnit був змінений, щоб виглядати менш схожим на бота, але це не змінює його програмування".

— Хм, — сказала Амена, не дивлячись на неї, все ще мацаючи ранку на нозі.

Рас додав: "Я знаю, ти думаєш, що він намагається тебе захистити…"

"Він не намагається — Тон Амени став різким. — Він захищає мене."

"Але кажуть, що вони ненадійні", — наполягав Рас. "Через нервову тканину людини".

Ну, тут він не помилявся.

Рас додав: "Вони розбійні і нападають на контрагентів та допоміжний персонал."

Амена прикусила губу і примружила очі таким чином, ніби придушувала емоції, але я не міг сказати, які саме. — "Цікаво, чому", — сказала вона рівним голосом.

Далі я оглянув кухню та склад, а потім зупинився біля шафи з запасами та схопив упакований екстрений раціон. Тут вони мали надзвичайно багатий запас їжі для дослідження планет, а не того, що можна було очікувати на кораблі, чиї робочі місця складали картографування, навчання та вантаж.

Коли я повертав коридором, я натиснув стрічку Амени, щоб сказати їй, що повертаюсь, і почав переглядати свій архів, порівнюючи обстановку, яка була на борту АРТа, з тією, що я бачив зараз. Чи знав я насправді, що робили АРТ та його команда? Я ніколи не наважувався запитати; дослідження глибокого космосу звучало нудно. Майже так само нудно, як охорона гірничого обладнання.

У салоні Елетра казала: "Вам дуже пощастило, що він не вразив вас, поки ви перебували на цьому кораблі. Ви, мабуть, були зачинені тут із ним цілими днями".

Чекайте, що? Чудово, ці люди мали проблеми зі сприйняттям реальності? Навіть більші, ніж звичайні проблеми сприйняття людиною реальності? Тільки цього мені не вистачало. Амені якраз довелося з цим боротися, тому що я був зайнятий.

Амена була збентежена. "Ні, ні, ми тільки що з'явилися тут. Недавно. Нас спіймали і сірі люди затягли мене в цю кімнату".

Рас потер обличчя, явно приховуючи свої емоції, або просто йому справді стало погано. Елетра виглядала жалісливою. "Я думаю, що ти заплуталася."

Обличчя Амени знову скривилося, але вона похитала головою. "Слухайте, SecUnit повертається, тому вам потрібно перестати говорити про це. Я знаю, що ви вірите у це, але ви помиляєтесь, і я не хочу цього чути. І я думаю, можливо, ви розгубилися, тому що…"

Можливо, вивчати космос самому і навчати молодих людей вивчати космос — це далеко не все, чому потрібно навчати. Можливо, АРТ сказав би, що я дурень.

Правильно, тому що я отримав дані з безпілотників у медвідсіку, але не звернув на них уваги. Я шукав зображення обстановки, щоб порівняти та знайти аномалії, відсутні предмети та інші підказки. Тож я отримав попередження через 1,4 секунди, коли пройшов через люк, і Рас розрядив у мене зброю.

Як на людину його ціль була великих розмірів.