Ресторан на краю Всесвіту

РОЗДІЛ 27

– Я сподіваюся, ви добре пообідали? – запитав Зарнівуп у Зафода і Тріліан, коли ті матеріалізувалися на капітанському містку зорельота “Золоте серце” і лежали відсапуючись на долівці. Зафод розтулив кілька очей і сердито втупився в нього.

– Це знову ти, – презирливо пирхнув він. Він звівся на ноги і пішов шукати стільця, щоб упасти на нього і розслабитися. На очі йому потрапив один стілець – він упав на нього і розслабився. – Я ввів у комп’ютер Координати неймовірності, які відповідають меті нашої мандрівки, – сказав Зарнівуп. – Незабаром ми будемо на місці. А тим часом ви можете відпочити і підготуватися до зустрічі.

Зафод не відповів нічого. Він знову підвівся, маршовим кроком підійшов до шафки, з якої видобув пляшку старого Джанкс спіріту. Рідина забулькала у горлі.

– А коли це буде зроблено, – розлючено сказав Зафод, – то й по всьому, так? І я буду вільний робити те, що в біса мені заманеться, лежатиму на пляжі і таке інше?

– Це залежить від того, що нам дасть зустріч, – сказав Зарнівуп.

– Зафоде, хто цей чоловік? – з тремтінням у голосі запитала Тріліан, насилу зводячись на ноги. – Що він тут робить? Чому він на нашому кораблі?

– Він – дурень з дурнів, – пояснив Зафод, – який хоче познайомитися з людиною, яка править Всесвітом.

– Ось воно що, – сказала Тріліан, узявши пляшку у Зафода і пригощаючись з неї, – отже, він кар’єрист.