Мережевий ефект

10

Ну, це було просто чудово.

Люди почали розходитись, Арада і Оверс у напрямку інженерного, Ратті повернувся до Медвідсіку, щоб підготувати комплекс до патологічного обстеження. Амена допомогла Тьяго прибрати зі столу лотки для їжі. Він торкнувся її плеча. "Моя дочко, ти впевнена, що у тебе все добре, щоб поговорити з цією корпорацією?"

— У мене все добре, дядьку. — Вона була роздратованою і знизала плечима, що дуже добре ілюструвало її стан. "Я не думаю, що Елетра намагатиметься мені нашкодити. І вона знає, що SecUnit тут. І АРТ". Вона винувато глянула на мене. "Він сказав, що я можу назвати його АРТ".

Звісно, ​​що так і було. Я відчув, що шарнір моєї щелепи скрипить.

Тьяго стиснув Амену за плече. "Просто будь обережною."

"Буду", — сказала йому Амена, вже повернувшись у підготовчу зону, де був найближчий переробник. "Я збираюся принести їй свіжий одяг, це дасть мені привід зайти до неї".

Тьяго подивився на мене, а я — на стіну. Він сказав: "Я хочу подякувати вам за все, що ви зробили для Амени".

Це було образливо чи я просто був у жахливому настрої? Не знаю, я не мав поняття, тому не відповів.

Амена вийшла з пакетом одягу з переробника, і я пішов за нею по коридору до спальні Елетри. З точки зору камер АРТа, Елетра піднялася, щоб дістати ще одну ємність з водою з ванної кімнати, тому для Амени був якраз гарний час, щоб невимушено зайти і запропонувати одяг.

Тоді АРТ забезпечив зі мною приватний канал і сказав: "Мені не потрібна твоя допомога."

"Ти так не думав, коли викрадав мене", — сказав я.

"Я мав на увазі, що тобі не потрібно дивитися всередину моєї пам'яті, якщо ти цього не хочеш."

"Добре, думай що завгодно, мені байдуже. — Я додав: — То ти хочеш чортової допомоги чи ні?"

АРТ скинув на мене свій архів, і я негайно потонув у гігантському нагромадженні даних, які включали його покрокові перевірки стану. На щастя, після практики роботи з масивами тонн записаних даних компанії, я знав, як з цим боротися. Я почав з визначення того, як може виглядати пробіл в архіві пам’яті АРТа, що, як я гадав, було величезним перериванням у постійних вхідних звітах з таких підсистем, як підтримка життєдіяльності, навігація тощо. Це було складно, оскільки для АРТа це не було схоже дискретні звіти з підключених систем, а більше схоже на сенсорний вхід, який я отримував від подушечок на кінчиках пальців. Це було набагато складніше, ніж те, як мої архіви зберігали дані. Але як тільки я зрозумів, що я шукаю, я створив запит.

Я зупинився у верхній частині коридорі спальні та дозволив Амені йти далі одній. Я не хотів, щоб Елетра бачила мене чи усвідомлювала, що я ховаюся поблизу, оскільки розумів, що це може перешкодити спробі Амени розговорити її. Амена підійшла до люка і надіслала Елетрі записку у стрічці: Привіт, я принесла тобі чистий одяг, можна зайти?

Поки Елетра відкривала люк зі своєї сторони, і вони перебирали одяг, я перевірив місцеперебування інших: Арада та Оверс зупинилися в коридорі, що йшов до інженерного модуля. Арада обійняла Оверса, а Оверс поцілував її і сказав їй на вухо: "Ти зможеш це зробити, дитинко. Ти перебірка".

— Я хитка перебірка, — пробурмотіла Арада.

(Ось чому я довіряв Араді. Надміру впевнені люди, які не слухають нікого, лякають мене до біса.)

Арада відступила і посміхнулася Оверсу. "Треба братися до роботи".

АРТ відправив медичний візок раніше, і тепер він методично рухався по кораблю, підібравши безладні мертві цілі. За мить він в'їхав у медвідсік, де вже чекав Ратті, а Тьяго зайшов за ним. Було багато застиглої крові та рідин. — О, це не буде весело, — пробурмотів Ратті.

— Ні, — похмуро погодився Тьяго. "Я візьму засоби біозахисту".

АРТ додав до списку дій: "Відремонтуйте та повторно активуйте безпілотники. Зберіть ворожі дрони для огляду та знищення.

У спальні Амена запитувала: "Як ти себе почуваєш?"

"Уже краще". Елетра склала куртку на колінах. "Я знаю, що ви запитаєте, але ми не знали, що ці імпланти були на наших тілах. Я взагалі цього не пам’ятаю".

"Це цікаво", сказав АРТ.

Я все ще був божевільний, правда? Але це було цікаво. Я сказав: "Тому що у тебе є пробіл у архіві пам’яті?"

"Так. Звичайно, це може бути не тією ж причиною, але це той самий оперативний підхід. Візьміть полоненого, спричиніть порушення пам’яті."

Я ненавиджу, коли АРТ має рацію. Це справді був той самий операційний підхід, і нам дійсно потрібно було з'ясувати, чи використовували вороги технологію інопланетян, щоб викликати порушення пам'яті. Я сказав: "Поєднання застарілих людських технологій та технології інопланетян може означати, що дурні люди ще до утворення корпорації створили колонію на забороненому місці, де були артефакти інопланетян."

"Не обов'язково, — сказав АРТ, і перш ніж я почав сперечатися, додав: — Можливо, сховище знайшли ще до заборони."

АРТ мав значно суворіші стандарти щодо того, що є доказом, ніж люди. Він завжди прагнув довести, що речі дійсно існують, перш ніж будувати плани, що з ними робити. (Так, це дратувало.)

АРТ сказав: "Можна припустити, що щось із початкової колонії Pre-CR могло залишитися на цьому місці, коли прибули корпоративні колоністи. Але здається дивним, щоб пізніші колоністи зберігали і використовували застарілі технології.

Я не хотів цього визнавати, але АРТ у цьому не помилився. Ця технологія не була новою, і я знищив targetControlSystem атакою, яка була практично з давньої історії. (Ось так — я знав про це, дивлячись на історичні драми.) Отже, ми маємо такі факти: до корпоративної колонії там існувала колонія людей. І хтось з них знайшов артефакти інопланетян.

АРТ створив графічну стрічку (так, ще одну) з позначкою "Perihelion and SecUnit's Initial Suppositions" зі списком доступу, який включав усіх людей, крім Електри. Першим пунктом було: Факт (1) Корпоративна колонія була створена на місці попередньої колонії людей (ще до появи корпорації). Питання: чи були там артефакти інопланетян? Якщо так, то чи були вони оригінальними чи знайдені пізніше? Чи була колонія Pre-CR створена через наявність залишків інопланетян? Чи була створена корпоративна колонія через наявність залишків інопланетян?

Усі люди зупинялися, щоб прочитати стрічку. Амена, слухаючи, як Елетра розповідає про свою сім’ю, прикрила свій момент відволікання кашлем. (Сім'я Елетри перебувала у спадковій заборгованості перед Баріш-Естранзою і намагалася створити достатній кредит для працевлаштування, щоб перевести її та її братів і сестер та двоюрідних сестер на навчання менеджменту. Я вже знав Амену досить добре, щоб визнати, що вона вдавала ввічливий інтерес, щоб замаскувати жахливий інтерес.)

Мої запити щодо даних про стан АРТа почали повертати результати, і я почав їх перегляд.

Ага.

АРТ заявляв, що мав одне примусове вимкнення та повторну ініціалізацію, коли його екіпаж зник і з'явилися "цілі". Потім повторне примусове вимкнення, коли система targetControlSystem видалила його. Отже, коли targetControlSystem була завантажена в систему АРТ? Імовірно, його вторгнення в системи АРТа спричинило перше примусове закриття.

За винятком того, що прогалин було більше.

Я б хотів, щоб тут була Пін-Лі. І хоча я ненавидів це визнавати, мені хотілося, щоб і Гауратін теж був тут. Обидвоє були аналітиками, і хоча я був набагато кращим у цьому, ніж вони, я принаймні міг би показати їм, на що я дивлюсь.

Я сказав: "АРТ, подивися на це".

Я був достатньо обізнаний щодо АРТа, щоб знати, що він робить декілька справ одночасно: допомагає Араді та Оверсу збирати скани з того, що залишилося від інопланетної технології на двигуні, щоб спрямувати їх у відділ патології MedSystem для Ратті, який зараз працював над перекладом мови ворогів разом з Тьяго, керує повторною ініціалізацією та діагностикою пошкоджених рухових систем, а також відстежує інші поточні процеси. Але раптом на мені опинилися 86,3 відсотки його уваги. (Для АРТа це було багато.)

Він перевірив результати мого запиту. Людина в такій ситуації сказала би: "Це неможливо".

АРТ сказав: "Інтригуюче".

Мені потрібно було розмістити все на часовій шкалі. Я шукав такі важливі події, як входи та виходи з червоточин, а також зміни навігації, щоб знати, як вони виглядають у даних про стан. АРТ дав мені приклади, і я розпочав кодування ще одного набору запитів.

У спальні Амена обережно зачепила тему колонії. З серйозним виразом обличчя вона повільно сказала: "Слухай, я знаю, що ти не хочеш розкривати те, що твій… корпоративний керівник чи той, хто цього не хоче, забороняє розкривати, але нам дійсно потрібно знати більше про цю втрачену колонію".

Елетра прикусила губу. "Це особиста інформація".

Задовбала. У нашому приватному каналі Амена надіслала: "Я не розумію, що вона має на увазі. Хтось володіє інформацією?"

"Так, — сказав я їй. — Вона боїться своєї корпорації. Їй потрібно більше боятися, щоб її знову не захопили "цілі".

Амена сказала: "Я розумію це, але цілі — ці сірі люди — вони можуть з'явитися знову. Тим більше, що ніхто не знає, як вони потрапили на цей транспорт, або що трапилося з екіпажем". Вона безпорадно підняла руки. "Все, що з ними сталося, може трапитися з нами. І швидше за все, чим довше ми тут знаходимось..."

Елетра поклала руку на власне плече, ніби намагаючись дотягнутися до місця, де був її імплантат. "Я думаю, що екіпаж — це нові люди?"

АРТ втрутився, — "Скажи їй, що так."

Амена серйозно кивнула. "Звичайно, так, вони люди, але ми знаємо, що не вистачає членів екіпажу, які були тут, коли цілі захопили корабель".

Спохмурніння Елетри поглибилося. "Чому ми не можемо вийти з системи?"

"Звичайні космічні рушії ще не працюють. Але навіть якби ми могли дістатися до червоточини, транспорт нас не повезе. Ви чули. Він заявив, що не залишить систему без свого екіпажу, решти екіпажу. І це дійсно підло і рішуче". У каналі Амена сказала: "Вибачте, АРТ."

"Вибачення прийняте", — відповів АРТ. Я відчув його зміну уваги у стрічці. (Уявіть, що він значущо дивиться на мене.) (Він міг дивитися скільки хоче, я не буду вибачатися.)

Амена додала: "І ми вже знаємо про деякі речі, наприклад, про артефакти інопланетян, які знайшла стара колонія, ще до утворення корпораційного ободу".

І АРТ, і я замовкли (я знаю, я теж був здивований) і чекали, чи це спрацює.

"Ох." Елетра трохи опустилася. "Я не дуже багато знаю. Ми з Расом були екологічні техніки, і мали потрібну кваліфікацію. На брифінгу нам сказали, що колонію спочатку заснувала окрема група, ймовірно, через корабель кріогенного сну. Планета була виявлена близько сорока років тому і повторно заселена через червоточину компанією Adamantine Explorations, яка зберігала це місце у таємниці. Вони отримали викуп від конкурента, але бази даних були знищені… — Амена виглядала розгубленою, і Елетра ввічливо пояснила. "Хтось, ймовірно, намагався змусити оплатити ключі коду для отримання даних. Але знаєте, це не дуже гарна ідея. Вони могли спробувати вилучити чи арештувати активи. І досить погано, коли викуповують таким чином, бо нове керівництво приходить з образою на вас".

Амена закліпала, очевидно, намагаючись контролювати вираз обличчя. (Я пробував, це не дуже добре працює.) У стрічці вона запитала: "Коли вона каже про арештовані активи, вона має на увазі співробітників, так? Людей?"

"Правильно", сказав АРТ.

Eletra продовжила: "Але носій інформації зберігся, і Баріш Естранза пізніше викупила його — їм вдалося відновити дані, і вони запустили цей проект порятунку". Вона завагалася. "Ходили чутки про артефакти інопланетян. Нібито деякі з відновлених даних посилалися на них. Але це були лише чутки".

Амена сказала: "Але що Баріш Естранза збиралася робити з артефактами інопланетян, якщо вони були там? Ви повинні мати спеціальну ліцензію, щоб їх вивчати, навіть у Корпорації, правда?"

"Це вище мого рівня оплати праці". Елетра неспокійно торкнулася своєї потилиці. Передбачається, що фізичні реакції корисні для визначення того, говорять люди правду чи брешуть, чи таємно планують вбити всю свою групу з оцінювання, тощо, і іноді це було так. Але іноді люди просто виділяли збуджені хімічні речовини мозку без видимих ​​причин або тому, що щось було фізично не так, або наприклад, їх травна система не працювала належним чином. Але сканування Елетри АРТом показало, що вона відчувала ознаки фізичного дискомфорту, коли говорила про імпланти. — "Це було в нас? Ці імпланти? У них була дивна синтетика? Ваш колега розбирав одну таку річ".

Я взяв попередній звіт з каналу Оверса, переважно лише необроблені дані, які вони зібрали для сканування. У нього не було часу писати до цього записки.

"Ні, він сказав, що це дуже проста і застаріла технологія". Амена прикусила губу, намагаючись виглядати так, ніби думає, а не читає стрічку. АРТ завершив звіт і зазначив, що імпланти не мають чужорідних компонентів, але вони можуть бути приймачами для більш езотеричного передавача. Він додав "вивчити цю технологію ворогів" до робочого списку групи та додав рядок "(2) Примітивні людські технології, призначені для роботи з чужими джерелами енергії або дивними синтетичними матеріалами" до діаграм "Perihelion" та "SecUnit". "Вона думала, що імпланти могли бути пов'язані з технологією інопланетян".

Елетра впала на ліжко і тепер виглядала хворою.

Мої результати запитів щодо встановлення на часовій шкалі примусових зупинок АРТа повернулися, і я зіставив їх з прогалинами, які вже виявив.

Це був момент, коли я потрапив у перший дуже хріновий момент.

"АРТ", сказав я.

АРТ взяв до уваги мій звіт.

Момент потрясіння тривав менше 0,01 секунди, але суб’єктивно здавався набагато довшим. Тоді АРТ зробив те, що я повинен був зробити спочатку, і заговорив з Аменою по нашому приватному каналу зв’язку: "Амено, вийдіть з цього приміщення."

Я додав: "Елетра потенційно небезпечна."

Амена була схвильована, але спрямувала це на те, щоб задумливо примружити очі і поправити своє волосся. Вона була більше схожа на людину, яка забула щось зробити, а не на людину, якій щойно сказали, що їй загрожує небезпека. — "Ой, мій дядько дзвонить мені у стрічку. — Вона піднялася на ноги, повернувшись до дверей. — Я прийду пізніше".

Елетра лише втомлено кивнула.

Амена закрила люк, а потім побігла до мене коридором. "Що відбувається?" — прошепотіла вона.

Я взяв її за руку і повів за ріг. Я відчував викид адреналіну з своїх органічних частин, і мені було дивно і холодно. Ніхто не міг вставити імплантат в Амену, вона ніколи не виходила з поля зору, мого та АРТа, але я все одно знову її відсканував. "АРТ зіткнувся з транспортом Баріш Естранзи ще до першого примусового вимкнення",-сказав я їй. "Те, що напало на нього і викрало його екіпаж, прилетіло з одного з їхніх кораблів".

Очі Амени розширилися. "Ох, лайно"

У нас була ще одна зустріч, у стрічці, знову ж таки з розривом зв’язку з Елетрою. Цього разу АРТ дозволив мені зробити зображення відеоконференції, але я був надто зайнятий, щоб зробити його фантазійним.

Арада та Оверс все ще знаходилися в інженерному відділенні, Ратті та Тьяго — у Медвідсіку. Ми з Аменою опинилися на камбузі, тому я міг бути поруч, якби Елетра вирішила зробити щось інше, ніж лежати у спальні, як травмована і одужуюча людина. Якою вона справді могла бути, хоча у нас були докази, що свідчили проти цього. Амена нервово жувала оброблені імітаційні овочеві фрагменти з контейнера. (Вона попросила мене дозволити їй слухати конференцію, але позначити її стрічку як приватну. Вона сказала мені: "Якщо буде потрібно, щоб я щось зробила, я зроблю це, але багато чого сталося, і мені потрібно подумати")

(Тьяго запитав, де вона, і я сказав: "У туалеті", і вона люто глянула на мене.)

(Я не твій соціальний секретар, Амено, якщо ти хочеш кращої брехні, вигадуй її сама.)

Я перетворив свою хронологію у формат, який люди могли читати, доповнювати своїми коментарями та розміщати у стрічці. Він показував, що початковий прихід АРТа у цю систему через червоточину був його останньою обґрунтованою пам’яттю. Після цього все було реконструкцією на основі даних стану. Це виглядало так:

1. АРТ входить у систему.

2. АРТ отримує сигнал лиха з підписом корпорації Баріш Естранзи. Датчики показують один контакт — який має конфігурацію дослідницького корабля. На другому судні В-Е, транспортнику, немає жодних ознак того, що Рас і Елетра були на борту під час нападу. Виклик лиха позначається як прохання про медичну допомогу.

3. АРТ тягне шаттл дослідницького корабля B-E до своєї модульної док-станції.

4. Трапляються необґрунтовані, але, ймовірно, погані речі.

5. Потім корабель B-E стикується з АРТом, ймовірно, щоб взяти в полон екіпаж АРТа і залишити цілі на борту, якщо цілі ще не зайшли на його борт з човника. (Я дивився на шаттл через камери АРТа, — наступним кроком у моєму списку дій буде спуститися і пошукати його.)

6. АРТ виходить з системи через червоточину.

7. АРТ виходить з червоточини у простір Preservation, після поїздки, що тривала лише три години, і фіксує, що технологія інопланетян на той момент точно була на його двигуні.

8. Після надсилання та отримання повідомлень від станції Preservation, АРТ переходить у режим очікування протягом п'яти циклів корабля. Після цього АРТ націлюється на нас, коли ми прибуваємо у систему, стріляє кілька разів, ефектно змінюючи дані для прицілювання у власні системи озброєння.

(Я не міг точно сказати, коли targetControlSystem була завантажена до систем АРТа, але це було до цього моменту, оскільки оновлення статусу була окремою історією тонкої, але інтенсивної битви за зброю. Екіпаж АРТа був заручником його хорошої поведінки, але він не хотів вбивати нашу групу оцінювання навіть після того, як дізнався, що я залишився у дослідницькому модулі. Система TargetControlSystem напевне з'ясувала, хто штовхав її руку щоразу, коли вона намагалася стріляти, тому що саме тоді АРТа знову було видалено, що спричинило еквівалент гігантської сейсмічної події в оновленнях стану.)

Я міг бачити усіх людей на камерах АРТа, вони перетравлювали інформацію з все більш стурбованими виразами облич. Оверс сказав: "Отже, пам'ять, яку мав Перигелій про стрільбу з корпоративного транспорту, насправді ніколи не мала місця?"

АРТ не відповів. Я думаю, що це його засмутило. Я також був засмучений, але хтось тут мав бути дорослим. (Я звик до того, що дорослим був АРТ.) Я сказав: "З даних навігації, сенсорів та стану систем, які я переглянув, з його зброї не стріляли, поки АРТ не зустрів нас у просторі Preservation. І немає ніяких архівних відеоматеріалів або даних датчика внутрішнього простору про стикування з дослідницьким кораблем B-E, як і про прибуття та стикування човника з Елетрою та Расом на борту, як він нам сказав". Я не люблю говорити вголос, але я мусив сказати це. "АРТ був скомпрометований незабаром після першого контакту з дослідником В-Е та його човником. Щось спочатку видалило, а потім значно змінило частини його особистої пам’яті".

Люди мовчали, сприймаючи це. Тоді Ратті сказав: "Бідолашний АРТ. Вибачте, бідолашний Перигелій".

Арада скривилася на знак згоди. "Це тривожно. Мабуть, Дослідник потрапив до системи першим і зазнав нападу. Він був захоплений нашими друзями-цілями. Але якщо транспортник постачання дійсно існував, то де він зараз?"

Оверс насупився. "Можливо його знищили. Ми повинні припустити, що екіпаж Перигелію утримується у полоні на Досліднику".

"Чи має Дослідник озброєння?" — стурбовано запитав Ратті. "Я ненавиджу, коли в мене стріляють".

АРТ не відповів, і я сказав: "Напевне". Для проекту меліорації в технічно незаселеній системі Баріш Естранза було краще дозволити собі отримати ліцензію та облігації на озброєне судно.

Тепер Тьяго крокував біля медичної платформи, склавши руки. "Ми з Перигелієм переклали розмову, яку записав SecUnit, і це було… в кращому випадку заплутаним. Цілі — нам доведеться придумати щось інше, щоб їх назвати — говорили про необхідність завершити свою місію, але не сказали, що це за місія".

Ратті додав: "І всі вони мають імпланти, подібні до того, який був у Елетри".

Інші люди виглядали так, ніби не знали, що з цього приводу думати. Я теж не знав, що про це думати.

Арада сказала: "Чи можете ви сказати нам, чи була в імлантах технологія інопланетян?"

"Сканування не показує нічого, що відповідає списку відомої дивної синтетики або органічних залишків інопланетян". Ратті поглянув на Тьяго для підтвердження. "Але це не виключає такої можливості повністю".

Тьяго сказав: "Статистика свідчить, що існує багато нерозкритих сховищ інопланетян та багато таких, до яких ніхто не зміг наблизитися, щоб проаналізувати їх компоненти. І сканування виявляє сліди невпізнаних елементів в їхніх тілах. Ми не можемо визначити, чи є вони природними елементами чи дивною синтетикою, поки у нас не буде даних планетарних досліджень, з якими можна буде їх порівняти".

Ратті зробив жест і надіслав деякі результати сканування у стрічку, щоб інші могли подивитися. "На тих костюмах, які вони носили, є заводський код. Я не можу його прочитати, а база даних Перигелію не може ідентифікувати, хоча це може бути через повторну ініціалізацію або проблеми з архівом пам’яті. Але я підозрюю, що вони йшли як запас для однієї з двох колоній, або першої, або корпоративної колонії, посіяної компанією Адамантін".

Тьяго сказав: "Ми точно знаємо, що цілі були змінені, щоб виглядати так, як вони виглядають. Ми не знаємо, чи зробили вони це з собою самі, чи це був вплив артефактів інопланетян. Якби вони не всі були мертвими, ми могли б їх розпитати".

Так, це було спрямовано на мене.

"Якби вони не всі були мертвими, вони б намагалися нас убити або вставити нам свої імпланти", — пробурчала Амена, все ще обідаючи і хрумтячи рослинною речовиною.

Оверс розвів руками. "Де це поміщає Елетру? Чи SecUnit та Амена були жертвами, щоб врятувати її та її друга? Можливо, вони були… шпигунами?

"Я думаю, що це занадто надумано". Лоб Аради задумливо скривився. "Цілі не могли знати, що SecUnit зможе захопити контроль над кораблем, коли вони занесуть його на борт. Вони думали, що шукають зброю, а не людину, то навіщо влаштовувати складну пастку зі шпигунами?"

Оверс розчаровано впав на стілець. "Дійсно, це правда" Він виглядав втомленим. Я підозрював, що це погана ідея — проводити зустріч, коли у всіх людей вичерпуються можливості думати.

Ратті додав: "Я думаю, що Елетра говорить правду, що її спогади змінені, так само, як і в Перигелія".

"Ви просто хочете вірити в найкраще у кожному", — сказав Оверс, все ще трохи скептично.

Ратті пирхнув. "Ні, це Тьяго. Я оптиміст, але й реаліст".

Тьяго виглядав м'яко ображеним.

— Ні, це я, — виправила Арада і посміхнулася Оверсу. "Я оптиміст."

— Ми знаємо, мила. — Оверс стиснув її плече.

Тьяго сказав: "Амена, ти присутня у каналі? Яка твоя думка про Елетру? Думаєш, вона сказала вам правду, що не пам’ятає, що сталося?"

Здається, Амена була здивована, коли її попросили висловити свою думку, але вона проковтнула те, що їла, і сказала у загальній стрічці: "Спочатку я теж так думала. Вони обидвоє були настільки стурбовані приховуванням конфіденційної інформації, коли потрапили у біду, що це здавалося реальним. Тепер… я не думаю, що вона настільки боїться. Вона була засмучена, намагаючись придумати, як це пояснити. Я думаю, що вона або бреше, або щось настільки заплутало її розум, що вона не знає, що сталося, і тепер боїться визнати це.

Арада поглянула на стелю. "Перигелій, можеш нам щось ще сказати? Як ви думаєте, що сталося?"

АРТ нічого не сказав, і це почало мене хвилювати. АРТ любить висловлювати свої думки, і я навіть не впевнений, що "подобається" — це правильне слово, але в основному АРТ висловлює свою думку, подобається вам це чи ні. Починало здаватися дивним, що він ще не сказав людям, що вони пропускають щось очевидне або не підходять до проблеми належним чином чи щось подібне.

Коли він все ще не відповідав, я сказав: "АРТ зараз намагається зібрати свої дані з журналів. Деякий час він не буде в контакті".

Амена підозріло примружилася на мене. "Це правда?" — прошепотіла вона.

Я зробив жест, який, я сподівався, вона витлумачить як: "Будь ласка, не кажи їм, що я брешу".

Арада сказала: "Дякую, SecUnit". Вона пропустила пальці через коротке волосся, ніби намагалася зібрати свої думки докупи. Безумовно, втома була проблемою; людям потрібно зарядитися енергією або заснути, або що завгодно, інакше їх здатність приймати рішення буде навіть гіршою, ніж зазвичай. Вона продовжила: "Отже, ніщо з цього принципово не змінює наших цілей. Нам ще потрібно знайти екіпаж Перигелія, але принаймні тепер ми знаємо, що наш перший крок — відстежити Дослідника".

Я сподівався, що АРТ хоч тепер дасть коментар, навіть якщо він збирається сказати щось на зразок "або щось інше", але нічого не було.

Тьяго виглядав так задумливо, що я намагався не сприймати це як поганий знак. Він сказав: "Арада, я хотів би повернути Елетру до медичного закладу для ретельного мозкого обстеження. Крім того, це дасть мені можливість особисто поговорити з нею. Я перегляну повний звіт Амени, а потім подивлюсь, чи зможу я отримати додаткову інформацію".

Арада сказала Тьяго: "Це хороша ідея. Якщо не брати до уваги оптимізм, ми повинні знати, чи вона бреше і можливо щось замислює, чи дійсно думає, що говорить правду. Давайте спробуємо отримати якомога більше інформації, перш ніж… до того, як щось станеться".

Я встановив приватний зв'язок з Арадою і сказав їй: "Вам усім потрібен період відпочинку."

Арада завагалася, потім скривилася і потерла скроню. "Ви, мабуть, маєте рацію. Я поговорю з іншими."

Я повернув дисплей в режим очікування. Амена вийняла з контейнера останню порцію овочевого саклату і сказала: "Чи справді АРТ над чимось працює?"

"Звичайно, — сказав я. Вона далі дивилася на мене. — Можливо він щось знайшов" Я забезпечив канал лише для нас трьох, я, АРТ та Амена. Я надіслав, "АРТ, відповідай мені. Ти лякаєш Амену. (Угу, мені потрібно було бути чесним, інакше це не допомогло би.) Я додав: — І мене."

Було полегшення, коли АРТ сказав: "Я продовжую ремонт свого звичайного космічного приводу та вивчаю дані системного сканування на великі відстані, щоб визначити можливі шаблони пошуку Дослідника.

"З вами все гаразд?" — спитала Амена.

"Ні", — сказав АРТ.

Я не очікував, що АРТ це визнає. Дійсно не очікував. Так, це було погано.

Амена перевела подих, помітно перегрупувавшись, і кивнула. "Звичайно, я це бачу. Але зараз ми не в гіршій ситуації, ніж раніше, і ви двоє розібралися в дечому. Насправді нам краще, тому що зараз ми допомагаємо вам з’ясувати, що саме сталося. І завжди краще мати більше інформації, щоб діяти". Її погляд на мене був кривим. — Моя друга мама так каже.

АРТ запросив мене на приватне з'єднання, і я дозволив йому встановити його. Там говорилося: "Мій екіпаж. А якщо вони нікуди не полетіли?"

Я знав, що це означає. Я сказав, "АРТ, ніщо не вказує на те, що люди були вбиті або поранені у тебе на борту. Я перевірив. Це було перше, що я перевірив у житловій секції. Ніяких тіл не було. І ти сам вже все відсканував. Цілі зруйнували деякі каюти, залишили сміття та власну рідину, і вони не прибирали би після… Я завагався, але мені довелося бути цілком чесним щодо того, що я думав і чого міг не знати АРТ. — Вони не прибирали би після масового вбивства. Я бачив масові вбивства, АРТ, вони залишають безлад."

Він не відповів, але я відчув, що він слухає.

Я сказав: "Після того, як ми відновимо ваші безпілотники, ми зможемо знову перевірити їх на біологічні сліди, але я не думаю, що ми щось знайдемо. Я думаю, що що б не сталося, ваші люди були в порядку, коли вони зникли звідси.

АРТ сказав: "Це ознака того, що вони пішли добровільно?"

Це був момент для розгляду. Виконуючи те, що зазвичай робив би АРТ (якби це не було емоційно скомпрометованим), і дивлячись лише на ті дані, які можна було перевірити, ми не знали, чи екіпаж був викрадений, чи добровільно пішов, чи втік. Оскільки два човники АРТа все ще були у наявності, ми знали що екіпаж не використав їх для виїзду.

(Або екіпаж міг спробувати втекти і був знищений. Я не збирався згадувати про це, тому що АРТ повинен був знати, що це можливо. Але це могло вилучити втечу з дерева рішень, тоді екіпаж би діяв інакше. Не було сенсу розглядати це питання зараз. Нам потрібно було шукати факти, і тоді ми знайдемо відповідь. І якою б не була ця відповідь… ми б впоралися з цим.) Я сказав: Нам потрібно провести повну інвентаризацію, зокрема зберігання ручної зброї. Якби екіпажу довелося покинути вас, коли цілі зламали твої системи, вони, можливо, спробували би проникнути на борт Дослідника.

Пауза була довгою, 3,4 секунди. Тоді АРТ сказав: "Згоден."

І тоді мене вразило, що АРТ був у відчаї та переляку з того моменту, як дослідник Баріш Естранзи з'явився і зробив те, що зробив. Він змусив своїх викрадачів полювати на мене не тому, що у нього була якась грандіозна стратегія, а тому що він потребував мене.

Ненавиджу емоції.

У приватному каналі між мною та АРТом я сказав, "Прошу вибачення за те, що назвав вас лайном."

Він сказав: "Я прошу вибачення за те, що викрав вас і завдав потенційної котеральної шкоди вашим клієнтам."

Амена дивилася на мене, зігнувши брови. — "Ви двоє розмовляєте?"

"Так." Мені довелося зараз дивитися на стіну.

Амена розхвилювалася. "Ви знову воюєте чи миритесь? Тому що зовні ви виглядаєте точно так само".

"Ми помирилися", сказав їй АРТ.

"Це добре — Амена полегшено зітхнула, — і правильно. Що далі у нашому списку?"

"Я йду шукати транспортний човник Баріш Естранзи." Я не очікував нічого знайти, але це було в списку дій, то чому б і ні.

АРТ повідомив Араду, що поки він працював над двигунами, він також приготував загін "шукачів шляхів" на випадок, якщо нам доведеться обшукати планету з колоніями. (Сподіваюся, до цього не дійде. Я не люблю планети.)

"Шукачі шляхів" — це безпілотники для планет, в основному це активні сканери, які здійснюють по всій планеті збір інформації про навколишнє середовище та зображення місцевості, а також шукають комунікаційні сигнали, можливі джерела енергії та все, що може вас вбити. Це те, що робила моя колишня облігаційна компанія через супутник, коли готувалася видати гарантії безпеки для нещодавно відкритої для досліджень планети. За винятком того, що супутник компанії в основному картографував всю планету, а шляховики шукатимуть потенційні місця, де може перебувати екіпаж АРТа. Вони були вдосконаленими, а не простими дронами, до яких мали доступ звичайні оцінювальні групи. Арада була вражена.

(Ви не могли взяти в оренду шляховиків у компанії не тільки через їх вартість. Вони робили дослідження планет більш безпечним та цілеспрямованим, а отже, була менша потреба орендувати у величезних облігаційних компаній всілякі дорогі планетарні розвідки та купувати дорогі засоби безпеки.)

Я стежив за невимушеною розмовою Тьяго з Елетрою, поки медична платформа глибоко сканувала її. Оверс був у відділенні для технічного обслуговування, ремонтуючи дрона, якого я знайшов у технічному відділі, щоб він міг почати ремонт наших пошкоджених безпілотників. Арада переглядала результати сканування інопланетного артефакту на двигуні АРТа, але все, що від нього залишилося, тануло або розкладалося, тому більшість даних були сміттям. (Як зауважив Оверс, у будь-якому випадку це було незаконно, тому, якщо воно повністю розтане, це буде на краще, але виглядало, що все одно залишиться наліт, який доведеться зішкребти.) Ратті займався визначенням поверхонь для прибиральних установок, біологічним очищенням коридорів та збиранням шматочків мертвих цілей.

Амена йшла за мною до човника, тягнучи ноги. (Їй дійсно потрібно було поспати. Я нічого не чув від Аради про це, тому я написав людям, щоб вони взяли період відпочинку, у загальному списку дій. У центральному коридорі Ратті побачив мене і пробурмотів: "Будь ласка, так, незабаром")

Я зробив коротку візуальну перевірку обох шатлів АРТа, просто щоб переконатися, що вони порожні і не були змінені. Шатл "Баріш Естранзи" був припаркований всередині стикувального приміщення зі шлюзом, який мав висувний маніпулятор. АРТ сказав, що в шатлі немає нікого, і немає активного пілот-бота, але я примусив Амену зупинитись у коридорі зі своїми призначеними їй безпілотниками, і лише тоді наблизився до нього. Люк був закритий, але не заблокований кодом, що мало сенс, якщо Елетра та Рас говорили правду про те, що вони потрапили в полон, намагаючись втекти від свого приреченого транспорту. (Тепер, коли ми були впевнені, що цього не було, хто, до біса, знав, що з ними сталося?)

АРТ відрізав човник від корму. Я обережно торкнувся люка. (Беручи до уваги неактивний стан його бортових систем, я не очікував, що інопланетне програмне забезпечення, чуттєвий вірус чи щось інше, що не визначене, перескочить і заразить мене, але факт залишився фактом, — з АРТом щось сталося, незважаючи на весь його захист, і з чужорідними вбивцями все було можливим.) Я все ще не міг виявити ніякої активності всередині, тому відкотив один рукав і відрегулював свою енергетичну зброю, щоб подати імпульс, що приблизно змушував пломбу до від'єднання. Люк відкрився, випустивши струмок трохи несвіжого повітря. У нього не було запаху водоростей/середовища росту, пов’язаного з цілями; насправді у ньому були сліди запаху брудних шкарпеток, пов’язаного з людьми. Але відсутність доказів не є свідченням відсутності. Або минулої відсутності. Як би там не було, ви розумієте, що я маю на увазі.

Я використав власне сканування, переконавшись, що всередині немає руху або активної зброї, і зайшов.

Шатл не був моделлю, в якій я бував раніше, але конфігурація була схожа на стандартний транспортний човник. Він був невеликим, розміром максимум для десяти людей, без кабінки, з туалетом, що висувався з перегородки (тьфу). Окремі сидіння були розташовані по спіралі в основному відсіку, тому їх доводилося обертати, щоб звільнити кожного пасажира для висадки. Очевидно, він призначався для коротких поїздок між кораблями або від корабля до станції. У кабіні пілота було місце для пілота-людини поруч з відсутнньою на даний момент інтерфейсною консоллю пілот-бота. На оббивці були ознаки звичайного зносу. Єдиний пасажирський салон був загалом чистим, але на панелях та прокладках були сліди потертостей. Існував лише 0,01 відсоток ймовірності, що він був побудований як пастка інопланетним інтелектом. (Це була лише теорія, добре.)

У нашому приватному каналі зв’язку Амена сказала: “Він порожній? Чи є в цьому щось дивне? Можна підійти ближче?

"Ви можете підійти до люка, але не заходьте всередину." Я почав шукати речові докази. Мені потрібно було перевірити всі відділення для зберігання, і приховані місця, де можна щось сховати. Корпус приводу все ще мав заводську пломбу від останньої перевірки на обслуговування, тому він, ймовірно, не був заражений незаконною технологією залишків інопланетян. Мені все одно доведеться зламати печатку і зробити візуальний огляд, щоб бути впевненим. Мені також потрібно було переглянути журнал шатла, але мені це доведеться робити через поверхню дисплея. Навіть з інертною операційною системою я не хотів ризикувати.

Амена підійшла до люка і нахилилася всередину, щоб зазирнути. "Якщо вам потрібно, щоб я щось зробила, я можу це зробити".

Я дав пінг у її канал, щоб підтвердити.

Вона дивилася, як я шукаю, сім хвилин і сорок секунд, а потім сказала: "Чи можу я задати вам питання?"

Я ніколи не знаю, як на це відповісти. Чи варто мені піти зі своїм першим поривом, який завжди був "Ні", або просто поступитися неминучому? Я сказав: "Це стосується контракту?"

Великий підлітковий шум людського зітхання. "Я просто хочу дещо зрозуміти".

Я поступився неминучому. "Так."

Вона вагалася. "Правильно, ммм. Тож моя друга мама дійсно не просила вас розлучити мене і Марна?"

Я вже відповідав їй на це питання, коли це сталося. Я міг би розсердитися на те, що вона знову запитує, але, правда, я багато брешу. "Я не брехав тобі. Вона нічого не знатиме про це, якщо ви їй не скажете".

Я завершив обшук салону і підключив АРТа. Він генерував поверхню дисплея з відключеним інтерфейсом зв'язку, тому не міг передавати АРТові, мені чи будь-чому іншому те, що могло бути в системах човника.

У Амени були ще питання. "Тоді навіщо ви це зробили? Ви не дбали про мене, не переживали за мене. Ви тоді навіть не знали мене".

Чому АРТу подобаються підлітки? Це виснажувало. “У мене є документи про всіх членів сім’ї доктора Менси та їхніх однодумців. Я попередив Марна, тому що я проводив оцінку загроз для всіх людей та людей, які намагалися наблизитися або налагодити стосунки з доктором Менсою або її родиною чи однодумцями після інциденту з GrayCris. Марн був зареєстрований як загроза".

Амена думала про це, поки я встановлював зв’язок між консоллю та секвестрованою поверхнею дисплея. Потім я почав запускати необроблені файли журналу човника на дисплеї, відфільтровуючи все, що не було текстом. Я записував інформацію візуально, а потім міг перетворювати її назад у поля даних та швидше шукати. Таким чином ми отримували інформацію з журналу без будь-якого коду, який міг бути прихований у ньому. (Існують візуальні елементи, які можуть викликати проблеми, але я міг перевірити їх і врахувати, що ймовірність того, що файл журналу може бути захищений від SecUnit'а, що виконує візуальне завантаження, була нижчою за 5 відсотків.) (Я знаю, я параноїк, але саме так я весь цей час уникав отримання нових запчастин.) Амена повільно сказала: "Я думаю, якби він не був… Він захотів би пояснити про себе, замість того, щоб тікати і відмовлятися зустрічатися зі мною знову".

Що стосується моєї оцінки загрози, то втекти і більше ніколи не бажати бачити — це був чудовий результат. Я був певен, що Амена не хотіла б це почути.

Вона продовжила: "Я думала, що він хороший. Я не… Я знаю, тоді я сказала, що знаю, що роблю, але насправді я не дуже добре знайомлюся з новими людьми".

З оцінок загроз, зроблених для людей, знайомих з Ратті, я знав, що він мав багато стосунків з усіма статями людей і людьми-імпами, і він, і всі вони, здається, були дуже щасливі з цього приводу. Амена повинна попросити поради у нього. Я знову подумав, що вона не хотіла би це почути.

Тоді Амена запитала: "Ти любиш мою другу маму? Тьяго так вважає".

Я повинен був знати, що це переросте у допит. Я сказав: "Не так, як він думає".

Її обличчя вказувало на сумнів. — "Я не думаю, що ти знаєш, що він думає."

(Він також не знає, що я думаю, тому ми квити.) Мене відволікав процес перетворення дампу завантаженої інформації журналу з візуального образу назад у дані для пошуку, і якщо я зроблю неправильну нумерацію, це буде величезним безладом. Напевне, я мав би просто перестати говорити, але я не хотів образити почуття Амени. Я сказав: "Твоя друга мама… — Клієнт було уже неправильним словом. — Мій товариш по команді". Я бачив, що мені треба уточнити. Було дуже важко знайти потрібні слова. "До вашої другої матері я ніколи раніше не був справжнім членом команди. Просто…"

Амена закінчила: "Інструментом для команди".

Ось і все. "Так."

"Зрозуміло. Дякую, що дозволили мені поставити вам запитання".

АРТ, мабуть, одужує, тому що мені довелося зіткнутися з цим: "Скажи їй, що ти про неї дбаєш. Використай ці слова, не кажи їй, що будеш потрошити все, що намагається їй нашкодити."

"АРТ, я трахати тебе..."

Що АРТ має спільного з підлітком-людиною, — це те, що йому теж не подобається чути слово "ні". Він вперто наполягав, "Скажи їй. Це правда. Просто скажи. Підлітки-люди повинні чути це від своїх опікунів."

"Я не її опікун", — сказав я АРТу. Я завершив перетворення журналу та перевірив свій дрон біля Амени. Вона нахилилася у люк, опершись головою на буферне ущільнення. (Це не найкраще місце, щоб класти голову, просто для відома.) Судячи з її виразу обличчя вона або заснула, або глибоко замислилася. Або, можливо, і те і те. Я сказав: "Вам потрібно поспати".

Вона позіхнула. "Добре, третя мама."

Нарешті Арада наказала усім відпочити, хоча їй знадобився деякий час, щоб по-справжньому зрозуміти, що ми з АРТом все одно будемо активними, і немає причин для людей хвилюватись. (Зрештою мені довелося сказати їй, що у мене є список речей, які мені потрібно зробити, і це піде набагато швидше, якщо всі вони опиняться в ліжках і замовкнуть на деякий час, а сон був найефективнішим використанням цього часу.)

Оверс закінчив перевірку ремонтного безпілотника і відправив його, щоб він розпочав ремонт інших безпілотників АРТа. Тепер він спав на дивані у вітальні поруч з камбузом, де спав Ратті, який закінчив очищення корабля від біологічної небезпеки. Було чути хропіння.

Арада спала в одному з станційних крісел на палубі управління. (Вони дуже зручні, тому це не так погано, як звучить.)

Медичне обстеження закінчилося, і Тьяго провів Елетру до її спальні. Він не отримав від неї набагато більше, ніж Амена, хоча його питання були більш тонкими. З його підказками, Елетра переналаштувала свій додатковий годинник і тепер була сильно розгублена. Він показував, що їх транспорт перебував у цій системі сорок три стандартних дні корпорації. Вона була впевнена, що це неправильно. Це було великою підтримкою теорії про те, що Елетра зазнала певної маніпуляції з пам’яттю. Первинний аналіз сканування не показав жодних генетичних маніпуляцій, жодних прихованих пристроїв або біологічних препаратів, що не належать людині.

Усі мої вцілілі безпілотники були на вахті, але я змусив Амену піти до невикористаної спальної кімнати біля камбузу, тому що так її було легше захистити, якби на нас щось напало. (Це було малоймовірно, але так відубувалися всі несподіванки, що сталися досі. Мій модуль оцінки ризику відмовився від створення звітів три години тому.)

Амена намагалася просто лягти на голу койку і замість подушки покласти під голову герметичний пакет постільної білизни, але я змусив її встати, розгорнути комплект і зробити усе правильно. ("Ти підлий", — застогнала вона.)

Я відкрив ще один пакет постільної білизни, щоб на моєму ліжку було зручніше сидіти. У мене було багато кодування та аналізу, щоб мене знову не застали непідготовленим. Мені потрібно було створити обхідні шляхи для стійкого до сканерів безпілотників камуфляжу на цілях-дронах і контрзаходів для касок та спорядження цілей. Мені також потрібно було передбачити, як targetControlSystem буде протидіяти моїм контрзаходам, щоб мене не вимкнуло оновлення програмного забезпечення в критичний момент. Мені потрібно було проаналізувати твердотільний екранний пристрій і з’ясувати, чи справді це була реліквія ще докорпораційного часу. І мені доведеться проаналізувати нові файли даних, які я щойно витягнув з журналів човника.

Я долучив дані, які Ратті завантажив у стрічку під час аналізів патології та сканування костюмів та шоломів Цілей. Оверс також провів деякий корисний апаратний аналіз ворожих дронів. Тоді я запустив свої запити та процеси, щоб розпочати роботу над кодом. Я також розділив вхідні дані і розпочав перегляд епізоду World Hoppers 1. Я бачив його раніше (багато разів), тому мені не потрібно було приділяти йому всю увагу.

(Мені дуже, дуже хотілося витягнути нове шоу з довготривалого зберігання та подивитися кілька епізодів, щоб я міг дійсно розслабитися, але World Hoppers у фоновому режимі теж допомагав. І він також був приманкою.)

Через двадцять сім хвилин це спрацювало. Мені було відомо, що у моїй стрічці з’явився АРТ. (Уявіть, що ви сидите перед поверхнею дисплея, а хтось, хто у вісім разів перевищує ваш розмір плечей сидить у чаті за вами.) Він спостерігав за World Hoppers, будучи на задньому сидінні, керуючи моїм кодуванням, і робив власний аналіз даних. "Пристрій твердотільного екрану дійсно нагадує відомі технології докорпораційного часу, — повідомив АРТ, показуючи мені сканування та відповідні приклади. — Але це не заводський агрегат; він зібраний з компонентів, забраних з інших пристроїв подібного віку. Жодних слідів чужорідних технологій або відомої дивної синтетики не було."

Це мало сенс. Це міг бути змінний блок, побудований людьми в докорпоративній колонії. Або пристрій, складений пізніше покинутими корпоративними людьми, з частинами, відчайдушно знайденими у старій колонії, оскільки їхні власні технологічні ресурси зазнали невдачі, і вони намагалися вижити.

Так, корпорації справді відстій.

Мені сподобався код, який ми придумали, але я не вважав, що його достатньо. Ніщо з цього не покращило мою статистику оцінки загрози. Я сказав АРТу: "Все, що ми зробили, є оборонним. Нам потрібно щось для атаки."

Я розглядав можливість створення вбивчого програмного забезпечення, але дані, які мені вдалося зберегти від targetControlSystem, свідчили про те, що це буде неефективним. АРТ показав мені певний аналіз. І Ратті, і Оверс висунули теорію, що деякі елементи технології передкорпоративної технології цілей — наприклад, імпланти — можуть діяти як приймачі для езотеричних технологій артефактів інопланетян, як той об’єкт, який впливав на двигун АРТа. Стандартний штурм вбивчих програм на системи Pre-CR не може врахувати систему інопланетян, за винятком випадку, коли вбивча програма буде змінною і зможе змінювати свою поведінку на основі захисту та перешкод, з якими вона стикається. Я не зможу це прокодувати за допомогою наявних у мене ресурсів.

Мова йшла про щось подібне до самосвідомого вірусу, який розгорнули GrayCris та Palisade Security проти бойового корабля компанії, де я сам ледь не розбився і не зруйнував свій архів пам’яті, допомагаючи пілот-боту боротися з ним. Це підкинуло мені одну ідею, але я не знав, чи можна її реалізувати.

Тоді Тьяго перетнув галерею, спустився по нашому коридору і нахилився у дверях. Дивлячись на нього з камери АРТа, я побачив, як він поглянув на Амену, яка на даний момент являла собою інертну купу кінцівок під ковдрою з подушкою, у якій застрягло її обличчя. (Люди роблять дивно все, включаючи відпочинок.) Потім він подивився на мене. Стишивши голос, він сказав: "Можна до вас?"

АРТ зосередив звукополинаюче поле конфіденційності на койці Амени. Я думав сказати "ні". Але подумав, що він хоче поспати на одному з ліжок, що знаходяться в полі зору Амени, тому що не довіряє мені піклування про неї. Тож я позначив свою ідею вбивчого програмного забезпечення як збережену на пізніше і сказав: "Так".

Він сів на канапу навпроти мене, витяг з-під неї постільну білизну, але потім відклав її вбік.

Ну добре, ми поговоримо.

"Якщо у вас є хвилинка, я сподівався, що ми поговоримо", — сказав він.

Я міг би сказати, що у мене не було жодної хвилини, бо потібно було писати код, щоб врятувати людей від тих дурних цілей, але у мене був момент простою. АРТ створив моделювання програмного виправлення, яке захищало шоломи та спорядження цілей від ударів моїми безпілотниками, і тепер проводив тестування нового коду націлювання для моїх безпілотників. Камуфляж ворожих дронів було важче зламати через фізичний ефект, а не через те, що вони генерували перешкоди у сигналах. Жоден з фільтрів, які я придумав для функцій сканування або націлювання безпілотників, не працював, принаймні відповідно до моделювання. Продовжуючи битися головою об цю конкретну стіну, я нікуди не дінусь, поки не придумаю альтернативний підхід. Тож замість того, щоб бути придурком, я просто сказав: "Вперед".

Він сказав: "Я знаю, що ви не повірите, але я був радий, що ви взяли участь у цьому оцінюванні".

Ой, та будь ласка. Я міг би відтворити аудіозапис того, що він сказав доктору Менсі про мене, але це було трохи викриваючим, і він міг зрозуміти, що я слухав приватні розмови в захищених приміщеннях та особистих житлах. Я сказав: "Отже, у вас не було серйозних застережень?"

Був маленький спалах здивування, який виникає у деяких людей, коли я говорю щось, що не звучить так, як має говорити їхня ідея про SecUnit'а. Він повільно сказав: "Так". Людині потрібно занадто багато часу, щоб згадати те, що вона сказала дослівно, і він не знав, що я цитую його. Проте його очі трохи примружилися. — "І я знаю, що ви врятували нам життя." — Він вагався.

В кінці цього речення було безголосне "але". Я не хотів витрачати на це багато часу, тому сказав: "Але вам не подобається, як я це зробив".

Його погляд став жорстким, і він сказав: "Так. І мені не подобається те, що Амена бачила, як ви це зробили. Але це не стосується моєї проблеми".

По нашому приватному зв’язку АРТ сказав: "Не ставте питання, якщо ви вже знаєте відповідь."

Так, я не слухав АРТа. Тому спитав: "Якої проблеми?"

АРТ зробив кормовий еквівалент закочування очей і розпочав ще один епізод World Hoppers.

Тьяго сказав: "У вас є важелі впливу на Айду".

Це мене дістало. На щастя, АРТ відстежував процеси, тому я не зіпсував дані аналізу. Він також додав визначення слова "важелі". "Я знаю, що означає це слово",— сказав я АРТу приватно. І я зробив дещо, але не те, що мав на увазі Тьяго. Я сказав: "Я не кажу доктору Менсі, що потрібно робити".

Щелепа Тьяго стиснулася. "Я впевнений, що ви цього не робите. Але вона боїться виконувати свої обов’язки голови ради. Вона не подаватиме заявку на продовження терміну повноважень. Це через вас. Ви змусили її боятися тіней. Вона ніколи не потребувала "безпеки" до того, як ви прийшли до Preservation. Тепер вона думає, що не може без вас виконувати свою роботу".

Було так багато неправильних і несправедливих, але правдивих речей, що я почав відмовлятися від вхідних даних. АРТ забрав їх і переніс у наше спільне робоче місце. Я сказав: "Я не прийшов на Preservation. Я потрапив туди в неактивному стані після того, як зазнав катастрофічної невдачі, врятувавши життя доктору Менсі".

"Я це знаю." Тьяго розчаровано махнув рукою. "Я хочу сказати…"

Ні, зараз я мушу договорити. "Існувала загроза її безпеці. Після того, як доктор Менса повернулася на станцію Preservation, з GrayCris послали трьох оперативників вбити її. Вони зазнали невдачі, але ймовірність того, що відправлять більше оперативників, була шістдесят п’ять відсотків. Цей відсоток почав падати лише після того, як облігаційна компанія знищила Palisade Security та всі операційні приміщення GrayCris".

GrayCris була винна у тому, що наказала Palisade Security атакувати дорогу зброю компанії, а Palisade — у перевищенні попередніх стандартних експлуатаційних параметрів, але спробуйте повідомити GrayCris про це. І це не виглядало так, що компанія боялася GrayCris, але вони повинні були навчити їх цьому. (Урок був такий: якщо ви збираєтесь трахатися з чимось більшим і підлішим, ніж ви, використовуйте швидку цілеспрямовану атаку, а потім дуже швидко втікайте. (Я так завжди намагаюся діяти.) Напад GrayCris був не настільки швидкими та цілеспрямованими, і їм не вдалося ефективно втекти.)

Тьяго відкрив рот, але я все ще говорив. "Існувала і ще існує потенційна небезпека з боку окремих утриманців або співробітників GrayCris, але мій модуль оцінки загрози визначив, що цей відсоток є досить низьким, щоб доктор Менса відновила нормальну діяльність за допомогою служби охорони станції Preservation".

Тьяго знадобилося чотирнадцять секунд, щоб це засвоїти. "Були напади? Чому вона нам не сказала — це було б у новинах…"

Я витяг відео зі свого архіву і швидко відредагував види з камер шоломів станції безпеки та однієї паршивої камери безпеки у фойє офісів Ради на вокзалі. АРТ з цікавістю вивчав це. Я надіслав файл для автоматичного відтворення у стрічці Тьяго.

Його погляд то віддалявся, то ставав здивованим, то все більше жахався.

АРТ переглянув повне відео, прокручуючи його туди-сюди. Я надіслав Тьяго ту частину, де я був зверху на столі Ради, намагаючись втримати ворога-1 за шию, тоді як ворог-2 лежав за моєю спиною, вибиваючи з мене абсолютне лайно. Шість офіцерів відділу охорони станції були розвішані по кімнаті в різних станах свідомості, при цьому офіцер Тіфані, єдина досі функціональна, вішалася на руку ворога-2 з чимось гострим і неодноразово била його по голові. АРТ прокоментував: "Чим ця людина хотіла вколоти вас?

"Частиною зламаного стільця.

"Вони — SecUnits?" — з жахом запитав Тьяго.

Я бачив, чому він міг так подумати. Я сказав: "Це люди-імпи, які були хімічно вдосконалені. Вони не відчувають болю, їхні рефлекси та час реакції прискорені. Вони мають фізичну силу SecUnit'а, але не мають можливості підключення або обробки даних. Тому їх важче виявити, а вони більш одноразові". Чесно кажучи, на даний момент GrayCris, ймовірно, не змогла отримати жодних інших охоронних компаній, які мають ліцензію на виробництво та/або розгортання SecUnits для укладання з ними контрактів. Між оцінкою високого ризику та нестачею операційних коштів та обманом/атакою партнерів за контрактом, GrayCris не була хорошим клієнтом.

Тьяго перевів подих, щоб заспокоїтися. "Але вони більше нікого не пошлють? Ви сказали, що відсоток загрози знизився…"

"Він на прийнятному рівні". І вийти на такий рівень теж було непросто.

Тьяго спостерігав за мною з зосередженою інтенсивністю, яка мені не подобалася. Камера АРТа не мала повноекранного перегляду, але це було очевидно навіть під кутом нахилу. "Тоді чому вона вирішила кинути все і не йти на другий термін?"

"Вона кинула не тому що боїться, осел, вона кинула, тому що їй потрібно розпочати курс лікування і травматологічної допомоги в Центральному медичному закладі. Вона не сказала нікому у своїй родині, що її взяли в заручники…"

У нашому приватному зв’язку АРТ сказав: "Стоп".

АРТ має різні способи говорити вам припинити робити те, що ви робите, з різними рівнями загрози, і такий тон був на самому початку списку.

Я зупинився. АРТ пояснив, "Ви порушуєте її конфіденційність."

Я був розлючений, тому що, звичайно, АРТ мав рацію. Я сказав: "Що вам про це відомо?"

"Моя MedSystem сертифікована для емоційної підтримки та відновлення після травм."

Тьфу, АРТ все зрозумів. Це було так дратуюче. Я закінчив: "Вона хотіла, щоб я полетів з Арадою на опитування. Я сказав їй, що полечу, але вона повинна погодитися розпочати лікування. Це був мій важель впливу".

Він все ще спостерігав за мною, і я не міг сказати, чи вірить він мені. Його вираз обличчя був суперечливим, і я думаю, що він все ще був шокований записом. (Відео прокрутилося до кінця, де ворог-2, нарешті, став інертним, і я відкотився від столу, ворога-2 і Тіфані. Тепер ворог-2 намагався задушити Тіфані, і я відірвав його від неї.)

АРТ сказав вголос своїм ввічливим, але насправді не лагідним голосом: "У нас є робота, Тьяго, і ви пропускаєте період відпочинку. Можливо, вам варто піти."

Тьяго не злякався, але піднявся на ноги і сказав: "Ви маєте рацію, я піду".

Я зупинив відео і подивився на нього через камери АРТа. Він повернувся до вітальні на камбузі і сів на один з диванів. Деякий час він сидів там, розтираючи обличчя руками, а потім підвівся, щоб набрати води з камбузу і взяти таблетку для ліків.

"Що це?" — запитав я у АРТа.

"М’який знеболюючий засіб проти головного болю та м’язового дискомфорту."

Коли Тьяго пішов і ліг на диван, я трохи розслабився. Він думав, що я використовую доктора Менсу? Я все ще не знав, що він мав на увазі. Він думав, що я змушую її жаліти мене? Гей, я не просив її купувати мене. Я навіть не був там, коли це сталося, на той момент я застряг у кабіні для ремонту і відновлення.

Я б хотів відчувати себе зовсім виправданим, але я не думав, що протистояння пройшло добре — ні для мене, ні для Тьяго. Я думаю, він тепер знав, що його погляд на ситуацію був неточним, але я розсердився і тупо зізнався, що шантажував доктора Менсу, щоб вона розпочала лікування від травм. Тому я не знав, що станеться, якщо ми виживемо і все таке і повернемося до Preservation. Мені зараз потрібно було думати про щось інше, що турбувало.

АРТ сказав: "Ви не побачили очевидного вирішення проблеми з камуфляжем targetDrone."

"Очевидного?" — Перепитав я. (Знаю, я тільки погіршував ситуацію. АРТ не сформулював би це так, якби це не викликало у мене відчуття ідіота, який пропав безвісти).

АРТ сказав: "Змініть свої безпілотники за допомогою камуфляжного поля, яке відображатиме таку саму картину перешкод, що і шоломи та спорядження цілей. Вони все ще не зможуть вражати ворожі дрони, але ваш запас настільки обмежений, що атака тепер не буде життєздатною.

Ну, тепер я відчував себе ще дурнішим.

АРТ сказав: "У вас є час на цикл поповнення.

Я збирався сказати, що мені його не потрібно. Але я справді не зробив його. Але я знав, що мені потрібно ще дещо. Я переніс усе на нашу спільну робочу область і запустив перший епізод "Захисників Оріона". Я запитав АРТа: Хочеш World Hoppers чи щось нове?

АРТ подумав, задумливо тикаючи у дані тегів для нового шоу. Він сказав: "Нове, якщо це щось нереальне."

Я завантажив "Захисники Оріона" з архіву ЗМІ Preservation, тому що це було майже протилежне всій концепції реалістичності. І почав перший епізод.

Ми дивилися це, поки АРТ закінчував компонувати код, час від часу надсилаючи мені розділи для перевірки. (Можливо, це було смішно. Можливо, у АРТа ще були прогалини в архіві пам’яті, але в інших його функціях не було нічого несправного.)

"Ми за двадцять шість хвилин до кінця призначеного періоду відпочинку, — сказав АРТ. — Використовуючи дані шатла, я виявив місцезнаходження одного з суден Баріш Естранзи. Мій ремонт рушіїв завершений, і я слідую курсом на перехоплення.

HelpMe.file Витяг 3

(Розділ з інтерв'ю Бхарадвай-108257394.)

"Нормально відчувати конфлікт. Ви довгий час були частиною чогось. Ви ненавиділи таку ситуацію, бо це було жахливо. Але конфлікт створив вас, і ви були його частиною".

: відредагована сесія:

(Файл відокремлений від основного повідомлення.)

Я сидів зверху на ворогові 2, щоб переконатися, що він мертвий. Очевидно, він був мертвий щонайменше двічі, тому це не було помилковою обережністю. Біля мене Тіфані стояла на колінах, її зброя була спрямована на його голову. "Ти занадто близько", — сказав я їй.

Вона подивилася на мене, шкіра навколо її очей набрякла і опухла, я не був впевнений, що вона добре бачить. Потім вона відійшла назад на недосяжну для руки ворога відстань.

Позаду мене, через одну дурну камеру безпеки, я побачив, як команда другого реагування з людей та їхніх ботів з медичною допомогою з запізненням пробилися крізь двері. Я перевірив час і нічого собі, закресліть "з запізненням". Це був швидкий інцидент, навіть за стандартами швидкості SecUnit'а.

Зал засідань Ради Preservation утворював великий овал з довгим столом посередині, стіни були обшиті високими вузькими вікнами, і мав по два входи/виходи в обох кінцях. Той, через який пройшла друга команда реагування, вів до фойє та державних установ станції, люди приходили туди, щоб подбати про речі, які неможливо було вирішити у стрічці (я так гадаю, а насправді я поняття не мав). З іншої сторони двері вели до приватних кабінетів, куди вдалося евакуюватися присутнім у кімнати ради, коли стався інцидент.

Старший офіцер Інда обійшла навколо столу і присіла, щоб я бачив її лице. Вона запитала: "Ця людина мертва?"

— Мабуть, але є сімнадцять відсотків шансів, що вона може ожити", — сказав я.

Тифані, ще напруженим голосом, сказала: "Він оживав вже двічі. Нам потрібні обмежувачі".

Інда нахмурила брови. "Зараз принесуть." Вона простягла руку до Тіфані і обережно витягнула зброю з її руки. — Ви зараз не на службі, офіцер.

Тіфані сказала: "Так, старший", і сіла просто на підлогу.

"У неї був важкий день", — сказав я Інді.

"Я бачу". Інда натиснула на свій корм, і медичний бот з павучими ногами пробіг повз мене, щоб присісти біля Тіфані. Видаючи заспокійливі звуки, він сканував її і негайно дав їй щось. Інда сказала: "Вам також потрібна медична допомога".

У мене було ножове поранення настільки велике, що ви могли бачити метал моєї внутрішньої конструкції, але старший офіцер Інда була занадто чемною, щоб про це згадувати. Медичний бот простяг до мене делікатну кінцівку маніпулятора. У стрічці я сказав йому, що все, чим він до мене торкнеться, відірветься і полетить по кімнаті. Він втягнув кінцівку назад і замість цього просканував ворога-2.

"Чи є надія на допит?" Інда вказала підборіддям у бік ворога.

Я не думав, що всередині ворога-2 була якась людина ще до того, як ми його вперше вбили. "Мабуть, ні".

Я залишався на місці, поки не принесли обмежувачі, щоб доглядати за нашими переважно мертвими ворогами, здається, тепер до кінця мертвими. Тіфані бригада першої допомоги вже відвезла до Медичного центру станції. Я пішов в іншому напрямку, далі в офіс ради/адміністрації, тому що мені потрібно було з деким побачитися.

Я знайшов її лише за трьома незахищеними дверима, але принаймні це був офіс без балкона або вікон на антресолі адміністратора. Я вільно пройшов повз служби безпеки станції та адміністратора. Вони повинні були спробувати зупинити мене, але (а) це було не так, ніби вони не знали, хто я, і (б) добре, що вони не намагалися мене зупинити.

Менса спостерігала за дверима, і коли я зайшов, розслабила плечі. Вона знала, що ворогів було знищено, і що команда першого реагування вижила; у неї був командний доступ до стрічки безпеки станції, і вона стежила за сутичкою. Наразі канали до державних та приватних приміщень були заблоковані безпекою, і нам потрібно було їх відновити найближчим часом, перш ніж це помітив хтось поза офісами. Ми повинні були відрізати GrayCris від усвідомлення, що ця атака майже вдалася. Це дало б їм занадто багато інформації про те, що робити далі.

Менса зустріла мене посеред кімнати і здається хотіла обхопити мене, але знала, що мені це не сподобається. Вона сказала: "Тобі треба піти до Медичного центру".

На туніці, у яку вона була одягнена, і на правому коліні штанів була засохла кров. Ворог 1 напав на неї через стіл ради, і я зупинив його буквально за півметра від неї. Вона могла простягнути руку і торкнутися його голови.

І це сталося після того, як він переслідував її всю дорогу сюди з транзитного кільця, поки ворог 2 намагався вбити мене. Уповільнивши дії ворога 2 на досить довгий час, я в основному виводив з ладу ворога 1 — саме ця сутичка викликала бригаду охорони першого реагування станції. Їм просто пощастило. Вороги були зосереджені на тому, щоб пройти повз них непомітно і не вбивали людей на шляху.

Я сказав: "Я ще не можу йти до медиків. Мені потрібно спершу дещо зробити".

Її вираз обличчя був розтягнутий. "Тобі потрібна допомога? Інда викликала позаштатний персонал. Я можу створити вам команду".

"Ні, я просто хочу переконатися, що знаю, як вони потрапили на станцію." — Вона кивнула і відпустила мене.

Так, я збрехав їй.