Смертельний світ

XIX.

— Вантажівка майже тут. ‘наєш, що робити? — запитав Накса.

Джейсон кивнув і знову глянув на мерця. Якийсь звір відірвав йому руку і той помер від втрати крові. Відірвана рука була прив'язана в рукав сорочки, щоб здалеку це виглядало природно. Споглядання руки зблизька, а на додачу бліда шкіра і приголомшений вираз обличчя, змушували Джейсона почуватись нещасним. Він волів би бачити цих трупів безпечно похованими. Однак він розумів їх значення сьогодні.

— Ось вони. Зачекай, поки він відвернеться, — прошепотів Накса.

Броньована вантажівка цього разу тягла три самохідні причепи. Поїзд виїхав схилом скелі і запібікав спиняючись. Кренон виліз з кабіни й уважно роздивився довкола перш ніж відмикати причепи. З ним був навантажник щоб допомогти з завантаженням.

— Зараз! — прошипів Накса.

Джейсон вирвався на галявину, біг, викрикуючи ім'я Кренона. Позаду нього почувся тріск коли двоє прихованих чоловіків викинули трупи з кущів йому навздогін. Він повернувся і не зупиняючись вистрілив, підстреливши трупа ще в повітрі.

Тріснув инший пістолет, то вистрілив в Кренон, приголомшуючи двічі мертвого трупа, перш ніж той впав на землю. Тоді він ліг ниць, стріляючи в ліс позад Джейсона.

Щойно Джейсон досяг вантажівки в повітрі продзижчала стріла і гарячий біль простромив йому спину, кидаючи його на землю. Він роздивився навколо, поки Кренон затягував його крізь двері і побачив металеву арбалетну стрілу, що стирчала з його плеча.

— Пощастило, — сказав пирієць. — На цаль нижче й отримав би в серце. Я попереджав тебе про цих корчувальників. Тобі пощастило відбутись лиш цим. — Він лежав за дверима і лупив по вже тихому лісі.

Витягання стріли боліло набагато більше ніж коли вона вразила. Джейсон проклинав біль поки Кренон робив перев'язку і захоплювався влучністю людей, що його підстрелили. Вони ризикували життям щоб зробити його втечу якомога більш реалістичною. На додачу ризикуючи, що він може переметнутись проти них після того як його підстрелили. Вони зробили роботу цілком ретельно і він проклинав їх за цю ефективність.

Кренон з побоюванням виліз з вантажівки коли перев’язав Джейсона. Швидко скінчив завантаження, він завів поїзд з причепів і рушив назад до міста. Джейсон заштрикнувся знеболювальним і задрімав щойно вони рушили.

Поки він спав, Кренон мабуть передав все по радіо, бо коли вони прибули Керк вже чекав. Щойно вантажівка в’їхала в межі обводу він відчинив двері і витяг Джейсона. Пов'язка відтягнулась і Джейсон відчув, що рана відкрилась. Він зціпив зуби, Керку не сподобалося б чути його крики.

— Я ж тобі казав лишатись в будівлях поки не відлетить корабель. Чому ти вийшов? Чому ти вийшов на вулицю? Ти говорив з корчувальниками, чи не так? — з кожним питанням він термосив Джейсона.

— Ні з ким я не говорив. — Вдалось Джейсону витиснути слова. — Вони намагались схопити мене, я пристрелив двох, переховувався, поки не вернулась вантажівка.

— А тоді підстрелив ще одного, — сказав Кренон. — Я бачив. Добрий постріл. Гадаю я також вцілив одного. Пусти його Керку, вони вистрілили йому в спину, перш ніж він досяг вантажівки.

Досить пояснень, подумав Джейсон. Не перестарайся. Дозволь йому вирішити пізніше. Зараз саме час змінити тему. Існує єдина річ, що відволіче його від корчувальників.

— Я борюсь у вашій війні Керку поки ти безпечно сидиш в межах обводу. — Джейсон притулився до краю вантажівки коли Керк послабив хватку. — Я дізнався, через що ви б’єтесь з цією планетою насправді, і як можна перемогти. Тепер дозволь мені сісти і я тобі скажу.

Під час їх розмови зійшлось більше пирійців. Тепер всі завмерли. Як і Керк вони застигли, дивлячись на Джейсона. Коли Керк сказав, це було для всіх них.

— Що ти маєш на увазі?

— Лиш те, що сказав. Пир бореться з вами — активно і свідомо. Відійди досить далеко від міста і зможеш відчувати хвилі ненависті, що на нього спрямовані. Ні, так не вийде — ви не зможете, тому що ви виросли разом з ним. Однак я можу, і будь-хто з якими-небудь екстрасенсорними здібностями може. Існує вказівка воювати проти вас постійно спрямована на місто. Життєві форми на цій планеті чутливі до парапсихологічного випромінювання і відповідно реагують на цей сигнал. Вони нападають і змінюються, і мутують щоб вас знищити. І вони продовжуватимуть у тому ж руслі, поки ви всі не згинете. Якщо ви не зможете зупинити війну.

— Як? — ляснув словами Керк і кожне лице повторило питання.

— Треба з’ясувати хто або що посилає це повідомлення. Форми життя, які вас атакують не мають інтелекту для аргументації. Їм наказують так робити. Гадаю, що знаю, як знайти джерело цих наказів. Тоді постане питання переслати повідомлення з проханням про перемир'я і остаточного припинення усіх військових дій.

По його словах наступила мертва мовчанка, пирійці намагались осягнути ідеї. Керк першим розвіяв все геть.

— Повертайтесь до своєї роботи. Це мій обов'язок і я про це потурбуюсь. Як тільки-но я з’ясую скільки в цьому істини, якщо вона тут взагалі є, то підготую ретельний звіт. — Люди поволі розійшлись озираючись.