Екст

На Секстант і далі

Шлях на Секстант був практично прокладений. Залишилася невелика ділянка, яку я пройду в наступному рейді. Академія астрономії перед кожним рейсом давала мені карту розподілу зірок на черговій ділянці. Інформація надавалася досить точна, якщо згадати, що вона відстає за часом на сотні й тисячі років.

Щоб отримати ці дані, астрономам довелося зв’язати три обсерваторії в сусідніх світах за схемою інтерферометра. Тривалі вимірювання і геть не швидка обробка результатів. Спочатку академія не встигала давати карти. Потім мої рейси стали довшими, а астрономи стали працювати швидше.

Коли Комітет зобов’язав Академію сконцентрувати зусилля на вузькому й неперспективному з точки зору науки напрямку, було багато галасу про те, що людей та інструментів не вистачає навіть на основні напрямки: південне і Вірго. Закінчилося тим, що Голова жорстко припинив дискусію. Але бурчали доти, поки я не поклав на стіл директору Академії камінь зі світлиною Галактики в оптичному діапазоні дуже пристойного розрізнення з відстані 25 кілопарсеків.

Наука прозріла, вперше побачивши наш дім збоку. Та й мене нарешті почали поважати. Правда, після цього почали нав’язувати в рейди купу своїх девайсів. Ракурс 25 кілопарсеків виявився дуже вдалим.

Отже, структура Секстант Роуд вимальовується таким чином: перша невелика транзитна станція на 25 кілопарсеків, яка обслуговує блок розташованих тут же обсерваторій, і друга велика транзитна вантажопасажирська станція на 80 кілопарсеків на кордоні гало Секстанта для колонізації карлика і початку шляху на М31.

Щоб почати дослідження Секстанта, не вистачало зовсім небагато, екстів і опорної планетарної бази. І формального затвердження програми Комітетом. А рішення прийняти непросто. Секстант хоч і карлик, але це галактика. І відстань до нього втричі більша, ніж від краю до краю Чумацького Шляху. Кожного дня не набігаєшся. І як у такій далечині будуть жити й розвиватися неминуче створювані світи Секстанту?

Чин провів необхідну роботу, і Комітет затвердив проект. Відразу постала проблема підбору команди монтажників (зондерів) першої станції та її командира. Вперше в історії монтажна зона знаходитиметься так далеко. Свої кандидати є у Академії і Комітету. Є і в мене.

Але до першої станції я не буду мати прямого стосунку. А ось після першої буде монтуватися друга станція, яка мені вже не байдужа. Бажано, звичайно, щоб її монтувала команда, що має досвід складання першої. Але тоді втрачається дорогоцінний час.

Значить маємо будувати одночасно. Треба набирати другу команду зондерів і лобіювати свого командира. Це ще молодий чоловік, але з пристойним армійським досвідом. Серж О’Брайен, його предки українці, служив у військовому зв’язку. Сержант. Гарна технічна освіта. Вміє вирішувати питання без галасу. Не епатажний. Випробовувався жінками і алкоголем. Втім без особливого успіху. Незмінний рюкзак літрів на півтораста, набитий найнеобхіднішим. «Я в ньому живу!» Там можна знайти легке пиття, таку-сяку їжу, масу інструментів, невелике ковадло, півсотні ножів і не менше заготовок. Гравікомпенсатором наплічника не користується принципово. Завжди кудись поспішає. При цьому не забуває допомагати мамі, яка його ж і колупає:

— Коли вже ти порозумнішаєш і знайдеш постійне заняття, не кажучи про дружину?

Мою пропозицію схвалили, і Серж отримав два місяці на підбір кадрів.

Поставили вантажний термінал поруч з Альфою, де вже пришвартувалися дві новенькі півкілометрові вантажівки Кас і Пол.

Почали прибувати екіпажі, монтажники, вантажі. Закрутилася машина проекту, в якому зайнято десять тисяч осіб. З назвою першої транзитної стався курйоз. Спочатку їй дали якесь технічне ім’я, але Академія астрономії збунтувалася. Комітет погодився, і тепер усі знають це місце як станцію Месьє. На час, коли була змонтована перша секція Месьє, житлове містечко монтажників, я вже закінчив розмітку Секстант Роуда і погодив в Комітеті місце розташування другої станції. Залишилося знайти опорну планетарну базу, але вільних екстівских екіпажів не виявилося. Точніше вони були, але не було ще серійних катерів рівня Грейс. Довелося мені взяти на себе обов’язки звичайного екста, завантажити катер потрійним запасом і відправиться з Семмі на пошуки підходящої планети.

Відкриття Казки

Залишивши на кордоні гало маяк, ми вирушили оглядати сонцеподібні зірки. Панорама Секстанта дуже незвичайна. Здалеку він нагадує ватний клубок, а поблизу починаєш розрізняти безладно переплетені нитки. Зім’яті рукави, вугільно-чорні пилові смуги, локальні скупчення зірок, роботи для Академії астрономії на тисячі років.

У системі поки безіменної, дев’ятої за рахунком дослідженої зірки, ми знайшли те, що шукали. Зірка — копія Сонця, але дуже стабільна. Однак система в цілому незвичайна: дві внутрішні планети, газовий гігант на 6,5 а. о., а пояси астероїдів, Койпера і хмара Оорта відсутні. Таке враження, що після формування системи хтось підмів будмайданчик і прибрав усе сміття. Об’єкт під ключ?! Перша планета нічим не відрізняється від собі подібних в інших системах. Орбіта 0,25 а. о., доба рівна року.

А ось друга планета була захоплюючою! Чітко земного типу за будовою, орбіта 1,05 а.е, маса 1,15 земної. Рік 385 днів, доба 30 годин, атмосфера земна, вода і суша 50:50. Супутників немає. Коли вийшли на низьку орбіту, Семмі сказав:

— Розумних не відчуваю, ментального фону нема.

Я довго не міг зрозуміти, яку асоціацію викликає цей світ. Потім дійшло: акварель. Ця планета якась занадто яскрава, всі кольори насичені. Зелений — значить зелений! Синій — безсумнівно синій! На планеті стабільна літосфера, немає вулканів і молодих гірських систем. Немає помітних циклонічних процесів. Можливо, тому й життя не розвинулося до вищої форми. Ні з чим було боротися.

Але світ надзвичайно гарний! Ліси, рівнини, океани, річки — все дихало красою і спокоєм. Космічний рай, просто казка. Так її і назвуть: Казка Секстанта. Забігаючи вперед, скажу, що постійного населення тут не буде. Чогось людям буде не вистачати, щоб оселитися постійно. Можливо, непередбачуваності. Але Казка розквітла як база відпочинку і розваг, її не обтяжили промисловістю і товарним сільським господарством. Кожен міг знайти собі бажану кліматичну зону і заняття на місяць-півтора. Але не більше.

Особливо чарують ночі. Всі темні, бо немає місяця. Окраїна карлика, між сусідами по 20-30 парсеків. Але одного півріччя на нічному небі Секстант від горизонту до горизонту, а другого півріччя Андромеда і фас Чумацького Шляху на півнеба, з чіткими обріями і масою деталей.

Хтось із екстів, коли вперше побачив цю картину, сказав:

— Оце так колесо!

Слівце прижилось, особливо серед людей простору.

Ми повернулися й доповіли про Казку. Комітет затвердив будівництво Бази Секстанта, пойменованої як МейнСекст, в 600 а. о. від Казки, а на її поверхні — тимчасової опорної планетарної бази.

Мене очікує майже півроку неробства, до монтажу житлового блоку МейнСекста. Тільки після цього можна буде вийти на шлях до М31. Це буде складніше, ніж на Секстант Роуд. Допомога від Академії астрономії буде значно скромнішою, а ризику для екста куди більше. Тому проект М31 засекретили. Офіційно ми повинні вивчати перспективні напрямки досліджень на Секстанті. Чотири місяці я майже безвилазно просидів у Академії астрономії, вибираючи інформацію по початковій ділянці шляху. У перервах мотався в Комітет і знайомився з маяками нового типу. Встигли ще раз модернізувати головний привід Грейс. Сам не розумію, але ми ходимо зі швидкістю в сто разів вище за інших. І наш катер, як і раніше, найбільш просунутий і наворочений у дивізіоні.