Бурштиновий Меч 1-6

,

Брандо побачив сніжинки, згорнуті вітром, що пливли по льодовику, як шар порошку. У цей час у полі його зору за снігом і вітром раптом з'явилося кілька темних постатей. Він відповів: Скоро дізнаємося. Фігури, що виринули з-за крижаного туману, були Бабаша та її партія. Тіло старої відьми було сутулим, а крижаний вітер смикав куточок її пошарпаного халата. Її сріблясте волосся було схоже на привида, що оголює ікла і розмахує кігтями. Вона шкутильгала до Брандо і з глибоким благоговінням сказала: Дорогий Господи, все готово. Вона тремтячими руками тримала кришталеву кулю і піднесла її до Брандо.

.

Вероніка насупилася, коли побачила цю сцену. Вона не любила відьом.

Брандо глянув на кількох людей, що стояли позаду Бабаші. Крім дівчини, одягненої в дерев'яні черевики і стоячи там, тримаючи в руках глечик з медом, були дві важливі постаті: успадкована відьма Місяця Мечів Забою Крулл і успадкована відьма Місяця Кубків Заздрість Анвей. Ці двоє були важливими фігурами. Їхній статус у Відьомському королівстві Буноссон користувався набагато більшою повагою, ніж у Бабаші.

.

Круль була високою жінкою з витонченим тілом, закутаною в сіру відьомську мантію. На ній був капюшон. Її шкіра була біла, як сніг, брови тонкі, як голки, щоки були помітні, а вираз обличчя холодний, що викликало у людей почуття байдужості. З іншого боку, Анвей була схожа на жінку років сорока. На ній був товстий хутряний халат, і її постать, загорнуту в халат, було видно навіть крізь товстий шар вовни. Обличчя маленької жінки було сповнене посмішок, але це не могло приховати проникливості в її очах.

Вони сказали, що приїхали, щоб знайти притулок у Брандо, але той зрозумів, що ставлення до них було набагато менш шанобливим, ніж до Бабаші. Такого роду пошук притулку був не стільки поданням, скільки перевіркою. Спадщина Темного Дракона була розділена на сім частин, і він був не єдиним. Однак Брандо це не хвилювало. Він був упевнений, що зможе змусити цих неприємних хлопців працювати на нього.

Брендель узяв кришталеву кулю, і на ньому відразу ж з'явилося кругле зображення. Він побачив, що за хуртовиною тягнеться величезний сніговий простір, який простягався так далеко, як сягало око. Він дозволив своєму зору продовжувати рухатися на північ, і на знімку відразу ж було видно перехрещені льодовикові яри, які виглядали так, ніби вони були посічені мечами. Посередині ріс схожий на кришталь ліс, а потім була плоска тундра. Вітер дув по льоду, а сніг утворював стрічки, які котилися вперед.

.

Шідо і Вероніка, а також кілька вельмож Кіррлуціан, які йшли за ними ззаду, уважно спостерігали за цією сценою. Заклинання виявлення були спеціалізацією відьом, і навіть астрологи, які володіли заклинаннями пророцтв, не могли зрівнятися з ними. Ця сила виходила від сліпої дівчини Елейн, і все в минулому і майбутньому світу смертних відбивалося на поверхні озера безодні.

.

Також говорили, що могутні відьми дійсно можуть виявити частину причинно-наслідкових зв'язків майбутнього.

.

Чарами кришталевої кулі керував Анвей. Коли Брандо уважно оглянув сцену на кришталевій кулі, він також помітив, що молода жінка злегка хмуриться, але не виявляє жодних ознак виснаження. Видіння на кришталевій кулі було вже за кілька миль, що могло означати лише те, що сила іншої сторони вже була на піку рівня золота.

Раптом картина промайнула, і на крижаному вітрі з'явилася група людей і коней, що йшли по сніговому полю. Ця група людей і коней була одягнена в товсті шуби з ведмежої шкури, тримала в руках різноманітну зброю, а деякі з них вели карликового коня. Брандо подивився на їхнє вбрання і зрозумів, що це народ Енхол з плато Аррек. Лантоніланці називали їх великоногими гномами, але насправді це були не гноми, а напіврослики або пігмеї. Казали, що в руках Аррека група вірних гномів Енхола, і здавалося, що перед ними має бути саме ця група.

,

Напівросла кіннота, це люди Аррека, Вероніка теж впізнала з першого погляду, Брандо, здається, ти ще раз вгадав.

.

Це не везіння. Брандо відповів у поганому настрої: Але він готовий використовувати власні еліти як гарматне м'ясо, цей хлопець Аррек справді не звичайна людина.

,

У цей час позаду них трьох зі снігу долинула низка кроків. Шідо озирнувся назад і побачив, що це була їхня військова офіцерська група.

Пані Вероніка, цікаво, чи приїхав Брунд та інші? Перш ніж підійшов військовий загін, першим запитав провідний вельможа. Цього хлопця звали Герд, він був основним членом арбітражної групи «Срібний лист» від Ради старійшин Круза. Його особистість із зовнішнім світом була як посланця, але насправді його існування полягало в тому, щоб стримувати і врівноважувати владу Вероніки.

Цей чоловік не був солдатом, але у нього була спина тигра і талія ведмедя. Він був більше схожий на хулігана, ніж на Лицаря, який його оточував. Він був одягнений у сіре пальто з оленячої шкіри та капелюх з одного боку, з трьома білими пір'їнами по краю капелюха, які вказували на його статус маркіза. Однак він був схожий не на елегантного вельможу, а скоріше на м'ясника.

,

Тут головною є не я, Герд. Якщо у вас виникнуть питання, ви можете задати рахунок поруч зі мною. Вероніка примружила очі на цього хлопця і холодно відповіла.

,

Її тон був дуже жорстким, але цей командир насправді не розходився з цим відразливим хлопцем, що стояв перед нею. За традицією, солдати не спілкувалися з дворянами сенату.

.

Однак вона не очікувала, що Герда наполягатиме на своїй удачі, і зарозуміло відповіла: «Вибачте, пані Вероніка, але я не довіряю цим еруїнським людям».

.

Обличчя Вероніки одразу похололо.

Брандо теж холодно пирхнув: Ти справді не знаєш, що тобі добре.

?

Що ти сказав?

, ���

Я сказав, що ти повний ідіот. У Брандо склалося не дуже хороше враження про жителів Круса. Вероніка, мабуть, була винятком, але він ніколи не був хорошим хлопцем для інших. Він прямо дорікнув: «Коли Фрея прибуває на заплановане місце атаки, коли починати атаку, це стосується лише мене. Відтепер верховним головнокомандувачем тут я, а не пані Вероніка і не ви

Якщо у вас виникнуть запитання, я не зобов'язаний вам на них відповідати. Якщо вас це не влаштовує, ви можете зняти свою пару білячих рукавичок і накинути їх на мене. Я не проти прибити шматок сміття, як ти, до льоду своїм мечем. Коли лезо пробиває вашу в'ялу шкіру, я впевнений, що ваша кров замерзне під кровоносними судинами, перш ніж вона зможе витекти.

,

Брандо випустив слід Енергії Стихій і замкнувся на групі офіцерів, від чого обличчя Герд зблідло. Ти зціпив зуби, але врешті-решт не наважився вимовити другу половину речення, сподіваюся, ти маєш рацію!

.

Герд раптом згадав, що цей хлопець на його очах убив Вільямса. Він знав, що його не так поважають, як заступника командира Священно-Лицарського полку Святого Вогняного Собору. Якби Брандо був по-справжньому злий, вбити його було б так само легко, як розчавити мураху.

.

Особливо, коли він подумав, що Святий собор втратив геніального фехтувальника в Еруїні, але про помсту не йшлося. Бекграунд Брандо був настільки глибоким, що у нього волосся ставало дибки.

! 500

Вероніка холодно спостерігала за суперечкою між ними, а коли побачила, що Герда здригнулася, то не могла не насупитися від розчарування. Хоча вона не хотіла, щоб Брандо зазнав поразки, мужність і досягнення вельмож Імперії були справді непривабливими. Брандо, ти впевнений? Вероніка з якоюсь огидою відвела погляд від Герди і запитала: «Хоча Лицарський полк Складеного Меча є елітою полку Лазурового Неба, у вашої маленької дівчинки під командуванням лише трохи більше сотні людей». Подивіться на цю кавалерію , їх кількість як мінімум колонка Круза, 500 чоловік, їх усіх дійсно важко знищити.

У відповідь на таке запитання Брандо лише посміхнувся.

Не хвилюйтеся, залиште це мені.

.

Він повернувся назад, раніше він попросив Сіель а знайти Алоза, і минуло багато часу, тож має бути час. Як і очікувалося, натовп зчинив переполох, люди Круза немов розділені невидимою силою, автоматично прокладаючи шлях, і Сіель з'явився у всіх на очах разом з Алозом. Маленька самка дракона дивилася нетерпляче, дивлячись на оточуючих людей своїми золотими очима, як звір.

.

Брандо, ти мене шукаєш? Алоз пройшов крізь натовп.

Я чув, що останнім часом у вас поганий настрій, тому я знайшов для вас кількох опонентів, на яких ви можете виплеснути свій гнів, як ви думаєте? — відповів Брандо з усмішкою.

.

Хм, якщо ви хочете, щоб я допоміг, просто скажіть це. Якщо це ви, я можу це розглянути. Маленька самка дракона повільно пройшла крізь натовп, і там, де вона проходила, бойові коні навколо неї раптом випустили скиглення, і ці високі травоїдні тварини один за одним стали навколішки, ті, що були на периферії, навіть впали на землю, а деякі навіть сіпнулися на землю, причому в одну мить, У них пішла піна з рота і вони вмирали.

?!

Що ви зробили з нашими кіньми?!

.

Вельможі Круза відразу ж заперечили. Чудові бойові коні в Еруані, в Крусі і навіть в Сен-Осоль і Фанзені були розкішшю, якою варто було похвалитися серед вельмож. Благородна порода коней коштувала дорожче золота в аристократичному колі, а також була безцінною, адже ніхто не продавав би свої улюблені речі.

.

Але саме ці коні були вбиті поглядом Алоза.

Алоз холодно подивився на тих хлопців і відповів: Ваші коні мені заважають, і я ненавиджу ці смердючі речі, тримайте їх подалі від мене.

Ти! Вельможі так розлютилися, що ледь не знепритомніли.

Усі перевели очі на Брандо, а Герда, наче щось на ньому, схвильовано запитала: Графе, краще поясніть.

Хочете, я поясню? Брандо вважав це лише смішним.

— перебила Вероніка. Вона насупилася, відчуваючи, що ситуація виходить з-під контролю. Вона ледь відчула, що з маленькою дівчинкою, яку привів Святий Попелястий Меч, щось не так. Алоз завалила бойових коней не чаклунством, а своєю аурою.

.

Вона була єдиною, хто це помітив.

Господи Вероніка, будь ласка, не будьте надто упередженими до сторонніх, крім мене, тут усі ваші підлеглі. Що означає бойовий кінь для солдата, я впевнений, що ви знаєте краще за мене. Герда холодно пирхнула і відповіла дещо гордовито.

Вероніка подивилася на цього хлопця, як на ідіота, якщо хочеш померти, то вперед.

?

Що ти маєш на увазі?

.

Герда була трохи здивована. На його думку, цей командир Легіону Лазурного Неба не любив жартувати. Йому раптом стало трохи ніяково, але було вже трохи пізно. Раптом він почув голос, який сказав: Це означає, що ідіот, як ти, справді не повинен жити в цьому світі Голос щойно прозвучав, і він уже був у його вухах.

!

Будь обережний!

.

Він почув звук Лицаря, який оголював свої мечі, і не міг не обернутися від жаху, але було трохи запізно. Нізвідки витягнувся хвіст завтовшки, як відро, і важко вдарив по ньому.

— скрикнула Герда і раптом виплюнула кров, коли його відправили в політ, і впала на лід, залишивши помітний слід крові.

!

Ах!

.

Це Вероніка, і Шідо здивовано подивився на раптову зміну.

Вони не могли не здивуватися, адже під сонцем з'явилося витончене створіння з блискучою лускою, стрункою шиєю і парою крил, що покривають тіло. Якщо бути точним, то це був дракон.

.

Золотий дракон.

Алоз закріпився на льодовому полі, дивлячись на всіх зверху. Її величезне тіло було розміром майже з триповерховий будинок, а струнка шия була злегка зігнута, підтримуючи голову з чотирма рогами. Платинова луска, гладенька, як дзеркала, замінила її одяг, одна поруч з іншою, покрита шаром світло-фіолетового металевого блиску, який був особливим кольором, який мали лише дракони, що поступово дозрівають.

!

Алоз опустила голову, полум'я в її золотих очах горіло, вона дивилася на всіх присутніх, і всі в серці кричали: Марта вгорі, дракон! Ми так довго жили з драконом!

.

А Герда, яка щосили намагалася підвестися з землі, була ще більш відчайдушною. Тепер він нарешті зрозумів, що означають слова Вероніки, відчув, що насправді ідіот, безнадійно дурний.

Він хотів благати про пощаду, але страшне психологічне потрясіння поширилося в серцях кожного.

На якусь мить більшості присутніх здалося, що вони потрапили в безмежний, непроглядний чорний світ. У цьому світі не було ні дотику, ні нюху, ні навіть часу, ні напрямку. Єдине, що можна було почути, це страшний крик з горизонту, що наближався здалеку, трясучи барабанними перетинками.

.

Герда тільки-но піднялася з землі, але ноги в нього ослабли, і він упав на коліна.

.

Тільки Вероніка могла трохи втриматися, однією рукою вона підтримувала Шідо, обличчя вченого було бліде. Брандо і Сіель абсолютно не постраждали, але навіть незважаючи на це, вони бачили реакцію інших і розуміли, що це таке.

.

Це була сила, з якою народжувалися дракони.

.

Драконівська аура.

За твою зарозумілість я повинен був виколоти тобі очі і з'їсти твоє серце, щоб застерегти інших скромних створінь, щоб вони зберігали необхідну повагу до драконів. Але вам пощастило досить непогано. Я дуже не хочу дряпати твоє брудне тіло, схоже на личинку, тому цього разу я збережу тобі життя. Тобі краще більше не з'являтися переді мною, інакше я не можу гарантувати, що одним подихом вогню спалю тебе дотла.

У серцях кожного пролунав величний голос, зовсім не схожий на ніжний і дитячий голос Алоза, наче це була королева, яка править світом, і лише трохи можна було почути невиразний запах маленької жінки-дракончика. Перше речення голосу все ще лежало на землі, але до кінця речення дракон розправив крила і підстрибнув, Сіель яючи в повітрі, її голос гуркотів пустелею.

.

Всі бойові коні одночасно стали навколішки на землю.

Брандо, ти винен мені ще одну. Коли маленька драконячка сказала це речення, її голос уже пройшов крізь хмари.

.

Брандо підвів очі, але побачив тінь, що проходила крізь снігове поле, ніби закриваючи небо. Алоз розправила крила, і жахлива аура поширилася по всьому льодовику.

.

Це була аура дракона.

.

З тріщиною Аррек побачив, як на кристалі в руках його Чарівника з'явилася тріщина, і в одну мить вона розкололася на шматки і перетворилася на попіл. Менш ніж за два тижні могутній великий князь повністю змінив свою зовнішність, і його первісного енергійного образу вже не було. Він сховався під хутряним плащем, і єдине враження, яке він залишив стороннім, було бліде обличчя, настільки худе, що було майже нелюдським.

Аррек був такий худий, що скидався на скелета, його обличчя було вкрите зморшкуватою шкірою, і тільки очі все ще нерухомо дивилися на кристал у висохлих очницях. В його очах ще залишався слід життя.

Господи мій. Чарівник обернувся і подивився на нього запитальним поглядом.

Це Драконівська Аура, цей дурний дракон дійсно зробив свій хід. Аррек схопив свою тростину і з деяким фанатизмом сказав: Ходімо. Я знаю, що стара діда Вероніка йде за нами. Нехай ідуть за нами. Вони просто купка ідіотів.

Мій Господи, тіло Твоє.

.

Замовкнути. Аррек холодно глянув на Деварда. Хоча з кожним днем він худ, його величність ставала все більш очевидною, і аура, яка захоплювала дихання людей, здавалося, виходила з його тіла в будь-який момент.

.

Девард здригнувся і швидко заткнув рота.

Я не ті смертні, щоб здобути владу, жертви неминучі. Пам'ятайте про наше прагнення, тільки Хаос єдиний, а все інше - тягар. Аррек холодно відповів: Гонитва за емоційною слабкістю, неосвічене захоплення грошей і влади і марна справедливість, смертні переслідують те, про що не варто згадувати, як вони можуть перемогти нас?

Ходімо, майстер переміг їх у Вавилоні, і тепер буде так само. Він кашлянув, а потім повільно підвівся.

.

У лісі встав і Лицар у чорній мантії. Ці лицарі виглядали дуже дивно, вони були набагато вищі за звичайну людину і були схожі на орків Великих рівнин. Але орки не вміли робити обладунки, а їхнього розуму вистачало лише на те, щоб використовувати просту зброю.

Що привертало увагу, так це те, що кожен лицар мав символ Уробороса на своїх плащах.

?

Фрея?

?

Фрея?

Дівчина з Бучче трохи відволіклася, вона пригадала сцену в той час, Брандо стояв у наметі і серйозно задав їй питання, Фрея, як ти будеш ставитися до війни? Востаннє Брандо була такою серйозною, коли Бреггс розповів їй, як врятувати Бучче.

Як вона має ставитися до війни? — запитала себе Фрея. Вона мала б ненавидіти війну. Війна забрала все, що вона мала мати. Її мирне життя, її сім'я, її Батьківщина. Все, з чим вона колись була знайома, загубилося в бурхливому полум'ї. Озираючись на ті спогади, здавалося, що залишився лише глибокий біль.

.

Але Еруїна можна врятувати тільки війною, і в цій війні ви станете катом, якого колись ненавиділи.

.

Фрейя, твій ворог не тільки Мадара, ти повинна це розуміти. Ви вб'єте, і ще більше людей будуть принесені в жертву в полум'ї війни, або втратять свої домівки, втратять свої сім'ї. Якщо ви просто військовий, ви можете не звертати на це уваги.

?

– Але я знаю, про що ти мрієш, Фрея. Ти знаєш, яка твоя мета?»

.

Фрея міцно схопилася за меч.

.

У трансі вона бачила, як тече кров, а на полі бою лежали лише нескінченні трупи. Серед цих трупів було чисте і невинне обличчя Бесс, вона дивилася на неї порожніми очима, немов допитувала її.

.

Потім вона побачила маленьку дівчинку, яка загинула від рук демона.

.

Потім вона побачила свою сім'ю в Бучче.

.

Фрея відчувала, що їй все ще бракує відповіді в її серці. Вона заплющила очі, а потім знову розплющила їх. Звук і п'ять почуттів, здавалося, повернулися в її тіло, і тільки тоді вона зрозуміла, що Мейнільд дзвонив їй кілька разів.

.

Фрейя.

У чому ж справа? Майбутня богиня війни обернулася.

Чому ви в заціпенінні? Мейнільд був трохи незадоволений. Я не знаю, Фрея глухо похитала головою. Здається, я побачив блакитну тінь, а потім не знаю, що сталося.

Блакитна тінь? Мейнільд простягнула руку і торкнулася чола. Останнім часом ви занадто втомилися?

.

Ні, я так не думаю, котра година? Вона підвела очі й запитала.

?

Переконайтеся в цьому самі. Мейнільд простягнув їй кишеньковий годинник. Фрея глянула на нього, а потім подивилася на шеренгу напівросликів Енхола вдалині. Чи є якісь новини від Брандо?

.

Він підтвердив Метіші, що саме його ми шукаємо.

То

.

Міс Алоз вже в дорозі.

.

Я розумію.

.

Фрея викинула кишеньковий годинник у сніг. Брандо запитав її, як вона планує боротися, щоб завершити цей план. Вона добре знала, що для того, щоб ця стара лисиця потрапила в пастку, вона повинна нікого не залишити в живих. Вона витягла частину меча Левове Серце і кінчиками пальців притиснула холодне лезо, відчувши холод у серці. Вона вже не була маленькою дівчинкою, вона розуміла, що означає бути лицарем, і що означає бути солдатом.

.

Хоча в її серці не було чіткої відповіді, вона принаймні розуміла, що вбивство не може принести миру, але принаймні може вирішити конфлікти. Тож її відповідь була простою, лише одним реченням. Я розумію, Брандо. Коли вона подивилася на Бренделя, в її очах не було жодних вагань, бо її останній слід вагання вже був похований разом з Бесс в Ампер-Сіл.

.

Вона витягла весь меч Левове Серце, і клинок холодно блиснув. Всі побачили, що тимчасовий «командир» рухається, і відреагували. Один за одним вони вставали. Лицар зняв з них плащі і кинув їх на землю. Потім знатні офіцери армії Круза подивилися на Фрею, чекаючи гарного видовища. Фрея глянула на меч у руці, направила його вниз і наказала спускатися з гори з обох боків пагорба, не потрапляти в поле зору ворога. Слухай мої накази, відрізай відступ енголівських напівросликів на сніжне поле. Поки не побачить сигнал, нікого не пускають до бою.

.

Армія Круза була приголомшена. Повітря було схоже на падаючий сніг, мовчазне і тонуче.

Зачекайте, це не відповідає нашим замовленням. Брунд одразу запитав командира, чи не збираєтеся ви чекати? Якщо ця напівкавалерія увійде до Святого собору Сплячки, це справді приверне того клятого злодія. Командире, дозвольте, будь ласка, засумніватися у ваших мотивах.

.

Я можу зрозуміти ваші сумніви. Фрея глянула на Мейнільд, що стояла поруч. Вона заспокоїла дихання в серці і відповіла: Але ми не головні нападники.

?

Не ми?

?

Тоді хто це може бути?

.

Фрея подивилася на небо. Її погляд перетнув кришталеві верхівки дерев соснового лісу. Тихі офіцери Круза помітили її поведінку і теж підняли голови. Хмари на небі наче трохи посунулися. Ліс, який раніше був сповнений усіляких звуків, на мить затих, наче невидима рука душила їм горло. Потім хмари раптом зібралися докупи і розійшлися, а з хмар вигукнула величезна тінь.

-,

Брюнд дивився на сцену з Сіель око відкритим ротом і, здавалося, відчував, що його горло видає шиплячий звук. Лицар Крус стояв у лісі, наче у них під ногами виросло коріння, наче група кам'яних статуй. Їхні душі переживали цунамі. Це не було ілюзією. Драконівська аура спускалася з повітря, і з душ кожного лунав страшний крик. Раніше таку сцену бачила лише Фрейя. На полі битви при Ампер-Сіле в цей день сонце закрили темні хмари, а з-над хмар зійшов золотий промінь, принісши остаточну перемогу у війні.

.

Вона повернула голову Метиші.

?

Сестро Фрея, я тут. Принцеса Срібної Феї підняла плащ і голосно запитала: Хочеш покликати?

.

Фрея повернула голову. Напіврослики на крижаному полі вже виявили дракона в небі. Люди і коні запанікували разом і впали в клубок. Ті, хто був трохи розумнішим, вже почали тікати. Фрея знову повернула голову і кивнула Метиші.

Лицарю Фран, послухай мого рогу!

!

Метіша переплітала в руці срібні нитки, плела срібний ріг. Вона відразу ж засурмила в ріг і голосно заспівала: Небесно-блакитний прапор рівнин Малальди майорить, як море. Списи народу Фран холодно блищать. Лицарю, послухай протяжний звук мого рогу. Стародавні духи викликають мужність у ваших серцях. Лицарю, сідай зі мною і готуйся Голос Срібного ельфа був мелодійний, як пісня з давніх часів. Лицарі Крус почули закляття і подивилися один на одного. Вони не знали, що закликає Метіша, але Брунд першим відреагував: Боже мій, це Лицарський легіон Срібного Короля!

Тільки-но він скінчив говорити, як Метіша вже надула щоки і вдруге засурмила.

���

Мелодійно пролунав ріжок

,

І Алоз теж пронісся в цю мить над лісом, натиск вітру пронісся над кроною і налетів на далеке крижане поле. Але коли Лицар озирнувся, вони були вкрай здивовані, побачивши в лісі сяюче біле світло і важкоброньованих бойових коней. Ці бойові коні, які, здавалося, прилетіли з небес, зійшлися в срібний приплив і в одну мить підійшли до них. Єдиноріг підійшов до Метиші і ласкаво потер щічки маленької принцеси. Метіша доторкнувся до його довгого рогу і сів на коня. Фрея була другою, хто сів на коня. Її бойовий кінь був вищий за інших, а копита горіли срібним полум'ям. Це була легендарна гора Срібного Короля Святого Духа.

. —

Всі сідайте на своїх коней. Фрея наказала Запам'ятати своє завдання —

.

Вона озирнулася на рівнини і злегка зітхнула: на них є кристали з написами. Не давайте їм жодного шансу. Не залишайте полонених. Убити всіх.

Коли цей наказ було віддано, Мейнільд озирнулася на дівчину з сільської місцевості Бучче.

Фрея насупилася, але її очі все ще були твердими.

.

Раніше Куву був найдовіренішою особою Аррека. Напіврослик, з його маленькою головою і великими вухами, дуже добре знав, чим заслужив довіру Аррека. Це сталося не через його видатні здібності, а через його вірність. Його батько, не менш гордий напіврослик, також служив попередньому герцогу Арреку. У їхній родині була така традиція вірності, і саме цим Куву пишався найбільше. Але цього разу він знав, що зможе подолати попередні труднощі, але цього разу це може бути його останній раз на полі бою.

,

Він затягнув халат з ведмежої шкури, все ще думаючи про завдання, дане йому герцогом, кинути виклик дракону. Воїни повинні були загинути на полі бою, і це була рідкісна честь для Куву. Народ Енхорр був найзавзятішим народом у високогір'ї, і вони були найдоблеснішими воїнами. Сьогодні вони кинули виклик дракону, і їхня мужність буде викарбувана на кам'яних постаментах їхнього рідного міста. Але холодний вітер був такий холодний, що ледь не зняв з них одежу. Холод різав їхні тіла, як ножі, і ці напіврослики, які звикли до сухого і холодного клімату високогір'я, не могли цього витримати. З сьогоднішнього ранку у Куву було погане передчуття. Старійшини його сім'ї часто говорили, що якщо день не почнеться добре, то все не пройде добре. Вранці він розбив собі пляшку з водою, що було вкрай тривожним поганим знаком.

Команда насилу просувалася вперед на льодовому полі, і за весь ранок вони не пройшли більше кількох миль. Куву насупився. Він був найдосвідченішим воїном у своїй сім'ї, і він прислухався до звуку, який передавав вітер.

Раптом він почув дивний звук.

.

Це було схоже на грім, що проносився крізь хмари, але це було не так очевидно, але все одно гуркотіло. Цей низькочастотний гуркіт незабаром став зрозумілим. Куву повернув голову і з якимось фанатизмом втупився в небо. Нарешті він зрозумів, що це звук чогось, що летить у небі, і це, мабуть, величезне чудовисько. Якби вони дійсно привернули дракона, то загинули б тут, і їхня кров була б почесною.

Буквально за мить на горизонті з'явилася величезна тінь, яку вони з нетерпінням чекали. Він розколов хмари, розірвав небо і в одну мить стрибнув у поле зору Куву. У цей момент всі напіврослики Енхорра виявили ворога і закричали. Серед них боязкі вже злякалися з розуму і в паніці почали тікати. Але Куву зміг їх пробачити. Адже коли він вперше почув про це завдання, то теж був приголомшений, як і вони.

Він згадав, яким він був у той час, і відчув себе трохи ніяково. Як його можна вважати кваліфікованим воїном? Він вийняв з пазухи міцний напій Гао Юаня, закинув голову назад і вилив собі в горло. З'явилося печіння, а потім він витер рот і відкрив фанатичну посмішку. Цього було досить. Він ніколи не очікував, що його люди розправляться з драконом. Це було нездійсненним завданням. Але принаймні вони виконали свою місію, і цього було достатньо. Цього дурного дракона привабило Крижане поле, тож план сера Лорда міг здійснитися.

.

Ку Ву майже голосно засміявся, але перш ніж він встиг голосно засміятися, в його голові промайнув слід серпанку.

.

Він побачив сяючу золоту луску дракона.

.

Це був Золотий Дракон.

! !

Це неможливо! Очі Куву розширилися, а обличчя зблідло. Його великі вуха ледь не вставали вгору. Це був інший дракон. На цьому крижаному полі було два дракони! Ні, він не міг не озирнутися в паніці. У його серці все ще був проблиск надії. Він сподівався, що інформація герцога Аррека була помилковою. Можливо, тут жив Золотий Дракон, а не Морозний Дракон. Хоча ця ідея була дуже неповажною, ватажок напівросликів у цей момент не так переймався.

На коні ще дивніший звук розбив усі його марення.

Це був звук, який був ще більш далеким, ніж крик дракона. Це звучало так, наче з обрію, і тривало довго. У житті Куву він чув такий звук лише один раз. Саме тоді він вирушив на Священну війну з Арреком, і пролунав ріг легіону Фанзіна.

Це засідка

-

Куву відразу зрозумів, що сталося. Вони були підставлені. Він здригнувся і вийняв кристал зв'язку, але той не відгукнувся. Ні, це бар'єр закону. Він мало не стогнав. Ворог, очевидно, був добре підготовлений. Він одразу схопив зброю і закричав: Швидше, біжи звідси. Розповсюджуйте та поширюйте повідомлення!

,

Він підвів очі, і його зелені зіниці відображали постать Золотого Дракона, яка ставала все більшою і більшою. Тінь, здавалося, символізувала відчай.

.

З неба впало золоте полум'я.

9

9 глави, я не буду ділити їх на глави. Я був зайнятий ці два дні, і встигаю оновитися лише вночі. Думаю, завтра я буду вільний, і продовжу відповідати на запитання в розділі рецензій на книги. Попередню проблему теж вирішу. Крім того, я прошу щомісячні голоси. Я давно не просив щомісячні голоси. Благаємо про голоси! Всі, будь ласка, підтримайте мене голосами і дайте мені якусь мотивацію.

759

Розділ 759

У момент реву дракона гори здригнулися. Міірни казали, що тінь дракона проноситься по рівнинах, а вітер, принесений крилами, дутиме день і ніч. Алоз розправила крила і була ще за кілька миль звідси, але вітер уже лютував у лісі. Трикутні прапори на кінчиках списів напівросликів на крижаному полі свистіли на вітрі, але темрява, що охопила їхні серця, була нескінченним страхом.

!

Дракон! Хтось закричав, і акуратна команда розбіглася на всі боки по сніговому полю. Куву побачив, що він більше не може контролювати команду, і змушений був тікати на північний захід разом зі своїм лицарським охоронцем. В одну мить Алоз вже пролетів над цими крихітними створіннями. Вона опустила голову, і її величезна тінь огорнула команду з сотень людей. В її золотих очах відбивалися розкидані напіврослики. Виходячи зі свого інтересу, вона спочатку обрала невелику команду на півдні. Двадцять чи тридцять напівросликів їхали верхи на поні й тікали до кришталевого лісу на схилі пагорба, але Алоз не давав їм такої можливості. Вона опустила голову і виплюнула повний рот золотого полум'я.

.

Велика вогняна куля впала з неба і впала на льодовик, миттєво поглинувши напівросликів, які все ще тікали, і перетворивши їх на попіл. Полум'я продовжувало горіти на льоду, і навіть лід шипів, танучи шар за шаром, відкриваючи чорні магматичні скелі внизу. Ці породи, що розтанули тисячі років тому, в полум'ї знову перетворилися на лаву, а біла пара піднялася в повітрі на десятки метрів.

Пекуче полум'я, здавалося, зірвало збуджені струни серця маленької драконячки. Вона випустила крик, змахнула крилами і високо піднялася. Полум'я з її вуст було схоже на золотий меч, що борознить льодовик, згорить аж до лісу, перетворивши крижаний ліс на палаючий вогняний стовп. Але це ще не кінець. Її золоті очі зупинилися на іншій команді, але цього разу вона не мала наміру продовжувати плювати вогнем. Навіть дракон не міг нескінченно плювати вогнем. Це була просто омана смертних у казках про драконів. Алоз піднявся високо, як наконечник стріли, а потім налетів на команду напівросликів. Вона проносилася над їхніми головами, і сильний вітер, який вона принесла, був схожий на гостре лезо, що розносив напівросликів на шматки. Деякі з лицарів навіть були зірвані з коней величезним тиском вітру, вдаряючись об твердий лід і котячись на десятки метрів, перш ніж зупинитися. Їхні мізки вже були забризкані.

Алоз подивилася на цих нещасних хлопців і відчула себе ще більш задоволеною, немов виплеснула всю свою злість. Вона випустила в повітрі чітке хихикання, але для вух інших це звучало як оглушливий приглушений грім. Маленька самка дракона кружляла в повітрі і важко приземлилася на льодовик. Вона витягнула свої гострі кігті і схопилася за лід, щоб стабілізувати своє тіло. Величезний удар змусив її вирвати крижані уламки з льоду, залишивши після себе більше десяти глибоких слідів від кігтів, які досягали десятків метрів завдовжки.

,

Алоз розвернувся і змахнув хвостом напівросликову кінноту на передньому краї. Вона обернулася і стала перед цими дрібницями, і простягла кігті, щоб відштовхнути вершника, який не зміг вчасно зупинитися. Її гострі кігті були схожі на чотири найгостріші сталеві мечі, зроблені гномами. Легким ударом живіт Лицаря був розколотий. Тоді вона опустила голову і проковтнула дрібницю і коня одним укусом.

���

Дракони не були втіленням справедливості в жодній легенді

Енголівські напіврослики, що належали Арреку, здавалося, нарешті зрозуміли, що надії на порятунок немає, тому вони в гніві підняли списи і напали. Хоча перед драконом вони були слабкі, як діти, ці напіврослики не були хорошими чоловіками та жінками. Це були, перш за все, рядові солдати Аррека, ветерани, які були на полі бою і вбивали людей. Від їхніх рук загинули як військові, так і цивільні. Опинившись на полі бою, всі вони були відчайдухами, які не дбали про своє життя. Просто навіть у послідовників Нежиті не вистачило сміливості боротися з виром.

. -

Алоз подивився на цих крихітних створінь і не міг стриматися, щоб не позіхнути. Вона недбало зламала кілька списів, які в неї кинули, потім підняла пазурі і вдарила половинчасту кавалерію по м'ясній пасті одну за одною, ніби грала в крота. Коли вона дала ляпаса сьомому, напіврослик нарешті зірвався, заплакав і втік.

,

Коли Куву обернувся, то випадково побачив таку сцену. Це були його однодумці. Його серце боліло, але він знав, що ці люди не зможуть врятуватися. Дракон був просто котом, який грався з мишами. Вітер свистів у вухах, він міцно тримав віжки, тіло його присіло на спину коня, навколишні краєвиди швидко відступали з обох боків, але він не мав наміру відступати в ліс, а відступав на північ уздовж снігового поля. Попередні дві команди першими потрапили під приціл страшного дракона, тому що поспішали відступити в ліс. Дракони були дуже проникливими істотами, але більшість смертних пам'ятали лише їх варварську сторону. Але Куву знав це дуже добре, тому повів свою лицарську гвардію, щоб врятуватися від цієї катастрофи.

Він не розраховував вижити в цій битві, але Куву добре знав, що принаймні перед смертю він повинен спочатку знайти Святий собор Сплячки або хоча б запечатати молодого морозного дракона. Це було останнє, що він міг зробити для великого герцога Аррека. Але все виявилося не так просто. Вухатий Напіврослик повернув голову, і на обрії блиснув сріблястий вогник.

.

Доблесна дівчина на коні наказувала сотням лицарів переслідувати льодовик. Валькірія була одягнена в лицарські обладунки Еруїна, і два плащі майоріли за нею, як крила. Позаду неї, переживши два інциденти дракона і Валькірії, лицарі Круза нарешті неохоче прийняли той факт, що дівчина стала їх тимчасовим командиром. Це не мало нічого спільного з лідерськими здібностями Фреї, але сила на полі бою дійсно могла багато чого визначити. Солдати виступали за силу, і непорушною істиною було те, що тільки сильний може бути начальником.

Лицарі лицарського полку зі складеним мечем їхали верхи на своїх блискучих бойових конях, проносячись по крижаному полю, наче снігова хвиля. На відміну від поні Халфлінга, копита цих валькірій зовсім не занурювалися в сніг. Вони немов летіли по поверхні снігу, а швидкість у них була неймовірна. Фрейя розділила лицарів на ешелони, утворивши діагональну лінію зліва направо. Вона наказала їм кинутися вниз по гірському лісі, потім просунутися на північ уздовж західної сторони снігового поля і незабаром наздогнала першу кінноту , що втікала.

Ло Цзі! Всі інші, продовжуйте, не зменшуйте обертів! — вигукнула дівчина, і її голос розлетівся по всій силі Срібного Чину, луною розносячись на полі бою.

!

Ім'я, яке вигукнула Фрейя, було ім'ям жінки-лицаря з дещо худим обличчям. Це ім'я змусило Ло Цзі насупитися. Лицарка навіть підняла голову і подивилася вперед, але не відповіла. Їй було трохи ніяково, коли нею командували люди Еруїна, але, як солдатська природа покори, вона все одно вихопила меч і кричала: «Десятий ешелон, готуйся атакувати!» Лицарі, що стояли позаду неї, відповіли в унісон, і на мить пролунав звук витягнутих мечів. Кіррлуцькі лицарі високо підняли свої довгі мечі, і яскравий клинок заломив безперервну хвилясту лінію миготливого світла на сніговому полі.

Дивлячись з неба над засніженими рівнинами, коса чорна смуга швидко рухалася вперед. Він поглинув розрізнену групу солдатів, що втікали, і проковтнув їх у ліве крило. Десятий ешелон, що складався з лицаря Круза, сповільнився, але інші дев'ять ешелонів продовжували рухатися вперед. Фрея сперлася на спину коня і нервово озирнулася, але була задоволена тим, що відбувається. Лицарі лицарського полку зі складеним мечем володіли високою тактичною грамотністю і практично ідеально виконували свою тактику.

Здавалося, що Фрея нарешті відчула полегшення. Вона підняла голову, і в цей момент манера поведінки майбутньої Валькірії, здавалося, нарешті випромінювалася від цієї дівчини з сільської місцевості Букче. Її очі блищали, і вона вихопила меч і показала на передню частину. Вона твердо наказала: Третій, четвертий і п'ятий ешелони відійшли на схід. Другий, шостий і сьомий ешелони атакують вільно. Восьмий і дев'ятий ешелони, бережіть тил!

Решта, йдіть за мною!

?

Під командуванням Фреї поле бою відразу змінилося. Лицарський полк Круза раптом розбігся, як зграя вовків, і кинувся до своїх цілей, ледь помітно утворивши оточення. Хоча ворога, якого їм довелося оточити, було в кілька разів більше за них, за цими напівросликами гнався гігантський дракон. Ні в кого не було й сліду страху в серці. Більше того, вони були гордою елітою Круза. Як вони могли вклонитися сільським шишкам Еруїна? Навіть якщо Алоза не було на полі, вони все одно могли з гордістю атакувати цю напіврослу кавалерію.

Тактика Фреї майже відразу виявилася ефективною. Напіврослики під командуванням Аррека нарешті потрапили в біду. Ці лицарські полки Круза були набагато цілеспрямованішими, ніж Алоз, який був більш грайливим. Вони проводили тактику вовчої зграї, подібно до груп зимових вовків, які гнали свою здобич вперед і постійно вбивали тих, хто відставав. Якби напівросла кіннота спробувала вирватися з цієї сітки, лицарський полк восьмого і дев'ятого ешелонів Круза позаду них негайно вбили б усі їхні надії.

.

Поле бою було всіяне трупами. Деякі напіврослики побачили, що надії на порятунок немає, і змушені були розвернутися і почати відчайдушний напад. Всі вони були запеклими гірськими людьми, але, на жаль, їхніми супротивниками були також найкращі з академій Круза. Навіть якщо їм трохи не вистачало бойового досвіду, середньої сили нижчого золота вистачало, щоб компенсувати будь-який розрив.

.

Майже весь лицарський полк Круза мав певний успіх. З другого ешелону в десятий ешелон вони незабаром потрапили в хаотичний бій, але тільки Фрейя все ще рухалася вперед. Вона замкнулася на команді, яка втекла далеко на фронт. Вона не знала, що це Куву і його лицарський полк, але вона чітко розуміла, що інша сторона повинна бути відмінним командиром. Фрея звертала увагу на цю команду майже з самого початку. З того моменту, як Алоз вийшов на поле бою, і дотепер вибір командира майже завжди був найкращим.

.

Інша сторона не припустилася жодної помилки.

Куву тікав на північ уздовж кордону льодовика. Кінь поні сповна використав свою перевагу в такій місцевості. Дикі поні жили в холодному високогір'ї, і їм часто доводилося проходити через крижані проміжки між долинами, щоб піти далі, щоб добути їжу. Пошук тріщин у льодовику, здавалося, став інстинктом у їхніх кістках. З іншого боку, доблесний бойовий кінь Фреї міг парити по льоду і рухатися вперед, але ж по-справжньому літати він не міг. Іноді тріщина в льоду вбивала всіх, тому майбутній Валькірії доводилося бути обережною.

Обидві сторони кинулися навздогін і втекли, і в одну мить промайнула відстань в одну-дві милі. На крижаному полі з'явилися хвилясті хребти. Фрея насупилася і трохи занепокоїлася. Якби вони рухалися вперед, то вибігали б із зони перешкод, яка забороняла магію спілкування. Однак вона була стривожена і неспокійна. Куву теж не дуже добре проводив час. На його думку, коні хлопців, що йшли позаду нього, здавалося, не потребували фізичної сили, а скакуни його та його лицарського полку вже були перевантажені.

.

Переможець повинен бути визначений за короткий проміжок часу.

.

Ця думка промайнула в їхній голові майже одночасно.

.

Фрея зціпила зуби і міцніше стиснула віжки, але Брунд, який був поруч з нею, вже не міг стримуватися. Хоча, на повному серйозі, він уже не мав жодних упереджень до цього полководця, та й говорити про командування в такій битві було важко, але Фрея від початку до кінця зберігала необхідну рішучість полководця і досі не припустилася жодної помилки, що свідчило про те, що вона принаймні досить спокійна і вміє аналізувати, які були принаймні невід'ємними елементами хорошого полководця. Але, як і Фрея, Брунд також усвідомлював, що якщо вони продовжать переслідувати, їхня місія, ймовірно, провалиться.

Ми повинні знайти спосіб загнати їх у глухий кут. — кричав він уривчасто проти вітру.

.

Фрея трохи злякалася, а потім кивнула. Насправді це була її власна ідея, але рельєф льодового поля був мінливим, і як правильно вибрати було проблемою.

Маленька Перо, ми повинні йти цим шляхом! Брунд обернувся і крикнув комусь, хто був поруч. Фрея знала юнака, найкращого студента, який закінчив Сент-Еберсон, цей худорлявий юнак, можливо, не підходив для того, щоб стати солдатом, але казали, що випускні оцінки цієї людини були досить високими, щоб викликати заздрість у всіх людей, які закінчили навчання разом з ним.

Фрея також сама була науковицею і дуже добре знала, що це означає.

Але маленький Перо похитав головою: Місцевість сніжного поля занадто складна, і удача відіграє велику роль. Якщо ви хочете, щоб я говорив правду, я можу сказати тільки те, що не можу сказати. Ми можемо зробити ставку тільки на удачу і подивитися, чи прихильна до нас леді Марта.

.

Він сказав так на вітрі і знизав плечима.

Серце у всіх завмирало, але вони також знали, що це не виправдання. Лицар Мейнільд, Брунд знову повернув голову в інший бік. Він знав, що цей лицар був поруч з принцесою Еруан. У порівнянні з Фрейєю, Мейнільд вже славилася як найкраща випускниця першого класу Королівської лицарської академії, Як ви думаєте?

.

Але вираз обличчя Мейнільд не змінився. Вона навіть не повернула голови, стоячи прямо на вітрі та снігу, як спис, і лише ледь чутно відповіла: Слухай Командира.

.

Брунд захлинувся.

.

Але погляди всіх уже впали на Фрею. Дівчина з сільської місцевості Бучче була злегка приголомшена і підсвідомо міцніше стискала віжки. Вона закусила губу, але не сказала нічого, щоб відмовитися.

���

Вона підняла голову і глянула на північний схід

На сьогодні все. Я перейду до розділу рецензій на книги, щоб відповісти на запитання пізніше. Я так втомився. Я просто буду кататися і благати про щомісячні голоси. Завтра ваші щоденні десять тисяч сильних павіанів повернуться. Далі буде. Якщо вам сподобалася ця робота, ви можете прийти на ., щоб проголосувати за рекомендацію та щомісячні голосування. Ваша підтримка – моя найбільша мотивація.

760

Розділ 760

Лицар Брунд, ви бачите цю тріщину на заході? Очоліть восьмий ешелон ззаду і оточіть кінноту збоку. Фрея раптом повернула голову, подивилася на розбитий льодовик на заході і сказала Брундові, що стояв поруч з нею: Розбитий льодовик хвилястими проходив через усе снігове поле, заломлюючи сонце після полудня і виблискуючи під льодом. Брюнд подивився в той бік, дещо спантеличений: Чому, з того боку неможливо наздогнати.

,

Так, лицар Брунд, твоє завдання - змусити їх змінити напрямок і дозволити напівросликам тікати на північ, бажано на північний схід. — відповіла Фрея.

Що на сході? Брюнд був приголомшений і підсвідомо дивився в той бік, але в його полі зору схід і північ були тими ж нескінченними льодовиками, край льодовика блищав під ясним небом, як край дзеркала, пронизуючи очі. Він не міг стриматися, щоб не примружити очі, дещо підозріло.

Брунд, це вітер. Маленький Перо, їдучи верхи на коні, немов відреагував: Вітер, вітер дме з північного заходу.

Ніхто з присутніх не був дурнем, і Брунд одразу зрозумів. Він дивився на крижаний пил, піднятий вітром, що повільно рухався в їхньому напрямку по льодовику, і не міг не дивуватися в серці, що вітер дме з північного заходу, а це означало, що в цьому напрямку може бути гірський перевал, а північ і схід, швидше за все, були в напрямку колу. Ці речі не вивчалися на тактичних заняттях дворян і могли розцінюватися лише як здоровий глузд, але не всі могли гостро сприймати і використовувати це для винесення суджень у цей час.

Хлопець попереду, можливо, знав про це рано. Я не думаю, що інший командир вирішив втекти в цьому напрямку, щоб залишити свою долю леді Марті, — проаналізував далі Маленький Перо. Він подивився на Фрею з деяким захопленням і періодично сказав на вітрі: Ми заблокували йому відступ, інша сторона не буде сидіти на місці. Леді Фрея, ви хочете змусити їх повернути назад і битися з нами до смерті, чи не так?

.

Дівчина трохи злякалася. Вона не думала так далеко наперед, але мала слабку інтуїцію, що протилежна сторона може повернути назад, якщо вона це зробить. Але як командир вона принаймні навчилася зберігати свою гідність і м'яко кивала.

Я розумію. Брунд схвильовано кивнув. Ніхто не хотів слухати наказ нікчемного, особливо для них. Посередність була нестерпною, але при думці про те, що скоро прийде повна перемога, ці молоді люди з Круза не могли не захоплюватися. Якщо серйозно, то це був їхній перший бій.

На всьому льодовику Лицар Круза і Алоз утворили ідеальне придушення Напівросликів. Кавалерія Енхора Аррека майже не мала місця для опору і була задушена на льоду. Кров текла з трупів кавалерії Халфлінга і миттєво замерзала в калюжу червоного льоду. Десятий ешелон на чолі з Ло Цзі та іншими сімома ешелонами перебував у фінальній битві, і на останньому полі бою битва ось-ось мала закінчитися.

. 34 ,

Куву побачив кавалерію з ластівчиним хвостом, що відокремлювалася від переслідувачів позаду і входила в тінь розбитого льодовика. Він розумів план командира противника. Він, власне, і чекав на цю можливість. Навколо нього було 34 лицарські охоронці, всі вони були добрими хлопцями з народу Енхор. Вони були найелітнішими солдатами в напівлінговій кавалерії великого герцога Аррека, а кавалерійський ешелон супротивника налічував лише десяток осіб. Він не вважав, що чотирикратного числа не вистачить, щоб перемогти цю невідому кінноту.

Лицар-напіврослик не міг не посміхнутися, коли побачив, що ворожий полководець все-таки наважився розділити її сили. На його думку, Фрея зробила правильний вибір, але в певному сенсі це також було помилкою. Ворог був занадто зарозумілий, точніше, його відчайдушна втеча на початку успішно створила ілюзію, змусивши ворога думати, що він слабкий і з нього можна знущатися. Куву був дуже задоволений створеною ним ситуацією, але він не поспішав наказувати своїм людям розвернутися. Ці охоронці Лицаря-Напіврослика, які були готові битися пліч-о-пліч з ним і не розбігалися, були всіма його найдовіренішими підлеглими. На клинку слід використовувати хорошу сталь. Куву чекав, чекаючи, поки кіннота Брунда буде досить далеко від Фреї.

.

Він хитро вдав, що продовжує тікати, і, як того хотіла Фрея, змінив свій напрямок на північ. Здавалося, що Круз-Лицар був обдурений. Він побачив, як кіннота Брунда обійшла розбитий льодовик, і нарешті зрозумів, що чекав золотої нагоди.

.

Насправді, він чудово знав, що в цей момент поні майже досягли своєї фізичної межі і могли витримати максимум ще одну атаку, але цього було достатньо. Куву свиснув, і кавалерія Напіврослика, що супроводжувала його, повернула за ріг на крижаному полі, обличчям до Фреї та її першого ешелону.

!

Вони тут! Побачивши сцену перед собою, пролунав голос маленького Перо. Фрея побачила, як кіннота Напівросликів розвернула коней, і не могла стриматися, щоб не зітхнути з полегшенням. Супернику потрібно було лише пробігти невелику дистанцію вперед, щоб дійти до межі магії перешкод, але, на щастя, здавалося, що леді Марта все ще на їхньому боці. Вона високо підняла свій довгий меч, Готуйся до бою!

.

Лицар видав неспокійний крик і підняв щити в руках. Кавалерія Халфлінга була однією з найунікальніших кавалерій Вонде. Це не була важка кіннота, яка добре вміла атакувати з'єднання. Ця кавалерія, яка їздила верхи на поні і навіть на бойових собаках, найкраще вміла битися на ближніх і середніх дистанціях. Якщо бути точним, то це була кіннота, яка метала списи.

Обидві сторони запустили смертоносний заряд на крижане поле, і відстань поступово скоротилася до такої міри, що вони могли бачити напружені обличчя один одного, людські та напіврослики. Кіннота Куву раптом свиснула і кинула короткі списи в руках вперед. Дощ коротких списів миттю пролетів на десятки метрів і влився в тонку лінію лицаря Круза. Однак очікувана сцена, коли людей скидають з коней, так і не з'явилася. Щити в руках лицарів-людей раптом розгорнулися один за одним, і коли короткі списи зіткнулися з тими легкими щитами, вони відразу ж були розбиті на дві частини, і тріски розлетілися всюди.

.

Серце Куву хололо, коли він побачив цю сцену. Він не помилився, але, будучи главою приватної армії дворянина, йому, мабуть, і не снилося, що існує така велика прірва між нижчою кіннотою під його командуванням і найелітнішим лицарем могутньої Імперії на континенті. Таке невігластво іноді доводилося компенсувати життям.

Після раунду метання списа люди Круза залишилися неушкодженими. На рівному сніжному полі, коли дві кінноти кинулися один на одного, другого шансу не було. Ймовірно, побачивши кінець, моральний дух елітного лицаря Енхольма різко впав, але накопичена гордість минулого змусила їх вкусити кулю і підняти зброю.

.

Дивлячись зверху, лицар Крус на чолі з Фрейєю виглядав як тонкий срібний клинок, що пронизує серце Напівросликової кінноти.

!

Це мертве м'ясо!

Брюнд побачив цю сцену і смикнув за віжки, щоб зупинитися. Бій тільки почався, але він уже бачив результат. Білявий Лицар з деяким жалем сказав: Шкода, що ми не можемо взяти участь у битві особисто.

Не хвилюйтеся, Аррек ще не помер. Якщо ми швидко очистимо поле бою, у нас ще може бути шанс. — схвильовано вигукнув лицар позаду нього. Король Полум'я якось сказав, що кіннота – це незламна сила. Гаряча кров і фанатизм були їхніми символами. Просто особистої присутності на полі бою було достатньо, щоб цим молодим людям стало неспокійно.

Ха, добре сказано!

-

Лицарі розмовляли, але Брунд повернув голову. Здавалося, він побачив спалах світла на горизонті. Він протер очі і майже подумав, що у нього галюцинації. Сонце на льоду часто викликає снігову сліпоту, а іноді не виключено, що заломлене світло викликає галюцинації.

?

Але Брунд відчував себе трохи ніяково. Він обернувся до інших і сказав: Ви щось бачили?

?

Що?

.

Саме в цьому напрямку. Хіба ви не бачили? Схоже на блакитне світло, — з деякими сумнівами запитав Брунд.

?

Синє світло?

.

Ні.

Можливо, ти помиляєшся, Брунд?

.

Брюнд знизав плечима. Певно. Але як тільки його голос упав, хтось у команді закричав: «Боже мій, подивися туди!». Брунд трохи злякався і відразу ж пильно повернув голову. Але в той момент, коли він повернув голову, його обличчя миттєво змінилося.

,

Марта вище, що це за чорт

Мовчазна печера була вкрита льодом і снігом. Лід, який не танув тисячі років, утворив блакитну стіну. Льодовики опускалися вниз, утворюючи лінії. У темній печері перехрещувалися отвори, що утворилися природним шляхом. Однак у цьому надприродному творінні природи було нагромаджено багато рукотворних об'єктів.

,

Якщо ви уважно пошукаєте, то знайдете багато коробок з товарами від Круза. Емблема орла на них вказувала на те, що ці ящики колись були військовими поставками. З іншого боку стояло багато дерев'яних бочок. Ці бочки надходили з форту Валленден, Лантонілан і навіть далі. Ці бочки і дерев'яні ящики були наповнені всілякою їжею. Якби хтось прийшов сюди, то подумав би, що помилково потрапив до підземного сховища Морозного Велетня.

.

Але це було справжнє лігво дракона.

.

Хоча тут не можна було побачити блискучих золотих монет, ювелірних виробів, безцінних творів мистецтва, золотого та срібного посуду або навіть сліпучих дорогоцінних каменів, які найбільше любили дракони, була лише їжа. Маринована яловичина, ковбаси, заморожена риба, йогурт, хліб, фрукти, банки з медом і цукерками складені разом.

.

Але ця печера, схожа на цукерковий будиночок відьми, насправді була схованкою Шита, Морозного Дракона.

.

Далі буде. Якщо вам сподобалася ця робота, ви можете прийти на ., щоб проголосувати за рекомендацію та щомісячні голосування. Ваша підтримка – моя найбільша мотивація.

761

Розділ 761

Зараз, у цей момент.

.

Серед їжі бігала фрикаделька. Якщо ви придивитеся уважніше, то побачите, що він переміщує товари один за одним у глибшу частину печери. Фрикаделька мала пару крилець. Хоча крильця нагадували людям смажену індичку на новорічному святі, у неї була пара жирних кігтів. Кігті були короткими і маленькими, але вони все одно могли схопити коробки і потягнути їх назад. Його товсті і міцні задні лапи були явно надмірно розвинені. Він погойдувався під час ходьби, наче не міг поворухнутися, якби не робив цього. Щоразу, коли фрикаделька робила крок назад, її хвіст, який був завтовшки з відро з водою, погойдувався і видавав пихкаючий звук.

Якби не щільна і красива бліда луска на тілі і дві пари рогів, які довели його ідентичність, більшість людей подумали б, що це бегемот, а не дракон.

.

Незважаючи на те, що Шита був справжнім драконом, Морозним Драконом, який був дуже рідкісним явищем навіть серед раси драконів, він був відкинутий драконячою расою, коли він був молодим. Тому що, будучи драконом, він не зберігав своє багатство, а захоплювався збором їжі. Батьки Шита подумали, що це ганьба, а потім вигнали його в перший же день, коли він зміг бути самостійним. Власне, саме цей досвід і створив боязкий характер Шита. Однак він залишився задоволений своїм характером і своїм нинішнім життям. Люди завжди' давали йому багато смачної їжі, і в цьому місці було дуже комфортно жити. Звичайно, було одне. Зрештою, Шита все ще залишався драконом. Він відчував, що люди думають, що він їх не помічає, що було образою його інтелекту. Насправді, чи то для Вероніки, чи то для Аррека, Шита вже помітив цих людей з того моменту, як вони увійшли в льодовик. Якщо інтелект людини був прямо пропорційний можливостям його мозку, то інтелект Шита, ймовірно, був прихований в його товстому тілі.

Шита вперся підборіддям у кігті і трохи задумався. Він ніби пам'ятав, що в нього ще є робота. Він готувався до переїзду ще два тижні тому. Здавалося, що люди нічого доброго не задумали, і Шита ніколи не турбувався про боротьбу з цими скромними створіннями. Хоча дракони, ймовірно, думали, що він боязкий дракон і ганьба драконячої раси, Шита так не думав. Навіщо воювати? Користі від того, що воювати, не було. Боротьба витрачала калорії, і йому було нелегко зібрати стільки смачного і виростити себе білим і товстим. Не варто було влаштовувати неприємності з тими бідними, сільськими авантюристами. У «Дев'яти Феніксах» існувала стара приказка, і Шита завжди вважав її своїм девізом: ті, кому нема чого втрачати, не бояться тих, хто носить взуття. А тепер він просто відчував, що це він у взутті. Як його можна було сплутати з тими жебраками?

Загалом наш витратив близько двох тижнів, щоб перевезти всі предмети, які можна було перевезти за два дні. Тим часом вони навіть використовували магію, щоб компенсувати час, який вони змарнували, коли раптом заснули. Магія Шита також була унікальною. Він назвав це магією мудрості. Його конкретні принципи полягали в тому, щоб не використовувати неприємні заклинання, не використовувати занадто довгі заклинання, не використовувати заклинання, які вимагали рухів, і не використовувати заклинання, які були занадто виснажливими.

.

Решта були ексклюзивними заклинаннями Господа Шита.

Після того, як печера спорожніла, вона стала просторою, за винятком одного місця. У центрі печери між блакитною землею і стелею печери стояв стовп інею. Ця колона не була схожа на крижану призму, яка була заморожена водою. Здалеку вона більше нагадувала трапецієподібну крижану стіну, а на передній частині стіни була інкрустована «сонцем». Якщо бути точним, то це був об'єкт, який постійно випромінював світло і тепло в зовнішній світ. Чотири срібні кільця оточували цю кулю світла і повільно оберталися в чотирьох напрямках. А далі від кулі світла знаходилися маленькі, схожі на ртуть сфери, які також оберталися на тій же орбіті. Якщо уважно порахувати, то всього було тридцять шість груп ртутоподібних сфер різного розміру, що оточують кулю світла.

! - !

Це була вічна енергія. Відьми дали йому назву Серце дракона. Згідно з легендою, це був божественний предмет, який король драконів Бахамут виніс із стародавніх руїн. Всього у Вонде було дванадцять таких Сердець Дракона, але три з них були знищені в полум'ї війни. Решта шість все ще були в руках драконів, а решта три пропали безвісти. Той, що був перед ними, очевидно, був одним із трьох зниклих Сердець Дракона. Шита подивився на цю штуку і якусь мить завагався. Потім він викрутив своє тіло, схоже на фрикадельки, вгору по колоні, схопив срібні кільця і вийняв цю штуку з бурульки. Потім він подивився на порожню канавку, що залишилася на бурульці. Трохи подумавши, він дістав сірий дорогоцінний камінь завбільшки з умивальник і вклав його всередину. Треба було сказати, що розмір був якраз підходящим.

.

Тільки тоді м'ясний дракон задоволено кивнув. Тримаючи в руках Серце Дракона, він швидко сховався в глибині печери.

Господи, це саме те місце. Маг подивився на вузьку щілину між двома льодовиками неподалік. Він обернувся і шанобливо вклонився великому герцогу Арреку, шанобливо відповівши. Тіло Аррека в цей момент було нахилене. Здавалося, що навіть шуба з оленячої шкури була занадто важка, щоб він міг випрямитися. Він був схожий на старого чоловіка з однією ногою в могилі. Але коли він стояв перед усіма, однієї його аури було досить, щоб вони навіть не наважувалися голосно дихати.

.

Він подивився на тріщину. Тріщина була похила під шаром льоду, товщина якого сягала сотень метрів. Усередині тріщини було море блакиті. Коли він продовжував дивитися вперед, його зір був закритий тінями. Ще до того, як Аррек відкрив рота, його послідовники вже запалили смолоскипи. Незважаючи на те, що світ Вонде Сіель око використовував магію для освітлення, в більшості невідомих областей магія насправді була нестабільним існуванням. Його можна було помітити за якимось невідомим існуванням, а також це могло спричинити деякі неприємності, які ви не хотіли бачити, особливо в Шварцвальді.

Вогонь швидко осяяв печеру. Вузька і довга щілина, здавалося, простягалася в глибини пекла. Аррек, природно, сам не ризикував. Спочатку він відправив туди команду лицарів. Ситуація всередині виявилася кращою, ніж очікувалося. Посланий лицар швидко повернувся назад і повідомив, що все благополучно.

?

Дракон дійсно пішов. Мій Господь мудрий. Супроводжуючий чарівник відразу ж улесливо відповів. Дракони дуже зарозумілі. Як правило, вони не влаштовували пасток у своїх лігвах. Якщо це так, то чому б нам негайно не зайти і не знайти Серце Дракона, мій Господи?

А як щодо двох мисливців? — раптом спитав Девард.

,

Аррек обернувся і глянув на нього. Він був трохи нетерплячий. Ще з часів битви при Ампер-Сіле цей хлопець програв юнакові. Здавалося, що він зазнав великої невдачі. Навіть його здатність щось робити значно зменшилася. Це викликало у Аррека велике невдоволення.

Девард здригнувся і відразу зрозумів, що має на увазі Аррек. Він обернувся з похмурим обличчям і жестом звернувся до Лицаря, що стояв позаду нього.

.

Убийте їх.

Коли дівчина-мисливець, що ховається в крижаному полі, побачила цю сцену, їй майже відразу захотілося кинутися вгору, але її руки занурилися в сніг і вона змусила себе стриматися. Брандо обернувся і подивився на холодні червоні кісточки пальців дівчини. Він не міг стриматися, щоб не запитати втішно: «Твій брат там?»

.

Пея завмерла і повільно похитала головою.

Навіть якщо він там, ми не можемо його врятувати. Бачиш того Лицаря? Брандо вказав на Чорного Лицаря, який охороняв периферію печери. Він не міг стриматися, щоб не примружити очі. Це має бути Орден Мертвого Лицарського Полку Всіх За Одного. Позиція Аррека в цій організації не низька.

Брандо, ти щось знаєш? Вероніка лежала на іншому боці, насупившись, дивлячись на Чорного Лицаря. Однак, на відміну від Брандо, вона не могла не відчувати себе трохи наляканою. Вона виявила, що кожен з Чорних Лицарів мав слабке коливання сили стихій, що означало, що ці лицарі були принаймні на піку рівня Золота та Пробудження стихій. Але ключовим було те, що вона знала, що це насправді консервативна оцінка, тому що вона виявила, що багато лицарів вже мали ознаки Пробудження стихій. Вона примружила очі. Важко було приховати Лінії Закону тих, хто тільки-но вступив у стадію Пробудження Стихій.

Чорних лицарів було сотні. Вероніка зрозуміла, що ніколи раніше не чула про походження цих Чорних Лицарів. Насправді, вона раптом зрозуміла, що навіть сам , здається, не має чіткого розуміння світу. Всі чотири святі собори вважали, що «Всі за одного» були культом, але важко було сказати, як багато світ, включаючи простих вельмож, знав про внутрішню частину цієї організації.

Брандо почув запитання Вероніки і злегка посміхнувся: Це нормально, що ви не знаєте, леді Вероніка. Ми часто чуємо про сектантів, і світ їх ненавидить, але коли справа доходить до розуміння, невідомо, скільки людей насправді знають про них. Адже заборона Святого Вогняного собору існує, і хто наважиться без дозволу заглиблюватися в розуміння цих сектантів? Навіть вельможі Круза, боюся, схожі.

З того, що ти сказав, ти, здається, дуже добре їх знаєш, хлопче? Вероніка обернулася і з деяким інтересом запитала.

.

Природно, чарівники знають більше. Чотири найвідоміші гілки сектантів: «Срібна небесна змія», «Культ овечої голови», «Всі за одного» та «Пастухи дерев». Серед них Культ Овечої Голови - поплічник диявола, що виділяє сірки з ніг до голови. Вони допомагають дияволу творити зло, але насправді про це не варто згадувати. Срібна Небесна Змія вірить в їх агностицизм, вважаючи, що дослідження знань і порядку смертними порушує таємничу велич самого світу. В основному вони націлені на чарівників і не мають нічого спільного з середньостатистичною людиною. Головними ворогами Чотирьох Святих Соборів є, власне, «Всі за одного» і «Пастухи дерев».

У цей момент Брандо на мить зупинився, перш ніж продовжити, але насправді між ними є велика різниця. Пастухи дерев Кажуть, що пастухи дерев колись належали до Небесного Кільця друїдів. Після падіння Вавилонської фортеці один із Засохлих відколовся від первісних друїдів. Пізніше це плем'я пішло за Темним Драконом і стало жахливим Легіоном Пастухів Дерев, так вони і отримали свою назву.

Пастухи дерев, пастухи дерев Вероніка пробурмотіла сама до себе.

.

Брандо кивнув: «Але Темний Дракон був переможений Чотирма Мудрецями, і Пастухи Дерев також розбіглися в усі боки, їхнє місцезнаходження невідоме. Коли вони з'явилися знову, вони вже були такими ж божевільними, як і зараз. Але на відміну від , який з ентузіазмом прагне підірвати порядок цивілізації, пастухи дерев завжди були одержимі ідеєю крадіжки «родоводу Бога».

Крадіжка родоводу Божого? Міс Стипендіатка нарешті не втрималася, щоб не спитати, коли почула це.

.

Брандо озирнувся на Скарлет. Ця гірська дівчина колись стала жертвою Пастухів дерев, та й сам він дуже постраждав. Але навіть він не знав кореня божевілля Пастухів. Це також була нерозгадана таємниця, яку шукали гравці. Він похитав головою і сказав: Ніхто не знає відповіді на це питання, і це не те, про що ми хочемо зараз говорити. Ми хочемо знати нинішнього ворога

,

Він перебив Шідо і продовжив: «Пастухи дерев» — це просто вільна організація. Хоча існує дванадцять патріархів, вони фактично є незалежними. Учні Чорного Полум'я, які покладаються на них, є типовим прикладом. Як всім відомо, Учні Чорного Полум'я відокремилися від колишнього Культу Овечої Голови, але зовсім інший. Це безпрецедентно сувора організація. Наскільки мені відомо, вони ховаються в будь-якій цивілізованій країні Вонде, замишляючи будь-яку змову, щоб повалити режим, створити хаос і війну.

Не буде перебільшенням сказати, що за половиною, а то й більшою кількістю воєн і змов у Вонде стоїть тінь «Все за одного». Але це така величезна організація, яка нерозривно пов'язана з дворянами, але вона схожа на невидимого монстра. Про це знають всі, але ніхто не знає, що це таке. Брандо насупився. У своєму попередньому житті він наполегливо працював, щоб знайти організацію, яка стоїть за , але це було марно. Нарешті він прибув до Греція, країни лицарського полку, і виявив, що мережа та пазурі були по всьому світу, ніби цьому немає кінця.

Всі країни? Шідо, схоже, був шокований цим реченням.

Але Брандо завагався і відповів: «Може бути виняток».

Де? Вероніка озирнулася на нього. Вона сподівалася, що це Круз, але також знала, що це малоймовірно. У Святий Вогняний Собор серйозно проникла організація , не кажучи вже про саму Імперію. Це був безпорадний факт, не кажучи вже про те, що більшість дворян також вважали, що «Все за одного» є відносно поміркованим культом.

«Все за одного» проповідувало все як єдине ціле, і ця доктрина насправді збивала з пантелику багатьох людей. Тільки Брандо знав, що це насправді не сама правда, а сутінки.

Елеранта Брандо відповіла: «Єдина країна, де мудреці все ще існують».

! ,

Ах! Шідо не міг стриматися, щоб не скрикнути. Елеранта була єдиною країною, яка дотримувалася повного нейтралітету і не брала участі у справах материка. Святий Собор Природи також був віддалений від трьох інших Святих Соборів, і рідко брав на себе ініціативу в Священній війні. Ця країна була загадкою для більшості жителів Вонде.

Треба було про це подумати. — пробурмотіла вона.

Ви так багато сказали, але досі не розповіли про походження цього лицаря Брандо. — запитала Вероніка.

.

Я просто збирався сказати, що рис потрібно їсти по шматочку за раз, чи не так? Брандо злегка посміхнувся.

.

Він подивився на Чорного Лицаря.

7 !

У-у-у, схоже, що ваші щоденні десять тисяч сильних бабуїнів поки що не повернуться. Я сьогодні написав 7 тисяч слівбез ляпасів!

763

Розділ 763

.

Структура «Всі за одного» складається з сенату, таємної ради та другорядної ради. Члени вторинної ради називаються радниками. Багато з цих радників нерозривно пов'язані з дворянами різних країн, а деякі навіть самі є дворянами, наприклад, Аррек, герцог Сейфер і маркіз Йоакам. Існує незліченна кількість членів нижчого рангу «Всі за одного», але більшість членів ради насправді не тісно пов'язані з «Всі за одного». Вони отримують більше переваг від і платять менше натомість. Насправді це засіб «Все за одного», щоб завоювати серця людей. У них є якась зла чорна магія, невідомі канали інформації, розміщення помічників і обіг якихось небачених крадених речей. Наприклад, вони стоять за забороненою работоргівлею в Крусі, Сен-Осолі та Еруані. Хоча ці незаконні дії вже давно заборонені законом, на жаль, вони досить популярні серед дворян, а отже, стали розсадником зла. Сектанти використовують такі засоби, щоб заманити вас і наших брудних вельмож у розпусту, і використовують це як сполучну ланку, щоб повільно розбещувати їх. Кілька дворян стануть основними членами, і я думаю, що Аррек є одним із них.

Шідо трохи засмутилася, коли почула це. Це було не те аристократичне коло, яке вона собі уявляла. Їй було важко уявити, що серед її друзів може ховатися сектант. Вона не могла втриматися, щоб не насупитися і не запитати, містере Брандо, чи правда те, що ви сказали? Як же

.

Шідо, ти недосвідчений, тому не знаєш, наскільки зловісний цей світ. Більшість з того, що сказав Брандо, правда, вельможі Імперії, зітхнула Вероніка.

! 113 . .

Брандо мовчки чекав, поки вони обоє закінчать. Він знав, що Вероніка має привід зітхати, адже вона теж належала до аристократії. Природно, їй було шкода загального занепаду і розбещеності цього класу. Однак це не так. Всі думали, що він син Священного Меча Дарія і успадкував славу Гірського Лицаря, але тільки сам Брандо знав, що в його серці живе більш благородна і зарозуміла душа. Потім він продовжив: Таємна рада складається з президента Таємної ради та 113 членів Таємної ради. Ці люди носитимуть срібний перстень Кільчастого Змія і шанобливо звертатимуться один до одного як «Ваша Високоповажність». Вони борються за спільну мету, яка полягає в тому, щоб повернути світ під владу Сутінкового Дракона. Як правило, є дві вимоги, щоб стати членом Таємної ради. По-перше, ви повинні мати фанатичну і мудру віру в доктрину «Всі за одного». По-друге, ваша власна сила повинна бути вище рівня активації стихій. Амман, якого ми вбили минулого разу, має бути членом Таємної ради. Я знайшов це в його Розмірній дірі. Брандо дістав блискучий срібний перстень, на якому кружляли дві змії, кусаючи один одного за хвости.

113 .

Вероніка пирхнула тихо, дещо зневажливо. Товариство «Все за одного» налічувало 113 членів Активації Стихій, але Святий Вогняний Собор мав більше. Навіть Лицар Сім'ї Полум'я значно перевищив цю кількість. Основна сила суспільства «Все за одного» полягала в тому, що в її очах було не більше, ніж це. Брандо відчував її емоції, але не відразу нагадав їй. Натомість, продовжив він, що стосується Ради старійшин і голови Таємної ради, то ніхто не бачив осіб цих людей. Навіть загальна кількість старійшин невідома. Про їх існування згадується лише в деяких уривчастих відомостях. Але я думаю, що особистості цих людей повинні бути не меншими, ніж у Дванадцяти Патріархів Пастухів Дерев, і їхня сила має бути однаковою.

Вероніка кивнула, показуючи, що згодна з цим припущенням. Але вона підвела голову, і з її смарагдово-зелених очей вирвалися два гострі погляди. Ці два погляди впали на обличчя Брандо, Ця інформація також була отримана від чарівників Чорної Вежі.

,

Ні, це розслідування Сіель а, коли він був живий. Брандо злегка посміхнувся і впевнено відповів.

Вероніка глянула на нього. Вона вже знала особу Брандо з новин, надісланих Святим Собором, і, природно, знала особу Сіель а. Вона знала, що Сіель довго досліджував суспільство «Все за одного», перш ніж він зник. Навіть вельможі, які знали про це, думали, що геніальний гірський чарівник загинув від рук суспільства «Всі за одного». Все це були помилки минулого, і Святий Вогненний собор теж зіграв в цьому безчесну роль. У жінки-командира в душі можуть бути сумніви, але вона не хотіла заплутуватися в цій темі.

! ���

Взагалі кажучи, Рада старійшин рідко втручається у справи суспільства «Всі за одного» у світському світі. Звичайно, ми мало знаємо про реальну владу, яку вони мають. Однак світські сили суспільства «Всі за одного» дійсно знаходяться в руках голови Таємної ради. Два з них є найвідомішими. Один з них – Орден Хаосу, а інший – Лицар у чорних обладунках, якого ми бачимо зараз. Вони мають ще одну назву – Орден Мертвого Лицаря. Ці дві сили можуть бути мобілізовані лише наказом у Раді, підписаним головою Таємної ради. Це свідчить про те, що особистість Аррека, швидше за все, незабаром буде підвищена до члена Таємної ради. Якщо це досить збіг, можливо, він заповнює вакансію, викликану смертю Аммана

.

Ой, тихо засміялася Вероніка, Тож це все одно наша відповідальність.

Саме так, тому сьогодні наш обов'язок – і надалі тримати цю вакансію порожньою. Брандо грайливо сказав: «Вельможі Еруена часто скаржаться, що витрати дворянського парламенту занадто високі. Я думаю, що суспільство «Все за одного» має мати таку саму проблему. Давайте знайдемо спосіб допомогти їм її вирішити.

Ці слова розсмішили всіх, крім вельмож Круса, адже слова Брандо були палицею з двома кінцями, безжально знущаючись над ними. Ви такі жартівливі, містере Брандо, міс Стипендіатка, природно, почула прихований сенс у словах Брандо і не могла не похвалити його м'яко.

.

Однак позаду міс Скарлет, здавалося, розгубилася. Вона подивилася на Шідо з легкими ревнощами і занепокоєнням, потім злякано доторкнулася до каблучки на пальці.

,

Я серйозно, але мушу нагадати всім, що кваліфікація члена Ради Товариства «Всі за одного» – це фанатичні та мудрі переконання. Що стосується справжніх фанатиків, то це те, чого їм не бракує в останню чергу, відповів Брандо.

Що ти маєш на увазі? Вероніка раптом почула прихований сенс у його словах.

Наскільки мені відомо, орден Мертвого Лицаря – це не менше тридцяти тисяч осіб. Більшість із них мають ту силу, про яку ми зараз говоримо. А серед світських сил «Всі за одного» статус Ордена Мертвого Лицаря набагато нижчий, ніж у Ордена Хаосу, повільно сказав Брандо.

Всі вдихнули ковток холодного повітря, раптом зрозумівши, чому Брандо попросив їх зберігати спокій. Перед обличчям такого величезного ворога справді краще було бути обережним.

Але Аррек повинен померти не тільки через уламок порталу в його руках, не тільки через те, що він є членом «Все за одного», але й тому, що я думаю, що тут є люди, які мають більше причин для помсти. Брандо глянув на Пею, руки дівчини-мисливця стиснулися в кулаки, її тіло напружилося і злегка затремтіло. Через деякий час вона розплющила очі, подивилася на Брандо своїми темними і трохи дикими очима і, задихаючись, відповіла: Дякую, лорд лицарю.

Всі розуміли, що мав на увазі Брандо. Насправді, коли вони побачили, що дракон злетів у небо, вони знали, що Аррек, мабуть, чекає, коли Морозний Дракон Левеня Морозного Ікла вилетить зі свого гнізда, але він не знав, що зробив фатальну помилку.

.

Вдалині на засніжених рівнинах безшумно падали тіла двох мисливців, кров витікала назовні, а потім вмерзала в лід.

Далі Аррек і його підлеглі з вже почали входити в довгу і вузьку щілину. Першими увійшли рядові солдати дворян, а за ними – Чорні лицарі Ордена мертвих. Їх розділили на три групи і входили одна за одною. Аррек і його особиста охорона увійшли останніми.

.

Брандо потер руки і холодно подивився на сцену. Він не наважувався підійти надто близько. Хоча у нього не було великої проблеми, він не міг гарантувати, що інші не будуть помічені. Срібний лицар поруч з Арреком, Сільвія, був справжнім майстром рангу стихій, не кажучи вже про те, що навколо нього було кілька чарівників. Брандо також не довіряв вельможам Крус, яких Вероніка привезла з собою. Фактично команда підтримувала . Крім нього, який міг зв'язатися з Метішою з його вищим авторитетом як , канали зв'язку інших були повністю закриті.

.

Ніхто не міг гарантувати, що люди, які їх оточують, не є членами «Все за одного».

Ти чітко бачив людей навколо Аррека, маленький?

,

Є кілька чарівників, яких я ніколи раніше не бачив, і у мене немає про них ніякого враження. Вони повинні бути членами організації «Всі за одного». Серед них і Девард. Я думала, що він мертвий. Не дивно, що ми не змогли знайти його тіло після битви при Ампер-Сіл. Брандо кивнув.

Чи будемо ми тут чекати, поки вони вийдуть? — спитав Шідо.

.

Ні, крижані печери під Морозним Іклом простягаються на всі боки, а всередині є багато ходів. Ми повинні знайти спосіб слідувати за ними і влаштувати великому князю сюрприз. — відповів Брандо.

?

Зараз?

.

Зачекайте хвилинку.

Але, пане Брандо, хіба ви не казали, що всередині є Морозний Дракон? Шідо обернувся і з цікавістю подивився на нього.

.

Я теж сказала, що це дуже боязко.

Шита й справді був дуже боязкий, чи то він сам, чи сам дракон визнає це, чи ні. Одна з причин, чому він жив у цих блакитних крижаних печерах, як павутиння, полягала в тому, щоб уникнути небезпеки. Це була дуже зручна точка. Так само, як і тепер, він міг покласти свої кігті на крижану ущелину, вкриту синьо-білими тріщинами, і сховатися в тіні. Його зелені очі були нерухомі, коли він підглядав за непроханими гостями.

.

Однак останніми днями стало все важче переміщатися між цими щілинами.

Команда Аррека насправді була неподалік від Шита, але ніхто не здогадувався, що навколо них ховається дракон. Величезне біле тіло Шита зі світло-блакитними смугами йшло за напівпрозорими крижаними стінами, а перехресні крижані призми здавалися його природним покровом. Він наказав своїм послідовникам, групі смердючих мешканців крижаних печер, покритих білим волоссям, напасти на людей, а сам створив за ними зсув.

764

Розділ 764

,

Про Підземних мешканців згадувати не варто, але раптовий обвал став величезною проблемою для Аррека. Коли цього ніхто не очікував, на льоду раптом з'явилася величезна тріщина, і з сильним поштовхом обвалився тунель довжиною в півмилі під льодом. Величезні шматки льоду падали з усіх боків, і рядові солдати дворян миттєво гинули або були поранені.

.

Чарівники, що стояли поруч з Арреком, негайно використали заклинання, щоб підтримати світло-зелений бар'єр. Лід і сніг, які важили більше кількох тонн, скрипіли, притискаючись до бар'єру. Примарні обличчя чарівників відразу ж зблідли, зробивши їх більш схожими на собі подібних. Шкода, що Шитах не мав наміру повністю зруйнувати своє гніздо. В іншому випадку вони можуть бути закінчені разом з його маленьким заклинанням. Шита йшов по падаючому льоду, наче неквапливо прогулювався. Морозні дракони могли ховатися в Крижаному диханні. Завдяки древнім здібностям, прихованим у їхній крові, поки вони пристосовувалися до навколишнього середовища, людські сили точно не змогли б їх відкрити.

.

Він мовчки підійшов до Аррека і простягнув кігті, бажаючи розірвати цього хлопця на шматки. Але в цей час двоє Чорних Лицарів поруч з Арреком раптом обернулися, і червоні очі під сталевими масками злегка засвітилися.

?

Що це таке?! Вони кричали одночасно.

Шита з переляку підстрибнув і кинувся вперед, розправивши крила і врізавшись їм у груди. З приглушеним тріском нагрудники двох Чорних Лицарів провалилися, як картон, і вони вилетіли одночасно, врізавшись у крижану стіну позаду себе. Шита кинувся вперед і підняв два трупи, які майже були розбиті на металеві пластини. Він не наважився більше залишатися і розвернувся, щоб утекти. На щастя, крижана печера сильно тряслася, і зверху з гучним гуркотом падала велика кількість льоду і снігу. Якусь мить ніхто не помітив, що зникли двоє людей.

Чарівникам навколо Аррека знадобилося чимало зусиль, щоб зупинити обвал і прорити тунель крізь лід. Колишній герцог нарешті встиг провести підрахунок персоналу і виявив, що щонайменше триста його рядових солдатів зникли безвісти. Лицар ордена також зазнав великих втрат.

.

Його обличчя відразу потемніло.

.

Девард виплюнув сніг у рот і незадоволено підійшов. Він з якимось страхом озирнувся навколо. Сила природи була немислима для смертних. Навіть якби він був силою Пробудження Стихій, якби лід з обох сторін дійсно зруйнувався, він зміг би перетворитися лише на шматок твердого льоду, який замерз назавжди.

.

Це, мабуть, справа рук тих печерних людей. Лицар біля Аррека закрила обличчя і ненависно сказала: Обличчя Сільвії було подряпане гострим льодом, щоб захистити свого повелителя. Її обличчя було в крові, і вона виглядала жахливо.

.

Девард кивнув. Ніхто не думав, що господар цього місця взагалі не поїхав. Вони особисто відчули ауру Дракона, яка доносилася за десятки кілометрів. Ніхто не міг імітувати таку ауру

,

На щастя, вони відступили. — відповів Девард з якимось затяжним страхом.

.

Аррек подивився на тунель, який був тимчасово відкритий. Печерні люди дійсно безслідно зникли. У драконів завжди були свої послідовники. Наприклад, Чорний Дракон і Гобліни, Червоний Дракон і Кобольди часто змішувалися між собою. Срібний Дракон часто отримував послуги ельфів, а Золотий Дракон любив жити з Феями. Для Морозного Дракона не було нічого незвичайного в тому, що він залишив у своєму лігві кілька печерних людей, щоб вони командували.

.

Він на мить задумався і відчув, що немає нічого незвичайного, тому сказав: Ходімо далі.

Чого герцог не очікував, так це того, що Шита теж злякався з розуму. Він не очікував, що Чорний Лицар буде настільки могутнім, щоб ледь не викрити своє місцезнаходження. Отримавши цей урок, Шита відразу ж вирішив відмовитися від нападу на цих людей. Натомість він знайшов безпечне місце, щоб сховатися і подивитися, що вони роблять.

Шита відчував, що грає в гру з цими людьми, але безпека була його першочерговою турботою. Це не мало нічого спільного з мужністю, а з мудрістю. Принаймні, так він думав.

Тож наступного разу він таємно пішов за цими людьми і не напав. Він побачив, що їм зовсім не нудно через довгий тунель під льодом. Він не міг не думати, що ці люди дійсно нудні.

, ���

Але невдовзі він побачив групу людей, які зайшли до його лігва

.

Аррек повільно увійшов до зали, яка природним чином утворилася під лід. Зал був дуже просторим, але навколишній лід утворював безліч дивних призм, і весь зал був забарвлений в слабкий блакитний відтінок. На землі також лежав тонкий шар крижаного туману. Він підвів очі і впав на трапецієподібну крижану стіну посеред залу. У центрі крижаної стіни знаходився рідкісний дорогоцінний камінь. Це був сірий дорогоцінний камінь, яскраво сяяв, не заломлюючи вогонь. Зсередини назовні він випромінював яскраве світло, ніби всередині було сонце.

Аррек стиснув губи і подивився на сцену. Бліде світло від дорогоцінного каменю вирізало кілька глибоких тіней на його худорлявому обличчі. Хоча він завжди був серйозним, йому довелося визнати, що він ніколи не бачив дорогоцінного каменю такого дивовижного розміру. Цей дар з давніх-давен був заввишки з людину. Такого кристала в природі взагалі не існувало. Це могло бути лише рукотворне творіння.

.

Герцог байдуже озирнувся. Ніхто ніколи не бачив Серце Дракона, але чарівники відчули нескінченну силу, що виходить від дорогоцінного каменю. Це була чиста магія, суть магії після очищення. Чарівники «Все за одного» не могли не відповісти тремтячим голосом: «Мій Господи, це може бути Серце Дракона».

.

Аррек кивнув. Власне, він і сам це відчув. Деякий час він перебував у царстві вершини золота і відчував силу дорогоцінного каменю. Він відчував хвилі резонансу, випромінювані дорогоцінним каменем, ніби в ньому була стримувана бурхлива енергія, і вона вирвалася назовні в будь-який момент.

.

Згідно з історичними записами, Серце Дракона було вічним джерелом енергії, як і те, що вони бачили перед собою.

?

Побачивши, що Аррек киває, чарівники відразу ж поворухнулися. Вони почали з периферії залу і за допомогою магії досліджували підлогу залу дюйм за дюймом. Хоча гордість драконів навряд чи влаштує пастку, хто знав, чи знайдеться серед драконів покидьок?

.

Результат виявився саме таким, як і очікував Аррек. Незабаром чарівники повернулися зі звісткою, що пасток немає навіть на бурульці і дорогоцінному камені.

Похмурий вираз обличчя Аррека трохи полегшав, але все одно було страшно. Він повернувся назад і наказав Чорному Лицареві йти за ним: Іди і зніми його. Будьте обережні, щоб не зламати його. Ви повинні знати, наскільки це важливо для нас.

Чорні лицарі кивнули і зробили так, як їм сказали. Під керівництвом лицаря-капітана до бурульки разом підійшов десяток Чорних Лицарів. Але саме в цей час сталося щось дивне. Під пильним оком натовпу десяток Чорних лицарів, включаючи Лицаря-капітана з активацією стихій, безслідно зникли.

.

Всі були приголомшені.

.

Настільки, що в залі під льодом було так тихо, що було чути навіть падіння шпильки.

Це були тринадцять потужних сил активації стихій, а також справжній майстер активації стихій. Ніякої реакції не було зовсім, і вони просто так зникли? Чарівники не могли втриматися, щоб не протерти очі, майже подумавши, що бачили неправильно.

Аррек холодно повернув голову і подивився на своїх підлеглих. Що відбувається?

.

Чарівники перезирнулися. Як би вони на це не дивилися, це здавалося пасткою. Однак вони вже перевірили, і проблем взагалі виникнути не повинно. Що ж до запитання великого князя, то вони не мали змоги на нього відповісти і могли тільки стояти ошелешені.

.

На обличчі Аррека з'явився розчарований вираз. Він показав на рядових солдатів з іншого боку і наказав: Хлопці, переходьте.

, -------------------------------------

Обличчя рядових солдатів відразу змінилися, але вибору в цьому місці у них не було. Їм залишалося тільки тремтіти і йти в тому напрямку. -

.

Але саме в цей момент сталося диво. Рядові дворяни стояли під бурульками чудово. Здавалося, що все, що відбувалося раніше, було лише ілюзією.

.

Аррек був трохи здивований і не міг стриматися, щоб не насупитися. Але після хвилинного вагання він негайно наказав Чорному Лицареві: «Хлопці, переходьте».

.

Гра Чорного Лицаря була набагато кращою, ніж у рядових солдатів. Вони злегка вклонилися, а потім пішли до бурульок. Але цього разу, коли вони були на відстані близько тридцяти футів, повторилося те саме. М'яким помахом весь Чорний Лицар, включаючи рядових солдатів дворян, безслідно зник.

.

Тепер усі були приголомшені. Рядових солдатів дворян можна було проігнорувати як гарматне м'ясо, але дві партії Чорного Лицаря разом з тією, що була втрачена під час попереднього краху, становили майже третину Чорного Лицаря, який був виведений під час цієї операції. Навіть якби Таємна рада розслідувала цю втрату, ніхто не міг би нести за це відповідальність.

!

Майже сотня потужностей активації стихій зникли просто так. Ніхто не міг змиритися з таким контрастом. Обличчя Аррека було холодним, як лід, доповнюючи навколишнє оточення. Здавалося, він нарешті щось зрозумів. Він обернувся і заревів: Хто це! Забирайся звідси!

.

Голос великого князя прокотився і луною пролунав у крижаній печері, але, на жаль, відповіді не було. Це сталося тому, що Шита лежав на землі і дивився на те, що відбувається під льодом. Він не міг не покотитися по землі і не випустити шиплячий сміх. Але якщо хтось опиниться там у цей момент, то побачить білу кульку плоті, що котиться по землі. Ніхто не зміг би сказати, що це дракон. Далі буде. Якщо вам подобається ця робота, ви можете прийти . проголосувати за мене. Ваша підтримка – моя найбільша мотивація.

765

Розділ 765

.

Голос Аррека був зустрінутий порожнім відлунням. Вираз обличчя ерцгерцога в цей момент виразно був схожий на темні хмари, що збираються на поверхні моря, немов назріває небачена страшна буря. Однак мало хто помічав, що він хмуриться, а в очах з'явилася нотка занепокоєння. Він раптом злякався, що проклятий дракон все ще тут.

Побачивши, що на його запитання немає відповіді, Аррек зітхнув з полегшенням. Він не був Брандо і ніколи не чув про дракона, який міг би бути таким боягузливим. Аррек і раніше бачив гігантського дракона. Це було тоді, коли він був молодим на полі бою Священної війни. Він бачив гору імператора Кіррлуца, Грандо Великого. Ще з часів Короля Полум'я Гретель королівська сім'я Кірлутц мала традицію підписувати контракт з гігантським драконом, що було однією з причин, чому імперія Кірлутц була такою впевненою в собі.

.

У нього склалося глибоке враження про зарозумілість дракона, тому він не сумнівався, що на них чекає хитрий і підлий дракон. Побачивши, що вираз обличчя Аррека розслабився, оточуючі наважилися заговорити. Один з чарівників виступив наперед і сказав: «Господи, ми підозрюємо, що дракон скористався нашим непорозумінням». Можливо, він розмістив пастку на вершині печери. Будь ласка, дозвольте нам перевірити це.

Аррек кивнув, але все одно сказав: Будь швидким. Цей дурний дракон скоро має повернутися.

.

Чарівники кивнули і зробили так, як їм сказали. Звичайно, їм не знадобилося багато часу, щоб знайти величезний магічний масив на вершині Крижаної зали. Коли чарівники «Все за одного» оглянули магічний масив, вони не могли не з'ясувати, що насправді це був масив телепортації.

Іншими словами, ті нещасні хлопці, яким пощастило раніше, помилково потрапили в це коло телепортації і були відправлені в якийсь невідомий куточок світу.

?

Але проблема в тому, що коли активується коло телепортації, чи не потрібна для цього згода людини, яку телепортують? Це суперечить основним принципам магії! Чарівники відразу відчули, що це трохи немислимо.

.

Поверх шару льоду над ними Шита сміявся так сильно, що бився головою об землю. На щастя, шар льоду був досить товстим, інакше люди в залі внизу могли б помітити відхилення.

Насправді причина була дуже проста. Магічне коло покривало сферичний простір. Коли магічне коло почало діяти, Шита також був одним із одержувачів. Тому він просто повинен був постійно відповідати: «Так, я той, кого телепортували». Приймати! Хороший! Активуйте Магічний масив! Потім він міг спостерігати, як невдачливого Чорного Лицаря телепортували.

Що стосується того, чому його не телепортували, то причина була ще простішою. Загальновідомо, що кола телепортації мають свої межі. Якби він міг перевозити лише чотирифунтові предмети, він би не працював на шестифунтових товарах. У межах цього ліміту він працюватиме лише на тих «товарах», які можна буде використовувати.

А з тілом, схожим на фрикадельки дракона, він майже напевно мав зайву вагу.

.

Шита пам'ятала, куди вела формація. Він почухав потилицю, наче не міг чітко запам'ятати. У всякому разі, це було дуже далеке і не веселе місце. Словом, Шита точно не захотів би туди їхати.

.

Чарівники «Все за одного» довго вчилися під магічним колом, але розібратися не могли. Врешті-решт вони змогли лише зробити висновок, що це закляття дракона, стародавня магія струн. Природно, це було не те, що вони могли зрозуміти. Що стосується таємничих візерунків на магічному колі, які явно складалися з сучасних магічних рун, то вони, природно, вважали за краще їх ігнорувати. Адже завдання тепер полягало не у вивченні магічного кола, а в тому, щоб знайти спосіб заспокоїти гнів герцога Аррека.

.

Аррек, здається, помітив, що ці хлопці дурні. Ці чарівники були його помічниками з Таємної ради, але шкода, що навіть будучи головою Таємної ради, він не зміг мобілізувати Орден Хаосу самостійно. Тому, крім Чорного Лицаря, він міг знайти лише деяких членів нижчого рангу, щоб скласти цифри. Щодо того, надійні ці люди чи ні, було зрозуміло з першого погляду.

Він холодно пирхнув і перервав їхню нісенітницю. Ваша місія полягає не в тому, щоб з'ясувати, як працює це заклинання, а в тому, щоб знищити його. У нас не так багато часу, тому краще не витрачати свої дорогоцінні життя даремно. Цей може бути дурним, але цього більш ніж достатньо, щоб заморозити вас у фруктовому морозиві.

.

Пане мій, — швидко відповіли чарівники. Хоча розібратися, як працює це магічне коло, трохи клопітно, знищити його дуже просто. Магічні кола насправді дуже крихкі, тому їх зазвичай ховають. Однак насправді це магічне коло плаває на льоду. Поки для його знищення використовується кілька заклинань, він більше не працюватиме.

,

Так, цей дракон здається трохи дурним. Якщо він поховає це магічне коло за льодом, нам буде набагато важче з ним впоратися. — сказав хтось уголос.

,

Аррек кивнув, але так не думав. Він відчував, що яким би дурним не був дракон, він не буде таким дурним, як ці хлопці перед ним. До того ж він уже був трохи нетерплячий. Він махнув рукою і дозволив чарівникам швидко розібратися з магічним колом.

У тихому переході ще не вщухав шум попередньої лавини. Брандо та інші йшли крізь тріщини льодовика. Вони навіть відчували дзижчання під темно-синім льодом з обох боків. Молодий принц ішов попереду всіх, міцно тримаючи обома руками Левове Ікло. У цьому замкнутому середовищі він був пильний, як кролик. Якби у нього були вуха, вони були б наколоті.

Учителю, пані командир легіону, ви щось чули? Гаруз раптом обернувся і запитав:

?.

Звук? Ні, ви маєте на увазі попередню лавину? Вчений здивувався і запитав. Це не лавина. Це звук льодовика десь тут. Це, мабуть, рух того боягуза. Молоді Морозні Дракони народжуються зі здатністю маніпулювати льодовиками. — перебив її холодний голос. Той, хто говорив, був Алоз. Ця панночка повернулася з поля бою. Казали, що вона не думала, що там весело, тому поспішила назад.

.

Брандо запитав її про бойову ситуацію, і, звичайно, все було так, як очікувалося. Гра Фреї виявилася кращою, ніж очікувалося. Єдиним нещасним випадком, ймовірно, була раптова хуртовина, але Мейнільд і Фрея вчасно зреагували і попросили всіх відійти в укриття. Насправді Брандо підозрював, що маленька самка дракона прилетіла ззовні, тому що боялася холоду.

.

Золоті Дракони, як і Червоні Дракони, любили спекотне середовище. Природно, пристосуватися до таких льодовиків вони не могли, не кажучи вже про температуру в хуртовинах, яка часто опускалася нижче нуля. Однак штормів на цьому льодовику було небагато, і Брандо підозрював, що за ним може стояти чарівний приплив.

,

Як тільки Алоз заговорив, інші замовкли. Тепер всі знали, що маленька дівчинка перед ними насправді був страшним драконом. Навіть тепер посланець Герда все ще лежала на ношах.

Очі Алоза блищали. Тільки Харуз трохи звик до звичок панночки драконячої раси. Він тихим голосом пояснив: я, я не про це. Пане Брандо, ви чули?

Брандо кивнув. Він чув її ясніше, ніж будь-хто інший. У дзижченні, викликаному лавиною, домішувався ще один звук. Він обернувся і подивився на Вероніку. Жінка-командир легіону також мала зосереджений вигляд і затамувала подих. Начебто магія. — відповіла вона, трохи послухавши.

,

Це магія. Брандо кивнув. Тільки звук бомбардування магічною енергією, здається, чую звук темного магічного полум'я, що піднімається з моря магії. Тільки чарівники культу вміють користуватися такою магією.

.

Чорна магія. Чи воювали люди Аррека з драконом? — запитала Вероніка.

!

Брандо подивився вперед і похитав головою. Боюся, що ні. Я не відчував коливань магії струн. Стародавня струнна магія драконячої раси - одне з найстрашніших заклинань. Це повна протилежність чорній магії. Це засіб прямого контролю над лініями закону, щоб обмежити енергетичне бомбардування. Як тільки хтось використовує магію струн, викликаний шок може передаватися на кілька кілометрів. У вас обов'язково буде шанс побачити таку духовну пульсацію.

.

Алоз почув це і тихо пирхнув. Вона не могла втриматися, щоб не сказати: Гей, ти добре знайомий з нашими заклинаннями.

,

З таким питанням Брандо вже легко впорався. Він недбало відповів: «Всі чарівники намагаються вивчити твої заклинання». Стародавня струнна магія і древня рунічна магія разом є джерелом всієї магії.

Вони просто дурні. Наша давня магія походить від спогадів у родоводі. Смертні не можуть цьому навчитися, незважаючи ні на що. Алоз виглядав несхвально.

,

Брендел не став спростовувати. Магічна система, створена народом Міірна до цього дня, точно не була такою поганою, як говорив Алоз. Це була епоха смертних, і навіть дракони повинні були це визнати. Однак він пропустив це питання і прямо відповів Вероніці. Я думаю, що, можливо, Аррек має справу з печерними мешканцями під льодовиком.

Ви дізнаєтеся, коли побачите його. — відповіла Вероніка.

Група продовжувала рухатися вперед і пройшла початковим шляхом, яким пішов Аррек. На цьому шляху вони не зустріли жодного опору. Через півгодини вони знайшли лігво Шита. Але в цей момент це було до невпізнання. Перше, що він побачив, коли увійшов у цей природно сформований крижаний зал, були вибоїни на землі, розбиті крижані стіни та трупи, розкидані всюди.

Однак він озирнувся і не побачив трупів, які належали дракону або Арреку. Здавалося, що обидві сторони мали велику битву, але ніхто нічого не міг зробити з іншою.

.

Всі були приголомшені, не знаючи, що тут сталося, але Алоз відреагував першим. Її золоті очі повернулися, і вона підбігла до одного з трупів, потім оглянула деякі дрібні предмети на тілі, а потім насупилася.

Серед усіх її постать промайнула і раптом зникла із залу.

,

Саме тоді, коли всі були приголомшені її вчинками, зсередини печери раптом пролунав приголомшливий крик.

,

Ах, сестро Алоз, я помилилася, відпусти

.

Далі буде. Якщо вам подобається ця робота, ви можете прийти . проголосувати за мене. Ваша підтримка – моя найбільша мотивація.

766

Розділ 766

Ах, сестро Алоз, я помилилася, швидка, швидка, швидка, відпусти

,

З гучним тріском верхня частина крижаного залу раптово розірвалася, і з неба впала величезна істота з великою кількістю снігу і льоду, важко приземлившись на землю. Потім Брандо побачив, як Алоз стрибнув зверху. Вона повільно підійшла до купи снігу, простягла руку до снігу, схопила за хвіст, а потім зі свистом витягла клубок м'яса.

Тоді всі побачили, що це насправді дракон, круглий дракон, він величезний, майже заввишки з невелику двоповерхову будівлю, але все тіло не було схоже на красиву обтічну форму, яку мала Алоз, коли вона перетворилася на дракона. Натомість він був схожий на величезне веретено, а дві пари крил були схожі на крила курки, яку Брандо бачив у морозильній камері супермаркету в минулому житті. Різниця полягала лише в тому, що на ньому були якісь лусочки. Алоз схопив його за хвіст і витягнув, його короткі і товсті кінцівки ляскали по землі, кричачи, як свиню, яку ріжуть.

.

Брандо поклявся, що ніколи в житті не забуде цю сцену, тому що вона була занадто дурною. Насправді він ніколи в минулому житті не бачив справжнього обличчя цього дракона, тому що цей хлопець був занадто підступним. Часто гравці лежали на підлозі, перш ніж бачили його обличчя, як і благородні рядові солдати Аррека, поховані під льодом.

Що ж до інших, то Шідо й Харуз уже давно дивляться Сіель око розплющеними очима. Вони ледве могли повірити в те, що побачили, або відчули, що весь їхній світогляд перевернувся з ніг на голову.

Шита поклав свої маленькі кігтики на голову і закричав: Відпусти мене, сестро Алоз, це дуже соромно.

Його голос луною лунав у печері, але іншим було важко повірити, що такий імпозантний гуркіт насправді благає про пощаду.

!

Ти теж вмієш соромитися, Бог Дракона, подивися, що ти зробив зі своїм лігвом! Як ви смієте влаштовувати пастку у своєму лігві? Ви зганьбили обличчя гігантських драконів! Алоз холодно пирхнула, підняла маленький кулак і вдарила Шиту кулаком по голові. Її рожевий кулак виглядав слабким, але Шита вилетів, наче вдарився об метеорит, і з гучним тріском розбита половина крижаної стіни в центрі залу розлетілася на друзки.

Усі вельможі Круса, які бачили цю сцену, тепер нервували, а ті, хто раніше ображав Алоза, відчули холодок по спині. Майже всі думали, Боже, ця маленька дівчинка жорстока.

.

Але Алоз справді був дуже жорстоким. Вона, здавалося, збожеволіла від гніву і, як розгнівана сестра, добряче побила м'ясистого дракона. Звичайно, це жирне побиття було з точки зору дракона. Якби це був хтось інший, навіть Вероніку побили б до кашки.

Просвітницька кампанія тривала півгодини, а потім Алоз потягнув Шиту з забитим носом і опухлим обличчям на зустріч з Брандо. Як і очікував Брандо, людська форма Шита справді була трохи товстою, але у вигляді ельфа. Ельфи, які захоплювалися красивими речами, ймовірно, захотіли б зарізати його, якби побачили його таким.

, -

Я знаю тебе, людина. Моя сестра розповіла мені про тебе. Вона сказала, що Старша Сестра закохана в тебе, - сказав Шита приглушеним голосом, як тільки він відкрив рота, але перш ніж він встиг закінчити, Алоз схопив його за зап'ястя і важко кинув через плече на лід. Вона розбила маленького товстуна об землю, потім заплескала в долоні, ніби впустила мішок з борошном, підняла очі і відповіла: Його сестра - Флора, моя супутниця життя. Ви повинні були бачити її раніше. Ви вкрали її сережки, пам'ятаєш?

Брандо знав, що Золотий народ розмножується безстатевим шляхом, а партнери драконів насправді були в певному сенсі союзниками, але про що говорив цей балаканина? Що вона мала на увазі, коли він вкрав сережки Флори? Він озирнувся і побачив, що Вероніка та інші дивляться на нього дивно. Чоловік, який краде жіночі сережки, що це була за поведінка? Особливо, коли ця дама була драконом.

.

Очі чоловіків були сповнені захоплення, але присутні жінки мали складний погляд в очах. Ви дивовижні, містере Брандо. Шидо хвалить від щирого серця, сережки дуже важливі для драконів. Легенда свідчить, що Тіамат і Бахамут колись були близнюками, і Марта подарувала їм дві сережки відповідно. Одна називалася Порядок, а інша – Руйнування. Але з епохи Хаосу сережки, що розділилися, стали символом любові. Я не знаю, чи цей вислів передавався лише в людський час, але я не очікував, що Господь особисто втілив його в життя. Для вчених поєднання знань і дій є дуже важливою частиною.

Брандо просто хотів заткнути рота старшому, але на обличчі Алоза з'явилася посмішка. Вона простягнула руку, погладила Шідо по щоці і похвала: Дівчинко, ти добре сказала.

.

Це, похвала ? Шідо злегка отетерів і трохи почервонів. Вона знала звичай серед драконів, згідно з яким старійшина, який кладе руку на обличчя молодшого, є знаком похвали. Звичайно, в якомусь сенсі Алоз дійсно був набагато старший за неї.

Правильно, ви дуже розумні. Алоз кивнув: Це дружба, яку я дарую тобі.

.

Усі присутні вельможі Круза почули цю фразу, і їхні очі почервоніли. Брандо не міг не відчувати легку заздрість. Дружба драконів була такою ж, як і дружба Срібних ельфів. Це було обмеження в часі, взагалі кажучи, це було життя смертного, а також існувало обмеження на кількість разів, як правило, це був один раз.

Але це означало, що поки дракони можуть і віддають перевагу, вони допомагатимуть смертним виконати бажання.

Шідо все ще була в заціпенінні, а Вероніка вже ніжно поплескала її по плечу. Вона вивела Шідо на тренування, і ця маленька дівчинка їй дуже сподобалася. Вся Імперія також була одностайно оптимістично налаштована щодо неї як наступниці глави Королівської бібліотеки та важливої основної фігури майбутньої Асоціації Кривавого Хреста. Звичайно, головна причина полягала в тому, що буги цінували її.

Однак вона сподобалася Вероніці чисто з любові до підростаючого покоління. Вагіна була занадто норовлива, а дочка прем'єр-міністра - занадто параноїдальна, особливо останній. З тих пір, як Вероніка дізналася, що інший зробив на території Брандо, вона була розчарована, але їй довелося відправити останнього назад в Імперію. Ніхто краще за Вероніку не знав про становище Брандо в Еруані в цей момент. Серед вельмож Імперії вона, ймовірно, була єдиною, хто знав про іншу особистість Брандо в Петлі Пасатів і його стосунки з Срібним Народом.

.

Еруїн більше не був оригінальним Еруїном. Отримавши Вальгаллу, їй судилося піднятися як нова імперія. Іноді Вероніці навіть здавалося, що вона бачить слабку тінь Короля Полум'я Гретель або Короля Левове Серце Еріка народу Еруїн у Брандо.

Тому вона дуже оптимістично ставилася до Шідо. Шідо був чистим і добрим, набагато більше підходив для того, щоб бути сполучною ланкою між Крусом і Еруїном, ніж Вахіна і дочка іншого прем'єр-міністра.

.

Шкода, що інші не замислювалися так далеко, як вона, і, мабуть, не могли зрозуміти її мислення, тому Вероніці поки що залишалося лише приховувати деякі свої домовленості.

Однак, принаймні все, що відбувалося до цього часу, довело, що вона зробила правильний вибір. На її думку, всі навколо цього дуже цікавого хлопця справді були не прості. Він не тільки підтримував тісні зв'язки з Срібним народом, але й дракони також прихильно ставилися до нього.

.

І Шідо майже відразу скористався цим. По крайней мере, незалежно від того, було у неї бажання виконати чи ні, дружба драконів глибоко вплинула б на її життя. До тих пір, поки ця новина буде поширюватися в Імперії, кваліфікація важливого члена Кривавого Хреста в майбутньому може стати наступним президентом Кривавого Хреста.

Однак Брандо перервав розмову між ними. Він знав, що не може допустити, щоб ця дискусія продовжувалася. Ця маленька драконячка безперечно навмисно насміхалася з нього. Вона знала, що сережку він отримав випадково. Він раптом щось згадав і запитав: «Зачекайте, Фу Луофа — його сестра, а старша сестра, про яку він говорив, — це

Брандо вже на півдорозі до слів, коли раптом побачив золоте полум'я в очах Алоза. Він раптом відчув холодок у серці. Маленька дракониця оголила на нього свої білі зуби, змусивши Брандо зрозуміти, що краще не продовжувати цю справу.

Однак у нього було ледь помітне почуття в серці, і він не міг не дивитися на Алоза дивно.

?

На що ви дивитеся? Алоз глянув на нього і холодно пирхнув: Чи є на моєму обличчі квітка?

Ні. Брандо швидко похитав головою. Який жарт, це був не жарт, щоб дратувати цю маленьку самку дракона. Шита все ще лежав на землі з закривавленим носом і опухлим обличчям. Він був драконом, народженим із силою Золотого рангу, і насправді, після Активації Стихій, його чиста фізична сила була близька до рівня ідеального тіла. Якби маленька драконячка мала намір показати йому приклад, його, ймовірно, розірвали б на шматки за лічені хвилини.

,

Хм, не треба дивуватися, як я вже сказав, у мене все одно склалося гарне враження про вас. Навіть як резервний кандидат на спаровування це не неможливо. Алоз почервонів і продовжив.

. .

Але ці слова були занадто лютими, Шідо був приголомшений, а Скарлет здавалася трохи безпорадною. Вероніка з посмішкою подивилася на молоду пару. Що стосується інших вельмож Крус, то те, як вони дивилися на Брандо, було рівнозначно погляду на дракона.

,

Точніше, вони можуть бути не так здивовані, побачивши дракона в цей момент. Деякі з сміливіших лицарів лицарського полку зі складеним мечем навіть підняли великий палець вгору.

Ніхто не подумає, що ти німий, якщо ти замовкнеш. Брандо не міг не відповісти, зціпивши зуби.

, —

Алоз глянув на нього і тихо пирхнув: Хто дозволив тобі розмовляти зі мною таким тоном? Але забудь про це, мені ліньки з тобою сперечатися...

.

Сказавши це, вона розвернулася і пішла, в одну мить зникнувши за межами зали.

,

Містер Брендел Шідо, здавалося, злякався з розуму. Вона нарешті спромоглася щось сказати, Ти

,

Не треба нічого говорити, це все непорозуміння. Брандо знав, що його знову грає маленька драконячка.

767

Розділ 767

,

Алоз ненадовго поїхала, але Брандо передзвонив їй, не з іншої причини, крім того, що їм все ще потрібно було отримати інформацію від Шити, товстого дракона. На жаль, цей боязкий Дракон Щебетка відмовився зустрічатися ні з ким, крім Алоза. Бренделю нічого не залишалося, як попросити жінку-дракона витягнути його з комори.

Але після того, як хлопця витягли, перше питання, яке він поставив, відразу шокувало Брандо.

! , - !?

Що! Ви маєте на увазі, що ви обміняли камінь у формі зірки на Серце Дракона і дозволили Арреку забрати його!? Брандо дивився на маленького товстуха з опухлим носом і опухлим обличчям перед собою, і його серце раптом відчуло, ніби десять тисяч антилоп ревуть по безкрайніх луках Центральної Африка.

, -

Маленький товстун кивнув з невинним виглядом, ніби він обмінявся не зіркоподібним каменем, а бруківкою, недбало підібраною з річки.

.

Підлий, безсоромний, підступний і хитрий. Він зробив атрибуцію в своєму серці, але все одно відчував, що цього недостатньо, і змушений був додати: Занадто підступний, занадто безсоромний.

Що таке камінь у формі зірки? Вероніка подивилася на дивний вираз обличчя Брандо, ніби він з'їв краба сирим. Вона знала, що, мабуть, щось не так з цим так званим зіркоподібним каменем, але шукала в пам'яті і не могла знайти жодної відповідної інформації.

Вона подумала, що це, мабуть, свого роду дорогоцінний камінь, і справді існував тип самоцвіту, який називається зіркоподібний сапфір, але це була лише загальна розкіш і, схоже, не мала жодного зв'язку з нинішньою ситуацією. Крім того, Вероніка вважала, що навіть якби мозок Аррека був охоплений хвостом дракона, він би не прийняв зіркоподібний сапфір за Серце Дракона.

Ви чули про Кордон стихій? Брандо озирнувся з дивним виразом обличчя і запитав:

.

Я знаю, що Кордон Стихій — це кордон Вонде, і леді Марта поклала Кодекс Законів на Море Магії, щоб сформувати стабільний світ. Чотири Світи Стихій охороняють чотири напрямки Вонде, але вчені, як правило, вважають, що ці чотири напрямки не є просторовими. Та частина стихійної межі, яку видно неозброєним оком, повинна знаходитися над небом. — прошепотів Шідо.

.

Гарна відповідь. Люди зазвичай думають, що Кордон Стихій – це абстрактне або богословське поняття, але насправді воно дійсно існує, і в ньому живуть якісь особливі істоти. Кажуть, що гігантські кити Небесного Царства, які величезні, як гори, плавають на Кордоні Стихій, але їх можна побачити тільки в день трьох місяців.

Брандо на мить зупинився, наче застряг. Він справді вважав, що ця справа надто обурлива. Це було просто немислимо. Що стосується цього зіркоподібного каменю, то насправді це більш евфемістична його назва. Якщо серйозно, то я думаю, що краще назвати це екскрементами Небесного Кита.

?

Так?

Присутні вельможні офіцери Кіррлуца відчували, що бачили або чули всі дивні речі у своєму сьогоднішньому житті, а дехто навіть не міг не запитати: «Господи, ти маєш на увазі, що цей Лорд драконів обдурив Аррека шматком екскрементів Небесного Кита?

Ці слова були справді трохи дотепними, і натовп не міг стриматися від сміху.

,

Але Брандо глянув на Шиту, який спокійно сидів збоку. Якби це було все, звичайно, це можна було б розцінювати лише як смішний анекдот, але він знав більше. Він кашлянув і продовжував нагадувати їм: Насправді це набагато більше, зіркоподібний камінь Хоча це екскременти, не буде помилкою сказати, що він безцінний, просто більшість людей не можуть ним користуватися.

Отже, Брандо, що відбувається? Вероніка підозріло насупилася і обережно запитала.

Небесний Кит харчується енергією на Кордоні Стихій, а його екскременти насправді є залишком різнорідної енергії Просто Небесний Кит має величезний апетит, до якої міри? Йому потрібно щодня з'їдати достатньо магічної сили, щоб підтримувати плавуче місто Буги протягом ста років. Оскільки воно знаходиться на краю Моря Магії, існує нескінченний запас магічної сили, щоб поглинути його, Брандо зупинився і запитав: «Чи знаєте ви, що означає мати більш різнорідну магічну силу?»

Обличчя Сіель а раптом змінилося. Стривайте, цього не може бути? — пробурмотів він сам до себе.

,

Ви правильно здогадалися, зіркоподібний камінь - це нестійка супербомба, яка може вибухнути в будь-який момент. Більшість зіркоподібних каменів будуть знищені, коли вони увійдуть в Закон Тіамат. Я не знаю, звідки Шита взяв цю річ, але я знаю, що Аррек скоро може потрапити у великі неприємності, якщо він має намір розмістити цю річ на своєму дорогоцінному порталі, — відповів Брандо в заціпенінні.

Вероніка теж трохи здивувалася. Наскільки він потужний?

.

Брандо озирнувся на неї. Він хотів запитати жінку-командира легіону, чи знає вона про зброю, яка називається термоядерною зброєю, але остання, очевидно, не чула про неї, тому на мить задумався і описав її. Досить повністю розплющити Лушту від одного кінця до іншого.