Сильмариліон

Складові частини квенійських і синдарських власних назв

Ці примітки було укладено для тих читачів, котрих цікавлять елдарські мови, і як ілюстративний матеріал у них широко використано текст «Володаря Перстенів». Зауваги дуже стислі (що створює хибне враження точності й остаточності) та подані вибірково — з огляду і на проблему раціонального обсягу книги, і на обмеженість знань упорядника. Заголовки розташовано не за певною системою поділу на корені, властиві синдарській мові чи мові квенья, а дещо довільно, так щоби ці складові частини якнайлегше було ідентифікувати у власних назвах.

аґлар «слава, блиск» — як у Даґор-Аґлареб, Аґларонд. У квенійському варіанті — алкар — спостерігаємо перестановку приголосних: аґлареб синдарською відповідає Алкарінкве мовою квенья. Корінь кал- означає «світіння».

адан (множина — едайни) — як в Аданезел, Арадан, дунедайни. Щодо значення цієї складової та її історії див.: Атани в «Покажчику».

аелін «озеро, ставок» — як в Аелін-уіал; пор.: лін (1).

айна «святий» — як в айнури, Айнуліндале.

алда «дерево» (мовою квенья) — як в Алдарон, Алдуденіе, Маліналда; відповідає синдарському ґалаз (присутнє в Карас-Ґалазон та ґаладрими з Лотлоріену).

алква «лебідь» (алф — синдарською) — як в Алквалонде; від кореневого алак — «жвавий», на що натрапляємо також в Анкалаґон.

амарт «судьба» — як в Амон-Амарт, Кабед-Наерамарт, Умарт чи в синдарському варіанті Турінового ймення Турамарт — «Владар Судьби» (Турамбар — мовою квенья).

амон «пагорб» — синдарське слово, яке є першою складовою багатьох назв; форма множини — емин, як в Емин-Берайд.

ан(д) «довгий» — як в Андрам, Андуін; також в Анфалас («Довгий Берег» у Ґондорі), Кайр-Андрос («корабель, що залишає по собі довгий пінистий слід» — острів на Андуіні) й Анґертас («довгі ряди рун»).

анґа «залізо»; синдарський відповідник анґ— як в Анґаінор, Анґбанд, Анґгабар, Анґлахел, Анґріст, Анґрод, Анґуірел, Ґуртанґ; анґрен — «залізний» — як в Анґреност, форма множини — енґрін — як в Еред-Енґрін.

андуне «захід сонця, захід» — як в Андуніе; синдарський відповідник — аннун, пор.: Аннумінас, Геннет-Аннун («вікно на захід сонця» в Ітіліені). Прадавній корінь цих слів — нду — має значення «вниз, із висоти» і присутній у квенійському нумен — «шлях сонця, що сідає; захід» та синдарському дун — «захід», пор.: дунедайни. Адунайське слово адун (Адунахор, Анадуне) є запозиченням із елдарської говірки.

анка «щелепи» — як в Анкалаґон (щодо другого складника цієї назви див.: алква).

анна «дар» — як в Аннатар, Меліан, Яванна; той самий корінь — у слові Андор — «Дарований Край».

аннон «великі двері чи брама», форма множини — еннин — як в Аннон-ін-Ґелиз; пор.: Мораннон — «Чорна Брама» Мордору — та Сіраннон — «Прибрамний Потік» Морії.

ар- «поруч, поза» (звідси квенійське ар — «і», синдарське а); можливо, як в Араман — «ззовні Аману»; пор. також: (Нірнает) Арноедіад — «(Сльози) без (поза) ліку (-ом)».

ар(а)-«високий, шляхетний, королівський» — присутнє в дуже багатьох назвах: Арадан, Арезель, Арґонат, Арнор тощо; поширений корінь арат— як в аратари — й арато — «переможець, знаменитість», наприклад, Анґрод (від Анґрато), Фінрод (від Фіндарато); також аран — «король» — як в Аранрут. Ерейніон — «нащадок королів» (ім’я Ґіл-ґалада) — це форма множини від аран; пор.: Форност-Ерайн — «Усипальниця Королів» в Арнорі. Звідси походить префікс Ар- в адунайських іменах королів Нуменору.

аріен (мая Сонця) походить од кореня ас-, а також від квенійського аре— «сонячне світло».

атар «батько» — як в атанатари (див.: Атани в «Покажчику»), Ілуватар.

банд «в’язниця, ув’язнення» — як в Анґбанд; від початкового мбандо, від якого походить квенійська форма Мандос (синдарське Анґбанд = квенійському Анґамандо).

бар «помешкання» — як у Бар-ен-Данвез. Прадавнє слово мбар (синдарською — бар, мовою квенья — мар) означало «дім», як для окремих осіб, так і для цілих народів, — а тому це слово часто трапляється у власних назвах місць, як-от Брітомбар, Дімбар (перша частина цього слова означає «сумний, похмурий»), Елдамар, Вал(і)мар, Віньямар, Мар-ну-Фамар. Марділ — ім’я першого Правлячого Намісника Ґондору — означає «відданий дому» (себто дому Королів).

барад «вежа» — як у Барад-дур, Барад-Ейтель, Барад-Німрас; форма множини — як у Емин-Берайд.

белеґ «могутній» — як у Белеґ, Белеґаер, Белеґост, Лаер Ку Белеґ.

браґол «раптовий» — як у Даґор-Браґоллах.

бретіл імовірно, означає «срібна береза»; пор.: Німбретіл — березові ліси в Арверніені, а також Фімбретіль — одна з дружин ентів.

бріт «гравій» — як у Брітіах, Брітомбар, Брітон.

вал- «сила» — як у валари, Валакірка, Валаквента, валараукари, Вал(і)мар, Валінор. Початково основою було бал-, що збереглось у синдарському балан, белайни (валари) та балроґ.

вен «діва», поширене закінчення — як у Елезвен, Морвен.

вінґ «піна, бризки» — як в Елвінґ, Вінґілот (тільки у цих двох назвах).

газод як у Газодронд (переклад назви Кгазад-дум) — так звуками синдарської мови було передано кгазади.

гауз «курган» — як у Гауз-ен-Арвен, Гауз-ен-Еллет тощо.

геру «володар» — як у Герумор, Герунумен; синдарське гір —як у ґоннгіррими, рогіррими, Барагір; гіріл — «володарка» — як у Гірілорн.

гім «прохолодний» — як у Гімлад (і Гімрінґ?).

гіни «діти» — як в еругіни (Діти Еру); Нарн і Гін Гурін.

гіт «імла» — як у Ґітаеґлір, Гітлум (також у Нен-Гітоел — озеро Андуіну). Гітлум — синдарська адаптація квенійського Гісіломе, адже саме так назвали цю територію нолдорські вигнанці (квенійське гісіе — «імла», пор.: гісіме — назва одинадцятого місяця, «Володар Перстенів», «Додаток D»).

гот «юрба, зграя» (практично завжди з негативним відтінком) — як у Тол-ін-Ґаурот; також у Лосс(г)от — Сніговик із Форохелу («Володар Перстенів», «Додаток А», І, ііі) та ґламготи — «галаслива зграя» — так називали орків.

г'ярмен «південь» (мовою квенья) — як у Гярментір; гар-, гарн-, гарад синдарською.

ґаер «море» — як у Белеґаер (і в синдарському ймені Оссе — Ґаерис). Вважають, що це слово походить від основи ґая — «трепет, страх» — і що так елдари назвали безкрає та жахливе Велике Море, коли вперше потрапили на його береги.

ґаур «вовкулака» (від кореня нґвав— «виття») — як у Тол-ін-Ґаурот.

ґваіт «народ» — як у ґваіт-і-мірдайн; пор.: Енедваіт — «Середній народ» — так називали землі поміж Сірим Потоком та Ізеном.

ґват, ват «тінь» — як у Делдуват, Ефель-Дуат; також у Ґватло (ріка Сірий Потік в Еріадорі). Споріднені форми бачимо в Еред-Ветрін, Тгурінґветіль (це синдарське слово вживається на позначення тьмяного світла, а не тіні, що падає від предметів: вона називалася морхайнт — «темні обриси»).

ґіл «зірка» — як у Даґор-нуін-Ґіліат, Осґіліат (ґіліат — «сонм зірок»); Ґіл-Естель, Ґіл-ґалад.

ґіріт «трепетний» — як у Нен-Ґіріт; пор.: також ґірітрон — синдарська назва останнюю місяця в році («Володар Перстенів», «Додаток D»).

ґлін «блиск» (особливо щодо очей) — як у Маеґлін.

ґолоз Синдарська форма квенійського нолдо; див.: гул. Множина — ґолозріми та Ґелиз (як в Аннон-ін-Ґелиз).

ґонд «камінь» — як у Ґондолін, Ґондор, ґоннгіррими, Арґонат, сереґон. Король Турґон назвав своє таємниче місто мовою квенья — Ондолінде (квенійське ондо = синдарському ґонд, а лінде означає «спів, пісня»); та в легендах юно більш відоме під синдарською назюю Ґондолін, яку, ймовірно, тлумачили як ґонд-долен — «Прихована Твердиня».

ґор «жахіття, страх» — як у Ґортаур, Ґортол; ґорот має те саме значення й у подвоєному вигляді трапляється в Ґорґорот, Еред-Ґорґорот.

ґрот (ґрод) копальня, підземна оселя» — як у Менеґрот, Ноґрод (можливо, також у Німродель — «володарка білої печери»). Ноґрод початково був Новрод — «порожниста копальня» (звідси переклад «Печерна Будова»), та згодом назву змінили під впливом слова науґ — «гном».

ґул «чаклунство» — як у Дол-Ґулдур, Мінас-Морґул. Це слово походить од тієї самої стародавньої основи нґол-, яку бачимо у слові нолдори; пор.: квенійське ноле — «тривале навчання, премудрість, знання». Та синдарське слово набуло загрозливішого смислового відтінку, бо часто вживалося зі складовою морґул — «чорна магія».

ґурт «смерть» — як у Ґуртанґ (див. також: Мелкор у «Покажчику»).

даґор «битва»; тут коренем є ндак-, пор.: Гауз-ен-Нденґін. Ще одна похідна від нього —Даґнір (Даґнір Ґлаурунґа — «Убивця Ґлаурунґа»).

дае «тінь» — як у Дор-Даеделот і, можливо, в Даерон.

дел «жах» — як у Делдуват; делот — «огида» — яку Дор-Даеделот.

дін «мовчазний» — як у Дор-Дінен; пор.: Рат-Дінен — Мовчазна Вулиця в Мінас-Тіріті — й Амон-Дін — один із сигнальних пагорбів Ґондору.

дол «голова» — як у Лоріндол; часто вживається в назвах пагорбів і гір: Дол-Ґулдур, Долмед, Міндоллуін (також Нардол — один зі сигнальних пагорбів Ґондору — та Фануізол — одна з Гір Морії).

дор «земля» (тобто суходіл, на противагу до моря), походить від ндор; трапляється у багатьох синдарських назвах: Доріат, Дортоніон, Еріадор, Ґондор, Мордор тощо. У мові квенья ця основа помилково змішалася з цілком відмінним словом норе — «народ»; тому початково Валіноре означало тільки «народ валарів», а Валандор — «земля валарів», аналогічно Нумен(н)оре — «народ Заходу», а Нумендор — «Західна земля». Квенійське слово Ендор — «Середзем’я» — походило від енед — «середній» — і ндор, що в синдарській утворило Еннор (пор.: еннорат — «середні землі» в пісні А Елберет Ґілтоніел).

драуґ «вовк» — як у Драуґлуін.

ду «ніч, тьмяність» — як у Делдуват, Ефель-Дуат. Походить од давнішого доме (ломе мовою квенья); таким чином синдарське дулін— «соловей» — відповідає ломелінде.

дуін «(довга) ріка» — як в Андуін, Барандуін, Есґалдуін, Малдуін, Таур-ім-Дуінат.

дур «темний» — як у Барад-дур, Караґдур, Дол-Ґулдур, а також у Дуртанґ (замок у Мордорі).

еар «море» (мовою квенья) — як в Еаренділ, Еарраме й у багатьох інших назвах. Синдарське слово ґаер (у Белеґаер), без сумніву, походить од тієї самої первісної основи.

езел «ельф» (синдарською) — як у Аданезел, Арезель, Ґлорезель, Ост-ін-Езіл; також у Перезіли — «Напівельфи».

ейтель «джерело» — як в Ейтель-Іврін, Ейтель-Сіріон, Барад-Ейтель; також у Мітейтель — ріка Сиводжерельна в Еріадорі (назва ріки походить від назви джерела). Див.: кел-.

ел, елен «зірка». Згідно з ельфійською легендою, еле було примітивним вигуком зі значенням «дивіться»: так скрикнули ельфи, кали вперше побачили зірки. Звідси походять стародавні слова кa і елен — «зірка» — та їхні прикметникові форми елда й елена — «зоряний». Ці елементи є частинами дуже багатьох назв. Щодо пізнішого вживання назви елдари див. «Покажчик». Синдарським відповідником елда був езел (езіл — у множині); однак точним відповідником був елез — як в Елезвен.

ер «один», «єдиний» — як в Амон-Ереб (пор.: Еребор — «Самотні Гори»), Ерхаміон, Ерессеа, Еру.

ереґ «колючка, гостролист» — як в Ереґіон, Реґіон.

есґал «ширма, схованка» — як в Есґалдуін.

ехор як в Ехоріат («Окружні Гори») й Орфалх-Ехор; пор.: Раммас-Ехор — «велична стіна зовнішнюю кола» біля Пеленнорських Полів у Мінас-Тіріті.

іа «порожнеча», «первісний хаос» — як у Морія.

іант «міст» — як в Іант-Іаур.

iат «огорожа» — як у Доріат.

іаур «старий» — як в Іант-Іаур; пор.: Іарвайн — ельфійське ймення Бомбадила

ілм- ця основа є у словах Ілмен, Ілмаре, а також в Ілмарін («палаци високих вітрів» — помешкання Манве й Варди на Ойолоссе).

ілуве «цілісність, усе» — як в Ілуватар.

кал- (ґал-) цей корінь, що означає «сяяння», наявний у Калакір’я, калаквенди, Тар-каліон; ґалворн, Ґіл-ґалад, Ґаладріель. Останні два ймення не пов’язані з синдарським галаз — «дерево», хоча ймення Ґаладріель часто пояснюють саме так, змінюючи на синдарський варіант Ґалазріель. У високоельфійській вимові її ім’я звучало Ал(а)- таріель і походило від алта — «сяяння» (ґалад синдарською) та рієль — «увінчана діва» (від кореневого ріґ— «плести, звивати»); тож маємо цілісне значення: «діва, прикрашена сяйливим вінком», тобто волоссям. Кален (ґален) — «зелений» (за етимологією — «світлий») і походить од цього кореня; див. також: аґлар.

кален (ґален) звичайне синдарське слово на позначення «зеленого» — як в Ард-ґален, Тол-Ґален, Каленарзон; також у Парт-Ґален («Зелений Дерен» поблизу Андуіну) та Піннат-Ґелін («Зелені Гребені» в Ґондорі). Див.: кал-.

кам (від камба) «кисть», ідеться, зокрема, про кисть, складену у вигляді чаші, коли особа щось одержує або тримає в ній, — як у Камлост, Ерхаміон.

кано «командир»: од цього квенійського слова походить друга складова частина імен Фінґон, Турґон.

карак цей корінь існує у квенійській формі карка — «ікло», синдарська форма якого — карх — з’являється в Кархарот, а також у Кархост («Форт-Ікло» — одна із Зубчастих Веж при вході до Мордору). Пор.: Караґдур, Карах-Анґрен («Залізні Щелепи» — вал і рів на підступах до Удуна в Мордорі) та Гелкараксе.

каран «червоний», мовою квенья — карне — яку Карантір, Карніл, Орокарни; також у Карадрас (від каран-расс «Червоний Ріг» в Імлистих Горах) і Карніміріе («прикрашений червоними коштовностями» — горобина в пісні Живосміха). Переклад Кархарот (у тексті — «Червона Паща») асоціативно пов’язаний із цим словом; див.: карак-.

квен- (квет-) «казати, говорити» — як у квенди (калаквенди, лайквенди, моріквенди), квенья, Валаквента, Квента Сильмариліон. У синдарському варіанті замість кв маємо п (або б): педо — «говорити» в написі на Західній брамі Морії — відповідає квенійській основі квет-, і у словах Ґандалфа перед брамою: ласто бет ламмен («слухайте слова з моїх уст»); бет — «слово» — відповідає квенійському кветта.

кгелек- «лід» — як у Гелкар, Гелкараксе (квенійське гелка — «лід», «холодний, як лід»). Але у слові Гелеворн першим елементом є синддрське гелез — «скло», — що походить од кгуздулського — кгелед (пор.: Кгелед-зарам — «Дзеркальне Озеро»); Гелеворн означає «чорне дзеркало» (пор.: ґалворн).

кгіл- «іти слідом» — як у гілдори, Гілдоріен, Елухіл.

кел- «відходити», про воду — «відпливати, спливати» — як у Келон; від ет-келе — «витікання води, джерело» — походить, беручи до уваги певну перестановку приголосних, квенійське егтеле, синдарський відповідник якого — ейтель.

келеб «срібло» (мовою квенья — телеп, телпе — як у Телперіон) — як у Келеборн, Келебрант, Келеброс. Келембрімбор означає «срібний кулак», від прикметника келебрін — «срібний» (ідеться не про «виготовлений зі срібла», а про «подібний до срібла відтінком або цінністю») — і паур (мовою квенья — куаре) — «кулак», — часто вживається у значенні «кисть»; квенійська форма згаданого імені — Телперінкуар. Келебріндаль також є поєднанням прикметника келебрін і складника тал, дал — «стопа».

кемен «земля» — як у Кементарі; квенійське слово на позначення землі як горизонтальної поверхні попід менелом — небесами.

кір- «розрізати», «розтинати» — як у Калакір’я, кірт, Анґертас, Кіріт (Нінніах, Торонат). Від його значення «хутко пробиратися крізь щось» походить квенійське кір’я — «гостроносий корабель» (пор.: англійське cutter — катер), це значення проступає у словах Кірдан, Тар-Кір’ятан, а ще, без сумніву, в імені Ісілдурового сина Кіриона.

корон «курган» — як у Короллайре (його також називали Корон-Ойолайре, останнє слово означає «Вічне літо», пор.: Ойолоссе); пор.: Керін-Амрот — великий курган у Лотлоріені.

ку «лук» — як Куталіон, Дор-Куартол, Лаер Ку Белеґ.

куівіе «пробудження» — як у Куівіенен (синдарською — Нен-Ехві). Інші похідні того самого кореня Дор-Фірн-і-Гуінар, коіре — першопочаток весни, синдарською — ехвір, «Володар Перстенів», «Додаток D»; коімас — «хліб життя», квенійська форма синдарського лембас.

кул- «золотисто-червоний» — як у Кулуріен.

куру «вправність» — як у Куруфін(ве), Курунір.

лад «рівнина», «долина» — як у Даґорлад, Гімлад; імлад — вузька долина зі стрімкими схилами в Імладрісі (пор.: Імлад-Морґул в Ефель-Дуаті).

лауре «золото» (про світло та колір, а не про метал) — як у Лаурелін; синдарські форми — у Ґлорезель, Ґлорфіндел, Лоеґ-Нінґлорон, Лоріндол, Ратлоріель.

лах «стрибуче полум’я» — як у Даґор-Браґоллах і, можливо, Анґлахел (меч, що його викував Еол із метеоритного заліза).

лін (1) «ставок», «озеро» — як у Лінаевен (у слові є також складник аев (айве мовою квенья) — «маленька пташка»), Тейґлін; пор.: аелін.

лін- (2) цей корінь, що має значення «співати, лунати як музичний звук», трапляється в Айнуліндале, Лауреліна, ліндари, Ліндон, Еред-Ліндон, ломелінди.

літ «попіл» — як в Анфауґліт, Дор-ну-Фауґліт; також в Еред-Літуі — Попелясті Гори, які утворювали північний кордон Мордору, та Літлад — «Рівнина Праху» біля підніжжя Еред-Літуі.

лок- «згин», «петля» — як в урулокі (мовою квенья (г)локе — «змія», «змій», луґ — синдарською).

лом «луна» — як у Дор-ломін, Еред-Ломін; із ним же пов’язані Ламмот, Лантір-Ламат.

ломе «присмерк» — як у Ломіон, ломелінди; див.: ду.

лонде «закрита гавань» — як в Алквалонде; синдарська форма — лонд (лонн) — як у Мітлонд.

лос «сніг» — як в Ойолоссе (мовою квенья ойо — «завжди» та лоссе — «сніжний», «сніжно-білий»); синдарське лосс наявне в Амон-Уілос і Аеґлос.

лот «квітка» — як у Лотлоріен, Німлот; квенійське лоте присутнє в Нінквелоте, Вінґілоте.

луін «синій» — як в Еред-Луін, Геллуін, Луініл, Міндоллуін.

маеґ «гострий, пронизливий» (мовою квенья — майка) — як у Маеґлін.

мал- «золото» — як у Малдуін, Маліналда; також у маллорн і в Кормалленське Поле, що означає «золоте коло», назване так через кулумалда — дерева, які росли там (див.: кул-).

ман- «добрий, благословенний, незіпсований» — як в Аман, Манве; похідні від Аман бачимо в Аманділ, Араман, уманьяри.

мел- «любов» — як у Меліан (від Мельянна — «дорогий дарунок»); цю основу бачимо також у синдарському слові меллон — «друг» — у написі на Західній брамі Морії.

мен «шлях» — як у Нумен, Г'ярмен, Ромен, Формен.

менел «небеса» — яку Менелділ, Менелмакар, Менелтарма.

мерет «свято» — як у Мерет-Адертад; також у Меретронд (Бенкетна Зала в Мінас-Тіріті).

мінас «вежа» — як в Аннумінас, Мінас-Анор, Мінас-Тіріт тощо. Та сама основа трапляється в інших словах на позначення виокремлених, рельєфних об’єктів, наприклад, Міндоллуін, Міндон; імовірно, спорідненим словом є квенійське мінья — «перший» (пор.: Тар-Міньятур — ймення Елроса як першого Короля Нуменору).

мір «коштовність» (міре мовою квенья) — як в Елемміре, ґваіт-і-мірдайн, Міріель, Науґламір, Тар-Атанамір.

міт «сірий» — як у Мітлонд, Мітрандір, Мітрім; також у Мітейтель — ріка Сиводжерельна в Еріадорі.

мор «темний» — як у Мордор, Морґот, Морія, моріквенди, Мормеґіл, Морвен та ін.

мот «присмерк» — як у Нан-Елмот.

нан(д) «долина» — яку Нан-Дунґортеб, Нан-Елмот, Нан-Татрен.

нар «вогонь» — як у Нарсіл, Нар’я; наявне також у початкових формах Аеґнор (Айканаро — «Разюче Полум’я» або «Нещадний Вогонь») і Феанор (Феанаро — «Дух Вогню»). Синдарським відповідником був наур — як у Саммат-Наур — «Огненні Покої» в Ородруіні. Від того самого стародавнього кореня (а)нар походить назва Сонця: квенійською — Анар (також в Анаріон), синдарською — Анор (пор.: Мінас-Анор, Аноріен).

науґ «гном» — як у науґріми; див. також: Ноґрод у статті ґрот. Пов’язане з ним синдарське слово «гном» — ноґот, множина — ноеґит (ноеґит-нібін — «дрібногноми») та ноґотріми.

-(н)діл дуже поширене закінчення власних назв осіб: Аманділ, Еаренділ (скорочена форма — Еарніл), Еленділ, Марділ та ін.; йдеться про «відданість», «безкорисливу любов» (див.: Марділ у статті бар).

-(н)дур у іменах, як-от Еарендур (скорочена форма — Еарнур), уподібнюється за значенням до -(н)діл.

нелдор «бук» — як у Нелдорет; але у вузькому значенні слова це, здається, була назва Гірілорна — великого бука з трьома стовбурами (нелде— «три» — й орн).

нен «вода», вживалося щодо ставків, озер і невеликих річок, як у Нен-Ґіріт, Неннінґ, Ненуіал, Ненья; Куівіенен, Уінен; також у багатьох іменах у «Володарі Перстенів»: Нен-Гітоель, Бруінен, Емин-Арнен, Нурнен. Нін — «мокрий» — як у Лоеґ-Нінґлорон; також у Ніндалф.

нім «білий» (від давнішого німф, німп) — як у Німбретіл, Німлот, Німфелос, ніфреділ (ніфред — «блідість»), Барад-Німрас, Еред- Німрайс. Квенійським відповідником було нінкве; таким чином, Нінквелоте = Німлот. Пор. також: Танікветіл.

орн «дерево» — як у Келеборн, Гірілорн; пор.: Фанґорн — «Деревобородий» — і маллорн — форма множини від меллирн — дерева Лотлоріену.

ород «гора» — як в Ородруін, Танґородрім; Орокарни, Оромет. Форма множини — еред — як в Еред-Енґрін, Еред-Ліндон тощо.

ос(т) «фортеця» — як в Анґреност, Белеґост, Форменос, Форност, Мандос, Нарґотронд (від Нароґ-ост-ронд), Ос(т)ґіліат, Ост-ін-Езіл.

палан (мовою квенья) «з краю в край» — як у палантіри, Тар-Палантір.

пел- «рухатися по колу», «оточувати» — як у Пеларґір, Пелори й у Пеленнор — «огороджена земля» в Мінас-Тіріті; також в Ефель-Брандір, Ефель-Дуат (ефель — від ет-пел — «зовнішня огорожа»).

рам «стіна» (рамба мовою квенья) — як в Андрам, Рамдал; також у Раммас-Ехор — стіна довкола Пеленнорських Полів поблизу Мінас-Тіріта.

ран- «блукати, бурлакувати» — як у Рана (Місяць), Мітрандір, Аерандір; також у назві ріки Ґілраен у Ґондорі.

рант «течія» в назвах річок Адурант (аду — «подвійний») і Келебрант («Срібна Жила»).

рас «ріг» — як у Барад-Німрас, також у Карадрас («Червоний Ріг») і Метедрас («Остання Вершина») в Імлистих Горах; форма множини — райс — в Еред-Німрайс.

рауко «демон» — як у валараукар; синдарською — рауґ, роґ, як у балроґ.

ріл «блиск» — як в Ідріль, Сильмарил; також в Андуріл (меч Араґорна) та мітрил (морійське срібло). Ймення Ідріль мовою квенья було Ітарілле (чи Ітарілде), від основи іта— «іскорка».

рім(рим) «велика кількість, юрба» (рімбе мовою квенья), зазвичай уживане у збірних формах множини, як-от ґолозріми, Мітрім (див. «Покажчик»), науґріми, Танґородрім тощо.

рінґ «холодний, морозний» — як у Рінґіл, Рінґвіл, Гімрінґ, також у назві ріки Рінґло в Ґондорі й у рінґаре — квенійській назві останнього місяця року («Володар Перстенів», «Додаток D»).

ріс «розтинати», вважають, що юно змішалося з подібною за значенням основою кріс- (похідною від кореня кір— «розрізати, розтинати»); звідси Анґріст (також Оркріст — «Ґобліносік» — меч Торіна Дубощита), Кріссаеґрім, Імладріс.

ром- основа, яку вживали на позначення звуку сурм і ріжків, як в Ороме та Валарома; пор.: Бема — ймення цього вали роганською мовою, що в «Додатку А» (ІІ) до «Володаря Перстенів» перекладено англосаксонською як beme — «сурма».

ромен «висхідний, схід сонця, схід» (мовою квенья) — як у Роменна. Синдарські слова на позначення сходу; рун (у Талат-Рунен) і амрун — того самого походження.

ронд означало склепінчастий чи аркоподібний дах або велику залу чи покій із таким дахом; тому — Нарґотронд (див.: ост), Газодронд, Аґларонд. Може стосуватися також і небес, адже ймення Елронд означає «зоряний небозвід».

рос «піна, бризки морської води, бризки» — як у Келеброс, Елрос, Раурос; також у Кайр-Андрос — назва острова на ріці Андуін.

рох «кінь» (рокко мовою квенья) — як у Рохаллор, Роган (від Роханд — «земля коней»), рогіррими; також у Рогерин — «кінь володарки» (пор.: геру) — кінь Араґорна, який звався так, бо його віддала Араґорнові Арвен («Повернення Короля» V 2).

руін «червоне полум’я» (рунья мовою квенья) — як в Ородруін.

рут «гнів» — як в Аранрут.

сарн «(невеликий) камінь» — як у Сарн-Атрад (Сарн-Брід на ріці Брендівинній є півперекладом цієї назви); також у Сарн-Ґебір («камінні вістря»: кебер, множина — кебір — «кілки») — бистрина на ріці Андуін. Похідним є слово Серні — назва ріки в Ґондорі.

сереґ «кров» (серке мовою квенья) — як у сереґон.

сіл- (і його різновид тіл-) «світитися (білим чи срібним світлом)» — як у Бретіл, Ґалатіліон, Сильпіон і у квенійському Ісіл (синдарське Ітіл) — Місяць, звідки Ісілдур, Нарсіл, Мінас-Ітіл, Ітіліен. Вважають, що квенійське слово Сильмарили походить од сіліма — так Феанор назвав речовину, з якої виготовив Коштовності.

сір «ріка», від кореня сір— «текти» — як в Оссіріанд (перша частина походить од числівникової основи «сім»: осто мовою квенья, одо синдарською), Сіріон; також у Сіраннон («Прибрамний Потік» Морії) та Сіріт («потік» — як тіріт — «сторожкий» — від тір) — назва ріки в Ґондорі. Той самий корінь ми бачимо в Мінгіріат («межиріччя» — територія поміж Брендівинною та Сірим Потоком), лише зі заміною с на г всередині слова; в Нандугіріоні — «долина туманних потоків», Тьмяноджерельний Діл (див.: нан(д) і ду); в Етір-Андуін — витік чи дельта Андуіну (від ет-сір).

сул «вітер» — як в Амон-Сул, Сулімо; пор.: суліме — квенійська назва третього місяця («Володар Перстенів», «Додаток D»).

тал (дал) «стопа» — як у Келебріндаль, а також у значенні «кінець» — у Рамдал.

талат «низина, рівнина» — як у Талат-Дірнен, Талат-Рунен.

таліон «дужий, безстрашний» — як у Куталіон, Таліон.

танґ «утиск» — як у Танґородрім, також у Дуртанґ (замок у Мордорі). Квенійське санґа мало значення «тиснява, штовханина», звідки Сан-ґагиандо — «Той, хто продирається крізь тисняву» — ім’я одного ґондорця («Володар Перстенів», «Додаток А» (І, IV)).

тар- (1) «високий» (тара — «піднесений» — мовою квенья), префікс у квенійському варіанті імен нуменорських Королів; також в Аннатар. Форма жіночого роду — тарі — «висока, Королева» — в Кементарі, Елентарі. Пор.: тарма — «опора» — в Менелтарма.

тар- (2) «упоперек, через» — як у Сарн-Атрад, Тарґеліон; також у Тарбад (від тapa-пaтa — «перехрестя») — місце, де стародавня дорога з Арнора та Ґондора перетинала Сірий Потік.

татар «верба»; прикметник татрен у Нан-татрен; квенійське тасаре в Тасарінан, Нан-тасаріон (див.: Нан-татрен у «Покажчику»).

таур (1) «ліс, пуща» (тауре мовою квенья) — як у Таурон, Таур-ім-Дуінат, Таур-ну-Фуін.

таур (2) «огидний, ненависний» — як у Саурон (від Таурон), Ґортаур.

тел- «закінчення, кінець, бути останнім» — як у телери.

тіл «вістря, ріг» — як у Танікветіл, Тіліон («Рогатий»); також у Келебділ — «Срібний Зубець» — назва однієї з гір Морії.

тін- «іскорка» (квенійське тінта — «викрешувати іскру», тінве — «спалах») — як у Тінталле; також у тіндоме — «зоряні сутінки» («Володар Перстенів», «Додаток D»), звідки тіндомерел — «дитя сутінків» — поетична назва солов’я (тінувіель синдарською). Воно трапляється також у синдарському ітілдін — «зоремісяць» — речовина, з якої було виготовлено механізми Західної брами Морії.

тін(д) «сірий» — яку Тінґол; квенійське сінда в синдари, Сінґолло (Сіндаколло: колло — «плащ»).

тір «стерегти, охороняти» — як у Мінас-Тіріт, палантіри, Тар-Палантір, Тіріон.

тол «шолом» — як у Дор-Куартол, Ґортол.

тол «острів», що стрімко піднімається над морем чи рікою, — як у Тол-Ерессеа, Тол-Ґален тощо.

тон «сосна» — як у Дортоніон.

торон «орел» — як у Торондор (Соронтар мовою квенья), Кіріт-Торонат. Квенійську форму, ймовірно, бачимо в назві сузір’я Соронуме.

тум «долина» — як у Тумґалад, Тумладен; квенійське тумбо (пор.: тумба-леморна Деревобородого — «глибока чорна долина», «Дві Вежі» III 4). Пор.: Утумно (Удун синдарською; Ґандалф у Морії назвав балроґа «Полум’ям Удуна») — так згодом називали глибоку долину в Мордорі поміж Моранноном і Гирлом Ізену.

тур «влада, панування» — як у Турамбар, Турін, Турґон, феантури, Тар-Міньятур.

уіал «сутінки» — як в Аелін-уіал, Ненуіал.

ур- «спека, бути гарячим» — як в уролокі; пор.: уріме й уруі — квенійська та синдарська назви восьмого місяця («Володар Перстенів», «Додаток D»). Споріднені з ним квенійське слово ауре — «сонячне світло, день» (пор.: клич Фінґона перед початком Нірнает-Арноедіаду) — та синдарське аур, яке у вигляді ор- префіксується до назв днів тижня.

фалас «берег, лінія прибою» (фалассе мовою квенья) — як у Фалас, Белфалас, а також Анфалас у Ґондорі. Пор.: Фалатар, фалатрими. Ще одним похідним від цього кореня було квенійське слово фалма— «(гребениста) хвиля», звідки фалмари, Мар-ну-Фалмар.

фарот походить од кореня зі значенням «полювання, переслідування»; у «Баладі про Леітіан» Таур-ен-Фарот понад Нарґотрондом називають «Мисливськими Пагорбами».

фауґ- «зяяти» — як в Анфауґлір, Анфауґліт, Дор-ну-Фауґліт.

феа «дух» — як у Феанор, феантури.

фін- «волосся» — як у Фіндуілас, Фінґон, Фінрод, Ґлорфіндел.

формен «північ» (мовою квенья) — як у Форменос; синдарський відповідник — форн (також фор, фород) — як у Форност.

фуін «морок», «темрява» (гуіне мовою квенья) — як у Фуінур, Таур-ну-Фуін.

яве «плід» (мовою квенья) — як у Яванна; пор.: яванніе — квенійська назва дев’ятого місяця — та явіе — осінь («Володар Перстенів», «Додаток D»).