Дзень-дзелень.
Дзень-дзелень.
Дзень-дзелень.
— Алло, так? Так, правильно. Так. Говоріть чіткіше, у вас там жахливий шум. Що?
— Ні, я працюю в барі лише вечорами. Івон займається ланчами, а Джим домовласник. Ні, я не була. Що?
— Вам треба говорити чіткіше.
— Що? Ні, я нічого не чула ні про яку лотерею. Що?
— Ні, нічого про неї не знаю. Зачекай-но, я запитаю Джима.
Барменша закрила трубку рукою і окрикнула його, перебиваючи шумну аудиторію пабу.
— Ось, Джим, якийсь хлопець по телефону каже, що виграв в лотерею. Він постійно повторяє, що виграв. Що то був квиток номер 37.
— Ні, там в барі був хлопець, який виграв, — кричав у відповідь бармен.
— Він каже, що це він виграв.
— То як же він міг виграти, якщо навіть не дістав квитка?
— Джим, запитує, як ви могли виграти, якщо навіть не дістали квитка. Що?
Вона знову затулила трубку.
— Джим, він лається на мене. Каже, що на квитку був номер.
— Звичайно на квитку був номер, це ж триклятий лотерейний квиток.
— Він каже, що там був телефонний номер.
— Чи не могла б ти покласти ту кляту слухавку і обслужити клієнтів.