Школа Добра і Зла

16 Купідон божеволіє

Закриваючись від ранкової зливи, Агата наблизилася до Естер на половині Нещасливців.

— Де Софі?

— Не залишає кімнату. Пропустила уроки, — відповіла Естер, коли вовк кинув їй на тарілку загадкове м’ясо. — Вочевидь, провівши час у труні з Гортом, вона втратила волю до життя.

Коли Агата дісталася мокрого Напівдорожнього мосту, її відображення вже чекало на неї, ще більш похмуріше, ніж останнього разу.

— Я маю побачити Софі, — сказала Агата, уникаючи контакту з власними очима.

— Це вдруге, коли він так дивився на тебе.

— Га? Хто вдруге дивився на мене?

— Тедрос.

— Ну, Софі не послухає мене.

— Гаразд, може, Софі не є його справжнім коханням.

— Це має бути вона, — Агата раптом розхвилювалася. — Це не може бути хтось інший. Саме так ми повернемося додому! Хто ще це має бути? Беатрікс? Ріна? Мілі…

— Ти.

Агата подивилася. Її відображення огидно посміхалося.

Очі Агати опустилися на власні вологі кломпи.

— Це найдурніша річ, яку я будь-коли чула. По-перше, кохання — це казкові вигадки, щоб чимось зайняти дівчаток. По-друге, я ненавиджу Тедроса. По-третє, він уважає, що я відьма, зважаючи на останні події, це може бути правдою. Тож пропусти.

Відображення припинило посміхатися.

— Ти вважаєш себе відьмою?

Агата поглянула на себе:

— Я допомагаю найкращій подрузі вибороти справжнє кохання, щоб потім забрати її від нього.

Тієї самої миті відображення припинило посміхатися і стало потворним.

— Безумовно, Зло, — сказало воно і зникло.

Двері кімнати 66 були не зачинені. Агата знайшла Софі на ліжку, скорчену під обгорілою дірявою ковдрою.

— Я бачила! — просичала вона. — Я бачила, як він обрав тебе! Я хвилювалася щодо Беатрікс, а виявилося, що лукава й підступна зрадниця — ти!

— Слухай, я не знаю, чому він обрав мене, — сказала Агата, витискаючи воду з волосся.

Софі свердлила її очима.

— Я хотіла, щоб він обрав тебе, дурненька! — вигукнула Агата. — Я хочу, щоб ми потрапили додому!

Софі довго вивчала її обличчя. Зітхнувши, вона повернулася до вікна.

— Ти не розумієш, як це було. Я досі вся тхну ним. Він у моєму носі. Йому надали окрему кімнату, доки сморід не зникне. Але хто знає, де закінчується сморід, а де починається Горт?

Здригнувшись, вона повернулася.

— Я зробила все, як ти казала, Аггі. Я сфокусувалася на всьому, що мені подобається у Тедросі, — на шкірі, очах, вилицях…

— Софі, не на тому, як він виглядає! Тедрос не відчує зв’язок із тобою, якщо ти вподобала його лише за зовнішність. Що тебе відрізнятиме від інших дівчаток?

Софі насупилася:

— Але я не хочу думати про його корону чи спадок. Це дурниці.

— Подумай про те, ким він є! Про його особистість! Його чесноти! Який він є глибоко в душі!

— Вибач, я сама знаю, як закохати хлопчика, — роздратувалася Софі. — Просто припини все псувати і дозволь мені все це зробити.

Вочевидь, спосіб Софі передбачав приниження за кожного зручного випадку.Наступного дня під час обіду вона підійшла до Тедроса у чергу Щасливців, але його хлопчики оточили її, напхавши повні роти м’ятою. Потім вона намагалася наблизитися до принца на «Виживанні у казках», але Беатрікс намертво приклеїлася до нього і використовувала кожну можливість, аби нагадати, що він обрав її труну.

— Тедросе, можна поговорити з тобою? — нарешті не витримала Софі.

— Чого це він буде з тобою розмовляти? — втрутилася Беатрікс.

— Тому що ми друзі, а ти набридлива муха!

— Друзі! — спалахнув Тедрос. — Я бачив, як ти поводишся з друзями. Використовуєш. Зраджуєш. Називаєш товстими. Брехунами. Дякую за пропозицію. Але я пас.

— Напад. Зрада. Брехня. Звучить так, наче одна з наших Нещасливиць використовує правила! — просяяв Юба.

Софі була настільки пригнічена, що з’їла трохи шоколаду Дот.

— Ми будь-що знайдемо любовне закляття, — сказала Дот.

— Дякую, Дот, — промимрила Софі повним ротом. — Чудовий смак.

— Це щуряче лайно. З нього готують найкращу вершкову помадку.

Софі вдавилася.

— До речі, а кого ти назвала гладкою? — запитала Дот.

Дедалі ситуація погіршувалася. На цьому тижні учні обох шкіл для випробувань у «Тренуванні поплічників» і «Спілкуванні з тваринами» мали навчити обрану істоту ходити слідом. Спочатку обидві школи вибухнули безладом — тролі викидали Нещасливців з вікон, сатири викрадали кошики з обідом, малюки-дракони підпалювали столи, а гуртожитки Школи Добра були завалені купами звірячого лайна.

— Це традиція. Спроба об’єднати школи, — сказала професорка Даві Щасливцям, у неї на носі висіла прищіпка. — Одначе некерована і погано організована.

Кастор гарчав на Нещасливців, які сиділи в облозі у Дзвіниці.

— КОЛИ ВИ ВИТЯГНЕТЕ ГОЛОВИ ІЗ ЗАДІВ, ТО ЗРОЗУМІЄТЕ, ХТО ГОСПОДАР.

І справді, три дні по тому Естер привчила свого малюка-людожера до горщика і примусила плювати в Щасливців під час обіду. Тедрос мав вовкодава, що бігав за ним, пітон Анаділь потоваришував із її пацюками, а пухнастий білий кролик викликав у Беатрікс таке захоплення, що вона назвала його Тедді. (Тедрос давав йому копняка щоразу, коли бачив.) Навіть Агата спромоглася навчити свого відважного страуса, як непомітно красти цукерки.

Софі якимось чином знайшла себе з круглолицим купідоном на ім’я Грімм. Він мав кучеряве чорне волосся, рожеві крила й очі, що змінювали колір залежно від його настрою. Вона дізналася, що його ім’я, — Грімм першого ж дня, коли він написав його на всіх стінах кімнати її улюбленою помадою. Другого дня він уперше побачив Агату. Це сталося за обідом, його очі із зелених перетворилися на червоні. Третього дня, поки Юба читав лекцію «Використання колодязів», він почав стріляти стрілами по Агаті, яка вчасно сховалася за лісовим колодязем.

— Відклич цю істоту! — закричав Тедрос, відбиваючи стріли мечем.

— Грімм! Це моя подруга! — вигукнула Софі.

Грімм винувато заховав колчан.

Четвертого дня він упродовж усіх уроків Софі наточував зуби і лазив по стінах.

Леді Лессо зиркнула на нього зацікавленим поглядом.

— Знаєш, спостерігаючи за ним, я вважаю… — вона подивилася на Софі, потім відігнала думки. — Не зважай, лише пропонуй йому трохи молока — і він стане більш прихильним.

Молоко подіяло на п’ятий день. А вже шостого дня Грімм почав стріляти по Агаті знову. Софі спробувала все, що могло заспокоїти його: вона співала колискові, пропонувала найсмачніший шоколад Дот, навіть дозволила спати у власному ліжку, тим часом як сама лягла на підлозі. Але нічого не могло його зупинити.

— Як мені бути? — бідкалася Софі леді Лессо після уроку.

— Деякі поплічники бувають з норовом. Але зазвичай це через…

— Через що?

— О, я впевнена він заспокоїться. Вони завжди заспокоюються.

Але сьомого дня Грімм ганявся за Агатою під час обіду, ухиляючись від учнів і вовків, які намагалися його упіймати, аж доки демон Естер нарешті не схопив його. Агата поглядала на Софі з-за дерева.

— Може, ти когось йому нагадуєш? — скімлила Софі.

Але навіть демон Естер не міг довго його контролювати. Після того як одна зі стріл зачепила їй вухо, Агата вирішила, що з неї досить. Згадавши останній урок Юби, вона заманила божевільного купідона у Блакитний Ліс і сховалася у глибокому кам’яному колодязі. Коли Грімм стрімко пірнув у темний колодязь, вона вдарила його своїми кломпами і штовхнула у воду.

— Я гадала, він уб’є тебе, — рюмсала Софі після того, як вони закрили колодязь валуном.

— Я можу подбати про себе, — сказала Агата. — Дивись, Бал менш ніж за два місяці, а справи з Тедросом дедалі погіршуються. Ми маємо спробувати нову…

— Це мій принц — і я впораюся з ним самотужки.

Агата не хотіла сперечатися. Коли Софі буде готовою, вона вислухає.

Коли обидві школи пішли з Кастором і Умою відпускати поплічників назад у Блакитний Ліс, Софі прокралася до Бібліотеки Зарозумілості.Їй знадобилася уся її воля, щоб не втекти тієї самої миті, як вона увійшла. Розташована на верхньому поверсі вежі Зарозумілості, Бібліотека виглядала як звичайна бібліотека, але здавалося, що нещодавно тут вирували повінь, пожежа й торнадо, разом узяті. Іржаві залізні полиці були похилені під дивним кутом, а тисячі книжок лежали на підлозі. Стіни були зеленими і пухнастими від цвілі, коричневий килим — вогким і липким, а сама кімната смерділа сумішшю диму й кислого молока.

За столом сиділа драглиста жаба, що курила сигару і штампувала книжки одну за одною, а потім жбурляла їх на підлогу.

— Що потрібно? — проскреготіла вона.

— Любовне закляття, — відповіла Софі, намагаючись не дихати.

Жаба кивнула на вологу полицю у кутку. Там стояли лише три книжки:

«Ланці замість троянд: Чому кохання — це прокляття?» барона Дракули;

«Керівництво для Нещасливців: Як припинити справжнє кохання?» доктора Волтера Бартолі;

«Надійні любовні закляття і зілля» Глінди Гуч.

Софі розгорнула третю, проглянула покажчик, поки не знайшла «Закляття 53: Замовляння для справжнього кохання».

Вона видерла сторінку і втекла чимдуж, щоб не знепритомніти від смороду.

Під час обіду Дот, Естер та Анаділь схилися над сторінкою.

— Якщо хлопчик потрапляє під це закляття, він миттєво закохується у вас і робить усе, що ви забажаєте, — читала Анаділь. — Особливо ефективне за потреби досягнути шлюбної пропозиції або ж запрошення на Бал.

— Все, що ви маєте зробити, — засипати зазначене зілля у кулю і вистрілити у серце свого обранця, — захоплено читала Софі.

— Це не спрацює, — пробурмотіла Естер.

— Ти просто дратуєшся, тому що це я знайшла.

Естер витягла з торби стос листів.

— Дорога Естер, я не знаю жодного любовного закляття, яке діє… Дорога Естер, любовні закляття — це горезвісне шахрайство… Дорога Естер, любовні закляття небезпечні. Використаєш погане закляття і спотвориш когось назавжди…

— Це надійне! — сказала Дот.

— Хто написав? Глінда ГУЧ?

— Я вважаю, ми маємо спробувати, а раптом після цього всі розмови про Бал і поцілунки припиняться, — сказала Анаділь, червоні очі якої вивчали рецепт. — Серце кажана, магнітний камінь, котяча кістка… Все це — звичайні інгредієнти. О-о-о! Нам потрібна крапля поту Тедроса.

— І як ми її дістанемо? — запитала Дот. — Якщо Нещасливець наблизиться до Щасливця, на нас нападуть вовки. Для цього нам потрібен Щасливець.

Агата рожевою масою плюхнулася поряд.

— Що я пропустила?

Софі сказала лише п’ять слів.

— Ні! Жодних заклять! Жодних намовлянь! Жодного обману! — сварилася Агата. — Це має бути справжнє кохання!

— Ти тільки поглянь! — Софі протягнула сторінку з малюнком принца і принцеси, що цілувалися на Балу. Підпис: «ЄДИНА СПРАВЖНЯ ЗАМІНА ІСТИННОГО КОХАННЯ!»

Агата вихопила сторінку і засунула її в тарілку Софі.

— Я не хочу знову про це чути.

Решту обіду Софі провела, поглядаючи на її кусень сиру.

Два дні по тому Естер серед ночі відчула, як хтось добряче штовхнув її в бік. Вона схопилася і побачила Софі, яка стояла над нею і нюхала блакитний галстук із літерою Т.

— Пахне, як небеса. Я гадаю, тут достатньо його поту.

Спочатку Естер виглядала збентеженою, але потім вона набурмосилася й уже була готова вибухнути…

— Як щодо хору лиходіїв? — сказала Софі. — Це буде моя друга пропозиція, коли я стану Капітаном.

Усю ніч Естер змішувала складники. Використовуючи стару ступу своєї матері, зрештою вона отримала пінисте рожеве зілля, що дистилювала у мерехтливий газ, і наповнила отриманим газом кулю у формі серця.

— Сподіваюся, він не помре, — прогарчала Естер, скінчивши.

Софі тренувалася два дні, доки не визнала, що вона готова. Тепер вона чекала на урок «Виживання у казках», коли Юба і група полізли на дерева, щоб вивчити «Лісову флору».

Мить, коли Тедрос заліз на синю гілку граба, здалася їй гарною нагодою, і Софі вклала кулю в рогатку…

— Ти мій, — прошепотіла вона.

Рожеве серце, випущене з рогатки, полетіло просто до сріблястого лебедя на серці Тедроса, тут воно стало малиновим, відскочило від нього, як гумове, і врізалося у Софі з жахливим звуком. Вся група роззирнулася перелякано. Чорна мантія Софі була заплямована величезною, кривавою П.

— Бо ти не дотримала правил, — Юба пильно подивився на порушницю. — Жодних заклять до розблокування.

Беатрікс підняла із землі понівечену кулю.

— Любовне закляття? Ти хотіла випробувати на Тедросі любовне закляття?

Клас вибухнув сміхом. Софі повернулася до Тедроса — він ще ніколи не був таким розлюченим. Поряд із ним стояла Агата з тим самим виразом. Софі закрила обличчя і втекла, її ридання ще довго долинали з лісових хащів.

— Щороку шахрай щось випробовує. Але і найдурніший шахрай знає, що кохання не має короткого шляху, — зауважив Юба. — Ми почнемо з відповідних заклять наступного тижня. Але зараз всі у папороть! Як ми можемо визначити, чи під папороть не замаскований Нещасливець…

Агата не пішла за групою на поле папороті. Притулившись до дуба, вона дивилася на шматки розбитого серця, що лежали у траві. Вони розсипалися так само, як і її сподівання потрапити додому.

Естер повернулася з вечері і побачила Софі, яка скрутилася на ліжку. Вона була мокра від сліз.— Нічого не вийде. Я все спробувала.

Естер жбурнула торбу на підлогу.

— Ми тренуємо наші здібності у загальній кімнаті. Не соромся, приєднуйся.

Вона відчинила двері і зупинилася:

— Я попереджала тебе.

Софі підскочила від звуку, з яким зачинилися двері.

Усю ніч вона не могла заснути, нажахана, що П красуватиметься на ній в обідній час наступного дня. Врешті вона спромоглася заснути і прокинулася лише тоді, коли сусідки пішли на сніданок.

Агата сиділа на краєчку її ліжка і вибирала мертві листочки з рожевої сукні.

— Цього разу мене бачив вовк. Але я відірвалася від нього в тунелі, — вона зиркнула на дзеркало на стіні. — Тут воно виглядає мило.

— Дякую, що принесла його, — пробурмотіла Софі.

— Моя кімната щасливіша без нього.

Запала напружена тиша.

— Мені шкода, Агато.

— Софі, я на твоєму боці. Ми маємо працювати разом, якщо хочемо вибратися звідси живими.

— Закляття було єдиною надією, — м’яко промовила Софі.

— Софі, ми не повинні здаватися! Ми мусимо потрапити додому!

Софі втупилася у дзеркало, її очі наповнилися слізьми.

— Що зі мною буде, Агато?

— Ти хочеш на Бал без завоювання принца. Ти хочеш поцілунок, не напружуючись. Дивись, я мала мити тарілки після вечері весь тиждень. Тож я читала у процесі цієї роботи, — Агата витягла із сукні книжку «Як завоювати принца» Емми Анемони і почала перегортати сторінки.

— Згідно з цим підручником, вибороти справжнє кохання — це останнє випробування. У кожній казці воно тільки виглядає як кохання з першого погляду, але насправді за цим завжди стоїть майстерність.

— І я вже…

— Замовкни й слухай. Все зводиться до трьох речей. По-перше, ти маєш «підкреслити свої сильні сторони». По-друге, ти маєш «промовляти діями, а не словами». По-третє, ти маєш «виставити напоказ своїх залицяльників, а його конкурентів». Коли ти виконаєш ці три речі і зробиш їх належним чином, ми…

Софі підняла руку.

— Що?

— Я не можу показати свої сильні сторони у цьому мішку для картоплі, не можу діяти з виразом дияволиці на моєму обличчі, і я не маю залицяльників, окрім хлопчика, який виглядає і пахне, як щур! Подивись, Агато! У мене П на грудях, моє волосся, як у хлопчика, у мене мішки під очима, губи сухі, а вчора я помітила чорну цятку на носі!

— І як ти збираєшся це змінити? — відрізала Агата.

Софі опустила голову. Огидна літера відкидала тінь на її руки.

— Скажи мені, що робити, Агато. Я слухаю.

— Покажи йому, яка ти є, — сказала Агата, пом’якшуючись.

Вона зазирнула подрузі в очі.

— Покажи йому справжню Софі.

Софі бачила, що в усмішці Агати яскраво пломеніє надія. Потім, повернувшись до дзеркала, вона похмуро посміхнулася… Усмішкою маленького безжального купідона, зачиненого у глибокому темному колодязі, що терпляче чекає, коли ж його випустять.