Зоряні королі

Війна серед зірок

Гудучи, гримлячи, здригаючись під ударами своїх потужних сопел, «Етне» і її супутники мчали до південних просторів Галактики. Година за годиною вони наближалися до місця фатальної зустрічі біля далекої іскри Денеба, куди відступали всі сили Імперії.

— Барони б’ються! — скрикнув Хелл Беррел Ґордону, поглянувши на телестеро. — Боже, подивіться на битву біля Роя!

— Вони теж повинні тепер відходити до району Денеба, як і флот Гірона, — відповів Ґордон.

Він був приголомшений видовищем у стерео, переданим одним з кораблів, який перебував у вирі цієї битви. У цій апокаліптичної картині було важко що-небудь зрозуміти.

Для необізнаного в усьому, що відбувалося не було жодного сенсу.

Зоряний звід поблизу гігантського Роя сонць Геркулеса був усіяний світловими точками. Крихітні точки, що швидко спалахували й згасали! Але кожна така точка була спалахом бортового атомного залпу.

Ґордон не міг охопити поглядом всю битву. Ця війна далекого майбутнього була занадто далекою йому, щоб власний досвід міг підказати все значення цього танцю іскор між зірками. Ця війна, у якій кораблі, що знаходились на величезній відстані, намацували один одного радарними променями, у якій потужні атомні гармати стріляли за допомогою миттєвого розрахунку, здавалася йому неймовірною і нелюдською.

Потім загальна схема битви почала прояснятися. Танець вогників повільно рухався назад до титанічного Рою сонць. Тепер бойовий фронт спалахував і іскрився на північ і на північний захід від Роя.

— Вони відходять, як наказував Гірон! — Скрикнув Хелл Беррел. — Але половину флоту баронів, певно, тепер знищено!

Валь Марланн, капітан «Етне», був схожий на тигра у клітці, коли ходив між стерео.

— Погляньте, що відбувається з головним флотом Гірона, який відходить від Рігеля! — хрипко промовив він. — Вони б’ють його без усякого жалю. Наші втрати мають бути величезними!

Стерео, на яке він дивився, показало Ґордону такий самий, але значно більший вихор іскор, що відступав на захід від Рігеля.

Він подумав тупо, що не повинен дивитися на цю жахливу битву. Вона може надто потрясти його. А йому тепер потрібно залишатися холодним.

— Як скоро ми зійдемося з флотом Гірона і баронами? — крикнув він Валь Марланну.

— Годин за дванадцять, не менше, — відповів той. І тільки Богу відомо, скільки на той час залишиться кораблів, здатних приєднатися до нас!

— Чорти б взяли Шорр Кана і його фанатиків! — вигукнув Хелл, вугласте обличчя якого почервоніло від ярості. — Всі ці роки вони таємно будували кораблі і вигадували нову зброю для цієї битви!

Ґордон перейшов каюту і повернувся до панелі Руйнівника. У тисячний раз подумки він повторив інструкції з розв’язання його жахливої сили.

— Але що зробить ця сила, коли я розв’яжу її? — знову запитав він себе. — Чи діє вона як гігантський промінь смерті або як зона знищення матерії?

Марні роздуми! Малоймовірно, щоб все це було так. Будь це так, Бренн Бір не залишив би своїм нащадкам урочистого застереження, що вона може знищити Галактику.

Години страшної напруги минали, поки «Етне» з супутниками наближалася до місця страшної битви. З кожною годиною становище імперського флоту погіршувалося. Гірон, відступаючи на північний захід для з’єднання з пошарпаним флотом Геркулесового Роя, зустрівся нарешті з флотами Ліри, Полярної і Лебедя поблизу туманності Ведмедиці. Там імперський адмірал повернувся до армади Ліґи і протягом двох годин люто бився всередині туманності.

Потім Ґордон почув команду Гірона. Наказ, кодований «врозтіч», як і всі сигнали флоту, пролунав у їх власних стерео.

— Капітан Сандрелл, дивізія Ліри, — вийти з туманності! Ворог намагається прорватися між вами і дивізією Лебедя.

Адмірал Ліри відповів відчайдушно:

— їх «привиди» зібралися біля голови нашої колони. Але я…

Передача раптом перервалася, стерео потемніли. Ґордон чув, як Гірон марно викликає Сандрелла, не отримуючи відповіді.

— Ось так відбувається знову і знову! — шалено крикнув Хелл. — Імперський корабель повідомляє про «привидів», потім його передача раптом переривається, і корабель мовчить!

— Нова зброя Шорр Кана, — проскреготав Валь Марланн. — Якби тільки знати, що це таке!

Ґордон згадав раптом, що сказав йому Шорр Кан, вихваляючись на Талларні: «…вона може вразити будь-який ворожий корабель зсередини!»

Ґордон повторив ці слова іншим і додав:

— Можливо, я з’їхав з глузду, але мені здається, що єдиний шлях до цього — це направити якийсь силовий промінь у корабель за його власним стереопромінем. Кожен знищений корабель передавав щось по стерео!

— Хелл, це цілком можливо! — скрикнув Валь Марланн. — Якщо вони зможуть включитися у наші стерео і використати їх як несучі промені… — Він підскочив до стерео, квапливо викликав Гірона і повідомив йому про свої здогади.

— Якщо ви застосуєте передачу нерегулярними порціями, то це допоможе боротися з їх новою зброєю, — додав Валь Марланн. — Вони не зможуть вчасно включатися в наш промінь. І приготуйте глушники у стереокаютах на випадок, якщо все ж прорвуться. Гірон розуміюче кивнув:

— Спробуємо. Я накажу всім нашим спершу записувати свої повідомлення, а потім передавати їх, стискаючи у короткий імпульс.

Валь Марланн поставив біля стерео людей з «глушниками» — генераторами екрануючих електричних полів, здатних нейтралізувати небезпечні випромінювання.

Імперські кораблі вже виконували наказ і тепер ніби вистрілювали свої передачі.

— Допомагає — тепер наші кораблі виходять з ладу набагато рідше! — доповів Гірон. — Але нам сильно дісталося, а флот баронів майже знищено. Чи потрібно нам відходити до Роя?

— Ні! — крикнув Ґордон. — Ми не можемо застосувати Руйнівника всередині Роя. Ми повинні тримати їх біля Денеба.

— Спробуємо, — похмуро заявив Гірон. — Але якщо ви не з’явитеся у найближчі чотири години, від нас залишиться небагато.

— Чотири години? — зойкнув Валь Марланн. — Не знаю, чи ми зможемо. Турбіни «Етне» працюють з перевантаженням.

Коли маленька ескадрилья попрямувала на південь, до білого маяка Денеба, то велика битва на схід від цієї зірки вже відсувалася до неї.

Смертельний танець палаючих кораблів неухильно просувався на захід у просторах Галактики. З півдня рухалися залишки відважного флоту баронів на з’єднання з флотами Імперії і королівств.

Армагеддон Галактики! Тепер обидва флоти Хмари з’єднувалися на сході і поспішали у останню нищівну атаку.

Ґордон бачив у телестерео і на екранах радарів, що «Етне» вже майже наблизилася до цієї великої битви.

— Ще півгодини. Ми встигнемо, встигнемо! — пробурмотів Валь Марланн крізь зціплені зуби.

Спостерігач у головного радара раптом скрикнув:

— «Привиди» ліворуч!

Все сталося так швидко, що Джон Ґордон був приголомшений. Щойно він помітив на екрані радара крейсери-«привиди», як простір ліворуч освітився титанічним спалахом.

— Один з нашого ескорту загинув! — скрикнув Хелл Беррел.

Гармати «Етне», керовані обчислювачами, оглушливо вистрілили. Космос навколо сліпучо-яскраво спалахнув від вибуху важких атомних снарядів. За мить удалині спалахнули і згасли дві точки.

— Двоє збиті! — крикнув Хелл. — Решта затемнилися і не посміють більше відкритися.

Зі стерео пролунав голос Гірона: «рвана» передача була зібрана записуючими апаратами і перетворена на нормальну.

— Принц Зарт, армада Ліґи заходить нам у фланг, і за годину ми будемо відрізані! Ґордон крикнув у відповідь:

— Протримаєтеся ще трохи, поки… В той же момент стереозображення Гірона замінилося блідими людьми у чорних мундирах, які цілилися з якоїсь зброї у вигляді стрижнів.

— Хмарники! «Привиди» Ліґи перехопили наш промінь і використовують нову зброю ІІІорр Кана! — скрикнув Беррел.

Зубчаста синя блискавка вирвалася зі стрижня переднього хмарника. Цей спалах енергії промчав над головою у Ґордона і пронизав металеву стіну. Нашестя стереозображень! Зображень, які можуть вбивати синьою блискавкою. Це тривало всього секунду, потім «розривне» реле спрацювало, і хмарники разом зі своєю зброєю зникли.

— То ось що вони роблять! — скрикнув Беррел. — Не дивно, що половина наших кораблів загинула, поки ми не здогадалися у чому справа!

— Включити глушники, негайно! — наказав Валь Марланн. — Вони можуть з’явитися знову.

Ґордон відчув, що волосся у нього стає дибки, коли «Етне» занурилася у зону битву. Страшний момент наближався.

Гірон зібрав флоти Імперії і королівств у коротку лінію оборони, яка впиралася лівим флангом у палаючу білу масу Денеба. Важкі колони флотів Хмари напирали на неї, намагаючись зім’яти правий фланг.

Космос був пеклом палаючих кораблів та полум’я, що скакало між зірками, коли «Етне» стала пробиватися до передової.

— Гірон, ми тут! — крикнув Ґордон. — Тепер відходьте на максимальній швидкості!

— Якщо ми зробимо це, то флоти Ліґи з’єднаються і прорвуть тонку лінію нашого фронту, як папір, — заперечив Гірон.

— Це нам і потрібно — заставити їх зібрати флоти разом, — відповів Ґордон. — Швидше!

Стереозображення Гірона знову змінилося хмарником. Блиснула синя блискавка — але відразу згасла, поглинена полем глушників. Потім знову спрацювало «розривне» реле, вимкнувши зображення.

— Одного того, як вони ріжуть наше повідомлення, було б достатньо, щоб виграти битву, — простогнав Хелл Беррел.

На екрані радара Ґордон напружено стежив за маневром, який швидко здійснювала армада Гірона. Колони відходили на захід.

— Ось і флот Ліґи! — крикнув Валь Марланн. Ґордон теж побачив його на екрані — безліч іскор, тисячі бойових кораблів Хмари менше ніж у дванадцяти парсеках звідси. Вони переслідували, але не зливалися воєдино, як він сподівався. Він знав, що час діяти. Він не повинен був дати їм підійти ближче, пам’ятаючи застереження Джал Арна.

— Зупинися тут, скеруй ніс «Етне» точно у центр фронту Ліґи, — хрипко наказав Ґордон.

Флот Гірона був тепер позаду, а «Етне» залишилася одна перед армадою Ліґи. Ґордон став біля контрольної панелі Руйнівника і включив шість рубильників, пересунувши кожен реостат на чотири поділки.

Стрілки вимірників поповзли по циферблатах. Генератори могутнього корабля заревли голосніше, коли таємничий апарат став забирати з них напругу.

Яка енергія концентрувалася у силових конусах на носі?! Що говорив йому Джал Арн? Ґордон намагався пригадати.

«…Шість вимірників напрямку повинні бути точно врівноважені, якщо ти не хочеш катастрофи…»

А вимірювачі не врівноважувалися! Він торкнувся тремтячою рукою одного реостата, потім іншого. Стрілки повзли до червоних критичних міток, одні швидше, інші повільніше. Ґордон відчув краплі поту на своєму лобі, скам’янів від нелюдського напруження, поки інші стежили за ним.

— їх флот йде швидко — у восьми парсеках від нас! — тихо застеріг Валь Марланн.

Три стрілки, потім чотири опинилися на червоному. Але решта ще не дійшли. Ґордон поспішно підстроїв їх реостати.

Тепер всі вони були на червоному, але не збігалися у точності. «Етне» здригалася від гуркоту напружених турбін.

Стрілки зійшлися! Кожна була у червоній зоні циферблата, кожна на тій самій цифрі…

— Ну!.. — крикнув Ґордон хрипко і включив головний рубильник.