Смертельний світ

XVIII.

Після сніданку він сказав Резу, що хоче повернутися в місто.

— Тобто ти побачив достатньо нашого дикунського світу і бажаєш повернутися до своїх друзів. Можливо щоб допомогти їм знищити нас? — Рез сказав це з легкістю, проте з домішкою холодної злості в його словах.

— Сподіваюсь, насправді ти так не думаєш, — сказав йому Джейсон. — Навпаки, ти повинен зрозуміти правильно. Я б хотів скінчити цю міжусобну війну і твої люди отримали всі блага науки й медицини, яких вас позбавили. Я зроблю все від мене залежне, щоб домогтися цього.

— Вони ніколи не зміняться, — похмуро сказав Рез, — тому не марнуй свого часу. Проте є одна річ, яку ти маєш зробити для як свого так і нашого захисту. Не признавайся, чи навіть не натякай, що ти говорив з котримсь з корчувальників!

— Чому ні?

— Чому ні! Чи ж ти до холєри наглої такий недалекий! Вони будуть робити все, щоб ми не піднялись надто високо і воліли б усіх нас бачити мертвими. Гадаєш вони вагатимуться чи тебе вбивати, якщо хоч запідозрять що ти контактував з нами? Вони розуміють, навіть якщо ти не розумієш, що ти можеш власноруч змінити розклад сил на цій планеті. Звичайний лахмітник може й ставить нас лиш на щабель вище тварин, та не їх лідери. Вони знають, що нам потрібно і чого ми хочемо. Вони могли б принаймні здогадатись про те, що я тебе попрошу зараз.

— Допоможи нам, Джейсоне дінАльте. Повертайся до тих людських свиней і бреши. Скажи, що ніколи не говорив з нами, що ти сховався в лісі і ми на тебе напали, а тобі довелося відстрілюватись, щоб врятуватись. Ми забезпечимо тобі навіть кілька свіжих трупів, щоб зробити правдоподібнішою цю частину твоєї історії. Змусь їх тобі повірити, і навіть коли вважатимеш, що переконав їх, продовжуй грати свою ролю, бо вони будуть стежити за тобою. Тоді скажи їм, що закінчив свою роботу і готовий відлетіти. Безпечно втечи з Пиру на иншу планету і я обіцяю тобі все у Всесвіті. Що б ти не хотів, ти матимеш. Владу, гроші — все.

— Це багата планета. Лахмітники видобувають і продають метал, та ми могли б робити це набагато ефективніше. Повернись сюди на космічному кораблі і посади його будь-де на цьому континенті. У нас немає міст, проте наші люди мають господарства всюди, вони тебе знайдуть. Тоді налагодимо справу й торгівлю самі. Це те чого ми всі хочемо і заради цього будемо гарувати. Зробиш це. І все що попросиш ми дамо. Це обіцянка, а ми своїх обіцянок не порушуємо.

Напруга і скаля описаного вразили Джейсона. Він знав, що Рез казав правду і всі ресурси планети будуть його, якщо він зробить як йому кажуть. На мить він спокусився, смакуючи думки про те як би могло бути. Відтак прийшло усвідомлення, що то була б лиш половина вирішення, до того ж кепського. Якщо б ці люди були достатньо сильними, спершу вони б спробували знищити містян. В результаті була б кривава міжусобна війна, яка, ймовірно, знищила б усіх. Відповідь Реза була доброю, однак була лише напів відповіддю.

Джейсон мав знайти краще рішення. Таке щоб зупинити всі війни на цій планеті і дозволило обидвом групам людей жити в мирі.

— Я не робитиму нічого на шкоду твоїм людям Резе, і все що зможу, щоб допомогти їм, — сказав Джейсон.

Така напіввідповідь задовольнила Реза, що бачив лиш одне трактування. Він витратив залишок ранку біля комунікатора домовляючись про обмін продовольства, що здійснювалось на торговому майданчику.

— Продовольство готове і ми послали сигнал, — сказав він. — Вантажівка буде там завтра і ти будеш чекати на неї. Все домовлено, як я й казав. Ти з Наксою вирушаєте зараз. Ви повинні прибути на місце зустрічі до вантажівок.