Затьмарення (Філіп К Дік) читать бесплатно онлайн полную версию книги (ч. notes)

Примітки

1

і Стоять, мене на глузи беручи,

Вали, зубці, колеса, кулі...

Біля дверей б’ючись, я мав вас за ключі,—

Та ви мені замка не відімкнули...

(«Фауст» Ґете; тут і далі — переклад з німецької Миколи Лукаша)

2

Чом вищиривсь ти, черепе пустий?

Твій мозок, як і мій, колись серед туману

Шукав ясного дня, й блукав у тьмі густій,

До правди рвавсь, і потрапляв в оману.

(«Фауст» Ґете)

3

Мабуть, проскнію вік, немов сліпий гробак,

Що вплаз живе і землю риє-пушить,

Поки його чиясь нога роздушить.

(«Фауст» Ґете)

4

У мене в грудях дві душі живуть,

Між себе вкрай не схожі — і ворожі.

Одна впилась жаждиво в світ земний

І розкошує з ним в любовній млості,

А друга рветься в тузі огневій

У неба рідні високості.

(«Фауст» Ґете)

5

Ox! Я ще тут, в тюрмі-норі?

О мури прокляті сирі!

У цих мальованих шибках

Небесний світ — і той зачах!

Стримлять до неба стоси книг,

Ненатла точить їх черва,

Їх пилюга густа вкрива,

І кіпоть осіда на них.

(«Фауст» Ґете)

6

«Як холодно у цьому підземеллі! Ще б пак, ми ж глибоко». Цитата з опери Людвіга ван Бетховена «Фіделіо» (лібрето Й. Зоннлейтнер та Г. Ф. Трейчке за драмою «Леонора, або Подружня любов» Жана Ніколя Буї).