Смертельний світ

II.

Робот касир в банку тільки присвиснув електронним голосом коли він приклав одну з банкнот і зблиснув панеллю, скеровуючи його до віце-президента Уейна. Уейн був гладким дядьком з переляканими очима. Він дещо зблід забачивши жмут купюр.

— Ви б... хотіли віддати їх нам на зберігання? — запитав він, несвідомо погладжуючи їх пальцями.

— Не сьогодні, — сказав Джейсон. — Мені ними сплатили борг. Не могли б ви, будь ласка, перевірити чи вони справжні й обміняти їх? Я б хотів п'ятсот тисяч кредитних нот.

Обидві його внутрішні нагрудні кишені були щільно напхані коли він виходив з банку. Банкноти були справжні і він почувався як ходяча каса. Вперше в усьому своєму житті йому було настільки незручно нести настільки велику суму грошей. Змахнувши до летючого таксі, що пролітало повз, він подався просто до казино, де, як він знав, якийсь час він мав бути в безпеці.

Касилійське казино було місцем азартних ігор довколишнього кластера зоряних систем. Джейсон був тут вперше, хоч він добре знав казино на зразок цього. Більшу частину дорослого життя він прожив в таких казино инших світів. Оздоблення могло різнитись, проте вони завжди були однакові. Азартні ігри та світське життя на публіку, а за лаштунками усі людські гріхи, на всі смаки. Теоретично гра без меж, проте насправді тільки до певного моменту. Коли казино зазнавало суттєвих збитків чесна гра переставала бути чесною і великому переможцеві потрібно було ретельно продумувати кожен свій крок. З такими можливостями Джейсон дінАльт вже мав справу незліченну кількість раз. Він був обачним та не дуже переймався.

Їдальня була сливе порожня і мажордом швидко кинувся у бік розслабленого незнайомця в одязі розкішного покрою. Худорлявий і смаглявий Джейсон радше скидався на знудженого синка якоїсь багатої родини ніж професійного гравця. Такий образ був важливим і він підтримував його. Кухня виглядала добре та й погріб виявився чудовим. Він фахово перемовився з виняром в очікуванні супу, відтак розсівся щоб насолодитись їжею.

Він їв без поспіху і заки він скінчив у велику їдальню напхалось люду. Спостерігаючи й потягуючи довгу сигару, він для розваги вбив ще трохи часу. Коли врешті він пішов до ігрових залів вони вже були заповнені й активні.

Повільно походжаючи кімнатою, він розтринькав кілька тисяч кредитів. Приділяючи більшість уваги відчуттю гри, він слабко помічав як грає. Всі ігри здавались чесними, жодне обладнання не було підкрученим. Втім він розумів, що це можна дуже швидко змінити. Зазвичай у цьому не було необхідності, звичайних ймовірностей казино було достатньо для забезпечення прибутків.

Одного разу краєм ока він помітив Керка, проте не звернув на нього жодної уваги. Посол програвав невеличкі суми, неухильно обираючи сім-срібне і випромінював нетерплячку. Напевно в очікуванні коли Джейсон розпочне серйозну гру. Він посміхнувся і повільно рушив далі.

Джейсон за звичкою зупинився біля стола з костями. Це був найнадійніший спосіб виграти невеликі гроші. І якщо я відчую, то сьогодні зможу обібрати це казино! Це була його таємна сила, яка стабільно приносила йому виграші, і час від часу дозволяла зривати банк і швидко рухатися далі, перш ніж наймані головорізи навідувались щоб забрати гроші.

* * * * *

Коли настала його черга кидати кості він викинув вісім парою четвірок. Ставки були легенькі і він не напружувався, тримаючись подалі від сімок. Він зробив очко і природно виграв. Потім програвши на ході, передав кості далі.

Сидячи і автоматично роблячи невеликі ставки поки кості пішли навколо столу, він подумав про силу. Дивно, але після всіх років досліджень ми й досі не багато знаємо про парапсихологічні здібності. Їх можна трохи розвивати у людей і трохи покращити навички, однак не більше.

Сьогодні він почувався в силі, він знав, гроші в кишені надавали йому додаткового піднесення, яке іноді допомагало йому прорватися. З напів заплющеними очима, він взяв кості і дозволив розуму ніжно попестити образи витиснених цяток. Відтак кості вистрілили з його руки і він видивлявся сімки.

Вона була там.

Такої сили він не відчував роками. Це була заслуга вексельної маси мільйонів кредитних банкнот. Навколишній світ був напрочуд зрозумілим, а кості повністю йому підвладні. Він знав з точністю до десяти кредитів суми в гаманцях инших гравців, був обізнаний з картами на руках у гравців позаду.

Повільно і обережно він вибудовував ставки.

Костям не потрібно було наказувати щоб вони котились і лягали на стіл немов треновані собаки. Джейсон завдав собі клопоту зосередитись на психології гравців й круп'є. Знадобилося майже дві години, щоб вибудувати його суму на столі до семиста тисяч кредитів. Відтак він впіймав знак круп'є про великого переможця на його столі. Він зачекав поки до столу приспацерував чоловік з важким поглядом, нібито подивитися гру, радісно всміхнувся, поставив всі свої гроші зі стола й програв усе одним кидком костей. Адміністратор радісно всміхнувся, круп'є розслабився і краєчком ока Джейсон побачив як Керкове обличчя набрало темно-фіолетової барви.

Спітнілою, блідою, трохи тремтячою рукою Джейсон відкинув полу піджака і витягнув один з конвертів з новими банкнотами. Розпечатавши його пальцем, він кинув дві купюри на стіл.

— Можемо ми робити необмежені ставки? — спитав він, — я б хотів... відіграти трохи своїх грошей.

Тепер круп'є насилу стримував усмішку, він глянув в бік адміністратора, що кивнув швидке так. Вони отримали роззяву й мали твердий намір його обібрати. Увесь вечір він грав зі свого гаманця і тепер він відкрив запечатаний конверт, щоб перевірити скільки він втратив. До чого ж товстенний конверт і, ймовірно, не його грошей. Не те, щоб заклад переймався хоч на йоту. Для них гроші не мали приналежності. Гра продовжилась, казино було в напрочуд розслабленому стані.

І, зрештою, саме цього так хотілося Джейсону. Йому потрібно було залізти якнайглибше в їхні кишені, перш ніж хтось зрозуміє, що вони на боці переможених. Почнуться грубощі, а він хотів відкласти їх якомога далі. Тоді буде не легко виграти і його екстрасенсорна сила може зникнути так само швидко як з'явилась. Таке траплялося раніше.

Тепер він грав проти закладу, два инші гравці були очевидними підхідними і юрба міцно зімкнулася довкола, щоб подивитися. Після невеликих програшів і виграшів він викинув серію звичайних сімок і його купа золотих фішок виколихувалася все вище й вище. За його приблизною оцінкою там був майже мільярд. Кості як і раніше лягали вірно, хоча він наскрізь спітнів від зусиль. Закладаючи всі фішки він сягнув по кості. Та круп'є дотягся швидше і схопив їх.

— Заклад хоче змінити кості, — сказав він рішуче.

Джейсон випростався і витер руки, радіючи хвилі спочинку. Це вже втретє заклад змінював кості, щоб спробувати розірвати його переможну серію, це був їх привілей. Адміністратор з важким поглядом витягнув, як і раніше, з гаманця пару кубиків навмання. Обдерши з них пластикову обгортку, він кинув їх вздовж стола Джейсону. Вони випали природною сімкою, Джейсон осміхнувся.

Коли він зачерпнув їх посмішка повільно зникла. Кості були прозорими, доброї роботи, рівномірно зважені з усіх боків і ще нечесні.

Барвник на позначках п'яти сторін кожної кості був з якогось важкого металевого сплаву, ймовірно олива. Шоста сторона була з залізного сплаву. Вони б лягли чесно якщо не втрапили б у магнітне поле - тобто вся поверхня стола могла бути намагнічена. Він ніколи б не помітив різниці, якби не глянув на кості внутрішнім зором. Але що ж він міг вдіяти?

Струшуючи їх повільно, він швидко роззирнувся довкола столу. Знайшов те, що йому було потрібно. Попільничка з магнітом в основі щоб утримувати її на металевому краї столу. Джейсон перестав струшувати кості і з цікавістю на них глянув, тоді простягнув руку і схопив попільничку. Він притулив основу до руки.

Лиш він підняв попільничку, з усіх боків почулося збентежене зітхання. Кості стирчали догори дриґом, ніби товарні контейнери.

— Ви це називаєте правильними костями? — запитав він.

Чоловік, що змінив кості швидко потягнувся до задньої кишені нагавиць. Джейсон був єдиним, хто помітив, що сталось далі. Він пильно дивився на ту руку, свої пальці тримав біля руків’я свого пістолета. Лиш чоловік поліз у кишеню, з натовпу позаду до нього дотягнулась рука. Така, квадратової форми, рука могла належати лиш одній особі. Товстий великий і вказівний пальці швидко стиснулись навколо зап'ястя адміністратора, а тоді зникли. Чоловік пронизливо скрикнув і підняв руку, що безвольно теліпалась мов рукавичка зі зламаних кісток зап'ястя.

* * * * *

Добре захищений з флангу, Джейсон міг продовжувати гру.

— Старі кості, якщо не заперечуєте, — сказав він тихо.

Здивований круп'є підштовхнув їх Джейсону. Джейсон швидко потрусив і покотив.

Перш ніж вони впали на стіл, він зрозумів, що він їх не може контролювати - непостійна екстрасенсорна сила зникла.

Зрештою вони перевернулись. І показали сім.

Підраховуючи фішки, коли їх підсунули до нього він нарахував трохи менше двох мільярдів кредитів. Це був би гарний виграш якби він зараз же покинув гру, проте це ще не були три мільярди, потрібні Керку. Зрештою, цього мало б бути досить. Коли він сягнув по фішки, він через стіл піймав погляд Керка, й він хитнув головою рішуче ні.

— Нехай продовжується гра, — стомлено сказав Джейсон, — ще один кидок.

Він дмухнув на кості, протер їх об манжети, і здивувався як він втрапив у цю ситуацію. Мільярди на кону залежали від пари гральних костей. То був річний дохід деяких планет. Єдина причина можливості ставок як ці була та, що планетарний уряд мав частку акцій в казино. Він трусив поки міг, намагаючись досягнути контролю, якого не мав... і викинув кості.

Все в казино зупинилось, люди стояли на столах і стільцях щоби краще бачити. Від величезного натовпу не було ні звуку. Кості відбились від борту з голосним гуркотом розсікаючи тишу і впали на сукно.

П'ять і один. Шість. Йому ще потрібно було зробити очко. Підібравши кості Джейсон говорив з ними, пробурмотів стародавні закляття, що приносили вдачу і кинув знову.

Йому довелось зробити п'ять кидків, перш ніж викинув шість.

Натовп вторив його зітханням і їх голоси швидко вибухнули. Він хотів зупинитись, зробити глибокий вдих, але він знав що не може. Виграти гроші було тільки частиною роботи... тепер їм треба було винести їх. Це мало б виглядати невимушено. Повз проходив офіціант з підносом напоїв. Джейсон зупинив його і заправив купюру в сто кредитів до кишені.

— З мене напої, — крикнув він, вихоплюючи піднос з рук офіціанта. Доброзичливці швидко розібрали наповнені келихи і Джейсон згорнув фішки на піднос. Вони більш ніж завантажили його, коли раптом з'явився Керк з другим підносом.

— Якщо дозволите буду радий допомогти вам, пане, — сказав він.

Джейсон подивився на нього і дозвільно всміхнувся. Це був перший раз в казино коли він чітко подивився на Керка. Він був одягнений у широку, фіолетову вечірню піжаму поверх того, що мало б бути несправжнім животом. Рукави були довгі і мішкуваті, тож він скоріше видавався товстим ніж м'язистим. Це було просте й ефективне маскування.

Обережно несучи навантажені підноси в оточені натовпу збуджених прихильників, вони здолали шлях до вікна каси. Там був лиш менеджер з хворобливим оскалом. Проте навіть вишкір зник, коли він порахував фішки.

— Не могли б ви повернутися вранці, — сказав він, — боюся, що ми не маємо таких грошей на руках.

— Що трапилося, — закричав Керк, — намагаємось не заплатити йому? Ви досить легко взяли мої гроші, коли я програв... це має працює в обидва боки.

Глядачі, завжди раді бачити програш закладу, загарчали незгоду й собі. Джейсон голосно доказав свою точку зору.

— Я буду розсудливим, давайте мені всю готівку, що у вас є, а решту я візьму чеком.

Не було иншого виходу. Під пильним оком радісного натовпу менеджер напхав конверт банкнотами і виписав чек. Джейсон швидко глянув на нього, потім засунув його до внутрішньої кишені. З конвертом під пахвою він пішов за Керком до дверей.

Через глядачів не було ніяких проблем в головному залі, однак щойно вони досягли бічного входу, увійшли двоє чоловіків перепиняючи шлях.

— Хвилинку... — сказав один. Він не встиг закінчити фразу. Керк, не сповільнюючись, врізався в них і вони розлетілись мов кеглі. Тоді Керк і Джейсон вишли з будівлі і швидко пішли геть.

— На стоянку, — сказав Керк. — Там в мене авто.

Коли вони завернули за ріг на них насувався автомобіль. До того як Джейсон зістав зброю з кобури, Керк вже був перед ним. Його рука здійнялась і великий потворний пістолет прорвався крізь тканину його рукава і стрибнув йому до руки. Один постріл вбив водія, машина вильнула й розбилась. Двоє инших чоловіків з возу померли виходячи з дверей, зброя повипадала їм з рук.

Далі у них не було жодних проблем. На великій швидкості Керк рушив від казино, розірваний рукав піжами теліпався на вітрі, даючи великому пістолету майнути назад в кобуру.

— Коли буде час, — сказав Джейсон, — маєш мені показати, що то за трюк з кобурою.

— Коли буде час, — відповів Керк, пірнаючи автом в тунель в напрямку міста.