Правила гри. Частина друга

ДЕНЬ ШІСТНАДЦЯТИЙ

— Отже, — тихо вимовив пан Чраген, — отже…

Схоже, у нього бракувало слів. У інших — теж.

У цей час у двері постукали. З’явився служник, котрий щось зашепотів Мугідові на вухо.

Старий пообіцяв:

— Так, зараз буду.

— Панове, — звернувся він до нас, — прошу вибачення, але справи потребують моєї особистої присутності. Пояснення переносяться на завтра. Це дасть вам можливість як слід поміркувати над сьогоднішньою оповіддю.

Ми не встигли нічого відповісти, а він уже пішов, залишивши двері напіввідчиненими.

— Ну щось подібне я й очікував, — зауважив Данкен. — Старому потрібно прийти до тями та підготуватися до захисту.

— Схоже на те, — похмуро погодився пан Шальган.

Я тим часом тихенько покликав Карну, і ми залишили сприймачів мучитися у здогадках та робити припущення. А нам потрібно було обговорити дещо, що не мало до них жодного відношення. І не лише обговорити…

На мій подив, ми пройшли повз двері Карни.

— Миші, — пояснила вона. — Якраз напередодні твоєї… твого зникнення я попросила, аби мене переселили в іншу кімнату.

Тепер зрозуміло, чому записку не знайшли.

Більше того дня я не займався справами, пов’язаними з готелем. Не було часу.