Інтерлюдія

Сфена відпустила руку Руфі. У голові досі лунали голоси. Вона проковтнула гірку, насичену юшаном слину. Наркотик тлумив біль, що надійно гніздився під ребрами, але сповільнював думки.

— Ненавиджу цей ритуал, — сказала Сфена.

— Але завдяки тому, що ви його винайшли, ми чуємо всіх жінок у Дешті.

— Руф подала склянку з водою. Сфена ковтнула й подумала про те, що сказала б Руф, якби дізналася правду: ритуал вигадала інша людина, а замість «усіх жінок у Дешті» вона чує лише одну з Ак-Шеїх, і досі не впевнена, що це не випадковість.

В Академії Старших Братів Сфена написала роботу про здатність частинок суєру передавати інформацію на відстані. Ідею підкинув батько, хоч і подав це як один із «міфів Території К» — ритуал «тогірек Діви» — містичний транс, що допомагає жінкам у Дешті спілкуватися одна з одною подумки. Сфенина робота отримала найнижчий бал. Батько розчаровано похитав головою. Від самого початку він вважав її вступ до Академії Старших Братів безглуздям. Найкращою кар’єрою для жінки було б удале заміжжя.

Лише набагато пізніше, коли батька звинуватили в зраді, а вона розбирала папери після обшуку, їй на очі потрапив давно забутий рукопис — «Сказання Іфігенії Кіммерицької». Святі воїни, що прийшли по батька, не звернули на нього уваги.

Сфена позеленіла від злості, коли вперше прочитала рукопис. Про тогірек Діви батько дізнався саме звідти. Хто б не була ця Іфігенія Кіммерицька, їй вдалося з науковою точністю обґрунтувати те, про що Сфена лише боязко натякала у своїй науковій роботі: частинки суєру пов’язані. Відкриття Іфігенії Кіммерицької мало величезний потенціал. Але батько, замість того щоб поділитися ним з іншими, залишив «Сказання» гнити серед справжньої маячні.

Бо Іфігенія, як і Сфена, була лише жінкою.

Для Сфени віднайдення «Сказання Іфігенії Кіммерицької» стало знаком Двобога. Не чекаючи, поки її визнають дочкою ворога народів, вона попросилася в Територію К. На той час потік рекрутів у зону ураження майже припинився.

Старші Брати не бачили користі від суєру, який діяв лише в Дешті, як і від мертвої, населеної потворами землі. Про Матір Вітрів і Белокуна воліли забути.

Але прохання Сфени задовольнили.

На Матері Вітрів вона не раз перечитувала записи Іфігенії. Їй удалося відтворити ритуал «тогірек Діви» і встановити контакт зі шпигуном в Ак-Шеїх.

Дуже дорогий контакт. Крім того, що кожного разу їй доводилося вживати юшан для того, щоб входити в транс, ритуал, як і бакаса, тягнув із неї суєр. Пізніше Сфена відкрила, що цей ефект можна мінімізувати, залучивши інших жінок-резонаторок.

— Я знайшла нового резонатора, як ви й просили. — Руф торкнулася руки Першої Зіниці й обережно додала: — Вона ще дикувата й смердить, наче тварина, але тямуща. Я вже кілька місяців за нею спостерігаю. Підйом на Матір Вітрів їй не зашкодив. Як була вкрита хутром і з рогами, так і лишилася. Суєр її не любить.

Місцевою «суєр не любить» означало, що зміни законсервувалися. Про цей варіант мріяли всі новоприбулі. Сфена подивилася на блакитне пір’я, що заміняло Руфі волосся, і стиснула губи. За останній місяць пір’я вкрило голову й торкнулося шиї. Руф суєр «любив», а отже, їй треба перестати мріяти про повернення додому.

— Добре, нехай буде та смердюча дикунка. Потрібно покращити сигнал з Ак-Шеїх. — Вона особливо наголосила на останньому.

— Щось із Талавіром?

— Переживаєш? Ви не встигли попрощатися? — Сфена глузливо посміхнулася.

— Не дуже й хотілося, — форкнула Руф.

Сфена кивнула.

Ще бракувало, щоб Зіниця прикипіла до експериментального кролика Белокуна.

— Талавір уже в Ак-Шеїх. Втрапив у якусь халепу, але наче цілий. Про всяк випадок накажи Мато Дуковачу бути поблизу. А мені треба до Белокуна.

Сфена поправила форму й кисло посміхнулася до пір’яголової.

— Покажіть йому, хто найрозумніший на Станції, — відказала Руф.

Сфені сказали шукати Белокуна в Медичному відділку. Очільник Матері Вітрів залишив командний пост, щоб поспостерігати за новою пацієнткою. І в цьому був весь Белокун. Замість укріплення влади, торгів із материком та особистих клятв Язику, він займався незрозумілими дослідженнями.

Сфена подивилася на портрет доктора Зорга, що прикрашав вхід до Медичного відділка. На відміну від Белокуна, Зорг був політиком.

За допомогою генетичної корекції та біоінженерії Зорг обіцяв створити ідеального солдата, ідеального Брата. А поки тривали ці дослідження, Зорг зосередився на пошуку талановитих дітей.

Подейкували, що всі молодші колеги Зорга потрапили до нього саме так. Їх вилучали з родин, особливим чином виховували й навчали, а потім долучали до наукової команди.

Цей шлях пройшов і Белокун. Але справжньою зіркою команди доктора Зорга та його улюбленим учнем був Мамай. У батькових паперах Сфена знайшла його медичну картку. Мамай народився з церебральним паралічем, страждав на аутизм, синдром саванта та бічний атрофічний склероз. Така дитина не могла вижити. Але хлопчик мав надзвичайні здібності й потрапив до школи доктора Зорга. Там йому зробили купу операцій на мозку, це тільки підсилило його таланти. Батько називав Мамая «монстром Зорга» й водночас його ахіллесовою п’ятою. Тоді Сфена не розуміла чому. Пізніше дізналася, що Мамай і Белокун були єдиними, хто вижив після вибуху, у якому загинув Зорг. Інцидент назвали терактом. Белокуна та Мамая перевели в Кіммерик. Тоді там уже тривала війна. Якщо Язик і підозрював Мамая та Белокуна в причетності до смерті Зорга, то про це мовчали. Зрештою, Язик позбувся політичного опонента.

Мамай пропрацював поблизу Шейх-Елі менше року. Сталися Спалахи, війна закінчилася, а Кіммерик перетворився на Дешт. Белокун почав керувати Станцією. Він не тільки знову вижив, а й не зазнав впливу суєру. Язика це вразило.

Белокуну вдалося переконати Язика, що Спалахи спричинила таємнича зброя, яку розробляв Мамай. У записах, що він залишив, вона називалася «Золота Колиска». Ба більше, Белокун увірував, що Мамай не загинув, а досі десь у Дешті. Він цілком серйозно казав, що всюди бачить знаки від доктора Мамая. Таким знаком він назвав пробудження останніх із загону, що потрапив під перший суєр. «Це не Рябов хоче в Дешт — це Мамай являє свою волю. Ми відпустимо Рябова й подивимося, куди той вийде», — вирішив Белокун, наче Мамай був не зниклим ученим, а божеством рівня Двобога. З таким самим мотивом після того, як прийшла звістка про смерть Рябова, він відправив у Дешт Талавіра.

«Талавір — черговий знак Мамая. Він знайде те, чого не знайшов Рябов».

Тобто Талавір мав знайти Мамая, але Белокун заборонив пояснювати йому завдання. Талавір мав «вивести на Мамая». Саме «вивести», як собака-шукач. І це було верхом божевілля — так розкидатися тими, хто вижив після суєру, що випаву перші дні після Спалахів. Експерименти над Рябовим і Талавіром могли наблизити до розуміння природи «Золотої Колиски». Натомість Белокун відправив їх у Дешт. І що в результаті? Рябов загинув. Сфена сумнівалася, що Талавір був здатен знайти Мамая. Ба більше, вона не вірила, що найкращий учень Зорга досі живий. Залишалася надія, що Талавір натрапить на якісь сліди «Золотої Колиски». Усе ж таки Мамай був з Ак-Шеїх. Можливо, підтримував зв’язки з кимось із селища. Хоча після того, як Талавір відкинув її пропозицію про співпрацю, це вже не мало значення. У цій ситуації у Сфени був лише один варіант — скористатися необачністю Белокуна. Може, він і вважав себе абсолютною владою на Матері Вітрів, але для материка, звідки прибула Сфена, Белокун був порушником Догмату. Сфена ризикнула й відправила рапорт Язику.

Догмат забороняв порушувати субординацію. Вага слова Белокуна була більшою.

Якби він публічно заперечив звинувачення Сфени, покарали б її, а не доктора.

Рапорт Сфени прийняли — і це було доброю новиною. Сфена отримала відповідь із печаткою самого Язика. Погана новина — він наказав і далі спостерігати за експериментом.

«Експериментом!» — Сфена ледь не задихнулася від обурення. Белокун втрачає контроль над розумом, а вона мусить просто дивитися, як він знищує в Дешті Старших Братів? Наступна думка викликала обережну радість. Язик наказав їй стежити. Вона отримала його персональний наказ. Отже, і в Язика є сумніви щодо Белокуна, а в неї — шанс на реабілітацію та кар’єру. Сфена уявила себе очільницею Матері Вітрів. Якщо їй вдасться удосконалити тогірек Діви, залучити до мережі більше жінок, то вона отримає і справжню владу над Дештом. Солодкі мрії затуманили розум, і вона з розмаху врізалася в Толіка.

Голомозий череп блищав від поту. Він мовчки кивнув на сусідні двері. З них долинав звук боротьби. Вочевидь, саме там був Гавен Белокун.

— Що там? — Сфена зазирнула у віконце.

У кутку білої безликої кімнати билася в істериці дівчинка років шести.

— Гумконвой привіз. Капець, жахлива почвара. — Толік облизав темні губи. — Ледь відбили в Армії потвор. Гналися аж до мукоеде ляїн ер.

Сфена з недовірою подивилася на дитину. Вона мала бліду, аж синювату шкіру, що наче світилася зсередини. Але, крім цього, жодних змін.

Над дівчинкою застигли медичні сестри Ханум та вкрита зміїною шкірою Ліза. Обидві пройшли випробування ритуалом у якості резонаторів. Ханум не виявила жодних здібностей. А от щодо Лізи Сфена ще сподівалася. Упритул до дверей стояв Белокун. Він щось запитав, Ліза стенула плечима й показала на порожній шприц і свою руку. На слизькій зеленуватій шкірі виднівся укус.

Белокун звів брови — і цього було достатньо. Ліза вибігла в коридор і вже за мить повернулася з іншим препаратом. У шприці виблискував суєр. Вони накачували дитину «фактором З». Слідом за Лізою зайшов Толік. І це вже було зовсім дивно, враховуючи вік і вагу дитини. Але те, що відбулося за кілька хвилин, стало несподіванкою не тільки для Сфени, а й для всього персоналу Медичного. Попередній укол подіяв. За першого наближення Толіка дитина затрусилася. Її шкіра вкрилася пухирями, які запульсували суєрним світлом. Толік схопив дівчинку за ноги, Ліза спробувала оголити руку для наступної ін’єкції. Лише Ханум та Белокун залишилися стояти. І раптом дитина вигнулася і пронизливо завищала. Сфена відсахнулася від віконця. За мить об стіни вдарилося щось важке. Коли вона знову подивилася, на підлозі лежали Ліза й Толік. Медична сестра перетворилася на величезну порцелянову ляльку. Її обличчя розбилося. Шматок із широко розплющеним оком дивився просто на Сфену. Толік отримав голову ведмедя. Він теж не рухався, але його груди здіймалися. Руки дівчинки вкривали великі кристали отруйної солі.

У дверях з’явилося бліде обличчя Белокуна. Він наказав викликати охорону. Ханум залишилася стояти над дитиною. Вона щось шепотіла. На свій подив, Сфена впізнала літанію з обряду Діви, яку записала Іфігенія Кіммерицька.

У коридорах з’явилися інші люди, Белокун елегантним жестом відкинув волосся і привітно кивнув Сфені, наче зрадів її появі.

— Дуже-дуже цікавий екземпляр.

— Ви кололи їй суєр?

— У неї цікава здатність до засвоєння. Може накопичувати суєр, а потім віддавати іншим. Діє наче стовідсоткова суєрна буря. Її доторк призводить до миттєвих мутацій. Ходімо, поки тут усе приберуть, — сказав Белокун так, наче Ліза завжди була лише порцеляновим сміттям. «Зі своїми дурними експериментами він залишиться без персоналу», — подумала Сфена. Замість того, щоб іти у свій кабінет чи на місток, Белокун завів її до афізи, у якій вона кілька днів тому викрила Талавіра.

— Що там в Ак-Шеїх? Ви отримали розвіддані? — Очільник Станції понишпорив по полицях.

— Мені не вистачає Зіниць. Щойно розбилася одна з них. Без Зіниць я не можу забезпечити нормальний зв’язок. Але кілька хвилин тому інформатор повідомив, що Талавір пережив напад у Дешті, на старовинному кургані. І якусь маячню про те, що тепер його напевно забере джадал. Точніше не поясню.

Агента було ледь чутно.

Белокун слухав у пів вуха. Сфену це не здивувало: вона знала про зв’язок між очільником Матері Вітрів і Талавіром. Белокун у будь-яку мить міг торкнутися бакаси й зазирнути в думки відісланого Старшого Брата, краще за будь-кого дізнатися, що з ним там відбувається.

Гавен Белокун нарешті знайшов, що шукав. Він акуратно зняв з полиці й передав Сфені важку коробку. У тій щось заворушилося, і Сфена ледь її не випустила.

— Обережно! — Белокун висмикнув у неї пакунок і відкрив кришку. На його обличчі заграла дивна посмішка. — Вірю у твій талант встановлювати зв’язок.

Сфена проковтнула гірку слину. Невже він натякає на звіт Язику?

Белокун витяг із коробки банку з бакасою. Сфена відсахнулася. Ось що він задумав. Белокун хоче, щоб вона торкнулася бакаси і зв’язалася з манкуром Талавіра, щоб бакаса витягла суєр із неї, а не з нього.

— Засовуй руку.

Сфена подумала про ритуал. Сьогодні вона вже куштувала суєр. Тепер жаба забере свою порцію. Може, це врівноважить суєр у тілі, і вона уникне додаткових змін, а може, і навпаки. Сфена засукала рукав і торкнулася слизької шкіри. — Ай! — скрикнула вона й спробувала витягтируку. Щось було нетак. До того вона вже раз торкалася бакаси. Ефект був блискавичним, наче переносишся в інше тіло, бачиш чужими очима, відчуваєш чужі емоції. Цього разу її руку пронизав біль. Белокун міцно натиснув на її передпліччя. Жаба в банці прокинулася й щелепами вчепилася в зап’ясток жінки. Спершу Сфені здалося, що жаба висмоктує її кров, але потім вона побачила, як під шкірою щось рухається.

— Стій спокійно і слухай, ти ж за цим сюди прийшла? Винюхувати?

Очі Сфени розширилися від здивування та болю.

— Невже ти думала, що я не дізнаюся про твою маленьку подвійну гру?

Белокун послабив хватку.

— Ви запустили мені манкур! — Вона не могла в це повірити. Шкіра на руці палала. Краї рани були наче зашиті, а під шкірою вгадувалося ворушіння.

— Ага. — Белокун посміхнувся й обережно потер спинку жаби, намацав якусь точку й сильно натиснув пальцем. — Ти думала: Белокун збожеволів?

Дасть якійсь вискочці з материка, дочці ворога народу, себе обіграти? Втрачає контроль над Станцією? Насправді я його тільки встановлюю. — Ніготь занурився в слизьку плоть. Сфена відчула, як електричний сигнал пронизав її руку. Манкур почав прогризати ходи під шкірою, а Белокун через доторк до жаби отримав контроль над її тілом. Біль дістався горла, жінка з подивом і жахом усвідомила, що не може кричати. Вона кілька разів, як риба, розтулила й стулила рота, але звуку не було.

Не виймаючи пальця, Белокун заплющив очі й напружив лоба. Своєю волею він паралізував її тіло й наче ґвалтував свідомість. Белокун заліз у її думки та дізнався про зраду. Але вона встигла вихопити й дещо дивне — край думок самого доктора. Сфена впізнала будинок із карти Мамая, огидне дерево, вкрите колючками, відчула шалене бажання зайти всередину. Ні, вона помилилася, це були думки Талавіра.

— Це бакаса-матка, з якої взяли манкур для Талавіра? — здивовано простогнала Сфена.

Ті, хто носив манкур з однієї бакаси, могли відчувати думки одне одного.

Але для чого Белокуну зв’язувати Сфену та Талавіра? Для чого ділитися з Першою Зіницею інформацією про те, що бачить відправлений в Ак-Шеїх Брат?

— Ні, — Белокун швидко витягнув руку. — Це бакаса тільки для нас із тобою, щоб ти завжди була під моїм наглядом.

Він не стримався і кинув сторожкий погляд углиб полиць. Вона була десь там — жаба, що дозволяла йому контролювати Талавіра. І тоді Сфена зрозуміла.

До того, як заразити її, Белокун лазив у думки Талавіра. І тепер під час контакту з бакасою якимось чином передав її манкуру свої думки. Сфена зробила несподіване відкриття, що бакаси працювали у два боки: не тільки давали можливість зазирнути в думки носія манкура, але й відкривали мозок того, хто торкався жаби. Судячи з реакції Белокуна, він про це не знав.

— Вам це так не минеться, — прошепотіла вона, розтираючи руку. — Не можна просто так заражати експериментальними засобами контролю.

— І що, розкажеш Язику? — Белокун витяг вологу серветку й ретельно витер руки. — Не забудь повідомити, що віднині між нами немає секретів.

Личинка бакаси дозволить мені зазирати у твої найбрудніші сни. — Белокун схопив її за вкушений зап’ясток. — Я пережовував мізки, значно розумніші за твої. Але якщо ти будеш слухняною, ми потоваришуємо. Для наступного завдання мені потрібна твоя беззастережна відданість. І ми обоє знаємо, що без манкура мені її від тебе не добитися. Знайди Мато Дуковача. Потрібно дістатися Ак-Шеїх до того, як Талавір зайде до будинку.

Загрузка...