Бурштиновий Меч 3 (Ян Фэй) читать бесплатно онлайн полную версию книги (ч. 3)

На відміну від ідіотів, Хаку був розумним і раціональним. Вона відразу ж зупинилася після того, як її атака не вдалася. У той же час вона обірвала зв’язок з Книгою Мавікерта.

Чорна діра розширилася позаду жінки Лицаря Нежиті. Вона зітхнула і дивилася на Брандо, як на отруйну змію: Наступного разу, коли ми зустрінемося, це буде твоя смерть, людино.

Брандо відразу зрозуміла, що хоче використати силу Книги Мавікарта, щоб відкрити портал і втекти. Однак він не дав їй такого шансу. У цей час він уже вирішив убити цю жінку. Його тіло блиснуло, і він використав силу і Сили стихій часу. Його тіло безперервно телепортувалося в космос, і в одну мить він наблизився до Хаку.

Він був близький з нею.

Бай Лен пирхнула, і перед нею відразу ж з’явилося коло чорних хвиль. Однак Брандо вже знала, що вона готова. Коли його тіло вдарилося об захисний щит, він розлетівся на друзки, як ілюзія. Мистецтво меча дев’яти світил! У цей час Хаку вже зрозумів, який трюк використовує Брандо. Вираз її обличчя сильно змінився, і коли вона озирнулася, то побачила останнього.

Він уже з’явився над світлим коконом, тримаючи меч обома руками і рубаючи додолу.

Ні! — заревів Хаку.

Брандо вже здогадався про мету Хаку. Ця жінка вже робила так багато речей заради Крові Темного Бога. Тому вона точно не відмовилася б від цієї речі легко. Інакше, чи не було б це марно? Тому він не мав наміру нападати на Хаку з самого початку, і Хаку справді вирішила використати себе як приманку, щоб привернути його увагу.

, -

Як тільки він потрапив у ці пастки, хоча це не було б небезпечно для життя, вона могла скористатися цим часом, щоб відкинути Кров Темного Бога і спокійно втекти.

, -

У цей момент меч Брандо розрубав і перерізав енергетичний пояс у повітрі. Хаку раптово втратив зв’язок з Кров’ю Темного Бога і втратив можливість атакувати першим.

Це означало, що у неї залишалося лише два варіанти.

Або вона відмовилася від Крові Темного Бога і відразу ж пішла через ворота телепортації, або вона відмовилася від можливості втекти і залишилася, щоб урвати Кров Темного Бога.

У серці Брандо жевріла надія, що ця жінка зможе залишитися. Інакше, якщо вона врятується, в майбутньому будуть нескінченні неприємності. Цього разу він переміг, тому що був краще знайомий з цією жінкою, а розуміння його іншою стороною було лише поверхневим. Як тільки вона дійсно вважала його неприємним ворогом, тоді настала його черга відчути це.

Це було клопітно. Він не хотів весь час жити в небезпеці, не кажучи вже про те, що навколо нього були інші люди. Ця жінка була безпринципною і в будь-який момент могла напасти на оточуючих людей.

Однак Брандо також знав, що ця надія дуже мала. З характером Хаку вона, безумовно, поставила б самозбереження на перше місце. Якби вона не змогла вирвати Кров Темного Бога, у неї з’явився б ще один шанс у майбутньому. Однак, якщо вона не поїде, то може навіть втратити тут своє життя. Він вважав, що ця жінка не зможе ясно мислити про те, що важливіше.

Однак, як він так і думав, він був здивований, побачивши, як Хаку зупинив відкриття воріт телепортації, розвернувся і кинувся до світлового кокона в центрі залу.

Ти заслуговуєш на смерть, людино! Коли Хаку зробила цю серію дій, вона видавила ці слова з-поміж зубів. Золоте полум’я в її очах палало несамовито. Можна сказати, що в цей момент вона по-справжньому впала в шаленство.

Побачивши цю сцену, Брандо не міг не отетеріти. У його голові була тільки одна думка: невже ця жінка збожеволіла?

1016

Розділ 1016

Хаку врізався в світловий кокон над вівтарем у центрі круглої зали, наче комета. Над його головою яскраво сяяла Книга Мавікарта, а очі горіли гнівом. У золотому полум’ї розцвіло чорне полум’я. Брандо був трохи здивований. Він знав, що вона повністю звільнилася від сили Стародавнього Зла. Він урочисто підняв меч. У руці Хаку з’явилася гігантська чорна коса, яка зіткнулася з Халран Геєю. Всюди летіли іскри, а з центру двох видів зброї розтікалася чорна брижі. Де б він не проходив, він був схожий на бурю, залишаючи перехрещені траншеї на твердій землі. Чорне плаття Мефістофеля відразу ж розірвалося, а осколки перетворилися на метеликів, які пурхали в повітрі, відкриваючи під ним чорні м’які обладунки. Мереживна сукня Андріке також була розірвана. В обох були невеликі порізи на обличчі, а довге волосся тріпотіло, як дика трава. Хіпаміра підняла Силу Гір і Річок, а дугоподібний Земний Щит огорнув її і . Під чорною ударною хвилею кожна лінія закону щита випромінювала сліпуче світло, ніби він зруйнується в будь-який момент. З тріщиною на навколишніх стінах підземного круглого залу з’явилася кругла тріщина.

Брандо і Хаку обмінялися мечами чотири рази в одну мить, і кожен удар призводив до того, що підземний зал ще трохи обвалювався. Коли пролунав четвертий удар, почувся гучний хлопок, і кут круглої зали раптом обвалився, і незліченна кількість гравію посипалася вниз. Щит Хіпаміри випромінював яскраве світло, а потім розлетівся на друзки, як незліченні розкидані кристали. Тонка чорна смуга простяглася від її лівого плеча до правого боку талії, а потім вирвалася вражаюча квітка крові. Жриця закричала і полетіла назад, важко впавши в обійми .

Хіпаміра! Вираз обличчя змінився, і він викинув правою рукою смарагд. Золоті лінії в смарагді засяяли, а потім зсередини розцвіла кристалічна структура, утворивши кришталевий щит. Стародавня драконівська магія була надзвичайно потужною, тому записати її на звичайні сувої було неможливо. Крім спеціального паперу, тільки стабільна кристалічна структура могла бути використана для перенесення зв’язаних ліній закону. Як тільки він буде активований, магія сформується негайно. Однак чорна лінія пронеслася впоперек, і кришталевий щит був розрізаний на дві половини. Правий рукав Сеньйора миттєво вибухнув, а на її світлій руці з’явилася кривава лінія. Вона зціпила зуби і застогнала, швидко забравши руку, щоб захистити жрицю на руках, але кров уже хлинула. Тепла іскриста рідина струменем стікала на обличчя Хіпаміри.

Сеньйоре, відведи її назад у льох! Всі ви, йдіть! Брандо одразу замовив. До цього він чотири рази бився з Хаку, і щоразу, коли він використовував свій меч, повністю блокував атаку останнього. Він мав перевагу у володінні фехтуванням, але сила Хаку була надто жахливою. Він ледь відчував, що не може тримати меча, а його права рука почала німіти.

знала, що такий рівень бою не є чимось, у чому вона може брати участь. Якби вона залишилася, то лише обмежила б рухи Брандо. Вона кивнула на Брандо і рішуче винесла непритомну Хіпаміру із зали.

У цей момент золоте полум’я в очах Хаку повністю змінилося чорним полум’ям, а половина її тіла була покрита шаром чорних візерунків. Її довге волосся тріпотіло без вітру, наче полум’я, що здіймалося. Було очевидно, що вона була повністю знищена силою Книги Мавікерта. Спочатку вона була найвищою силою, і її контроль над владою Книги Мавікарта був набагато вищим, ніж контроль над сміттєвим Амманом. Після того, як вона повністю поглинула силу цього стародавнього зла, її справжнє царство ледь торкнулося краю Царства Мудреців.

Однак ця сила мала свою ціну. Брандо знав, що тіло Хаку вже виснажене, і в цей момент вона повністю спалює свою душу в обмін на силу зла. Після того, як її душа буде повністю спалена, вона назавжди втратить самосвідомість і буде підвладна Книзі Мавікерта. Вона стане божевільною, як Амман.

Брандо не міг зрозуміти. Що означала Кров Темного Бога для цієї жінки? Як це могло змусити таку спокійну людину поводитися як божевільна?

é é . é

Однак у Хаку, схоже, не було настрою говорити дурниці. Вона холодно підняла косу і вдарила по ньому. Брандо нічого не залишалося, як підняти меч, щоб заблокувати. У той же час він активізував свій вроджений талант Божевілля. Хоча сила зла була недовгою, якщо він не використає всю свою силу, його вб’ють на місці, перш ніж душа Хаку буде повністю спалена. Хоча одного разу він убив Мер’єтлу, Відьму Брехні, яка також була найвищою силою, це сталося лише за допомогою хитрощів. Лінія відьом Мер’єтли могла створювати жахливі реалістичні пейзажі сновидінь. У сновидіннях вони були схожі на богів, а їхні слова — на закон. Однак після того, як сновидіння були зруйновані, вони нічим не відрізнялися від смертних. Вони навіть значно поступалися середньостатистичній силі стихій. Хоча Мер’єтла була сповнена впевненості, вона не знала, що її заклятий ворог, Ко Хуа, вже прозрів через їхні слабкості. Більш того, це покоління відьом сильно поступалося своїм предкам під час Сутінкової битви. Отже, Ко Хуа влаштував проти них змову і загинув без будь-якої причини від рук Брандо.

Однак Хаку був іншим. Якщо не брати до уваги її плани, то вона була справжньою верховною силою. У прямому протистоянні їй навіть не знадобилася Книга Мавікарта, щоб міцно придушити Брандо. Більше того, за підтримки цього стародавнього зла її нинішня сила навіть перевершила силу Мефісто. Брандо знав, що якщо він не використає всі свої сили при першій же можливості, у нього не буде можливості це зробити.

Коли мечі зіткнулися, весь простір видав різкий шум, від якого боліли зуби. Це було схоже на розбиття скла, а в плоскому просторі з’явилися яскраві тріщини. Тріщини розійшлися на всі боки, а навколишні мармурові стовпи розлетілися на друзки. На північній стороні залу стояла статуя бога Сонця Перкіна. Перкін тримав у руках полум’яний спис і їхав верхи на сонячному коні та колісниці. Він підвів очі і подивився вперед. Потім голова кам’яної статуї раптово скотилася з її тіла. Високо піднята рука була зламана, а тіло розірвало на купу щебеню. Після того, як статуя обвалилася, в задній частині залу з’явилася очевидна тріщина. Підземний круглий зал нарешті не витримав тиску і обвалився. Спочатку на куполі з’явилися тріщини, схожі на павутину. Велика кількість гравію скотилася вниз, а потім посипалися великі шматки каміння. Врешті-решт весь купол обвалився і провалився.

. -

Для звичайних людей такого роду підземний обвал був рівносильний катастрофі, але для решти людей в залі це не було проблемою. Брандо зробив кілька кроків назад під атакою Бая. Він був шокований, виявивши, що сила Бая все ще зростає. Навіть володіючи шаленим талантом, він не зміг витримати атаку Бая. Він ледь помітно відчув невелику душність у грудях. Він зазнав повної поразки в лобовому протистоянні. Це був перший раз, коли він зазнав поразки в стані Божевілля. Навіть коли він зіткнувся з Сейберсом, Корфою та Мілошем у великому льодовику, він ніколи не відчував такого збентеження.

Не встиг Брандо встати на ноги, як побачив перед собою непомітну чорну смугу. Він відокремив падаючий гравій і підійшов до нього. Чорна смуга була близька і далека. Це було лезо гігантської коси Бая. Чорна лінія, здавалося, змогла привернути всю увагу в просторі. Брандо фактично побачив, як жорстка срібна лінія почала прориватися під цією атакою. Це призвело до того, що порядок на цій невеликій ділянці спотворився, утворивши чорну діру, яка поглинула все.

Це, безперечно, була влада, яка виходила за межі, і вона не належала жодному відомому закону. У цьому полягала сила сутінків.

Не було жодних сумнівів у тому, що Бай спалила свої дві Стихії, тому вона отримала цю силу з Книги Мавікерта. Він перестав бути законом, тому що включав в себе і сам закон. Це була істина Всесвіту, одна з сил буття. Це був лише спалах блиску, але цього було достатньо, щоб засліпити всіх. Брандо відчував, що на всі питання в його попередньому житті і в цьому житті є відповіді в цей момент. Однак ціною цієї відповіді стала смерть. Цей момент був неминучим.

Господи мій!

. - ,

Мефістофель відчув, як у нього в цю мить волосся стало дибки. Недовго думаючи, він розправив пару чорних мембранних крил і вистрілив у бік Бая. Чорний меч у його руці згорів шаленим вогнем, а Стихія Душі згустилася навколо нього. Він в одну мить доторкнувся до сили прояву Стихії. Однак Бай лише холодно подивився на трансвестита. Чорне світло розлилося з Книги Мавікерта. Не встиг Мефістофель зреагувати, як чорне світло вже прокотилося по нижній частині його тіла. Щит Душі за мить розбився. Трансвестит закричав і покотився вниз, весь у крові, і важко впав на землю.

Біля нього приземлилася чорна тінь. Це була принцеса-вампірка Андреа. На щоці Андреа була довга смуга крові. Вона з ненавистю подивилася на Бая, але нічого не сказала. Вона підхопила Морфея, який був майже розбитий на шматки, і відступила. В одну мить вона зникла з входу в підземний круглий зал.

За мить місце, де стояв Андріке, було поховано біля зруйнованого залу. Підземний зал став історією.

Брандо викинув Халран Гею.

На цьому рівні фехтування було безглуздим. Хоча його володіння фехтуванням було близьке до Дао, до нього було ще надто далеко. Це був діалог між Стихіями найвищого рівня. Тільки Стихії могли боротися зі Стихіями. Одночасно навколо нього з’явилася незліченна кількість напрямків права. Вони перепліталися один з одним, сплітаючи найосновнішу і примітивну мову цього світу. Час і простір втратили свій сенс у цьому світі. Вони були описані як формули, і ці формули були вічними. Енергія і матерія з’явилися на двох кінцях шкали. Вони змінювалися і перетворювали один одного, з’являлися всі закони і карма. Здавалося, що минуле і майбутнє накладаються одне на одного, і вони можуть достукатися одне до одного.

Ці речі, які звичайні люди не могли зрозуміти, були гармонійними і єдиними в цьому світі. Це були одне й те саме. Здавалося, що поки людина розуміє одну з них, вона зрозуміє таємницю всього світу.

Брандо побачив енергію, що розповсюджується. Він здавався сліпучо-чорним у цьому чистому сріблястому світі. У міру того, як ця енергія рухалася вперед, закони змінювалися. Здавалося, що його розлад наростає щомиті, впливаючи на все в одну мить. Але Брандо відразу знайшов дві нитки часу і простору. Ці дві струни проходили через весь світ, утворюючи ідеальне коло. Коли він торкався цих двох струн, енергія, в якій він перебував, відразу ж розтікалася. Це було так, наче вона була всюди в цьому світі. Сьогодення і майбутнє, минуле і сьогодення. Він міг бути в будь-якій точці, і він міг бути на будь-якій позиції.

Брандо використав усі свої сили, щоб уникнути сліпучої чорноти. Здавалося, що весь світ резонує в той момент, але незабаром він зрозумів, що його дії були марними. Всі закони почали руйнуватися, і незліченні можливості, в яких він перебував, звалилися в одну точку. І він був на цій кінцевій позиції. Чорна хвиля кинулася йому назустріч.

Ухилитися не було можливості.

Але раптом перед ним заблокувалася постать. Брандо примружив очі і виявив, що це високе тіло нежиті Лорісона. Він підняв величезний меч, і з гучним ударом непереборна сила пройшла крізь тіло скелета Лицаря. Обидва вони одночасно полетіли назад і важко впали в обвалені стіни. Потім їх поховали під піском, і весь світ поринув у темряву.

. -

Брандо закашлявся, і його думки на мить зупинилися. Але він швидко оговтався і гарматним ядром вистрілив з товстого ґрунту, знову приземлившись на землю. Він струсив пісок на тілі і виявив, що поле бою зовні повністю змінилося. Звичного підземного залу не стало, залишилася лише глибока яма. Сонячне світло збиралося з усіх боків, і він не міг не примружити очі. Нежить лицар Лорісон стояв у кутку від нього. Він був не в кращому стані, ніж він. Його меч був наполовину зламаний, плащ розірваний, і всюди був порох. На грудях у нього була глибока рана, кілька білосніжних ребер були зламані. Танцюючий вогонь душі був повністю оголений.

Вони вдвох одночасно дивилися на небо. Там розум Хаку майже повністю контролювався Книгою Мавікерта. Вона купалася в нескінченному чорному полум’ї і перетворювалася на полум’яну людину, ніби згорить будь-якої миті. Єдине, що залишилося, це пара її незрівнянно рішучих очей, немов нескінченна одержимість підтримувала її, дозволяючи впасти в прірву, але при цьому зберегти слід ясності. Її погляд був прикутий до чорного кокона світла в повітрі.

Вона простягла руку, і стрічка світла, обвита навколо чорного кокона світла, полетіла до неї, принісши з собою величну силу. Ця сила змусила навіть серце Брандо закалатати. Це була сила Крові Бога Темряви. Коли сила Чорної Перлини була повністю розкрита, це було надзвичайно шокуюче.

Однак, незважаючи на те, що Брандо і Лорісон хотіли захопити його, вони виявили, що зовсім не можуть рухатися. Книга Мавікарта на голові Хаку випромінювала нескінченний тиск, який набагато перевищував межі її контролю. Її палаюча душа була схожа на яскраву зірку, яка рухалася до кінця свого життя, закінчуючи все поривом чудової енергії. Для порівняння, Амман, який раніше контролював проекцію стародавньої злої істоти, був схожий на дитину, що розмахує іграшкою.

, —

У цьому була сила Божественна —

Брандо відчув, як його серце потужно б’ється. Неподалік від нього несамовито ревіла душа Лорісона, але це було марно. Кров Бога Темряви ринула до Хаку, і Хаку наполегливо виконував цей священний ритуал. Незалежно від того, чи збиралася вона померти, чи повністю контролювалася злою істотою, здавалося, що це не має до неї жодного стосунку. Для неї все, що було перед нею, було цілим світом.

Брандо з усіх сил намагався перевести погляд і нарешті помітив щось недоречне — це була кам’яна плита, що Сіель яла в повітрі. Він був самотнім у такому становищі, але повністю ігнорував усі форми енергії навколо себе.

Є ще один шанс! Брандо зціпив зуби, подумавши. Він глибоко вдихнув і крикнув щосили: Метиша!

В одну мить на полі бою з’явилися двері світла.

1017

Розділ 1017

Не встиг Метиша з’явитися, як промінь сріблястого світла вилетів з легких дверей і з чітким брязкітом вдарив у Військову дошку посеред повітря. Потім він повернувся набік і вистрілив у землю. Тільки тоді всі побачили, що срібна лінія являє собою срібний спис у формі човника, який був вставлений в кам’яну стіну, що обвалилася, під кутом. Бойовий шифер, в який влучили, полетів у протилежному напрямку і покотився по піску поруч з ногами Брандо.

Брандо вигукнув: В ім’я знань і мудрості, активізуйтеся!

Центр обертався всередину, і промінь білого світла вилітав з нього і перетікав у візерунки на . Весь сяяв, а потім знову злетів і зупинився перед Брандо. Геть з моєї дороги! Але саме в цей момент заревів Хаку. Чорний пояс світла пронісся по Військовому шиферу і влучив у нього, змусивши його полетіти, як гарматне ядро, на землю. Потім він високо підстрибнув і полетів у напрямку лісу вдалині.

Однак велична Сила Сутінків з Книги Мавікарта в одну мить активувала захисну систему . Коли кружляв у повітрі, з візерунків вилітали незліченні промені чистого білого світла. Світлові промені прямо пробивалися крізь чорний пояс світла, що перекривався. Один промінь пробив талію Хаку, а інший – груди. — скрикнув Хаку і впав прямо на землю. Її тіло було вкрите чорним полум’ям, ніби вона збиралася в одну мить згоріти дотла.

Світлові промені, що залишилися, стріляли в повітря, землю і напрямок лісу. Скрізь, де вони проходили, це було схоже на вулик. Як тільки світлові промені потрапляли на дерева, вони відразу спалахували і в одну мить перетворювалися на білий попіл.

Військовий шифер, що втратив світло, покотився в ліс неподалік. Менш ніж за п’ять метрів від того місця, де він приземлився, знизу раптово підняли камінь. виніс Хіпаміру, яка була вся в крові, з таємного проходу. Вона відчувала запах горілого поля бою за вікном і не могла не насупитися. Але тільки-но вона підняла голову, як в її очах відбилося яскраве світло.

10522031 —

Номер книжкової полиці 10522031, броня, ініціали , технологія імплантації, успадкування військового спорядження —’

Спадкоємець, Залізний Родовід — Кровний Збіг.

Спадщина починається

Від Земного Легіону.

У той момент, коли біле світло зникло, Брандо і Лицар Нежиті Лорісон відразу відчули, як тиск на них послаблюється. Тепер це зроблено! Брандо не встиг забрати свою . Він безпосередньо активував свою Силу Стихій і блиснув у тому напрямку, куди впав Хаку. Лорісон був трохи повільнішим, але слідував за ним. Вони вдвох підійшли до краю глибокої ями, де впав Хаку, але нікого там не знайшли. Серце Брандо перестало битися. Збоку вже простягався пазур, що горів чорним полум’ям. Недовго думаючи, він підняв кулак, щоб заблокувати його. З приглушеним чубчиком Брандо відчув лише пронизливий біль у руці.

, 30 40 . 30 40

Хаку не збирався відпускати Брандо. Вона кидала удар за ударом. В одну мить вони з Брандо обмінялися 30-40 ударами. У плані володіння фехтуванням Брандо набагато перевершував цю жінку. Однак, коли справа дійшла до ближнього бою, він занадто сильно відставав. Не кажучи вже про те, що тепер Хаку опанував силу Книги Мавікерта. Після 30-40 ударів Брандо відчув лише оніміння рук. Він наче більше не відчував своїх рук. У цей час він краєм ока побачив чорне світло, що проносилося до нього, але він ніяк не міг ухилитися від нього.

Метиша, одягнений у срібло, вийшов з порталу. Однак вона відразу відчула перед собою темряву. Чорна тінь відлетіла спереду і врізалася в неї. Вона застогнала і відразу відчула, що людина в її обіймах – її пан. При цьому світлові двері за нею розбилися і зникли. Вона квапливо обійняла Брандо однією рукою і зробила крок назад. При цьому вона підняла праву руку. Срібний спис, встромлений у землю неподалік, миттєво перетворився на тисячі легких частинок і зник. Потім він знову з’явився в її руці.

Тисяча армійських ударів! Метіша щосили кинула спис уперед. Срібна лінія пролетіла через половину поля бою і вистрілила в бік Хаку. Хаку обернувся і холодно глянув. Низка чорних стрічок світла піднімалася з землі і спліталася разом, утворюючи дугоподібний світловий щит. Спис сильно вдарив по світловому щиту і залишив лише слід із золотих іскор. З іншого боку, місце, де спис влучав у світловий щит, відбивало промінь чорного світла зі швидкістю, що в десять разів перевищувала швидкість. Метіша навіть не встигла зреагувати, як їй прокололи груди. Вона недовірливо розширила очі і виплюнула повний рот крові.

Брандо прокинувся від тимчасової коми. Він відчув, що йому на чоло йде дощ. Він підсвідомо простягнув руку і витер чоло. Густий запах крові змусив його зрозуміти, що щось не так. Він раптом прокинувся і згадав, що все ще на полі бою. Він розплющив очі і побачив бліде і слабке обличчя Метиші. Рот ельфійської принцеси був повний крові, а навколо очей були шари чорних кіл. Вона прикрила його руками, ніби хотіла посміхнутися йому, але біль перетворив її посмішку на вираз, який був потворнішим за плач.

Метиша! Брандо відчував, що його серце ось-ось перестане битися. Він подивився вниз і побачив чорну діру на її грудях. Її срібна мантія була забарвлена в червоний колір, і це було жахливе видовище. Його розум на мить ледь не згас. Метіша і Сіель більше не мали можливості воскреснути з кладовища після того, як стали Літакоходцями. Якщо вона загинула тут.

Тоді чиста і добра принцеса Срібних ельфів по-справжньому зникне з цього світу.

Я кашляю, зі мною все гаразд, мій Господи. Метіша, здавалося, прочитав глибокий страх в очах Брандо. Їй стало трохи тепло на серці. Вона доторкнулася рукою до його обличчя і відповіла з деякими труднощами.

Брандо негайно відкрив меню статусу Метиші і виявив, що у ельфійської принцеси ще залишилося трохи здоров’я. Це відкриття змусило його відчути невелике полегшення, але в той же час в його серці вирувало глибоке почуття тривоги і страху. Він підвівся і глянув на поле бою. Він випадково побачив, як сера Джона Лорісона відправляють у політ темні стрічки. Його золота Полярна рівнина була повністю пронизана силою Книги Мавікерта. Одна зі стрічок змела ліву руку, а інша розірвала талію на дві частини. Потім Хаель контролював темні стрічки, щоб обмотати його шию, і підняв Лицаря-скелета в повітря, як мертвого собаку, змусивши його повернутися в бік душі своєї дружини.

Я дам тобі побачити, як помирає твоя дружина, благородний лицарю. Бай Лен засміявся. У цей момент вона була повністю оповита чорним полум’ям. Навіть нижня половина її тіла зникла. Її первісного вигляду вже не можна було розгледіти.

Але коли вона почула цей голос, Метіша вмить упізнала його.

Це ти! — вигукнула Метіша. Незабутня битва в замку Абіс знову постала перед її очима.

Голос Метиші не був гучним, але Хаель все одно чула її слова. Вона холодно обернулася і повернулася в її бік, її глухий голос луною луною лунав у повітрі. Ти все ще не покращився, Метиша. Якби моя атака була трохи далі, вона б пронизала вогонь вашої душі і повністю перетворила б вас на бездиханний труп. Минула тисяча років, а вам все ще доводиться покладатися на мій жаль і жалість, щоб жити. У вас немає думок з цього приводу?

Почувши це, вираз обличчя Метиші різко змінився. Брандо ніколи не бачив такого страху і занепокоєння в її срібних очах. Вона дивилася на жінку в небі, яку охопило полум’я. Ти Хто ти?

Скажу тобі, Метиша. У цьому світі є речі, про які заслуговують лише ті, хто має владу та статус, щоб говорити та володіти. Не можна покладатися на благодійність. Доброта, що це за сміття доброта? Люди виявляють милосердя до кошенят і цуценят тільки тому, що це показує, що один з них має абсолютне домінування. Так зване милосердя – це залишки, залишені надмірною владою. Якщо ви не можете цього зрозуміти, то ви можете лише назавжди затриматися в скорботі та невдачах.

Королівська королівська сестра?

Хаель замовкла і більше не говорила. Вона обернулася і тримала в руці чорний пояс. Річ у чорному світлому коконі нарешті вирвалася з кокона. Напівпрозора жінка в довгій сукні Сіель яла в повітрі із заплющеними очима. На її лобі пливла чорна куля світла. Брандо не потребував ніякого опису, щоб зрозуміти, що це таке.

Чорна перлина.

Коли Хаель побачила кулю світла, полум’я в її очах стало яскравішим. Вона негайно простягнула руку, щоб схопити його, але Брандо не дозволив їй зробити те, що вона хотіла. Сила Книги Мавікарта продовжувала слабшати. Жінка була лише стрілою в кінці польоту. Поки вона зможе протриматися ще деякий час, результат битви все одно буде невизначеним. Він поплескав Метишу по плечу і лагідно сказав: Тримайся подалі, Метиша.

Після цього його тіло блиснуло і з’явилося перед Хаел.

Коліна принцеси мого Лорда Срібного Ельфа стали м’якими, і вона стала навколішки на землю, наче маріонетка.

Хаель простягнула руку лише наполовину, коли побачила, що Брандо знову з’явився перед нею. Її очі наповнилися гнівом. Ти залицяєшся до смерті, людино.

Брандо не сказав ні слова. Гнів в його очах не поступався Хаелю. Якщо говорили, що битва раніше була битвою інтересів, але в цей момент судилося, що вижити зможе тільки один з них. Як тільки він з’явився, він атакував з усієї сили. Він активував Заряд і Терновий вінець. Він повністю відмовився від оборони, і його атака була доведена до межі. Він перетворився на метеор і врізався в Хаеля, який перебував у повітрі.

Хаель не мав наміру говорити зайвих дурниць з Брандо. Вона знала, що у неї залишилося не так багато часу. Вона холодно глянула на Брандо. Десятки чорних енергетичних променів піднялися з-за її спини і вистрілили в бік Брандо. У цей момент їй було навіть байдуже до лицаря Нежиті Лорісона. Вона не боялася простої людини Стихійної Істини. В її очах залишилося тільки одне — Кров Темного Бога.

Але незабаром вона зрозуміла проблему.

Незліченні чорні промені світла миттєво пронизали тіло Брандо. Його одяг і обладунки були повністю розірвані. Навіть Хватка Бахамута дюйм за дюймом розбивалася під впливом могутньої сили Володінь Мудреців. Уламки його кісток, органів і крові розліталися по всьому небу разом з енергетичними променями, в одну мить перетворивши його на закривавлену людину. Але якими б щільними і жахливими не були атаки, він продовжував просуватися вперед, не ухиляючись. Він був схожий на бога війни, описаного в легендах, який мав силу битися проти десяти тисяч воїнів. Коли він рухався вперед, боги і привиди уникали його. Кривавий шлях утворився природним шляхом.

Брандо прикрив серце однією рукою. Його довге волосся танцювало, як дика трава. Він підвів голову. Його закривавлене обличчя було схоже на лютий привид, але він усміхався. Його білосніжні зуби блищали холодним світлом.

Непохитний!

У цей момент Хаель зрозуміла, що не може все це зупинити.

Золотий родовід, ідеальне тіло. У її серці зародилася думка, яка страшенно налякала її.

—

Брандо вже схопив її за зап’ястя. Хаель на мить забула відреагувати. Потім кулак ставав все більшим і більшим у її зорі. Бах, — скрикнув Хаель. Її ледь не відправив у політ удар Брандо. Але вона не могла полетіти, бо одна з її рук все ще була міцно затиснута ним. Нарешті вона з великими труднощами перевела подих. Другий удар Брандо був вже перед нею. Цього разу Хаель нарешті згадала, що їй робити. Вона закричала і кинула кулаком у Брандо. Брандо не ухилявся. Два кулаки сильно зіткнулися. З гучним ударом права рука Брандо раптом повністю спотворилася і мляво впала на землю.

Однак не можна недооцінювати силу атаки Брандо з повністю активованим Терновим вінцем. — скрикнув і Хаель. Її права рука видавала серію чітких тріскучих звуків, а потім вона вже не могла підняти її. Незважаючи ні на що, Хаель все одно залишалася жінкою. Цього разу їй було так боляче, що вона ледь не знепритомніла. Вона не могла стриматися, щоб не ахнути. Але чого вона не очікувала, так це того, що проклятий чоловік насправді використав свою руку, що залишилася, щоб міцно обійняти її і відштовхнув від Книги Мавікерта.

Ви заслуговуєте на смерть! Хаель відразу зрозумів, чим хоче займатися. Вона терпіла біль і простягла останні кілька легких стрічок. Вони обгорнули в повітрі Кров Темного Бога і кинули її в її бік. Наступної миті Книга Мавікарта в повітрі остаточно втратила свою останню силу. Він двічі мерехтів і зникав у повітрі.

У цей час вони вдвох були абсолютно безсилі. Вони обійнялися і впали на землю, як метеори. Душа Хаеля вже почала розсіюватися, залишивши в очах лише пекучу одержимість. Вона дивилася на чорну кулю світла, яка слідувала за нею. Вона знала, що в її ритуалі залишився лише один крок. Отримавши Кров Темного Бога, вона все ще мала надію змінити ситуацію.

Однак під своїм переляканим поглядом вона без вагань побачила, як чорна куля світла увійшла в тіло Бренделя, як річка, що повертається в море. Вона навіть відчувала хвилювання і радість, що виходили від Крові Темного Бога.

Мій ритуал Хаель, здавалося, побачив найнеможливіший кінець. У вашому тілі є Кров Темного Бога?

Брандо вже був непритомний.

1019

Розділ 1019

У небі над містом Набосій пролунав Дзвін сутінків. Звук дзвону луною луною пролунав у порожніх сутінках. Зблизька і здалеку призахідне сонце світило крізь вогняне сяйво заходу на купол Золотого палацу, відбиваючи оранжево-червоне сяйво.

. - ,

Загони преторіанських гвардійців у золотих обладунках вишикувалися на схилі за стінами палацу, щоб змінити зміну. Здалеку було чути єдині команди Церемоніального Лицаря. Шум проходив крізь обміднені верхівки дерев і навіть у внутрішній двір. У палаці зимового сонцестояння папа Петян поспіхом закінчив свою вечерю. Половину ретельно приготовленої смаженої баранини, сріблястого морського краба та вишукану випічку подавали на білосніжній порцеляновій тарілці. М’ясні страви готувалися з листя базиліка та листя снігового дерева з Сен-Осоль. Поверхня покрила соусом і чорним меленим перцем. М’ясо було ніжним і ароматним, але у самого відвідувача не було апетиту. Скуштувавши, він відклав срібний ніж і виделку і витер рот квадратною хустинкою, розшитою золотим шовком. Тільки після цього він наказав слугам організувати для нього карету, щоб він поїхав до Смарагдової зали.

Релігійний авторитет Фанзіна був уніфікований. Хоча вельможі все одно мали образу на Святий Собор через нерівний розподіл благ, від світської влади і вище, світські лаври і Святий Скіпетр перебували в руках однієї людини. Через це обрання Папи Римського часто не було спадковим. Зазвичай його вибирали з восьми кардиналів. Після зречення попереднього Папи Римського він прийняв титул Святого і жив у Смарагдовому залі. Він не просив світської влади, але все одно залишався духовним лідером Святої Церкви. Тому протягом тисячоліть ця порожня позиція також мала велику силу. Сьогодні, хоча нинішній Папа Римський міг приймати довільні рішення, він все одно підпадав під обмеження Папи Римського.

У наші дні з цього випливало занепокоєння Петяна . Він сидів у кареті і здалеку дивився на тінь Смарагдової зали. Це було схоже на велетенського звіра, що засіло в його серці, і він жадібно дивився на нього, змушуючи його хвилюватися. Колишній Папа Римський Асебант був його наставником на Святому шляху. Він привчив його туди, де він був сьогодні. Хоча стосунки між учителем і учнем були гармонійними, їх завжди розділяв трон. Пей Дянь знав, що це пов’язано з їхніми позиціями. Всі попередні Папи були такими, і це було зрозуміло. Він завжди виступав за священну війну проти Круза на півдні. Асебанто Одинадцятий завжди знав його думки. Тепер, коли народ Круза перебував у хаосі без бою, а божевільна королева наважилася відновити Темне Царство, це була небесна можливість для нього битися проти Круза. Він навіть зв’язався з ельфами вітру та посланцями лицарського ордену Греція, а також накопичив війська та провізію на кордоні, готуючись до грандіозного плану, щоб залишити слід в історії. Але в цей час указ про припинення вогню зруйнував його надії. Цей указ надійшов із Сакрального залу Смарагдового золота, що стояв перед ним.

. — ,

Таке може не траплятися навіть раз на сто років. Востаннє це сталося під час повстання Рімадора, коли Глорія використала владу Ордена Святого Лицаря, щоб усунути правлячого Папу Римського з посади. Ця асоціація зробила обличчя Петяна похмурим. Він похмуро подивився на золоті палацові ворота Смарагдової Священної зали заввишки сім футів, які повільно відчиняли охоронці з обох боків. Ніхто не знав, які думки крутяться в його голові. Глибоке занепокоєння в його серці виникло через реакцію єпископів. Єпископи і лицарський орден, схоже, відреагували не так люто, як він очікував. Інтер’єр Імперії був спокійним, як дзеркало, без найменшої брижі. Він знав, що старий за воротами палацу, мабуть, використав якусь невідому силу, щоб змусити всі сторони шанобливо підкоритися йому.

Як начальник, він не міг терпіти владу, яка не була в його руках, особливо коли ця сила була настільки великою, що перевершувала його очікування.

У супроводі своїх слуг Петян пройшов коридором і зупинився перед дверима з темного горіха. Потім він підняв руку, щоб відпустити своїх слуг, і в той же час не дав слугам оголосити про його прибуття. Стоячи обличчям до цих горіхових дверей, верховний правитель Святої Інквізиції знайшов у своєму серці слід вагання. Але цей слід вагань був легкий і слабкий, як павутиння. Його Святість Папа Римський з легкою боротьбою вирвався на волю, поклав свою тонку долоню на дверну ручку і штовхнув двері.

З глибокої старості Асебанто любив запалювати камін у своєму кабінеті, сидіти на низькому стільці і цілими днями читати священні писання та документи церкви. Хоча Петян сумнівався, скільки в ньому справжнього сенсу, він більш-менш заздрив. Оскільки він узяв під свій контроль світську владу, то неминуче відкинув божественну волю. Святий Престол нижчий від подвижників. Це прислів’я не було чутками у Фанзіні.

Теплий подих вдарив по обличчю, а гарячий вітер вдарив по щоках. Він не міг не примружити очі. Мерехтливий вогонь у каміні, здавалося, лився крізь щілину дверей. Це було схоже на текуче тепло, що струменіло по його золотих черевиках і кінці його святої одежі.

Асебанто був не один у кімнаті. Крім слуги років сорока, був ще старий чоловік з білим волоссям і білою бородою і в окулярах. Петян впізнав цю людину з першого погляду. Він був відомим знавцем Святого Письма у Святому Святилищі. Асебанто і сьогодні був одягнений у просту мантію, але носив капелюх, що було рідкістю. Він виглядав досить формально і серйозно. Навпроти нього сиділа жінка. Петян трохи здивувався і не міг не поглянути ще раз на жінку. Але після чергового погляду він не міг відірвати від неї очей. У жінки було довге сухе каштанове волосся і пара очей, які сяяли, як нефрит, встромлений у гірську скелю. Причина, по якій її назвали встромленою в гірську скелю, полягала в тому, що її шкіра виглядала надзвичайно сухою і тьмяною. Її вилиці були високі, як круті скелі. Губи в неї були гострі і незграбні, немов вирізані з них. З першого погляду було видно, що ця жінка має надзвичайно твердий характер.

У світі була лише одна жінка, яка мала таке обличчя, і лише одна жінка, яка прожила тисячу років. Петян шанобливо привітався, Ваше Превосходительство.

Асебанто з посмішкою подивився на свого учня, коли той закривав книгу в руці. Це був уривок з Писань, який описував раннє вчення Святого Святилища. Людина, яка його записала, була похована під землею близько трьохсот або чотирьохсот років тому, хоча після смерті була посмертно канонізована як свята. Він махнув рукою, вказуючи на те, що Петяну не потрібно бути таким чемним. Він наче вже передбачав, що приїде Папа Римський. Ваше Високопреосвященство, Ви сьогодні тут, тому що у Вас багато запитань?

Ситуація вийшла з-під контролю Петяна. Нинішній папа на мить замислився і урочисто кивнув.

Дозвольте мені відповісти вам, - сказав мудрець Еранта. Її голос був несподівано м’яким і приємним, зовсім не схожим на обличчя. Я попросив Його Високоповажність Асебанто видати цей указ.

Чому? — спитав Петян .

Тому що я сподіваюся, що Фанзін не братиме участі в цій війні, Ваше Превосходительство.

Чому? Петян все ще ставив те саме запитання.

Асебанто продовжив з посмішкою, Ваше Превосходительство, протягом півстоліття Святе Святе Свято перебувало в сум’ятті, а старі і нові доктрини були в суперечці. Все це ви бачили на власні очі. Причина цього не що інше, як обговорення питання справедливості. Корінь цієї проблеми – велика війна шістдесятирічної давнини. Ми бачили багато речей за лаштунками тієї війни, настільки, що почали ставити під сумнів основу нашого існування. Що ви думаєте з цього приводу?

Петян нічого не відповів. Натомість він глянув на Еранту.

Я не можу дати Вам відповідь, хто правий, а хто винен в історії, Ваше Превосходительство. Еранта спокійно відповів: Хоча я сам це пережив, я, Жіль, Сен-Осоль і ваш попередник Фанзін не можу відповісти на це питання. Одін вважає, що він помиляється, але це лише його власна думка. Він не може судити історію і все, що було в минулому. У певний період історії, в якому ми перебуваємо, ніхто не може судити про себе правильно, не кажучи вже про те, що до нього було незліченна кількість мудреців. До цього було причетно багато людей. Будь-яка людина в цій частині історії, чи то людина, яка її пережила, чи сторонній спостерігач, може спостерігати лише її фрагмент, тому ми можемо лише переживати її самі та бути свідками. Я прожив тисячу років тільки для того, щоб побачити результат на власні очі.

Петян насупився. Але чи вважаєте ви, що королева народу Крус зробила правильний вибір?

Еранта похитала головою. Ні, саме тому, що ми не можемо бути впевнені в тому, праві ми чи ні, я хочу побачити інший шлях в історії. Ви знаєте пророцтво: загублений місяць забирає світло, світло втрачено, Срібне покоління втрачено для землі, що йде вперед у темряві та невідомості, випадкова зустріч Імператора та Дурня, іржавий годинниковий механізм відновлюється, меч, який змінює долю — Вонде чекає на цей меч, який змінює долю.

Чи віриш ти в Темне пророцтво, мудрецю? Петян запитав: Все народиться з темряви?

Це те, від чого народ Міірни не бажає відмовлятися, Ваше Превосходительство, відповів мудрець. Це Епоха Чорного Заліза, Епоха Героїв. Марта віддала владу смертним, вірячи, що від смертних народяться герої. Але в очах Золотої та Срібної раси, як слабкі можуть врятувати наш світ? Більше того, є невдала робота — загубитися в Темному лісі. Все ніби попередження цивілізації про те, що це хибний шлях. Нащадки Лазурового Лицаря нескінченно сварилися через це, і вогонь цивілізації спадав з кожним днем, до такої міри, що не міг тривати. Темний Дракон Одін зробив вибір останньої інстанції, щоб врятувати все це, і сьогодні буде час для нього показати результати.

Еранта подивився на Петяна і відповів: Тисячоліття історії, здається, повернулося в кругообіг, але це, можливо, не початок і відправна точка всього. Я буду спостерігати за домовленістю з Одіном, щоб засвідчити кінець, але в будь-якому випадку я все одно сподіваюся зберегти трохи вогню для цивілізації, а не виливати всю нашу силу лише в одну відповідь. Тому я сподіваюся, що народ Фанзіна зможе покинути цю смертельну сцену, тому що є важливіша війна, яка потребує вашої сили.

Петян злегка підвів голову. Шавлія, що ти маєш на увазі?

530

Еранта підняла голову, і її смарагдові очі, здавалося, змогли проникнути крізь палацові стіни Смарагдової зали. У той бік, куди вона дивилася, на безкраї пагорби і рівнини, під вогняними хмарами, хвилі Смарагдового моря невтомно тисячоліттями омивали високі білі скелі. На цій величезній землі прижився і розмножився союз, відомий як Десять міст. Близько 530 років тому сюди приїхали найманці і купці з регіонів Інір і Макесон і витратили сто років, щоб побудувати тут перше місто. Через півстоліття було засновано нове царство. Його мешканцями були люди, гірські люди, ельфи та гноми. Тут було Сіель око поширене вчення тамплієрів, але віра природи не була відкинута народом.

Це був рай свободи, де гроші і звук мечів перегукувалися один з одним цілий рік.

Але сьогодні під Білим містом рибалки, які вийшли в море, раптом припинили свою роботу. Хтось із матросів чистив сіті та мотузки, хтось ще лазив по щоглах, хтось був п’яний і щойно вийшов з каюти на палубу, хтось піднімав вітрила, а хтось піднімав якір за кабестан. Але всі вони зупинилися і озирнулися в бік моря і неба.

Башти на міській стіні робили попереджувальні постріли, і групи охоронців кинулися на міську стіну. Море було блакитне, а перетин між морем і небом було спокійним, ніби нічого незвичайного не сталося.

Але в одну мить в тому напрямку з’явилися щільні чорні точки.

Ренд поспіхом одягла обладунки і поспішила на вершину міської стіни. Зброєносці проводжали його до краю зубців. Він підняв руку, щоб зупинити шум навколо себе, а потім підняв монокуляр у руці. Те, що він побачив, було білим трикутним вітрилом, і воно мало не засліпило йому очі. Він вилаявся собі під ніс і опустив очі. Срібна дубова емблема на вітрилі сяяла на сонці, і тут він побачив елегантний білий корпус ельфів.

—

Флот диких ельфів —

Ренд зітхнула і відклала монокуляр. Там не менше трьохсот кораблів, а це армія в тридцять тисяч чоловік. Елеранта збожеволіла?

. —

Елеранта, про яку він згадував, природно, мала на увазі королівство диких ельфів. Він ще раз глянув, щоб переконатися, що у нього немає галюцинацій. В цей час у Білому місті вже лунали тривожні дзвони, і кораблі зовні почали заходити в гавань. Ренд глянула на гавань і припустила, що гавань буде закрита приблизно через півгодини. Він озирнувся. Він був просто маленьким капітаном, і він не міг приймати ніяких рішень з цього приводу. Він передав монокуляр своєму заступникові, а потім сказав зброєносцеві: Ідіть і повідомте Далекого Орла і Володаря Міста, і нехай вони вирішать. Якщо ельфи налаштовані серйозно, Біле місто не зможе втриматися. Треба негайно шукати підтримки в інших міст —

Сторож у паніці глянув на нього, а потім затремтів, коли він узяв мідний жетон і спіткнувся вниз по сходах.

—

Погляньте на той корабель — раптом зброєносець показав у бік моря і закричав.

Ренд озирнулася і побачила легкий човен, що виходив з флоту диких ельфів і наближався до Білого міста на надзвичайно великій швидкості.

Це месенджер.

Вони послали гінця.

Чого хочуть ельфи?

Розпочався новий місяць. Всі, продовжуйте в тому ж дусі,

1020

Розділ 1020

Брендел відчував себе так, наче щойно пережив давній сон. Сон складався з незліченної кількості уривчастих образів. Образи промайнули перед його очима один за одним, як тиха річка. Минав час, і він переживав один світ за іншим у трансі. У першому світі він був напівсонним і напівсонним. У кімнаті стояло багато високих і красивих людей. У них було чорне волосся і золоті очі. Вони були одягнені в мантії. Зліва мантії були червоними, а праворуч чорними. На декольте був темно-золотистий комірець. На мантіях був уроборос. Всього їх було одинадцять. Один з них ступив уперед і простягнув руку, щоб торкнутися його повік. Перстень згорнутого змія на його вказівному пальці сяяв сріблястим світлом.

Перше, що він побачив, це темні стіни та підлога, які були вкриті ґратчастою мережею, що використовується для передачі магічної сили. Він був схожий на верхній ярус вежі. За межами круглої зали стояли дванадцять чорних кам’яних стовпів. За стовпами було море золотих хмар. Височезні будівлі стояли посеред моря хмар. Вдалині Сонце Перкіна випромінювало на горизонті вічне післясвітіння.

Ці красені розмовляли між собою, але не видавали жодного звуку. Це було схоже на німе кіно. Час від часу вони малювали в повітрі яскравий символ, а потім інші кивали головою, ніби погоджувалися. З вуст цих людей Брандо нарешті виділив слово, яке він міг зрозуміти сучасною мовою Круса.

—

Товариство правди —

Картина швидко стала фрагментарною і тьмяною. На другому світі Брандо відчув, що став біженцем у вигнанні. Красивих будівель навколо нього вже не було. Він був у заціпенінні, слідуючи за невідомим кланом. Велетенські звірі тягнули дерев’яні вози на Великих рівнинах. Озираючись назад, небо все ще було вкрите золотими хмарами. Він невиразно бачив тінь високої вежі на хмарах. А над небом падали незліченні метеорити, тягнучи за собою довге полум’я. Вони вдаряються об землю навскіс, залишаючи спалах на горизонті.

Але був лише один образ, який справив на нього глибоке враження.

Величезний дракон огорнув половину неба, розправивши крила з півдня Великих рівнин аж на північ, перетинаючи обрій. Його вигнута шия була схожа на величезну вежу на вершині хмар. Його величезна голова дивилася в землю, його золоті очі блищали. Вона була наче величезна тінь у хмарах, що панувала над усім небом і землею. Однак з-за хмар здіймався промінь смарагдово-зеленого світла. Він був схожий на зірку, яскраво сяяла на небі, вказуючи прямо на серце дракона.

Потім друге зображення зникло, як пісок на вітрі. Потім з’явився третій світ, який складався з серії розбитих образів. Іноді йому здавалося, що група людей у чорних шатах несе його через гори, вкриті темними хмарами. Іноді йому здавалося, що він поклоняється жертовнику, що височіє під золотим сонцем, з незліченною кількістю віруючих. На вівтарі стояв велетень, оточений блискавкою. Потім він побачив людину в червоному халаті, яка вколола палаючу намистину в тіло чудовиська. Зойк чудовиська сколихнув небо і землю.

. -,

Він бачив, як створювалася незліченна кількість таких монстрів. Більшість з них були вбиті відразу, але невелика кількість з них втекла в ліс і стала монстрами. Вижили чорняві, золотоокі істоти, схожі на людей.

Потім зображення знову потьмяніло.

У цей момент Брандо раптом зрозумів, що це процес народження Міірн. Деякі люди намагалися використовувати Кров Божу для відтворення божественного народу, і вони були похідними від цього експерименту.

Зрозумівши це, його розум поринув у глибокий сон. Цей сон, здавалося, зайняв ціле століття. Коли Брандо знову прокинувся, він ще не розплющив очей, але вже відчув слабкий аромат квітів на вітрі. Коли він розплющив очі, то вже був у вишуканому дворику. Подвір’я було схоже на сон: вічнозелена весна, тихо співали солов’ї, а в тіні дерев ховалися білі, як слонова кістка, різьблені стовпи.

Ліворуч і праворуч стояли ельфійські охоронці зі срібними алебардами в руках. Оточена натовпом, срібноволоса ельфійська дівчина підняла спідницю і підійшла до нього. Вона вклонилася йому і сказала: Добрий день, королівська сестро.

Брандо на мить був приголомшений, і ці образи розвіялися, як пісок на вітрі.

Потім він почув сердитий голос. Як ти смієш зазирати в мою пам’ять!

Це речення було схоже на розрив дірки у всьому сновидінні, через що світ сну був повністю роздроблений, і це різко розбудило Брандо. Він розплющив очі. Перше, що потрапило йому в поле зору, була зелена зелень, з уривчастим золотистим світлом, що злегка пливло в зеленому полі. Коли він побачив його трохи чіткіше, Брандо виявив, що це була тінь дерева, яке злегка погойдувалося вдень.

- !

Потім в поле зору потрапила короткострижена жінка з холодним виразом обличчя. Вона тримала руку на його лобі, злегка насупившись, а її коротке платинове волосся блищало під сонцем. Побачивши, що Брандо прокинувся, насуплені брови жінки розслабилися, а кінчик брів навіть трохи піднявся. Цей ледь помітний рух змусив Брандо зрозуміти, що інша сторона знає його.

Ти мене врятував, еге ж? — застогнав Брандо. Саме тоді, коли він збирався рухатися, він відчув нескінченний біль у кінцівках і кістках. Він пам’ятав усе, що було раніше. Він згадав запеклу битву з Білим. Він пам’ятав, що був серйозно поранений у стані Непохитності, і кров Темного Бога лютувала по його тілу і завдавала ще більшої шкоди. Можна сказати, що це диво, що він ще живий. Але чудес у цьому світі не було, тому єдиною можливістю була жінка перед ним.

Після короткої розгубленості він фактично впізнав особу іншої сторони. Свята Діва Левового палацу, Сідней.

Але чому вона опинилася в цьому місці?

Сідні мовчки притиснула руку до Брандо і сказала: Твої травми занадто серйозні. Свята вода ледве витягує вас з рук Похмурого Женця, і немає ніякої можливості вилікувати ваші зовнішні рани.

Тільки тоді Брандо зрозумів свій нинішній стан. Якусь мить він мовчки лежав, його розум був у безладді. Йому знадобився деякий час, щоб розібратися у своїх думках, тому він насилу підвівся з землі і дістав святу воду з Просторового Простору, щоб напитися. Відчуваючи, що рани в його тілі поступово відновлюються під впливом святої енергії, Брандо встиг слабо відкрити панель атрибутів свого персонажа. Тоді він був приголомшений своїм нинішнім станом.

Під графою статусу персонажа на лінії абсолютної сили чітко написано Пік просвітлення стихій. Він одразу відчув власну силу. Під стабільністю його Сили стихій існували приховані бурхливі хвилі, але лінії закону, що складали його Стихійну Силу, були більш стабільними і непорушними, ніж раніше. Два закони, пов’язані з часом і простором, чітко з’явилися навколо його тіла, і вже не було відчуття невідомості, як раніше. Це було важливою характеристикою етапу Просвітництва стихій. Від царства Просвітлення Стихій до Просвітлення Стихій, це був процес оволодіння та розуміння сили. Чим вище царство Просвітлення Стихій, тим глибше і ясніше розуміння власної Стихійної Сили. Коли людина досягла вершини Просвітлення Стихій, Сила Стихій Майстра Стихій перестала бути просто пасивним законом.

На цьому етапі у Сили стихій було не лише кілька активних і пасивних навичок. Гравці могли по-справжньому покладатися на власну волю, щоб маніпулювати та розуміти Силу Стихій, а сила Сили Стихій, окрім обмежень її власної природи, залежала лише від рівня розуміння та контролю Сили Стихій.

По суті, це вже був поріг до піку Сили Стихій, а також основа Вищої Сили. Пройшовши цей етап, гравці могли по-справжньому осягнути силу стихій.

Брандо подивився вниз і побачив, що крім початкових активних і пасивних навичок, з’явився додатковий активний ефект Гравці зможуть вільно маніпулювати силою часу і простору.

Звичайно, цей спосіб прояву сили Стихійної Сили був таким самим, як і активні навички Сили Стихій. Це вимагало постійного споживання Сили Порядку, яка була так званим ступенем контролю і контролю Сили Стихій. Споживання було дуже шокуючим, але шокуюче споживання також призвело до потужних ефектів. Як і раніше, активні та пасивні ефекти Сили стихій, які міг використовувати Брандо, обмежувалися лише телепортацією, обмеженим маніпулюванням потоком часу та посиленням власного захисту. Тому, коли Біловолосий атакував, він міг покладатися лише на телепортацію, щоб врятуватися, і був легко придушений своїм супротивником.

Але тепер все було інакше. Тепер Брандо міг легко бути несприйнятливим до будь-якої шкоди. Йому потрібно було лише ізолювати або простір, або час, і до тих пір, поки Псіонічна Стихійна Сила або Сила Сутінків не зможуть звести нанівець цю умову, то обмежена непереможність буде встановлена. І це стало причиною того, що Сила Стихій, яка була схожа на силу існування, була такою могутньою. Вонде був світом стихійної сили, і чим могутнішою була стихійна сила, якою керував той, тим вищого становища можна було досягти. Це не були порожні балачки.

Звичайно, з нинішньою силою Брандо, якщо він хотів це зробити, він міг би підтримувати її лише тисячну частку секунди. Адже теорія і реальність не завжди були однаковими.

Брандо стиснув кулак, наче відчував власну силу. Він смутно розумів причину, чому його сила стрибнула з середнього рівня Просвітлення Стихій на вершину Просвітлення Стихій. Справді, побачивши приголомшливий серп Уайта, він ледь відчув, що доторкнувся до порогу чогось, чого навіть він не міг зрозуміти в попередньому житті. Це була найглибша таємниця цього світу, а верховна сила Уайта містила в собі ауру сили буття, яка відповідала на всі питання в його серці.

У цьому світі було дуже мало екзистенційних сил, але Хаос однозначно був однією з них. Брандо не міг не відчувати себе щасливим, тому що у Вонде потужна Сила Стихій не була безцінною. Це було пов’язано з тим, що чим могутніша Сила Стихій, тим важче було смертним осягнути і зрозуміти істину і таємниці, що стоять за нею. Наприклад, Стихійна Сила рівня Часу і Простору була надзвичайно складною. Смертні можуть бути не в змозі зрозуміти його справжнє значення за життя, не кажучи вже про те, щоб опанувати його.

Ті, хто володів найвищим рівнем стихійної сили, можуть бути не в змозі по-справжньому пробудити свою стихійну силу в кінцевому підсумку, а ті, хто міг пробудити свою стихійну силу, можуть бути не в змозі зрозуміти справжнє значення стихійної сили. Ті, хто мав нижчий рівень стихійної сили, мали б велику перевагу в цьому аспекті. Наприклад, така талановита людина, як Сірий Меч Сен-Мефістофель, повинна була покладатися на збіг обставин, щоб пробудити Екстремальні рівнини. Те, що він опанував, було просто сірою стихійною силою. Незважаючи на те, що це була фентезійна сила стихій, її рівень був невисоким.

Треба сказати, що самому Брандо надзвичайно пощастило. Пробудження його Стихійної Сили і досягнення вершини Стихійної Сили Істини залежало від надзвичайно випадкових обставин. У нього була певна впевненість у пробудженні своєї стихійної сили, але насправді він не мав впевненості в тому, щоб увійти на Екстремальні рівнини з Силою Стихій Часу і Простору. Зрештою, дуже ймовірно, що це було існування Екзистенційної Сили. Але він не очікував, що Хаку особисто продемонструє перед ним форму Екзистенційної Сили у Вонде.

Звичайно, якби він помер під цією косою, то низки подальших результатів, природно, не існувало б. Але він утік, тож усе, що він бачив тоді, тепер розцвіло.

—

Пройшовши повз Силу Стихій, Брандо був незадоволений. Він ледь відчував, що на цьому зміни в його тілі не закінчуються. Перше, що йому потрібно було знайти, це Кров Темного Бога. Хаку був настільки одержимий цією річчю, що це означало, що вона не така проста, як здавалося. Більше того, хоча він і розумів форму існування Стихійної Сили Часу і Простору, накопичення його власної Абсолютної Сили мало відбуватися поетапно. Отримати владу на рівному місці було абсолютно неможливо. І цю частину збільшення могутності Брандо підозрював, що вона походить від Крові Темного Бога.

Його погляд швидко зосередився, і він зрозумів, що знайшов корінь проблеми.

, 150%.

Хоча він не знайшов жодних слідів Крові Темного Бога на своїй панелі атрибутів, він знайшов іншу річ. Він виявив, що його елітний шаблон був безпосередньо оновлений до шаблону лідера. Крім того, це був шаблон світового лідера найвищого рівня. Цей шаблон безпосередньо збільшив його атрибути на 150%. З цими якостями він неухильно входив у вершину Просвітництва стихій з точки зору абсолютних атрибутів.

Брандо раптом зрозумів проблему з рівнем його Абсолютної Сили, який раніше позначався на його статусі персонажа. Якби це було лише збільшення його розуміння Сили Стихій, то це лише збільшило б силу його контролю над самою Силою Стихій. І зростання Абсолютної Влади, очевидно, залежало від збільшення його атрибутів.

Але Елітний шаблон не буде оновлений просто так, і найімовірнішим зараз є підозріла Кров Темного Бога.

Чомусь, коли Брандо подумав про це, в його свідомості раптом з’явилася сцена, яку він бачив уві сні.

У третьому світі ті люди, яких він бачив, повинні бути першим поколінням Пастухів Дерев — друїдів Кільця Світу.

Вони творили богів.

Силою Крові Темного Бога.

Брандо не міг не підсвідомо торкнутися рани на грудях. Хоча вона повністю зажила, залишивши лише неглибокий шрам, він, здавалося, відчував силу пульсуючої в ній крові.

1021

Розділ 1021

Три світи уві сні повинні бути розташовані відповідно до порядку часу. Кімната, в якій він перебував у першому сні, була, ймовірно, Вавилонською фортецею. Слова, записані на стародавньому пергаменті Мітрільського товариства, описували фортецю так: Вона розташована в центрі чотирьох напрямків неба і землі. Над золотими хмарами пливуть хмари. На хмарах - палаци, висічені з золота і нефриту. По ньому ходять сріблясті люди в довгих шатах. У хмарах дзвенять дзвони, лунають гімни. Все ідеально відповідало сцені, яку він бачив уві сні. Одинадцять високих і красивих людей повинні бути Божественним Народом, але вони також можуть належати до Золотої Раси. Незважаючи на те, що Вавилонська фортеця була Містом Срібла, Золоті Раси все одно існували. Незважаючи на те, що в цю епоху єдиною Золотою Расою, що залишилася, була Раса Драконів, але за десятки тисяч років до того, як Вавилонська фортеця була зруйнована, на землі було багато Золотих Рас. Більшість з них були поховані під пилом історії, так само, як і предки, поховані в Вальгаллі.

, -

Однак Брандо все ще вважав, що ймовірність того, що вони є Божественним народом, вища. Божественний народ мав чорне волосся і золоті очі, що відповідало опису їх в легендах. Незважаючи на те, що золоті очі були найвідомішою зовнішньою рисою Золотої Раси, чорноволосі Золоті Раси були дуже рідкісними. Що ж до народу Мітріла, то їхні очі були чимось середнім між бурштином і агатом, як золотисто-червоне полум’я, а не чистого кольору.

Більше того, судячи з того, що він побачив у пізніших сценах, народ Мітріл і Божественний народ, здавалося, мали глибокий зв’язок.

Що ж до Товариства Правди, про яке згадували високі й красиві люди, то Брандо чув про нього не вперше. Овіна якось згадувала, що його авторитетом є Товариство спадщини та правди, але вона не сказала, від якої сили цей авторитет походить. Пізніше, коли він час від часу розмовляв з Дарк Ко Хуа, старша дочка Ечіса ненавмисно розкрила деяку інформацію про Товариство Істини. До Срібного століття, коли Вавилонська фортеця була зруйнована, і ще далі, починаючи з першої і другої війни з Сутінковим Драконом, це була епоха, коли Божественний Народ все ще ходив по землі. Це була славна епоха. Божественний Народ і Марта разом створили Вонде і Богів і правили цим світом. Так само, як і Боги в Пантеоні, Божественний Народ також належав до кількох організацій. Найважливішими з яких були Товариство Істини, Трибунал, Організація Світового Дерева, він підозрював, що це попередник друїдів Кільця Світу і Кільця Неба, Земної Варти і Волі Геї, які існували тільки в легендах і ніколи раніше не зустрічалися.

Однак Брандо не міг сказати з місця подій у той час, чи Товариство Правди, про яке згадували високі та красиві люди, має на увазі його чи їх. Якщо це було останнє, то ці люди повинні бути Божественним народом.

Другим світом уві сні має стати руйнування Вавилонської фортеці. Під час Шостої війни Лазуровий Лицар прорвався крізь небо і змусив зірки впасти на землю. Гігантський дракон, що простягався по небу, безсумнівно, був проекцією Сутінкового Дракона в цьому світі. Хоча це був лише проблиск уві сні, він справив на нього глибоке враження. Золотисто-червоні очі над хмарами були так схожі на гнітючу ауру, яку він бачив над гаванню Сажень того дня. Він був майже впевнений, що саме воля Сутінків приваблювала його в той час.

Руйнування Вавилонської фортеці поклало край епосі богів. Від цієї катастрофи зникли незліченні книги і документи, а уламки цивілізації були розкидані по землі. Срібне покоління вирушило в похід по пустелі, і цивілізація була майже повністю зруйнована і знищена. Десять тисяч років потому пророк привів міірнів до відновлення своєї імперії в Шварцвальді. Хоча Лазуровий Лицар був першим поколінням Дракона Темряви і залишив дуже важливу спадщину Міірнам, у жодному документі не згадується, що це за спадщина. Сучасні історики вважали, що Лазуровий Лицар повинен бути найдавнішим Міірном, і що те, що він залишив після себе, ймовірно, було Золотим Родом Міірни.

Іншими словами, задовго до створення імперії Міірнів Міірни вже існували на землі і блукали пустелею разом з іншими Срібними Людьми, щоб заново відкрити вогонь цивілізації. Ця гіпотеза також відповідала розвитку і відтворенню цивілізації. Створення імперії не могло відбутися за один день. Так само, як Срібні ельфи та Буги, імперія Міірн також розвивалася і росла в невідомості протягом незліченних років, а їхній могутній родовід заклав міцну основу для процвітання їхньої імперії. Ось чому Мардо стояли на землі Вонде.

Третій світ уві сні відкрив йому деякі таємниці. Ці фрагменти пам’яті можна розділити на кілька різних епох. Прогулянка через хмарні гори повинна була відбутися до того, як перше покоління міірн втекло на Великі рівнини. Після руйнування Вавилонської фортеці цивілізація і порядок розпалися. Міірни та Срібний народ втекли, а незліченні зерна цивілізації загубилися в пустелі. Шляхетний народ забув своє благородне і елегантне минуле і загубився на землі. Вони сховалися в горах і лісах, а через довгий час забули все минуле, і рушили вперед в темряві і тернах. Це був уривок, записаний у Блідій поемі.

Тоді цивілізація проросла в невідомості. Він побачив незліченну кількість віруючих, які поклонялися вівтарю, що височів під сонцем. Народження поклоніння і забобонів, благоговіння перед богами, що ходять по небу, насправді було благоговінням перед порядком. Зерна цивілізації знову розквітли в забобонах і таємницях через тисячоліття.

Але про цю історію вона була вічною загадкою в ортодоксальній історіографії Вонде. У деяких документах, що передували війні святих, описуючи цю історію, згадувалося одне й те саме слово — пророк. Міірни з’явилися на землі, і пророк повів їх через Великі рівнини. У пустелі сьогоднішньої чотирилистої конюшини вони заснували першу цивілізовану імперію після того, як боги покинули Вонде. Це була імперія Міірнас, і це стало початком епохи смертних. У срібних ельфів, бугів і навіть інших рас, що існували в той час, не було сумнівів, що існували подібні описи. У легенді про бугів літакохідець Брандо вважав, що це має бути літакоходець, тому що опис був дуже схожий на легендарних мататанців, які мали здатність подорожувати в різні світи, навчали смертної магії в сучасній бухті Сільверфлеш. Вона відрізнялася від стародавньої струнної магії, яку використовували дракони, попередника сучасної магії.

В історії Срібних ельфів існувала легенда про пророка Галоділ. Ця легенда дійшла навіть до наших днів. Деякі легенди описували Галоділ як елегантного оленя завбільшки з гору. Тому сьогодні, на півдні Круса і Еруїна, люди все ще думали, що білий олень є символом керівництва і що він може вивести заблукалих мисливців з лісу.

Ці легенди явно вказували на можливість того, що хтось штучно поширив цивілізацію в ту епоху, і ці люди, швидше за все, були друїдами Кільця Світу, тому що Брандо побачив в останніх кількох фрагментах зображень, що вони використовували кров богів для створення чудовиськ і Міірн. Міірни були останніми золотими людьми попередньої епохи. На відміну від драконів і деяких інших золотих народів, індивідуальна сила Міірн значно поступалася їхнім попередникам. Як золотий народ, вони мали лише дві найочевидніші характеристики: золоту кров і колір очей. Друга полягала в тому, що після того, як тіло буде вдосконалено, вони безпосередньо увійдуть у царство Золотого Народу.

Однак дитяча сила міірн була вкрай слабкою, а середня сила населення значно поступалася іншим золотим людям. Вони також мали більше населення, яке колись розселилося по всій території, що перебувала під владою імперії Мардос, і сформувало десятки легіонів. Таке населення було недосяжним для більшості золотих людей.

Як свідчать записи в Блідій поемі.

Золотий народ народився з крові і трупів богів, створених богами.

Тоді все, що було далі, можна було пояснити.

Друїди Кільця Світу колись були найголовнішими охоронцями світового порядку. Вони стежили за поширенням Шварцвальду на кордоні цивілізованого світу і сіяли зерна вогню. Згідно з літературою Товариства Мітріла, після руйнування Вавилонської фортеці і під час Війни Святих Святих в історії друїдів сталося два великих розколу. Зокрема, останній розкол породив особливу групу Пастухів дерев. Колись Пастухи Дерев пішли за Одіном і створили жахливу армію Пастухів Дерев. Після невдачі Одіна вони розлучилися і пішли в підпілля. Коли вони знову з’явилися у світі, вони перетворилися на організацію божевільних.

На відміну від Товариства Всі за одного, яке також було культом і заклятим ворогом чотирьох Святих Соборів, Пастухи Дерев поклонялися силі Хаосу, але це була лише влада. Вони були одержимі ідеєю крадіжки крові богів, щоб отримати владу богів і контролювати весь світ. Саме тому люди думали, що це група божевільних.

Але, до речі, коли зародилася традиція створення оракулів пастухами дерев?

Уривчасті образи уві сні, здавалося, дали відповідь.

Якщо друїди використовували кров богів задовго до розколу, то це можна було б навіть віднести до часу задовго після руйнування Вавилонської фортеці. Тоді все набуло сенсу. Кров богів була обірвана після руйнування Вавилонської фортеці. Можливо, до цього він навіть почав знижуватися. Одін мав кров богів, але вона не була чистою. Але в той час того факту, що такий родовід, як він, ще міг стати лідером світу порядку, було достатньо, щоб показати занепад цього роду.

Боги більше не з’являлися у світі, подібно до того, як боги покидали Вонде один за одним. Занепад цивілізації змусив друїдів, охоронців порядку, вибрати інший шлях, щоб використовувати кров богів, щоб повернути богів у світ. Але легко було уявити, як це складно. Навіть у славну епоху боги створювали Золоту расу лише з трупів богів.

—

З цієї точки зору можна сказати, що друїди досягли успіху. Вони створили Міірни — найхарактернішу Золоту Расу. Але принаймні у них була кров Золотої Раси. У певному сенсі друїди Кільця Світу уособлювали владу богів.

Це те, що він побачив уві сні в третьому світі.

Але Брандо подумав, що для друїдів створити Золоту расу своїми руками все-таки трохи фантазії. Він більше схилявся до іншого припущення, що друїди виконують незавершені справи першопрохідців. Іншими словами, до руйнування Вавилонської фортеці боги, що залишилися, могли вже мати намір продовжити свій родовід, але цей експеримент, швидше за все, був перерваний або провалений через вторгнення Сутінкового Дракона.

Судячи з віку народження Лазурового Лицаря, він, швидше за все, був продуктом цього експерименту, першим поколінням Міірнів і найдосконалішими Міірнами.

Після руйнування Вавилонської фортеці вогонь цивілізації та незліченні документи, що колись зберігалися у Славному місті, розвалилися. Деякі з них були вивезені біженцями, але більшість з них загинули в тисячолітньому вигнанні Срібної раси. Все, що стосується останнього експерименту божественного народу, також було втрачено на землі. Друїди Кільця Світу, що вижили, могли отримати уривки інформації про план якимось невідомим шляхом, і тільки після цього вони завершили план.

А завершені Міірни були Міірнами, які будували Мардос. Серед цих Міірн кров Лазурового Лицаря передавалася з покоління в покоління. Можна сказати, що вони були найчистішими спадкоємцями богів аж до падіння Одіна, яке сповіщало про кінець епохи.

Брандо згадав побачені сцени, коли монстри, створені друїдами, тікали в ліс. Він раптом щось згадав.

Прихований абзац у Блідій поемі стосувався кінця Срібної раси та піднесення Залізної раси. Як з’явилася Залізна раса на землі? Він раптом згадав про це знамените питання, яке було одним з найбільш обговорюваних в Бурштиновому мечі. Срібна та Золота Раси були від Руки Бога, і тепер Міірни також мають своє походження, але як щодо Залізної Раси? Згідно з історичними записами, Чорний Залізний Народ був підданим і рабом народу Міірна, коли той народився. Спочатку вони були варварами лісів і гір. Пізніше вони перебували під впливом Імперії і мали свою цивілізацію.

Звідси походить зафіксована в історії Залізна раса.

Згідно з цією теорією, Чорний Залізний Народ повинен бути місцевим видом Темного Лісу. Судячи із записів на сувої пергаменту, це здавалося правдою. У найдавнішу епоху Чорний Залізний Народ називали гібридами Срібний Народ і Золотий Народ. Тому що ці варвари, які вийшли з лісу, мали таку ж темну магічну ауру, як демони та сутінкові види. В очах справжніх істот Порядку вони нічим не повинні відрізнятися від демонів. Особливо, коли чорні залізні народи тієї епохи не мали власної цивілізації, мови та писемності. У Темному лісі також були людиноподібні демони, і варвари не надто відрізнялися від них.

Але найбільша відмінність між Залізною Расою і монстрами полягала в тому, що вони були справжніми істотами Порядку. Вони могли відчути силу Стихій за Законом Тіамат, запалити вогняне зерно і розвинути Стихії. Це була найголовніша характеристика людей Порядку.

Факти також підтвердили цю думку. Залізна раса швидко інтегрувалася в цивілізований світ в пізнішу епоху, перейняла естафету цивілізації з рук Срібної Раси і триває донині.

Але чи справді Залізні перегони були первісною расою?

Розум Брандо неодноразово відтворював сцену створення друїдами Мірн. Ці могутні мудреці в мантіях створили всіляких монстрів, велетнів, оточених блискавками, монстрів з бурхливим полум’ям і надлюдей з усілякими здібностями. Сотні й тисячі невдалих творінь були негайно вбиті, а кілька тремтячих Міірн були покинуті в пустелі. Деякі з монстрів, яким пощастило врятуватися, забрели в групи цивілізованих істот, деякі влаштовували війни, а деяким поклонялися як богам.

Ці чудовиська, всі вони мали спільну назву, і називалися вони Оракули.

Це було схоже на Скарлет, на те, що він був таким же істотою, як і він сам.

Брандо м’яко похитав головою і вирішив викинути ці складні думки з голови, адже здогадок було занадто багато, а про деякі судити було просто неможливо. Ці хаотичні думки, здавалося, промайнули в його голові, коли він прокинувся. Він гостро відчував за собою тінь Крові Темного Бога, а це означало, що ця частина пам’яті походить від Крові Темного Бога. Здавалося, що так звана Чорна куля не така проста, як здавалося.

Подумавши про це, він підвів голову і подивився на Сідні.

1022

Розділ 1022

Від початку і до кінця Сідні просто мовчки спостерігав, не заперечуючи і не допомагаючи. Брови в неї були злегка насуплені, рот закритий, а обличчя серйозне. Вона ніби була не в лісі на заході Меца, а в урочистому святилищі Святого Вогняного собору. Коли Брандо побачив її, він не міг не подумати, що це дійсно статуя Святої Дами палацу Лева. Він також побачив на тілі Сідні рвану золотисто-червону мантію і зрозумів, що її поява тут не була гладкою. Напевно, не випадково вона його знайшла. Не було сумнівів, що вона не стала на бік нової релігії Її Величності Королеви.

Її стосунки з Валлою були стосунками вчителя та друга, і вона була дуже принциповою людиною. Вона не могла зрадити вчення Шляху Золотого Полум’я.

Вибачте, мій розум трохи заплутаний. – пояснив він.

Нічого страшного. — відповів Сідней.

Спасибі, що врятували мене.

Сідні кивнув головою у відповідь.

— відповів Брендел, спостерігаючи за околицями. У лісі було тихо, а листя зелене, як килим. Неподалік протікав струмок, що протікав між скелями. Олень у лісі нашорошив вуха і пильно подивився в цей бік. Це була тиха і спокійна сцена. Здавалося, що це місце було ще в попередній долині, але слідів боїв не було. Здавалося, що врешті-решт вони впали далеко. Він не знав, чи Бай поруч, чи навіть його душа зовсім зникла.

У Брандо не могла не боліти голова. Здавалося, що Метіша все ще поважає свою королівську сестру. Він не знав, як вона відреагує на такий результат. Якщо вона ображалася на нього через це, він міг тільки прийняти це. Адже якби йому дали ще один шанс, він би зробив такий самий вибір. Для цієї жінки було надто небезпечно залишатися на світі. Але найбільше він переживав, що через це Метіша впаде в депресію. Він не міг стерпіти, щоб її знову скривдили.

Подумавши про це, він трохи отетерів, потім похитав головою, щоб відкинути ці неприємності, і запитав: Як довго я непритомний?

Сідні побачив тривогу на його обличчі і відповів: Невдовзі я побачив, як ти впав з неба, і кинувся сюди. Минуло лише чверть години.

Зовсім ненадовго? Брандо був трохи здивований. Пані, ви Хоч він і впізнав Сідні, але вирішив зробити вигляд, що не знає його. Адже він ніколи раніше його не бачив. Сідні представилася. Вона, дійсно, була знаменитою статуєю Адоратріса Палацу Лева, одного з високопоставлених архієпископів Святого Вогняного собору. Після того, як Сідні представилася, вона, не чекаючи, поки Брандо заговорить, і взяла на себе ініціативу, щоб сказати: Я тут, щоб побачити вас, мій лорд.

Шукаєте мене? Брандо подумав, що це дійсно так. Звичайно, він все одно просив.

Сідні глянув на нього і, не сказавши ні слова, зняв зі спини клунок. Потім Брандо помітив, що вона також несла клунок на спині. Клунок був довгим і загорнутий у шари сірої тканини. Навіть халат Сідні був пошарпаний, але цей згорток був добре захищений і на ньому навіть не було багато пилу. Вона поклала клунок на камінь і відкрила його, побачивши безліч великих і малих шматків блискучого сріблястого металу і чорне, як смола, руків’я меча. Молот на кінці руків’я меча був дуже геніальним. Насправді він був вирізаний у формі срібного полум’я.

Ці фрагменти, очевидно, були уламками зламаного меча, і людина зі статусом Сідні не звернула б стільки уваги на зламаний меч, тому походження цих фрагментів було само собою зрозумілим.

Звичайно, Сідні ретельно перебирав ці фрагменти один за одним. Переконавшись, що не залишилося жодного шматочка, вона урочисто подивилася на нього. Це Святий Меч Одерфейс. — урочисто відповіла вона, наче священний тон міг оживити меч.

Отже, ви тут за Духом Меча Одерфейса. Брандо раптом зрозумів і згадав, що в його тілі спить щось таке. До речі, в його тілі було багато різних речей. Раніше тут була душа Імператриці Вітру, спадщина Темного Дракона, Громове ядро, сила Літакоходця, елітний шаблон, звичайно ж, тепер він став шаблоном лідера і невідомою ігровою системою. Тепер була Кров Темного Бога та інші безладні спогади. Називати його сміттєзвалищем було недоречно, але називати його рухомою скарбницею завжди створювало ілюзію, що його викинуть у будь-який момент. Коротше кажучи, це було не дуже приємне відчуття.

Після того, як Сідні записала фрагмент Одерфейса, вона не стала продовжувати цю тему. Натомість, за її словами, перед від’їздом з імперської столиці я одного разу зустрівся з графом Лачем з Ва.

óó !

Брандо на мить був приголомшений, перш ніж зрозумів, що граф мав на увазі Скарлет. Він не міг не почуватися трохи веселим. Він бився своїм життям і смертю в Еруїні і здобув лише феод розміром з феод Тонігеля. Крім того, титул графа не був легітимним, оскільки Тонігель не був графським феодом. Насправді, його титул графа походить від Раднера, але королівська фракція не хотіла дозволити йому стати власником Раднера. Якби не той факт, що лідеру цієї дипломатичної групи потрібен був титул, він не знав, як довго затримувався б його титул графа. Навіть зараз це був просто титул. А Скарлет обійшла Круса лише один раз, і раптом опинилася з ним на рівних. Ой, не зовсім правильно було говорити, що вони були в рівних умовах. Феодом Скарлет був Лаче з Ва, рідним містом гірського народу. Він розташовувався в горах між Людвігом і Мехотофеном. За площею він був принаймні вдвічі меншим за Еруїна. Не кажучи вже про те, що Скарлет був справжнім графом Імперії. За вартістю вона була в рази цінніша за такого напівдупа графа, як він.

Однак, коли він раптом почув звістку про Скарлет, він все одно був схвильований. Хоча він знав, що Скарлет перебувала в імператорській столиці, він не чув про неї жодних звісток майже кілька місяців. Він не знав, чи скривдили дівчину, яка не вміє говорити, чи була вона під домашнім арештом Її Величності Королеви, як у неї справи, чи вона стурбована. Запитань було надто багато, і він не знав, з чого почати.

Скарлет, з нею все гаразд? — спитав він.

Її Величність Королева не турбувала її, бо ніхто не може змусити Лазуровий спис, відповів Сідні. Але я чув, що Її Величність має намір заручити її з сином Пеано.

Сідні раптом перестала говорити, бо гостро відчула, що навколишня температура раптом знизилася на кілька градусів. Ліс шелестів, наче тремтів. Вона з деяким здивуванням підвела очі і побачила, що падаюче листя зависло в повітрі навколо тіла Брандо. Порив білого інею швидко поширився по навколишньому лузі, і розгойдуються листя вмить побіліли до кінчиків листя, а потім перетворилися на крижаний пил. В області тимчасового і просторового ув’язнення рух молекул був повністю застійним, а простір в декількох футах миттєво зводився в небуття.

Це

Брандо був шокований, виявивши, що він втратив контроль над своєю владою у своїй люті. Він швидко відсторонився, а потім зрозумів, що саме через те, що його сила зросла занадто швидко, він втратив контроль. На щастя, він швидко відреагував, інакше розгул закону зашкодив би йому.

Пеано, вождь гірського народу? — холодно спитав він.

Сідні подивився на нього, а потім кивнув.

Його син гідний. Ніхто не має права змушувати моїх підлеглих одружуватися. Ваша Величність Королева має лише це маленьке бачення.

Це має бути лише заява, але якщо граф Лаче наполягатиме на тому, щоб не схиляти голову, Її Величність Королева це зробить. – сказав Сідні.

Брандо раптом відчув легке роздратування, чомусь не міг пояснити. Ця дурна дівчина, що поганого в тому, щоб схилити голову на деякий час? Чи можна їй не довіряти? Він не знав, кого лає, але спочатку поскаржився, а потім тихо зітхнув і знову заспокоївся.

Сідні побачив його вираз обличчя і не здивувався. Ваша Високоповажність Граф, Її Величність Королева відрізнялася від Вас у фінальній битві. Одін дав їй не тільки силу, але й владу, тому Королева Драконів, Народ Лева, Міірни та народ Сенія погодилися з нею. Навіть Мадара не чинила опір її величності. Вона раптом сказала: Ваше превосходительство граф, ви отримали родовід Бойового Дракона. У цьому плані ви сильно поступаєтеся їй. І у неї більше часу, ніж у вас. Після десятиліть ретельного планування та підготовки її козирі набагато більші, ніж те, що ви бачите. Вам буде складно покладатися тільки на старшого сина, який буде боротися з нею.

Ви всі знаєте? Брандо відреагував.

Ми дізнаємося про це після вашої битви з Вільямсом, Ваше Високоповажність.

Брандо не міг стриматися від гіркої посмішки. І все. Він думав, що добре сховав його, але не очікував, що вищі ешелони Священного Вогняного Собору вже знають, що він має спадщину Дракона Темряви. Йому було трохи цікаво: Якщо це так, то чому ви байдужі?

Це те ж саме, що і байдужість Фарнезайна. Що стосується причини, то, впевнений, ви вже здогадалися. Тому вам нереально сподіватися, що Фарнезайн чи будь-яка інша фракція втрутиться в цю війну. Буги можуть вас підтримувати, але це лише частина їх. Срібне місто ділиться цілий рік, а також вони діляться на безліч фракцій. Сідні швидко відповів на свої сумніви.

Брандо знову похитав головою. Власне, він і очікував цього. Після розмови з Туманом він виявив, що ця справа не така проста, як здавалося на перший погляд. Якщо навіть Святий Вогняний Собор можна розділити на дві частини, то як Свята Церква Світла Фарнезайна може бути винятком? Тому те, що Папа Фарнезайн вирішив чекати свого часу, також було однією з можливостей. Все, що відбувалося на їхніх очах, не надто виправдовувало їхні очікування.

Чи не тому ви прийшли до мене, міс Сідні?

Сідні чесно кивнув головою. Срібна Королева має намір відновити династію Міірнів. Ми зі святою Варою не могли погодитися з її підходом. Вона посадила святу Вару під домашній арешт, і я втік зі столиці один. Її Величність Королева привернула на свій бік схоластів і змусила багатьох людей стати на бік протестантизму, але в тутешніх районах все ще є багато людей, які підтримують погляди святої Вари. Ці люди в особі Людвіга і Меца впливають на думку великої кількості дворян. Якщо замовляти їх тільки на ім’я старшого сина імператора, особливого ефекту це не матиме.

Невже вони не можуть дійти консенсусу перед обличчям великого ворога?

Це війна доктрин. Кого слухати – питання дуже серйозне.

Це правда, Брандо зрозумів, що придумав проблему занадто просто. Власне, донька прем’єр-міністра також порушувала з ним подібну проблему, але вона не була авторитетом у релігійному світі, тому вага її слів була не на тому ж рівні.

Він подивився на уламок Священного Меча Одерфейса в руці Сідні. Він запитав, леді Сідні, що ви маєте на увазі?

попросив мене знайти вас, тому що він хотів, щоб ви перекували цей меч і використали Полум’яний Клинок як знак для очищення Святого Святилища. Він сказав, що хоче, щоб ви показали ще одну можливість в історії. Сідні зробив паузу і пояснив: Це були оригінальні слова Його Превосходительства Вари.

. .

Очі Брандо розширилися від подиву. Він вважав, що його психологічна витривалість досить хороша, але він не очікував, що вона все ще недостатньо хороша перед святою Варою, яка не здасться, поки вона не скаже щось шокуюче. Він зрозумів сенс цього речення і не міг не спитати з недовірою, леді Сідні, як ви думаєте, це казка? Ти хочеш попросити мене очолити Святий Вогняний Собор. Ви дійсно розумієте сенс цього речення? Це не жарт. Навіть у найхимерніших приліжкових легендах я ніколи не чув про таку історію.

У словах Вари було лише одне значення, і воно полягало в тому, щоб передати йому позицію Святого Престолу. Однак Брандо зізнавався, що у нього немає так званого Богом даного лідерського темпераменту, щоб люди з першого погляду розуміли, що він - призначена людина, призначений король, і люди схиляли голови і поклонялися йому. Більшу частину часу він покладався на свою далекоглядність, щоб дістатися туди, де він був сьогодні. Іноді він перегинав палицю, а іноді йому вдавалося підкорити групу відьом як своїх підлеглих. Однак він ніколи не сприймав це всерйоз. Натомість він дедалі більше переставав цікавитися цими речами. Від петлі пасатів до битви при Ампер-Сіл він завжди робив крок за кроком. Він заплатив незліченну кількість крові та життів, щоб ледве змінити майбутнє Еруана.

Але сьогодні перед ним раптом пролунав великий постріл Святого Вогняного Собору і сказав, що хоче бути Святим Престолом. Хіба це не жарт? Це був просто жарт.

Він збентежено похитав головою і серйозно сказав: Міс Сідні, я знаю, що душа Одерфейса спить у моєму тілі, тому вам нічого не залишається, як прийти і благати мене. Але якщо вам терміново потрібна моя допомога, я насправді готовий укласти з вами союз, щоб допомогти вам перекувати цей Святий Меч, тому що тепер у нас є спільний ворог і мета. Але що стосується володіння цим Святим Мечем і позиції Святого Престолу, то мене насправді не цікавить.

Брандо розвів руками і сказав: Давайте зробимо десять тисяч кроків назад. По-перше, я не людина Круза. Крім того, до цього я ніколи не розумів вчення Шляху Золотого Полум’я і не цікавлюся Святим Вогненним Собором. Ви впевнені, що такий сторонній чоловік, як я, очолить Святий собор? Не кажучи вже про вас, навіть я не знаю, в якому напрямку я вас поведу.

У нього було упереджене уявлення, що Святий Вогняний Собор придумав таку безглузду ідею, тому що душа Одерфейса була в його тілі. Що стосується порожньої обіцянки, то все інше було б легко, якби він спокусився першим. Адже Святий Вогняний Собор був таким бегемотом. Чи міг він керувати світом, просто тримаючи в руках Священний Меч? Це була історія в фентезійних романах. Якби люди внизу ігнорували його, не кажучи вже про Священний Меч Одерфейса, навіть якби він тримав Бурштиновий меч, це було б марно. Він зовсім не хотів бути маріонеткою. Якщо Святий Собор захотів укласти з ним союз, то всім краще було б зробити крок назад і знайти більш щирий шлях.

Але чого Брандо не очікував, так це того, що вираз обличчя Сідні став серйозним. Хоча вона завжди була дуже серйозною, тепер вона стала ще серйознішою. Вона подивилася на нього і урочисто відповіла: Ваше превосходительство, як ви думаєте, що таке вчення Шляху Золотого Полум’я? Порядок і захист. Зрозуміти це не так складно, як ви думаєте. Вас обрав Його Превосходительство Валла, і Святий Меч Одерфейс також обрав Вас. Я вважаю, що в цьому немає нічого поганого.

Брандо був настільки приголомшений, що забув, що збирався сказати.

Ви серйозно? Леді Сідні?

Сідні кивнула, а потім похитала головою. Я просто слідкую за вибором Священного Меча Одерфейса. Можливо, ви все ще не розумієте значення Палаючого Клинка, але це не біда. Я вірю, що ви врешті-решт зрозумієте.

Брандо похитав головою. Мені ще треба про це подумати. Думаю, краще бути обережнішими в цьому питанні. Що стосується переробки Полум’яного Клинка, то я його і розгляну. Говорячи, він підвівся з землі і подивився в бік долини. Він трохи переживав за Сеньйора і Метишу. Він спитав: Я знайду своїх товаришів. Ви йдете зі мною, пані?

Сідні кивнула, наче її не хвилювало запитання. Вона знову відклала сумку і встала.

1023

Розділ 1023

Брандо оцінив своє місцезнаходження і зрозумів, що він повинен бути в другій половині долини. Потаємні двері святилища Перкін знаходилися біля входу в долину, яка була щонайменше за дві-три милі звідси. Він не знав, де відбувається битва в долині, але вона не повинна бути надто далеко. Він скористався кристалом зв’язку, щоб зв’язатися з Чень Юшанем, але відповіді не отримав. Йому стало трохи ніяково, тому він зв’язався з Метишею. Цього разу дзвінок пролунав. Брандо полегшено зітхнув. Він прислухався до статики по той бік кристала, а потім Метіша сказала йому слабким голосом: З нею все гаразд. Андріке та її брат також тут. Хіпаміра все ще непритомна, але щось сталося з мадам Мейнільд. Серце Брандо завмерло, і він запитав, у чому проблема. Метіша злегка зітхнула і сказала: Я не знаю, що сталося, але, схоже, мадам Мейнільд загорнута в кокон.

Кокон? Брандо був приголомшений. Він почув, як Метіша намагалася придушити біль у голосі, і зрозумів, що вона серйозно поранена. Він швидко заспокоїв Принцесу Срібного Ельфа і попросив її не рухатися, і сказав, що скоро буде там. Метіша був таким же слухняним і слухняним, як завжди. Вона вислухала його і передала Андріке кристал зв’язку в руці. Потім Брандо запитав, де вони, але принцеса-вампір була такою ж нетерплячою, як і зазвичай. Вона сказала йому, що бачила, як він падав у південно-західному напрямку, і що це не повинно бути далеко. Брандо почув це і подивився на долину. Він зрозумів, що місце, де він бився з Баєм, було посеред долини.

Це означало, що Святий льох, який використовувався для запечатування всієї долини, і з кожного кінця був вхід. Бай та інші увійшли з іншого кінця.

Брандо попросив Андріке подбати про поранених, а також поставив ще кілька запитань про Бая. Врешті-решт він отримав відповідь, що Бай впав разом з ним. Він був трохи приголомшений і зрозумів, що жінка могла дійсно загинути. Він не міг не переживати за нинішнє становище Метиші. Він відклав кристал спілкування, знаючи, що хвилюватися марно. Найголовнішим тепер було зустрітися з Метішою та іншими. Він на мить задумався і вирішив рухатися вздовж струмка. Місцевість тут поступово знижувалася, а долина простягалася вниз. Пройшовши крізь пишну зелень, струмок неминуче витікав на середину долини, тому йому не доводилося турбуватися про те, що він піде не туди.

Він ступав по скелях біля струмка, а архієпископ Сідні йшов за ним на відстані десяти метрів або близько того, не кажучи ні слова. Брандо озирнувся на жінку і раптом відчув себе трохи ніяково. Адже вона була однією зі справжніх високопоставлених членів Святого Вогняного собору. Вона завжди була вище за всіх, і він не наважувався ставитися до неї як до послідовниці. Він на мить подумав і вирішив знайти тему для розмови, тож зупинився і попросив, міс Сідні, скористайтеся нагодою, щоб розповісти мені про Ордерфіса. Хоча я чув про назву цього меча в Еруїні, от і все.

Сідні кивнув і підійшов до нього ближче. Вона на мить подумала і сказала: Всі знають, що Ордерфіс — це меч Короля Полум’я. Тисячу років тому різні раси, які були пригноблені Міірнами, втекли з імперії Мардос з Гонсіато і відправилися у вигнання на великі рівнини. Вони побачили, як з неба в пустелі впав метеорит. На місці, де впав метеор, у вогні горів золотий священний меч. Це священний меч Ордерфіс. Це найпопулярніша легенда про Полум’яний Клинок.

Брандо кивнув. Він також чув про цю легенду в Бурштиновому мечі. По суті, це була казка на ніч, яку знали всі в Крузі, і вона також була Сіель око поширена в Еруані. Однак він також чув різні версії цієї історії від Бослі, майстра Абієса, і самого Сен-Осоль. Останні дві версії були набагато достовірнішими, ніж ця поширена народна легенда, але цього разу він насправді не мав наміру обговорювати з Сідні історію, що стоїть за нею, тому був хорошим слухачем і не брав на себе ініціативу говорити.

Але насправді Ордерфіс – це скіпетр. Цей скіпетр розділений на три частини, і Полум’яний клинок якраз одна з них.

Розділені на три частини?

—

Також існує приказка, що він ділиться на чотири частини. Цей вислів не зовсім правильний, тому що Куля Полум’я і Полум’яний Клинок - це одне ціле. Вогняний клинок викуваний силою Полум’яної Кулі. Без сили Полум’яної Кулі Вогняний Клинок є неповним —

Брандо раптом перервав це речення. Стривайте, що ви сказали?

Я сказав, що без сили Полум’яної Кулі Вогняний Клинок буде неповним, як і те, що Ви бачите зараз, Ваше Превосходительство.

Ні, я мав на увазі попереднє речення.

Сідні був приголомшений. Вогняний клинок викуваний силою Полум’яної кулі

Ні, навіть більше.

Куля Полум’я та Вогняний Клинок – це одне ціле?

Ви маєте на увазі Полум’яну кулю?

Так, Сідні подивився на нього і урочисто кивнув: Сила, яка плекається в Полум’яній Сфері, — це дух меча Ордерфіса.

Вираз обличчя Брандо був трохи цікавим. Він запитав, що я чув, що в цьому світі є Кулі Темряви і Кулі Льоду. Чи є якийсь зв’язок між ними та Сферою Полум’я?

Платинові очі Сідні блиснули відтінком сумніву. Вона, мабуть, не очікувала, що Брандо поставить це питання. Вона на мить замислилася і серйозно кивнула: Така легенда справді існує. Я чув, що меч Вашої Високоповажності – це Галран Гея в Залі Святого Каменю. Це правда?

Є таке, але меч я втратив раніше. Я мушу піти і забрати його пізніше. Брандо відповів, що ходять чутки про меч. У ньому йшлося про те, що Золотогриві Левгриві Звіролюди заздалегідь розпочали напад на людський світ, щоб попросити меч у його руці назад. Ця чутка одного разу змусила його вкрай занепокоїтися, подумавши, що він заздалегідь сколихнув світ. Звичайно, тепер було доведено, що інтереси, пов’язані зі Священною війною Храму Землі, були набагато складнішими, ніж чудернацькі чутки в сільській місцевості. Але в порівнянні з цим Брандо вважав, що перша кінцівка була кращою.

в руці Вашої Високоповажності має бути після того, як вона була пошкоджена, чи не так? — спитав Сідні.

Брандо знову кивнув. Знову ж таки, якби він тримав у руках оригінальну , його життя було б ще важчим, ніж зараз. Це був священний предмет, який не поступався Лазуровому спису. Це було навіть на рівень вище, ніж Гори і Річки. Зрештою, це був священний предмет, який символізував землю, так само, як Орден Вогняного Клинка був найвищим артефактом скарбу вогняної стихії, символізуючи вищий порядок світу вогняної стихії.

Стривайте, — Брандо невиразно відчув, що начебто щось схопився.

—

Сідні подивився на його вираз обличчя і зрозумів, що здогадався про це, тому відповів: Ситуація Халрана Геї чимось схожа на ситуацію з Ордерфісом. Він був розділений на три частини, перш ніж був втрачений. Халран Гея була забрана кланом гномів, а сила Кулі Землі спала в частині скіпетра. Оскільки скіпетр був відібраний Ко Хуа під час Сутінкової битви, цей священний предмет рівнозначний тому, що він непотрібний. Ситуація з протилежна. Сила Кулі Полум’я знаходиться в частині меча, а частина зі скіпетром давно втрачена. Крижана куля була використана Сейберсом для кування Морозного Співу Цинни, але цей священний меч також був пошкоджений у Війні Святих Святих —

Святе лайно, подумав собі Брандо. Чи може бути, що він дійсно був легендарним королем мотлоху? Не кажучи вже про Ордефіса і Халран Гею, навіть Морозний Спів Цинни, здавалося, був у його руках. Мало того, всі вони були до біса зламані. Король мотлоху, Брандо — Брандо відчував, що якщо він все ще буде в Бурштиновому мечі, то обов’язково буде увінчаний цим титулом системою. Було добре відомо, що система взагалі не мала цілісності, коли нагороджувала гравців титулами. Рого, Щурячий Бейн, був отриманий гравцем, який убив ще кількох щурів, вирощуючи чумних щурів, щоб підвищити рівень. Ключовим моментом було те, що було кілька модернізованих версій цієї гри — це було просто занадто боляче слухати.

Брандо квапливо відкрив меню свого персонажа і глянув на нього, побоюючись, що раптом з’явиться такий титул, як На щастя, ця незрозуміла система, схоже, не мала наміру жартувати над ним. Зітхнувши з полегшенням, він обережно вирішив не згадувати про це. Ордефіс і Халран Гайя вже були викриті, але з додаванням Родича Гори та Морозного Співу Цинни, це було трохи завеликою мішенню. Це змусило його відчути себе зворушливою скарбницею.

Сідней не помітив його розумової активності і продовжив: Сфера Світла спить у Божественній Силі Орамісолі. Що стосується Кулі Темряви, то вона з’явилася в Крузі сотні років тому, але потім зникла. Ніхто ніколи не бачив Кулю Вітру. А легенда свідчить, що існує Природна Куля, яка, як кажуть, спить під Кільцем Світу, але ніколи не з’являлася у світі. Ці сім сфер насправді є наріжними каменями Порядку Семи Стихій, що символізують вищу владу стихій у світі. Більшість з них є жетонами різних богів стихій, таких як Халран Гайя та Ордерфіс.

Я бачу.

Брандо раптом зрозумів, що Сфера Світла знаходиться в Божественній Силі Орамісолі. У його серці було передчуття, що серед чотирьох артефактів, які Король Полум’я та інші винесли з Долини Чотирьох Святих Мудреців, два інших повинні бути більш-менш пов’язані з двома іншими Сферами Стихій. Оскільки Священні Артефакти Вогню і Землі були скіпетрами, можливо, Священний Знак Лазурового Знаку і Священний Знак Вітру також були частиною Скіпетра Природи і Скіпетра Вітру.

1666 .

Потім він запитав про подробиці інших трьох священних артефактів, які були вивезені з Долини Чотирьох мудреців. Ця частина історії насправді була пов’язана з історією Святого Вогненного собору. Коли він розповідав про історію Святого Вогняного собору, серйозне обличчя Сіднея засяяло. Хоча вираз її обличчя все ще був серйозним, її розповідь стала набагато плавнішою. Вона сказала, що люди, які покинули імперію Мардос, насправді не чинили опір гнобленню або не рятувалися від тиранії, а були злочинцями, які були вигнані Міірнами. Як приклад вона також навела опис імперії Мардос, зроблений схоластичним майстром Рентгеном Девером у Хроніці тисячоліття в 1666 році, щоб довести, що закони імперії Мардос були суворими. У той час існувало багато видів вигнання, і часто вся сім’я була замішана і заслана на льодовики або рівнини.

Вогняний Король був другим поколінням, народженим серед біженців. Досягнувши повноліття, він випадково пережив випадок, описаний у підручниках історії, коли він побачив, як у пустелі впав метеорит. Сідней розповів, що випадок падіння метеора в пустелі був зафіксований у багатьох історичних документах. Вона навела найавторитетніший приклад — астрономічні записи астрологів Імперії, зафіксовані в рік Страху Дракона. У літописі описувалося, що ніч була такою ж яскравою, як і день, і в кільці були зірки, що падають із заходу на схід через галактику Ліра. Галактика Ліра знаходилася на сході сьогоднішньої Пустелі Чотирьох Територій, і було сказано, що цей астрономічний запис збігається з описами деяких пізніших записів людей, які бачили його.

Зрештою, Сідні був архієпископом. Вона могла переказувати історію церкви, як свої п’ять пальців. Їй не потрібно було про це думати. Вона наче сама це пережила. Величезне море Писань зберігалося в її серці, і вона могла користуватися ними, коли забажала. Коли вона розмовляла з Брандо про історію Святого Вогняного Собору, прірва між ними нарешті скоротилася. Вони вже не були такими мовчазними, як раніше, але Брандо завжди відчував, що у нього є вчитель, який говорить і поводиться, як святі статуї у Святому соборі. Коли Сідні розповідала історію Святого Собору, вона час від часу вставляла причини та доктрини для заснування Святого Собору. Причини були очевидні, але Брандо ними зовсім не цікавився. Він думав про попередню розмову.

Якщо сила в Чорній Перлині насправді була кров’ю Бога Темряви, то чи може сила, що спить в інших перлинах, також бути кров’ю Бога Темряви? Якщо так, то звідки взялася ця чиста кров Бога Стихій і з якою метою вона була створена? Чи це було з рук сектантів, чи це була спадщина богів?

Як тільки ця думка народилася, її не можна було зупинити і нескінченно поширювати в голові Брандо.

З цих чотирьох священних об’єктів, Одерфейс був отриманий покійним королем Гретель, Лазурове Небо було отримано Еллантою, Імператриця Священного Вітру була отримана Делют Сен-Осоль, а Оламісор був отриманий Альбертою Фанзін. З чотирьох перших двох були лідерами біженців. Покійний король Гретель був людиною, а Елланта мала вдвічі менше крові, ніж Срібні ельфи. Останні двоє були шляхетного походження і були дочкою вельможі з Туманних Ельфів, а інший також був сином вельможі з Ініру Коли Сідней нарешті заговорив про те, що чотири мудреці отримають чотири священні предмети з Чотирьох Святих Долин, Брандо нарешті побачив Метішу, яка відпочивала в лісі перед ним.

Господи мій! Метіша теж помітив їх у першу мить.

Брандо обернувся і вибачливо подивився на Сіднея. Цей архієпископ мав добру вдачу. Хоча у нього завжди було пряме обличчя, він не заперечував і кивав на нього. Брандо поспішив до Метиші. Принцеса Срібного ельфа була дещо схвильована і спробувала встати, але через важкі травми здалася. Брандо притиснув дівчинку до плеча і дістав пляшку зі святою водою, щоб нагодувати її. В цей час з-за лісу вийшли Андріке і Мефістофель. Самка вампіра також була сильно поранена, але вампіри народилися з сильними здібностями до відновлення. У цей час, крім пошарпаних обладунків, на її тілі не було видимих ран, але спочатку бліде обличчя тепер було білим, як аркуш паперу.

Оскільки Брандо вже представив Сідней і те, що там відбувалося через кристал повідомлень, він не був абсолютно чужою людиною в цей час. Брандо представляв архієпископу своїх підлеглих одного за одним. Коли він представив двох братів і сестер-вампірів, він на мить завагався, але все одно сказав це прямо. Сідні вже знав, що це пара сестер-вампірів, але нічого не говорив. Він лише кинув на них додатковий погляд.

Де міс Мейнільд? — перепитав Брандо.

Ззаду. Мефістофель відповів слабо.

Милий хлопчик побачив Брандо і трохи зніяковіло посміхнувся. Оскільки він був поранений, йому довелося пити кров свого пана, щоб одужати. Брендель кивнув на нього, зовсім не звертаючи уваги на його дії. Насправді, він був дуже зворушений, коли кинувся до Святого Льоху, не дбаючи про власну безпеку.

Я теж хочу такий. — спитав і Андріке.

Ви не постраждали. — спитав Брандо в поганому настрої. Невже вона думала, що він десерт після їжі?

Врешті-решт Андріке дістав нізвідки кинджал і вирізав на пальці поріз Сіель иною близько півміліметра. Потім вона подивилася на нього криваво-червоними очима.

1024

Розділ 1024

Брандо нарешті зумів обманом змусити Андріке відпустити його на деякий час. Потім під керівництвом Метиші він побачив кокон, який ув’язнив Амелію. Велетенський кокон світла був підвішений між двома старовинними білими дубами. Він був приблизно одинадцять-дванадцять футів заввишки і був такий Сіель окий, що знадобилося б двоє людей, щоб обхопити його руками. Він був приблизно на половину людського зросту від землі і мав форму веретена. Усередині кокона були невиразні обриси жінки. Це була жінка-лицар Мейнільд.

Брандо подивився на кокон світла. Він підійшов і доторкнувся рукою до її поверхні. М’яке світло проникало в його долоню, і температура від поверхні була схожа на температуру людського тіла. Хоча кокон світла був дуже м’яким, він також був дуже жорстким. Очевидно, що знищити його було не так просто. Метиша, який був трохи слабкий, пояснив усе, що сталося. Андріке і Мефістофель пройшли тим же таємним ходом, що і , але трохи запізнилися. Коли вони вийшли на поверхню, то побачили лише кокон світла та непритомну Хіпаміру.

Андріке знайшов цю річ неподалік. — сказала Метіша, виймаючи грифельну дошку. Це був Військовий шифер, який Брандо побачив під гробницею. Однак шифер втратив металевий блиск і став сірим. Багато візерунків на його поверхні також зникли. Це, очевидно, була поява спадщини у після того, як вона була активована. Брандо зрозумів, що сталося, коли побачив шифер.

. -

Він зітхнув з полегшенням. Поглянувши на кокон світла, він відповів: Схоже, леді Мейнільд випадково активувала цей грифель і отримала на нього спадщину. Цей кокон світла має стати механізмом самозахисту . Тоді проблем бути не повинно.

Без проблем? — невпевнено спитав Метиша. У порівнянні з Брандо, вона ніколи не розуміла цих речей.

Не біда, впевнено сказав Брандо. Але в такому стані вона повинна перебувати деякий час. Метиша, ти залишаєшся, щоб піклуватися про мадам Мейнільд. Я подбаю про те, щоб Андріке та інші залишилися з вами. Тут не повинно бути сильних ворогів. Ви, хлопці, повинні вміти захищати один одного.

Метіша трохи здивувався. Вона гостро усвідомлювала прихований сенс цього речення. Вона підвела голову і запитала: Господи, ти йдеш?

Тільки тоді Брандо згадав, що покликав Метішу на півдорозі. Вона ще не знала про ситуацію Юри, тому він їй докладно пояснив. Метіша насупилася, слухаючи. Очевидно, що раптова поява нежиті перевершила її очікування. Вона добре подумала, перш ніж відповісти: Хоча ми з міс Делфаєн думали, що у Її Величності є ще один козир, ми не очікували, що це буде нежить. На щастя, Юра і мій Господь заздалегідь дізналися про свою домовленість. Інакше нас могли б застати зненацька. Ми маємо швидко реагувати.

Отже, ви залишаєтеся і повідомляєте округу, щоб він був на варті в порту. Брандо сказав: Але вам не потрібно сильно хвилюватися. Справи ще не дійшли до тієї стадії, про яку ви думаєте. На думку вашої сестри, Білий Легіон повинен захотіти використати фрагменти правил, щоб змінити порядок місцевості навколо Фаттана і перетворити її на стан вічної ночі. У стані без сонячного світла і з подвійним благословенням Країни мертвих нежить буде небачено сильною. З іншого боку, люди впадуть у стан хаосу через раптове сонячне затемнення. Їхній план хороший, але ключ до цього плану полягає в тому, що фрагменти правил порту Фаттан зараз у наших руках. Як я можу дозволити їм робити те, що вони хочуть?

Метіша раптом підняла брови і сказала: Господи, у мене є ідея.

Хм?

Власне, до цього ми з міс Делфайн планували завдати удару першими, щоб взяти гору. Замість того, щоб чекати, поки Срібна Королева розставить свої війська, краще спочатку зірвати їхній план. Зі стратегічної точки зору атакувати активніше, ніж оборонятися. Тепер, коли ініціатива в наших руках, чому б нам не скористатися цією можливістю, щоб зробити більше речей?

— зацікавився Брандо. Він не вмів воювати. Він міг командувати боєм, але коли справа доходила до стратегічного рівня, він був трохи розтягнутий. На щастя, поруч з ним був Метиша. Маленька принцеса Срібних ельфів особисто брала участь у Війні Святих Святих і командувала нею. Цього було більш ніж достатньо, щоб розібратися з ситуацією, що склалася. Це була просто марна трата таланту. Адже вона була найвідомішим полководцем тисячу років тому. У той час континент був наповнений полум’ям війни.

Метіша загадково посміхнувся. Господи, ти плануєш захопити частину влади над артефактом нежиті, чи не так?

Брандо кивнув. За описом Юри, командир армії нежиті повинен володіти частиною повноважень артефакту нежиті. Саме тому він міг керувати тисячами скелетів, щоб марширувати пустелею. Ці тисячі скелетів не варті того, щоб згадувати в його очах, але його дуже зацікавив артефакт нежиті. Навіть якщо це була лише частина влади, він міг би щось від неї отримати. Саме тому він погодився на план Юри, як тільки почув про нього.

Ми можемо зробити вчинок Білого Легіону реальним, а потім обіграти його у власній грі. Якщо нам пощастить, ми зможемо вирішити нинішнє скрутне становище в гавані Фатхом, відповів Метіша.

Брандо зрозумів план маленької принцеси Срібних ельфів. Він злегка підняв брови і задумався про здійсненність цього плану. Чим більше він думав про це, тим більше відчував, що шанси вищі. Він не міг не відчувати легкого хвилювання. Він глибоко вдихнув і тихим голосом сказав: Якщо це так, ми повинні спочатку остерігатися витоку інформації. Люди Круза навряд чи дозволять вашій сестрі та іншим діяти поодинці. У них може бути невеликий гарнізон поблизу. Я мушу піти і розібратися з цими людьми.

Метіша кивнув головою і запитав: Господи, чи все буде гаразд з тобою? Вам теж потрібно, щоб я поїхав? Або ви хочете зателефонувати містеру Сіель у?

Брандо похитав головою. Сіель залишить його в гавані. Ви і Хіпаміра зробили камінг-аут. Я маю залишити когось у гавані на випадок надзвичайної ситуації. А ви залишайтеся тут і відновлюйте сили. Це Господній порядок.

Але я вже використовувала святу воду. Мої рани вже загоїлися. Я щонайбільше трохи слабкий. Хоча я не вмію битися, я все одно можу використовувати авторитет свого , — слабко заперечив Метіша. Говорячи про травми, Брандо не міг не поглянути на її груди. Спочатку приголомшлива рана дійсно поступово загоїлася під впливом святої води. Тепер під пошарпаними обладунками були великі клаптики білосніжної шкіри та спокусливі вигини, які тільки-но почали розвиватися.

Брандо кашлянув і відразу зніяковів.

Нарешті Метіша помітила, що вираз обличчя її Господа був трохи дивним. Вона опустила очі і відразу ж почервоніла. Вона закусила губи і квапливо прикрила руками оголене тіло. Якби це був хтось інший у такій ситуації, він неминуче розгнівався б. Однак Метиша з властивим їй темпераментом нічого сказати не змогла. Атмосфера між ними була трохи незручною.

Через деякий час Брандо пробурмотів: Не хвилюйся, моя маленька принцеса. Я вже домовився. Я не буду жартувати про безпеку Юри. Ви повинні розуміти.

— буркнув у відповідь Метіша.

Але через деякий час вона все ще хвилювалася і шепотіла: Чому б нам не взяти з собою Андріке? Вона ще може воювати.

Брандо все ще хитав головою. Не треба. Ви з Мефістофелем не вмієте битися. Хіпаміра також непритомна. Битися може тільки Андріке. Я буду спокійний тільки в тому випадку, якщо вона залишиться тут. Після цього він підвів голову і подивився в бік іншого входу в долину. Скелети Мадари повинні були прилетіти з цього напрямку. Люди Круза не повинні бути надто далеко

Метіша також глянув на другий вхід у долину. Зелена долина відбивала п’янку зелень під сонячним промінням. Вона раптом сказала: Можливо, є хтось, хто може допомогти Тобі, мій Господи.

Хто? Брандо повернув голову.

Цей скелет. Не кажи мені, що ти забув про це, мій Господи.

Кротт. Він ще живий? Брандо нарешті згадав про бідолашне створіння і здивовано запитав:

Та й Джон Лорісон теж хоче вас бачити.

Брандо був приголомшений, а потім кивнув. Вони на деякий час замовкли. Здавалося, що вони обоє знали, що є проблема, про яку ще не ставили, але обоє переживали за почуття один одного і не хотіли брати на себе ініціативу говорити. Через деякий час Брандо ледь чутно промовив: Метиша, твоя сестра

Я вже знаю. Метіша важко похитала головою. Не кажи більше, мій Господи!

Брандо подивився на дівчину-Срібного ельфа. Метіша опустила голову і не сказала ні слова. Це змусило його почуватися трохи ніяково. Невже це нічого?