Ляльководи

РОЗДІЛ 35

А тепер — на зачищення Титана!

Кожен із нас, хто збирається в дальню дорогу, пише один із таких звітів, бо ми знаємо, що можемо не повернутися. Якщо не повернемося, то це буде нашою спадщиною вільним людям — все, чого ми навчилися, і все, що ми знаємо про те, як функціонують паразити з Титана, і що їм потрібно протиставити. Незважаючи на майже повний успіх операції «Милосердя», немає підстав вважати, що всі слимаки повиздихали. Не далі як минулого тижня повідомлялося, що на території Юкон застрелили ведмедя зі слимаком на спині.

Людська спільнота завжди має бути насторожі; особливо вона має бути насторожі років через двадцять п’ять віднині, якщо повернемося не ми, а летючі тарілки. Ми не знаємо, чому потвори з Титана слідують двадцятидев’ятирічному циклу сатурнального року, але факт залишається фактом. Людство має багато циклів, які збігаються із земним роком; причини можуть бути так само простими і в титанців. Ми сподіваємося, що вони виявляють активність лише в один із періодів їхнього року, і якщо це так, то операція «Помста» може завершитися тріумфальним успіхом. Ні, ми не розраховуємо на легку прогулянку. Я візьму участь у цій операції як прикладний психолог (звучить екзотично, еге ж?), але я також і військовик, як і кожен із нас — від капелана й до кухаря. Свій вибір ми зробили раз і назавжди. Ми покажемо цим слимакам, що вони зробили велику помилку, зв’язавшись із найжорсткішою, найпідступнішою, найсмертоноснішою, найнепоступливішою і найталановитішою формою життя в нашому шматочку космічного простору, з істотами, яких можна вбити, але не упокорити.

Я маю свою особисту надію, що ми знайдемо той чи інший спосіб врятувати маленьких ельфів-андрогінів. Ми не змогли врятувати жодного з них у тарілці, яку виявили під Канзас-Сіті вже після того, як війна скінчилася, але це нічого не значить. Сподіваюся, ми з ельфами порозуміємося. Можливо, вони є справжніми аборигенами Титана, і аж ніяк не родичами слимаків.

Виконаємо ми свою місію чи ні, але людство має підтримувати свою цілком заслужену репутацію жорстоких створінь. Якщо слимаки нас хоч чогось навчили, то це здатності, не вагаючись, боротися за свободу будь-де, будь-коли і з повною віддачею. Якби ми цього не навчилися, то цілком заслужено зайняли б почесне місце разом із динозаврами: «Агов, диплодоки, посуньтеся! Ми вже готові до вимирання!».

Бо хтозна, які несподівані смертельні пастки криються в глибинах нашого Всесвіту. Слимаки можуть здатися простими, щирими і вельми приязними у порівнянні, скажімо, з аборигенами планети Сіріус. Якщо це тільки початок, то нам слід винести з нього всі необхідні уроки. Ми гадали, що космос порожній і що ми автоматично стаємо володарями всесвіту — навіть «завоювавши» космос, ми так гадали. Що Марс вже помер, а Венера ще тільки зароджується. Отже, якщо людина хоче бути господарем, або принаймні шанованим сусідом, то їй доведеться за це воювати. Треба орала перекувати на мечі; зворотний шлях — це бабусина казка.

Кожен із нас, хто візьме участь в експедиції, щонайменше один раз побував у полоні слимаків. Тільки той, хто був керований ними, знає, якими підступними бувають слимаки, що з ними треба постійно бути насторожі, і як глибоко треба їх ненавидіти, аби мати натхнення з ними боротися. Кажуть, що космічна подорож триватиме близько дванадцяти років, і це дасть нам із Мері достатньо часу, щоб завершити наш медовий місяць. Так, Мері також вирушає разом із нами. Більшість із нас — одружені пари, а чоловіки-одинаки збалансовані однаковою кількістю жінок-одиначок. Дванадцять років — це не подорож, а спосіб життя.

Коли я повідомив Мері, що ми вирушаємо на Сатурн, вона лише сказала:

— Добре, любий.

Окрім того, у нас буде час іще для двох чи трьох дитинчат. Як каже татко: «Людство мусить примножуватися й продовжувати свій шлях, навіть якщо не знає, куди йде».

Мій звіт місцями недоладний, і я розумію, що перед оприлюдненням дещо слід скоротити, а дещо піддати цензурі, але я вклав у нього все, що бачив і відчував, бо війна з чужинською расою — це війна психологічна, а не війна технічних засобів, тому мої думки та почуття можуть виявитися важливішими, ніж мої вчинки.

***

Цей звіт я завершую на космічній станції «Бета», з якої ми переправимося на наш корабель «Месник», споряджений Організацією Об’єднаних Націй. Часу для коригування тексту у мене вже не буде — він піде у тому вигляді, в якому є, щоб історикам було цікаво з ним ознайомитися. Вчора ввечері в порту Пайкс-Пік ми попрощалися з татком і залишили з ним нашу маленьку донечку. Вона ще нічого не розуміє, і від цього мені стало трохи сумно. Але ми з Мері неодмінно займемося проблемою дітонародження, причому невідкладно.

Коли я сказав «Прощавай!», татко поправив мене:

— Ти хотів сказати «Бувай!». Ти неодмінно повернешся, а я неодмінно доживу до того часу, з кожним роком стаючи ще більш дивакуватим і противним.

Я сказав, що сподіваюсь повернутися. Татко кивнув:

— Ти повернешся. Надто ти жорсткий і злий, щоб померти. Я дуже вірю в тебе і в таких, як ти, синку.

Настав час перельоту на головний корабель. У мене піднесений настрій. Начувайтеся, ляльководи! Вільні люди йдуть вас нищити!

Буде вам смерть і руйнація!

ПРИМІТКИ ДО ТЕКСТУ:

Використаний у цій книзі текст є виправленим виданням 1990 року, опублікований компанією Del Rey Books, дочірнім підприємством видавництва Ballantine Books, Нью-Йорк.

КУЛЬТREAD

Г. Селбі-молодший. «Реквієм по мрії» Р. Дж. Воллер. «Мости округу Медісон» Е. Нейдерман. «Адвокат диявола» Б. І. Елліс. «Американський психопат» А. Гейлі. «Аеропорт»

А. Гейлі. «Готель»

Т. Гарріс. «Червоний Дракон»

Т. Гарріс. «Мовчання ягнят»

Т. Гарріс. «Ганнібал»

Т. Гарріс. «Сходження Ганнібала» Д. Лігейн. «Острів проклятих» Дж. Орвелл. «1984. Колгосп тварин» І. Бенкс. «Осина фабрика» Д. Сеттерфілд. «Тринадцята казка» К. Мак-Каллоу. «Ті, що співають у терні» Д. Кінг. «Щоденник кілера» Р. Гайнлайн. «Двері у Літо» Н. Горнбі. «Фанат»

І. Велш. «Екстазі»

К. Стокетт. «Прислуга»

Р. Метісон. «Я — легенда»