Чорне й біле в сірих тонах (Тарас Ігорович Микітчак) читать бесплатно онлайн полную версию книги

-33-

— Скажена! Але за неї добре платять.

— Все одно ніхто не буде з нею бавитися. А хто платить? Татусь?

— Якась літературна агенція.

— Божевільна писака. З ними таке часто буває. Геніальність приводить їх сюди.

— Дурнуваті всюди однакові.

— А тіло в неї — мрія. Колись накриємо голову простирадлом.

— Шкода, що так обгоріла. Інакше була б улюбленою ідіоткою всього персоналу!

Тихо гигочучи, санітари вийшли з палати. Сата не чула їхніх слів, бо голова була туго замотана бинтами. Вона навіть не змигнула повіками, коли двері палати зачинилися.

Обвівши поглядом свою нову обитель, пацієнтка полегшено зітхнула: тут не було дзеркал. Хоч Сата Санта підсвідомо відчувала, навіть знала, що він більше не приходитиме, та дзеркала все ж боялася. Страшно бачити, що сталося з твоїм обличчям, якщо ти звикла завжди бути неперевершено красивою.