Повість про нещасних марсіян

Розділ XII ПРО ТЕ, ЯК БУЛА ПЕРЕРВАНА ВАЖЛИВА НАРАДА

— Чи не вважаєте ви, полковнику, що вони дуже добре почувають себе в нашому пансіоні? — сказав один із тих, що сиділи за столом, намагаючись потопити соломинкою шматочок льоду в своїй склянці.

— Ви гадаєте, що корисно було б змінити режим?

Полковник Харлі запнув штору, біля якої стояв, замислено дивлячись на вогні міста, і, тихо ступаючи по килиму, підійшов до столу.

— Що вони, по-вашому, розкажуть, коли доведеться нарешті їх випустити? Ви читали виступ Брока?

— Хто сприймає серйозно Брока?

— Якщо він пройде на виборах, вам доведеться з ним рахуватися.

— Він їх одразу забуде.

— Тоді галас зчинять інші.

Третій подав йому розгорнуту газету, яку переглядав, не беручи участі в суперечці. Містер Харлі глянув на сторінку і кинув на стіл пухлого зошита:

— Ви бачили це, Уенлі? Цей проклятий репортер якось рознюхав, що вони знаходяться в наших руках. І це лише початок. Кампанію підхопила ліва преса. Ви знаєте, як скептично вона поставилась до цієї історії спочатку, а тепер рада нам дошкулити.

— Цього писаку треба приборкати, — сказав Уенлі, відкладаючи газету.

— Зараз, на жаль, не час складати рахунки.

— Ви допіру визнали своє безсилля перед цими марсіянами, а тепер не маєте сил провчити хлопчиська.

— З марсіянами ми справимось, коли вони як слід навчаться говорити.

— Скажіть, полковнику, ви справді вірите, що вони марсіяни?

— З того часу, як ними зайнявся старий джентльмен із Ватікану, це стало питанням філософії, а я не філософ. Я знаю лиш одне, що, коли на них не діють наші методи, вони з іншого тіста. І ще знаю, що в них щось є.

— Для цього ми й зібралися.

— В усякому разі, мною встановлено, що вони не мають зв'язків із закордоном. У цьому я поки що вмію розбиратися.

— Звідки ж вони взялися?

— Це загадка, якщо вони справді не впали звідти. Їхні матеріали піддаються аналізу, але спосіб виготовлення лишається таємницею. Прилади збудовані на зовсім інших принципах, машини також. Що цікаво — в машинах майже цілком відсутній принцип колеса. Ви читали Уеллса, Уенлі? А втім, ви не читали Уеллса.

— Людині вашої професії не можна так захоплюватись, Харлі.

— А я ще не втратив цієї здатності. Вони мене просто дивують. Мова їхня відрізняється від усіх існуючих фонетикою і граматичною будовою, рахунок тринадцятичний, в основі геометрії — коло. Ви розумієте, як можна, маючи звичайний мозок, розібратися в усьому цьому? До речі, їхня ракета, наскільки я зрозумів, також була ступеневого типу. Я б сказав, надступеневого; вона була подібна до гадюки або кільчастого черв'яка, який під час польоту без упину відкидав непотрібні кільця. Катастрофа сталася, як вони кажуть, від самозаймання якогось особливого пального при сполученні з киснем. Резервуари, що збереглись, не були абсолютно герметичні. Марсіяни на це не зважали, бо їхня планета бідна на кисень. Під час приземлення вони помітили, що стінки приладу розжарюються і ледве встигли вискочити і добігти до найближчого пагорка. А втім, я більше вірю версії, що вони самі підірвали снаряд, щоб він не потрапив до наших рук.

— Тут ви, мабуть, маєте рацію.

— Головне в пальному. Очевидно, воно неймовірної сили. Можливо, ми маємо справу з новою атомною реакцією за мізерних критичних мас. Ви розумієте, що це означає для тактичної зброї?

— Чи було виявлено радіацію осколків і ями?

— У тім-то й річ, що ні. В усякому разі, треба навчити їх як слід говорити, потім засадити за формули і креслення, але, наскільки я зрозумів, вони не є інженери або винахідники, вони лише водії машини і всіляко дають зрозуміти, що технічної документації не знають. Той, окатий, біолог і не може відрізнити болта від гайки.

— І ви їм вірите?

— Я ніколи нікому не вірю.

— Звідки б вони не були, треба сказати, що ви справили на них гарне враження, коли вони не хочуть відкривати секретів.

— Ви допіру звинувачували мене в м'якості.

— Ви досвідчена людина, Харлі, інакше ми не довірили б вам такої делікатної справи, але зрозумійте, що ми не можемо без кінця-краю морочитися з вашою недільною школою. Якщо доведеться їх викрити, неминучий величезний скандал.

— До цього ви й хилите. Є лише один вихід, — обізвався той, котрий до цього часу не мовив жодного слова.

— Що ви пропонуєте?

— Пропоную не я, а старий. Їх треба звільнити.

— Нічого не домігшись?

— Треба швидше кінчати з цим ділом. Згадайте, що старий ще зразу не схвалював цього задуму. На волі вони так само можуть бути оточені нашою увагою… вашою, полковнику. Ви оточите їх своїми людьми. Нехай журналісти беруть своє, а ви своє. Треба просто ввести Марс в нашу орбіту. Преса зрозуміла це раніше за нас.

— Але яким чином…

— Звільняючи цих хлопців, ми опублікуємо комюніке офіціальної комісії, що вони нібито перебували на експертизі. Комюніке повинно бути поверховим і об'єктивним. Це по вашій лінії, Уенлі. У цій історії зацікавлено надто багато осіб, і вона починає давати небажані наслідки, а тому часу я даю вам мало.

М'який телефонний дзвінок перебив того, хто говорив. Уенлі взяв трубку.

— Вас, Харлі. Дзвонять із «Срібного струмка».

— Алло!.. Це я, Харлі… Що? Говоріть ясніше!

Полковник опустив трубку на стіл, розгублено дивлячись на присутніх.

— Кляті марсіяни пропали!