Зоряні королі

Таємничі агресори

Раптом його перервали. До вежі вбіг ще один блідолиций солдат.

— Тривога! Сюди наближаються три космічних крейсери!

— Патруль Імперії! — заверещав офіцер Ліґи. — Швидше!

Скориставшись замішанням, Ґордон вирвався з рук противників. Він схопив якийсь важкий металевий предмет і став люто відбиватися. У нього була перевага в тому, що він їм був потрібний живий і неушкоджений, йому ж церемонитися було необов’язково. Двоє впали від його лютих ударів, але інші знову скрутили його і вирвали з рук імпровізовану зброю.

— Тепер до корабля! — крикнув, задихаючись, блідий офіцер Ліґи. — Швидше!

Четверо солдат потягли Ґордона вниз сходами, виволокли на морозне повітря. До корабля залишалося зовсім небагато, коли гармати, що стирчали з його бортів, повернулись до неба і відкрили вогонь.

Блідий офіцер закричав. Джон Ґордон побачив три масивних сигароподібних бойових корабля, які пікірували прямо на них. Пролунав оглушливий вибух. Ґордона і його викрадачів кинуло додолу. Напівоглушений, він чув гучний гул кораблів, що приземлялися. А коли, хитаючись, встав на ноги, все було вже скінчено.

Корабель Ліґи став купою оплавленого металу. Кругом валялися трупи солдатів. Люки крейсерів відкрилися, звідти до Ґордона бігли люди у сірих мундирах і шоломах.

— Принце, вас не поранено? — крикнув Ґордону їх ватажок, високий чорнявий чоловік з худорлявим мідно-червоним обличчям. Його чорні очі світилися веселим збудженням. — Я Хелл Беррел, командир патруля у секторі Сиріуса. Наш радар зафіксував невідомий корабель, який прямував до Землі, ми погналися за ним, і ось… — Він подивився на вбитих. — Люди Хмари, клянусь Небом! Шорр Кан наважився підіслати до вас своїх агентів! Це може стати приводом для війни!

Джон Ґордон гарячково розмірковував. Схвильований офіцер теж прийняв його за сина правителя. А він не міг сказати правду, не міг відкрити, що він — Джон Ґордон у оболонці Зарт Арна! Бо Зарт Арн взяв з нього обіцянку не говорити цього нікому, застеріг, що це може загрожувати нещастям! Він повинен зберегти своє мимовільне самозванство, поки не позбудеться цих людей.

— Ні, я не поранений, — сказав Ґордон. — Але вони стріляли у Вель Квена. Боюся, він мертвий.

Вони поспішили до вежі. Ґордон квапливо вбіг сходами і схилився над старим. Одного погляду було достатньо. Вибух атомної кулі випалив у тілі Вель Квена величезну рану. Смерть вченого означала, що у цьому дивному світі Ґордон повинен відтепер розраховувати лише на себе. Чи зможе він коли-небудь повернутися у своє тіло і свій час? На щастя, Вель Квен встиг розповісти достатньо, щоб Ґордон зумів увійти в телепатичний контакт зі справжнім Зарт Арном.

Вихід був один. Він залишиться тут, біля апарата, який єдиний може повернути його до колишнього життя.

— Я повинен негайно доповісти про напад, принц Зарт, — сказав Хелл Беррел.

— Не треба, — квапливо заперечив Ґордон. — Небезпека минула. Збережіть всю цю справу у тайні. — Він сподівався натиснути на Хелла своїм авторитетом. Однак той вагався.

— Я порушу свій обов’язок, якщо не повідомлю про таку важливу подію.

Підійшовши до телестерео, він торкнувся перемикачів. За мить над другою кварцовою пластиною виникло об’ємне зображення незнайомого офіцера.

— Штаб флоту на Трооні, — уривчасто промовив він.

— Капітан Хелл Баррел з патруля сектора Сіріуса хоче доповісти його світлості Арн Аббасу про справу крайньої важливості.

— Хіба не можна доповісти командору Корбуло? — здивувався офіцер.

— Справа надто важлива і невідкладна, — пояснив Хелл Баррел. — Я беру на себе всю відповідальність, наполягаючи на аудієнції.

Потяглися хвилини очікування. Потім у телестерео з’явилася зовсім інша людина. Масивний гігант з розлогими жорсткими бровами над пронизливими, сталевими очима. Поверх темної куртки і брюк на ньому був пишно розшитий плащ, велика, сивувата на скронях голова не покрита.

— Відколи це прості капітани… — сердито почав він, але потім побачив Джона Ґордона. — Ти, Зарт? Що трапилося?

Ґордон зрозумів, що ця людина з жорстким поглядом — Арн Аббас, володар Середньо-Галактичної Імперії, батько Зарт Арна. Його батько.

— Нічого особливого… — почав було він, але його перебив Хелл Баррел:

— Вибачте, принце, справа надто серйозна! — Він повернувся до імператора. — Розвідувальний крейсер Ліґи проник до Землі та намагався викрасти принца. Мій патруль випадково опинився поблизу, ми засікли їх радаром, наздогнали та знищили.

— Бойовий корабель Ліґи порушив космічні кордони? — гнівно вимовив імператор. — І намагався викрасти мого сина?! Проклятий Шорр Кан! Він зайшов занадто далеко! Хелл Беррел вставив:

— Нам не вдалося захопити живим хоча б одного з хмарників, але принц Зарт повідомить вам усі подробиці.

Ґордону хотілося звести значення цього випадку до мінімуму, покінчити з нестерпним нервовим напруженням, знову залишитися наодинці.

— Вони сподівалися захопити нас зненацька, — поспішно сказав він. — Більше вони не посміють. Тож мені вже ніщо не загрожує.

— Не загрожує. Про що ти говориш? — Обличчя Арн Аббаса потемніло. — Ти знаєш не гірше за мене, навіщо ІІІорр Кан пішов на це та до яких наслідків це могло привести! Тобі не можна залишатися на Землі, Зарт! Досить сидіти у глушині зі своїми дослідженнями. Ось до чого вони призвели! Ми більше не будемо ризикувати. Ти повинен негайно повернутися на Троон!

У Ґордона впало серце. На Троон, на інший край Галактики. Але якщо він залишить лабораторію, то назавжди втратить шанс повернутися у свій час!

— Я не можу на Троон, — сказав він у відчаї. — Мені потрібно ще кілька днів, щоб закінчити досвід!

— Роби, що тобі загадано, Зарт! — гнівно закричав Арн Аббас. — Ти повинен летіти, причому негайно! — І, звівши погляд на Хелл Беррела, імператор наказав: — Беріть принца на крейсер, капітане. А якщо спробує заперечити, везіть його під вартою!