Піраміда Сонця

Царство мороку і тіней

Здається, самі боги звеліли назвати найвіддаленішу планету Сонячної системи ім’ям володаря підземного царства — повна мороку і холоднечі, вона, як і похмурий світ глибинних надр, не знає радісного проміння ясного Сонця,

Син Крона і Реї, брат Зевса, Посейдона і Деметри, цей бог, якому при поділі світу випало «царство тіней» померлих, мав багато імен — Аїд, Діт, Гадес, Аїдоней, Плутон, Тартар, Ереб, Орк… Увійшли в ужиток два — Аїд і Плутон.

З богом підземного царства пов’язано багато стародавніх міфів. Пригадайте розповідь достославного Одіссея про свої відвідини похмурих володінь Аїда. Щоб дістатися до рідної Ітаки, героєві треба було спуститися в підземний світ на побачення з фіванським віщуном Тіресієм. І він це зробив.

З привидами багатьох своїх побратимів по Троянській війні зустрівся Одіссей. Побачив він і тінь богорівного Ахілла. Бесідуючи з велемудрим і удатним на все царем Ітаки, засмучений син Фетіди, жертва Паркової стріли, вирік афоризм, який дійшов до наших днів: «Краще бути вбогим під Сонцем, ніж царем у царстві мертвих».

Картини Аїдового царства знаходимо і в українській літературі. Йдеться про безсмертну «Енеїду» Івана Петровича Котляревського, яку він створив, переробивши у народному стилі епічну поему римського поета Вергілія. Ось для прикладу десять рядків з неї:

Отож, хто йде сюди, покинь усі надії… Чи не зустріне колись земних космонавтів цим написом і сама планета Плутон?