Школа Добра і Зла

15 Обери свою труну

Щоразу, коли Тедрос був напружений, він тренувався. Тож побачити, як він тренується о 6-й годині ранку в Доглядальній кімнаті — кидає молоти, підіймає гантелі, плаває колами, — означало, що він має чимало про що подумати. Це було зрозуміло. Запрошення на «Сніговий Бал» було просунуте під двері цієї ночі. Коли він ліз угору по канату зі сплетеного білявого волосся, він прокляв той факт, що проведе Різдво на Балу. Чому усе, що пов’язане зі Щасливцями, обертається навколо гнітючих формальних танців? Проблема балів була у тому, що всю роботу мали виконувати хлопчики. Дівчатка могли фліртувати, плести інтриги, загадувати бажання, але, врешті-решт, саме парубок повинен обирати і сподіватися, що вона скаже «так». Тедрос не переймався тим, чи погодиться дівчинка. Він хвилювався, що не було такої дівчинки, яку б він хотів запитати.

Він не міг згадати, коли взагалі останнього разу вподобав би дівчинку. Так, він завжди мав одну, яка ходила за ним слідом, проголошуючи, що вона його подруга. Це траплялося постійно. Він заприсягався забути про дівчаток, потім зустрічав ту, яка привертала його увагу, вирішував довести, що він може її отримати, отримував і виявляв, що вона дурна мисливиця на принців, яка давно його запримітила. Прокляття Беатрікс. Ні.

Була краща назва для цього.

Прокляття Ґвіневери.

Тедросу виповнилося лише дев’ять, коли мати втекла з лицарем Ланселотом, залишивши його і батька. Він чув, як казали: «Вона знайшла своє кохання». Але як щодо того часу, коли вона говорила його батькові: «Я кохаю тебе»? І того часу, коли вона це казала йому? Яке кохання було справжнім?

Ніч у ніч Тедрос бачив, як батько спивався. Смерть прийшла протягом року. З останнім подихом король Артур схопив сина за руку:

— Народу потрібна королева, Тедросе. Не припускайся моїх помилок. Шукай дівчину, яка насправді добра.

Тедрос видирався дедалі вище по золотих косах, жили виступали над м’язами.

«Не припускайся моїх помилок».

Руки зісковзнули, і він упав на м’який мат. Він почервонів і подивився на чортів водоспад волосся.

Всі його дівчатка були непорозумінням Ґвіневери, які сплутали кохання з поцілунками.

Денне світло торкнулося подушки Агати. Вона скочила і побачила Софі, яка зсутулилася на старому ліжку Ріни.— Чому ти ще тут! Якщо вовки тебе схоплять, ти знову потрапиш до Катувальної кімнати. Крім того, що ти б мала бути удома, писати анонімну любовну поему Тед…

— Ти мені не казала, що буде Бал.

Софі тримала блискуче запрошення у вигляді сніжинки, ім’я Агати прикрашали перли.

— Кого цікавить дурний Бал? — простогнала Агата. — Ми невдовзі підемо. Тепер ти маєш упевнитися, що поема розповідає про те, ким він є як особистість. Його честь, доблесть, смі…

Тепер Софі нюхала те запрошення.

— Софі, послухай мене! Що ближче ми до Балу, то ретельніше Тедрос шукатиме пару! Що дужче він шукатиме пару, то більше він буде закохуватися у когось іншого! Що більше він буде закохуватися у когось іншого, то довше він залишатиме нас тут! Зрозуміла?

— Але я хочу бути його парою.

— ТЕБЕ НЕ ЗАПРОШЕНО!

Софі стиснула губи.

— Софі, Тедрос має тебе поцілувати зараз! Інакше ми ніколи не потрапимо додому!

— Чесно, а вони точно перевіряють запрошення на Бал?

Агата схопила запрошення.

— Я дурна. Я вважала, ти хочеш залишитися живою.

— Але я не можу пропустити Бал!

Агата підштовхнула її до дверей.

— Використай тунель дерев…

— Мармурова зала, сяючі сукні, вальсування під зірками…

— Якщо вовки тебе схоплять, скажи, що заблукала…

— Бал, Аггі, справжній Бал!

Агата виштовхнула її. Софі похмуро подивилася у відповідь.

— Мої сусідки допоможуть мені. Вони справжні друзі.

Вона зачинила двері перед приголомшеним обличчям Агати.

Десять хвилин по тому Естер ледь не затоптала одного зі щурів Анаділь.

— ДОПОМОГТИ! ТИ ХОЧЕШ, ЩОБ Я ДОПОМОГЛА НЕЩАСЛИВЦЮ ПОЦІЛУВАТИСЯ ІЗ ЩАСЛИВЦЕМ! ТА Я КРАЩЕ ЗАСУНУ СВОЮ ГОЛОВУ КОБИЛІ У…

— Софі, лиходії ніколи не знаходять кохання, — сказала Анаділь, сподіваючись, що розум урятує її пацюків. — Навіть не шукають його, бо це зраджує нашу душу…

— Ви хочете, щоб я повернулася додому? — різко промовила Софі, обтрушуючи листя. — То накладіть на Тедроса чари, щоб він запросив мене на Бал.

— НА БАЛ! — надривалася Естер. — ЯК ТИ ВЗАГАЛІ ДІЗНАЛАСЯ ПРО БАЛ?

— Лиходійка на Балу? — сказала Дот.

— Лиходійка вальсує? — промовила Анаділь.

— Лиходійка робить реверанси? — промовила Естер, і всі троє почали реготати.

— Я піду на той Бал, — спалахнула Софі.

— Уявляємо Відьму з Нескінченних Лісів, — зубоскалила Естер крізь сльози.

До обіду вона вже не сміялася.

По-перше, Софі запізнилася на урок на цілих двадцять хвилин, бо намагалася щось вдіяти зі своїм обчикриженим волоссям. Вона ховала його у берети, банти, гребінці, доки не зупинилася на вінку з маргариток.

— Не огидно, — зітхнула вона, перш ніж піти на урок «Спотворення».

Вона побачила, що волосся учнів посивіло від зілля з крил кажана.

Одиниця несподівано вибухнула у неї над головою.

— Огидно, — просіяв професор Менлі, захоплено оглядаючи її волосся. — Твоя головна прикраса. Втрачена.

Софі хлипала, коли йшла з уроку, але потім почула крик Естер. У залі Албемарль дятел в окулярах вибивав ім’я Софі поряд з її на рейтинговій дошці Нещасливців.

— Одне маленьке любовне закляття, Естер, — солодко нагадала Софі. — І я зникну назавжди.

Естер помчалася геть, згадуючи, що не варто допомагати Нещасливцю цілувати Щасливця, якими б надзвичайними не були обставини.

На початку уроку «Проклять» леді Лессо влетіла до крижаної кімнати з щелепою, стиснутою ще сильніше, ніж завжди.

— Неможливо знайти гарного ката в наші дні, — пробурмотіла вона.

— Про що вона? — прошепотіла Софі, звернувшись до Дот.

— Звір зник! — пошепки відповіла Дот.

Софі ледве не зомліла.

Перевіряючи клас на сни про Суперника, леді Лессо сичала і сварилася при кожній неправильній відповіді.

— Але ж я вважала, що сни про Суперника передбачають, що ти будеш Великим лиходієм, — сказала Естер.

— Ні, ідіотко! Тільки якщо ти маєш ознаки! Сни про Суперника нічого не варті без ознак! — відповіла леді Лессо.

— Дот, який смак ти відчуваєш у роті під час першого сну про Суперника?

— Того, що їв перед сном?

— Кров, дурепо! — леді Лессо кресонула нігтем по крижаній стіні. — О, я все віддала би, аби побачити справжнього лиходія у цій Школі. Справжнього душогуба, який примусив би Добро ридати, а не це лайно.

Коли настала її черга, Софі очікувала на найгірші óбрази, але леді Лессо дала їй бородавку за вочевидь неправильну відповідь і погладила по обскубаному волоссю, проходячи повз.

— З чого б це вона така добра з тобою? — просичала Естер позаду неї.

Софі цікавило те саме запитання, але вона повернулася до Естер з посмішкою:

— Бо я майбутній Капітан класу. Поки я залишаюся тут, ось чому.

Естер поглянула так, наче хотіла зламати їй шию.

— Любовні закляття мотлох, а не лиходійство. Вони не діють.

— Я впевнена, ти знайдеш таке, що подіє, — сказала Софі.

— Я попереджаю, Софі. Це погано скінчиться.

— Хм… Як щодо петуній у кожній кімнаті? — мріяла Софі. — Я гадаю, це буде моя перша пропозиція у ролі Капітана.

Цієї ночі Естер написала листа родичам, розпитуючи про любовне закляття.

— Це заразно, — простогнала Агата, побачивши дівчаток зі Школи Добра, які кружляли на Галявині й показували одна одній запрошення, кожна сніжинка мала свою форму.Поряд Тедрос кидав крем’яхи і повністю їх ігнорував.

— Кожне випробування пов’язане з бальною красою, бальним етикетом, історією балів…

Але Софі не слухала. На її колінах була тарілка зі свинячими ратицями, а очі були прикуті до дівчаток зі Школи Добра.

— Ні, — сказала Агата.

— Але ж якщо він мене запросить?

— Софі, він має поцілувати тебе зараз! А не запрошувати на якийсь дурний Бал!

— О, Агато, чи ти не знаєш казки? Якщо він поведе мене на Бал, опісля він обов’язково мене поцілує! Як Попелюшку опівночі! Поцілунки завжди трапляються на Балу! І моє волосся відросте до того часу, і я відремонтую мої черевички… О ні! Сукня! Ти можеш поцупити кілька прикрас у когось із дівчаток? Трохи крепдешину теж. І тюль! Купи тюлю! Бажано рожевого, але я можу і пофарбувати, хоча тюль ніколи не фарбується належним чином. Можливо, потрібен шифон. З ним буде краще.

Агата мовчки кліпала.

— Ти маєш рацію, спершу я маю запитати у нього, — сказала Софі, здіймаючись на ноги. — Не наїжачуйся, дорогенька. Це буде просто, як пиріг! Ти побачиш! Принцеса Софі на Балу!

— Що ти… ти все руйнуєш…

Але Софі вже залишила половину Зла і плюхнулася біля Тедроса. У руках вона тримала свою тарілку.

— Привіт, красунчику! Хочеш одну з моїх… ніг?

Тедрос влучив крем’яхом Чаддіку в око. На Галявині запанувала тиша.

Він повернувся до неї:

— Тебе кличе подруга.

Софі повернулася й побачила, як Агата розмахує руками.

— Просто вона засмучена, — зітхнула Софі. — Ти мав рацію, Тедросе. Ми занадто близькі. Це тому я пішла посеред уроку вчора. Сказати їй, що тепер саме час для мене знайти друзів у Школі Добра.

— Дот сказала, що ти пішла, бо захворіла.

Софі закашлялась.

— Ну, я трохи застудилася…

— Вона сказала, що у тебе діарея.

— Діаре… — Софі ковтнула. — Ти ж знаєш Дот. Вона завжди вигадує.

— Як на мене, вона не скидається на брехуху.

— О, вона завжди бреше, щоб привернути увагу. З того часу, як вона…

Тедрос підняв брови:

— З того часу, як вона…

— Погладшала.

— Зрозуміло, — Тедрос підняв крем’ях. — Смішно, чи не так? Вона повзала по порожніх могилах, щоб з’їсти достатньо черв’яків за вас двох, щоб ти не зазнала невдачі. Казала, що ти її найкраща подруга.

— Вона таке казала? — Софі побачила, як Дот киває до неї. — Як нудно.

Вона повернулася до Тедроса, який готувався до кидка.

— Ти пам’ятаєш, як ми вперше зустрілися, Тедросе? Я була у Блакитному Лісі. Все, що сталося опісля, не має значення — що ти вдарив мене, що назвав Нещасливицею, що впав у лайно. Значення має тільки те, що ти відчув першого разу. Ти хотів урятувати мене, Тедросе. То ось і я.

Вона склала руки.

— Будь-коли, як ти будеш готовий.

Тедрос подивився на неї.

— Що?

— Запросити мене на Бал, — сказала Софі, посміхаючись.

Обличчя принца не змінилося.

— Я розумію, що трохи зарано, але дівчинка має все спланувати, — наполягала Софі.

Тут підійшла Беатрікс:

— Місць для Нещасливців немає.

— Що? Тут багато місця, — роздратувалася Софі…

Але Ріна штовхнула її, потім до неї приєдналися ще шестеро дівчаток, вони виштовхали Софі геть з обіднього кола. Вона обернулася до Тедроса, сподіваючись, що він захистить її.

— Ти можеш відійти? — пробурчав він, прицілюючись крем’яхом. — Ти затуляєш мені ціль.

Агата посміхнулася, коли Софі причалапала до неї.

— Легко, як пиріг?

Софі впала біля неї…

— Жалюгідний пиріг! — вигукнула Агата.

— Це через волосся! — хлипала Софі.— Це не через волосся! — сказала Агата, коли вони вирушили крізь браму Блакитного Лісу. — Тобі потрібно спочатку сподобатися йому! Інакше ми ніколи не потрапимо додому!

— Я гадала, що це кохання з першого погляду. Так це працює у казках!

— Настав час для плану Б.

— Але ж він не відмовився, — з надією сказала Софі. — Можливо, не все так погано.

Підбігла Дот:

— Всі кажуть, що ти назвала Тедроса брехуном, потім жбурнула лайном йому в обличчя і облизала йому ноги!

Софі повернулася до Агати:

— Гаразд, який план Б?

Вони прийшли з рештою учнів їхньої лісової групи і побачили вісім скляних домовин на бірюзовій траві.

— Щотижня ми будемо повторювати випробування з розрізнення Добра і Зла, тому що це найважливіша навичка, що вам знадобиться у Лісах, — виголосив Юба. — Сьогодні ми випробуємо Щасливців. Зважаючи на захоплення учорашніми похоронами, я подумав, що надам вам можливість приміряти власні.

По цьому він наказав дівчаткам зі Школи Добра і Зла залізти у домовини і помахом свого посоха обернув їх на вісьмох однакових принцес з великими стегнами, круглими сідницями і губами, як у риб.

— Я гладка, — видихнула Софі.

— Це твій шанс, — сказала Агата, згадавши слова принцеси Уми. — Якщо Тедрос — твоє найбільше бажання, він підійде до тебе! Він зрозуміє, що він — твоє справжнє кохання!

— Але ж Беатрікс теж буде бажати його!

— Ти маєш бажати сильніше! Зосередься на своєму коханні до нього! Сфокусуйся на тому, щоб зробити його твоїм!

Юба закрив скляні кришки усім дівчаткам і перемішав труни.

— Ретельно розгляньте дів і шукайте ознаки Добра, — сказав він хлопчикам. — Як будете впевнені, що знайшли Щасливицю, поцілуйте їй руку — і її справжня натура відновиться!

Юнаки зі Школи Добра охоче наблизилися до домовин…

— Ми теж хочемо пограти.

Юба повернувся до Горта й інших хлопчиків-Нещасливців і трохи повагався.

— М-м-м, що ж, я вважаю, що це надасть нашим дівчаткам стимул, — сказав гном.

У домовинах вісім товстих принцес напружилися, коли хлопчики з обох шкіл почали кружляти навколо них.

Горт крадькома підійшов до куща блакитної м’яти, переступив через скунса, який щось жував, і зірвав кілька листочків. Він побачив, що Раван витріщається.

— Що? Я хочу мати свіжий подих, — сказав Горт і розжував м’яту.

— Швидше робіть свій вибір! — прогарчав Юба.

У труні Агата мріяла, щоб Тедрос зазирнув глибоко у серце Софі і побачив, яка вона є насправді…

У своїй труні Софі заплющила очі і думала про все, що їй подобалося в її принці…

Тим часом Тедрос не бажав жодної з дівчаток. Але вся справа була у випробуванні. Очі були прикуті до третьої труни. Щось тягло його до дівчинки, хоча вона виглядала так само, як і решта. Тепло, світло, вибух енергії пульсували між ними. Щось-таки було в ній особливим. Щось, чого він не помічав раніше. Одна з цих дівчаток є чимось більшим, ніж видається на перший погляд…

— Час сплив! — сказав Юба.

Агата почула жахливий крик і кинулася до Софі, яка була знову у своєму тілі, Горт притис губи до її губ. Горт звільнив її.

— А-а-а, руку! Ой! Чи ми маємо почати спочатку?

— Ти мавпа! — Софі вдарила його, і він упав у м’ятний кущ, на скунса, що жував. Скунс підняв хвоста і вистрілив Горту в очі.

Горт почав бігати навкруги, наштовхуючись на домовини.

— Я осліп! Я осліп! — волав він, поки не впав у труну Софі, яка зачинила його смердюче тіло разом із нею.

Нажахана Софі стукала в скло, але воно не зрушило.

— Правило номер 5. Нещасливці не переймаються коханням, — пробурмотів Юба. — Гідне покарання. Тепер, хлопчики, подивімося, кого ви обрали.

Агата почула, як відчиняється її труна. Вона обернулася і побачила Тедроса, який потягнув її руку до своїх губ. Приголомшена, вона вдарила його коліном у груди. Тедрос вдарився головою об кришку і впав на землю. Хлопчики зі Школи Добра скупчилися навколо нього, однакові принцеси вискочили з домовин, щоб допомогти йому, а Юба начаклував шматок льоду, щоб прикласти його до довбешки принца. У хаосі Агата перелізла зі своєї труни до тієї, що була поряд.

Тедрос підскочив, він не мав жодного наміру відпускати свою принцесу.

Юба скривився.

— Можливо, ти маєш сіс…

— Я хочу закінчити.

Юба зітхнув і кивнув на принцес, що позалазили назад до домовин і заплющили очі.

Тедрос пам’ятав, що то була третя труна. Він підняв оздоблене скло і впевнено поцілував руку. Принцеса обернулася на Беатрікс, що владно посміхалася. Тедрос кинув її руку, як гарячий камінь. У сусідній труні Агата зітхнула з полегшенням.

На віддалі провили вовки.

Коли клас прослідував за Юбою до Школи, Агата залишилася біля Софі.

— Агато, пішли, — покликав Юба. — Софі має вивчити урок.

Агата озирнулася й побачила Софі, запечатану з Гортом, вона затискала ніс і билася об скло. Завтра подруга вислухає її.

«Вона виживе. Це тільки Горт».

Але Горт не був проблемою.

Проблемою було те, що Софі бачила, як Агата поміняла труни.