Піраміда Сонця

Пустеля Прометея і кратер Пушкіна

Назви нововідкритим астрономічним об’єктам дає, присвоює і затверджує Міжнародний астрономічний союз. Цьому акту передує копітка робота спеціальних комісій, до яких входять представники різних країн.

Коли астрономам передали фотографії Меркурія, виникла необхідність дати назви багатьом об’єктам «наново відкритої планети». Правда, деякі деталі на поверхні Меркурія були помічені і названі ще до космічної ери. Як було вже зазначено, побілясонячну планету досліджував італієць Джованні Скіапареллі. Багато часу присвятив їй американець Персиваль Ловелл, той самий, який гаряче обстоював наявність розумного життя на Марсі (фатальна помилка) і теоретично обгрунтував положення ще невідомої планети (безпомильне передбачення) Плутон. Залишив свої автографи на Меркурії і француз Ежен Антоніаді, який одним із перших розвінчав штучне походження марсіанських «каналів». У 1934 році Антоніаді склав карту Меркурія. За традицією окремі об’єкти планети були названі іменами героїв грецької І римської міфології. Так, з’явилися Аполлонія — країна могутнього брата Гермеса, Галлія — його священна птаха, Кіллена — гора в Аркадії, де згідно з міфом народився бог торгівлі, пустеля Прометея, якого Гермес намагався схилити до ніг Зевса.

Рівнини Меркурія дістали імена богів різних народів, зокрема Одіна — головного божества скандінавської міфології, Тіра — міфологічного героя стародавньої Фінікії.

Кільком об’єктам планети дали імена астрономів — піонерів у відкритті меркуріанського рельєфу. На першому місці стоять Скіапареллі й Антоніаді, на честь яких названі гірські пасма.

Унікальні ескарпи дістали назви дослідницьких суден усіх часів і народів. Так, на карті Меркурія, покровителя мандрівників, «опинились» колумбівська «Санта-Марія», «Восток» і «Мирний» Беллінсгаузена і Лазарєва, на яких ці відважні російські дослідники відкрили шостий материк — Антарктиду.

Долини Меркурія нарекли найменуваннями радіоастрономічних обсерваторій. Наприклад, долина кримського Сімеїза… Та найбільше на карті цієї планети імен видатних діячів культури — письменників, поетів, художників, композиторів. Є кратери Пушкіна, Достоєвського, Чайковського, Бетховена, Баха, Гете…

Цікава історія виникла з присвоєнням назви одному з кратерів діаметром близько 100 кілометрів. Ось як про це розповідає відомий популяризатор досягнень астрономічної науки, автор книги «Астрономічна мозаїка» Фелікс Зігель: «За пропозицією радянських вчених цьому кратеру вирішили присвоїти ім’я талановитого російського архітектора XVI віку, творця храму Василя Блаженного на Красній площі в Москві. Називали його Іван Постник Яковлєв Барма. Це складне ім’я тривалий час було джерелом непорозумінь. Вважали, що знаменитий Покровський собор зводили два архітектори — Постник і Барма. Насправді, Постник— це прізвисько будівельника по імені Іван. Яковлєв — по батькові, тобто Якович. Прізвищ за часів Івана Грозного взагалі не існувало. Друге прізвисько «Барма» Іван Постник одержав після того, як із завершенням будівництва собору його нагородили осібною наплічною накидкою, що називалася бармою. Не підозрюючи цього, робоча група МАС присвоїла кратеру ім’я Яковлєв. Ким був цей Яковлєв, ніхто, звичайно, не знав. Радянські вчені двічі протестували, після чого ім’я Яковлєв замінили почесним прізвиськом Барма».

Отака паспортизація об’єктів меркуріанського ландшафту.

…Лине по витягнутій орбіті навколо Сонця маленька планета. Поволі сходить над її буруватою поверхнею величезне світило. Разом із жаскою спекою ллється на меркуріанські долини, кратери й ескарпи вбивчий потік сонячної радіації. Він такий потужний і смертоносний, що ні про які форми життя в цьому пеклі не може бути й мови.

Так, життя на Меркурії неможливе. Зате тут можна влаштувати чудовий комплекс служби Сонця, завдяки якому матимемо безпомильні прогнози сонячних бур, від яких залежить існування всього живого на планеті Земля.