IV.

— Не мели дурниць, — сказав Керк, замовляючи подвійну відбивну. — Існують набагато простіші способи самогубства. Чи ж бо не розумієш, що тепер ти мільйонер? З вмістом твоїх кишень ти можеш розслаблятись все життя на планетах насолод. Пир - це смертельний світ, а не чергове визначне місце для знуджених туристів. Я не можу тобі дозволити полетіти зі мною.

Гравці, які втрачають стриманість не довго витримують. Тепер Джейсон був злий. Проте він слабо це виказував. Відсутністю виразу на обличчі і спокоєм в голосі.

— Не кажи мені, що я можу чи не можу зробити, Керку Пирський. Ти великий чоловік зі швидким пістолетом, однак це не робить тебе моїм керівником. Все що ти можеш зробити, це не дозволити мені полетіти на Пир на твоєму кораблі. Та повір я знайду инший спосіб. І не намагайся переконати мене, що я лиш хочу на Пир щоб пооглядати цікавинки, не маючи найменшого уявлення щодо моєї справжньої мотивації.

Джейсон навіть не намагаються пояснити свою мотивацію, вона була лем наполовину усвідомлена і надто особиста. Що більше він подорожував, то більше речі йому видавались одноманітними. Старі, цивілізовані планети потопали в сірій марудності. Порубіжні світи були грубо однаковими тимчасовими таборами в лісах. Не сказати б, що галактичні світи йому набридли. Він просто познаходив всі їхні обмеження... водночас не знаходячи своїх. До зустрічі з Керком він не знав кращих, ба навіть рівних собі. Це було щось більше ніж себелюбство. То були факти, від яких не відвернешся. Тепер він був змушений прийняти існування цілого світу кращих за нього людей. Джейсон ніколи б заспокоївся поки не побував би у цьому світі і не переконався в цьому сам. Навіть якщо загине намагаючись.

Ніщо з зазначеного не можливо було передати Керку. Були й вагоміші причини, до того ж легші для його розуміння.

— Не далекоглядно з твого боку забороняти мені летіти на Пир, — сказав Джейсон. — Не згадуватиму жодних моральних зобов'язань за виграні мною, потрібні вам гроші. Але як щодо наступного разу? Якщо вам необхідно стільки смертоносних товарів цього разу, то колись, ймовірно, вони вам знадобляться знову. Чи не було б краще мати мене під рукою — давно випробуваного і вірного — ніж придумувати якийсь новий і мабуть ненадійний виверт.

Керк замислено жував другу порцію відбивної.

— Логічно. Маю зізнатись, раніше я про це не думав. Суттєвим недоліком пирійців є нульова турбота про майбутнє. Прожити день досить клопітне завдання. Відтак ми, як правило, стикаємось з критичними ситуаціями в міру їх надходження, а туманне майбутнє... якось воно буде. Можеш летіти. Сподіваюся коли ти нам знадобишся, то ще будеш живий. Як пиріський посол до багатьох місць, офіційно запрошую тебе на нашу планету. Всі витрати беремо на себе. За умови, що ти повністю виконуватимеш всі наші вказівки щодо твоєї особистої безпеки.

— Умови прийняті, — сказав Джейсон. І здивувався, чого він так весело підписав собі смертний вирок.

Керк наминав свій третій десерт, коли його годинник тоненько задзижчав. Він негайно кинув виделку і встав. "Пора", — сказав він. — "Тепер ми йдемо за графіком." У той час як Джейсон звівся на ноги, він запихав монети в лічильник поки не засвітився напис сплачено. Тоді вони вийшли крізь двері й хутко покрокували.

Джейсон не здивувався, коли вони вирушили громадським підйомником позад ресторану. Він почав розуміти, що після виходу з казино кожен їх крок був ретельно спланованим і своєчасним. Без сумніву, вся планета була на ногах, розшукуючи саме їх. Однак, досі вони не помітили жодних ознак погоні. Джейсону не вперше довелося рухатись всього лиш на крок попереду органів влади... проте вперше у цій справі він дозволив комусь вести себе за руку. Він вимушено всміхнувся своїй автоматичній згоді. Протягом багатьох років він був одинаком, тому знаходив певну збочену втіху йдучи за кимось.

— Поквапся, — пробурчав Керк, швидко глипнувши на годинник. Він встановив рівномірний вбивчий темп сходинками ескалатора. Таким чином вони піднялися на п'ять рівнів — не зустрічаючи жодної людини — тоді Керк розм'як і дозволив підйомнику попрацювати.

Джейсон пишався своєю фізичною формою. Проте раптовий підйом після безсонної ночі, змусив його важко сопіти і наскрізь спітніти. Керк, з холодним чолом і нормальним диханням не виказував щонайменшої ознаки нещодавнього бігу.

Вони були на другому рівні автокомунікацій коли Керк зійшов зі сходів уникаючи щораз гучніших кроків і поманив Джейсона за собою. Коли вони вийшли на вулицю коло хідника перед ними зупинилось авто. Джейсону вистачило здорового глузду не схопитись за зброю. Щойно вони досягли авта водій відчинив дверцята й вийшов. Керк, не зронивши і слова, передав йому якийсь папірець й ковзнув за кермо. Авто рушило даючи Джейсону часу рівно досить щоб застрибнути. Вся процедура тривала менше трьох секунд.

У тьмяному світлі Джейсон ледь вихопив образ водія, проте він його впізнав. Звичайно, цієї людини він ніколи не бачив раніше, однак знаючи Керка, не можливо було не впізнати дебелу силу уродженця Пиру.

— Ти дав йому квитанцію Елуса, — сказав Джейсон.

— Звичайно. Вона заопікується кораблем і вантажем. Вони покинуть планету і будуть на безпечній відстані, перш ніж казино знайде зв'язок з Елусом. Тому тепер давай потурбуємось про себе. Я детально поясню план, щоб не було збоїв з твого боку. Я розкажу все повністю і якщо будуть якісь питання запитаєш коли я закінчу.

Тони команд були до того автоматичними, що Джейсон спіймав себе в ролі тихого покірного слухача. Хоч частка його мозку хотіла всміхнутися від поспішного припущення, що він може чогось не знати.

Керк завернув машину в густий потік руху покидаючи місто у напрямку космопорту. Розмовляючи він легко вів авто.

— В місті триває розшук, однак ми сильно відірвались. Упевнений касильці не захочуть афішувати свою погану фізичну підготовку, відтак не буде нічого настільки грубого як контрольно-пропускний режим на дорозі. Однак порт кишітиме всіма наявними в них агентами. Вони добре знають, коли гроші покидають планету, їх не повернути. Якщо ми прорвемось вони будуть певні, що гроші з нами. Таким чином зникнуть перепони для втечі корабля з військовим спорядженням.

Джейсонові слова видавали легке приголомшення.

— Ти хочеш сказати, що підкидаєш нас як мішені-тарілочки, щоб прикрити зліт корабля.

— Можна й так сказати. Проте, оскільки ми й так мусимо втекти з планети, не буде ніякої шкоди у використанні нашої втечі як димової завіси. А тепер стули писок поки не закінчу, як я вже казав. Ще раз переб'єш і я викину тебе на узбіччя.

* * * * *

Джейсон був впевнений, що він це зробить. Він зосереджено й тихо слухав Керкове дослівне повторення раніше сказаного. Тоді Керк продовжив.

— Офіційна авто-брама, ймовірно, буде широко відчинена для потоку транспорту крізь неї. Багато агентів буде в цивільному. Можливо ми навіть потрапимо на ділянку нерозпізнаними, хоча я в цьому сумніваюся. Втім, це не має значення. Ми проїдемо крізь браму до злітного майданчика. Гордість Дархану, на який в нас квитки, гудітиме двохвилинний сигнал і підніматиме трап. Поки ми дістанемось наших місць корабель злетить.

— Все це дуже добре, — сказав Джейсон. — Проте що ж будуть робити охоронці весь цей час?

— Стріляти у нас і в один одного. Ми скористаємось метушнею, щоб втрапити на борт.

Така відповідь ніяк не могла заспокоїти розум Джейсона, однак на якийсь час він змирився з такою.

— Добре, нехай ми опинимось на борту. Чому б тоді їм просто не затримати зліт, поки їх люди не витягнуть і не поставлять нас до стіни?

Керк зміряв його зневажливим поглядом перш ніж він повернув погляд на дорогу.

— Я ж сказав, що корабель Гордість Дархану. Якщо б ти взагалі вивчав цю систему, то мав би знати, що це означає. Касилія і Дархан планети близнючки і у всьому суперники. Менше двох сторіч тому в них була міжусобиця, що майже знищила їх обидвох. Тепер вони існують в озброєному-до-зубів перемир’ї, який жоден з них не наважується порушити. Щойно ми ступимо на борт корабля ми знаходимося на території Дархану. У них немає угоди про екстрадицію між планетами. Касилія може й сильно нас хоче, проте не настільки сильно, щоб почати ще одну війну.

Це й було все пояснення на яке вистачило часу. Керк повернув машину з тягучки руху на міст позначений Тільки для службових автівок. У Джейсона було відчуття наготи коли вони котились в суворих вогнях порту до вартованої брами попереду.

Вона була зачинена.

Инше авто наблизилось до воріт зсередини і Керк сповільнив свою автівку до швидкості равлика. Один з охоронців розмовляв з водієм авто всередині порту, тоді помахав черговому на брамі. Бар'єрні ворота почали гойдатися всередину і Керк затиснув ногою акселератор.

Все відбулося миттєво. Вирлиця вила, шини верещали від обертів на дорозі і автомобіль врізався в прочинену браму. Перед Джейсоном промайнула постать вартового з роззявленим ротом коли вони ковзали за ріг будівлі. Кілька пострілів бахнули за ними, проте всі більш ніж просто схибили.

Керуючи однією рукою, Керк сягнув під панелю приладів й дістав пістолет, який був близнюком монстра прив'язаного до його руки.

— Використовуй цей замість свого, — сказав він. — Реактивні вибухові кулі. Роблять великий вибух. Не морочся стріляти в когось конкретно. Цим піклуватимусь я. Тільки підігрівай трохи бій і змусь їх тримати дистанцію. Отак...

Він вистрілив раз, миттєво з бокового вікна і передав пістолет Джейсону майже до влучання кулі. Порожня вантажівка з гуркотом вибухнула, поливаючи уламками автівки довкола і кидаючи їхніх водіїв до панічної втечі.

Відтак це була поїздка-жахіття крізь божевільню. Керк їхав з явним презирством до насильницької смерті. Инші авта переслідували їх і зникали в колесо-стиральних поворотах. Вони кренгували майже на всю довжину поля, залишаючи за собою слід задимленого хаосу.

Коли гонитва була позаду, єдине, що було попереду був тонкий шпиль Гордості Дархану.

* * * * *

Гордість була оточена парканом із міцного дроту, як і личить завидному статусу планети її походження. Брама була зачинена, і охороняли її солдати зі наведеною зброєю, в очікуванні найкращого часу для враження зближуваного авта. Керк навіть не намагався зблизитись з ними. Натомість він зібрав останні резерви енергії автівки й спрямував її на паркан. "Сховай лице," — прокричав він.

Джейсон прикрив чоло руками якраз коли вони врізались.

Вищав розірваний метал, паркан зігнувся й огорнув авто, та не зламався. Джейсон злетів з місця в м'яку панелю приладів. Перш ніж Керк вирвав двері, він зрозумів, що поїздка закінчилась. Керк, мабуть помітивши його закочені очі нічого не сказав, просто витягнув Джейсона і кинув його на капот понівеченого авта.

— Піднімайся вигнутим дротом й біжи до корабля, — закричав він.

Якщо й могли б бути якісь сумніви щодо його намірів, він показав Джейсону приклад добротного кросу. Це незбагненно, що хтось настільки великий міг так швидко бігти, а він біг. Він рухався скоріше як повна цистерна, ніж людина. Джейсон струсив затуманення голови та й собі спродукував трохи швидкості. Однак, він ледь здолав половину шляху до корабля, коли Керк ступив на трап. Його вже відчепили від корабля, але шоковані працівники припинили відкочування коли здріли велетня, що стрибав сходами.

На верху він повернувся і вистрілив у солдатів, що лупили крізь відчинену браму. Вони зупинились, повідповзали і знов розпочали стрілянину. Тільки дрібка і досі стріляла у спринтерську постать Джейсона.

Картина перед Джейсоном розгорталась в уповільненому темпі. Керк стояв на вершині пандусу, холоднокровно відстрілюючись на постріли, що клекотіли довкола. Він міг би в мить сховатись від небезпеки у відчинений люк позад нього. Єдиною причиною його перебування на трапі було прикриття Джейсона.

— Дяка, — Джейсону вдалося видихнути поки він долав останні кілька сходок трапу, стрибнув у просвіт, знесилено завалюючись всередину корабля.

— Завжди прошу дуже, — сказав Керк приєднуючись і охолоджуючи пістолет розмахуючи ним.

Офіцер судна зі зловісним вишкіром стоячи поза засягом пострілів ззовні промацав кожного поглядом з ніг до голови.

— І що то робиться? — гаркнув він.

Керк промацав дуло мокрим пальцем, тоді дозволив пістолету ковзнути до кобури. "Ми законослухняні громадяни різних систем, що не вчиняли жодних злочинних дій. Дикуни Касилії занадто варварські для цивілізованої компанії. Тому ми збираємось на Дархан... ось наші квитки... на суверенній території якого я гадаю ми і знаходимося зараз." Останнє було додано для касилійського офіцера, який щойно додибав до верхньої частини трапу зі зброєю напоготові.

Солдата не можна було винуватити. Він знав що треба впіймати цих, всіма силами розшукуваних, злочинців. Навіть і на борту дарханського корабля. Гнів поглинув його цілком і він здійняв пістолет.

— Виходьте звідти, мерзото. Вам не втекти так легко. Виходьте повільно з піднятими руками, бо я вас рознесу...

Це був застиглий відтинок часу, що неперервно тягнувся й тягнувся. Пістолет націлився на Керка і Джейсона. Жоден з них не спробував сягти по свого.

Коли офіцер корабля заворушився пістолет трохи сіпнувся, тоді знов зупинився на двох чоловіках. Дарханський космонавт відійшов не далеко, якраз крок крізь люк. Цього було достатньо, щоб він опинився поруч з червоною коробкою, що вигулькувала зі стіни. Одним, швидким рухом він заліз під кришку і знайшов пальцем кнопку всередині. Тоді він посміхався розтуляючи губи, щоб показати всі свої зуби. Він вирішив і зарозумілість касилійського офіцера стала вирішальним чинником.

— Один постріл на дарханській території і я натискаю цю кнопку, — закричав він. — І ти знаєш для чого ця кнопка... на кожному з ваших кораблів є така ж. Здійсни ворожий акт проти цього судна і хтось натисне кнопку. В цю ж мить всі стримувальні стрижні будуть зірвані з корабельної оболонки і половина вашого паскудного міста злетить в повітря з вибухами. — Його усмішка була висічена на обличчі і не було сумніву, що він зробить те, про що каже. — Давай — пальни. Думаю мені сподобається тиснути ту кнопку.

Гуділа злітна сирена, напис Замкнути шлюз блимав своє гнівне повідомлення з містка. Як чотири актори у похмурій драмі вони ще мить дивились один на одного.

Тоді касилійський офіцер з риком беззвучного гнівного розчарування повернувся і стрибнув назад до сходів.

— Всі пасажири на борт. Сорок п'ять секунд до зльоту. Звільнити порт. — Офіцер корабля зачинив кришку коробки і замикав її одночасно зі стандартною промовою. Часу ледь вистачило щоб підготувати подушки прискорення, перш ніж Гордість Дархану злетіла в повітря.

Загрузка...