Артеміс Фаул. Останній хранитель

ГЛАВА 8: РІЗНОШЕРСТА КОМАНДА

ІСНУЄ поширена помилка, що тролі тупі. Насправді тролі тупі лише відносно.

Астрофізикам і просунутим Хей-Хей-ченцям тролі, звичайно, не годні у слід ступити, проте навіть найсередніший троль здатний скласти нескладний пазл швидше за будь-якого шимпанзе або дельфіна на планеті. Тролі вміють виготовляти примітивні інструменти, можуть освоїти мову жестів і навіть побудувати кілька найпростіших фраз. У ранньому Середньовіччі, коли тролів ще було дозволено показувати в ярмаркових балаганах, один гном-приборкувач накачував медовим пуншем знаменитого троля-виконавця на ім’я граф Амос Місячний Промінь до того часу, поки той не навчився більш-менш стерпно гарчати «Баладу про Тінглі Смоллз».

Так тупі тролі чи ні?

Цілком очевидно, що ні.

А які вони вперті! Просто патологічно. Якщо троль запідозрить, що комусь хочеться, щоб він вийшов через двері А, він обов’язково вибере двері Б, можливо, зносячи дорогою з петель двері А.

Через це тролям важко інтегруватися під землю. У ЛЕП у наявності є цілий підрозділ спеціально підготовлених дресирувальників, які більшу частину вільного часу витрачають на відстеження тролів-утікачів, які збираються в передмістях Небесного. Будь -коли тут можна відшукати сотню з гаком тролів, що зжували і виплюнули свої контрольні чіпи та пробиралися крізь земну кору вгору, вперто прагнучи потрапити в магічні гарячі точки на поверхні планети.

Тролів притягують відходи магії так само, як гномів привертає все, що погано лежить. Тролі із задоволенням харчуються відходами магії. Це заспокоює їх і подовжує термін життя. З віком тролі стають більш умілими.

Найвідомішим довгожителем серед тролів уважався один, який змінив за своє життя чимало імен. Матінка назвала його Графф, можливо, так вона вимовляла слово «get off — відчепись». У ЛЕП троль уважався просто як «підозрюваний нуль», а люди називали його огидною сніговою людиною, єті, або Чупакабра,— залежно від тієї місцевості, де він їм зустрічався.

Графф уже прожив кілька століть та об’їздив усю планету в пошуках магічних відходів.

Не залишилося жодного континенту, який він не відвідав би під покровом темряви, а його сірувата шкура була суцільно вкрита шрамами і рубцями, що залишилися після бійок із ЛЕП і зустрічей із земними мисливцями. Якби Графф умів зв’язно говорити, він, напевно, сказав би:

— Може бути, я на вигляд і побитий, але подивилися б ви на інших хлопців.

Зараз Графф жив у печері на острові Далкі, біля південного узбережжя Дубліна, звідки міг доплисти до приватного елінгу на березі й украсти якусь живність із найближчих ферм. Кілька разів його бачив господар елінгу, ексцентричний ірландець, який ночами горланив для троля пісні через затоку.

Графф знав, що повинен або змінити місце, або в найближчі кілька днів зжерти цю людину, але сьогодні ввечері він схилявся до того, щоб подрімати, опустивши голову на овечу тушу, яка зараз слугувала йому подушкою, а пізніше стане сніданком.

Сон троля порушило ввімкнення шостого чуття, що займало в його мозку місце між смаком і нюхом. Десь поблизу спостерігалася магічна активність, троль відчував її, як лоскіт усередині черепа, немов у ньому вилупилися світлячки. А там, де магія, там неодмінно знайдуться і її відходи. У достатній кількості, щоб вилікувати біль у спині і залікувати рану, що кровоточить зі стегон, яку залишив йому своїм іклом морж.

Щоб підкріпитися перед подорожжю, Графф вигріб з туші вівці тельбухи і проковтнув їх.

Занурюючись у воду, щоб зробити короткий заплив через затоку, він відчував поклик магії, що посилювався, і це піднімало йому настрій.

Графф давно мріяв про солодкий нектар магічних покидьків, який вилікує всі його болячки. А коли троль щось задумав, мало що може перешкодити йому зробити це.