Остання данина Саверу

Вибухи лунали все ближче. Верховна Правителька згасила чергову цигарку і жбурнула у клумбу нарцисів попід балконом. Тоді вона іще раз затримала погляд на місяцях. Її вуста щось прошепотіли, можливо, «кручий ти сину». Проте, чи могли уста Верховної Правительки промовити щось, що не було наказом чи пророцтвом?

— Час.

Вона простягнула руку. Вергілій застиг. Жінка нетерпляче потисла пальцями.

— Моя пані, — він не зводив до неї обличчя. Верховна Правителька насупилася — це було втретє, коли вона почула, як тремтить його голос. — Я пам’ятатиму ваше ім’я, навіть якщо його не запам’ятає історія.

Він простягнув їй пістолет.

— Не завдавай собі клопоту, я все одно не маю імені, — відповіла йому Верховна Правителька.

Одна з тих, кого назвали Двоєдиними, схопилася за ручку дверей кімнати. Пролунав постріл. Вона поглянула на другу з тих, кого назвали Двоєдиними.

— Запізнилися, — промовила друга з них.

Перша з них розчахнула двері.

У невеличкій кімнаті — тій кімнаті, в якій вона поцупила червоний фрак, що належав князеві Корвіну з роду Каганів, їхньому святому — здіймалися пелехи цигаркового диму.

Програвач догравав пісню Зовнішнього світу про те, що, можливо, якийсь «я», а можливо, якийсь «ти» могли змінити світ, могли знайти ключ до зірок та врятувати втрачену душу.

На столі лежала купа книжок: «Рік перший», «Рік десятий», «Рік двадцять шостий». Перша з тих, кого назвали Двоєдиними, лишень майнула по них очима. Її не цікавили книжки. Її цікавила Верховна Правителька. Дівчина запалила огніт і поспішила до балкона.

Заграва охопленого полум’ям Метрополя грала на застиглому обличчі Верховної Правительки, на калюжі крові довкола її простріленої голови, на її руці, оповитій червоною, білою і чорною нитями.

* * *

Запах сірки. Ніби плед, накинутий на голову, що душить. У вухах — виск, крізь який було ледве чутно плескіт води. Тіло було неслухняним, наче набитим свинцем. Повітря було вогким і тяжким.

Верховна Правителька ступила на сірий пісок. Довкола плинув непроникний саван туману. Верховна Правителька не пам’ятала, скільки йшла сюди. Певне, вічність, а потому іще якийсь час. Довкола її ніг зазміїлися чорні ниті. Вона послідувала за ними.

Вода. Темна, наче густа кров, омила її ноги. Верховна Правителька завмерла на березі.

З-за туману виринув човен. Древній чорний човен, на хвості якого стояла висока фігура, зодягнена в усе чорне. Корма човна була увінчана людськими черепами, із очниць яких струменілося м’яке світло, що відкривало шлях по швидкій багряній річці.

Човен спинився на мілині, і Верховна Правителька ступила на борт.

— Монета, — промовив Переправник.

Верховна Правителька не поворухнулася. Переправника охопив темний дим. Чорні пазурі потягнулися до неї. Торкнулися обличчя — холодного, наче води замерзлого озера вглибині Лімбо.

Переправник обернувся.

— Ріно?

Вона не пам’ятала свого імені. У Верховних Правителів не було імен. Та й хіба мало воно значення, якщо його не запам’ятає історія?

Заспівала Морана. Її голос, наче перелуння дзвоників, розійшовся водночас повсюди і всередині голови — пробитої кулею голови Верховної Правительки. Жінка зігнулася, стискаючи скроні. На її голові спалахнула корона — величезна, заважка для неї. Переправник підійшов. Він схопив вінець, зірвав з її чола і пожбурнув в Багряну ріку. Мертвецько-блідаві руки підхопили її і потягли на схід, за течією річки, до берегів, що належали царству Рода, а не Мора. Верховна Правителька, вперше за довгі роки, вільно розпростала плечі. Морана замовкла так само несподівано, як і заспівала. Запала тиша. Не було більше нічого. Ні ваги корони, ні поклику Темної Богині. Був лишень туман. Човен. Переправник. І вона — Ріна Безрідна.

— Як ти запам’ятав моє ім’я, якщо навіть я його забула?

Переправник зітхнув, як йому здалося, приречено. А потім засотав рукав плаща, оголюючи потемнілу за цілу вічність кістку без м’язів і шкіри. На кістці руки багряніло її ім’я — її повне ім’я. Раптом Ріна згадала, що колись ненавиділа його. Та все ж любила, який вигляд воно мало на його шкірі. На Корвіновій шкірі.

Її вуст торкнулася усмішка. І вперше майже за вічність її не протинала іскра безуму. Але в її очах спалахнула іскра лукавості.

— У мене немає монети.

— Немає монети? — перепитав Переправник, і його голос лунав насмішкувато. — Проте необхідно сплатити за переправу.

— Мені вирвати серце? Відтяти пальця? Чи Переправник надасть перевагу інакшим способам сплати?

Човен плив крізь води темної, наче густа кров, ріки. Іншого берега не було видно. Але Ріна вглядалася в туман, маючи острах помітити обриси пустельного берега, оповитого чорними нитками. Переправник крутив персні на довгих кощавих пальцях. За стільки років срібло почорніло і каміння потьмяніло. Агат на персні, що висів на стрічці, навколо шиї Ріни, теж потьмянішав. Переправник звів на неї очі, що ховалися в бездонному проваллі каптура.

— Стань до мене на службу.

— Надовго?

Він зняв каптур. Під каптуром чорний дим сповивав потемнілий від часу череп. Але Ріна бачила не його. Вона бачила Корвіна таким, яким запам’ятала за життя.

Корвін криво всміхнувся, як робив завжди. Він розглядав її обличчя, схиливши голову набік, наче птах. Він теж бачив Ріну такою, якою запам’ятав за життя.

Чорний вовк — душа Ріни — поткнувся йому в руку. Чорний крук — Корвінова душа — сів Ріні на плече. Вони теж бачили і Корвіна, і Ріну такими, якими вони були у ніч, коли загинули у полум’ї погребального вогнища, або, радше, у ніч, коли обпеклися Белтайнським вогнем.

Корвін узяв її долоню і підніс до вуст.

— На вічність і по тому.

Кінець

ПОДЯКИ

Нижче я подаю неповний перелік імен українських письменників та поетів, які зазнали утисків, арештів, репресій або були вбиті Російською імперією, СРСР і росією.

Вони залишили нам у спадщину свої тексти, проте ще більшу кількість текстів створити так і не змогли. Але це видання, як і будь яка інша книжка сучасного українського автора, яку ви тримаєте в руках, — частина їхнього спадку, це продовження традиції української літератури, яка розвивається в одвічній боротьбі. Це результат їхньої мужності, з якою вони відстоювали право на нашу мову й національну ідентичність. І тому я дякую кожному з них за те, що українське слово живе. Не існувало б їх — не існувало б «Двоповні». Не існувало б інших українських книжок.

РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ:

Кирило Ставровецький, Петро Могила, Симеон Полоцький, Лазар Баранович, Антоній Радивиловський, Данил Заточник, Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Леся Українка, Павло Грабовський, Борис Грінченко, Михайло Драгоманов, Павло Чубинський, Іван Коцюбинський.

СРСР:

Людмила Старицька-Черняхівська, Юрій Яновський, Микола Хвильовий, Микола Зеров, Євген Плужник Валер’ян Підмогильний,

Микола Бажан, Василь Бобинський, Григорій Епік, Іван Кириленко, Олекса Слісаренко, Давид Гофштейн, Іван Кулик, Микола Куліш, Олекса Близько, Дмитро Загул, Сергій Пилипенко, Василь Чечвянський, Борис Антоненко-Давидович, Михайль Семенко, Майк Йогансен, Ґео Шкурупій, Володимир Свідзинський, Микола Булатович, Валер’ян Поліщук, Василь Воруський, Володимир Сосюра, Остап Вишня, Василь Чечвянський, Олександр Ковінька, Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Михайло Дубовик, Юрій Жилко, Володимир Ярошенко, Дмитро Загул, Михайло Івченко, Максим Лебідь, Мирослава Сопілка, Марія Тобілевич-Кресан, Любов Біднова, Григорій Михайлов, Панько Педа, Микита Годованець, Іван Кулик, Люціана Піонтек, Микола Любченко (Кость Котко), Сергій Пилипенко, Андрій Панів, Григорій Епік, Іван Кириленко, Сергій Роснянський, Володимир Ґжицький, Дмитро Чепурний, Григорій Саченко, Іван Семиволос, Олександр Сорока, Тодось Осьмачка, Петро Лісовий, Мирослав Ірчан, Аркадій Казка, Григорій Косинка, Гнат Хоткевич, Василь Мисик, Анатоль Костенко, Василь Вражливий, Дмитро Бузько, Сава Божко, Гордій Коцюба, Анатолій Патяк, Микола Скуба, Яків Савченко, Олесь Досвітній, Антін Дикий, Кирило Коршак, Микола Чернявський, Олександр Соколовський, Сергій Чмельов, Петро Радченко, Василь Бобинський, Кость Буревій, Василь Атаманюк, Андрій Хвиля, Степан Бен, Самійло Щупак, Микола Горбань, Михайло Козоріс, Андрій Ніковський, Мелетій Кічура, Андрій Річицький, Микола Філянський, Клим Поліщук, Дмитро Грудина, Сергій Єфремов, Григорій Майфет, Петро Ванченко, Кость Котко, Володимир Юринець, Михайло Могилянський, Пилип Капельгородський, Василь Басок, Михайло Шульга-Шульженко, Микола Дукин, Дмитро Гордієнко, Володимир Кузьмич, Іван Крушельницький, Борис Коваленко, Петро Голота, Марко Кожушний, Олекса Близько, Дмитро Тась, Ладя Могилянська, Юрій Вухналь, Василь Худяк, Кіндрат Сторчак, Григорій Савченко, Максим Рильський, Агатангел Кримський, Богдан-Ігор Антонич, Григір Тютюнник, Борис Олійник, Василь Симоненко, Микола Холодний, Василь Стус, Іван Світличний, Василь Голобородько, Ігор Калинець, Іван Сокульський, Іван Коваленко, Іван Дзюба,

Святослав Караванський, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Михайло Осадчий, Василь Рубан, Віктор Кордун, Ірина Стасів-Калинець, Ігор Калинець, Олег Лишега, Григорій Чубай, Роман Кісь, Ірина Сеник, Іван Коваленко, Святослав Караванський, Євген Пронюк, Тарас Мельничук, Михайло Масютко, Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Олесь Гончар, Іван Семенко, Олег Лишега, Микола Руденко, Левко Лук’яненко, Олесь Бердник.

РОСІЯ:

Гліб Бабич, Віра Гирич, Володимир Вакуленко, Ілля Чернілевський, Наталія Харакоз, Сергій Буров, Надія Агафонова, Тарас Матвіїв, Юрій Руф, Сергій Скальд, Ігор Мисяк, Тарас Сич, Артем Довгополий, Євген Баль, Сергій Заїковський, Микола Кравченко, Олександр Бережний, Ігор Терьохін, Вадим Стецюк, Олександр Кислюк, Сергій Миронов, Ольга Павленко, Денис Антіпов, Богдан Слющинський, Євген Гулевич, Юрій Коваленко, Валерій Романовський, Іван Богдан (Василь Богач), Олександр Осадко, Геннадій Афанасьєв, Олександр «Хорт» Кузенков, Євгеній Ролдугін, Олександр Гошилик, Біжан Шаропов, Прина Цвіла, Денис «Адвокат» Гордєєв, Вікторія Амеліна, Андрій Гудима, Данило Подибайло, Василь Дорошенко, Олексій Івакін, Максим Петренко, Оксана Гайдар, Олександр Меньшов, Олександр Закерничний, Олег Клюфас, Данило Конончук, Валерій Горбик, Максим «Далі» Кривцов, Олег Шемчук, Любомир Крупа, Сергій «Болота» Луговий, Віктор «Хаджит» Щолоков, Максим Сальва, Святослав «Кішка» Кондрат, Ігор Козловський, Олексій Скобля, Дмитро Кравець, Олексій Скоробагатий, Володимир Бобок, Володимир Чеповий, Євгеній Осієвський, Андрій Миронюк, Назар «Шахета» Матлак, Олег Гончаренко, Василь Паламарчук, Руслан Якібчук, Сергій Нечипоренко, Ігор Мориконь, Олексій Кваша, Олег Кравець, Назар Мялікгулиєв, Олексій Ємець, Іван Жуков, Володимир Покришка, Віктор Макаліш, Олександр Дзюбелюк, Едуард Голенок, Роман Яременко, Микола Рачок, Михайло Кореновський, Юрій Лущай, Владислав Онищенко, Юрій Калінін, Роман Набєгов, Данило Асалинський, Степан Педченко, Богдан Ігнатюк, Graham Dale,

Вадим Прокопенко, Микола Ніколайчук, Міхал Журек, Олексій Ко-чан, Станіслав Горобцов, Микола Лупиніс, Маркіян Нагорнюк, Віталій Лутченко, Богдан «Сон» Сухар, Дмитро Андрущенко, Богдан Сольчаник, Геннадій Жукотинський, Філіп Віннер, Василь Матійчук, Артем Соколовський, Владислав Кондратюк, Микола Джус, Богдан Кряж, Степан Чубенко, Віталій Гардт, Андрій Юркевич, Артем Задоянчук, Євген Пономарьов, Максим Усков, Андрій Витвицький, Сергій Залевський, Сергій Іщенко, Інна Цибульська, Юлія Шевченко, Поліна Желдак, Оксана Коротка, Аня Кушнеренко, Прина Дабіжа, Вікторія Замченко, Наталія Ободзінська,, Віталій Виноградов, Андрій Волошин, Максим Штатський, Сергій Вишневський, Михайло Жало, Олександр Кучерявенко, Павло Калінеченко, Ігор Терехін, Владислав Бєлорус, Олександр Марченко, Алла Грінкевич, Віта Кузьменко, Віталій Пивоваров, Володимир Петренко, Валентин Добрий, Олег Козак, Олександра Кувшинова, Андрій Соснов, В’ячеслав Міщенко_; Андрій «Сапсан» Славич, Єгор Іванов, Володимир «Поет» Швець, Святослав Ковшиков, Євгеній Бритвич, Олена Чебоненко, Михайло Бікетов, Олександр Тарахкало, Олександра «Майк» Мулькевич, Сергій Модрік, Олександр Лях, Олександр Карпов, Кирило Самойленко, Артур Овдієнко, Олексій Дзюбка, Олександр «Кіт» Гордєєв, Володимир Москаленко, Володимир Олешний, Олександр Хухлей, Вероніка Кожушко, Іван Парамонов, Сергій «Норд» Коновал, Микола «Історик» Гаєвой, Олександр Козенко, Нік Калембет (Микита Калембет), Руслан Яцура, Сергій Тинянов, Олександр Божескул, Кирило Денисенко, Артур Павленко, Катерина Баранова, Георгій Гаєвський, В’ячеслав Зайцев, Оксана Андріянова, Світлана Судакова, Олена Коптякова, Сергій Жилін, Владислав Скорюков, Марк Бобровський, Денис Борбіт, Ганна Горяйнова, Дмитро Щурик, Дмитро Войтюк, Олександр Талімов⁶⁸.

Історія не забуде ваших імен.

Катерина Самойленко

Літературно-художнє видання

САМОЙЛЕНКО Катерина

Двоповня. Остання данина Саверу

Том 3

Роман

Відповідальний за випуск І. І. Криворук

Редактор Н. Ю. Пащенко

Художній редактор Ю. О. Дзекунова

Верстальник О. В. Целуйко

Коректор А. М. Фурман

Підписано до друку 26.03.2025. Формат 60x90/16. Друк офсетний.

Гарнітура «Minion Pro». Ум. друк. арк. 62. Наклад 9 000 пр. Зам. №

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». Св. № ДК65 від 26.05.2000

61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 24. E-mail: cop@bookclub.ua

Віддруковано у Opolgraf SA 45-085, Польща, м. Ополе, вул. Недзялковського 8-12

Самойленко К.

С17 Двоповня. Остання данина Саверу. Том 3 : роман / Катерина Самойденко. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2025. — 992 с.

ISBN 978-617-15-1367-9

Відомо відвіку: одмінники залишаються чужинцями в обох світах, якщо не знайдуть сенсу життя.

Ріна нарешті віднайшла свій дім у Прихованому світі й відчула, що вона потрібна тут. Але чи відшукала вона мету, заради якої варто боротися? Ниті тягнуться, відкриваючи усе більше таємниць. І ці таємниці змушують душу Ріни розриватися від кохання та болю.

Час на роздуми спливає, і їй потрібно вирішити, на чиєму вона боці. Та що, коли вибір вже зроблено за неї? Мойри простягають їй чорну нить.

Усе, що здавалося справжнім і правильним, руйнується. Стіна між світами береться тріщинами, і темрява виривається назовні. Скоро світ розпадеться на шматки — війна, що назрівала століттями, поглине всіх. І на небі залишиться тільки один місяць...

УДК 821.161.2

Notes

[

←1

]

Корвін цитує «Божественну комедію» Дайте Аліґ’єрі, «Рай», Пісню двадцяту.

[

←2

]

Напис давньою мовою Підмісячної імперії. Перекладається як «Вільний дух — Вільне місто».

[

←3

]

З лат.: «Любіть справедливість...».

[

←4

]

З лат: «...правителі земні».

[

←5

]

Музичний термін, що означає темп гри: виключно швидкий, швидший за темп presto.

[

←6

]

Князь Корвін зімпровізував, узявши за основу лист Гамлета. В. Шекспір, «Гамлет, принц данський» в перекладі Ю. Андруховича. Дія друга. Сцена друга.

[

←7

]

Корвін перефразував слова Гамлета в однойменній п’єсі В. Шекспіра. Дія перша. Сце­на друга.

[

←8

]

Корвін процитував «Утрачений рай» Джона Мілтона. Князь послуговувався перекладом О. Жомніра.

[

←9

]

Ріна процитувала наступний рядок.

[

←10

]

Тут і далі Корвін цитує вірш М. Вінграновського.

[

←11

]

Давньою мовою Імперії Сонць означає «сестра».

[

←12

]

Корвін процитував «Божественну комедію» Дайте Аліґ’єрі, «Рай», Пісня двадцять дев’я­та.

[

←13

]

Корвін промовив давньою мовою Підмісячної імперії наступне: «Духи всемогутні, про­симо стати провідниками для нас, бажаємо увійти до Смертного Краю».

[

←14

]

Давньою мовою Підмісячної імперії: «Дякуємо вам, шана вам».

[

←15

]

Слово давньою мовою Імперії Сонць означає «духи».

[

←16

]

Корвін зачитав Пісню третю, де Гектор говорить про те, що Паріс бажає зійтися з Менелаєм за серце Єлени. Кого Корвін вважав за Паріса, кого — за Менелая, а кого — за Гектора, князь не уточнив.

[

←17

]

Корвін продекламував у вільному перекладі «Утрачений рай» Джона Мілтона, а саме Книгу першу.

[

←18

]

Натаїр знову сказав «я тебе вдарю» замість «моя коштовносте».

[

←19

]

Корвін дібрав для братів уривок з Дії першої» Сцени першої трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєгга» в перекладі І. Сгешенко.

[

←20

]

Давньою мовою Імперії Сонць означає «сестра».

[

←21

]

Давньою мовою Імперії Сонць означає «темні тварюки».

[

←22

]

Військове звання у князівстві Алазона.

[

←23

]

З давньої мови Підмісячної імперії перекладається як: «Духи всемогутні» пометіться вбивцям наших дітей».

[

←24

]

Загальноприйнятий лайливий вираз в Імперії Сонць. Кіши — демон, який має людське обличчя спереду, і шакаляче — ззаду. Жорстокий. Ласий до крові невинних жертв. Образа виникла після Зведення Великої Стіни» коли діти двоєдушників і єдинодушників, які залишилися в Імперії стали об'єктами переслідування. Кіши винищувалися в Імперії Сонць» як єхидни та інші покручі — у Підмісячній імперії. Винищення кіши припинилося після підписання Закону про виправдання в обидвох імперіях. Щоправда, на той момент кіши на території імперії уже не залишилося. Пам'ять про них залишилася в місцевому фольклорі лише як оповідки та лайливий вираз.

[

←25

]

У перекладі з давньої мови Імперії Сонць означає «кішечко моя».

[

←26

]

Княгиня Лукреція використала щодо Ралфіни титул, що має коріння від давньої мови Підмісячної імперії: svershniy — старший, дорослий, справжній. Титул свершеної кня­гині надавався княгиням, сини яких переймали владу спочилого батька. Титул не пе­редбачає політичної влади. Найближчий еквівалент, який можна віднайти в політично­му устрої країн Зовнішнього світу — королева-мати.

Оскільки прецедентів добровільного передання дійсною княгинею свого титулу до того в Підмісячній імперії не було, це єдиний титул, який дозволяє приблизно визначити соціально-політичне становище панни Безрідної.

[

←27

]

Клан биків в Імперії Сонць.

[

←28

]

Давньою мовою Імперії Сонць означає «сквернодухий, сквернодуха / сквернодушник, сквернодушниця».

[

←29

]

Амелія звела молитву духам давньою мовою Підмісячної імперії» майже за утою али ми народами і повністю забутою двоєдушниками. Переклад наступний. «Духи всемо гутні, наші творці. Ми — послідовники ваші. Нащадки сили вашої, вогню вашого, від ваги вашої» що клятву принесли вам. Дякуємо» що сховали від полювання Диких Варварів [двоєдушників]. Просимо стати нам провідниками, дати знак, вести до істи­ни, вести до добра» відвести від лиха».

[

←30

]

«Ти жадаєш знаку, дитя?»

[

←31

]

«Духу всемогутній, просимо подати знак».

[

←32

]

«Духи не чують рабів, як і Боги. Рабів не допускають туди, куди ви жадаєте увійти».

[

←33

]

«Творцю, просимо дозволити нам піти».

[

←34

]

«Хвала тобі, духу всемогутній».

[

←35

]

Давньою мовою Підмісячної імперії: «Духи всемогутні, я не знаю, у що цю дитину вплів цей гордовитий крук, але збережіть полотно її життя, не дозвольте обірвати нить її життя».

[

←36

]

Князь Корвін цитує Джона Мілтона, а саме слова Люцифера, «Утрачений рай», Книга перша.

[

←37

]

Флокування — поділ військових угрупувань князівства Савер на флоки. Флок — назва військового формування у князівстві Савер. Налічує від 100 до 200 воїнів.

[

←38

]

3 однієї зі зовнішньосвітніх мов перекладається як: «І якщо я помру як партизан, ти ма­єш поховати мене».

[

←39

]

3 однієї із зовнішньосвітніх мов перекладається як: «І поховати там у горах. О, красу­нечко, прощавай!».

[

←40

]

Пал процитував клятву Ромео зі п’єси В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта» у перекладі В. Мисика.

[

←41

]

Із давньої мови Імперії Сонць: «Ми є одне, ми тіні одне одного».

[

←42

]

Музичний термін, означає «весело», «грайливо».

[

←43

]

Корвін процитував Гамлета, головного героя однойменної п’єси В. Шекспіра.

[

←44

]

Увесь цей час Корвін нашіптував слова Гамлета.

[

←45

]

Давньою мовою Підмісячної імперії означає «Духи всесильні».

[

←46

]

Давньою мовою Підмісячної імперії: «Духи всемогутні. Даруйте нам силу захиститися від Диких Варварів»

[

←47

]

З давньої мови Підмісячної імперії: «Духи всемогутні, просимо допомогти нам».

[

←48

]

Амага заговорила до духа давньою мовою народів Підмісячної імперії. «Ведмедю! Сто­рожем був, воїном став. Я, господар твій, наказую тобі».

[

←49

]

Давньою мовою Імперії Сонць означає «сквернодушник». У цьому контексті має жар­тівливу форму.

[

←50

]

Пал дещо перекрутив слова Ромео із трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта» у пере­кладі П. Куліша. Акт 5, сцена 3. В оригіналі зазначається:

«О ти любов моя, моє подружжє!

Смерть виссала ввесь мід із уст солодких,

Та не змогла краси твоєї взяти.

Не піддалась ти їй. Клейнот уроди

На губоньках твоїх ще червоніє,

І щоки ще цвітуть квітками в тебе.

Ще смерти стяг блідий стоїть далеко».

[

←51

]

Із давньої мови Імперії Сонць: «Божевільний! Ми е одне. Ми тіні одне одного».

[

←52

]

«Хвала тобі, духу всемогутній».

[

←53

]

Сталий вираз давньої мови Підмісячної імперії, означає: «Пригощайтеся, духи все­могутні».

[

←54

]

З давньої мови Підмісячної імперії: «рабів».

[

←55

]

Косяк — назва військового формування у князівстві Каліпіда. Налічує від 100 до 200 воїнів.

[

←56

]

Ріна процитувала вірш «Монархи» Василя Симоненка.

[

←57

]

Пані М. цитує вірш Ш. Бодлера «По полудні», переклад Дмитра Павличка.

[

←58

]

Давньою мовою Підмісячної імперії Амага мовила: «Духи всемогутні, наші творці, прошу послати нащадку моєму шлях легкий».

[

←59

]

Давньою мовою Підмісячної імперії означає «кров».

[

←60

]

Давньою мовою Підмісячної імперії означає «кров до крові».

[

←61

]

Корвін згадує слова з поеми «Утрачений рай» Дж. Мілтона, Книга перша. Переклад — О. Жонмір.

[

←62

]

Корвіну знову згадалися слова з «Утраченого раю» Дж. Мілтона.

[

←63

]

Корвін пригадує слова Сатани з поеми Дж. Мілтона «Утрачений рай».

[

←64

]

Корвін продовжує цитувати Сатану з «Утраченого раю».

[

←65

]

3 деякими помилками, але Карлін мовив наступне прадавньою мовою Підмісячної ім­перії: «Духи всемогутні, ворог ступив на вашу землю, молимо, даруйте нам захист, зни­щіть ворога нашого, випийте всю його кров і нехай кров ця стане новими пагонами вашої землі».

[

←66

]

З прадавньої мови Підмісячної імперії означає: «Духи всемогутні, помилуйте дітей сво- к. Вгамуйте спрагу тілами ворога нашого».

[

←67

]

З прадавньої мови Підмісячної імперії означає: «Кров не вода. Той, хто вмився нею од­наче, вмиватиметься знову. Допоки не втратить душу».

[

←68

]

Перелік імен узято з відкритих джерел в мережі Інтернет, а також зі списку, який склали Євген Лір та Олена Герасим’юк (проект «Недописані»).