Колгосп тварин

Бернард Крік[3] Уривки з книжки «Джордж Орвелл. Життя»

Я дивився і дивлюсь на Орвелла як на людину, що, незважаючи на трагічно ранню смерть, досягла мети, поставленої перед собою ще на початку життя, — стати письменником... З маловідомого англійського літератора він справді перетворився на постать всесвітньознану, чиї книжки викликали дискусії скрізь, де їх читали. У 1946 році в есе «Чому я пишу» він пояснював: «Протягом останніх десяти років я понад усе прагнув перетворити політичні твори на мистецтво... Оглядаючись нині на свою творчість, я бачу, що там, де я не мав політичної ідеї, у мене незмінно з’являлися неживі книжки з пишномовними пасажами, реченнями без змісту, квітчастими прикметниками, словом — гра в дійсність...»

З часом Орвелл почав себе розцінювати як «політичного письменника», і обидва слова були для нього однаково вагомі. Він не претендував на те, щоб бути політичним філософом чи просто політичним полемістом: він справді був письменником, автором художніх, документальних романів, есе, віршів, величезної кількості рецензій на книжки та журнальних статей. Навіть якщо його твори не завжди були політичні за змістом, у них повсякчас виявлялалася певна політична позиція. У цьому розумінні він найкращий політичний письменник Англії, з часів Свіфта-сатирика, віртуоза стилю, мораліста й порушника спокою, який значною мірою вплинув на Орвелла.

Він став соціалістом (набагато пізніше, ніж думають), однак навіть у «Колгоспі тварин» щиро відкидав думку, що ніби рівність обов’язково заперечує свободу. Навпаки, він доводив, що лише рівноправне й братерське суспільство здатне забезпечити простим людям достатньо свободи... Багатьох поборників свободи, здається, зовсім не вражають соціалістичні погляди Орвелла, вони беруть від нього лише те, що хочуть, захоплюючись ним як політичним письменником і не розуміючи при тому суті його політики, його істинних поглядів на потреби людства (завжди людства, а не лише європейців) і на тенета, в яких тримає людей капіталістичне суспільство. Мета Орвелла — демократичний Соціалізм (він завжди писав це слово з великої літери)... Гнів Орвелла на комуністів був викликаний не лише тим, що вони перетворились на деспотів, для яких нічого не важать людське життя і якась там свобода, а й тим, що саме вони дискредитували демократичний соціалізм. З 1936 року він був послідовником незалежної Лейбористської партії Великобританії, згодом і соціалістом; тобто він належав до лівого крила лейбористів, завзятих поборників рівноправства, свободи і демократії...

«Колгосп тварин» і «1984» — це не сердита сатира, як їх прочитали за Залізною завісою, а песимістичне пророцтво... Це історія суспільства, що зрадило соціалізм і відмовилось від його ідеалів.

Уперше Орвелл сформулював концепцію тоталітаризму після втечі з Іспанії. Він доводив, що сталінізм і нацизм мають спільні риси: передусім — збереження і розширення влади верхівкою «внутрішньої партії». Держава за цих умов змушена мобілізовувати все суспільство для нібито вічної і тотальної війни — для сталінізму й нацизму ця подібність істотніша, ніж їхні номінально антагонічні ідеології...

Кестлер, Боркенау, Сілон, Мальро, Орвелл — усі вловили цю тенденцію і почали розробляти власну концепцію майже одночасно, в 1936—1940 рр. — за півтора десятиліття до того, як учені «винайшли» чи «відкрили» теорію тоталітаризму і детально її розробили, зокрема Ханна Арендт у монографії «Джерела тоталітаризму» (1951) та Карл Фрідріх і Збігнєв Бжезінський у дослідженні «Тоталітарна диктатура й автократія» (1956).

Після Іспанії Орвелл уже добре знав, хто він насправді: «політичний письменник»... Друга світова війна каталізувала його громадянські почуття та минулий досвід, і це вплинуло на два шедеври, що невдовзі з’явилися, — «Колгосп тварин» та «1984»...

У листопаді 1943 р. Орвелл почав писати «Колгосп тварин» і закінчив його наприкінці лютого 1944 року. 17 лютого у листі до Гліба Струве він стверджував: «Я пишу невеликий памфлет, який, коли з’явиться, зможе вас розважити, але з ним не все гаразд у політичному плані, і я не певен, що хтось його скоро надрукує». Водночас він говорить і про свій інтерес до роману Зам’ятіна «Ми»: «Мене цікавить такий тип книжок, і я навіть роблю начерк своєї, яку, можливо, з часом напишу». Це перша згадка про те, що Орвелл планував «1984» ще перед завершенням «Колгоспу тварин».

Зв’язок між цими двома романами навіть більший, аніж припускали критики. За формою вони дуже різні, але існує нерозривний інтелектуальний зв’язок між розповідями про зраджену революцію та про самих зрадників, спраглих влади й одержимих бажанням її увіковічнити.

«Колгосп тварин», стверджував Орвелл, була першою книжкою, в якій він зробив свідому спробу злити політичну й художню мету в одне ціле.

У листі від 19 березня 1944 р. до свого видавця Віктора Голланца він сповіщав, що закінчив книжку, спрямовану проти Сталіна, і сумнівався, чи той зможе її надрукувати у тогочасній політичній ситуації...

Справді, за час війни пропаганда, здається, стерла всі спогади про політичні чистки у Радянському Союзі, розділення Польщі і прибалтійських республік з Гітлером... Нагадувати в цій ситуації, що Сталін — тиран, виглядало не вельми доречно, або й геть необачно. Та Орвелл не перебирав гріхів минулого й тим більше не критикував поведінки російського союзника під час війни; він просто намагався очистити людський розум від святенництва й обожнювання влади, застерегти від майбутнього, над яким висіла загроза тоталітаризму.

По завершенні рукопису Орвелл, за його власними словами, «вперше був по-справжньому задоволений результатом своєї праці»... «Колгосп тварин» врешті побачив світ 17 серпня 1945 р. накладом 4500 примірників... У листопаді того самого року з’явилося друге видання — 10 000 примірників, після чого роман уже безперервно перевидавався.